Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №420/26/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/26/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 стосовно нарахування та виплати в розмірі меншому належного ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» за період з 28.08.2024 р. по 13.06.2025 р.;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити невиплачені різницю належної ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 30.08.2022 р. проходив військову службу за контрактом у різних військових частинах та 24.04.2024 р. був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . 27.08.2024 р. близько 23.00 год. в районі м. Торецьк Донецької області під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, в результаті обстрілу ворогом позиції, позивач отримав травму у вигляді вибухової травми та вибухового сліпого осколкового поранення спини, про що командиром військової частини НОМЕР_2 було видано довідку про обставини травми від 28.09.2024 р. №193/5701. У подальшому позивач перебував неодноразово на стаціонарному лікуванні, реабілітації та у відпустці у зв`язку із травмою, а 17.04.2025 р. пройшов медичний огляд гарнізонною ВЛК №2 НВМКЦ «ГВГК». Відповідно до результатів медичного огляду ВЛК видано свідоцтво про хворобу №2025-0529 1222-2831-0, яке затверджено протоколом засідання ЦВЛК ЗСУ від 13.06.2025 р. №2025-0613-1258-3758-7. Відповідно до вказаного протоколу травму, одержану позивачем визнано тяжкою, такою, що пов`язана із захистом Батьківщини, а позивача визнано непридатним до військової служби на підставі ст.10 «а» розкладу хвороб відповідно до Наказу МОУ №402 від 2008 р. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 22.08.2025 р. №240 позивача звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я. Після звільнення з військової служби позивачем було виявлено, що йому не в повному обсязі (в розмірі меншому ніж належить) було виплачено грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди у зв`язку із лікуванням та перебуванням у відпустці в результаті отримання тяжкої травми, що слугувало підставою звернення до суду з даним позовом.

Так, позивач стверджує, що відповідає умовам призначення додаткової винагороди, встановленої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168, а саме отримав тяжке поранення, внаслідок захисту Батьківщини та перебував на стаціонарних лікуваннях та у відпустці внаслідок такого поранення. Проте, всупереч нормам законодавства, відповідачем виплачено грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди у меншому, ніж належало розмірі за період 28.08.2024 по 13.06.2025 рр. На підставі викладеного позивач просить відновити його право на гарантовану державою додаткову винагороду.

Також у позові заявлено клопотання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, що становить 20 000 (двадцять тисяч) грн.

Ухвалою судді Іванова Е.А. від 19.03.2026 року по справі №420/26/26 відкрито провадження та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розпорядженням керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №420/26/26, у зв`язку зі звільненням з посади судді Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 року, справа №420/26/26 передана судді Радчуку А.А.

Ухвалою суду від 13.05.2026 року прийнято до провадження справу №420/26/26 та розпочато її розгляд спочатку зі стадії відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

29.03.2026 року відповідачем поданий відзив на позовну заяву з додатками.

Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.

У відзиві відповідачем зазначено, що позивач у період з 28.08.2024 року по 13.06.2025 року не постійно знаходився на стаціонарному лікуванні, а час від часу повертався на службу та виконував бойові на спеціальні завдання за призначенням, про що свідчить довідка про доходи від 21.03.2026 року вих. № 842, в якій зазначені виплати додаткової винагороди за виконання бойових та спеціальних завдань за призначенням. Відповідач стверджує, що за періоди, коли позивач перебував на стаціонарних лікуваннях військовою частою НОМЕР_2 було виплачену додаткову винагороду збільшену до 100 000 грн. в повному розмірі. Згідно довідки про доходи матроса ОСОБА_1 від 21.03.2026 року вих. № 842, йому виплачувалося грошове забезпечення під час лікування з серпня 2024 року по серпень 2025 року включно. Відповідач посилався на роз`яснення, викладені у листі Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 03.04.2025 №220/13/19696, де визначено, що грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії про продовження тривалого лікування, але не більше ніж за дванадцять місяців поспіль.

Щодо перебування у відпустках для лікування відповідач зазначив, що позивачем було порушено вимоги статті 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, адже, відповідно до зазначеної статті, у разі зазначення у висновку військово-лікарської комісії права на відпустку для після поранення (контузії, травми або каліцтва), позивач мав прибути до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання документів з військової частини щодо надання відпустки, або безпосередньо прибути до військової частини НОМЕР_2 для оформлення такої відпустки. Оскільки від територіального центру комплектування та соціальної підтримки документи про надання позивачу відпустки для лікування на адресу військової частини НОМЕР_2 не надходили, особисто від позивача документів та рапортів із проханням про надання відпустки для лікування на адресу військової частини НОМЕР_2 також не надходило, отже відпустка для лікування позивачу не надавалась. Відповідач вказує, що докази про перебування позивача у відпустці для лікування до позовної заяви не надані, докази про законність відсутності позивача на військовій службі у спірні періоди відсутні. Таким чином, підстави для виплат додаткової винагороди у зв`язку з перебуванням у відпустці відсутні.

Також відповідач заперечував щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн., зазначаючи, що розмір гонорару адвоката з урахуванням категорії справи та витраченого часу є завищеним.

Разом із відзивом відповідач надав Довідку №842 від 21.03.2025 про доходи позивача за період травень 2024 – серпень 2025 рр.; копії наказів командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) щодо вибуття/прибуття позивача на/з лікування.

Інші заяви по суті справи та додаткові докази до суду не надходили.

З огляду на заявлені позивачем вимоги, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30.08.2022 року був прийнятий на військову службу за контрактом відповідно до ст.ст. 20, 23 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», що підтверджується записами Військового квитка серії НОМЕР_4 , виданого 03.09.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач проходив військову службу, зокрема, у військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 22.08.2025 року №240, матроса ОСОБА_3 , колишнього старшого стрільця-оператора відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 , який проходить службу за контрактом, звільненого з військової служби у відставку за підпунктом «б» за станом здоров`я відповідно пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку з 22 серпня 2025 року, виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення з 22 серпня 2025 року.

Згідно Довідки від 29.09.2025 року №191/5656 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , матрос ОСОБА_1 в період з 23.08.2024 по 27.08.2024 брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецька область, Бахмутський район, Торецька міська ТГр. Підстава: журнал бойових дій військової частини НОМЕР_2 інв. №9/15 від 29.04.2023 року.

28.09.2024 року військовою частиною НОМЕР_2 складено Довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №191/5701, якою засвідчено, що матрос ОСОБА_1 27.08.2024 року одержав (ла) ВТ, ВОСП спини. За обставин: травмування було отримано 27.08.2024 близько 23.00 при виконанні бойового завдання за призначенням в районі населеного пункту Торецьк, Донецької області в службовий час, під час виконання службових обов`язків, не пов`язано з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Під час травмування матрос ОСОБА_4 перебував в засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом). Під час виконання службових обов`язків та бойового завдання з відсічі збройної агресії з боку російської федерації проти України знаходився на бойовій позиції. Внаслідок ворожого обстрілу отримав ВТ, ВОСП спини. Після надання медичної допомоги був евакуйований до військової частини НОМЕР_5 . Травма була отримана при виконанні завдань з захисту Батьківщини. Підстава: згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 25.09.2024 №1352.

Протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0613-1258-3758-7 від 13.06.2025 Центральної ВЛК ЗСУ (Київ), затверджено Постанову гарнізонної ВЛК № 2 НВМКЦ "ГВКГ", що оформлена Свідоцтвом про хворобу № 2025-0529-1222-2831-0 від 30.05.2025 року, відповідно до якої позивача з діагнозом T93.4; Y36.2 «Наслідки вибухової травми (27.08.2024): вогнепальне осколкове сліпе поранення спини у вигляді посттравматичної нейропатії правого сідничного нерва при незначному порушенні функції» на підставі статті 10а графи ІІ розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби. Поранення, ТАК, пов`язан(-а/е/ї) із захистом Батьківщини. За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 №370): Травма відноситься до тяжких.

У Протоколі засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0613-1258-3758-7 від 13.06.2025 відображено, що позивач перебував на обстеженні і лікуванні:

з 28.08.2024 по 28.04.2024 - стабілізаційний пункт в/ч НОМЕР_5 ;

з 28.08.2024 по 28.08.2024 - ЗMC ДПСУ «Дружківка»;

з 28.08.2024 по 30.08.2024 - медичний пункт медичної роти в/ч НОМЕР_5 ;

з 30.08.2024 по 02.09.2024 - КНП «Міська клінічна лікарня №16 Дніпровської міської ради»;

з 02.09.2024 по 18.09.2024 - КНП «Криворізька міська лікарня №5» КМР;

з 08.11.2024 по 15.11.2024 КНП «Київська міська клінічна лікарня №18»;

з 20.01.2025 по 24.01.2025 - ВМКЦ СР;

з 24.01.2025 по 14.03.2025 - НВМКЦ «ГВКГ»;

з 14.03.2025 по 04.04.2025 - ДЗ «Центр психічного здоров`я реабілітації ветеранів «Лісова Поляна» МОЗ України».

Звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено неповною виплатою додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р., в розрахунку до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування за період з 28.08.2024 по 13.06.2025 рр.

Відповідач у відзиві стверджує, що за періоди, коли позивач перебував на стаціонарних лікуваннях військовою частою НОМЕР_2 було виплачену додаткову винагороду збільшену до 100 000 грн. в повному розмірі.

Разом із відзивом відповідач надав Довідку №842 від 21.03.2025 про доходи позивача за період травень 2024 – серпень 2025 рр.; копії наказів командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) щодо вибуття/прибуття позивача на/з лікування.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування протягом періоду з 28.08.2024 по 13.06.2025 рр., позивач звернувся до суду з даним позовом

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За визначенням ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з положенням ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за N 745/32197 (далі - Порядок №260).

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

У подальшому (і станом на час спірних правовідносин) відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався та триває.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з п. 1-2 Постанови №168, виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які, зокрема:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 затверджені Зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.

Зокрема доповнено Порядок №260 новим розділом XXXIV «Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану», який застосовується з 01 лютого 2023 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до п. 11 розд. XXXIV Порядку №260, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Пунктом 12 розд. XXXIV Порядку №260 визначено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Згідно з п. 13 розд. XXXIV Порядку №260, військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Згідно з п. 15 розд. XXXIV Порядку №260, до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які:

самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника);

усунені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади,- з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника);

відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);

вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);

вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією,- за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини;

добровільно здалися в полон,- з дня з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, оголошеного наказом командира (начальника);

навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство (крім випадків доведення до самогубства, встановленого судом),- за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство;

відбувають покарання на гауптвахті - за час відбування такого покарання.

Зазначене не стосується військовослужбовців, визначених в абзацах другому-шостому цього пункту, які протягом поточного місяця загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень, контузій, травм та каліцтв, пов`язаних із захистом Батьківщини) або захоплені в полон, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні або отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини.

Як передбачено пунктом 16 розд. XXXIV Порядку №260, підготовка проєктів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди покладається на підрозділи, що відповідають за ведення обліку особового складу.

Системний аналіз наведених норм, дає підстави для висновку, що додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а також військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому у період, який охоплює час перебування військовослужбовця у відпустці для лікування, приписи Постанови № 168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 30 травня 2025 року та від 19 лютого 2026 року у справах № 380/27432/23 та № 360/1960/22 відповідно.

Відповідно, умовою для виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, у розмірі до 100 000 грн. за час перебування на стаціонарному лікуванні є сам факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини.

Спірним між сторонами стало питання щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, за час перебування позивача на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування протягом періоду з 28.08.2024 по 13.06.2025 рр.

Щодо наявності умов, визначених Постановою КМУ № 168, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні, суд встановив наступне.

Що стосується умови - пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, суд зазначає, що відповідачем складено Довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 28.09.2024 року №191/5701, якою засвідчено, що матрос ОСОБА_1 27.08.2024 року одержав (ла) ВТ, ВОСП спини. За обставин: травмування було отримано 27.08.2024 близько 23.00 при виконанні бойового завдання за призначенням в районі населеного пункту Торецьк, Донецької області в службовий час, під час виконання службових обов`язків, не пов`язано з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Під час травмування матрос ОСОБА_4 перебував в засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом). Під час виконання службових обов`язків та бойового завдання з відсічі збройної агресії з боку російської федерації проти України знаходився на бойовій позиції. Внаслідок ворожого обстрілу отримав ВТ, ВОСП спини. Після надання медичної допомоги був евакуйований до військової частини НОМЕР_5 . Травма була отримана при виконанні завдань з захисту Батьківщини. Підстава: згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 25.09.2024 №1352.

Основним документом, який підтверджує зв`язок отриманого військовослужбовцем Збройних Сил України поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.

Верховний Суд у постанові від 30.05.2025 у справі № 380/27432/23, вирішуючи подібний спір, зазначив, що підставою для виплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), а умовою її виплати є отримання військовослужбовцем порання (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, під час виконання бойових завдань і цей факт має бути підтверджено наказом командира про отримання такого поранення (контузії, травми, каліцтва).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 380/20587/23, від 27.08.2025 у справі № 280/7364/23 та інш.

Отже, підтвердженим є факт отримання позивачем травми, що пов`язана із захистом Батьківщини.

Щодо перебування позивача на стаціонарному лікуванні.

Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується перебування позивача на стаціонарному лікуванні у наступні періоди:

Так, у Протоколі засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0613-1258-3758-7 від 13.06.2025 відображено, що позивач перебував на обстеженні і лікуванні:

з 28.08.2024 по 28.04.2024 - стабілізаційний пункт в/ч НОМЕР_5 ;

з 28.08.2024 по 28.08.2024 - ЗMC ДПСУ «Дружківка»;

з 28.08.2024 по 30.08.2024 - медичний пункт медичної роти в/ч НОМЕР_5 ;

з 30.08.2024 по 02.09.2024 - КНП «Міська клінічна лікарня №16 Дніпровської міської ради»;

з 02.09.2024 по 18.09.2024 - КНП «Криворізька міська лікарня №5» КМР;

з 08.11.2024 по 15.11.2024 КНП «Київська міська клінічна лікарня №18»;

з 20.01.2025 по 24.01.2025 - ВМКЦ СР;

з 24.01.2025 по 14.03.2025 - НВМКЦ «ГВКГ»;

з 14.03.2025 по 04.04.2025 - ДЗ «Центр психічного здоров`я реабілітації ветеранів «Лісова Поляна» МОЗ України».

За таких обставин, суд висновує, що належними доказами підтверджується факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманням травми, що пов`язана із захистом Батьківщини, у періоди з 28.08.2024 по 18.09.2024 рр., з 08.11.2024 по 15.11.2024 рр., з 20.01.2025 по 24.01.2025 рр., з 24.01.2025 по 14.03.2025 рр., з 14.03.2025 по 04.04.2025 рр.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність умов, необхідних для виплати позивачу збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманням травми, що пов`язана із захистом Батьківщини, за періоди з 28.08.2024 по 18.09.2024 рр., з 08.11.2024 по 15.11.2024 рр., з 20.01.2025 по 24.01.2025 рр., з 24.01.2025 по 14.03.2025 рр., з 14.03.2025 по 04.04.2025 рр.

Відповідач у відзиві стверджує, що за періоди, коли позивач перебував на стаціонарних лікуваннях військовою частою НОМЕР_2 було виплачену додаткову винагороду збільшену до 100 000 грн. в повному розмірі.

Разом із відзивом відповідач надав Довідку №842 від 21.03.2025 про доходи позивача за період травень 2024 – серпень 2025 рр.; копії наказів командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) щодо вибуття/прибуття позивача на/з лікування.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 18.09.2024 №266, з 18 вересня 2024 року матрос ОСОБА_4 , старший стрілець-оператор відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти, прибув з лікувального закладу охорони здоров`я: Комунального некомерційного підприємства «КМЛ №5» після лікування.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 19.11.2024 №330, з 18 листопада 2024 року матрос ОСОБА_4 , старший стрілець-оператор відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти, прибув з лікувального закладу охорони здоров`я: Комунального некомерційного підприємства «КМКЛ».

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.12.2024 №348, з 05 грудня 2024 року матрос ОСОБА_4 , старший стрілець-оператор відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти, вибув до лікувального закладу охорони здоров`я: до госпіталю військової частини НОМЕР_6 , з метою консультації.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 19.12.2024 №362, з 18 грудня 2024 року матрос ОСОБА_4 , старший стрілець-оператор відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти, прибув з лікувального закладу охорони здоров`я: з госпіталю військової частини НОМЕР_6 , після лікування.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 24.12.2024 №367, з 23 грудня 2024 року матрос ОСОБА_4 , старший стрілець-оператор відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти, вибув до лікувального закладу охорони здоров`я: до Військово – медичного клінічного центру Південного регіону смт Межова, з метою проходження військово-лікарської комісії.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 19.01.2025 №19, з 19 січня 2025 року матрос ОСОБА_4 вибув до лікувального закладу охорони здоров`я: до госпіталю військової частини НОМЕР_6 , з метою госпіталізації.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.04.2025 №95, з 04 квітня 2025 року матрос ОСОБА_4 прибув з лікувального закладу охорони здоров`я: з Центру психологічного здоров`я ‘‘Лісова поляна’’, після реабілітації.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 14.04.2025 №104, з 14 квітня 2025 року матрос ОСОБА_4 прибув з НВКМЦ ‘‘ГВКВ’’, після проходження військово-лікарської комісії.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 22.06.2025 №179, з 22 червня 2025 року матрос ОСОБА_4 вибув до лікувального закладу охорони здоров`я: до НВМКЦ ‘‘ГВКГ’’, з метою проходження військово-лікарської комісії.

Відповідно до Довідки №842 від 21.03.2025 про доходи позивача:

У вересні 2024 позивач отримав 29 032,26 грн. додаткової винагороди 100 000 грн. за серпень 2024;

У листопаді 2024 позивач отримав 72 903,23 грн. додаткової винагороди 100 000 грн. пораненим за період з 28.08.2024 по 30.08.2024, з 31.08.2024 по 02.09.2024, з 03.09.2024 по 18.09.2024;

У грудні 2024 позивач отримав 13 000,00 грн. додаткової винагороди 100 000 грн. за листопад 2024;

У грудні 2024 позивач отримав 26 666,67 грн. додаткової винагороди 100 000 грн. пораненим за період з 08.11.2024 по 15.11.2024.

Отже, позивач отримав додаткову винагороду в розрахунку до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 28.08.2024-30.08.2024, з 31.08.2024 по 02.09.2024, з 03.09.2024 по 18.09.2024, а також за період з 08.11.2024 по 15.11.2024.

Згідно Протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0613-1258-3758-7 від 13.06.2025, позивач перебував на стаціонарному лікуванні саме у вказані періоди (з 28.08.2024 по 28.04.2024 - стабілізаційний пункт в/ч НОМЕР_5 ; з 28.08.2024 по 28.08.2024 - ЗMC ДПСУ «Дружківка»; з 28.08.2024 по 30.08.2024 - медичний пункт медичної роти в/ч НОМЕР_5 ; з 30.08.2024 по 02.09.2024 - КНП «Міська клінічна лікарня №16 Дніпровської міської ради»; з 02.09.2024 по 18.09.2024 - КНП «Криворізька міська лікарня №5» КМР; з 08.11.2024 по 15.11.2024 КНП «Київська міська клінічна лікарня №18»).

Інших документів перебування на стаціонарному лікуванні позивачем не надано.

Щодо інших періодів, відображених у Протоколі засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0613-1258-3758-7 від 13.06.2025, а саме з 20.01.2025 по 24.01.2025 - ВМКЦ СР; з 24.01.2025 по 14.03.2025 - НВМКЦ «ГВКГ»; з 14.03.2025 по 04.04.2025 - ДЗ «Центр психічного здоров`я реабілітації ветеранів «Лісова Поляна» МОЗ України», інформація про виплату позивачу додаткової винагороди в розрахунку до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у матеріалах справи відсутня.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність умов, необхідних для виплати позивачу збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 28.08.2024 по 18.09.2024 рр., з 08.11.2024 по 15.11.2024 рр., з 20.01.2025 по 24.01.2025 рр., з 24.01.2025 по 14.03.2025 рр., з 14.03.2025 по 04.04.2025 рр., а також наявності доказів виплати позивачу додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 28.08.2024-30.08.2024, з 31.08.2024 по 02.09.2024, з 03.09.2024 по 18.09.2024, а також за період з 08.11.2024 по 15.11.2024, суд робить наступні висновки щодо позовних вимог:

щодо позовних вимог в частині періоду перебування на стаціонарному лікуванні з 28.08.2024-30.08.2024, з 31.08.2024 по 02.09.2024, з 03.09.2024 по 18.09.2024, з 08.11.2024 по 15.11.2024, - підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки позивач отримав додаткову винагороду в розрахунку до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за вказані періоди;

щодо позовних вимог в частині періоду перебування на стаціонарному лікуванні з 20.01.2025 по 24.01.2025 рр., з 24.01.2025 по 14.03.2025 рр., з 14.03.2025 по 04.04.2025 рр., то вони підлягають задоволенню.

Щодо наявності умов, визначених Постановою КМУ № 168, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди на час перебування у відпустці для лікування, суд встановив наступне.

Як зазначено судом вище, умовою для виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, у розмірі до 100 000 грн. за час перебування військовослужбовця у відпустці для лікування є: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Ці умови матеріалами справи підтверджуються:

відповідачем складено Довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 28.09.2024 року №191/5701, якою засвідчено, що матрос ОСОБА_1 27.08.2024 року одержав (ла) ВТ, ВОСП спини. Травма була отримана при виконанні завдань з захисту Батьківщини.

у постанові ВЛК (протокол засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0613-1258-3758-7 від 13.06.2025 Центральної ВЛК ЗСУ (Київ), зазначено Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок, захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), а саме: Поранення, ТАК, пов`язан(-а/е/ї) із захистом Батьківщини. За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 №370): Травма відноситься до тяжких.

Проте, вирішуючи спір судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази перебування позивача у відпустці для лікування у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відповідач у відзиві пояснював, що відпустка для лікування позивачу не надавалась/не оформлювалась, оскільки від територіального центру комплектування та соціальної підтримки документи про надання позивачу відпустки для лікування на адресу військової частини НОМЕР_2 не надходили, особисто від позивача документів та рапортів із проханням про надання відпустки для лікування на адресу військової частини НОМЕР_2 також не надходили.

Суд зазначає, що згідно з п. 13 розд. XXXIV Порядку №260, військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Проте, до матеріалів справи позивачем не надано висновків ВЛК з рекомендаціями надання йому відпустки для лікування після тяжкого поранення.

Відповідно до ст. 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, в особливий період військовослужбовці, які згідно з висновком військово-лікарської комісії мають право на відпустку для лікування у зв`язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) чи визнані непридатними до військової служби, направляються до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання документів з військової частини щодо надання відпустки або звільнення з військової служби у порядку, встановленому Міністерством оборони України. Військовослужбовці також мають право особисто подавати документи для оформлення відпустки для лікування у зв`язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), а також для оформлення звільнення з військової служби у порядку, встановленому Міністерством оборони України.

Тобто, вибуття військовослужбовців, які згідно з висновком військово-лікарської комісії мають право на відпустку для лікування у зв`язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), підлягає оформленню.

Позивач не надав доказів звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання документів з військової частини щодо надання відпустки або особистого звернення до військової частини НОМЕР_2 для оформлення відпустки для лікування.

Також позивач не повідомляє, у які дати він міг перебувати у відпустках для лікування.

Отже, у зв`язку з тим, що відсутні докази перебування позивача у відпустках для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, суд вважає, що відсутні підстави для виплати йому додаткової винагороди, відповідно до п. 1 постанови КМУ №168, за час перебування у відпустці для лікування.

Таким чином позов у цій частині позовних вимог задоволенню не підлягає.

Інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, судом не встановлено.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач звільнений від оплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, розподіл судових витрат зі сплати судового збору згідно ч. 1 ст. 139 КАС України не здійснюється.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві представником позивача зазначено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 20 000,00 гривень. Відповідач у відзиві заперечував щодо заявленої суми.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу може бути вирішено після ухвалення рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», в розрахунку до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за періоди з 20.01.2025 по 24.01.2025 рр., з 24.01.2025 по 14.03.2025 рр., з 14.03.2025 по 04.04.2025 рр.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім??ям під час дії воєнного стану», в розрахунку до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за періоди з 20.01.2025 по 24.01.2025 рр., з 24.01.2025 по 14.03.2025 рр., з 14.03.2025 по 04.04.2025 рр., з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук