Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №340/2123/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2123/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , через адвоката Болотських А.Ю., звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом по мобілізації у складі військової частини НОМЕР_2 . Позивач має трьох малолітніх дітей: одного сина від попереднього шлюбу та двох синів від нинішнього шлюбу. У квітні 2026 року він подав рапорт про звільнення з військової служби через сімейні обставини, а саме у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років. Відповідач відмовив у задоволенні рапорту через ненадання документів, що підтверджують місце проживання старшого сина ОСОБА_2 та відсутність заборгованості зі сплати аліментів. Позивач вважає таку відмову незаконною та вказує, що документи, додані до рапорту, є достатніми для прийняття рішення про його звільнення з військової служби. Місце проживання його сина від попереднього шлюбу визначене за взаємною згодою батьків, а позивач належним чином виконує свої аліментні зобов`язання. З цих підстав представник позивача просить суд:

- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 у задоволенні рапорту від 01.04.2026 року про звільнення позивача з військової служби у запас на підставі підпункту "г" (через сімейні обставини або інші поважні причини) пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме: перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби згідно рапорту від 01.04.2026 року про звільнення його з військової служби у запас на підставі підпункту "г" (через сімейні обставини або інші поважні причини) пункту 2 частини четвертої та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.

Ухвалою судді від 13.04.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що правові підстави для звільнення позивача з військової служби відсутні, оскільки він не надав необхідних документів, які передбачені підпунктом 13 пункту 5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 року. Зокрема, позивач не надав рішення суду або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дитини з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 ЦПК України, а також договір про сплату аліментів на дитину та витяг з Єдиного реєстру боржників про відсутність заборгованості зі сплати аліментів на неповнолітніх дітей.

Представник позивача подала відповідь на відзив, у якій наполягала на задоволенні позову.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини.

ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Його матір`ю є ОСОБА_4 , з якою позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з 20.12.2014 року. Цей шлюб розірвано на підставі рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01.11.2018 року у цивільній справі №404/3190/18.

Судовим наказом Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.01.2019 року у справі №404/137/19 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитина - ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку/доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.01.2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_4.

Також ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Їхньою матір`ю є ОСОБА_7 , з якою позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з 10.09.2021 року.

Позивач на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року "Про загальну мобілізацію" у травні 2022 році призваний на військову службу по мобілізації та з 28.05.2022 року проходить її у складі військової частини НОМЕР_2 .

У квітні 2026 року лейтенант ОСОБА_1 подав командиру військової частини НОМЕР_2 рапорт від 01.04.2026 року, в якому просив звільнити його з військової служби через сімейні обставини у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років. Цей рапорт створений в системі електронного документообігу СЕДО.

Разом з рапортом ОСОБА_1 подав такі документи: свідоцтва про народження дітей, рішення суду про розірвання шлюбу з ОСОБА_4 , свідоцтво про шлюб з ОСОБА_7 , судовий наказ про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , витяг з реєстру територіальної громади про зареєстроване місце проживання сина ОСОБА_3 , довідку Подільського ВДВС у місті Кропивницькому ДМУ МЮУ від 17.03.2026 року про відсутність заборгованість по сплаті аліментів.

Командир військової частини НОМЕР_2 розглянув цей рапорт 04.04.2026 року та не погодив його.

Позивач звернувся до суду з цим позовом, стверджуючи, що відповідач протиправно відмовив у задоволенні його рапорту.

Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Підстави та порядок звільнення з військової служби наведені у статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Зокрема, пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: 2) під час дії воєнного стану, зокрема: г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

У пункті 3 частині 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" наведені сімейні обставини ті інші поважні причини як підстави звільнення з військової служби під час дії воєнного стану, зокрема: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. (абзац 5).

Згідно з частиною 7 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке містить такі норми:

12. Встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.

225. Звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється:

2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу":

- у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

- у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

233. Військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

- підстави звільнення з військової служби;

- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

241. Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

242. Після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 року затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Інструкція №170), яка містить такі норми:

I. Загальні положення

1.5. Для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються:

1) Подання (додаток 1) ... на військовослужбовців крім тих, які проходять базову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.

7) Клопотання посадових осіб у вигляді службової характеристики (додаток 7), рапорту, телеграми, списку, донесення, якщо в умовах особливого періоду неможливо оформити документи, визначені підпунктом 1 цього пункту, - на військовослужбовців, які займають посади, передбачені штатами воєнного часу, щодо призначення на посади, переміщення, звільнення з посад і зарахування у розпорядження та звільнення з військової служби (крім громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, осіб, які призначені або призначаються на посади вищого офіцерського складу, та тих, призначення яких на посади здійснюється за погодженням з Президентом України).

Підготовка, подання на підпис, реєстрація, розсилка і доведення наказів по особовому складу здійснюються в службах персоналу (структурних підрозділах), підпорядкованих посадовим особам, які відповідно до пункту 12 Положення мають право видавати накази по особовому складу.

Встановлення, зміна, призупинення або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами по особовому складу у військових частинах, здійснюються за рішеннями судів, що набрали законної сили, та наказами посадових осіб про накладення дисциплінарних стягнень, виданих згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

XII. Звільнення з військової служби

12.1. Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

12.9. Документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, у таких випадках звільнення:

за підставами, передбаченими ... підпунктами "б", "г", "д", "е" пункту 2 частини четвертої ... статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", якщо звільнення відбувається за бажанням військовослужбовця.

12.11. Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

XIV. Особливості проходження військової служби та виконання військового обов`язку в запасі в особливий період

14.29. Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Командир військової частин зобов`язаний забезпечити своєчасне здавання військовослужбовцями посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення з військової служби, у порядку, визначеному пунктом 242 Положення, та направлення їх на військовий облік до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.

Згідно з Переліком документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (додаток 19 до Інструкції №170, у редакції наказу Міністерства оборони України №554 від 19.08.2025 року), при поданні до звільнення з військової служби за підставами:

5. Через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються:

- копія аркуша бесіди;

- копія рапорту військовослужбовця;

- копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);

- документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:

13) у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану):

- копія свідоцтва про народження кожної дитини із зазначенням батьківства (материнства) військовослужбовця та / або рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовослужбовця (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовослужбовця виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності);

один з таких документів: копія свідоцтва про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше), або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовослужбовцем, або копія рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовослужбовцем, або копію письмового договору між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні, або копія свідоцтва про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та копії документів, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (копія свідоцтва про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин; копія рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; копія висновку медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; копія рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);

- інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовослужбовця за категорією стягнення (характером зобов`язання) "стягнення аліментів" з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби та їх реєстрації в установленому порядку.

Наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024 року затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (надалі - Порядок №531).

Порядок №531 визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №531 з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №531 передбачено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах.

Згідно з пунктами 1, 9, 12 - 16, 19 розділу IV Порядку №531 рапорт в електронній формі створюється та подається за допомогою засобів СЕДО, Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони "Армія+" (включаючи його складові частини) (далі - Державний вебпортал) та інших інформаційно-комунікаційних систем, які введені в експлуатацію в системі Міноборони України.

Безпосередній командир (начальник) надає відповідь на електронний рапорт військовослужбовця шляхом погодження або непогодження рапорту із зазначенням правового обґрунтування та пропозицій і накладенням свого кваліфікованого електронного підпису та/або удосконаленого електронного підпису, та/або з використанням засобів Державного вебпорталу, що підтверджується накладенням кваліфікованої електронної печатки технічного адміністратора Державного вебпорталу.

Погодження рапорту в електронній формі безпосереднім та всіма наступними прямими командирами (начальниками) відображається на резолюції до рапорту (додаток 1), на який накладається електронна печатка адміністратора Державного вебпорталу. Даний документ надходить до СЕДО підрозділу разом з файлом рапорту.

У разі непогодження рапорту безпосереднім командиром (начальником), наступним прямим командиром (начальником) або відповідальною посадовою особою служби діловодства рішення про відмову в задоволенні вимог рапорту, із зазначенням правової підстави та обґрунтуванням, зазначається в окремому документі - "Резолюції до рапорту" (додаток 2), на який накладається кваліфікований електронний та/або удосконалений електронний підпис особи, що прийняла рішення про непогодження рапорту, та/або накладається кваліфікована електронна печатка технічного адміністратора Державного вебпорталу.

Під час надходження електронного рапорту служба діловодства здійснює перевірку рапорту на предмет його погодження всіма відповідними командирами (начальниками) військовослужбовця, які мали б розглянути цей рапорт.

Якщо рапорт погоджено всіма відповідними командирами (начальниками) військовослужбовця, які мали б розглянути цей рапорт, служба діловодства здійснює реєстрацію рапорту в журналі реєстрації рапортів шляхом присвоєння реєстраційного індексу, що формується системою СЕДО.

Розгляд рапорту командиром (начальником), який має право приймати рішення по суті рапорту, в електронній формі здійснюється шляхом оформлення електронної резолюції про погодження або непогодження рапорту в СЕДО з накладанням кваліфікованого електронного підпису.

Розгляд рапортів, поданих в електронній формі, здійснюється у строки, передбачені пунктом 9 розділу III цього Порядку, встановлених для паперових рапортів.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з поданням позивачем рапорту від 01.04.2026 року про звільнення його з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як батька, на утриманні якого перебуває троє дітей віком до 18 років.

Цей рапорт адресований командиру військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач проходить військову службу і перебуває у списках особового складу.

Командир військової частини НОМЕР_2 розглянув рапорт та не погодив його (резолюція від 04.04.2026 року).

Виходячи із правового обґрунтування, наведеного у доповіді помічника командира частини з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_2 №5976 від 03.04.2026 року, підставою для відмови у задоволенні вимог рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби стало те, що той не надав необхідні документи, перелік яких наведений у підпункті 13 пункту 5 додатка 19 до Інструкції №170.

Так, у доповіді вказано, що військовослужбовець надав копію рішення суду про розірвання шлюбу, де не визначено місце проживання дітей з батьком (матір`ю). Інші можливі документи, зокрема копія письмового договору між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні відсутня. Військовослужбовець надав довідку про відсутність на примусовому виконанні інших стягнень крім АСВП НОМЕР_4, де зазначено, що обмеження, передбачені ст.71 Закону України "Про виконавче провадження", відсутні. У довідці не відображено питання відсутності заборгованості. Військовослужбовець зобов`язаний надати інформацію з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовослужбовця за категорією стягнення (характером зобов`язання) "стягнення аліментів" з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби та їх реєстрації в установленому порядку. Надана довідка не є таким документом та не може підміняти собою інформацію із Єдиного реєстру боржників.

У ході судового розгляду відповідач, заперечуючи проти позову, доводив, що позивач не надав документи, які підтверджують сімейні обставини для звільнення з військової служби, а саме перебування на його утриманні сина ОСОБА_2 від попереднього шлюбу.

Суд зазначає, що сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання регулює Сімейний кодекс України.

Сімейний кодекс України містить такі норми:

Стаття 3. Сім'я

2. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

4. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Стаття 121. Загальні підстави виникнення прав та обов`язків матері, батька і дитини

1. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Стаття 122. Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою

1. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Стаття 141. Рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини

1. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

2. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Стаття 157. Вирішення батьками питань щодо виховання дитини

1. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

2. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

3. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

4. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Стаття 158. Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї

1. За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Стаття 160. Право батьків на визначення місця проживання дитини

1. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

2. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Стаття 161. Спір між матір`ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини

1. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Стаття 180. Обов`язок батьків утримувати дитину

1. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття 181. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину

1. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

2. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

3. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Стаття 183. Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини

1. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

5. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Стаття 187. Відрахування аліментів на дитину за ініціативою платника або одержувача аліментів

1. Один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.

Така заява може бути ним відкликана.

2. На підставі заяви одного з батьків аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії.

3. На підставі заяви одного з батьків аліменти можуть бути відраховані і тоді, коли загальна сума, яка підлягає відрахуванню на підставі заяви та виконавчих документів, перевищує половину заробітної плати, пенсії, стипендії, а також якщо з нього вже стягуються аліменти на іншу дитину.

4. Особа, на користь якої присуджено аліменти на дитину, може самостійно подати заяву з виконавчим листом про відрахування аліментів із заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу платника аліментів безпосередньо за місцем виплати платникові аліментів заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу.

На підставі заяви такої особи аліменти відраховуються із заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу платника аліментів у розмірі, зазначеному у виконавчому листі, та в строки, визначені частиною другою цієї статті, і перераховуються особі, на користь якої присуджені аліменти, за її адресою або на рахунок, зазначений у заяві.

Стаття 188. Звільнення батьків від обов`язку утримувати дитину

1. Батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.

2. Батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.

Стаття 189. Договір між батьками про сплату аліментів на дитину

1. Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом.

Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

2. У разі невиконання одним із батьків свого обов`язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Стаття 194. Стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами

1. Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

2. Якщо за виконавчим листом, пред`явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв`язку з розшуком платника аліментів або у зв`язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

3. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

4. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.

Стаття 195. Визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу)

1. Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

3. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

У статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" передбачений такий порядок стягнення аліментів:

1. Порядок стягнення аліментів визначається законом.

Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

2. За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

У разі якщо розмір заборгованості боржника перевищує суму відповідних платежів за три місяці, виконавець зобов`язаний винести постанову про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників.

3. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

4. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.

6. У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.

Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.

7. Після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, за відсутності заборгованості із сплати аліментів підприємство, установа, проводили відрахування, повертають виконавцю постанову про стягнення аліментів з відміткою про перерахування в повному обсязі стягувачу присуджених йому сум аліментів. Якщо відраховані з боржника суми аліментів не були перераховані стягувачу, виконавець письмово повідомляє стягувачу про розмір заборгованості, що утворилася, та роз`яснює йому права на звернення з позовом до підприємства, установи, організації, фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи, якщо така заборгованість утворилася з їхньої вини.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4, абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" під час дії воєнного стану право на звільнення з військової служби через сімейні обставини мають військовослужбовці (жінки та чоловіки,) на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років (крім військовослужбовців, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці).

Для звільнення за такою підставою з військової служби військовослужбовець повинен не просто мати трьох і більше дітей, а й фактично утримувати їх. Під "утриманням трьох і більше дітей" слід розуміти факт батьківства (материнства) або опіки над трьома і більше дітьми, а також надання їм матеріальної підтримки.

Право на звільнення з військової служби може бути реалізовано за сукупності таких умов:

- перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років,

- відсутність у військовослужбовця заборгованості зі сплати аліментів або така заборгованість не перевищує суму платежів за три місяці.

При цьому спільне проживання військовослужбовця з дитиною не є обов`язковою умовою для реалізації права на звільнення з військової служби за такою сімейною обставиною.

Отже, у спірних правовідносинах предметом доказування є саме перебування у позивача трьох дітей на утриманні, а не виключно формальне місце їх реєстрації чи проживання.

Відповідно до статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. Одним із способів виконання батьками обов`язку утримувати дитину є сплата аліментів у грошовій формі. Аліменти можуть бути присуджені за рішенням суду у частці від доходу або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Також батьки можуть добровільно врегулювати питання утримання дитини, уклавши договір про сплату аліментів на дитину.

Матеріали справи свідчать, що позивач є батьком трьох малолітніх дітей: сина ОСОБА_2 2015 р.н., сина ОСОБА_8 2023 р.н., сина ОСОБА_9 2025 р.н.

Молодші сини ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проживають із позивачем і його дружиною ОСОБА_7 , з якою він з 2021 року перебуває у шлюбі.

Факт спільного проживання батьків та малолітніх дітей, за загальним правилом, свідчить про виконання батьком обов`язку щодо їх утримання.

Старший син ОСОБА_2 проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 - колишньою дружиною позивача, шлюб з якої розірвано у 2018 році за рішенням суду у цивільній справі №404/3190/18.

Сімейне законодавство України не ставить обов`язок батька утримувати дитину в залежність від проживання дитини разом із ним. Навпаки, закон прямо передбачає можливість виконання такого обов`язку батьком, який проживає окремо від дитини, шляхом сплати коштів на утримання дитини (аліментів).

Позивач виконує свій обов`язок щодо утримання сина ОСОБА_2 , сплачуючи на його утримання аліменти матері дитини - ОСОБА_10 . Такі аліменти з 2019 року присуджені за заявою ОСОБА_4 , з якою проживає дитина, на строк до досягнення дитиною повноліття у 2033 році (судовий наказ у цивільній справі №404/137/19). Виконавчий лист з 2019 року перебуває на примусовому виконанні у Подільському ВДВС у м. Кропивницькому ДМУ МЮУ (виконавче провадження НОМЕР_5). Згідно з інформацією Подільського ВДВС у м. Кропивницькому ДМУ МЮУ від 17.03.2026 року заборгованість по аліментах станом на 01.03.2026 року відсутня.

Військова частина НОМЕР_2 , у якій позивач проходить військову службу, на підставі постанови державного виконавця щомісяця здійснює відрахування з його грошового забезпечення на сплату аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), про що свідчать надані позивачем довідки за квітень 2025 року - квітень 2026 року.

Наразі у Єдиному реєстрі боржників відсутня інформація про ОСОБА_1 як про боржника, зокрема за категорією стягнення: стягнення аліментів.

Відтак сплата батьком аліментів є одним із передбачених законом способів виконання обов`язку з утримання дитини.

Виходячи з вимог підпункту 13 пункту 5 додатка 19 до Інструкції №170, формою документального підтвердження виконання такого обов`язку як передумови для звільнення військовослужбовця з військової служби за сімейними обставинами, є інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовослужбовця як боржника за категорією стягнення "стягнення аліментів".

Така інформація має бути актуальною на час вирішення питання про звільнення військовослужбовця з військової служби і сформована не пізніше ніж за п`ять днів до дня складання документів, що подаються службою персоналу з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (додаток 1 до Інструкції №170).

Відповідно до статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Інструкція №170 не покладає обов`язок щодо формування інформації з Єдиного реєстру боржників виключно на військовослужбовця та не забороняє військовій частині самостійно отримати таку інформацію.

Суд установив, що позивач разом із рапортом подав свідоцтва про народження трьох дітей, які безпосередньо підтверджують його батьківство, свідоцтво про шлюб із матір`ю двох молодших дітей, рішення суду про розірвання шлюбу з матір`ю старшого сина, судовий наказ про стягнення аліментів на утримання старшого сина, витяг з реєстру територіальної громади щодо місця проживання останнього, а також довідку органу ДВС про відсутність заборгованості зі сплати аліментів.

Долучені позивачем до рапорту документи у своїй сукупності підтверджують наявність у нього трьох дітей віком до 18 років та виконання ним встановленого законом обов`язку щодо їх утримання, що дає підстави для звільнення з військової служби згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини 4, абзацом 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Зауваження відповідача про необхідність надати рішення суду або органу опіки та піклування про визначення місця проживання сина ОСОБА_2 з батьком, або письмовий договір між батьками про визначення місця проживання дитини та участь у її вихованні, суд відхиляє, оскільки у спірних правовідносинах вирішальним є підтвердження факту утримання батьком дитини, а не її виховання чи спільного проживання з батьком.

Суд повторює, що визначення місця проживання дитини не є юридичною умовою виникнення обов`язку батька щодо її утримання. Такий обов`язок виникає з походження дитини від батька відповідно до статті 121 СК України та існує незалежно від того, з ким дитина проживає.

Тому відсутність рішення суду або іншого документа про визначення місця проживання сина ОСОБА_2 з позивачем не свідчить про відсутність у позивача обов`язку щодо його утримання та не спростовує факту виконання такого обов`язку. Відповідно до статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками та проживання одного з них окремо від дитини не впливають на обсяг батьківських прав та не звільняють від обов`язків щодо дитини. Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а відповідно до статті 181 СК України одним із передбачених законом способів виконання такого обов`язку є сплата аліментів тим із батьків, хто проживає окремо від дитини.

Отже, сплата позивачем аліментів на утримання сина ОСОБА_2 на підставі судового наказу є належним способом виконання ним батьківського обов`язку щодо утримання дитини.

Відсутність у рішенні суду у цивільній справі №404/3190/18 висновку про визначення місця проживання дитини не спростовує батьківства позивача і не припиняє його обов`язку щодо утримання сина ОСОБА_2 .

Факт проживання ОСОБА_2 з матір`ю не виключає його перебування на утриманні ОСОБА_1 , а підтверджені судовим наказом аліментні зобов`язання та відсутність заборгованості свідчать про фактичне виконання позивачем обов`язку щодо утримання сина.

Відповідач не надав доказів того, що позивач не виконує свої обов`язки щодо утримання неповнолітніх дітей, зокрема аліментні зобов`язання щодо сина ОСОБА_2 , або звільнений від обов`язку утримувати дітей відповідно до статті 188 СК України.

Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем інформації з Єдиного реєстру боржників суд, зазначає, що цей Реєстр є відкритим, а його держателем є Міністерство юстиції України. Відомості з Реєстру можуть бути отримані через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України або в порядку інформаційної взаємодії з державними інформаційними ресурсами. Тому відповідач як суб`єкт владних повноважень не був позбавлений можливості самостійно отримати відповідну інформацію.

Суд вважає, що недотримання військовослужбовцем встановленої підпунктом 13 пункту 5 додатка 19 до Інструкції №170 форми документального підтвердження сімейної обставини не може бути підставою для відмови у звільненні, якщо сама сімейна обставина - перебування на утриманні трьох дітей віком до 18 років та відсутність аліментної заборгованості - об`єктивно існує і підтверджена іншими доказами.

Відмова відповідача у задоволенні рапорту позивача ґрунтується виключно на формальній оцінці окремих документів, поданих разом із рапортом, без належної оцінки їх змісту та сукупності.

Суд прийшов до висновку, що відповідач при розгляді рапорту позивача від 01.04.2026 року діяв необґрунтовано та нерозсудливо, належним чином не перевірив наявність сімейних обставин для звільнення позивача з військової служби, безпідставно відмовив позивачу у задоволенні вимог його рапорту.

Тож такі дії відповідача щодо неналежного розгляду рапорту позивача слід визнати протиправними.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов до висновку, що з огляду на визнання протиправними дій відповідача при розгляді рапорту позивача від 01.04.2026 року про звільнення з військової служби, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути цей рапорт та прийняти за ним рішення, з урахуванням висновків суду.

Суд не вбачає підстав для спонукання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби, оскільки прийняття такого рішення здійснюється у спосіб видання наказів по особову складу та по стройовій частині, потребує дотримання відповідної процедури і є виключною компетенцією відповідного командира. Командир військової частини має вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням документів, які підтверджують наявність відповідних підстав та умов для звільнення з військової служби (сімейних обставин) станом на час розгляду рапорту.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд установив, що позивач у цій справі сплатив судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1331, 20 грн.

Між тим, відповідно до пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Цей спір пов`язаний зі звільненням з військової служби та виконанням військового обов`язку, а тому позивач як військовослужбовець звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду зокрема в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Відтак зайво сплачена сума судового збору може бути повернута позивачу з Державного бюджету України за його клопотанням.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 262, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 01.04.2026 року про звільнення його з військової служби.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 01.04.2026 року про звільнення його з військової служби та прийняти за ним рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ