Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №347/1997/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1997/26

Провадження № 2-а/347/22/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю. С.,

секретаря с/з Сумарука І. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 08 серпня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було винесено постанову про адміністративне правопорушення №Я666311 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Згідно з вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за відмову від проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) під час перебування у ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) 01.08.2026 року.

Позивач стверджує, що вранці 01.08.2026 року його затримав наряд поліції біля власного будинку, коли він переходив дорогу, щоб випустити корову на пасовисько. ОСОБА_1 доставили до відділку поліції без документів, оскільки останній не мав їх при собі. ОСОБА_1 написав письмову заяву про відмову від проходження ВЛК, про визнання провини та про розгляд справи без його участі. Позивачу вручили протокол №173 про адміністративне правопорушення та відпустили.

У письмовому повідомленні було зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 10 серпня 2026 року о 13:00 год у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак розгляд відбувся 8 серпня 2026 року, тому ОСОБА_1 не зміг обґрунтувати свої вимоги та заперечення щодо законності призначеного штрафу. Копію ухваленої постанови №R666311 позивач отримав особисто 10 серпня 2026 року.

У зв`язку з цим, позивач просив скасувати оскаржувану постанову, провадження закрити та вирішити питання судових витрат.

У відзиві на позовну заяву відповідач із позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими, такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, а постанову №R666311 від 08.08.2026 року – законною та такою, що прийнята у межах повноважень і відповідно до вимог чинного законодавства.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало невиконання ним встановленого законодавством обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду для визначення придатності до військової служби у встановлений законом строк, а саме до 05 червня 2025 року.

Як встановлено відповідачем, позивач за результатами військово-лікарської комісії проведеної при ІНФОРМАЦІЯ_4 (де наявні відомості про проходження ВЛК позивачем), був визнаний таким, що «непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Таким чином, станом на набрання чинності Законом України від 21.03.2024 року №3621-IX позивач належав до категорії військовозобов`язаних, які були раніше визнані обмежено придатними до військової служби.

Законом України від 21 березня 2024 року №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» було скасовано статус «обмежено придатний до військової служби». При цьому пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3621-IX прямо встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які до набрання чинності цим Законом були визнані обмежено придатними до військової служби, з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Вказані особи також були зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста для отримання направлення на військово-лікарську комісію. Таким чином, законодавець встановив конкретний та імперативний строк виконання цього обов`язку – до 05 червня 2025 року. Отже, позивач не міг обґрунтовано вважати, що попередній висновок ВЛК автоматично продовжує визначати його придатність до військової служби після законодавчого скасування статусу «обмежено придатний». Навпаки, саме наявність у позивача попереднього висновку «непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час» зумовлювала його прямий обов`язок пройти повторний медичний огляд у встановлений законом строк.

Позивач, незважаючи на зазначений прямий законодавчий обов`язок повторного медичного огляду, до встановленої законом дати такий огляд не пройшов. Таким чином, станом на 06 червня 2025 року позивач допустив невиконання вимог законодавства щодо військового обліку та мобілізаційної підготовки, що і стало предметом адміністративного провадження. При цьому особливої уваги заслуговує поведінка самого позивача безпосередньо перед винесенням оскаржуваної постанови. 01.08.2026 року позивач особисто при ІНФОРМАЦІЯ_3 подав заяву щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, у якій фактично повідомив про наявність допущеного ним порушення та зазначив, що оскаржувати допущене порушення не буде. Вказана заява була отримана та опрацьована 2-м відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 01.08.2026 року, після чого 08.08.2026 року було прийнято постанову №R666311 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Отже, постанова була винесена не за відсутності волевиявлення позивача щодо розгляду питання про його адміністративну відповідальність, а навпаки – після того, як сам позивач звернувся особисто із відповідною заявою.

За результатами перевірки було встановлено, що позивач мав попередній висновок ВЛК про обмежену придатність у воєнний час, у зв`язку з чим відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3621-IX був зобов`язаний пройти повторний медичний огляд до 05 червня 2025 року.

Однак такий огляд позивач у встановлений законом строк не пройшов.

Таким чином, правовою підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності було не саме існування висновку ВЛК, а невиконання ним нового, прямо встановленого Законом №3621-IX обов`язку пройти повторний медичний огляд у встановлений законом строк.

При цьому сам позивач на момент прийняття постанови не заперечував факту допущеного порушення, а навпаки – 01.08.2026 року добровільно подав особисто заяву про притягнення його до адміністративної відповідальності, зазначивши, що оскаржувати допущене порушення не буде.

Таким чином, поведінка позивача на момент прийняття постанови була несумісною з його нинішньою позицією про начебто відсутність правових підстав для притягнення до адміністративної відповідальності.

З огляду на наведене, відповідач вважає, що позивач не довів протиправності постанови №R666311 від 08.08.2026 року, тоді як відповідачем надано достатні правові та фактичні підстави для підтвердження її законності. Враховуючи те, що позивач був особою, яка до набрання чинності Законом №3621-IX була визнана обмежено придатною до військової служби, на нього безпосередньо поширювався обов`язок, передбачений пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону, щодо проходження повторного медичного огляду до 05 червня 2025 року. Позивач зазначений обов`язок не виконав, не користувався правом на відстрочку від призову, підлягає призову на військову службу за умови визначення придатності та, що має особливе доказове значення, самостійно звернувся 01.08.2026 року особисто із заявою про притягнення його до адміністративної відповідальності, зазначивши, що не буде оскаржувати допущене порушення. За таких обставин постанова №R666311 від 08.08.2026 року є законною, обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню.

У зв`язку з цим, представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 12.08.2026 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 12.08.2026 року витребувано докази, щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення.

У відповідності до ч. 3 ст. 194 КАС України судом проведено розгляд справи у відсутності сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до інформації наданої з Резерв+ позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним і йому встановлена відстрочка від мобілізації на підставі п. 7 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи. Дата уточнення даних 01.08.2026 року (а. с. 5).

01.08.2026 року щодо ОСОБА_1 було складено протокол №173 відповідно до якого, 01.08.2026 року о 12:16 хв працівниками поліції був доставлений (супроводжений) військовозобов`язаний ОСОБА_1 , який не пройшов (відмовився від проходження) військово-лікарську комісію (чим порушив п. 2 Розділу ІІ «Про внесення змін до деяких Законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»), чим порушив ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року Порушення законодавства «Про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вчинене в особливий період під час дії воєнного стану, і такими діями вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а. с. 6).

Постановою №R666311 від 08.08.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень. В постанові зазначено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрованої інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов, відмовився від проходження ВЛК (п. 2 Розділу ІІ «Про внесення змін до деяких Законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (а. с. 7).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26.01.2004 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 8).

Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12 ААГ ОСОБА_4 14.01.2004 року встановлена перша Б група інвалідності, довічно (а. с. 9).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Згідно з ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами 1, 2 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 3 статті 288 КУпАП передбачено, що оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Відповідно до п. п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Нормами КУпАП регламентовано, що відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.

Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 17 Конституції України передбачено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Законом України від 21.03.2024 №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набрав чинності 04 травня 2024 року, з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04.02.2025) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Згідно із Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12.02.2025 (далі за текстом - Закон №4235-ІХ) були внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Закон №4235-ІХ набрав чинності 15.02.2025.

Отже, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності Законом №3621-IX, тобто до 04.05.2024, були зобов`язані до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Цим Законом визначено два альтернативних шляхи виконання громадянином зазначеного обов`язку: самостійне звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду; самостійне звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до п. 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії, за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.

У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов`язані приймаються на військову службу за контрактом, або були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, і відповідно до інформації наданої з Резерв+ йому встановлена відстрочка від мобілізації на підставі п. 7 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи. Дата уточнення даних 01.08.2026 року. Відстрочка до завершення мобілізації.

01.08.2026 року щодо ОСОБА_1 було складено протокол №173 відповідно до якого, 01.08.2026 року о 12:16 хв працівниками поліції був доставлений (супроводжений) військовозобов`язаний ОСОБА_1 , який не пройшов (відмовився від проходження) військово-лікарську комісію, (чим порушив п. 2 Розділу ІІ «Про внесення змін до деяких Законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»), чим порушив ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року Порушення законодавства «Про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вчинене в особливий період під час дії воєнного стану, чим своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Постановою №R666311 від 08.08.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень. В постанові зазначено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрованої інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов, відмовився від проходження ВЛК (п. 2 Розділу ІІ «Про внесення змін до деяких Законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до п. п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Заперечуючи вказаний позов, представник відповідача, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення надали ряд документів, зокрема копію оскаржуваної постанови від 08.08.2026 року, копію письмової заяви ОСОБА_1 про визнання ним вчинення адміністративного правопорушення, та не заперечення щодо розгляду справи без його участі, а також копію листа, в якому частково міститься інформація про ОСОБА_1 .

При цьому у відзиві на позовну заяву, представник відповідача зазначав, що позивач за результатами військово-лікарської комісії проведеної при ІНФОРМАЦІЯ_4 (де наявні відомості про проходження ВЛК позивачем), був визнаний таким, що «непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Судом витребовувались докази щодо підтвердження обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Однак доказів того, що позивач був визнаний непридатним у мирний час, обмежено придатний у воєнний час, матеріали справи не містять, представником відповідача таких підтверджень на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів не надано.

В той же час в матеріалах справи є беззаперечний факт, про те, що позивачу ОСОБА_1 встановлена відстрочка до завершення мобілізації. Дата уточнення даних 01.08.2026 року. Таким чином, станом на дату складення протоколу, а також на дату винесення постанови, відповідач в силу положення п. 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 на медичний огляд не направляється.

Протилежного судом не встановлено. Матеріали справи не містять інформації, про те, що ОСОБА_1 раніше був визнаний непридатним у мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Також, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно з ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про відсутність беззаперечних доказів того, що оскаржувана постанова прийнята з урахуванням усіх істотних обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Ураховуючи наведене, а також те, що під час розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов`язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача рішення, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У своїй постанові від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зі змісту ч. 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Таким чином, судовий збір для звернення до суду з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення складає у 2026 році 665,60 грн.

Отже, в порядку ч. ч. 1, 3 ст.139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати за подання до суду позовної заяви в розмірі 665 грн. 60 коп. судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 73 - 77, 139, 242-246, 262, 286, 293, 295 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити.

Скасувати постанову № R666311від 08.08.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 31 серпня 2026 року.

Суддя Ю. С. Кіцула