Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №380/13573/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 рокусправа № 380/13573/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , у якій просить суд :

- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 (одного мільйону) гривень 00 копійок відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1 000 000 (одного мільйону) гривень 00 копійок відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 ( далі – позивач) прийнятий на військову службу у віці до 25 років, брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення бойових дій за час проходження військової служби та отримав травму під час захисту Вітчизни. Представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. гривень, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану». Відповідач відмовив у задоволенні вищезазначеної заяви, у зв`язку з тим, що дата призову позивача не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України №153. Позивач вважає зазначену відмову протиправною , відтак звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою судді від 1 липня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Військова частина НОМЕР_2 (далі – відповідач ) подала до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби…» (далі – Постанова №153) передбачено виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн військовослужбовцям, які, зокрема, до набрання чинності Постановою №153 у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, за умови відповідності іншим визначеним постановою вимогам. Отже, однією з обов`язкових умов отримання зазначеної винагороди є прийняття або призов на військову службу під час воєнного стану, введеного з 24.02.2022, у віці до 25 років. Водночас позивач був прийнятий на військову службу 26.07.2016, тобто задовго до введення воєнного стану. Надалі він уклав контракт на проходження військової служби на посадах сержантського складу 15.02.2019, продовжив його до закінчення воєнного стану, а після отримання первинного офіцерського звання «молодший лейтенант» уклав 24.08.2025 контракт на проходження військової служби на посадах офіцерського складу. Таким чином, позивач не був прийнятий чи призваний на військову службу під час воєнного стану після 24.02.2022, а проходив військову службу ще до його введення. Відтак він не відповідає одній з визначальних умов, передбачених пунктом 4 Постанови №153, для виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн. Просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав до суду відповідь на відзив у якому заперечує аргументи відповідача зазначені у відзиві на позовну заяву. Відповідач обґрунтовує відмову у виплаті одноразової грошової винагороди виключно тим, що позивач станом на 24.02.2022 вже проходив військову службу та, на думку Відповідача, не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153. Такий висновок є необґрунтованим, оскільки Позивач був прийнятий на військову службу 26.07.2016 у віці до 25 років, у подальшому 15.02.2019 уклав контракт про проходження військової служби строком на п`ять років, а після закінчення строку його дії, у зв`язку із введенням воєнного стану, дію контракту було продовжено до закінчення такого періоду. Отже, після 24.02.2022 року між Позивачем та державою виникли нові правовідносини щодо проходження військової служби на період воєнного стану, що за своїм змістом є рівнозначним укладенню нового контракту на відповідний строк. При цьому пункт 4 постанови № 153 не містить жодних обмежень щодо повторного укладення контракту або щодо врахування попереднього проходження військової служби як підстави для відмови у виплаті винагороди. Відповідно, перебування позивача на військовій службі станом на 24.02.2022 саме по собі не позбавляє його права на отримання передбаченої постановою № 153 одноразової грошової винагороди. Право на таку виплату визначається сукупністю встановлених постановою умов, зокрема: прийняттям або призовом на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходженням військової служби, безпосередньою участю у бойових діях протягом установленого строку, а також відсутністю передбачених постановою підстав для невиплати винагороди. Позивач зазначеним критеріям відповідає: на момент продовження контракту йому було 24 роки, він продовжує проходити військову службу, брав безпосередню участь у бойових діях понад шість місяців та отримав травмування під час захисту Вітчизни. Тлумачення постанови № 153 таким чином, що її дія поширюється виключно на осіб, які не проходили військової служби до 24.02.2022 року, не відповідає її змісту та призводить до необґрунтованого обмеження прав військовослужбовців, які станом на цю дату вже проходили службу, але продовжили її на підставі нових правовідносин, що виникли під час воєнного стану. Таке обмеження суперечило б статті 24 Конституції України та принципу недискримінації, оскільки особи, які перебувають в однакових або подібних умовах щодо проходження служби та безпосередньої участі у бойових діях, мають користуватися рівними правами.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив у якому зазначає про таке. Представник позивача посилається на рішення судів першої інстанції, якими спори щодо права військовослужбовців на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн вирішено на їх користь. Водночас наведена судова практика не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки стосується осіб, які уклали контракти під час воєнного стану, тоді як Позивач розпочав військову службу ще 26.07.2016. Зокрема, Позивач був прийнятий на військову службу до Військового коледжу сержантського складу Харківського національного університету Повітряних Сил та уклав перший контракт про проходження військової служби (навчання). У подальшому, 15.02.2019, ним укладено другий контракт про проходження військової служби на посадах сержантського складу строком на п`ять років, який з 15.02.2024 продовжено до закінчення періоду воєнного стану. Отже, первинне прийняття Позивача на військову службу та укладення контракту відбулися задовго до введення воєнного стану. Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 чітко визначено коло військовослужбовців, які мають право на одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн грн. До них належать, зокрема, особи рядового, сержантського та старшинського складу, які до набрання чинності постановою № 153 у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу саме під час воєнного стану, проходять військову службу та відповідають установленим вимогам щодо безпосередньої участі у бойових діях. Таким чином, визначальною умовою для набуття права на спірну виплату є не лише вік військовослужбовця та факт проходження ним служби, а й обставина його прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану. Оскільки позивач був прийнятий на військову службу 26.07.2016, тобто до введення воєнного стану, він не відповідає зазначеній умові пункту 4 постанови № 153. З огляду на це, посилання представника Позивача на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 у справі № 580/4014/26, Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.05.2026 у справі № 560/5060/26 та від 01.05.2026 у справі № 560/2437/26, Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі № 520/27064/26, Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 у справі № 400/3087/26 не може бути підставою для задоволення позову, оскільки правовідносини у зазначених справах не є тотожними спірним. Просить відмовити у задоволенні позову.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 26.07.2016 прийнятий на військову службу у віці до 25 років, що не заперечується сторонами.

Відповідно до Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) 35731 від 27.12.2023 головний сержант ОСОБА_1 5.05.2023 одержав ВТ, акубаротравма, СГМ, цефалгічний синдром, забій правого суглоба. Травмування настало під час виконання службових обов`язків пов`язаних із захистом Батьківщини.

Згідно з Довідкою про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнний ( бойових) дій, відсутність ( наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин ОСОБА_1 дійсно брав безпосередню участь в бойових діях 229 днів.

Представник позивача звернувся із адвокатським запитом до військової частини НОМЕР_2 з проханням надати інформацію стосовно здійснення заходів внутрішнього контролю щодо наявності підстав для виплати винагороди в розмірі 1 млн (один мільйон) гривень на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національної гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», головному сержанту військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , з урахуванням окремого доручення Міністерства оборони України №5601/уд від 26.09.2025, станом на день розгляду запиту.

Листом від 22.06.2026 Відповідач повідомив, що ОСОБА_1 не має права на виплату одноразової грошової винагороди, оскільки військовослужбовець був прийнятий на військову службу до запровадження воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ.

Позивач вважає такі дії протиправними, відтак звернувся із вказаним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжений та триває до цього часу.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153) та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок).

Підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, Збройні Сили, Міністерство оборони, військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

В подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 01.04.2025 № 387 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153», якою розширено коло учасників вказаного експериментального проекту та, серед іншого, підпункт 1 пункту 3 Постанови № 153 викладено в такій редакції: « 1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.».

Тобто, до кола учасників експериментального проекту додано, зокрема, громадян України від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом.

Також абзацом другим пункту 4 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій пункту 4 Постанови № 153).

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Разом з тим, абзацом п`ятим пункту 4 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

У подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 № 387 та від 30.07.2025 № 942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153» внесено зміни, зокрема, у пункт 4 Постанови № 153.

Відповідно до абзаців другого-дев`ятого пункту 4 Постанови № 153 (в редакції з урахуванням вищенаведених змін) установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Аналізуючи вищевказані положення пункту 4 Постанови № 153 (в редакціях як на час її прийняття, так і з урахуванням вищевказаних змін), суд зазначає, що для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої вказаними нормами, мають бути дотримані такі умови:

- громадянин України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, мав бути прийнятий (в тому числі за контрактом) або призваний на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні»;

- така особа проходить військову службу (станом на момент набрання чинності вказаною постановою) та брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора;

- вказана особа не входить до кола військовослужбовців, які визначені абзацом п`ятим пункту 4 Постанови № 153, яким винагорода не виплачується.

При цьому, розмір вказаної грошової винагороди залежить від строку безпосередньої участі вищевказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та інших обставин, а саме:

- якщо такий строк сукупно становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, то одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах виплачується у розмірі 1 млн. гривень;

- якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153 у зв`язку із наявністю у вказаних військовослужбовців захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі, тобто також у розмірі 1 млн. гривень;

- якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153 та за відсутності наведених вище обставин щодо захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

З урахуванням викладеного слід відзначити, що перебування позивача з 2016 року на військовій службі не впливає на набуття права на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153, оскільки як в редакції на момент її прийняття, так і в подальшому в редакції внесених до неї змін, вказана Постанова № 153 не містить таких умов та/або обмежень у виплаті спірної грошової винагороди щодо осіб, які до введення на території України воєнного стану вже проходили військову службу, а в подальшому під час воєнного стану, перебуваючи на військовій службі переуклав контракт про проходження військової служби.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами позивач був прийнятий на військову службу 26.07.2016 до військового коледжу сержантського складу Харківського національного університету Повітряних Сил наказом начальника ВКСС №145 та підписав свій перший контракт із Міністерством оборони України про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно додатку 2 до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008. Другий раз був підписаний контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського складу позивачем 15.02.2019 строком на 5 років, який був продовжений до закінчення періоду воєнного стану з 15.02.2024. Коли ОСОБА_1 отримав перше офіцерське звання «молодший лейтенант» їм був підписаний наступний контракт про проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу строком на 5 років з 24.08.2025.

Позивач був призваний на військову службу у віці до 25 років та на момент набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025) проходив військову службу.

Також встановлено, що позивач є учасникам бойових дій, брав участь у бойових діях та не притягався до відповідальності.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд вважає, що позивачем дотримані визначені Постановою № 153 умови для отримання одноразової грошової винагороди.

Суд зазначає, що виплата грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153, лише особам, які проходять військову службу на період воєнного стану, буде дискримінаційним відносно осіб, які до 25 років прийняті на службу та проходять військову службу за контрактом до введення воєнного стану, та після введення воєнного стану також виявили бажання продовжувати військову службу, подовживши дію укладеного контракту в період воєнного стану.

Частинами першою та другою статті 24 Конституції України визначено загальний стандарт рівності та заборони дискримінації, що є важливим елементом забезпечення верховенства права. Так, цими нормами визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Аналогічний підхід у своїх рішеннях використовує і Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац 7 пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.07.2004 № 14-рп/2004).

При цьому, суд зазначає, що запроваджений Кабінетом Міністрів України експериментальний проект має на меті саме підвищення мотивації до проходження служби осіб, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, до яких відноситься і позивач.

У зв`язку з чим, бездіяльність відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови № 153 є протиправною.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками розгляду цієї справи розподіл судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 (одного мільйону) гривень 00 копійок відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1 000 000 (одного мільйону) гривень 00 копійок відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Судові витрати розподілу не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович