Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №212/983/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1525/26 Справа № 212/983/26 Суддя у 1-й інстанції - Шевченко Л. В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., захисника Козара М.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Козара М.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 , громадянина України; який у 2024 році притягався до адміністративної відповідальності постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 21.05.2024 у справі 314/1048/23, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 04.07.2024 позбавлено права керування транспортними засобами на строк 1 рік; місце роботи невідоме; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 22 квітня 2026 року, 13 січня 2026 року о 11:27 годині в м. Кривий Ріг біля вул. Електрозаводська 25ж, водій ОСОБА_1 керував т.з. Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме – звужені зіниці, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився. Зафіксовано на відео реєстратор Aspiring Expert 9, портативні відео реєстратори Motorola VB 400, 475615, 175727. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 22 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір 665,60 грн.

З таким судовим рішенням не погодився захисник Козар Михайло Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , та оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про можливість застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки він вже був позбавлений такого права постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 21.05.2024 у справі № 314/1048/23, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 04.07.2024, та після цього повторно посвідчення водія не отримував. Вважає, що відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії. Зазначає, що абзацом 3 пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 роз`яснено, що суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала. Вказує, що застосування до ОСОБА_1 позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік є помилковим, оскільки фактично позбавити його права, якого він вже позбавлений, неможливо. Посилається також на положення ст. 33 КУпАП щодо врахування обставин, які мають значення для накладення адміністративного стягнення, та ст. 23 КУпАП щодо мети адміністративного стягнення. Зазначає, що відповідно до ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Просить оскаржувану постанову змінити, виключивши із неї рішення про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами строком на один рік.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку сторони захисту, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін за таких підстав.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційна скарга захисника не містить доводів, якими заперечуються встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, факт керування ним транспортним засобом та відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Не ставиться під сумнів у скарзі також належність чи допустимість зібраних у справі доказів та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, сторона захисту фактично не оспорює, а доводи апеляційної скарги стосуються виключно правильності застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Тому, діючи в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції перевіряє законність постанови саме в цій частині.

Доводи захисника про відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами є безпідставними та ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень закону.

Частиною 1 ст.130 КУпАП за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння передбачено накладення на водіїв штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Отже, санкція зазначеної норми щодо водія не передбачає альтернативи між штрафом та позбавленням права керування транспортними засобами, а встановлює їх одночасне застосування.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 раніше отримував посвідчення водія НОМЕР_3 , яке має статус «Зданий на збереження» та перебуває на збереженні в ТСЦ МВС №1248 РСЦ ГСЦ у Дніпропетровській області. Отже, він є особою, якій у встановленому законом порядку надавалося право керування транспортними засобами.

Та обставина, що на час розгляду справи ОСОБА_1 не отримав посвідчення водія після попереднього позбавлення права керування транспортними засобами, не є передбаченою законом підставою для незастосування стягнення, прямо встановленого санкцією ч.1 ст.130 КУпАП.

Більше того, чинними положеннями ст.30 КУпАП прямо врегульовано випадок вчинення нового адміністративного правопорушення особою, яка вже позбавлена права керування транспортним засобом: якщо такою особою до закінчення строку дії цього стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано позбавлення права керування транспортним засобом, до нового стягнення приєднується невідбута частина попереднього. Таким чином, сам по собі факт попереднього позбавлення права керування не виключає можливості застосування такого стягнення за нове правопорушення.

У зв`язку з цим посилання захисника на абз.3 п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 не може бути підставою для виключення з постанови позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки наведене роз`яснення підлягає застосуванню з урахуванням чинної редакції КУпАП, положення якої прямо допускають застосування нового стягнення у виді позбавлення права керування до особи, яка вже була позбавлена такого права.

Крім того, позбавлення права керування транспортними засобами за своєю правовою природою не зводиться виключно до фактичного вилучення чи неповернення посвідчення водія, а полягає у встановленні на визначений судом строк заборони на реалізацію особою права керування транспортними засобами.

За таких обставин відсутність у ОСОБА_1 на момент вчинення правопорушення фактично отриманого після попереднього позбавлення посвідчення водія не звільняє його від застосування передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнення щодо ОСОБА_1 накладене відповідно до вимог закону та в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Підстав для виключення з постанови адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік суд апеляційної інстанції не встановив.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності застосованого до ОСОБА_1 адміністративного стягнення та не дають підстав для зміни оскаржуваної постанови.

Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 22 квітня 2026 року відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Козара М.В. залишити без задоволення.

Постанову судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене за ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя