Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №320/64645/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року Київ справа № 320/64645/25

Київський окружний адміністративний суду складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправним та повністю скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 03.12.2025 №104250024312 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 21.10.2025 року.

Ухвалою суду від 08.01.2026 відкрито провадження у справі в змішаній (паперовій та електронній) формі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 21.10.2025 має право на пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області розглянуто заяву позивача, та безпідставно відмовлено в реалізації цього права.

Відповідач 2 у поданому клопотанні про долучення доказів проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки не підтверджено право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку. Пояснюють, що за наданими документами право на призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-ХІІ відсутнє, оскільки не виконана головна умова - станом на 1 січня 1993 року позивач не прожив або відпрацював у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років.

Відповідач 1 своїм правом на подання відзиву не скористався.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 18.05.2000 Київською обласною державною адміністрацією, є громадянином, який постійно проживав на території посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1992 роках (категорія 4).

Відповідно до інформаційної довідки про реєстрацію місця проживання Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради від 28.10.2025 № 15.2-03/5128 ОСОБА_1 у період з 13.07.1976 до 17.11.1989 та з 12.02.1993 до 29.10.1993 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Як видно із військового квитка НОМЕР_2 , позивач проходив службу у Радянській армії з 01.12.1989 до 04.12.1992, з яких з 01.12.1989 до 09.06.1992 строкова служба, з 10.06.1992 до 04.12.1992 - надстрокова.

26.11.2025 ОСОБА_1 , звернувся до Відділу обслуговування громадян Управління обслуговування громадян Головного Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначенням пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На підтвердження свого спеціального стажу до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області ОСОБА_1 подав:

1) копію трудової книжки за серією НОМЕР_3 від 15.07.1989 року,

2) копію паспорту серії НОМЕР_4 , виданого 12.04.1996,

3) копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру від 18.11.1996,

4) копію диплому серія НОМЕР_5 від 29.06.1989,

5) посвідчення постраждалого від ЧАЕС серії НОМЕР_6 виданого 18.05.2000.

За результатами розгляду заяви позивача від 26.11.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області прийняло рішення за №104250024312 від 03.12.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Мотивами відмови слугувало те, що у ОСОБА_1 відсутня інформація або документи на підтвердження факту його проживання або відпрацювання в зоні посиленого радіоекологічного контролю до 01.01.1993 не менше 4 років.

При цьому при розгляді звернення ОСОБА_1 , Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області визначено, що доданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано 33 роки 10 місяців 17 днів.

Уважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон № 796-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 55 Закону № 796-ХІІ визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Приписами пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу:

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - зменшення віку встановлено на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, але не більше 5 років (абзац 5).

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 (чоловіки - 12 років 6 місяців і більше, жінки - 10 років і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на один рік понад передбачений цією статтею.

Аналіз статті 55 Закону № 796-ХІІ свідчить, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абзацу 5 частини другої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років.

Місто Біла Церква Київської області, у якому постійно проживав позивач у період з 1986 до 1992 згідно з Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

За приписами пункту четвертого частини першої статті 11 Закону № 796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, зокрема належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Визначення категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, для встановлення пільг і компенсацій встановлене статтею 14 Закону № 796-ХІІ.

Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:

особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4 (пункт чотири частини першої статті 14 Закону № 796-ХІІ).

Частинами третьою, четвертою та п`ятою статті 15 Закону № 796-ХІІ встановлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій.

Відповідно до частини третьої статті 65 Закону № 796-ХІІ посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.

Наявне у позивача посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986 - 1995 роках, підтверджує факт проживання позивача у цій зоні протягом вказаного періоду.

Водночас судом встановлено, що позивач проходив службу у Радянській армії з 01.12.1989 до 04.12.1992, з яких з 01.12.1989 до 09.06.1992 строкова служба, з 10.06.1992 до 04.12.1992 – надстрокова. Військові частини НОМЕР_7 та НОМЕР_8 , у яких позивач проходив службу, дислокувались у місті Севастополі на території Автономної Республіки Крим, що не відносилось до території посиленого радіологічного контролю.

З огляду на період проходження позивачем строкової та надстрокової військової служби у Радянській армії, то станом на 01.01.1993 позивач постійно проживав у зоні посиленого радіологічного контролю 3 роки 7 місяців 4 дні, що також підтверджується інформаційною довідкою про місце проживання, що є недостатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абзацу 5 частини другої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи наведене, спірне рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки пенсійний орган діяв у межах повноважень та у спосіб встановлений законом, що відповідає приписам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.