Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №640/3179/20 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м. Київ №640/3179/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" до Антимонопольного комітету України, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач", про визнання протиправним та скасування рішень, стягнення майнової шкоди, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 21.12.2019 №19088-р/пк-пз та від 24.01.2020 №1527-р/пк-пз, а також стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" 5000,00 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди, яка завдана Антимонопольним комітетом України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2020 вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю, та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Лисенко В.І.

Згідно з частиною другою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу прийнято до провадження судді Лисенко В.І. та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Позов обґрунтований тим, що Антимонопольний комітет України, розглянувши скарги у процедурі закупівлі UA-2019-10-11-002197-b, прийняв рішення від 21.12.2019 №19088-р/пк-пз та від 24.01.2020 №1527-р/пк-пз, які, на думку позивача, прийняті з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель. Зокрема, позивач зазначає, що під час прийняття рішення від 21.12.2019 №19088-р/пк-пз Комітет дійшов висновку про невідповідність його тендерної пропозиції вимогам тендерної документації через відсутність у листі-відгуку дати та вихідного номера, хоча тендерна пропозиція містила інший лист-відгук від 27.09.2019 №1661, який такі реквізити містив. Щодо рішення від 24.01.2020 №1527-р/пк-пз позивач посилається на те, що воно прийняте за повторною скаргою ТОВ «Газпромпостач» у тій самій процедурі закупівлі, після того як рішенням Комітету від 23.12.2019 №19192-р/пк-пз вже було вирішено питання щодо допуску цього учасника до аукціону. Позивач вважає, що Комітет не мав повторно розглядати те саме питання, оскільки частина четверта статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачала залишення без розгляду скарги щодо того самого порушення, у тій самій процедурі та з тих самих підстав, яке вже було предметом розгляду органу оскарження. У зв`язку з цим позивач вважає, що рішення Антимонопольного комітету України від 21.12.2019 №19088-р/пк-пз та від 24.01.2020 №1527-р/пк-пз прийняті без повного з`ясування обставин, без належного врахування поданих документів та з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим просить визнати їх протиправними та скасувати. Крім того, позивач просить стягнути майнову шкоду в розмірі 5 000 грн, посилаючись на витрати, понесені у зв`язку з участю та оскарженням результатів відповідної процедури закупівлі.

Відповідач, Антимонопольний комітет України, заперечує проти задоволення позову та зазначає, що спірні рішення від 21.12.2019 №19088-р/пк-пз та від 24.01.2020 №1527-р/пк-пз прийняті Постійно діючою адміністративною колегією АМКУ в межах повноважень та відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі». Щодо рішення від 21.12.2019 №19088-р/пк-пз відповідач зазначає, що тендерна пропозиція ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» не відповідала вимогам тендерної документації, оскільки наданий лист-відгук не містив дати його складання та вихідного номера, як того вимагала тендерна документація. У зв`язку з цим Колегія дійшла висновку про обов`язок замовника скасувати рішення про допущення пропозиції позивача до аукціону. Щодо рішення від 24.01.2020 №1527-р/пк-пз відповідач зазначає, що воно прийняте за результатами розгляду скарги ТОВ «Газпромпостач» на рішення замовника про відхилення його тендерної пропозиції. За результатами розгляду Колегія встановила, що форма «Тендерна пропозиція» була подана скаржником у складі цінової пропозиції та мала розкриватися після проведення аукціону, а тому підстав для її відхилення з цієї причини не було. Відтак замовника було зобов`язано скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції ТОВ «Газпромпостач». Відповідач вважає, що зазначені рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстав для їх скасування немає. Щодо вимоги про стягнення 5 000 грн майнової шкоди відповідач зазначає, що ця сума фактично є платою за подання скарги до органу оскарження. На думку відповідача, така плата встановлена законом як обов`язкова умова подання скарги, не повертається незалежно від результатів її розгляду та не є майновою шкодою у розумінні статті 22 ЦК України. Відповідач вважає, що позивач не довів факту заподіяння йому майнової шкоди внаслідок дій Комітету.

Також відповідач просить розглянути справу за правилами загального позовного провадження, посилаючись на значну вартість процедури закупівлі, її суспільний інтерес та складність спору.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження суд зазначає, що наведені ним обставини щодо значної вартості закупівлі, її суспільного інтересу та складності спору самі по собі не свідчать про необхідність проведення судового засідання з викликом сторін. З урахуванням предмета спору, характеру спірних правовідносин та наявних у справі доказів суд не вбачає підстав для зміни порядку розгляду справи, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

Відповідач, Державна казначейська служба України, заперечує проти задоволення позову у частині стягнення майнової шкоди та зазначає, що позивач не довів наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, зокрема факту шкоди та причинного зв`язку між діями Антимонопольного комітету України і заявленими збитками. При цьому вина органу державної влади для покладення відповідальності за статтею 1173 ЦК України значення не має, однак протиправність його рішень та причинний зв`язок із завданою шкодою мають бути доведені. Казначейство зазначає, що заявлені позивачем 5 000 грн є платою за подання скарги до органу оскарження, яка була добровільно сплачена відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 №291. Нормами законодавства не передбачено повернення чи компенсацію такої плати залежно від результатів розгляду скарги. Також відповідач посилається на практику Великої Палати Верховного Суду та зазначає, що Державна казначейська служба України не є суб`єктом, який порушив права позивача, а сама по собі обставина, що кошти підлягають стягненню з Державного бюджету України, не зумовлює необхідності визначення Казначейства відповідачем у справі. Щодо оскарження рішення АМКУ від 21.12.2019 №19088-р/пк-пз відповідач зазначає, що відповідно до частини 23 статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі» його могли оскаржити до адміністративного суду ТОВ «Газпромпостач» як суб`єкт подання скарги або Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігів як замовник, а не ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ». У зв`язку з цим Казначейство вважає позов безпідставним та просить відмовити у його задоволенні.

Позивач у відповіді на відзив не погоджується з доводами Антимонопольного комітету України та наполягає на протиправності оскаржуваних рішень. Щодо рішення від 21.12.2019 №19088-р/пк-пз позивач зазначає, що відповідач не врахував наявний у складі тендерної пропозиції лист-відгук від 27.09.2019 №1661, який містив дату складання та вихідний номер і відповідав вимогам тендерної документації. При цьому у відзиві відповідач не надав оцінки зазначеному документу та не спростував доводи позивача. Щодо рішення від 24.01.2020 №1527-р/пк-пз позивач наголошує, що пропозиція ТОВ «Газпромпостач» вже була предметом розгляду АМКУ, за результатами якого рішенням від 23.12.2019 №19192-р/пк-пз замовника було зобов`язано скасувати допуск цієї пропозиції до аукціону. На думку позивача, після виконання цього рішення замовником повторний розгляд питання щодо тієї самої тендерної пропозиції суперечив частині четвертій статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі» та принципу юридичної визначеності. Позивач також зазначає, що рішення АМКУ від 23.12.2019 №19192-р/пк-пз та від 24.01.2020 №1527-р/пк-пз містять протилежні висновки щодо відповідності тендерної пропозиції ТОВ «Газпромпостач» вимогам тендерної документації, що, на його думку, свідчить про порушення принципів верховенства права та юридичної визначеності. Щодо майнової шкоди позивач заперечує доводи відповідача про те, що сплачена ним сума 5 000 грн є лише платою за подання скарги. Позивач зазначає, що не просить повернути плату за подання власної скарги, а вимагає відшкодування шкоди, яку, на його думку, завдано протиправним рішенням АМКУ від 24.01.2020 №1527-р/пк-пз. У зв`язку з цим позивач просить суд врахувати наведені у відповіді на відзив доводи під час вирішення справи та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

У відповіді на відзив відповідача-2 позивач зазначає, що для звернення з вимогою про відшкодування шкоди не вимагається попереднього встановлення протиправності рішення органу державної влади іншим судовим рішенням, оскільки такі обставини підлягають встановленню судом безпосередньо під час розгляду справи на підставі наданих доказів. Позивач посилається на статтю 21 КАС України та практику Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої суд самостійно встановлює наявність складу цивільного правопорушення. Позивач наголошує, що у цій справі підлягають встановленню протиправність рішень АМКУ, наявність заподіяної шкоди та причинний зв`язок між протиправними діями відповідача-1 і такою шкодою. Щодо суми 5 000 грн позивач пояснює, що йдеться не про повернення плати за подання власної скарги до органу оскарження, а про відшкодування шкоди, яку, на його думку, спричинило протиправне рішення АМКУ від 24.01.2020 №1527-р/пк-пз. Позивач зазначає, що після рішення АМКУ від 23.12.2019 №19192-р/пк-пз замовник скасував допуск ТОВ «Газпромпостач» до аукціону, однак подальшим рішенням від 24.01.2020 №1527-р/пк-пз АМКУ зобов`язав замовника скасувати вже прийняте на виконання попереднього рішення відхилення пропозиції цього учасника. Щодо рішення АМКУ від 21.12.2019 №19088-р/пк-пз позивач повторно зазначає, що у складі його тендерної пропозиції був лист-відгук від 27.09.2019 №1661, який містив дату та вихідний номер і, на думку позивача, відповідав вимогам тендерної документації, однак цей документ АМКУ не врахував. Позивач також заперечує доводи про відсутність у нього права на судове оскарження рішення АМКУ та посилається на гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист. Щодо доводів відповідача-2 про неналежність його як відповідача позивач зазначає, що залучення Державної казначейської служби України до участі у справі не впливає на правильність вирішення спору, оскільки Казначейство забезпечує виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету.

Треті особи не скористалися своїм правом подачі письмових пояснень щодо предмету спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

11 жовтня 2019 року Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернігів як замовником на веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель «Prozorro» оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів за процедурою закупівлі UA-2019-10-11-002197-b за предметом закупівлі «Газове паливо (природний газ)», код за ДК 021:2015 — 09120000-6 «Газове паливо». Обсяг закупівлі становив 2 216 000 мі природного газу, строк поставки визначено до 31 грудня 2020 року, а очікувана вартість закупівлі становила 19 950 000 грн. Поставка передбачалася за низкою адрес у Чернігівській області, зокрема у м. Чернігові, Борзні, Прилуках, Ріпках та Сновську.

Кінцевим строком подання тендерних пропозицій було визначено 18 листопада 2019 року до 16:00, розкриття тендерних пропозицій відбулося 18 листопада 2019 року о 16:03, а проведення електронного аукціону було призначено на 6 лютого 2020 року о 15:39.

Для участі у зазначеній процедурі закупівлі свої тендерні пропозиції подали ПП «ОККО КОНТРАКТ», ТОВ «БЛАГОГАЗ ЗБУТ», ТОВ «Газпромпостач», ТОВ «ЮГ-ГАЗ», ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ», ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» та ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ». За протоколом розгляду тендерних пропозицій, оприлюдненим 28 листопада 2019 року, замовником до участі в аукціоні були допущені пропозиції всіх зазначених учасників.

03 грудня 2019 року ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» подало до Антимонопольного комітету України скаргу №426-19 щодо порушення замовником законодавства у сфері публічних закупівель. Скарга стосувалася, зокрема, допуску до аукціону тендерних пропозицій ПП «ОККО КОНТРАКТ», ТОВ «БЛАГОГАЗ ЗБУТ», ТОВ «Газпромпостач», ТОВ «ЮГ-ГАЗ» та ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ».

Того самого дня, 03 грудня 2019 року, ТОВ «Газпромпостач» подало до Антимонопольного комітету України скаргу вих. №3628 щодо порушення порядку проведення цієї ж процедури закупівлі. У зазначеній скарзі оскаржувався, серед іншого, допуск до аукціону тендерної пропозиції ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ».

05 грудня 2019 року Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України прийняла до розгляду скаргу ТОВ «Газпромпостач» від 03 грудня 2019 року №3628, а окремим рішенням №18028-р/пк-пз від 05 грудня 2019 року прийняла до розгляду скаргу ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» №426-19.

21 грудня 2019 року Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України прийняла рішення №19088-р/пк-пз за результатами розгляду скарги ТОВ «Газпромпостач». Цим рішенням замовника було зобов`язано скасувати рішення про допуск тендерної пропозиції ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» до аукціону за процедурою закупівлі UA-2019-10-11-002197-b.

Під час розгляду цієї скарги Антимонопольний комітет дослідив документи, подані ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» на підтвердження досвіду виконання аналогічного договору. У складі тендерної пропозиції містилася довідка від 14 листопада 2019 року №24 про наявність досвіду виконання договору від 12 лютого 2019 року №19-12/02, укладеного з КЗ «Верхньодніпровська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради. Також у складі пропозиції містився лист-відгук, відповідно до якого строк дії цього договору визначено до 31 грудня 2019 року. У рішенні №19088-р/пк-пз зазначено, що саме цей лист-відгук не містив дати його складання та вихідного номера, передбачених тендерною документацією.

За результатами розгляду скарги колегія дійшла висновку про невідповідність тендерної пропозиції ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» вимогам тендерної документації та рішенням від 21 грудня 2019 року №19088-р/пк-пз зобов`язала замовника скасувати рішення про допуск пропозиції цього товариства до аукціону.

23 грудня 2019 року за результатами розгляду скарги ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» №426-19 Антимонопольний комітет України прийняв рішення №19192-р/пк-пз, яким частково задовольнив скаргу та зобов`язав замовника скасувати рішення про допуск до аукціону тендерних пропозицій ТОВ «БЛАГОГАЗ ЗБУТ», ТОВ «ЮГ-ГАЗ», ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» та ТОВ «Газпромпостач».

Таким чином, за наслідками розгляду двох скарг, поданих 03 грудня 2019 року різними учасниками процедури, Антимонопольним комітетом були прийняті рішення, якими змінювався склад учасників, допущених до аукціону. Рішенням від 21 грудня 2019 року №19088-р/пк-пз було зобов`язано скасувати допуск ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ», а рішенням від 23 грудня 2019 року №19192-р/пк-пз — скасувати допуск, серед інших, ТОВ «Газпромпостач».

У подальшому, 02 січня 2020 року, ТОВ «Газпромпостач» подало до Антимонопольного комітету України ще одну скаргу щодо тієї самої процедури закупівлі. У скарзі оскаржувалося рішення замовника про відхилення тендерної пропозиції ТОВ «Газпромпостач».

09 січня 2020 року Постійно діюча адміністративна колегія АМКУ рішенням №332-р/пк-пз прийняла зазначену скаргу ТОВ «Газпромпостач» до розгляду.

За матеріалами розгляду цієї скарги встановлено, що після прийняття рішення АМКУ від 23 грудня 2019 року №19192-р/пк-пз замовник скасував рішення про допуск тендерної пропозиції ТОВ «Газпромпостач» до аукціону. У протоколі розгляду тендерних пропозицій підставою відхилення пропозиції ТОВ «Газпромпостач» було зазначено її невідповідність вимогам тендерної документації відповідно до рішення АМКУ №19192-р/пк-пз.

ТОВ «Газпромпостач» під час розгляду своєї повторної скарги подало до АМКУ листи ТОВ «СМАРТТЕНДЕР» ЕТМ SmartTender.biz від 16 грудня 2019 року №827 та від 02 січня 2020 року №1. Цими листами підтверджувалося, що 18 листопада 2019 року ТОВ «Газпромпостач» завантажило до системи закупівель файл «Тендерна пропозиція» з типом документа «Цінова пропозиція», розкриття якого здійснювалося після проведення аукціону.

24 січня 2020 року Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України прийняла рішення №1527-р/пк-пз, яким частково задовольнила скаргу ТОВ «Газпромпостач» та зобов`язала Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігів скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції ТОВ «Газпромпостач». При розгляді скарги колегія встановила, що форма «Тендерна пропозиція» була завантажена ТОВ «Газпромпостач» до системи як «Цінова пропозиція», а тому не була доступною для перегляду до проведення аукціону.

У рішенні №1527-р/пк-пз також зазначено, що підставою для відхилення тендерної пропозиції ТОВ «Газпромпостач» замовник визначив рішення АМКУ від 23 грудня 2019 року №19192-р/пк-пз. За результатами повторного розгляду колегія встановила, що в частині подання форми «Тендерна пропозиція» порушення умов тендерної документації з боку ТОВ «Газпромпостач» не встановлено, а тому визнала відхилення його пропозиції з цієї підстави неправомірним та зобов`язала замовника скасувати відповідне рішення.

У матеріалах справи також зафіксовано, що після виконання рішення АМКУ від 23 грудня 2019 року №19192-р/пк-пз замовник скасував рішення про допуск до аукціону тендерної пропозиції ТОВ «Газпромпостач».

Надалі процедура закупівлі була завершена. За інформацією, наведеною у матеріалах справи, переможцем процедури закупівлі визначено ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС», з яким замовник уклав договір на суму 11 097 728 грн. При цьому очікувана вартість закупівлі становила 19 950 000 грн.

У межах даної адміністративній справі ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» оскаржує рішення Постійно діючої адміністративної колегії АМКУ від 21 грудня 2019 року №19088-р/пк-пз та від 24 січня 2020 року №1527-р/пк-пз, а також заявляє вимогу про стягнення 5 000 грн майнової шкоди. Позивач також просить покласти судові витрати на Антимонопольний комітет України.

При цьому рішення АМКУ від 23 грудня 2019 року №19192-р/пк-пз, прийняте за результатами розгляду скарги самого ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» від 03 грудня 2019 року №426-19, предметом оскарження у цій справі не є. Фактично воно передувало прийняттю оскаржуваного рішення №1527-р/пк-пз та стосувалося тендерної пропозиції ТОВ «Газпромпостач».

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями органу оскарження, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначаються Законом України "Про публічні закупівлі".

Частиною першою статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема передбачено, що Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав і законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Рішення постійно діючої адміністративної колегії (колегій) ухвалюються від імені Антимонопольного комітету України.

Згідно частини вісімнадцятої - двадцятої статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі" за результатами розгляду скарги орган оскарження має право прийняти рішення:

1) про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про процедури закупівлі, передбаченої цим Законом);

2) про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов`язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз`яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною тендерної документації), привести тендерну документацію у відповідність із вимогами законодавства або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі.

Орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає обґрунтоване рішення, у якому зазначаються: 1) висновок органу оскарження про наявність або відсутність порушення процедури закупівлі; 2) висновок органу оскарження про задоволення скарги повністю чи частково або про відмову в її задоволенні; 3) підстави та обґрунтування прийняття рішення; 4) у разі якщо скаргу задоволено повністю або частково - зобов`язання усунення замовником порушення процедури закупівлі та/або відновлення процедури закупівлі з моменту попереднього законного рішення чи правомірної дії замовника.

Рішення органу оскарження містить таку інформацію:

1) найменування органу оскарження;

2) короткий зміст скарги;

3) мотивувальну частину рішення;

4) резолютивну частину рішення;

5) строк оскарження рішення.

Системний аналіз вищевикладених положень дає підстави для висновку про те, що рішення за результатами розгляду скарги повинно бути обґрунтованим та включати в себе висновок органу оскарження, зокрема, про наявність або відсутність порушення процедури закупівлі.

Як вбачається з тексту оскаржуваного рішення від 05 січня 2021 року №116-р/пк-пз, керуючись статтею 18 Закону України "Про публічні закупівлі" та статтею 10 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" позивачу відмовлено у задоволенні його скарги від 29 грудня 2020 року, оскільки скарга не відповідає вимогам частини першої статті 10 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", зокрема, вимогам щодо строків подання скарги.

Тобто, підставою для відмови у задоволенні скарги позивача є невідповідність вимогам частини першої статті 10 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" щодо строків подання скарги.

Особливості здійснення процедур закупівлі товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони в особливий період, у період проведення операції об`єднаних сил, антитерористичної операції, у період введення воєнного чи надзвичайного стану визначаються Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".

Частинами першою та другою статті Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" визначено, що цей Закон застосовується Міністерством оборони України та його розвідувальним органом, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національною гвардією України, Національною поліцією України, Державною прикордонною службою України, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державною спеціальною службою транспорту, Державною службою України з надзвичайних ситуацій, Управлінням державної охорони України та іншими військовими формуваннями та/або частинами (далі - замовники), які здійснюють закупівлю товарів, робіт і послуг (далі - товари, роботи і послуги) для гарантованого забезпечення потреб оборони в особливий період, у період проведення операції об`єднаних сил, антитерористичної операції, у період введення воєнного чи надзвичайного стану, якщо вартість товарів і послуг дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень.

Закупівля товарів, робіт і послуг замовниками, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" (надалі - Закон про особливості) скарги, що стосуються технічних, кількісних та якісних характеристик предмета закупівлі та/або кваліфікаційних критеріїв до учасників відбору, прийнятих рішень, а також дій та/або бездіяльності замовника, що відбулися до закінчення періоду, установленого для подання цінових пропозицій, можуть подаватися до органу оскарження з моменту оприлюднення оголошення про проведення відбору, але не пізніш як за два робочі дні до закінчення встановленого замовником періоду подання цінових пропозицій.

З наведеного вбачається, що законодавчо встановлений строк для оскарження дій та/або бездіяльності замовника, що відбулися до закінчення періоду, установленого для подання цінових пропозицій, який обмежується двома робочими днями до закінчення встановленого замовником періоду подання цінових пропозицій.

Проте, порядок оскарження рішень замовника не врегульовано Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", з урахуванням чого у даному випадку відповідачем повинні бути застосовані положення Закону України "Про публічні закупівлі", про що також є посилання в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини другої, шостої, сьомої статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі" скарга до органу оскарження подається суб`єктом оскарження у формі електронного документа через електронну систему закупівель. За подання скарги до органу оскарження справляється плата через електронну систему закупівель в день подання скарги, після чого скарга автоматично вноситься до реєстру скарг і формується її реєстраційна картка, яка разом зі скаргою автоматично оприлюднюється в електронній системі закупівель.

У разі якщо орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає рішення про задоволення або часткове задоволення такої скарги, залишає її без розгляду у випадку, якщо замовником відповідно до цього Закону усунено порушення, зазначені в скарзі, або приймає рішення про припинення розгляду скарги у випадку, якщо замовником відповідно до цього Закону усунено порушення, зазначені в скарзі, плата за подання скарги повертається суб`єкту оскарження, а в інших випадках - перераховується до Державного бюджету України.

Розмір плати, порядок здійснення плати та її повернення суб`єкту оскарження у випадках, передбачених цією статтею, визначається Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу, що у позовній заяві позивач мотивує свою позицію, посилаючись на те, що згідно пункту 6 частини восьмої статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі" у разі порушення строків, визначених в абзацах першому - третьому цієї частини скарги автоматично не приймаються електронною системою закупівель.

Водночас, як встановлюється з матеріалів справи, позивачем, як особливим суб`єктом державної закупівлі, порушено строки, встановлені частиною другою статті 10 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", а отже в межах спірних відносин не застосовуються положення пункту 6 частини восьмої статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до частини 12 статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі", орган оскарження залишає скаргу без розгляду в разі якщо:

1) суб`єкт оскарження подає скаргу щодо того самого порушення, у тій самій процедурі закупівлі та з тих самих підстав, що вже були предметом розгляду органу оскарження і щодо яких органом оскарження було прийнято відповідне рішення;

2) скарга не відповідає вимогам частин другої - п`ятої та дев`ятої цієї статті;

3) замовником відповідно до цього Закону усунено порушення, зазначені в скарзі;

4) до дня подання скарги замовником прийнято рішення про відміну тендеру чи визнання його таким, що не відбувся, відміну переговорної процедури закупівлі, крім випадку оскарження будь-якого з цих рішень.

Відповідно до частини двадцять третьої статті 18 Закону №922-VIII рішення органу оскарження може бути оскаржене суб`єктом оскарження, замовником до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом 30 днів з дня його оприлюднення в електронній системі закупівель.

Аналізуючи вказані норми законодавства убачається, що право на оскарження рішення органу оскарження мають виключно замовник та суб`єкт оскарження.

Отже, правом на оскарження рішень органу оскарження наділені лише суб`єкти, які беруть участь у його прийнятті в порядку, передбаченому законом. Інші учасники закупівлі, які не є суб`єктами оскарження, не мають права оскаржувати таке рішення органу оскарження за результатами розгляду скарги.

Судом встановлено, що замовником у процедурі закупівлі UA-2019-10-11-002197-b є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігів, а рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 21.12.2019 №19088-р/пк-пз та від 24.01.2020 №1527-р/пк-пз прийняті за результатами розгляду скарг ТОВ «Газпромпостач» від 03.12.2019 та 02.01.2020 відповідно.

Водночас, ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ», хоча і було учасником зазначеної процедури закупівлі та окремо подавало власну скаргу від 03.12.2019 №426-19, за результатами якої Антимонопольним комітетом України прийнято інше рішення від 23.12.2019 №19192-р/пк-пз, не є суб`єктом оскарження за скаргами, за результатами розгляду яких прийняті саме оскаржувані рішення №19088-р/пк-пз та №1527-р/пк-пз.

Отже, у спірних правовідносинах позивач не має статусу ані замовника, ані суб`єкта оскарження, за скаргою якого були прийняті оскаржувані рішення, а тому положення частини двадцять третьої статті 18 Закону №922-VIII не надають йому права на їх оскарження.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.07.2022 у справі №640/9046/21, відповідно до якої інші учасники процедури закупівлі, крім замовника та суб`єкта оскарження, не наділені правом оскаржувати рішення органу оскарження, прийняті за результатами розгляду скарги іншого учасника.

Також, подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.05.2026 у справі №320/18468/25, відповідно до якої право на оскарження рішення органу оскарження у сфері публічних закупівель мають виключно замовник та суб`єкт оскарження, тобто особа, яка звернулася до органу оскарження зі скаргою, за результатами розгляду якої прийнято відповідне рішення. Інші учасники процедури закупівлі такого права не мають. Верховний Суд також зазначив, що адміністративному суду необхідно встановити, чи створює оскаржуване рішення права та обов`язки саме для позивача та чи призвело воно до безпосереднього порушення його прав або охоронюваних законом інтересів; сама участь особи у процедурі закупівлі не є достатньою підставою для виникнення права на судове оскарження рішення органу оскарження.

З огляду на наведене, у цій справі суд враховує, що ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» хоча і було учасником процедури закупівлі UA-2019-10-11-002197-b та мало статус суб`єкта оскарження за власною скаргою від 03.12.2019 №426-19, однак оскаржувані рішення від 21.12.2019 №19088-р/пк-пз та від 24.01.2020 №1527-р/пк-пз прийняті за скаргами ТОВ «Газпромпостач». Відтак, саме ТОВ «Газпромпостач» було суб`єктом оскарження у правовідносинах, за результатами яких прийнято спірні рішення, тоді як ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» такого статусу не мало. З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.05.2026 у справі №320/18468/25, позивач не належить до кола осіб, яким частиною двадцять третьою статті 18 Закону №922-VIII надано право на оскарження зазначених рішень органу оскарження.

Таким чином, участь ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» у процедурі закупівлі не є достатньою підставою для набуття ним права на оскарження рішень органу оскарження, прийнятих за скаргами іншого учасника. Адже неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, зокрема припинення чи неможливість реалізації належного їй права або виникнення для неї додаткового обов`язку.

Відтак, суд звертає увагу, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України та норм Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У розвиток цієї конституційної норми, частиною 1 та 3 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Також суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі №640/21611/19 зазначив, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

Суд може робити висновок про неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та про порушення у зв`язку із цим прав лише за позовом належного позивача. Оцінка рішень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.

Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31 березня 2021 року у справі №640/21611/19, суд вважає відсутніми правові підстави для надання оцінки суду по суті правомірності оспорюваного рішення, адже відсутність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Резюмуючи викладене, суд вважає, що відсутність порушеного права позивача є підставою для відмови у позові без надання оцінок правової оцінки аргументам позивача щодо неправомірності оспорюваного у даній справі рішення.

Згідно з вимогами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Враховуючи зазначене, в межах розгляду даної адміністративної справи насамперед підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача. При цьому необхідно зазначити, що обов`язковою ознакою порушення права особи є його припинення, зміна або встановлення неможливості реалізації.

При цьому, реалізація особою права на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження будь-яких рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не покладає на суд беззаперечного обов`язку щодо надання такого захисту безвідносно до змісту позовних вимог та наявності спірних публічно-правових правовідносин.

Тобто, питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог позивача, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб`єктивну думку позивача, порушили його право.

Так, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорювані рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Однак, в цьому випадку оскаржуване рішення не є юридично значимим для позивача, оскільки жодних заходів його реалізації щодо позивача не передбачає, а прийняте як результат правозастосування повноважень відповідача у сфері публічних закупівель та адресоване виключно замовнику закупівлі та суб`єкту оскарження та жодним чином не встановлює прав та обов`язків для позивача.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення фактично не порушує жодних прав, свобод та інтересів позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог без дослідження встановлених в оскаржуваному рішенні порушень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Як наслідок, відсутні підстави розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.