Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №212/4171/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1518/26 Справа № 212/4171/26 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

за ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду 13 березня 2026 року о 00.24 годині в місті Кривий Ріг по вул. Федора Караманиць поблизу буд. 59 ОСОБА_1 керував транспортним засобом «SEAT TOLEDO» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, огляд пройшов на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер», результати огляду склали 0,94 проміле, з результатом огляду громадянин ОСОБА_1 згоден. Своїми діями порушив п.2.9а ПДР України – керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції та скоїв адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Правопорушення зафіксовано на БК 474746, 475347.

Крім того, 13 березня 2026 року о 00.24 годині в місті Кривий Ріг по вул. Федора Караманиць поблизу буд. 59 ОСОБА_1 керував транспортним засобом «SEAT TOLEDO» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи особою, яка не має права керування транспортним засобом відповідної категорії «В». Правопорушення вчинено повторно протягом року за ч. 2 ст. 126 КУпАП від 18.11.2025 року. Своїми діями порушив п.2.1а ПДР України – керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Постановою Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року провадження № 3/212/823/26 щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та провадження № 3/212/822/26 за ч. 5 ст. 126 КУпАП об`єднано в одне провадження надавши ЄУН № 212/4171/26; 3/212/822/26.

ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 гривень на користь держави.

З таким судовим рішенням у частині визнання винуватим за ч. 1 ст. 130 КУпАП не погодився ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що суд першої інстанції формально визнав доведеним стан алкогольного сп`яніння, хоча ключовий доказ – результат огляду на місці за допомогою приладу «Drager» – є сумнівним та недопустимим. Зазначає, що після проведення тесту на запитання поліцейського «Ви згодні з результатом Драгера?» він відповів «не знаю», а тому така відповідь не є згодою з результатом огляду. Вважає, що за таких обставин працівники поліції були зобов`язані забезпечити проведення огляду в закладі охорони здоров`я, однак цього не зробили. Вказує, що суд фактично підмінив зміст його реального волевиявлення формальним записом в акті огляду та не надав належної оцінки зафіксованій на відеозаписі його відповіді. Зазначає, що суд не перевірив належність, справність та допустимість використання спеціального технічного засобу, яким проводився огляд. Вказує, що матеріали справи не містять належних документів, які підтверджують справність, повірку, сертифікацію та допустимість використання конкретного алкотестера. Вважає безпідставним посилання суду на те, що відповідних клопотань ним не заявлялося, оскільки саме орган, який склав протокол, має довести його вину належними та допустимими доказами. Вказує, що суд не надав належної оцінки тому, що на відеозаписі відсутні об`єктивні ознаки алкогольного сп`яніння. Зазначає, що зазначені у протоколі та матеріалах поліції запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, зміна забарвлення обличчя та порушення мови фактично підтверджуються лише словами поліцейського. Вважає, що відеозапис свідчить про адекватну поведінку, зрозумілу мову, нормальні реакції та координацію рухів, які не свідчать про очевидне сп`яніння. Вказує, що суд не зіставив записи поліцейського з об`єктивним відеозаписом та не врахував відсутність незалежних свідків. Вказує, що йому не було забезпечено реальне право на захист. Зазначає, що під час оформлення адміністративних матеріалів йому не було належно роз`яснено право на правничу допомогу, право запросити адвоката та право отримати консультацію до надання пояснень і підписання документів. Вважає, що формальне посилання в протоколі на ст. 268 КУпАП не може замінити реального, зрозумілого та своєчасного роз`яснення його прав. Зазначає, що суд безпідставно відмовився врахувати обставини повітряної тривоги та не дочекався офіційної відповіді щодо цього питання. Вказує, що під час складання адміністративних матеріалів на відеозаписі зафіксовано звук повітряної тривоги, а ним подавалося клопотання про відкладення розгляду справи для отримання відповіді на запит щодо повітряної тривоги. Вважає, що суд безпідставно розглянув справу до отримання відповідної інформації та самостійно зробив висновок про те, що зафіксований сигнал нібито був сигналом відбою тривоги. Вважає, що суд неправильно оцінив обставини крайньої необхідності. Пояснює, що сів за кермо через критичну сімейну ситуацію: його дитина перебувала вдома сама, мала гострий біль у животі, а для госпіталізації була необхідна присутність одного з батьків. Зазначає, що ці обставини підтверджувалися медичними документами щодо стану здоров`я дитини. Вказує, що суд, відхиляючи довід про крайню необхідність, послався на можливість виклику таксі та на інформацію про цілодобову роботу застосунку Uklon у Кривому Розі, однак така інформація не була доказом у матеріалах справи. Вважає, що суд не перевірив фактичну можливість скористатися таксі саме вночі, у відповідному районі, в умовах повітряної тривоги та з урахуванням терміновості ситуації і стану дитини. Крім того, зазначає, що суд поверхово оцінив обставини щодо стану дитини, оскільки сам факт перебування дитини на лікарняному у зв`язку з ГРВІ не виключає раптового погіршення її стану, появи гострого болю в животі та необхідності термінової присутності одного з батьків. Вважає, що суд оцінив його дії ретроспективно, не врахувавши реальний психологічний стан батька, який у нічний час отримує повідомлення про погіршення стану дитини в умовах воєнного стану та повітряних тривог. Вказує на внутрішню суперечність у підході суду до оцінки доказів. Зазначає, що за ч. 5 ст. 126 КУпАП суд закрив провадження, оскільки не було доведено повторність та відсутні належні докази набрання попередньою постановою законної сили. Вважає, що водночас при розгляді обвинувачення за ч. 1 ст. 130 КУпАП суд не застосував такого самого підходу до сумнівів щодо процедури огляду, згоди з його результатом, права на захист, технічної справності приладу, повітряної тривоги та крайньої необхідності. Зазначає, що суд не виконав вимог ст. 245, 247, 251, 252, 280, 283 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. Вказує, що суд не усунув наявні сумніви, не здійснив належної критичної перевірки доказів обвинувачення та не надав переконливої відповіді на ключові доводи захисту щодо допустимості доказів і наявності складу адміністративного правопорушення. Просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку сторін по справі, суд апеляційної інстанції, вважає апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду – без змін за таких підстав.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення дотримані, а висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є правильним та ґрунтується на сукупності належних і допустимих доказів.

Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №613527 від 13.03.2026 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, відповідно до якого результат огляду становив 0,94 проміле; результатом тестування на алкоголь за допомогою газоаналізатора «Drager» від 13.03.2026 року о 00.36 годині; направленням на огляд водія до закладу охорони здоров`я; рапортом працівника патрульної поліції; роз`ясненням про відсторонення від керування транспортним засобом, а також відеозаписами з нагрудних камер БК 475347, 474746.

Досліджені апеляційним судом відеозаписи дають можливість послідовно відтворити обставини події та процедуру оформлення адміністративних матеріалів. На них зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його зупинку працівниками поліції, виявлення поліцейським ознак алкогольного сп`яніння, повідомлення про ці ознаки водію, пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки або у закладі охорони здоров`я, проходження ним огляду за допомогою спеціального технічного засобу та отримання результату 0,94 проміле. Відеозаписом також зафіксовано роз`яснення ОСОБА_1 його прав, обов`язків та наслідків відповідної процедури.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що наявні у справі докази є взаємоузгодженими та в сукупності підтверджують керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Проаналізувавши докази по справі, апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу та відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги про незгоду ОСОБА_1 з результатом огляду та необхідність проведення огляду в закладі охорони здоров`я.

Такі доводи є безпідставними та спростовуються безпосередньо дослідженим апеляційним судом відеозаписом.

Відповідно до ст.266 КУпАП у разі незгоди особи з результатами огляду, проведеного поліцейським з використанням спеціального технічного засобу, огляд проводиться в закладі охорони здоров`я.

Разом з тим волевиявлення водія щодо результату огляду підлягає оцінці з урахуванням усієї послідовності його спілкування з працівниками поліції, а не шляхом виокремлення окремої фрази із загального контексту.

З відеозапису вбачається, що після отримання результату огляду ОСОБА_1 спочатку висловив сумнів щодо нього. У зв`язку з цим працівники поліції роз`яснили йому, що у разі незгоди він має можливість пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я. Після такого роз`яснення ОСОБА_1 на проведенні огляду у медичному закладі не наполягав, незгоди з результатом у подальшому не висловлював, натомість погодився з подальшим оформленням результатів огляду, зазначивши: «ну добре, де підписувати», після чого підписав відповідні документи.

Отже, початкова реакція ОСОБА_1 не може оцінюватися ізольовано як його остаточна незгода з результатом огляду. Сукупність його подальших дій після роз`яснення порядку проведення огляду свідчить про те, що він не наполягав на такій незгоді та не виявляв бажання пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

Таким чином, твердження апелянта про те, що працівники поліції, всупереч його волевиявленню, не забезпечили проведення огляду у медичному закладі, фактичним обставинам справи не відповідає.

Доводи апеляційної скарги про те, що сама по собі відсутність у матеріалах справи документів щодо сертифікації та повірки приладу свідчить про недопустимість результату огляду, є необґрунтованими.

Чинною Інструкцією №1452/735 передбачено використання поліцейськими спеціальних технічних засобів, які мають відповідні документи про відповідність та свідоцтво про повірку, а документи щодо спеціального технічного засобу надаються особі на її вимогу. Зміни до цих положень набрали чинності 04.07.2025 року.

З досліджених матеріалів справи та відеозапису не вбачається, що під час проведення огляду ОСОБА_1 вимагав надати йому документи щодо сертифікації, повірки чи справності використаного технічного засобу та що у задоволенні такої вимоги працівниками поліції було відмовлено. Не наведено в апеляційній скарзі й конкретних відомостей, які б свідчили про фактичну несправність використаного приладу або ставили під сумнів достовірність отриманого результату.

У разі наявності сумнівів щодо сертифікації чи повірки приладу, яким проводився огляд, сторона захисту мала можливість звернутися з відповідними запитами до уповноважених органів, отримати такі документи та надати їх суду на підтвердження своїх доводів. Водночас апеляційний суд не повинен перебирати на себе функцію однієї з сторін, як обвинувача так і захисту та самостійно відшукувати докази на підтвердження висунутих нею припущень за відсутності будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про несправність приладу, відсутність його належної повірки чи недостовірність результату проведеного огляду.

Тому сама лише відсутність копій відповідних документів у матеріалах справи, за встановлених обставин, не спростовує результату проведеного огляду та не є достатньою підставою для визнання його недопустимим доказом.

Доводи про відсутність на відеозаписі об`єктивних ознак алкогольного сп`яніння є безпідставними.

Ознаки алкогольного сп`яніння виявляються поліцейським безпосередньо під час спілкування з водієм та є фактичною підставою для пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння. В даному випадку працівником поліції у ОСОБА_1 були виявлені запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук та зміна забарвлення обличчя, що відображено у відповідних матеріалах справи.

При цьому така ознака, як запах алкоголю з порожнини рота, об`єктивно не може бути відтворена засобами відеозапису, а відсутність на відео виражених порушень координації рухів чи мови сама по собі не спростовує інших виявлених поліцейським ознак.

Більше того, наявність ознак сп`яніння у даному випадку була підставою для проведення огляду, тоді як сам стан алкогольного сп`яніння підтверджено результатом спеціального технічного засобу 0,94 проміле. Тому посилання апелянта на його адекватну поведінку та зрозумілу мову не спростовують результатів проведеного огляду.

Досліджений апеляційним судом відеозапис спростовує твердження про нероз`яснення ОСОБА_1 його прав та обов`язків. ОСОБА_1 працівниками поліції були роз`яснені його права, обов`язки та правові наслідки оформлення адміністративних матеріалів. При цьому з відеозапису не встановлено, що ОСОБА_1 працівники поліції перешкодили реалізації права скористатися правничою допомогою адвоката.

Відповідно, передбачене ст.268 КУпАП право ОСОБА_1 на захист під час оформлення матеріалів порушено не було.

Щодо доводів апеляційної скарги, пов`язаних із повітряною тривогою. Сам по собі факт наявності на відеозаписі звукового сигналу, який апелянт пов`язує з повітряною тривогою, не свідчить про порушення порядку проведення огляду, недостовірність його результату чи незаконність складеного протоколу.

З дослідженого відеозапису не встановлено, що під час проведення огляду та оформлення адміністративних матеріалів ОСОБА_1 повідомляв працівникам поліції про існування безпосередньої загрози його життю чи здоров`ю у зв`язку з повітряною тривогою, наполягав на необхідності перейти до укриття або зазначав, що ця обставина будь-яким чином впливає на його волевиявлення щодо проходження огляду чи його результату.

За таких обставин отримання додаткової інформації про точний час початку чи завершення повітряної тривоги не могло вплинути на вирішення питання про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки жодного причинного зв`язку між зазначеною обставиною та порядком проведення огляду матеріалами справи не встановлено.

Щодо доводів про вчинення правопорушення у стані крайньої необхідності, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, вчинена для усунення небезпеки, якщо така небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Наведені ОСОБА_1 обставини цим критеріям не відповідають.

Як встановлено апеляційним судом із дослідженого відеозапису, зі слів самого ОСОБА_1 , його дитина не перебувала сама, а знаходилася вдома з бабусею, при цьому швидку медичну допомогу вже було викликано.

Матеріали справи не містять даних про такий стан дитини, за якого саме негайне особисте прибуття ОСОБА_1 було єдиним можливим способом усунення реальної та безпосередньої загрози її життю чи здоров`ю. Так само відсутні відомості, які б свідчили про неможливість прибуття ОСОБА_1 до дитини іншим способом або неможливість надання їй необхідної допомоги бабусею, медичними працівниками чи іншими особами до його прибуття.

При цьому для оцінки цих обставин не є визначальним посилання суду першої інстанції на роботу сервісу Uklon. Навіть без урахування такої інформації пояснення самого ОСОБА_1 не підтверджують головної передумови крайньої необхідності, неможливості усунути небезпеку будь-яким іншим способом, крім керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Хвилювання батька за стан здоров`я дитини саме по собі не утворює стану крайньої необхідності у розумінні ст.18 КУпАП та не виправдовує створення небезпеки для інших учасників дорожнього руху шляхом керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, доводи про вчинення правопорушення у стані крайньої необхідності не підтверджені встановленими фактичними обставинами та розцінюються апеляційним судом як обраний спосіб захисту, спрямований на уникнення адміністративної відповідальності.

Доводи про застосування судом різного стандарту доказування при вирішенні питання за ч.5 ст.126 та ч.1 ст.130 КУпАП є безпідставними, оскільки стосуються двох самостійних складів адміністративних правопорушень, кожен з яких передбачає встановлення різних юридично значущих обставин та підтверджується окремою сукупністю доказів.

Закриття провадження за ч.5 ст.126 КУпАП було обумовлено відсутністю достатніх доказів необхідної для цієї кваліфікації ознаки повторності, зокрема набрання законної сили попередньою постановою про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Натомість винуватість ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується іншою сукупністю доказів, у тому числі відеозаписом факту керування та процедури огляду, актом огляду, результатом тестування «Drager» 0,94 проміле, протоколом та іншими матеріалами справи.

Тому різний результат розгляду двох протоколів обумовлений не застосуванням різних стандартів доказування, а різним обсягом доказів щодо обов`язкових ознак кожного із правопорушень.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про порушення вимог ст.245, 247, 251, 252, 280, 283 КУпАП, неповне з`ясування обставин справи та недоведеність вини ОСОБА_1 свого підтвердження не знайшли.

Дії, вчинені ОСОБА_1 , є умисними, становлять підвищену суспільну небезпеку, створюють реальну загрозу безпеці дорожнього руху та його учасникам, що обґрунтовує необхідність застосування передбаченого законом комплексного стягнення, зокрема позбавлення права керування транспортними засобами.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а постанова є незаконною та необґрунтованою, не знайшли свого підтвердження.

Оцінивши всі наявні у справі докази як окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння доведена належними та допустимими доказами, порядок проведення огляду дотриманий, а істотних порушень його процесуальних прав, які могли б вплинути на законність постанови, не встановлено.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а підстави для скасування або зміни оскаржуваної постанови відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року, у справі про адміністративні правопорушення передбачених за ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя