Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №400/479/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 р. № 400/479/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2

провизнання протиправним та скасування рішення, оформлене протоколом від 12.01.2026 року № 2; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – відповідач) з вимогами:

визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 2 від 12.01.2026, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

ІІ. Виклад позицій учасників справи

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» (у зв`язку з наявністю батько із числа осіб з інвалідністю другої групи). Позивач зазначає, що відповідно до повідомлення відповідача від 12.01.2026 року № 5/147 відповідач відмовив у наданні такої відстрочки, вказавши, що заявником не доведено відсутності інших працездатних осіб, які відповідно до закону зобов`язані утримувати особу з інвалідністю, з яким позивач не погоджується. Також позивач вказує, що питання про відмову з аналогічних мотивів вже були предметом судового розгляду, проте висновків рішення суду відповідач не врахував.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду.

Відповідач і у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, проти позову не заперечив.

Таким чином, керуючись положеннями частини шостої статті 162 КАС України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.

III. Рух справи

Ухвалою суду від 21.01.2026 позовну заяву позивача залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду документу про сплату судового збору в розмірі 1331,20 грн. на рахунок Миколаївського окружного адміністративного суду та уточнену позовну заяву із зазначенням вірних відомостей щодо відповідача.

27.01.2026 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та квитанція про сплату судового збору.

Ухвалою від 30.01.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив спрощене провадження у справі, визначив, що розгляд справи буде здійснюватися без виклику сторін, встановив строк для подання сторонами заяв по суті.

Ухвалою від 22.01.2026 суд задовольнив заяву представника позивача про забезпечення позову, заборонив ІНФОРМАЦІЯ_1 та його відділам вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 400/479/26.

Ухвалою від 17.08.2026 суд витребував у ІНФОРМАЦІЯ_1 рішення, оформлене протоколом № 2.

Вимоги ухвали відповідачем виконано.

Справу розглянуто в письмовому провадженні.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Позивач є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 від 21.10.1975 року, виданим Херсонським міським відділом РАЦС, актовий запис № 4347.

ОСОБА_2 є інвалідом І групи, загального захворювання, безстроково, що підтверджується довідкою до Акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААВ № 556652.

01.06.2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки його матері, ОСОБА_2 , встановлена І група інвалідності.

Згідно повідомлення від 04.06.2025 року № 5/6928, протоколом від 03.06.2025 року комісія відповідача ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Підстава відмови: є інші члени родини, які повинні здійснювати догляд.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 задоволено позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано протиправним та скасовано рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 03.06.2025 року, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

З повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 №5/147 від 12.01.2026 і протоколу № 2 від 12.01.2026 суд встановив, що повторно розглянувши заяву позивача про надання відстрочки, відповідач відмовив в її задоволенні з таких причин: є інші члени родини, які повинні здійснювати догляд.

Не погодившись з відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом, яким просить, серед іншого, зобов`язати відповідача прийняти рішення про наданню позивачу відстрочки від призову під час мобілізації.

V. Джерела права

У силу ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду даної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ (далі Закон № 3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону № 3543-ХІІ особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 року № 1932-XII передбачено, що воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

В свою чергу нормами ст. 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, зокрема, відповідно до ч. 3 та 5 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Поряд з цим ст. 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (далі Положення № 154, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Згідно п. 2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

За змістом п. 7 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 8 Положення № 154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до положень п. 9 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Згідно п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Аналіз наведеного свідчить про те, що до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.

Таким чином, саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (в редакції на момент подачі заяви) затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560).

На момент звернення позивача із заявою про надання відстрочки Порядок № 560 передбачав необхідність подачі для особи, яка зайнята доглядом: документів, що підтверджують родинні зв`язки, та один із документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та які зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, здійснювати догляд за ними: інвалідність такої особи, її потребу у постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8), в якому зазначаються відомості про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати такий догляд (додаток 5 Порядку № 560).

VI. Мотиви, з яких виходить суд

Судом встановлено, що правомірність відмови ІНФОРМАЦІЯ_2 від надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вже була предметом судового розгляду. Так, в межах справи № 400/7016/25 суд встановив, що «до заяви військовозобов`язаного у порядку п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ були додані відповідні документи, передбачені Порядком № 560», «наявні у матеріалах справи докази є належними, допустимими та достатніми для встановлення факту утримання позивачем своєї матері». Судом враховано, що «сестра позивача перебуває за кордоном та нею не виявлено бажання повертатися на Україну та здійснювати догляд за матір`ю, а тому позивач, як на момент звернення з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, так і наразі є єдиною особою, яка відповідно до закону зобов`язана та має фактичну можливість здійснювати догляд за своєю матір`ю як особою з інвалідністю І групи». Суд виснував, що «враховуючи наведене, позивачем до заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ надано докази того, що він є єдиною особою, хто може здійснювати догляд за матір`ю».

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановлені в рішенні від 20.10.2025 по справі № 400/7016/25 обставини є преюдиційними в цій справі, а відтак, повторному доказуванню і оцінці не підлягають.

Разом з тим, в межах справи № 400/7016/25 позивач визначив похідну позовну вимогу як: зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Отже, позовна вимога, яка є предметом позову в цій справі: «зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»», по справі № 400/7016/25 позивачем не заявлялась, а судом не розглядалась.

Відтак, суд вважає, що ця вимога підлягає розгляду в рамках позовного провадження, а не за процедурою контролю за виконанням судового рішення по справі № 400/7016/25.

Розглядаючи позовні вимоги по суті, суд зазначає, що рішенням, оформленим протоколом № 2 від 12.01.2026 суд повторно відмовив позивачу у наданні відстрочки з мотивів, яким рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 вже надано оцінку.

Інших підстав для відмови відповідачем не наведено. Отже, таке рішення відповідача є протиправним як таке, що прийнято без врахування правової оцінки, здійсненої судом в справі № 400/7016/25.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

У постанові від 26.09.2023 у справі № 420/5833/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Натомість, застосування такого способу захисту прав, свобод та інтересів позивача як зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, є правильним тоді, коли останній розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні.

З урахуванням наведеного, можна зробити висновок, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт владних повноважень дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.

Суд враховує, що відповідачем двічі надано відмову позивачу на однієї і тієї самої причини, що дає підстави для висновку, що інші причини для відмови відсутні.

Суд зауважує, що відповідач проти позову не заперечив, відзив, в якому б були викладені додаткові підстави про невідповідність позивача умовам відстрочки, до суду не надав.

З цього суд робить висновок, що суб`єктом звернення (позивачем) дотримано усіх визначених законом умов, а, відтак, суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З урахуванням поведінки відповідача, яка передувала поданню цього позову, а саме повторний розгляд заяви без врахування правової оцінки, викладеної в рішенні суду від 20.10.2025, суд вважає зазначений вище спосіб захисту порушеного права позивача адекватним і ефективним.

VІ. Висновки суду

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

VІІ. Розподіл судового збору.

З огляду на приписи ст. 139 КАС України сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня, 20 коп) гривень підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 2 від 12.01.2026, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня, 20 коп) грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко