Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №420/13700/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13700/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (вул. Прохорівська, 6, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 38643633), 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (вул. Ніни Строкатої, 41, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 39010880) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, у якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 30 вересня 2022 року по 28 квітня 2026 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;

зобов`язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення, з урахуванням перерахованої індексації грошового забезпечення, за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 30 вересня 2022 року по 28 квітня 2026 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;

визнати протиправною бездіяльність 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 квітня 2026 року - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

зобов`язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 квітня 2026 року - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період 01 січня 2016 року по 28 квітня 2026 року - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 квітня 2026 року - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу в Головному управлінні ДСНС України в Одеській області та у 6 Державному пожежно-рятувальний загоні Головного управління ДСНС України в Одеській області, який реформовано у 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України в Одеській області. Наразі позивач звільнений зі служби. Позивач вказує, що під час проходження служби у період з 01 січня 2016 року по 13 квітня 2017 року йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в повному обсязі, що було предметом судового розгляду. 28 квітня 2026 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/16665/25 на розрахунковий рахунок позивача була нарахована сума індексації грошового забезпечення. Проте, разом із виплатою відповідач не здійснив нарахування та не виплатив середній заробіток за час несвоєчасної виплати суми індексації грошового забезпечення у повному обсязі, а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 квітня 2026 року.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивач вважає, що на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України він має право на отримання середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, розрахованого відповідно до постанови КМУ “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” від 08 лютого 1995 року №100. При цьому, позивач погоджується, що відповідно до чинної редакції статті 117 КЗпП України, розрахунок середнього заробітку здійснюється з обмеженням виплати шістьма місяцями.

Щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу позивач, посилаючись на правові позиції Верховного Суду, зокрема, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, зазначає, що виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в день виплати основної суми доходу, що не зроблено відповідачем, чим порушені його права.

Ухвалою суду від 18.05.2026 року відкрито провадження по справі та повідомлено сторін, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України.

Також цією ухвалою суд витребував від 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області довідку про середній заробіток ОСОБА_1 за останні два місяця до звільнення зі служби (з визначенням розміру середньоденного грошового забезпечення); довідку про розмір нарахованого та виплаченого позивачу при звільненні грошового забезпечення.

28.05.2026 року до суду поданий відзив на позовну заяву від 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області.

Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує, з таких підстав.

Щодо неналежності 1 ДПРЗ як відповідача у частині позовних вимог за період з 01.01.2016 року по 13.04.2017 року, відповідач у відзиві вказує, що позивач у позові некоректно визначив період проходження служби в 1 державному пожежно-рятувальному загоні ГУ ДСНС України в Одеській області та безпідставно покладає відповідальність на 1 ДПРЗ за період, у який між позивачем та зазначеним підрозділом були відсутні правовідносини. Відповідач повідомляє, що, відповідно до матеріалів особової справи та облікових документів, позивач проходив службу в 1 ДПРЗ з 14.04.2017 року по 30.09.2022 року, що підтверджується відповідними витягами з наказів. Таким чином, у період з 01.01.2016 року по 13.04.2017 року 1 ДПРЗ не здійснював нарахування грошового забезпечення та не приймав рішень щодо проходження служби позивачем. У зв`язку з наведеним позовні вимоги до 1 ДПРЗ за період з 01.01.2016 року по 13.04.2017 року є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо наявності правових підстав для нарахування та виплати середнього заробітку за затримку розрахунку. Відповідач посилався на те, що виплачена позивачу індексація грошового забезпечення була предметом окремого судового спору та не мала ознак безспірної заборгованості, що виключає застосування статті 117 КЗпП України. Відповідач просив врахувати, що відшкодування середнього заробітку здійснюється виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Щодо виплати компенсації втрати частини доходу на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення, відповідач у відзиві вказує, що компенсація відповідно до Закону № 2050-III застосовується виключно у разі порушення строків виплати доходу. У даній справі обов`язок щодо нарахування індексації є спірним, до моменту його встановлення відсутній обов`язок щодо виплати та відсутній факт прострочення виконання грошового зобов`язання. Відтак відсутній сам факт порушення строків виплати у розумінні Закону № 2050-III.

Разом із відзивом на виконання ухвали суду від 18 травня 2026 року 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС в Одеській області надав довідку про середній заробіток ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням та довідку про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 на дату звільнення.

28.05.2026 року 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС в Одеській області подав до суду клопотання, яким просив визнати 1 державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС України в Одеській області неналежним відповідачем у частині позовних вимог ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 13.04.2017 року, оскільки у вказаний період позивач не проходив тут службу.

01.06.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області.

Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що у Головного управління відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів. 28 квітня 2026 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/16665/25 на розрахунковий й рахунок позивача була нарахована сума індексації грошового забезпечення. Головне управління звертає увагу, що причиною затримки належних позивачу виплат є їх спірний характер, який обумовлювався нечіткістю законодавства. Відповідно, такі виплати були проведенні після набрання судового рішення законної сили, з чого і виник значний період розрахунку. Тобто, невиплата Головним управлінням усіх сум належних позивачу при звільненні не носить свавільного характеру, а пов`язана із помилковим застосуванням норм законодавства.

Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.

З огляду на заявлені позивачем вимоги, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу цивільного захисту.

Згідно витягу з наказу начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 05.04.2017 року №376 (по особовому складу), старшого прапорщика служби цивільного захисту ОСОБА_1 призначено командиром відділення 6 державної пожежно-рятувальної частини 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області.

Згідно витягу з наказу начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 14.04.2017 року №416 (по особовому складу), з 14 квітня 2017 року позивач справи та посаду командира відділення 6 державної прапорщика служби цивільного захисту пожежно-рятувальної частини 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Згідно витягу з наказу начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 30.09.2022 року №737 (по особовому складу), старшого прапорщика служби цивільного захисту ОСОБА_2 , командира відділення 6 державної пожежно-рятувальної частини 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області, звільнено зі служби у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 176 підпунктом 3 (за станом здоров`я) Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року №593, з 30 вересня 2022 року.

Згідно витягу з наказу начальника 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області від 30.09.2022 року №270 (по особовому складу), старшого прапорщика служби цивільного захисту ОСОБА_2 , командира відділення 6 державної пожежно-рятувальної частини 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області, звільненого зі служби у запас, з 30 вересня 2022 року виключено з кадрів ДСНС України та знято з усіх видів забезпечення.

Отже, позивач проходив службу у 6 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління ДСНС України в Одеській області, який реформовано у 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України в Одеській області, у період з 14.04.2017 по 30.09.2022 рр. та був звільнений зі служби.

Після звільнення з військової служби між позивачем та Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області виникли спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 року у справі №420/16665/25, визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 13 квітня 2017 року індексації грошового забезпечення, з врахуванням нарахованої суми індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 13 квітня 2017 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

28.04.2026 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 року у справі №420/16665/25, позивачу на картковий рахунок зараховані кошти в сумі 39 150,00 грн.

Спірним між сторонами стало питання щодо наявності підстав для відшкодування середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 13 квітня 2017 року.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Статтею 116 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

У свою чергу, статтею 117 КЗпП України передбачена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 117 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022, чинній на час звільнення позивача зі служби), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Вказана правова позиція щодо застосування норм ст.ст. 116-117 КЗпП України неодноразово висловлювалась Верховним Судом.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, статтею 116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Що стосується застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Суд звертає увагу на те, що питання відповідальності за затримання розрахунку при звільненні з військової служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.04.2020 у справі №140/2006/19, від 16.07.2020 у справі №400/2884/18, від 04.09.2020 у справі №120/2005/19-а, від 05.03.2021 у справі №120/3276/19-а, від 31.03.2021 у справі №340/970/20, від 13.10.2021 у справі №580/1790/20, від 21.10.2021 року у справі №640/14764/20, від 26.01.2022 у справі №240/12167/20 та інших.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положення статей 116, 117 КЗпП України.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає, що в силу вищенаведених законодавчих норм, обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку.

Згідно обставин справи, 28.04.2026 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 року у справі №420/16665/25, позивачу на картковий рахунок зараховані кошти в сумі 39 150,00 грн.

При цьому, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 року у справі №420/16665/25 зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 13 квітня 2017 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Як вважає позивач, оскільки його виключено зі списків особового складу 30.09.2022 року, а остаточний розрахунок проведено 28.04.2026 року, то відповідачем, а саме - 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, звідки позивач був звільнений зі служби у запас, допущено затримку розрахунку, яка компенсується виплатою середнього заробітку за період, відповідно до ст. 117 КЗпП України.

Суд не погоджується з доводами позивача, оскільки на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 року у справі №420/16665/25 позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 13 квітня 2017 року за час проходження служби у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області.

Судом встановлено, що позивач проходив службу у 6 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління ДСНС України в Одеській області, який реформовано у 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України в Одеській області, у період з 14.04.2017 по 30.09.2022 рр. та був звільнений зі служби.

Тобто, у межах спірних правовідносин позивач не був звільнений зі служби після 13.04.2017 року, а згідно витягу з наказу начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 14.04.2017 року №416 (по особовому складу), з 14 квітня 2017 року призначений на посаду командира відділення 6 державної прапорщика служби цивільного захисту пожежно-рятувальної частини 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області.

Вирішуючи спір суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 26.06.2025 у справі №400/8927/23 вказав, що виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини саме по собі не свідчить про закінчення проходження ним військової служби. Таке виключення може бути зумовлене переведенням до іншої частини, зміною місця проходження служби або іншим адміністративним переміщенням. Натомість лише виключення зі списків особового складу військової частини у зв`язку із звільненням у запас чи відставку, смертю, визнанням безвісно відсутнім чи оголошенням померлим підтверджує закінчення проходження військової служби.

Таким чином, оскільки ст.117 КЗпП України передбачає відповідальність за затримку розрахунку саме при звільненні працівника, відсутні правові підстави для її застосування в разі переведення особи з одного місця служби до іншого.

Застосовуючи вказані висновки до спірних правовідносин, враховуючи, що позивач 14.04.2017 року вступив на посаду командира відділення 6 державної прапорщика служби цивільного захисту пожежно-рятувальної частини 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області, суд доходить висновку, що відповідач – 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України в Одеській області (правонаступник частини 6 державного пожежно-рятувального загону) не може нести відповідальність, передбачену ст.117 КЗпП України щодо виплати позивачу середнього заробітку у зв`язку з порушенням строків виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 13 квітня 2017 року, оскільки не був роботодавцем позивача за цей період.

Крім того, позивач з 13.04.2017 року не був звільнений зі служби з Головного управління ДСНС України в Одеській області, тому й у Головного управління ДСНС України в Одеській області не виникло обов`язку щодо виплати середнього заробітку за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення у період проходження позивачем служби з 01 січня 2016 року по 13 квітня 2017 року.

Таким чином, в обсязі установлених обставин справи у системному зв`язку з відповідним правовим регулюванням спірних правовідносин, суд висновує про відсутність підстав для виплати позивачу середнього заробітку у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 13 квітня 2017 року, відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України, за спірний за період з 30 вересня 2022 року по 28 квітня 2026 року.

Враховуючи вищевикладене, позов у цій частині позовних вимог (визнати протиправною бездіяльність 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 30 вересня 2022 року по 28 квітня 2026 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100; зобов`язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення, з урахуванням перерахованої індексації грошового забезпечення, за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 30 вересня 2022 року по 28 квітня 2026 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100) - задоволенню не підлягає.

Що стосується позовних вимог в частині компенсації втрати доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення.

Спірні правовідносини у цій частині врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі також – Закон № 2050-III).

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Статтями 3, 4, 7 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі – Порядок №159).

Дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (п. 1).

Згідно п.п. 2-5, 8 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі – Порядок № 159), компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

З наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Право на компенсацію за порушення строків виплати доходів виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата (грошове забезпечення) особи з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Згідно обставин справи, 28.04.2026 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 року у справі №420/16665/25, позивачу на картковий рахунок зараховані кошти в сумі 39 150,00 грн.

При цьому, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 року у справі №420/16665/25 зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 13 квітня 2017 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Таким чином, дохід за період з 01 січня 2016 року по 13 квітня 2017 року (індексацію грошового забезпечення) позивачу було виплачено 28.04.2026 року.

З огляду на вищевикладене, оскільки остаточне грошове забезпечення виплачено позивачу 28.04.2026 року, а не на дату коли позивач набув таке право, то у даній справі встановлено порушення строків виплати позивачу грошового забезпечення, яке є доходом.

Таке порушення, відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 року у справі №420/16665/25, допущено Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області.

Таким чином, належним відповідачем в частині позовних вимог щодо компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, виплаченого 28.04.2026 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 року у справі №420/16665/25, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати час доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, є саме Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем - Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, разом із заборгованістю позивачу не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог, а саме:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, виплаченого 28.04.2026 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 року у справі №420/16665/25, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати час доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159;

зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів грошового забезпечення, виплаченого 28.04.2026 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 року у справі №420/16665/25, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати час доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Висновки суду у цій частині відповідають висновкам Верховного Суду України, які викладені, зокрема, у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, а також висновкам Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 17 липня 2019 року у справі № 825/2023/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 826/12938/16, від 16 жовтня 2020 року у справі № 825/2381/16.

Водночас, аналогічні позовні вимоги щодо компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів грошового забезпечення, виплаченого 28.04.2026 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 року у справі №420/16665/25, заявлені до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (визнати протиправною бездіяльність 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 квітня 2026 року - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати; зобов`язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 квітня 2026 року - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати) задоволенню не підлягають.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених вимог не спростовують.

При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вимогами ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розподіл судових витрат згідно ч. 1 ст. 139 КАС України не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (вул. Прохорівська, 6, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 38643633), 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (вул. Ніни Строкатої, 41, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 39010880) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, виплаченого 28.04.2026 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 року у справі №420/16665/25, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати час доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів грошового забезпечення, виплаченого 28.04.2026 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 року у справі №420/16665/25, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати час доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук