Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №640/21742/22 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Київ справа №640/21742/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЄФІЯ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЄФІЯ» (далі– ТОВ «ТЄФІЯ», позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі – ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві №75/26-15-13-03-23 від 04 лютого 2022 року про стягнення коштів ТОВ «ТЄФІЯ» з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу;

- зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві повернути ТОВ «ТЄФІЯ» грошові кошти, стягнуті у рахунок погашення податкового боргу на підставі рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках №75/26-15-13-03-23 від 04 лютого 2022 року у розмірі 1 231 806,71 грн (373 653,71 грн - за інкасовим дорученням №1770/26-15-13-03-27 від 16 лютого 2022 року; 858 153,00 грн - за інкасовим дорученням №1779/26-15-13-03-27 від 16 лютого 2022 року).

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

10 квітня 2023 року вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа розподілена судді Горобцовій Я. В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року справу №640/21742/22 прийнято до провадження та визначено, що її розгляду буде відбуватись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що станом на 04 лютого 2022 року, у ТОВ «ТЄФІЯ» не обліковувався податковий борг у розмірі 858 153, 00 грн з податку на додану вартість за наслідком несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках з ПДВ, а отже ГУ ДПС у м. Києві було винесено протиправне рішення про стягнення коштів та незаконно стягнуто з рахунку ТОВ «ТЄФІЯ» грошові кошти у розмірі 858 153, 00 грн, чим порушено вимоги пункту 95.5 статті 95 ПК України.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване рішення було правомірно прийняте податковим органом з огляду на наявність у позивача податкового боргу.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

19 квітня 2022 року з рахунку ТОВ «ТЕФІЯ» № НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк» були списані грошові кошти у розмірі 373 653, 71 грн за інкасовим дорученням №1770/26-15-13-03-27 від 16 лютого 2022 року в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств, у розмірі 858 153,00 грн за інкасовим дорученням №1779/26-15-13-03-27 від 16 лютого 2022 року в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

05 липня 2022 року на запит ТОВ «ТЄФІЯ» б/н від 16 червня 2022 року, з метою з`ясування підстави для списання коштів, було отримано копію рішення заступника начальника ГУ ДПС у м. Києві Туру Олександра про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу №75/26-15-13-03-23 від 04 лютого 2022 року, яке стало підставою для стягнення з рахунку позивача грошових коштів у розмірі 373 653, 71 грн за інкасовим дорученням №1770/26-15-13-03-27 від 16 лютого 2022 року в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств, у розмірі 858 153, 00 грн за інкасовим дорученням №1779/26-15-13-03-27 від 16 лютого 2022 року.

Як вбачається із рішення податкового органу, стягнення коштів платника податків було проведено відповідно до вимог пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України (далі – ПК України).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вказаного рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Стаття 67 Конституції України передбачає обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом, для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1- 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами, визначеними пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до пунктів 95.1-95.3 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.5 статті 95 ПК України встановлено, що вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою контролюючого органу до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету або до державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків, а в разі використання платником податків єдиного рахунку - на такий рахунок, а у разі погашення податкового боргу з податку на додану вартість за задекларованими до сплати податковими зобов`язаннями за періоди, починаючи з 1 липня 2015 року, визначеними платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку, такі кошти вносяться на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі неможливості внесення зазначених коштів протягом того самого дня їх необхідно внести в банк наступного робочого дня. Забезпечення збереження зазначених коштів до моменту їх внесення в банк здійснюється відповідним контролюючим органом.

У разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

У таких випадках:

рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскільки у ТОВ «ТЄФІЯ» станом на 04 лютого 2022 року не обліковувався податковий борг з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Суд не погоджується із вказаними твердженнями платника податків, з огляду на наступне.

За правилами частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року у справі № 640/17889/22 адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві – задоволено повністю, стягнути з розрахункових рахунків ТОВ «ТЄФІЯ» податковий борг у розмірі 3 761 101, 83 грн (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113494844).

Вказаним судовим рішенням, зокрема, було встановлено, що відповідно до інформації про податковий борг, інтегрованої картки платника (ІКП), загальна податкова заборгованість ТОВ «ТЄФІЯ» перед бюджетом по податку на додану вартість складає 3 761 101, 83 грн.

Даний борг виник внаслідок заборгованості зі сплати податку на додану вартість, визначеної згідно податкових повідомлень-рішень: №0003090502 від 19 березня 2020 року, №0363190409 від 09 квітня 2020 року, №0932190417 від 03 листопада 2020 року, №0932230417 від 03 листопада 2020 року та нарахованої пені.

Доказів, що вище зазначені податкові повідомлення-рішення, належним чином надіслані на адресу відповідача, оскаржувались відповідачем в адміністративному чи судовому порядку, суду не надано.

У відповідності до статті 59 ПК України, контролюючим органом відповідача направлялася рекомендованою кореспонденцією податкова вимога форми «Ю» від 28 квітня 2020 року №32158-10, яка отримана 19 травня 2020 року.

Зазначена заборгованість відповідачем у добровільному порядку не сплачена.

Вказане рішення суду першої інстанції набрало законної сили в розумінні положень статті 255 КАС України.

Відповідно до положень пункту 131.2 статті 131 ПК України, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Таким чином, додані до позовної заяви виписки з банківських рахунків про нібито своєчасну сплату самостійно визначених у податкових деклараціях сум грошових зобов`язань судом не приймаються, з огляду на положення пункту 131.2 статті 131 ПК України та наявність у позивача ще з 2020 року податкового боргу, несплаченого станом на дату прийняття судового рішення у справі № 640/17889/22.

Крім того, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 640/33130/21 у задоволенні адміністративного позову ТОВ «ТЄФІЯ» до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення – відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/134389978).

У вказаному судовому рішенні, яке набрало законної сили, суд відхилив доводи позивача про те, що платіжними дорученнями №41387 від 18 серпня 2020 року, №41460 від 18 листопада 2020 року та №41549 від 05 березня 2021 року підтверджується, що позивачем з дотриманням встановленого пунктом 57.1 статті 57 ПК України десятиденного строку провів оплату самостійно визначеної суми податкового зобов`язання з податку на прибуток за півріччя (II квартал) 2020 року, за III квартали (9 місяців) та за 2020 рік, оскільки вказані кошти правомірно скеровувались відповідачем в рахунок погашення податкового боргу по податковому повідомленню-рішенню №0000005050 від 08 січня 2020 року в сумі 193 530,00 грн. Доказів оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення позивачем суду не надано.

Вказані платіжні доручення №41387 від 18 серпня 2020 року, №41460 від 18 листопада 2020 року та №41549 від 05 березня 2021 року були долучені позивачем до даного позову в якості доказів виконання податкових зобов`язань.

Виходячи з наведеного у сукупності, а також положення частини 4 статті 78 КАС України, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на наявність у позивача податкового боргу та наявності підстав для прийняття рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки воно відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.