Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №353/204/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 353/204/25

Провадження № 22-ц/4808/1698/26

Головуючий у 1 інстанції МОТРУК Л. І.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої (судді-доповідача) Пнівчук О. В.,

суддів: Бойчука І. В., Томин О. О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги ОСОБА_1 на додаткові рішення Тлумацького районного суду від 22 червня 2026 року, у складі судді Мотрук Л. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, ОСОБА_3 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення речових прав на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, ОСОБА_3 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення речових прав на земельну ділянку.

З урахуванням змінених позовних вимог просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Хотимирської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області від 14.12.2018 року № 338-17/18 «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_2 »; визнати незаконним та скасувати рішення Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 24.12.2020 року № 036-02/2020 «Про затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості)» в частині затвердження ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі на місцевості та передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 - 0.0406 га (кадастровий номер 2625688201:03:018:0858); визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2625688201:03:018:0858, загальною площею 0,0406 га, за ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2625688201:03:018:0858, площею 0,0406 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства у Державному земельному кадастрі; стягнути судові витрати.

Рішенням Тлумацького районного суду від 08 червня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, ОСОБА_3 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення речових прав на земельну ділянку –

відмовлено.

Додатковим рішенням Тлумацького районного суду від 22 червня 2026 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Зварич Ю. А. про ухвалення додаткового рішення – відмовлено.

Також додатковим рішенням Тлумацького районного суду від 22 червня 2026 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Тимофєєвої Л. А. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги по цивільній справі – задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 649, 40 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з додатковими рішеннями суду, ОСОБА_1 подала апеляційні скарги.

Вважає додаткове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 600 грн незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Судом неправильно оцінено обставини щодо фактичного понесення витрат на правничу допомогу. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки частина платежів здійснювалася третьою особою на стороні позивача ОСОБА_3 , а не безпосередньо позивачем, такі витрати не можуть бути компенсовані.

Зазначає, що Договір про надання правової допомоги №2/12 від 30.12.2024 року був укладений між адвокатом Зварич Ю. А. та двома клієнтами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . В даній справі ОСОБА_3 є третьою особою на стороні позивача, а тому її участь та надання фінансової допомоги щодо оплати спільного представника із надання правничої допомоги безпосередньо пов`язані із розглядом саме цієї справи.

Судом не взято в сукупності до уваги всі докази, що підтверджують надання правничої допомоги. Зокрема в матеріалах справи знаходяться: договір про надання правової допомоги двом клієнтам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; ордер адвоката; акти наданих послуг; платіжні документи, що в своїй сукупності, належності і допустимості утворюють взаємний зв`язок того факту, що оплата правових витрат пов`язана з наданням правничої допомоги саме позивачу ОСОБА_1 в даній справі № 353/204/25. Акти наданих послуг підтверджують виконання робіт в інтересах двох клієнтів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Сам факт здійснення частини платежів іншою особою не спростовує того, що правнича допомога була надана саме позивачу у даній справі.

Вважає, що суд формально застосував положення щодо заявлених витрат. Суд погодився з доводами відповідача щодо відсутності заяви до закінчення судових дебатів. Разом із тим, позивачка у позовній заяві зазначала попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, відповідачі були повідомлені про можливість понесення позивачем витрат на правничу допомогу. Остаточний розмір витрат був сформований у процесі розгляду справи, що відповідає природі витрат на правничу допомогу.

Також вважає незаконним додаткове рішення, яким стягнуто з позивачки на користь відповідача 10 649,60 грн витрат на професійну правничу допомогу. Судом не було належним чином перевірено обґрунтованість та співмірність витрат, а саме суд не здійснив належної оцінки обсягу наданої правничої допомоги; кількості витрачено адвокатом часу; які конкретні (опис) процесуальні документи були підготовлені; чи відповідає заявлена сума фактичному обсягу роботи. У додатковому рішенні відсутній аналіз детального опису робіт адвоката та їх вартості.

Вважає розмір витрат є не співмірним із фактичним обсягом виконаної роботи, судом не встановлено, які саме додаткові значні процесуальні дії з боку адвоката відповідача обґрунтовують стягнення 10 649,60 грн.

Суд не врахував обставин, які свідчать про значний непропорційний фінансовий тягар для позивачки без будь-якого виду компенсації чи іншого виду відшкодування на її витрати зумовлені оформленням земельної ділянки. На момент ухвалення додаткового рішення позивачка вже понесла значні витрати, пов`язані із розглядом справи, зокрема : судовий збір у розмірі 4 844 грн; витрати на професійну правничу допомогу власного представника у розмірі 18 600 грн; та інші витрати пов`язані із розглядом справи. Вважає, що додаткове стягнення 10 649,60 грн створює для неї значний фінансовий тягар, який не відповідає принципам справедливості та пропорційності судових витрат.

Просить скасувати додаткові рішення, увалити нове рішення, яким задоволити заяву представника позивача та стягнути пропорційно з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 600 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника відповідача Ципуги В. С. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, або зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, розстрочити суму оплати на період до 22.06.2027 року враховуючи фінансовий тягар покладений на неї з огляду на вже здійснені позивачкою оплати пов`язані з розглядом справи та на оплату власного представника із надання правничої допомоги.

ОСОБА_3 подала відзиви на апеляційні скарги, в яких погоджується та підтримує доводи позивачки.

Вказує, що 30 грудня 2024 року між адвокатом Зварич Ю. А., ОСОБА_3 , а також ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги №2/12. Також вона здійснювала оплату послуг адвоката щоб зменшити та полегшити для її сестри ОСОБА_1 значний фінансовий тягар пов`язаний із судовим спором щодо земельної ділянки. Загальна сума здійснених ОСОБА_3 платежів становить 12 600 грн. Водночас зазначені 12 600 грн були включені представником до загальної суми 18 600 грн, заявленої до компенсації як витрати на професійну правничу допомогу.

Просить додаткове рішення скасувати або змінити у спосіб, визначений у прохальній частині скарги апелянтом. У разі якщо суд дійде висновку про неможливість відшкодування заявленої ОСОБА_1 суми 18 600 грн у повному обсязі у зв`язку з результатом розгляду справи, просить суд врахувати фактично понесені нею, як третьою особою, витрати на професійну правничу допомогу, документально підтверджені платіжними інструкціями, та вирішити питання про їх розподіл відповідно до ч. 12 ст. 141 ЦПК України.

Посилаючись на відсутність оцінки співмірності та деталізації робіт адвоката представника відповідача ОСОБА_2 , порушення належного балансу між реальними витратами сторони та критеріями розумності й необхідності їх компенсації за рахунок іншої сторони, а також не врахування необхідність індивідуальної оцінки витрат, просить апеляційну скаргу задоволити, додаткове рішення скасувати або змінити у спосіб, визначений у прохальній частині скарги апелянтом.

Відповідачі правом на подачу відзиву не скористались.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (п.1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України).

Малозначними є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 270 ЦПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевказане, розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)). Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 січня 2026 у справі № 681/947/24, постанові Верховного Суду 16 березня 2026 року у справі № 522/7662/23.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 червня 2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Зварич Ю. А. подала заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 та Обертинської селищної ради витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 600,00 грн. На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу представник позивача подав до суду: ордер про надання правничої допомоги, виданий на підставі договору про надання правничої допомоги № 2/12 від 30.12.2024 року; договір про надання правничої допомоги № 2/12 від 30.12.2024 року, укладений між адвокатом Зварич Ю.А. та ОСОБА_1 ; акти наданих послуг від 20.02.2025 на суму 4100 грн, від 17.04.2025 на суму 500 грн; від 20.05.2025 на суму 7000 грн; від 25.09.2025 на суму 1000 грн; від 10.12.2025 на суму 1000 грн; від 05.02.2026 на суму 1000 грн; від 23.02.2026 на суму 1000 грн; від 22.04.2026 на суму 1000 грн; від 19.05.2026 на суму 1000 грн; та платіжні інструкції.

Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у разі відмови в позові інші судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на позивача.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви представника позивача про стягнення із відповідачів на корись позивача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області по цивільній справі № 353/204/25 від 08.06.2026 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Доводи апеляційної скарги щодо фактичного понесення витрат на правничу допомогу вказаних висновків суду не спростовують.

Посилання позивачки про укладення договору про надання правничої допомоги №2/12 від 30 грудня 2024 року між адвокатом Зварич Ю. А. та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , а також здійснення оплат за договором ОСОБА_3 також не підтверджують можливість стягнення витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_1 . Оскільки ОСОБА_3 із завою про стягнення на її користь витрат на правову допомогу не зверталась.

Відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, вимоги відзиву ОСОБА_3 щодо врахування фактично понесених нею, як третьою особою, витрат на професійну правничу допомогу, документально підтверджених платіжними інструкціями, та вирішення питання про їх розподіл відповідно до ч. 12 ст. 141 ЦПК України, підлягає залишенню без розгляду, з огляду на те, що такі не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

15 червня 2026 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Тимофєєва Л. А. звернулася в суд із заявою про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, а саме стягнення із позивачки ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10649,60 грн.

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача подала до суду: ордер про надання правничої допомоги, виданий на підставі договору про надання правничої допомоги № 41-25 від 30.07.2025 року; договір про надання правничої допомоги № 41-25 від 30.07.2025 року, укладений між адвокатом Тимофєєвою Л. А. та ОСОБА_2 ; акт виконання робіт з надання правової допомоги № 41/25 від 30.07.2025, де розмір виплати адвоката становить 10649,60 грн; довідку про розрахунок витрат на правничу допомогу; прибуткові касові ордери від 23.10.2025 на суму 3900 грн, від 10.12.2025 на суму 1331,20 грн, від 04.02.2026 на суму 1031,20 грн, від 22.04.2026 на суму 1331,20 грн та від 08.06.2026 на суму 2662,40 грн 40.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення заяви представника відповідача про стягнення із позивачки на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10649,60 грн, оскільки рішенням суду у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач надав належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу та врахував те, що позивачкою клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не було заявлено.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Доводи апеляційної скарги про наявність у суду першої інстанції підстав для зменшення витрат на правничу допомогу, з огляду на непропорційність витрат обсягу наданих послугам, є безпідставними.

Також безпідставними є посилання на те, що суд першої інстанції не врахував обставин, які свідчать про значний непропорційний фінансовий тягар для позивачки, яка понесла додаткові витрати зумовлені оформленням земельної ділянки, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано оцінивши докази, врахував складність справи й обсяг виконаної адвокатом роботи та навів належне обґрунтування співмірності заявлених витрат.

Інші доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а додаткові рішення Тлумацького районного суду від 22 червня 2026 року – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: І. В. Бойчук

О. О. Томин