Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №340/854/19 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року справа № 340/854/19

провадження № 2-кас/340/2/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Брегея Р.І., розглянувши у м.Кропивницький в порядку загального позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративний позов Державного підприємства «Кіровоградський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»» (далі – Підприємство) Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (далі – Управління) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду зі заявою до Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області (далі – Управління 2) про визнання протиправними і скасування 7 податкових повідомлень-рішень:

- від 06 грудня 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 18583216 грн і накладено штрафну санкцію в сумі 9291608 грн;

- від 27 лютого 2019 року, яким накладено штраф з податку на додану вартість у сумі 40287420,55 грн;

- від 06 грудня 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 4943160 грн і накладено штрафну санкцію у сумі 2471580 грн;

- від 06 грудня 2018 року, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на 8061872 грн;

- від 06 грудня 2018 року, яким накладено адміністративний штраф у сумі 510 грн;

- від 06 грудня 2018 року, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 95348,38 грн, накладено штраф у сумі – 511646,35 грн і визначено пеню – 55058,58 грн, в частині грошового зобов`язання і штрафу;

- від 06 грудня 2018 року, яким збільшено грошове зобов`язання з військового збору на 122457,18 грн, накладено штраф у сумі – 71024,82 грн і визначено пеню – 34228,43 грн, в частині грошового зобов`язання – 6177 грн та штрафу – 71024,82 грн (Том 1 а.с.4-64).

16 квітня 2019 року Кіровоградський окружний адміністративний суд відкрив загальне позовне провадження (Том 1 а.с.1-2).

13 червня 2019 року Підприємство доповнило позов вимогою про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року, яким накладено штраф з податку на додану вартість у сумі 40287420,55 грн (Том 15 а.с.163-164).

26 липня 2019 року суд постановив рішення, яким задовільнив позов частково (Том 16 а.с.146-168).

Суд визнав протиправними і скасував 7 податкових повідомлень рішень, в частинах їх оскарження.

Суд відмовив у задоволенні позову стосовно скасування податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2019 року, яким накладено штраф з податку на додану вартість у сумі 40287420,55 грн.

03 грудня 2019 року апеляційний адміністративний суд залишив без змін рішення суду (Том 17 а.с.72-90).

21 грудня 2020 року Верховний Суд розглянув касаційну скаргу Управління, як правонаступника владних повноважень Управління 2, і прийняв постанову про її часткове задоволення (Том 18 а.с.53-77).

Верховний Суд повернув справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 06 грудня 2018 року, якими:

- збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 18583216 грн і накладено штрафну санкцію в сумі 9291608 грн;

- збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 4943160 грн і накладено штрафну санкцію у сумі 2471580 грн;

- зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 8061872 грн.

21 січня 2021 року суддя Брегей Р.І. прийняв справу до провадження і призначив підготовче судове засідання (Том 18 а.с.80-81).

09 березня 2021 року суд закрив підготовче провадження і призначив судовий розгляд по суті (Том 18 а.с.116-117).

Представник Підприємства підтримав вимоги позову і пояснив, що платник податків уклав правочини з контрагентами стосовно придбання товару, який використаний у виробничій господарській діяльності.

Реальність господарських операцій доводиться первинними бухгалтерськими документами, рухом активів, виробництвом.

На його думку, правомірно сформовано в деклараціях з податку на додану вартість суми податкового кредиту і включено до витрат кошти за згаданими правочинами.

Не зміг пояснити, чому після коригування податкового зобов`язання за минулі періоди в бік збільшення не відкоригували податковий кредит в бік зменшення, який враховували у наступних періодах.

Визнав завищення витрат в частині оплати праці за 2016 рік.

Відповідач заперечив стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (Том 18 а.с.82-98).

Представники пояснили, що договори, які уклали Підприємство з частиною контрагентів, не спрямовувалися на реальне настання наслідків, котрі обумовлювались ними.

Доказом того, як вважають, є узагальнена податкова інформація щодо контрагентів.

Стверджували, що податкова інформація доводить, що позивач не вступав у господарські правовідносини з контрагентами.

Також пояснили, що після коригування податкового зобов`язання за минулі періоди в бік збільшення платник податків не відкоригував податковий кредит в бік зменшення, який враховували у наступних періодах.

Стверджували, що платник податків допустив ряд і інших порушень, які у сукупності з попередніми двома, призвели до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств, та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

03 вересня 2025 року сторони до суду не з`явилися, будучи належним чином повідомленні про час і місце розгляду справи (Том 20 а.с.169-172).

Представники сторін подали заяви про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження (Том 18 а.с.221-224, Том 20 а.с.172).

03 вересня 2025 року суд, керуючись приписами частини 9 статті 205 КАС України, прийняв ухвалу про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін і дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.

Встановлені факти і обставини, що стали підставами звернення до суду.

Так, Підприємство займається ремонтом, будівництвом і обслуговуванням автомобільних доріг на території Кіровоградської області, діючи через філії.

Зі 17 вересня по 29 жовтня 2018 року Управління 2 провело документальну планову виїзну перевірку діяльності позивача за період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2018 року (Том 1 а.с.65-249, Том 2 а.с.1-247).

Податкові інспектори зробили висновок, що платник податків допустив порушення з декларування і сплати податку на додану вартість та прибутку підприємств.

Керівник Управління 2 погодився з такими висновками і прийняв податкові повідомлення-рішення від 06 грудня 2018 року, якими:

- збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 18583216 грн і накладено штрафну санкцію в сумі 9291608 грн;

- збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 4943160 грн і накладено штрафну санкцію у сумі 2471580 грн;

- зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 8061872 грн (Том 3 а.с.4-5, 7-9).

Штрафна санкція становить 50% грошового зобов`язання.

Підставою застосування штрафної санкції у такому розмірі є податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2017 року з податку на додану вартість і прибутку підприємств, кожне з яких частково скасоване рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року у справі №П/811/244/17, котре набрало законної сили 25 лютого 2019 року (Том 18 а.с.191-217).

Сутнісний зміст порушень, які на думку податкових інспекторів, допустило Підприємство:

- неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість і витрат (сумнівна реальність господарських операцій з 15 контрагентами);

- порушення порядку заповнення декларацій з податку на додану вартість за 2017-2018 роки;

- заниження доходу і податкових зобов`язань з податку на додану вартість та прибутку підприємств за наслідками списання безнадійної кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності;

Позов подано до суду 01 квітня 2019 року (Том 1 а.с.4-64).

Юридична оцінка, встановлених судом, фактів і обставин справи.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 06 грудня 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 4943160 грн і накладено штрафну санкцію у сумі 2471580 грн.

1.Так, доданком суми грошового зобов`язання є 382959,18 грн.

Ця сума зобов`язання обчислена на підставі податкового повідомлення-рішення від 07 лютого 2017 року, яким зменшено від`ємне значення суми податку на прибуток у розмірі 2127551 грн.

382959,18 = 2127551 х 18% (ставка податку).

Податкове повідомлення-рішення впливало на наступний період перевірки.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року у справі №П/811/244/17, яке набрало законної сили 25 лютого 2019 року, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 07 лютого 2017 року в частині суми 941125 грн (Том 18 а.с.191-217).

Отже, за наслідками попередньої перевірки Підприємство завищило від`ємне значення суми податку на прибуток на 1186426 (2127551 – 941125) грн.

Таким чином заниження податкового зобов`язання у періоді, що перевіряли, в частині порушення за попередньою перевіркою становить 213556,68 (1186426 х 18%) грн.

За таке порушення штраф становить 106778,34 (213556,68 х 50%) грн.

2.Також податковий орган зробив висновок про завищення податкової різниці на суму витрат на оплату праці (завищено витрати на оплату відпусток працівників у 2016 році на суму 127705 грн) (Том 19 а.с.132-133).

Позовна заява не містить незгоди з цим порушенням, а у судовому засіданні представник Підприємства визнав і фактичні обставини, і недотримання законодавства в цій частині звинувачення.

Пояснив, що платник податків по завершенню року не перевірив відповідність прогнозованих і фактичних витрат на такі цілі.

Отже, занижений податок на прибуток підприємств на 22986,90 (127705 х 18%) грн.

За таке порушення штраф становить 11493,25 (22986,90 х 50%) грн.

3.Управління 2 зробило висновок про заниження доходу у сумі 241887 грн, який отримано від продажу комплексу будівель на підставі аукціону, що мав місце у 2013 році (Том 19 а.с.132-133).

За таке порушення визначено грошове зобов`язання у сумі 43539,66 (241887 х 18%) грн і накладено штраф – 21769,83 (43539,66 х 50%) грн.

21 березня 2016 року Підприємство і Товариство з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-Південний Буг» уклали договір купівлі-продажу комплексу будівель площею 1930,90 кв.м (Том 19 а.с.202-205).

Того ж дня складено акту приймання-передачі нерухомого майна (Том 19 а.с.206).

Вартість комплексу будівель склала 241886,88 грн (з урахуванням податку на додану вартість у сумі 40314,48 грн) (Том 19 а.с.207).

Кошти сплачено ще 17 травня 2013 року на підставі протоколу аукціону від 14 числа того ж місяця і року (Том 19 а.с.207).

На час проведення перевірки Підприємство у бухгалтерському обліку не відобразило передачу об`єкту нерухомості і не повернуло кошти, які отримало у 2013 році, до укладення договору купівлі-продажу у 2016 році (з дня сплати коштів до укладення правочину не минуло 1095 днів).

У бухгалтерському обліку відображали кредиторську заборгованість у сумі 241886,88 грн (Том 19 а.с.212-215).

Платник податків до перевірки не надав ні договору купівлі-продажу, ні акту приймання-передачі майна (Том 2 а.с.53-54).

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що 21 березня 2016 року погашено кредиторську заборгованість у зв`язку з переходом права власності на об`єкт нерухомості до покупця, однак у бухгалтерському обліку не відображено вибуття основного засобу і не зараховано до доходу 2016 року (подання річної податкової звітності) коштів від його продажу.

Приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (у редакції на час спірних правовідносин) встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Приписами пункту 34 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (у редакції на час спірних правовідносин), яке затверджено наказом Міністерства фінансів України №92 від 27 квітня 2000 року, передбачено, що фінансовий результат від вибуття об`єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов`язаних з вибуттям основних засобів.

Отже, Підприємство занизило дохід за 2016 рік, оскільки не зарахувало до доходу коштів від продажу основного засобу (нерухомість).

Позивач – платник податку на додану вартість (непрямий податок), а залишкова вартість комплексу будівель склала 97706,53 грн (Том 2 а.с.53-54).

Податок на додану вартість у сумі 40314,48 грн зараховано до податкових зобов`язань у 2013 році, що визнали представники податкового органу.

Таким чином Підприємство повинно було зарахувати до доходу кошти у сумі 103865,87 (241886,88 - 40314,48 - 97706,53) грн.

Тому заниження грошового зобов`язання становить 18695,86 (103865,87 х 18%) грн.

За таке порушення штраф становить 9347,93 (18695,86 х 50%) грн.

4. Управління 2 зробило висновок про заниження доходу на суму 18013 грн, оскільки не зараховано до доходу безнадійну кредиторську заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності (Том 18 а.с.223-224).

Перш за все, сума заниження доходу складається з декількох доданків, існування яких пов`язане з невиконанням Підприємством взятих зобов`язань з певними контрагентами (Том 18 а.с.223-224).

Щодо доданку (13308 грн) висловився Верховний Суд, правові висновки якого є обов`язковими при новому розгляді справи.

Верховний Суд зробив висновок, що суди обґрунтовано, з посиланням на первинні документи, вказали про помилковість висновку контролюючого органу про заниження доходу за наслідками господарської операції з філією Полтавський ВЕТВЗ ДП «Укрдорзв`язок», оскільки станом на час проведення перевірки не сплив строк позовної давності (Том 18 а.с.70).

Щодо інших доданків (504 грн, 1653 грн, 1131 грн, 1416 грн) відсутній спір про закінчення строку позовної давності (Том 18 а.с.223-224).

504 грн, 1653 грн, 1131 грн відображено в бухгалтерському обліку, як списану безнадійну кредиторську заборгованість, однак не зараховано до доходу (Том 18 а.с.223-224).

1416 грн не списано, як безнадійну кредиторську заборгованість, і не зараховано до доходу (Том 18 а.с.223-224).

У судовому засіданні представник Підприємства не надав доказів, які б спростували висновок податкового органу, котрий зроблено на підставі аналізу первинних документів і бухгалтерського обліку, щодо незарахування до доходу безнадійної кредиторської заборгованості, стосовно якої минув строк позовної давності.

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що позивач не зарахував до доходу безнадійну кредиторську заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, на загальну суму 4705 (18013 - 13308) грн.

Приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (у редакції на час спірних правовідносин) встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Приписами пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання» (у редакції на час спірних правовідносин), яке затверджено наказом Міністерства фінансів України №20 від 31 січня 2000 року, передбачено, що зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Отже, Підприємство занизило дохід на суму 4705 грн.

Тому заниження грошового зобов`язання становить 846,90 (4705 х 18%) грн.

За таке порушення штраф становить 423,45 (846,90 х 50%) грн.

5. Податковий орган зробив висновок про заниження доходу у сумі 12232 грн (Том 19 а.с.132-133).

Суть порушення – перевіркою задекларованих філією «Добровеличківський райавтодор» Підприємства показників Консолідованих звітів про фінансові результати встановлено відхилення показників рядка 2000 «Чистий дохід від реалізації продукції» за 3 квартал 2017 року на суму 12232 грн.

Позовна заява не містить обґрунтування незгоди з таким висновком.

У судовому засіданні представник Підприємства не згадував про помилковість такого висновку і не надав жодного пояснення з цього питання.

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що не існує спору з цього питання, оскільки платник податків не оскаржує такий висновок.

Тому заниження грошового зобов`язання становить 2201,76 (12232 х 18%) грн.

За таке порушення штраф становить 1100,88 (2201,76 х 50%) грн.

6. Так, у періоді, який перевіряли, Підприємство придбавало товари і послуги у таких контрагентів:

- ПП «БІ.ТРАНС» (мазут на загальну суму 20968563 грн з урахуванням ПДВ);

- ТОВ «Торговельна фірма «Одісей»» (бітум на загальну суму 1427694 грн з урахуванням ПДВ);

- ТОВ «Будівельна група «Вавілон»» (фарба нам загальну суму 975186 грн з урахуванням ПДВ);

- ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Полі-Пласт»» (мінеральний порошок на загальну суму 544998 грн);

- ТОВ «Укрторг-Черкаси» (паливо синтетичне на загальну суму 461034 грн з урахуванням ПДВ);

- ТОВ «Ювента Трейд Груп» (мінеральний порошок на загальну суму 115002 грн з урахуванням ПДВ);

- ТОВ «Хамсинг» (бітум на загальну суму 254982 грн з урахуванням ПДВ);

- ПП «Топ-Сегмент» (бітум на загальну суму 194973 грн з урахуванням ПДВ);

- ТОВ «Грін Торг ЛТД» (мінеральний порошок на загальну суму 182238 грн з урахуванням ПДВ);

- ТОВ «Ліберті Стайл» (мінеральний порошок на загальну суму 65400 грн з урахуванням ПДВ);

- ТОВ «Лаурісплюс» (ГПРФ-5000 на загальну суму 43000 грн з урахуванням ПДВ);

- ТОВ «Промбуд Конструкція» (мінеральний порошок на загальну суму 18222 грн з урахуванням ПДВ);

- ТОВ «Мелремопт» (ремонт ГПРФ-6300 на загальну суму 5400 грн з урахуванням ПДВ);

- ТОВ «Технофорум ЛТД» (бітум на загальну суму 2571953 грн з урахуванням ПДВ);

- ТОВ «Євро Буд Стиль» (мазут на загальну суму 28800 грн з урахуванням ПДВ) (Том 19 а.с.132-133).

Податкові інспектори зробили висновок, що позивач уклав з 15 контрагентами правочини, які не спрямовувалися на реальне настання наслідків, котрі обумовлювались ними.

Підставою такого висновку стала податкова інформація стосовно контрагентів.

Податкова інформація стосовно кожного контрагента проаналізована у акті перевірки.

Управління 2 не використовувало актів перевірок контрагентів.

Інспектори зазначають, що аналіз податкової інформації щодо контрагентів доводить відсутність основних засобів, кваліфікаційного персоналу, за місцезнаходженням, частини первинних бухгалтерських документів, інформації про транспортування, інформації про власні або орендовані фонди і інше.

Відповідач визнає, що придбаний товар оприбутковано і використано у господарській діяльності, однак заперечує походження від задекларованих контрагентів.

Водночас податковий орган не встановив контрагентів, в яких, на його думку, придбано товари і послуги.

Податкова інформація – документ, в якому інспектор фіксує обставини, котрі встановив, керуючись виключно власним сприйняттям і розумінням.

Надалі таку інформацію вивчає керівник податкового органу, який і вирішує питання про погодження з її висновками.

У разі погодження з висновками, які мають негативні наслідки стосовно платника податків, посадова особа зобов`язана прийняти відповідне рішення (у письмовій формі), оскільки це єдиний спосіб реалізації компетенції суб`єкта владних повноважень.

Така правова позиція суду узгоджується з системним аналізом приписів пунктів 56.1-56.4 статті 56 Податкового кодексу України.

Зокрема, цією нормою права передбачено, що податковий орган може прийняти, окрім податкового повідомлення-рішення, і інше рішення, яке платник податків має право оскаржити до контролюючого органу вищого рівня або суду.

Судом встановлено, що за результатами опрацювання податкової інформації щодо діяльності контрагентів податкові органи не прийняли жодних рішень і не звернулися до суду з позовами про визнання недійсними договорів, котрі уклали платники податків, в тому числі і з Підприємством, нехтуючи наданими повноваженнями, передбаченими підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, та положеннями статті 228 Цивільного кодексу України.

Отже, податковими органами враховані податкові зобов`язання контрагентів з податку на прибуток за договорами, котрі укладено з Підприємством.

Проводячи перевірку діяльності позивача, ревізори посилались на податкову інформацію щодо діяльності контрагентів, як незаперечний доказ недійсності правочинів.

Однак ревізори допустили помилку, оскільки податкова інформація щодо контрагента є підставою для висновків відповідно до приписів підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, які робляться за наслідками аналізу усієї сукупності матеріалів перевірки платника податків.

Підприємство надало до суду документи бухгалтерського обліку стосовно придбання товарів, послуг і використання у господарській діяльності.

Перевезення товарів здійснювали продавці, тому останні і складали товарно-транспортні накладні.

Недоліки складання товарно-транспортних накладних не доводять нереальність господарських операцій.

Під час перевірки платник податків надав первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують отримання товару, послуг оприбуткування, перевезення, сплату коштів і використання в господарській діяльності, від якої отримано дохід.

Зокрема, таким документами є: видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, тощо.

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що Підприємство надало належним чином оформленні первинні документи, які відповідно до приписів статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є підставою для ведення бухгалтерського і податкового обліку, оскільки фіксують факти здійснення господарських операцій.

Доказами недійсності правочинів можуть бути рішення суду про недійсність договорів, рішення податкового органу щодо застосування негативних наслідків стосовно контрагента, яке останнім визнається як законне, вирок (ухвала) суду, показання свідків, тощо.

Приписами частини 6 статті 78 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Питання використання судом, як доказів, вироку і ухвали суду про звільнення від кримінальної відповідальності при оскарженні податкових повідомлень-рішень з`ясовувала Велика Палата Верховного Суду у справі №160/3364/19 (постанова від 07 липня 2022 року).

Правовий висновок Верховного Суду.

« 91. Отже, вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.»

Суд погоджується з правовим висновком Верховного Суду, який відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України мають враховувати суди.

Податковий орган надав до суду два вироки Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 28 січня 2016 року у справі №335/6512/15-к і від 20 лютого 2017 року у справі №335/13457/16-к, якими ОСОБА_1 і інших осіб визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 КК України (Том 20 а.с.173-262).

Дослідивши вироки, суд встановив, що засуджених осіб не звинувачували у реєстрації контрагентів Підприємства.

Звинувачення стосувалося створення і діяльності інших юридичних осіб, які визнані фіктивними.

Кримінальні суди не встановили конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності Підприємства.

Тому суд зробив висновок, що відповідач не надав належних доказів недійсності правочинів, які уклало Підприємство з контрагентами.

Окрім того, суд зазначає, що, коли державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретним платником податків, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.

Таким чином позивач правомірно зарахував до витрат, що враховуються у фінансовому результаті до оподаткуванні, кошти сплаченні 15 контрагентам, тому це виключає порушення приписів статті 134 Податкового кодексу України (не відбулось завищення витрат).

Підсумовуючи, суд зробив висновок про протиправність і скасування податкового повідомлення-рішення в частині, що стосується частини завищення згаданих витрат.

Висновок про завищення вцілому таких витрат призвів і до прийняття іншого податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток підприємств.

Ним є податкове повідомлення-рішення від 06 грудня 2018 року про зменшення суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 8061872 грн.

Загалом суд визнав правомірним визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 258288,10 грн.

Інша частина грошового зобов`язання визначена протиправно.

Тому податкове повідомлення-рішення належить скасувати в частині визначення грошового зобов`язання у сумі 4684871,90 (4943160 - 258288,10) грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 06 грудня 2018 року, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 8061872 грн.

Так, на висновок з цього питання впливає попередній висновок суду щодо звинувачень про нереальність господарських операцій.

З урахуванням такого висновку позивач не завищив витрати, оскільки правомірно сформував їх, так як господарські операції носили реальний характер.

Отже, суд визнає протиправним і скасовує податкове повідомлення-рішення.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 06 грудня 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 18583216 грн і накладено штрафну санкцію у сумі 9291608 грн.

Так, грошове зобов`язане є сумою трьох доданків, підставою виникнення яких є висновок про допущення трьох порушень податкового законодавства.

Такими доданками є: 14149823; 11462; 4476278 (Том 18 а.с.165-166).

Сума доданків становить 18637563 грн.

Отже, податковий орган допустив арифметичну помилку у податковому повідомленні-рішенні.

1.Перший доданок (14149823 грн) стосується порушення порядку заповнення декларацій з податку на додану вартість за 2017-2018 роки.

Суть порушення полягає у тому, що платник податків уточнював податкову звітність з податку на додану вартість за минулі періоди, збільшуючи податкові зобов`язання, що впливало на залишок податкового кредиту і виникав обов`язок сплати коштів, однак не коригував податкову звітність за наступні податкові періоди, на які мав вплив уточнення.

Так, 03 серпня 2018 року Підприємство подало уточнюючу декларацію з податку на додану вартість за березень 2017 року, збільшивши зобов`язання з 321488 грн до 5591072 грн (Том 19 а.с.99).

Від`ємне значення суми податку на додану вартість склало 0 (Том 19 а.с.99).

Після 03 серпня 2018 року платник податків не уточнив податкову звітність за квітень 2017 року.

Складаючи податкову звітність за квітень 2017 року, враховано від`ємне значення суми податку на додану вартість за березень 2017 року у сумі 4007039 грн (Том 19 а.с.100).

Приписами пункту 1 розділу 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 (у редакції на час спірних правовідносин), встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Отже, подавши уточнюючу декларацію за березень 2017 року, у позивача виник обов`язок подати уточнюючі декларації за наступні періоди, на які впливає уточнення.

Неподання уточнюючих декларацій призвело до безпідставного зменшення податкових зобов`язань за рахунок неіснуючого податкового кредиту за березень 2017 року у сумі 4007039 грн.

Тому Підприємство занизило податкове зобов`язання за квітень 2017 року на 1462659 грн, а за червень 2017 року – на 2544380 грн (Том 16 а.с.52, Том 18 а.с.165-166).

Аналогічні порушення допущено і надалі.

Так, 04 вересня 2018 року Підприємство подало уточнюючу декларацію з податку на додану вартість за листопад 2017 року, збільшивши зобов`язання з 0 до 3762275 грн (Том 19 а.с.105).

Від`ємне значення суми податку на додану вартість склало 0 (Том 19 а.с.105).

У декларації виявлено арифметичні помилки (завищення і заниження податкового кредиту), які призвели до зменшення позитивного значення податку на суму 816280 (816165 + 145 - 30) грн (Том 19 а.с.115-122).

Помилка виникла при заповненні декларації (Том 19 а.с.118-124).

Так, у податковій декларації зазначено, що податковий кредит складає 3378249 грн, а у Додатку №5 до декларації – 2562084 грн (Том 19 а.с.105, 118-122).

Додаток №5 до декларації містить посилання на податкові накладні.

Також встановлено ще дві арифметичні помилки при складанні декларації, які сумарно призвели до завищення податкового кредиту на 115 (145 – 30) грн.

Позовна заява не містить обґрунтування помилковості висновку податкового органу.

У судовому засіданні представник позивача не заперечував допущення арифметичних помилок.

Після 04 вересня 2018 року платник податків не уточнював податкову звітність за грудень 2017 року.

Складаючи податкову звітність за грудень 2017 року, враховано від`ємне значення суми податку на додану вартість за листопад 2017 року у сумі 12069754 грн (Том 19 а.с.104).

Отже, подавши уточнюючу декларацію за листопад 2017 року, у позивача виник обов`язок подати уточнюючі декларації за наступні періоди, на які впливає уточнення.

Неподання уточнюючих декларацій призвело до безпідставного зменшення податкових зобов`язань за рахунок неіснуючого податкового кредиту за листопад 2017 року у сумі 12069754 грн.

За розрахунками податкового органу використання неіснуючого податкового кредиту за березень і листопад 2017 року та допущення арифметичних помилок призвело до заниження зобов`язання на загальну суму 14149823 грн (Том 18 а.с.165-166).

У судовому засіданні представник платника податків не зміг пояснити, чому після коригування податкового зобов`язання за минулі періоди в бік збільшення не відкоригували податковий кредит в бік зменшення, який враховували у наступних періодах.

Суд не встановив арифметичних помилок у розрахунку податкового зобов`язання.

За таке порушення штраф становить 7074911,50 (14149823 х 50%) грн.

2. Так, другий доданок (11462 грн) стосується обов`язку нарахувати податкове зобов`язання з податку на додану вартість стосовно операцій, які призвели до виникнення безнадійної кредиторської заборгованості.

Висновок щодо існування такої заборгованості суд зробив, коли вирішував питання про законність податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток підприємств, яким визначено грошове зобов`язання.

На думку податкового органу, списання безнадійної кредиторської заборгованості за певними операціями породжує обов`язок нарахувати податкові зобов`язання, оскільки не є господарськими операціями платника податків.

Відповідач формує такий висновок на підставі приписів підпункту 198.5.«г» пункту 198.5 статті 198 ПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Цією нормою права встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У той же час податковий орган не зробив висновку, що операції не відносились до господарської діяльності на час укладення і виконання правочинів контрагентами (Том 18 а.с.186-187).

Більше того відповідач не ставить питання про правомірність формування податкового кредиту на підставі актів виконаних робіт контрагентами.

Непроведення розрахунку за виконанні роботи жодним чином не доводить, що операція перестала відносить до господарської діяльності.

Тому у Підприємства відсутній обов`язок нарахувати податкові зобов`язання після списання безнадійної кредиторської заборгованості.

Отже, податковий орган неправомірно визначив грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 11462 грн.

Таким чином неправомірно застосував і штрафну санкцію у сумі 5731 (11462 х 50%) грн.

3. Третій доданок (4476278 грн) стосується завищення податкового кредиту, який задекларовано на підставі податкових накладних контрагентів, діяльність з якими не носила реального характеру.

Так, однією зі складових доданку є сума у 19166,67 грн (Том 18 а.с.165-166, Том 20 а.с.49).

Під час перевірки платник податків визнав, що у вересні 2017 року помилково сформував податковий кредит на цю суму на підставі податкової накладної ТОВ «Салкар», пояснивши тим, що така операція не відбулась (Том 20 а.с.49).

Отже, податковий орган правомірно визначив грошове зобов`язання у сумі 19166,67 грн, оскільки мало місце завищення податкового кредиту.

Таким чином правомірно застосував і штрафну санкцію у сумі 9583,33 (19166,67 х 50%) грн.

Іншою складовою доданку є сума 4457111,33 грн (Том 18 а.с.165-166).

Ця сума становить загальну суму завищення податкового кредиту за наслідками взаємовідносин з 15 контрагентами, операції з якими податковий орган визнав такими, що не спрямовувались на настання наслідків, котрі обумовлені ними.

Висновок стосовно реальності господарських операцій суд зробив вище за текстом.

З урахуванням такого висновку позивач не завищив податковий кредит, оскільки правомірно сформував його, так як господарські операції носили реальний характер.

Отже, податковий орган неправомірно визначив грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 4457111,33 грн.

Тому неправомірно застосував і штрафну санкцію у сумі 2228555,67 (4457111,33 х 50%) грн.

Загалом суд встановив неправомірне визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 4468573,30 (11462 + 4457111,33) грн.

Тому визнає протиправним і скасовує податкове повідомлення-рішення в частині визначення такого податкового зобов`язання.

Стосовно розміру штрафу за порушення зі сплати податку на додану вартість і прибутку підприємств.

Так, штрафну санкцію обчислено на підставі приписів статті 123 ПК України (у редакції на час спірних правовідносин).

Цією нормою права передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У цьому випадку має місце повторне протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість і прибутку підприємств.

Підставою застосування штрафної санкції у розмірі 50% є податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2017 року з податку на додану вартість і прибутку підприємств, кожне з яких частково скасоване рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року у справі №П/811/244/17, котре набрало законної сили 25 лютого 2019 року (Том 18 а.с.191-217).

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що податковий орган правильно обчислив штрафи лише в частині, яка стосується правомірного визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість і прибутку підприємств.

Отже, позов належить задовільнити частково.

Судові витрати становлять сплату судового збору в сумі 19210 грн (Том 1 а.с.3).

Суд розподіляє їх відповідно до приписів статті 139 КАС України.

Позов задоволено на 53,30% майнових вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовільнити частково позов Державного підприємства «Кіровоградський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»».

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 06 грудня 2018 року, яким Державному підприємству «Кіровоградський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 18583216 грн і накладено штрафну санкцію у сумі 9291608 грн, в частині грошового зобов`язання – 4468573,30 грн і штрафу – 2234286,65 грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 06 грудня 2018 року, яким Державному підприємству «Кіровоградський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 4943160 грн і накладено штрафну санкцію у сумі 2471580 грн, в частині грошового зобов`язання – 4684871,90 грн і штрафу – 2342435,95 грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 06 грудня 2018 року, яким Державному підприємству «Кіровоградський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 8061872 грн.

Відмовити у задоволенні позову Державного підприємства «Кіровоградський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»» в іншій частині вимог.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Кіровоградській області (код 43995486; вул.В.Перспективна,55 м.Кропивницький Кіровоградська область) на користь Державного підприємства «Кіровоградський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»» (код 32039992; вул.Полтавська,38 м.Кропивницький Кіровоградська область) судові витрати у сумі 10238,93 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ