Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №338/1298/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 338/1298/25

Провадження № 22-ц/4808/1666/26

Головуючий у 1 інстанції Шишко О. А.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючої (суддя-доповідач) Пнівчук О. В.,

суддів: Бойчука І. В., Томин О. О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коротченко Дарія Сергіївна, на рішення Богородчанського районного суду від 18 червня 2026 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» про визнання недійсним договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту,

встановив:

У вересні 2025 року представник ТОВ «Українські фінансові операції» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 04 грудня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір №4190920 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» надав позичальнику грошові кошти в розмірі 24 500,00 грн на строк 360 днів зі стандартною процентною ставко 2% в день. Кредитодавець умови договору виконав та перерахував 24 500,00 грн на платіжну картку позичальника.

Відповідно до договору факторингу, укладеного 26 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції», до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Оскільки ОСОБА_1 всупереч умов кредитного договору належним чином не виконував зобов`язань щодо погашення кредиту та відсотків у нього утворилась заборгованість, яка становить 87 710,00 грн, з яких: 24 500,00 грн – заборгованість за основним боргом; 2 450,00 грн – заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором, та 60 760, 00 грн – заборгованості за процентами, нарахованими позивачем.

Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «Українські фінансові операції» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вказану заборгованість.

В свою чергу ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Українські фінансові операції» про визнання недійсним договору №4190920 від 04 грудня 2023 року. В обгрунтування позову зазначив, що він не звертався до ТОВ «Лінеура Україна» з метою отримання кредитних коштів, не укладав спірний договір та не висловлював волевиявлення на його укладення.

Рішенням Богородчанського районного суду від 18 червня 2026 року позов ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за договором №4190920 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 04 грудня 2023 року у розмірі 87 710, 00грн, з яких: 24 500 грн – заборгованість за тілом кредиту; 63 210 грн – заборгованість за процентами. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» 2 422,40 грн судового збору, а також 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Українські фінансові операції» про визнання недійсним договору №4190920 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 04 грудня 2023 року – відмовлено.

Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, представниця ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Зазначила, що умова договору щодо нарахування процентів є несправедливою, а розмір нарахованих процентів — непропорційно високим, що призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику і суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». Так, заборгованість за тілом кредиту становить 24 500,00 грн, тоді як розмір нарахованих позивачем процентів перевищує суму основної заборгованості більш ніж утричі. Відтак вважає, що нарахування процентів у частині, що перевищує 24 500,00 грн, є несправедливим. Судом першої інстанції вказане не було враховано та надмірно стягуто з відповідача 38 710,00 грн заборгованості за відсотками.

За наведених обставин представниця скаржника просила змінити рішення Богородчанського районного суду від 18 червня 2026 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення відсотків за кредитним договором, а також здійснити новий розподіл судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Українські фінансові операції» покликається на законність та обґрунтованість рішення суду. Натомість, доводи апеляційної скарги вважає такими, що не містять підстав для його скасування.

Вказує, що скаржник прохаючи змінити оскаржуване рішення, не зазначив, яку ж саме суму заборгованості із процентів за користування чужими коштами має стягнути апеляційний суд. Позивач за зустрічним позовом не заявляв самостійних вимог щодо визнання недійсними окремих положень договору про процентну ставку, а просив визнати недійсним увесь договір. Під час розгляду спору у суді першої інстанції відповідач ОСОБА_1 зазначав про відсутність його волевиявлення на укладення кредитного договору та оформлення кредиту невстановленими особами внаслідок шахрайських дій. Однак, апеляційна скарга вже містить інші аргументи. Отже, на думку представника товариства, вбачається суперечлива поведінка позичальника як учасника цивільних правовідносин.

Крім того, представник ТОВ «Українські фінансові операції» просив зупинити апеляційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду справи № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), оскільки правовідносини, з приводу яких виник спір у цій справі, є подібними.

За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Ухвалюючи рішення суд дійшов висновку, що позивачем за первісним позовом доведено факт укладення між сторонами договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, факт перерахування та отримання відповідачем кредитних коштів, а також факт набуття ТОВ «Українські фінансові операції» права вимоги за спірним зобов`язанням. Водночас відповідачем за первісним позовом – позивачем за зустрічним позовом не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження відсутності його волевиявлення на укладення спірного договору або існування інших передбачених законом підстав для визнання його недійсним. Відповідно до наданого розрахунку заборгованості станом на день звернення до суду заборгованість відповідача становить 87 710,00 грн, з яких 24500 грн – заборгованість за тілом кредиту та 63 210,00 грн – заборгованість за процентами. Оскільки доказів погашення зазначеної заборгованості або контррозрахунку відповідачем суду не надано, суд стягнув зазначену заборгованість на користь ТОВ «Українські фінансові операції».

Рішення суду оскаржується в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованості за процентами за кредитним договором в розмірі 63 210,00 грн. В решті рішення не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом рішення в оскарженій частині не повністю відповідає цим вимогам закону з огляду на наступне.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 04 грудня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір №4190920 про надання коштів на умовах споживчого кредиту за допомогою веб-сайту (www.credit7.ua), який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором №59913.

Пунктом 1.2 зазначеного договору передбачено, що Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі – кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 24 500,00 гривень. Відповідно до п. 1.3 договору строк кредиту 360 днів.

Стандартна процента ставка становить 2,00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору (п.1.4.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Згідно з повідомленням ТОВ «Пейтек Україна» від 26.07.2024 та інформацією, витребуваною судом у АТ «Універсал Банк», на платіжну карту ОСОБА_1 04 грудня 2023 року було зараховано від ТОВ «Лінеура Україна» 24 500,00 грн.

26.07.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Українські Фінансові Операції» був укладений договір факторингу №26/07/2024, за умовами якого ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4190920. Загальна сума заборгованості склала 26 950,00 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту 24 500,00 грн, заборгованості за процентами 2 450,00 грн. Вказана заборгованість розрахована первісним кредитором за період з 04.12.2023 по 08.12.2023.

Згідно розрахунку заборгованості здійсненої ТОВ «Українські фінансові операції» у ОСОБА_1 за період з 27.07.2024 по 27.11.2024 виникла заборгованість за процентами в розмірі 60 760,00 грн.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким,що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Так, відповідно до п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору,укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За таких обставин суд вважає, що між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 04 грудня 2023 року договір №1237-0526 про надання коштів на умовах споживчого кредиту був укладений та підписаний в електронній формі, і такі дії сторін узгоджуються з вимогами статей 6 , 627 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 24 500,00 грн, що підтверджується матеріалами справи. Вказані обставини також не заперечується скаржником в апеляційній скарзі.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи зміст кредитного договору слід дійти висновку, що ОСОБА_1 з моменту підписання цього договору був обізнаний щодо оплатності наданого кредиту, а також щодо свого обов`язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зокрема, 22 листопада 2023 року прийнято Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Цим законом доповнено ч. 5ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів 2.5%, протягом наступних 120 днів 1,5%.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна процентна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону.

Кредитний договір № 4190920 укладений 04.12.2023 строком 300 днів. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року набрав чинності 24 грудня 2023 року. Тобто даний кредитний договір діяв після набрання чинності цим Законом.

Відтак, проценти за період з 04.12.2023 по 24.12.2023 підлягають нарахуванню відповідно до умов договору за ставкою 2 % на день.

Первісним кредитором здійснено нарахування процентів за період з 04.12.2023 по 08.12.2023 у розмірі 2 450,00 грн. Та саме таку суму заборгованості відступив первісний кредитор позивачу за догором факторингу.

Разом із тим, починаючи з 24.12.2023 по 28.11.2024, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Проте, згідно з розрахунком заборгованості, здійсненим ТОВ «Українські фінансові операції», у ОСОБА_1 за період з 27.07.2024 по 27.11.2024 виникла заборгованість за процентами у розмірі 60 760,00 грн. Водночас такий розмір заборгованості за процентами не відповідає встановленому законом максимальному розміру денної процентної ставки.

З огляду на те, що період, за який кредитодавцем нараховано проценти, становить з 27.07.2024 по 27.11.2024, розрахунок процентів має здійснюватися з урахуванням установлених законом обмежень.

За період з 27.07.2024 по 20.08.2024 включно, тобто протягом 25 днів, максимальний розмір процентів становить 9 187,50 грн (24 500,00 грн ? 1,5 % ? 25 днів). За період з 21.08.2024 по 27.11.2024 включно, тобто протягом 99 днів, максимальний розмір процентів становить 24 255,00 грн (24 500,00 грн ? 1 % ? 99 днів).

Отже, за вказаний період кредитодавець мав право нарахувати не більше 33 442,50 грн процентів (9 187,50 грн + 24 255,00 грн).

Таким чином, загальна сума процентів, нарахованих відповідно до вимог закону та договору, розрахована за період визначений позивачем, становить 35 892,50 (2450,00 + 33 442,50).

Отже, заборгованість відповідача за договором № 4190920 від 04.12.2023 становить 60 392,50 грн, яка складається з 24 500,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 35 892,50 грн – заборгованість за нарахованими процентами.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити вимоги апеляційної скарги, рішення суду в частині стягнення заборгованості змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованості за договором № 4190920 від 04.12.2023 з 87710,00 грн до 60 392,50 грн, яка складається з 24 500,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 35 892,50 грн – заборгованість за нарахованими процентами.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що є підстави для перерозподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 4).

При зверненні з апеляційною скаргою скаржником сплачено судовий збір у розмірі 1282,93 грн.

Позовну заяву ТОВ «Українські фінансові операції» задоволено на 69%, тому з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 1671,50 грн.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено на 71%, тому з ТОВ «Українські фінансові операції» на користь ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги підлягає стягненню судовий збір в розмірі 911,00 грн.

Згідно з ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи положення ч.10 ст.141 ЦПК України, остаточно підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» різниця суми судового збору в розмірі 760,50 грн.

З урахуванням характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи, принципів співмірності й розумності судових витрат, а також конкретних обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з 10 000 грн до 4 000 грн. Колегія суддів не вбачає підстав для нового розподілу судових витрат понесених позивачем на правову допомогу, оскільки заявлені витрати вже були зменшені судом до розумного та співмірного розміру.

Стосовно клопотання позивача за первісним позовом про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду справи № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), апеляційний суд зауважує таке.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду.

Отже, сама лише наявність на розгляді Верховного Суду іншої справи не є безумовною підставою для зупинення провадження і є дискреційними повноваженням суду.

Зупинення провадження є виправданим лише тоді, коли висновок Верховного Суду щодо застосування норм права матиме безпосереднє значення для вирішення конкретного спору, а без такого висновку правильне вирішення справи є неможливим або істотно ускладненим.

У справі № 552/672/23 Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду вирішується питання про можливість суду при розгляді спору про стягнення заборгованості за кредитним договором оцінювати справедливість умов договору та зменшувати розмір процентів без заявлення позичальником самостійних позовних вимог про визнання відповідних умов договору недійсними або несправедливими. Саме з цього питання колегія суддів передала справу на розгляд Об`єднаної палати для можливого відступу від попереднього висновку Верховного Суду.

Вирішення питання щодо законності нарахування процентів у справі, яка переглядається, ґрунтується на встановленні фактичних обставин виконання сторонами кредитного договору, строку кредитування, правильності застосування статей 1048, 1054 ЦК України та Закону «Про споживче кредитування, що не перебуває у прямій залежності від майбутнього висновку Об`єднаної палати.

Отже, хоча справа № 552/672/23 і розглядається Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду, сама по собі ця обставина не свідчить про неможливість або недоцільність продовження апеляційного розгляду, оскільки відсутній такий взаємозв`язок між зазначеними справами, за якого майбутній висновок Верховного Суду матиме визначальне значення для вирішення цього спору.

Враховуючи викладене, підстави для зупинення апеляційного провадження відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України відсутні.

Згідно вимог пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому судове рішення у цій справі в касаційному порядку оскарженню не підлягає, проте у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, воно може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381- 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коротченко Дарія Сергіївназадовольнити частково.

Рішення Богородчанського районного суду від 18 червня 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896) заборгованість за договором №4190920 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 04 грудня 2023 року у розмірі 60 392,50 грн, яка складається з 24 500,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 35 892,50 грн – заборгованість за нарахованими процентами, а також 760,50 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: І. В. Бойчук

О. О. Томин