Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №195/1197/26 — Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/1197/26

2/195/638/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

28.08.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді – Омеко М.В., за участі секретаря судових засідань – Мартинової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Томаківка в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в особі директора Я.Сердійчук звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 7960378 від 16.02.2022 у розмірі 10 007.00 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Представник позивача обґрунтовує позовні вимоги тим, що 16.02.2022 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7960378.

Відповідно до договору кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (плату за користування грошовими коштами) на умовах та у порядку, встановлених цим Договором. Відповідно до Розділу І Договору: розмір (сума) кредиту становить 10 000.00 грн, нарахування Кредитором процентів за користування кредитом здійснюється за кожен день користування, з дати надання кредиту до його повного повернення на залишок фактичної заборгованості від наданої суми кредиту, позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених пунктами 1.6.-1.8. кредитного договору, строк дії Договору: до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше 1 (одного) календарного року.

25.07.2024 року було укладено договір № 25-07/24 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №7960378. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №7960378.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №7960378 від 16.02.2022 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 10007,00 грн, з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10000,00 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 7.00 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами гідно кредитного договору - 0.00 грн.;

- заборгованість за пенею /або штрафами - 0.00 грн.;

- заборгованість за комісіями - 0.00 грн.;

- інфляційні збитки - 0.00 грн.;

- нараховані 3% річних - 0.00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2026 року, цивільну справу було розподілено судді Омеко М.В.

Ухвалою судді 05.08.2026 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні, без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви.

Представник позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в особі директора Я.Сердійчук в позовній заяві просить суд розглянути справу без його участі, заявлені вимоги підтримує на просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 була повідомлена про розгляд справи у порядку, передбаченому ч.11 ст.128 ЦПК України.

11.08.2026 року на адресу суду від відповідача по справі надійшла заява про застосування строку позовної давності. На підставі чого просить суд відмовити в задоволені позовних вимог ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС». Крім того повідомила суд, що внаслідок укладення шлюбу з гр. ОСОБА_2 змінила своє дошлюбне прізвище " ОСОБА_3 " на ОСОБА_4 .

19.08.2026 року відповідач, ОСОБА_5 через "Електронний суд " надіслала до суду додаткові пояснення по справі та вказує, що вона є дружиною військовослужбовця ЗСУ, який зараз проходить службу. Тому, відповідно до ч.15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" , під час воєнного стану членам сімей військових не нараховуються відсотки за кредитами та не застосовуються штрафні санкції. Крім того, на підтвердження служби чоловіка надала довідку № 12 від 09.01.2024 року згідно якої солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 05.06.2023 року .

26.08.2026 року на адресу суду від представника позивача через "Електронний суд" надійшла заява в якій представник просить суд відмовити відповідачу ОСОБА_5 в задоволені заяви про застосування строку позовної давності.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст.82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до приписів ст. 12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України). Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

16.02.2022 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7960378.

Відповідно до договору кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (плату за користування грошовими коштами) на умовах та у порядку, встановлених цим Договором. Відповідно до Розділу І Договору: розмір (сума) кредиту становить 10 000.00 грн, нарахування Кредитором процентів за користування кредитом здійснюється за кожен день користування, з дати надання кредиту до його повного повернення на залишок фактичної заборгованості від наданої суми кредиту, позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених пунктами 1.6.-1.8. кредитного договору, строк дії Договору: до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше 1 (одного) календарного року.

25.07.2024 року було укладено договір № 25-07/24 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №7960378. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №7960378.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №7960378 від 16.02.2022 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 10007,00 грн, з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10000,00 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 7.00 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами гідно кредитного договору - 0.00 грн.;

- заборгованість за пенею /або штрафами - 0.00 грн.;

- заборгованість за комісіями - 0.00 грн.;

- інфляційні збитки - 0.00 грн.;

- нараховані 3% річних - 0.00 грн.

При цьому, відповідачем не надано до суду доказів, які би спростовували наданий розрахунок заборгованості перед позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», як новим кредитором у грошовому зобов`язанні відповідача, а також стороною відповідача не доведено належними доказами про відсутність такої заборгованості перед позивачем чи попереднім кредитором ТОВ "МІЛОАН".

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статей 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

Крім того, в силу приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 629, 525, 612, 611 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Згідно частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Судом також встановлено, що внаслідок укладення шлюбу з гр. ОСОБА_2 відповідач змінила своє дошлюбне прізвище " ОСОБА_3 " на ОСОБА_4 , що зокрема підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 .

Щодо вимоги відповідача про застосування строку позовної давності суд звертає увагу на наступному.

Закон від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни дорозділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодопоновлення перебігу позовної давності» передбачає виключення з Цивільногокодексу України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Саме цейпункт передбачає зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на періоддії воєнного стану. Проте вищезазначений Закон, також зазначає, що він набираєчинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Законбув надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 №108, тобтонабрання чинності відбулося 04.09.2025, саме з цієї дати відбулося відновленняобчислення строків позовної давності. Виходячи з цього, до 04.09.2025 діяли вищезазначені нормативно-правові акти.

Отже, строки позовної давності в Україні були зупинені на періодкарантину (з 02.04.2020 до 30.06.2023 ) та на період дії воєнного стану (з17.03.2022 до 03.09.2025). Починаючи з 04.09.2025 року, перебіг цих строківбуло відновлено згідно із Законом № 4434-IX, який виключив відповіднінорми з ЦК України.

Також, позовна заява ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_6 про стягненнязаборгованості за кредитним договором № 7960378 від 16.02.2022р., подана досуду 31.07.2026 року.

До того ж, у Постанові від 21 червня 2023 року у справі №727/4133/22Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційногоцивільного суду вказував, що для застосування позовної давності за заявоюсторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, що звернені позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц). Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного

стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Отже, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

З урахуванням вищенаведених нормативно-правових актів та практики національних Судів, строк позовної давності у даній справі не підлягає застосуванню.

Щодо заяви відповідача ОСОБА_4 ( ОСОБА_1 ) про засосування норм ч.15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно якого під час воєнного стану членам сімей військових не нараховуються відсотки за кредитами та не застосовуються штрафні санкції, то суд приходить до висновку щодо необгрунтованого нарахування позивачем ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги в розмірі 7.00 грн.

В решті, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (нового кредитора) підлягають до задоволення, зокрема, в частині стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором №7960378 від 16.02.2022 року в розмірі 10 000,00 грн. (тіло кредиту).

Отже, на думку суду, є доведеним факт наявності заборгованості відповідача ОСОБА_6 перед позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Крім того, представником позивача в позовній заяві заявлено вимоги про стягнення із відповідача витрат зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача у разі задоволення позовних вимог.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 2622,40 грн., який він просить стягнути з відповідача на свою користь.

Положеннями ст. ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів,проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та надала наступні доказаи:

- договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року укладений між ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" та адвокатським обєднанням "ЛІГАЛ АССІСТАНС" ;

- прайс-лист АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС";

- заявка на надання юридичної долпомоги № 1437;

- витяг з акту №38 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026 року.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

Відповідно до статей 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Натомість позивач не надав доказів фактичної оплати вартості виконаних послуг з надання професійної правничої допомоги за договором № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року, у виді квитанції про сплату вартості послуг у заявленому розмірі, або платіжного доручення на перерахування обумовлених коштів, а тому суд не вбачає доказів на перерахування заявлених позивачем коштів за надання правничої допомоги, що в даному випадку не дає підстав для стягнення коштів на правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3,4,9,76-80,83,141,229,235, ст.247, 258, 259, 265, 268,274-275, 280-284,354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

позову заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521 ), заборгованість за кредитним договором № 7960378 від 16.02.2022 у розмірі 10 000 / десять тисяч/ гривень.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:

Відомості про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371).

Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ( зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: М. В. Омеко