Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №420/19061/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19061/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

рішення №101650006214 від 29.05.2026 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.09.1989: з 22.07.1992 по 30.06.1993 та з 28.02.1995 по 14.10.1998, період проживання з 28.05.1991 по 07.09.1995, згідно довідки № 6 від 05.03.2025 та призначити пенсію за віком на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнати протиправним та скасувати;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.09.1989: з 22.07.1992 по 30.06.1993 та з 28.02.1995 по 14.10.1998, період проживання з 28.05.1991 по 07.09.1995, згідно довідки № 6 від 05.03.2025, призначити пенсію за віком на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплачувати її, починаючи з дня звернення: 21 травня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте за результатом розгляду якої відповідачем прийнято рішення №№101650006214 від 29.05.2026 про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного трудового стажу. При цьому, до страхового стажу не зараховані всі періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.09.1989, а саме: період роботи з 22.07.1992 по 30.06.1993, оскільки дата звільнення не відповідає даті наказу та період роботи з 28.02.1995 по 14.10.1998, оскільки відсутній підпис відповідальної особи та печатка. Крім того, до періодів перебування в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період проживання з 28.05.1991 по 07.09.1995, згідно довідки № 6 від 05.03.2025, у зв`язку з тим, що на цей період відсутня реєстрація місця проживання, за записами в трудовій книжці не можливо встановити місце розташування підприємств на яких працював заявник.

Позивач вважає прийняте рішення протиправним, оскільки відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

При цьому зазначив, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, у зв`язку з чим не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу.

Крім того, щодо не зарахування періоду проживання з 28.05.1991 по 07.09.1995, згідно довідки № 6 від 05.03.2025, позивач вказує, що ним було надано необхідні документи для зарахування вказаного періоду, оскільки підставою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку є наявність довідки про період проживання, а не реєстрації, на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування, у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний був зарахувати період проживання з 28.05.1991 по 07.09.1995, згідно довідки № 6 від 05.03.2025.

Ухвалою суду від 26.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі, враховуючи внесені зміни в КАС України, а саме частиною 9 ст.18 КАС України визначено, що суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Згідно з п.128 Розділу VII Перехідних положень Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого Рішенням ВРП 17 серпня 2021 №1845/0/15-21 встановлено, що до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Представник ГУ ПФУ подав відзив на позов, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що позивачем не дотримано встановленого порядку підтвердження часу роботи/проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 відповідно до вимог ст. 44 Закону №1058-IV, Порядку 22-1, підстави для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відсутні.

Враховуючи вищезазначене, ГУ ПФУ правомірно прийнято рішення № 101650006214 від 29.05.2026 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за відсутності періоду постійної роботи (постійного проживання) особи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року — не менше 4 років.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 .

Також, відповідно до посвідчення категорії 4, серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 є громадянином, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

21.05.2026 року позивач звернувся до органів пенсійного забезпечення із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за результатом розгляду якої ГУ ПФУ прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №101650006214 від 29.05.2026 року, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Так, в оскаржуваному рішенні до страхового стажу не зараховані всі періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.09.1989, а саме: період роботи з 22.07.1992 по 30.06.1993, оскільки дата звільнення не відповідає даті наказу та період роботи з 28.02.1995 по 14.10.1998, оскільки відсутній підпис відповідальної особи та печатка.

Крім того, до періодів перебування в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період проживання з 28.05.1991 по 07.09.1995, згідно довідки № 6 від 05.03.2025, у зв`язку з тим, що на цей період відсутня реєстрація місця проживання, за записами в трудовій книжці не можливо встановити місце розташування підприємств на яких працював заявник.

Позивач, вважаючи рішення ГУ ПФУ про відмову в призначенні пенсії №101650006214 від 29.05.2026 року протиправним, та таким, що підлягає скасуванню – звернувся до суду з цим позовом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника (ч.1 ст.9 Закону №1058-IV).

Частиною першою статті 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Згідно з чч. 1,2, 4 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України за даними системи персоніфікованого обліку, а за періоди до її впровадження - на підставі документів та у порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності, які враховувалися до стажу роботи до набрання чинності Законом №1058-IV, зараховуються до страхового стажу на умовах законодавства, що діяло раніше.

Позивач, вважаючи, що ним досягнуто необхідний для призначення пенсії страховий стаж, а також наявність права на зменшення пенсійного віку, 21.05.2026 року звернувся до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії по інвалідності, за результатом розгляду якої прийнято оскаржуване рішення №101650006214 від 29.05.2026, згідно якого не підтверджено, що заявник станом на 01.01.1993 проживав або відпрацював у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років, тобто менше необхідного.

Відповідно до ч.1 ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637) (в редакції від 01.01.2025 року) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Також за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку №637).

Згідно з п.п.1.1. п.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року (далі Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

На період внесення записів до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 18.09.1989 року, діяла Інструкція №162, яка втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993. З 29.07.1993 року по сьогодні діє Інструкція №58.

Відповідно до п.1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.

В оскаржуваному рішенні, обґрунтовуючи відмову у призначенні пенсії вказано про не зарахування до стажу позивача всіх періодів згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.09.1989, періоду роботи з 22.07.1992 по 30.06.1993, оскільки дата звільнення не відповідає даті наказу та період роботи з 28.02.1995 по 14.10.1998, оскільки відсутній підпис відповідальної особи та печатка.

Щодо не підтвердження періоду роботи позивача через невідповідність дати звільнення даті наказу про звільнення, суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 2.3 Інструкції №162 встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше за тижневий строк, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

З кожним записом, що вноситься на підставі наказу (розпорядження) до трудової книжки (вкладиша) про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу та звільнення, адміністрація зобов`язана ознайомити власника цієї книжки (вкладиша) під розписку в особовій картці, у якій має бути повторено точний запис із трудової книжки (вкладиша) (п.2.4 Інструкції №162).

Судом встановлено, що згідно запису №10 трудової книжки позивача, останній 22.07.1992 року призначений на посаду водія легкового автомобіля (наказ №43 від 22.07.92р.) та 30.06.1993 року звільнений з займаної посади за власним бажанням (запис 11, наказ №36 від 30.06.94р.)

В даному випадку неточність наявна саме в році наказу, водночас дата такого наказу відповідає даті зазначеній в колонці «дата» та підтверджує, що у відповідний період роботи, а саме з 22.07.1992 по 30.06.1993 року позивач працював на вищевказаній посаді у цьому підприємстві.

Щодо не підтвердженості періоду роботи позивача через відсутність підпису відповідальної особи та печатки, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з абз.1 п.4.1. Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка.

Суд вважає, що записи про прийом позивача та його звільнення за період з 28.02.1995 по 14.10.1998 виконані розбірливим почерком, містять дати та номери наказів, отже зазначене, не може викликати сумнівів у достовірності періодів роботи позивача.

Між тим, Верховним Судом сформований правовий висновок, згідно якого право пенсіонера на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні (постанови від 07.02.2018 по справі №275/615/17, від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а).

Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.2018 у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а неодноразово висловлював позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

У постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а сформовано правовий висновок, згідно якого підставою для призначення пенсії є наявність стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, суд по цій справі, враховуючи правові висновки Верховного Суду, дійшов висновку, що наведені відповідачем в рішенні №101650006214 від 29.05.2026 року недоліки записів у трудовій книжці не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу позивача.

Щодо оскаржуваного рішення в частині доводів пенсійного органу про відсутність у позивача необхідної кількості років для зменшення пенсійного віку, суд враховує наступне.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796).

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, передбачені ст. 55 Закону № 796.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону № 796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону №796, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за три роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Як встановлено судом, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком від 21.05.2026 по досягненню 57-річного віку, страховий стаж на дату звернення зараховано у кількості 33 роки 9 місяців та 22 дні, період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить не менше 4 років.

Між тим, підставою для відмови у призначенні такого виду пенсії слугувала відсутність документів про підтвердження проживання в зоні станом на 01.01.1993 не менше 4 роки.

Відповідно до п.2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого постановою правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону №796).

Як встановлено судом, згідно копії паспорта позивача, останній 05.06.1969 року народився у селі Красне-1 Обухівського району, Київської області; з 04.03.1986 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .

Крім того, позивачем до заяви про призначення пенсії зі зниженням пенсійного органу надавалося посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи , а також довідка Красненського Першого Старостинського округу Обухівської міської територіальної громади від 05.03.2026 № 6, в якій підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що він з дня народження ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) по ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_3 , під час навчання в середньому професійно-технічному училищі №37 м. Києва з 01.09.1986 року по 29.06.1987 рік ОСОБА_1 із зареєстрованого місця проживання не виписувався, з 29.06.1987 року по 14.06.1989 рік проходив службу в армії. З 14.06.1989 року по 28.05.1991 рік був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_4 , з 28.05.1991 року по 07.09.1995 року не був зареєстрований, але проживав за адресою АДРЕСА_4 , з 07.09.1995р по даний час зареєстрований і проживає за адресою АДРЕСА_3 . Село до 28.12.2014 року відносилося до зони радіоекологічного контролю, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року №106.

Отже, питання проживання позивачем не менше 4 років у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року (умова для видачі посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) відповідно до пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року №501) вирішувалось уповноваженою комісією при наданні йому статусу потерпілої особи.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що інформація, яка міститься в трудовій книжці, не спростовує тієї обставини, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, який проживав/ працював станом на 01 січня 1993 у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років.

Відтак суд вважає, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач має право на застосування початкової величини зниження пенсійного віку і постійно проживав у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, що є підставою для додаткового зменшення його пенсійного віку, передбаченого ст.55 Закону №796.

Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 по справі №569/7589/17, від 10.04.2019 по справі №162/760/17.

Виходячи із встановлених судом обставин, враховуючи наявність у позивача посвідчення особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, та довідки органу місцевого самоврядування, які підтверджують факт проживання позивача на території зони гарантованого посиленого радіоекологічного контролю відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, а також із урахуванням досягнення на момент звернення із заявою 21.05.2026 року віку 57 років, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.

Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені ст.245 КАС України. Відповідно до п. 4 ч. 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коди ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на заявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норм) закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Суд вважає, що ГУ ПФУ, приймаючи оскаржуване рішення, діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої ним заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії.

Суд дійшов висновку, що рішення №101650006214 від 29.05.2026 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Між тим пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою Правління ПФУ 25.11.2005 №22-1, встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З оскаржуваного рішення не вбачається, чи був відповідачем проведений всебічний, повний і об`єктивний розгляду всіх поданих документів для призначення пенсії, а також здійснення належного обрахунку страхового стажу позивача.

З урахуванням дискреційних повноважень відповідача, в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та захисту шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.04.2025 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.09.1989: з 22.07.1992 по 30.06.1993 та з 28.02.1995 по 14.10.1998, та прийняти рішення про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду по цій справі.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем за подання цього позову в електронній формі через підсистему «Електронний суд» сплачений судовий збір у загальному розмірі 1331,20 грн.

Суд вважає, що по цій справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн. (із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, оскільки позовна заява подана через підсистему «Електронний суд»).

Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 266,24 грн., він підлягає поверненню позивачу у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною 9 ст.18 КАС України визначено, що суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з п.128 Розділу VII Перехідних положень Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого Рішенням ВРП 17 серпня 2021 №1845/0/15-21 встановлено, що до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних в суді можливостей.

Конституційний Суд України у рішенні від 03.10.1997 року №4-зп зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, за наявності декількох норм, які по-різному регулюють спірне питання повинні застосовуватися положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи, що ч.9 ст.18 КАС України, якою визначено, що суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), прийнята пізніше ніж абз.1 ч.10 ст.243 КАС України, суд застосовує норму, яка прийнята пізніше.

Оскільки ухвалою суду при відкритті провадженні вирішено здійснити розгляд справи та її формування та зберігання в електронній формі суд викладає рішення в електронній формі.

Керуючись ст.2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 132, 134, 139, 241-246 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №101650006214 від 29.05.2026 року про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.09.1989: з 22.07.1992 по 30.06.1993 та з 28.02.1995 по 14.10.1998 та відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.04.2025 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.09.1989: з 22.07.1992 по 30.06.1993 та з 28.02.1995 по 14.10.1998, та прийняти рішення про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду по цій справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва