Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №207/1806/26 — Південний районний суд міста Кам’янського

№ 207/1806/26

№ 2/207/2145/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Південний районний суд міста Кам`янського у складі: головуючого судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Єрмакової Н.П., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну способу стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 про зміну способу стягнення аліментів.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що позивач ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем у справі - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача з відповідачем народилася донька - ОСОБА_5 . Через деякий час рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 червня 2022 року шлюб між сторонами було розірвано. Оскільки відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав, позивачка в січні місяці 2022 року звернулася до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області на той час із позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини в твердій грошовій сумі, оскільки батько дитини не мав стабільного доходу. Згідно з рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 червня 2022 року з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до її повноліття у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи з 10 січня 2022 року, на користь матері ОСОБА_3 . Рішення суду набрало законної сили 15.07.2022 року.

Після винесення судового рішення позивачкою було отримано виконавчого листа та пред`явлено його до примусового виконання до відповідного відділу Державної виконавчої служби за місцем проживання боржника (відповідача). Наразі позивачці стало відомо про те, що відповідач має стабільний щомісячний дохід у вигляді заробітної плати, який є не мінімальним, матеріальний стан відповідача значно покращився, він офіційно працевлаштований в приватній компанії ТОВ “АКСОР ІНДАСТРІ” на посаді фрезерувальника та отримує стабільно дохід більше 22 000 гривень на місяць, із його заробітної плати щомісячно відраховуються аліменти на старшого сина в розмірі більше 4 000 гривень, в той час як його інша дитина, донька від шлюбу сторін ОСОБА_6 , отримує аліменти від батька в твердій грошовій одиниці в сумі лише 2500 грн., що також ставить дітей відповідача у нерівне матеріальне становище.

Аліменти на дитину в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн. відповідач сплачує, але більше ніякої матеріальної допомоги в утриманні дитини не надає. Певні життєві обставини, що існували в січні місяці 2022 року, вплинули на те, що позивач просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини саме в твердій грошовій сумі. Тепер же позивач вважає доцільним та необхідним звернутися в інтересах дитини з позовом про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини з твердої грошової суми в розмірі 2500 грн. на частину від усіх доходів (заробітку) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити, зазначила, що запропонований відповідачем розмір до стягнення із нього аліментів на молодшу дитину, доньку ОСОБА_6 , є значно меншим за той розмір аліментів, який відповідач вже сплачує на свого сина. Крім того, присудження до стягнення із нього аліментів саме в розмірі 1/6 частки від усіх його доходів буде порушувати право дитини на гідне матеріальне забезпечення та буде ставити дітей відповідача в нерівне становище, хоча права дітей на отримання аліментів від батька має бути рівним. Крім того, донька відповідача ОСОБА_6 не винна в тому, що народилася у другому шлюбі батька, і тепер вона має страждати та недоотримувати аліменти, так як від першого шлюбу її батько вже має дитину, старшого сина ОСОБА_7 , права дітей мають бути рівними. Також, вказала, що відповідачем не надано жодних доказів погіршення його майнового стану, що унеможливило б сплату ним аліментів у визначеному позивачем та Сімейним кодексом України розмірі. Більшість документів, доказів, долучених відповідачем до відзиву, є неналежними доказами у справі, оскільки не стосуються предмета доказування. Зазначила, що відповідач є працездатним, здоровим чоловіком, не має інвалідності, не має протипоказань до фізичного навантаження та робіт, працює, щомісячно отримує дохід, який є значно більшим від мінімальної заробітної плати в Україні, а отже здатний утримувати свою доньку ОСОБА_6 в розмірі частки від усіх доходів до стягнення аліментів із нього.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначила, що відповідач ОСОБА_4 від попереднього шлюбу має сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Судовим наказом Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 17.08.2018 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 03 серпня 2018 року до досягнення ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_4 проживає разом зі своїми батьками за однією адресою, у власності рухомого та нерухомого майна не має. ОСОБА_4 надає допомогу на утримання своїх непрацездатних батьків, адже вони є особами похилого віку, розмір пенсійних виплат ОСОБА_10 становить в середньому 4 500,00 грн. щомісячно, розмір пенсії його батька - ОСОБА_11 в середньому становить 7 000,00 грн. щомісячно, цих грошей не вистачає на лікування та щоденне харчування батьків. Підраховуючи загальні витрати відповідача, понесені ним на утримання 2-х дітей, утримання непрацездатних батьків, своє утримання, фінансовий стан та стан здоров`я, відповідач надає свою згоду на стягнення з нього на користь позивача на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліментів у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% від щомісячного прожиткового мінімуму для відповідного віку дитини, щомісячно.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію свого представника.

Вислухавши пояснення представників сторін, відповідача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем у справі ОСОБА_4 , який вони зареєстрували у Заводському районному у місті Кам`янське відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про що було зроблено відповідний актовий запис №138 від 01.06.2019 року (а.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача з відповідачем народилася донька - ОСОБА_5 , про що Південним районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) було зроблено відповідний актовий запис №192 від 29.09.2020 року (а.с.10).

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 червня 2022 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с.12).

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 червня 2022 року з ОСОБА_4 було стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до її повноліття у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи з 10 січня 2022 року, на користь матері ОСОБА_3 (а.с.13-17).

В матеріалах справи наявна довідка від 15.04.2026 про склад зареєстрованих осіб у жилому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якої у жилому будинку зареєстровано дві особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.20).

Згідно з довідкою про доходи від 30.01.2026р., ОСОБА_4 працює у ТОВ «АКСОР ІНДАСТРІ» фрезерувальником, загальна сума доходу за період з липня 2025 по грудень 2025 складає 131 958,13 грн. (а.с.35).

Також, згідно з довідкою про доходи від 28.04.2026р., ОСОБА_4 працює у ТОВ «АКСОР ІНДАСТРІ» фрезерувальником з 28.02.2023 року, загальна сума доходу за період з 28.02.2023 до 31.03.2026 складає 562 498,13 грн., з яких сплачені аліменти за виконавчим провадженням № 57113519 від 05.09.2018 року, стягувач - ОСОБА_8 , складають 110 486,83 грн. (а.с.36).

Також, в матеріалах справи наявна постанова про відкриття виконавчого провадження від 31.08.2018 року, на підставі судового наказу від 17.08.2018 №2-н/202/234/2018 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі частини заробітку (доходу) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 03 серпня 2018 року до досягнення ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.48-49).

Відповідно до довідки, виданої Другим Правобережним відділом державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України гр. ОСОБА_4 , станом на 10.02.2026 заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 57113519 - відсутня (а.с.50).

Крім того, в матеріалах справи наявні довідки від 15.05.2026, видані Другим Правобережним відділом державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України гр. ОСОБА_4 , про те, що станом на 01.05.2026 заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 57113519 - відсутня; станом на 01.05.2026 заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 70643324 - відсутня (а.с.81-82).

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі- Конвенція про права дитини) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення в Сімейному кодексі України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статей 150, 180 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини (постанови Верховного Суду від 29 серпня 2024 року в справі № 759/14761/22, від 19 грудня 2022 року в справі № 643/3223/21 та ін.).

Отже, обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на яку власне і стягуються аліменти (постанова Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 188/1029/19).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини. Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст.182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Так, конструкція зазначеної статті 192 СК України визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22).

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також визнання його недійсним, скасування.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зміну способу стягнення аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Судом встановлено, що у відповідача ОСОБА_4 є ще одна дитина, а саме ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання якого на підставі судового наказу Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 17.08.2018 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 стягуються аліменти на його утримання в розмірі частини заробітку (доходу).

Відповідач ОСОБА_4 також має на утриманні непрацездатних батьків - матір ОСОБА_10 , 1953 року народження, та батька ОСОБА_11 , 1946 року народження, які є особами похилого віку, часто хворіють, проходять амбулаторне та стаціонарне лікування у медичних закладах, отримують кожен пенсію у невеликому розмірі. ОСОБА_4 мешкає разом зі своїми батьками, допомагає їм, частково надає їм матеріальне утримання, що підтверджується наданими відповідачем та його представником доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та вважає за можливе змінити спосіб стягнення із відповідача ОСОБА_4 аліментів на користь позивача ОСОБА_3 з твердої грошовій суми 2500 гривень щомісячно на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до повноліття дитини, на 1/6 частину з усіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно зі ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Тож з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 887 грн. 51 коп.

Керуючись ст.ст.180,182,191,192 СК України, ст.ст.258,263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , визначений рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14.06.2022 року в твердій грошовій сумі 2 500 гривень щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 10 січня 2022 року.

Стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 887 грн. 51 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Р.Є. Дубовик