Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №320/9381/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року № 320/9381/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тас-Логістік»

до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду 03.03.2026 через підсистему «Електронний суд» звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Тас-Логістік» (далі - позивач) з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 232/Ж10/31-00-07-01-01-22 від 16.02.2026.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 16.02.2026 №232/Ж10/31-00-07-01-01-22 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» зазначає, що господарські операції з ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» за договором від 03.05.2018 №030518/2 РЕМ були реальними, фактично виконаними та документально підтвердженими. На виконання договору у 2021 році на деповський ремонт було направлено 134 вантажні вагони, а за результатами надання послуг складено акти на загальну суму 6 141 666,67 грн без ПДВ. Позивач також посилається на пам`ятки ГУ-45 та інші документи, що підтверджують переміщення і ремонт вагонів.

Позивач наголошує, що контролюючим органом неправильно визначено суму операцій із ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» у розмірі 8 250 000,00 грн, оскільки до розрахунку, на його думку, помилково включено ремонт 46 вагонів, який фактично здійснювався ПрАТ «ДНІПРОВАГОНМАШ» за договором від 24.03.2020 №240320 ДР.

Крім того, позивач вважає безпідставним висновок про безоплатне отримання послуг деповського ремонту, посилаючись на фактичне здійснення розрахунків з ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» та наявність первинних документів.

Також позивач заперечує проти висновків контролюючого органу щодо посередницького характеру операцій та збільшення вартості ремонту на 30 %, зазначаючи, що залучення інших осіб до виконання ремонтних робіт не спростовує реальності господарських операцій.

У відповіді на відзив позивач додатково зазначив, що відповідач не спростував належність і достовірність поданих первинних документів, а висновки акта перевірки ґрунтуються на неправильному визначенні суми операцій та змішуванні операцій різних контрагентів.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вважає податкове повідомлення-рішення від 16.02.2026 №232/Ж10/31-00-07-01-01-22 правомірним.

Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків посилається на результати документальної позапланової виїзної перевірки, оформлені актом від 02.02.2026 №220/Ж5/31-00-07-01-01-17/35945555. За результатами перевірки встановлено порушення податкового та бухгалтерського законодавства.

Відповідач зазначає, що за даними бухгалтерського обліку ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» по взаємовідносинах із ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» за договором від 03.05.2018 №030518/2 РЕМ у 2021 році відображено витрати на загальну суму 8 249 999,87 грн.

За результатами аналізу первинних документів контролюючий орган встановив їх дефектність, зокрема відсутність форм ВУ-23М, ВУ-36М, ВУ-35Р, ВУ-35Р-ГО-М, актів приймання-передачі вагонів з ремонту та дефектних відомостей ВУ-22М щодо послуг на суму 8 250 000,00 грн.

Відповідач також зазначає, що ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» виступало посередником з організації деповського ремонту, придбавало відповідні послуги у ТОВ «РК РЕІЛВЕЙ», а фактичним виконавцем ремонту було АТ «Українська залізниця», при цьому вартість ремонту за рахунок посередництва збільшилась на 30 %.

На підставі наведеного контролюючий орган дійшов висновку про безоплатне отримання ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» послуг деповського ремонту на загальну суму 8 250 000,00 грн, у тому числі за І квартал 2021 року — 3 070 833,00 грн, за півріччя 2021 року — 8 250 000,00 грн, за три квартали 2021 року — 8 250 000,00 грн, за 2021 рік — 8 250 000,00 грн.

У зв`язку з цим відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

III. Процесуальні дії у справі

03.03.2026 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу №320/9381/26 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.

26.03.2026 ухвалою Київського окружного адміністративного суду у справі було відкрито загальне позовне провадження, розпочата підготовка справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 27 квітня 2026 року о 14.00 год.

13.04.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

17.04.2026 від представника позивача до суду найшла відповідь на відзив на позовну заяву.

27.04.2026 в адміністративній справі судове засідання знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді Леонтовича А.М. у щорічній відпустці, наступне судове засідання буде призначено на 18.05.26 15:30 год.

18.05.2026 у судове засідання з`явились сторони, додаткові клопотання не подавались до суду. Суд, вислухавши учасників справи, на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 18.06.2026 на 15:30.

18.06.2026 у судове засідання з`явились сторони, додаткові клопотання не подавались до суду. Суд на місці ухвалив, подальший розгляд справи здійснювати в письмовому провадженні.

ІV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС-ЛОГІСТІК» має код ЄДРПОУ 35945555.

03.05.2018 між ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» та ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 37714210) укладено договір підряду на деповський ремонт вантажних вагонів №030518/2 РЕМ. До вказаного договору 31.03.2020 укладено додаткову угоду №6. Наявність договору та додаткової угоди підтверджується матеріалами, долученими до позовної заяви.

На виконання договору №030518/2 РЕМ від 03.05.2018 упродовж 2021 року ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» направило на деповський ремонт 134 вантажні вагони. У матеріалах справи наявні пам`ятки форми ГУ-45 щодо подачі вагонів з колій станції на колії депо.

За результатами надання у 2021 році послуг з організації деповського ремонту між ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» та ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» складено акти наданих послуг на загальну суму 6 141 666,67 грн. Відомості про вказані первинні документи відображені у додатку 3.1.1.1 до акта перевірки. За періодами 2021 року вказана сума становила: за І квартал 2021 року — 962 450,00 грн, за півріччя 2021 року — 6 141 667,00 грн, за три квартали 2021 року — 6 141 667,00 грн, за 2021 рік — 6 141 667,00 грн.

Водночас за даними бухгалтерського обліку ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» витрати на деповський ремонт вагонів за взаємовідносинами з ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» за договором №030518/2 РЕМ від 03.05.2018 відображено бухгалтерськими записами Дт 903 — Кт 631 у загальному розмірі 8 249 999,87 грн, у тому числі: у січні 2021 року — 916 666,60 грн, у лютому 2021 року — 1 604 166,59 грн, у березні 2021 року — 550 000,00 грн, у квітні 2021 року — 550 000,00 грн, у травні 2021 року — 4 216 666,68 грн, у червні 2021 року — 412 499,99 грн. За липень-грудень 2021 року за цими операціями зазначено 0,00 грн. Загальна сума за 2021 рік становила 8 249 999,87 грн.

Крім того, 24.03.2020 ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» укладено з ПрАТ «ДНІПРОВАГОНМАШ» договір №240320 ДР. Матеріали позовної заяви містять цей договір, а також документи щодо ремонтів вагонів у 2021 році.

У додатку 3.1.1.1 до акта перевірки до відомостей щодо деповського ремонту, пов`язаних із ТОВ «ТЕМП-ТРАНС», включено інформацію щодо 46 вагонів. У матеріалах позову зазначено, що ремонт цих 46 вагонів здійснювався ПрАТ «ДНІПРОВАГОНМАШ», а не ТОВ «ТЕМП-ТРАНС».

Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК», за результатами якої складено акт від 02.02.2026 №220/Ж5/31-00-07-01-01-17/35945555.

Під час перевірки досліджувалися первинні документи та регістри податкового і бухгалтерського обліку ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК». У Звіті про фінансові результати (Звіті про сукупний дохід) форми №2 у складі показника рядка 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» за перевірений період з 01.07.2018 по 30.09.2024 Товариством відображалися, зокрема, витрати на деповський ремонт вагонів.

При дослідженні документального оформлення операцій з ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» перевіркою зафіксовано відсутність повідомлень про ремонт або технічне обслуговування за формою ВУ-23М, повідомлень за формою ВУ-36М, повідомлень за формами ВУ-35Р та ВУ-35Р-ГО-М, актів приймання-передачі вагонів з ремонту та дефектних відомостей про ремонт вантажного вагона за формою ВУ-22М щодо послуг, відображених на загальну суму 8 250 000,00 грн.

За даними, наведеними в акті перевірки, ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» визначено як посередника з організації деповського ремонту; по ланцюгу постачання послуги з організації деповського ремонту придбавалися у ТОВ «РК РЕІЛВЕЙ», а фактичним виконавцем деповського ремонту зазначено АТ «Українська залізниця». В акті також зазначено про збільшення вартості деповського ремонту вантажних вагонів за рахунок посередництва на 30 %.

За результатами перевірки контролюючим органом встановлено безоплатне отримання ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» послуг деповського ремонту вантажних вагонів на загальну суму 8 250 000,00 грн, у тому числі: за І квартал 2021 року — 3 070 833,00 грн, за півріччя 2021 року — 8 250 000,00 грн, за три квартали 2021 року — 8 250 000,00 грн, за 2021 рік — 8 250 000,00 грн.

За наслідками документальної позапланової виїзної перевірки в акті від 02.02.2026 №220/Ж5/31-00-07-01-01-17/35945555 зафіксовано порушення ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, підпункту 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України, статей 1, 4, 9, 11, 12 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.1, 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, МСФО 15 «Дохід від договорів з клієнтами» та наведених в акті положень розділу 4 Концептуальної основи фінансової звітності.

На підставі висновків акта перевірки Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2026 №232/Ж10/31-00-07-01-01-22. Копія цього податкового повідомлення-рішення разом із розрахунками штрафних санкцій та доказами його направлення міститься в матеріалах справи.

ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» звернулося до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2026 №232/Ж10/31-00-07-01-01-22.

V. Норми права

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування — прибутку або збитку, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, — на різниці, які визначені відповідними положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкта оподаткування, визначеного згідно зі статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується на частину суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.

Для великих платників податків у відповідному звітному періоді діяли встановлені цією нормою особливості врахування від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

активи — ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому;

бухгалтерський облік — процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція — дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

економічна вигода — потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів;

первинний документ — документ, який містить відомості про господарську операцію;

фінансова звітність — звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Офіційна база законодавства підтверджує редакцію Закону №996-XIV, чинну станом на 01.07.2021.

Відповідно до статті 4 Закону України №996-XIV бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на принципах, визначених цією статтею.

Зокрема, принцип повного висвітлення передбачає, що фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Принцип послідовності передбачає постійне застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених відповідними стандартами, та повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності.

Принцип нарахування передбачає, що доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від часу надходження або сплати грошових коштів.

Відповідно до статті 9 Закону України №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, встановлені цією статтею, зокрема назву документа, дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, а також відповідні дані про осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Відповідно до статті 11 Закону України №996-XIV підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.

Відповідно до статті 12 Закону України №996-XIV підприємства, які контролюють інші підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, складають та подають консолідовану фінансову звітність відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, первинні документи — це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.2 Положення №88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 2.4 Положення №88 первинні документи повинні містити обов`язкові реквізити, зокрема найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа, дату складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Офіційна база законодавства підтверджує, що для Положення №88 з 10.08.2021 діяла відповідна редакція, прийнята на підставі змін, внесених наказом Міністерства фінансів України.

Відповідно до наведеного в матеріалах справи Міжнародного стандарту фінансової звітності 15 «Дохід від договорів з клієнтами» (МСФЗ 15) цей стандарт установлює принципи, які суб`єкт господарювання застосовує для відображення корисної для користувачів фінансової звітності інформації про природу, величину, час та невизначеність доходів і грошових потоків, що виникають унаслідок договору з клієнтом.

Основним принципом МСФЗ 15 є визнання суб`єктом господарювання доходу для відображення передачі обіцяних товарів або послуг клієнтам у сумі, яка відображає компенсацію, на яку суб`єкт господарювання очікує мати право в обмін на такі товари або послуги.

За положеннями пункту 4.3 актив — це теперішній економічний ресурс, контрольований суб`єктом господарювання внаслідок минулих подій.

Згідно з пунктом 4.4 економічний ресурс є правом, яке має потенціал створення економічних вигід.

Положення пунктів 4.6– 4.10 визначають характеристики прав, які можуть становити економічний ресурс, та потенціал таких прав створювати економічні вигоди.

Положення пунктів 4.14– 4.16 стосуються контролю суб`єкта господарювання над економічним ресурсом.

Відповідно до пунктів 4.26– 4.27 зобов`язанням є теперішній обов`язок суб`єкта господарювання передати економічний ресурс унаслідок минулих подій; для існування зобов`язання мають бути наявними визначені Концептуальною основою критерії.

Відповідно до пункту 4.63 доходи — це збільшення активів або зменшення зобов`язань, наслідком якого є зростання власного капіталу, крім зростання, пов`язаного із внесками утримувачів прав вимоги щодо власного капіталу.

Відповідно до пункту 4.64 витрати — це зменшення активів або збільшення зобов`язань, наслідком якого є зменшення власного капіталу, крім зменшення, пов`язаного з розподілом на користь утримувачів прав вимоги щодо власного капіталу.

Положення пунктів 4.68– 4.70 стосуються доходів і витрат та їх зв`язку зі змінами активів і зобов`язань суб`єкта господарювання.

VI. Оцінка суду

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, доводам сторін та наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд виходить з такого.

Спір у цій справі виник у зв`язку з прийняттям Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків податкового повідомлення-рішення від 16.02.2026 №232/Ж10/31-00-07-01-01-22, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАС-ЛОГІСТІК» (код ЄДРПОУ 35945555) збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 856 250,00 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням — 1 485 000,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями — 371 250,00 грн.

Зі змісту податкового повідомлення-рішення вбачається, що воно прийняте на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 02.02.2026 №220/Ж5/31-00-07-01-01-17/35945555.

Контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні зазначено про порушення ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, підпункту 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України, статей 1, 4, 9, 11, 12 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.1, 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, а також положень МСФО та Концептуальної основи фінансової звітності, наведених у самому рішенні.

У податковому повідомленні-рішенні контролюючий орган виклав зміст установленого порушення, зазначивши, що ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» у бухгалтерському обліку не відображено у складі інших доходів доходи від безоплатно отриманих задокументованих послуг деповського ремонту на загальну суму 8 250 000,00 грн, унаслідок чого занижено фінансовий результат до оподаткування на цю суму.

Контролюючим органом у ППР зазначено відповідні показники у розрізі періодів: за І квартал 2021 року — 3 070 833,00 грн, за півріччя 2021 року — 8 250 000,00 грн, за три квартали 2021 року — 8 250 000,00 грн, за 2021 рік — 8 250 000,00 грн.

Разом з тим розрахунком до податкового повідомлення-рішення основну суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1 485 000,00 грн визначено за податковими деклараціями №931442440 від 19.01.2024 за звітний період «три квартали 2022 року» та №9314431636 від 22.01.2024 за звітний період « 2022 рік». Штрафна санкція визначена у розмірі 25 %, що становить 371 250,00 грн.

Отже, при вирішенні цього спору суду належить перевірити не лише реальність господарських операцій із ТОВ «ТЕМП-ТРАНС», а весь причинний зв`язок між установленими контролюючим органом обставинами 2021 року, формуванням фінансового результату та визначенням податкового зобов`язання саме за три квартали 2022 року і 2022 рік.

Щодо перевірок, проведених контролюючим органом

Матеріалами справи підтверджується проведення стосовно ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» двох послідовних перевірок, висновки яких мають значення для вирішення цього спору.

Першою є документальна планова виїзна перевірка, результати якої оформлені актом від 02.06.2025 №1376/Ж5/31-00-07-01-01-22/35945555.

Зі вступної частини зазначеного акта вбачається, що перевірка проводилася щодо дотримання ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за відповідні перевірені періоди. У самому акті значний обсяг дослідження присвячений формуванню собівартості деповського ремонту вагонів, договорам Товариства з ремонтними підприємствами, первинним і виробничим документам, а також бухгалтерському відображенню цих операцій.

Другою є документальна позапланова виїзна перевірка, результати якої оформлені актом від 02.02.2026 №220/Ж5/31-00-07-01-01-17/35945555.

Зі вступної частини цього акта вбачається, що така перевірка проведена на підставі направлень від 23.12.2025 №1058/Ж3/31-00-07-01-01-15 та №1059/Ж3/31-00-07-01-01-15, а також наказу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.07.2025 №362/Ж1.

Перевірка проводилася з 23.12.2025 по 26.01.2026. Актом зазначено, що предметом цієї перевірки було дослідження питань, які виникли за результатами попередньої документальної планової перевірки та заперечень платника.

Саме акт від 02.02.2026 №220/Ж5/31-00-07-01-01-17/35945555, а не акт від 02.06.2025, безпосередньо зазначений як підстава прийняття ППР від 16.02.2026 №232/Ж10/31-00-07-01-01-22.

Тому суд оцінює акт від 02.06.2025 як доказ установлених під час первинної перевірки фактичних обставин та документів, а акт від 02.02.2026 — як документ, висновки якого безпосередньо покладено в основу спірного владного рішення.

Нормативне регулювання

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платники податків для цілей оподаткування зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За змістом підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, передбачені Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкта оподаткування, визначеного згідно зі статтею 134 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція — це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ — документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною першою статті 9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Водночас саме існування первинного документа не є самостійною підставою для виникнення податкових наслідків, якщо такий документ не відповідає фактичному змісту господарської операції.

Таким чином, для правильного формування показників бухгалтерського та податкового обліку повинна бути встановлена не лише формальна наявність договору, акта, рахунку або платіжного документа, а фактичне здійснення господарської операції у тому змісті та обсязі, які відображені у відповідних документах.

Щодо договору з ТОВ «ТЕМП-ТРАНС»

Судом установлено, що між ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» та ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 37714210) укладено договір від 03.05.2018 №030518/2 РЕМ на виконання деповського ремонту вантажних вагонів.

Згідно з умовами цього договору ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» як підрядник зобов`язалося за завданням ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» виконувати деповський ремонт вантажних вагонів замовника на базах спеціалізованих підприємств ПАТ «Українська залізниця», які мають відповідні ліцензії та дозволи, а замовник — приймати та оплачувати виконані роботи.

Договором передбачено оформлення після виконання робіт відповідного комплекту документів.

Зокрема, як убачається з акта від 02.02.2026 №220/Ж5/31-00-07-01-01-17/35945555, після виконання робіт підрядник мав надати замовнику два примірники підписаного акта виконаних робіт із детальною розшифровкою, копію дефектної відомості форми ВУ-22, повідомлення форми ВУ-36М, копію документа щодо комплектації вагона після ремонту, а у разі необхідності — технічний паспорт вагона форми ВУ-4М.

Контролюючим органом під час перевірки досліджувалися договори, додаткові угоди, акти надання послуг та документи, пов`язані з ремонтом вагонів.

У матеріалах акта від 02.02.2026 як приклад наведено акт надання послуг №167 від 31.05.2021, складений за договором від 03.05.2018 №030518/2 РЕМ, на загальну суму 275 000,00 грн без ПДВ, ПДВ — 55 000,00 грн, разом — 330 000,00 грн.

Таким чином, твердження позивача про те, що контролюючий орган взагалі не досліджував первинні документи за договором із ТОВ «ТЕМП-ТРАНС», не відповідає змісту акта перевірки.

Щодо суми операцій із ТОВ «ТЕМП-ТРАНС»

Одним із основних доводів позивача є твердження, що фактична вартість послуг, отриманих від ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» у 2021 році, становила 7 370 000,00 грн з ПДВ, або 6 141 666,67 грн без ПДВ, тоді як контролюючий орган безпідставно визначив суму 8 250 000,00 грн.

Суд ураховує, що цей довід не може оцінюватися виключно шляхом порівняння сум, зазначених сторонами.

В акті від 02.02.2026 №220/Ж5/31-00-07-01-01-17/35945555 контролюючим органом наведено конкретні дані бухгалтерського обліку ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» за операціями з ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» по рахунках Дт 903 — Кт 631.

Зокрема, в акті зазначено: за січень 2021 року — 916 666,60 грн; за лютий 2021 року — 1 604 166,59 грн; за березень 2021 року — 550 000,00 грн; за квітень 2021 року — 550 000,00 грн; за травень 2021 року — 4 216 666,68 грн; за червень 2021 року — 412 499,99 грн; за липень-грудень 2021 року — 0,00 грн; разом за 2021 рік — 8 249 999,87 грн.

Ці дані містяться безпосередньо у таблиці акта перевірки щодо віднесення витрат на деповський ремонт до складу собівартості реалізованих робіт і послуг.

Відтак сума 8 250 000,00 грн не наведена контролюючим органом як абстрактний розрахунок вартості ремонту певної кількості вагонів, а є округленим показником суми 8 249 999,87 грн, відображеної, за висновком перевірки, у бухгалтерському обліку Товариства саме по контрагенту ТОВ «ТЕМП-ТРАНС».

Позивач, заперечуючи суму 8 250 000,00 грн, повинен спростувати не лише кількість вагонів, віднесених контролюючим органом до певного контрагента, але й установлені за бухгалтерськими регістрами Товариства записи щодо ТОВ «ТЕМП-ТРАНС».

Щодо доводу про 134 вагони та помилкове включення 46 вагонів ПрАТ «ДНІПРОВАГОНМАШ»

Позивач зазначає, що у 2021 році на виконання договору від 03.05.2018 №030518/2 РЕМ до ремонту за участю ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» направлено 134 вантажних вагони.

Разом з тим, на думку позивача, контролюючим органом помилково віднесено до операцій із ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» ще 46 вагонів, які фактично ремонтувалися ПрАТ «ДНІПРОВАГОНМАШ» на підставі договору від 24.03.2020 №240320 ДР.

Суд ураховує цей довід, однак не вважає його самодостатнім для спростування висновків перевірки.

З матеріалів акта документальної планової перевірки від 02.06.2025 №1376/Ж5/31-00-07-01-01-22/35945555 убачається, що контролюючим органом дійсно досліджувалися окремо господарські операції ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» з різними ремонтними підприємствами, у тому числі ТОВ «ТЕМП-ТРАНС», ПрАТ «ДНІПРОВАГОНМАШ», ТОВ «РК РЕІЛВЕЙ» та іншими особами.

Акт містить окремі договори, первинні документи та виробничі форми щодо ремонтів, здійснених різними виконавцями.

Тому суд погоджується, що сама кількість відремонтованих вагонів без їх ідентифікації за номером та конкретним договором не може бути достатньою підставою для визначення вартості операцій із конкретним контрагентом.

Однак у повторній перевірці контролюючий орган не обмежився таким способом визначення суми.

Як зазначено вище, сума 8 249 999,87 грн наведена як показник бухгалтерського обліку ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» саме по ТОВ «ТЕМП-ТРАНС».

Отже, навіть якщо 46 конкретних вагонів були відремонтовані ПрАТ «ДНІПРОВАГОНМАШ», така обставина доводить наявність операцій із цим підприємством, але сама по собі не доводить, що записи Дт 903 — Кт 631, які контролюючий орган ідентифікував як операції з ТОВ «ТЕМП-ТРАНС», фактично стосувалися ПрАТ «ДНІПРОВАГОНМАШ».

Для такого висновку необхідно зіставити конкретні бухгалтерські записи, первинні документи, номер вагона, дату ремонту та відповідний договір.

Матеріали, на які посилається позивач, мають оцінюватися саме у такому взаємозв`язку.

Щодо спеціальних залізничних документів

Позивач також посилається на повідомлення форми ВУ-23М, повідомлення форми ВУ-36М, дефектні відомості ВУ-22, документи ВУ-35Р, ВУ-35Р-ГО-М, пам`ятки ГУ-45 та іншу виробничу документацію як на докази реального здійснення ремонтів.

Суд не заперечує, що такі документи є належними доказами відповідних виробничих подій.

В акті документальної планової перевірки від 02.06.2025 безпосередньо наведені численні форми ВУ щодо конкретних вагонів, дефектні відомості, листки обліку комплектації, акти здачі-приймання робіт та інші документи, які фіксують перебування вагонів у ремонті, вид ремонтних робіт та завершення відповідного ремонтного циклу.

Так само акт від 02.02.2026 містить посилання на акти надання послуг, акти приймання-передачі вагонів, форми ВУ-23М, ВУ-36М, ВУ-35Р, ВУ-35Р-ГО-М та інші документи, які аналізувалися контролюючим органом.

Проте суд розмежовує дві обставини.

Перша — чи був конкретний вагон фактично відремонтований.

Друга — хто саме надав ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» задокументовану комплексну послугу, у якому обсязі та за якою вартістю.

Форма ВУ може підтверджувати перший факт, однак її наявність сама по собі не завжди встановлює другий.

Це особливо стосується спірних відносин, оскільки умовами договору від 03.05.2018 №030518/2 РЕМ прямо передбачалося проведення ремонтів на базах спеціалізованих підприємств залізниці.

Тому сам факт того, що вагон фактично ремонтувався у депо та пройшов відповідну технологічну процедуру, ще не спростовує необхідності встановлення того, які саме функції виконувало ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» та який економічний зміст мала сплачена йому винагорода.

Щодо доводу про те, що попередня перевірка підтвердила операції

Позивач вказує, що під час документальної планової перевірки, оформленої актом від 02.06.2025 №1376/Ж5/31-00-07-01-01-22/35945555, контролюючий орган досліджував ті самі первинні документи та не зробив висновку про відсутність господарських операцій із ТОВ «ТЕМП-ТРАНС».

Суд враховує таку обставину.

Дійсно, акт від 02.06.2025 містить значний блок щодо деповського ремонту, у тому числі господарських взаємовідносин з ТОВ «ТЕМП-ТРАНС», умов відповідних договорів та виробничої документації.

Проте відсутність конкретного порушення у первісному акті перевірки не означає автоматичної неможливості встановлення такого порушення за результатами наступної перевірки, якщо така перевірка проведена на законних підставах та контролюючим органом встановлені нові або додатково досліджені фактичні обставини.

Саме по собі мовчання попереднього акта щодо певного податкового наслідку не є юридичним підтвердженням правомірності кожного показника бухгалтерського обліку платника.

Разом з тим контролюючий орган зобов`язаний пояснити, на підставі яких конкретно нових або додатково встановлених даних під час перевірки 2025-2026 років він дійшов іншого висновку.

У цьому аспекті суд бере до уваги, що акт від 02.02.2026 №220/Ж5/31-00-07-01-01-17/35945555 містить окремий аналіз бухгалтерських регістрів щодо ТОВ «ТЕМП-ТРАНС», податкової інформації стосовно цього контрагента, договірного ланцюга надання ремонтних послуг та фактичних виконавців ремонту.

Отже, наведений довід позивача самостійно не доводить протиправності спірного ППР, однак підлягає подальшій оцінці разом із конкретними підставами, на яких контролюючий орган змінив оцінку спірних операцій.

Щодо встановленого контролюючим органом ланцюга виконання деповського ремонту

Як убачається з акта документальної позапланової виїзної перевірки від 02.02.2026 №220/Ж5/31-00-07-01-01-17/35945555, під час аналізу господарських операцій ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» із ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» контролюючим органом досліджено не лише документи, складені безпосередньо між цими підприємствами, а й подальший ланцюг виконання робіт.

Контролюючим органом установлено, що ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 37714210) виступало посередником в організації деповського ремонту, придбавало послуги організації деповського ремонту у ТОВ «РК РЕІЛВЕЙ», а фактичним виконавцем деповського ремонту визначено АТ «Українська залізниця». У відзиві відповідач також зазначив, що внаслідок такого посередництва вартість деповського ремонту вантажних вагонів збільшилась на 30 відсотків.

Позивач заперечує проти такого висновку та зазначає, що сам по собі факт залучення посередника або субпідрядника не свідчить про нереальність господарської операції, оскільки законодавством не заборонено використання такого способу виконання зобов`язання.

Суд погоджується з позивачем у тому, що сам факт наявності посередника у ланцюгу постачання або залучення підрядником інших осіб не є самостійною підставою для висновку про відсутність господарської операції.

Водночас предметом спору є не законність посередництва як цивільно-правового явища, а правильність відображення ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» у бухгалтерському та податковому обліку конкретних господарських операцій із ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» на суму 8 249 999,87 грн, округлено — 8 250 000,00 грн.

Тому суд оцінює не лише наявність договірного зв`язку між сторонами, а фактичний зміст тієї послуги, за яку ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» сформувало відповідні витрати.

Щодо доводу про свободу договору

Позивач посилається на статті 627 та 632 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що сторони є вільними у виборі контрагента, визначенні умов договору та погодженні ціни.

Зазначений довід суд оцінює критично у тій частині, в якій позивач пов`язує свободу договору з безумовним правом на врахування всієї договірної вартості для цілей оподаткування.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом.

Наведені приписи регулюють цивільно-правові відносини сторін договору та не спростовують обов`язку платника податків вести бухгалтерський і податковий облік відповідно до фактичного змісту господарських операцій.

Таким чином, ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» та ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» мали право самостійно погодити ціну послуг за договором від 03.05.2018 №030518/2 РЕМ, однак таке погодження саме по собі не зобов`язує контролюючий орган визнати всю суму, зазначену у первинних документах, належно підтвердженою для цілей бухгалтерського та податкового обліку.

Суд наголошує, що податковий орган у спірному випадку не змінював договірну ціну та не визнавав договір недійсним.

Контролюючий орган досліджував питання, чи відповідає відображений у первинних документах зміст послуг ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» їх фактичному економічному змісту та чи підтверджено документально саме той обсяг послуг, вартість якого позивач включив до собівартості.

Отже, посилання на статті 627 та 632 Цивільного кодексу України не спростовує висновків перевірки.

Щодо доводу про право ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» залучати субпідрядників

Позивач посилається також на статті 837 та 838 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона — підрядник — зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони — замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб — субпідрядників, залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

Суд не ставить під сумнів право ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» залучати третіх осіб до виконання договору від 03.05.2018 №030518/2 РЕМ, якщо така можливість не була обмежена умовами договору.

Разом з тим зазначена норма визначає допустимий спосіб виконання цивільно-правового зобов`язання, але сама по собі не підтверджує факт виконання конкретного обсягу робіт та не визначає вартість фактично наданих послуг.

Іншими словами, з того, що ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» мало право залучити ТОВ «РК РЕІЛВЕЙ» або ремонтні підрозділи АТ «Укрзалізниця», не випливає автоматичний висновок про те, що ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» фактично виконало весь комплекс організаційних, логістичних, матеріальних та контрольних функцій, на які посилається позивач.

Такі функції повинні підтверджуватися конкретними доказами їх фактичного виконання.

Тому посилання позивача на статтю 838 Цивільного кодексу України підтверджує допустимість залучення інших осіб, але не спростовує необхідності перевірки реального змісту спірної господарської операції.

Щодо твердження позивача про те, що ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» надавало не «ремонт», а комплексну послугу з його організації

Одним із ключових доводів позивача є те, що контролюючий орган неправильно ототожнив діяльність ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» із простим перепродажем ремонтних робіт.

Позивач зазначає, що договір від 03.05.2018 №030518/2 РЕМ за своїм економічним змістом передбачав надання комплексної послуги з організації та забезпечення проведення деповського ремонту, яка охоплювала не лише безпосереднє фізичне виконання ремонтних робіт, але й організаційні та технічні функції.

У позові зазначено, що до такої діяльності входили, зокрема, організація подачі та прибирання вагонів, маневрові роботи, технічний супровід, контроль дефектації, забезпечення матеріалами, запасними частинами, контроль за ремонтом та приймання його результату.

Суд враховує наведений довід.

Дійсно, із самого договору від 03.05.2018 №030518/2 РЕМ убачається, що ремонт мав здійснюватися не на власних виробничих потужностях ТОВ «ТЕМП-ТРАНС», а на базах спеціалізованих підприємств залізниці.

Тому сама лише відсутність у ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» власного вагонного депо не може бути достатньою підставою для висновку про відсутність операції.

Разом з тим позивач пов`язує вартість послуг із цілою сукупністю додаткових функцій.

За таких обставин саме ці функції повинні бути підтверджені належними первинними або іншими документами, які дозволяють установити не лише кінцевий факт ремонту вагона, але й фактичне виконання ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» заявленого комплексу організаційних та технічних заходів.

При цьому акти надання послуг, складені між ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» та ТОВ «ТЕМП-ТРАНС», повинні оцінюватися не ізольовано, а у співвідношенні з виробничими документами, договорами по ланцюгу постачання та фактичними виконавцями окремих етапів ремонту.

Акт від 02.02.2026 №220/Ж5/31-00-07-01-01-17/35945555 містить висновок контролюючого органу, що ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» було посередником організації деповського ремонту, придбавало відповідні послуги у ТОВ «РК РЕІЛВЕЙ», а фактичним виконавцем деповського ремонту було АТ «Українська залізниця».

За таких обставин твердження позивача про комплексний характер послуги є обставиною, що підлягає доказуванню фактичними даними про виконання саме тих функцій, які, за твердженням Товариства, утворювали додану вартість послуги ТОВ «ТЕМП-ТРАНС».

Саме лише називання договору або акта договором чи актом «організації деповського ремонту» не визначає фактичного змісту господарської операції.

Щодо посилання на забезпечення ремонтів матеріалами та запасними частинами

Позивач додатково зазначає, що відмінність вартості послуг ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» від безпосередньої вартості робіт ремонтного депо була обумовлена, серед іншого, необхідністю забезпечення ремонтів запасними частинами, матеріалами, логістикою та супроводом.

Позивач посилається на металопрокат, фарби, метизи, мастильні матеріали, вузли гальмівного обладнання та інші матеріальні ресурси.

Суд зазначає, що такий аргумент теоретично може пояснювати різницю між вартістю безпосередніх ремонтних робіт та вартістю комплексної послуги.

Однак у межах конкретного спору має бути встановлено не загальну можливість існування таких витрат, а їх фактичне понесення саме ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» у межах операцій, відображених у бухгалтерському обліку ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» на суму 8 249 999,87 грн.

Із матеріалів, на які посилається позивач, убачається, що ним наведено загальний опис функцій підрядника, однак такий опис сам по собі не встановлює фактичної вартості матеріалів, їх придбання ТОВ «ТЕМП-ТРАНС», передачі для ремонту конкретних вагонів та включення їх вартості до конкретних актів надання послуг.

У зв`язку із цим цей аргумент не може бути визнаний достатнім для спростування висновків контролюючого органу без підтвердження фактичними документами щодо конкретних господарських операцій.

Щодо 30 % збільшення вартості

Позивач окремо заперечує проти посилання контролюючого органу на збільшення вартості ремонту на 30 %, зазначаючи, що законодавство не встановлює обов`язку суб`єкта господарювання придбавати послугу за найнижчою можливою ціною.

Суд погоджується, що сама по собі наявність торговельної націнки, винагороди посередника або різниці між закупівельною та продажною ціною не свідчить про протиправність господарської операції.

Так само розмір договірної ціни не може бути підставою для висновку про нереальність операції лише тому, що він є вищим за ціну попередньої ланки постачання.

Разом з тим із матеріалів справи вбачається, що посилання на 30-відсоткову різницю використовувалося контролюючим органом не як єдина підстава для донарахування, а як одна з обставин у сукупності з відомостями про фактичного виконавця ремонту, посередницький ланцюг, первинні документи та обсяг функцій контрагента.

Отже, суд не вважає сам факт 30 % збільшення вартості доказом нереальності операції.

Водночас зазначена різниця набуває доказового значення у сукупності з іншими обставинами у разі, якщо платником не підтверджено, які саме додаткові роботи, послуги, матеріали чи господарські функції були надані за таку додаткову вартість.

Саме в цьому контексті зазначена обставина підлягає врахуванню.

Щодо доводу про ринковість ціни

Позивач зазначає, що контролюючий орган не здійснив окремого дослідження ринкової вартості послуг, не застосував методологію визначення звичайної ціни та не довів, що договірна вартість не відповідала ринковому рівню.

Суд вважає цей довід таким, що не стосується безпосередньої підстави спірного донарахування.

Із акта від 02.02.2026 №220/Ж5/31-00-07-01-01-17/35945555 та податкового повідомлення-рішення від 16.02.2026 №232/Ж10/31-00-07-01-01-22 не вбачається, що грошове зобов`язання визначено шляхом заміни договірної ціни на звичайну чи ринкову.

Податковим органом не здійснено коригування вартості операції із 8 250 000,00 грн до іншої «ринкової» суми.

Навпаки, контролюючий орган виходив із висновку про неналежне документальне підтвердження задокументованих послуг та необхідність відображення доходу від безоплатно отриманих послуг.

Таким чином, правила визначення ринкової ціни не є безпосередньою юридичною підставою спірного ППР.

Тому відсутність окремого дослідження звичайної ціни не спростовує висновків контролюючого органу, оскільки спір стосується передусім фактичного змісту та документального підтвердження операції, а не трансфертного чи ринкового ціноутворення.

Щодо доводу про ділову мету

Позивач зазначає, що спірні операції мали очевидну господарську мету, оскільки ремонт належних йому вантажних вагонів був необхідним для підтримання рухомого складу у технічно справному стані, забезпечення безпеки та можливості його подальшої експлуатації у господарській діяльності.

Суд не заперечує господарської необхідності ремонту вагонів.

Матеріали обох актів перевірок підтверджують, що ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» здійснювало діяльність, пов`язану з використанням значної кількості вантажних вагонів, та несло витрати на їх ремонт у різних ремонтних підприємств. Акт від 02.06.2025 №1376/Ж5/31-00-07-01-01-22/35945555 містить окремий аналіз витрат на деповський ремонт у розрізі контрагентів та періодів.

Отже, суд не ставить під сумнів, що ремонт вагонів загалом мав господарську спрямованість.

Однак наявність господарської потреби у ремонті не доводить автоматично фактичного надання конкретним контрагентом кожної заявленої послуги та не підтверджує її конкретну вартість.

Таким чином, ділова мета ремонту як такого не усуває обов`язку підтвердження господарської операції з конкретним контрагентом.

Тому цей довід позивача не спростовує висновків контролюючого органу щодо операцій саме з ТОВ «ТЕМП-ТРАНС».

Щодо посилання на статтю 204 Цивільного кодексу України

Позивач також вважає, що висновки контролюючого органу суперечать установленій статтею 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що контролюючий орган не визнавав договір від 03.05.2018 №030518/2 РЕМ недійсним, нікчемним або таким, що не породжує цивільно-правових наслідків.

Дійсність договору та реальність кожної господарської операції, відображеної у бухгалтерському обліку на його виконання, є різними за змістом правовими питаннями.

Правомірність договору не означає безумовної достовірності всіх первинних документів, складених сторонами протягом строку його виконання, та не позбавляє контролюючий орган права перевіряти відповідність таких документів фактичним господарським операціям.

Тому відсутність судового рішення про недійсність договору не є перешкодою для встановлення під час податкової перевірки фактичного змісту відповідних господарських операцій.

З огляду на це посилання позивача на статтю 204 Цивільного кодексу України суд відхиляє.

Щодо доводу про фактичний результат у вигляді відремонтованих вагонів

Позивач наголошує, що незалежно від того, хто фізично здійснював ремонт, кінцевий результат договору був отриманий: вагони фактично відремонтовано та повернуто до експлуатації.

Суд враховує зазначену обставину.

Наявність відремонтованих вагонів, форм ВУ-23М, ВУ-36М, дефектних відомостей та інших виробничих документів дійсно підтверджує матеріальний результат ремонтного процесу.

Водночас це не є предметом заперечень відповідача як таким.

Спір полягає у встановленні того, ким і на яких правових та господарських підставах такий результат був створений і яка саме частина його вартості могла бути віднесена до послуг ТОВ «ТЕМП-ТРАНС».

Отже, фактичний ремонт вагонів виключає висновок про те, що будь-якого ремонту взагалі не було.

Однак із цього не випливає, що вся сума 8 249 999,87 грн, відображена у бухгалтерському обліку по ТОВ «ТЕМП-ТРАНС», автоматично підтверджує фактичний обсяг послуг саме цього підприємства.

Щодо сукупної оцінки доводів про посередництво і субпідряд

Таким чином, суд виходить із того, що ні посередницький характер договору, ні залучення субпідрядників, ні сама наявність 30-відсоткової різниці у вартості не є самостійними та достатніми підставами для невизнання господарських операцій.

Разом з тим вони підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами.

У цій справі контролюючим органом установлено: ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» не було фактичним ремонтним підприємством; ремонт здійснювався на потужностях АТ «Укрзалізниця»; у ланцюгу постачання перебувало також ТОВ «РК РЕІЛВЕЙ»; вартість послуг по ланцюгу збільшувалася; за бухгалтерськими регістрами позивач відобразив по ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» витрати у сумі 8 249 999,87 грн; контролюючий орган поставив під сумнів документальне підтвердження саме задокументованого обсягу послуг ТОВ «ТЕМП-ТРАНС».

За таких обставин для спростування висновків перевірки недостатньо лише послатися на право підрядника залучати інших осіб.

Позивач мав довести фактичний зміст тих додаткових організаційних, логістичних, матеріальних та контрольних функцій, якими він обґрунтовує вартість послуг ТОВ «ТЕМП-ТРАНС».

Наявність кінцевого результату — відремонтованих вагонів — підтверджує реальність ремонтного процесу, проте сама по собі не встановлює економічний зміст кожної ланки його організації.

Щодо висновку контролюючого органу про безоплатне отримання послуг деповського ремонту на суму 8 250 000,00 грн

Надаючи оцінку доводам позивача в цій частині, суд виходить із того, що одним із визначальних питань для вирішення спору є правильне розуміння змісту висновку контролюючого органу про безоплатне отримання ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» послуг деповського ремонту.

Як установлено судом та зазначено вище, за даними бухгалтерського обліку ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» операції, документально оформлені з ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 37714210) за договором від 03.05.2018 №030518/2 РЕМ, відображалися за рахунками Дт 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг» — Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

В акті документальної позапланової виїзної перевірки від 02.02.2026 №220/Ж5/31-00-07-01-01-17/35945555 зазначено, що за 2021 рік за такими операціями у бухгалтерському обліку відображено 8 249 999,87 грн, а саме: за січень 2021 року — 916 666,60 грн, лютий 2021 року — 1 604 166,59 грн, березень 2021 року — 550 000,00 грн, квітень 2021 року — 550 000,00 грн, травень 2021 року — 4 216 666,68 грн, червень 2021 року — 412 499,99 грн. В акті ця сума для цілей визначення податкових наслідків наведена округлено як 8 250 000,00 грн.

Водночас за результатами дослідження договору від 03.05.2018 №030518/2 РЕМ, актів надання послуг, виробничих документів, податкової інформації щодо ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» та ланцюга виконання деповського ремонту контролюючий орган дійшов висновку про неможливість підтвердження надання саме ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» задокументованих ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» послуг деповського ремонту на загальну суму 8 250 000,00 грн.

При цьому актом перевірки встановлено, що фактичне виконання ремонтних операцій здійснювалося із залученням інших суб`єктів, а ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» у встановленому контролюючим органом ланцюгу виступало посередником організації деповського ремонту. Саме з огляду на поєднання цих обставин контролюючий орган кваліфікував фактично використані Товариством у господарській діяльності послуги ремонту як такі, вартість яких не була належним чином відображена у складі доходів.

Позивач із таким висновком не погоджується та зазначає, що послуги не могли бути безоплатними, оскільки ним фактично здійснена оплата на користь ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» у сумі 7 370 000,00 грн з ПДВ, або 6 141 666,67 грн без ПДВ, на підтвердження чого надано платіжні інструкції.

Суд уже встановив, що факт здійснення відповідних платежів матеріалами справи підтверджується та сам по собі відповідачем не заперечується.

Разом з тим суд вважає, що наведений довід позивача не повністю відповідає змісту встановленого контролюючим органом порушення.

Висновок відповідача полягає не в тому, що ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» взагалі не перераховувало коштів ТОВ «ТЕМП-ТРАНС». Контролюючий орган виходив із того, що факт перерахування коштів конкретній юридичній особі не підтверджує автоматично отримання саме від цієї особи фактично використаного Товариством обсягу деповського ремонту.

Отже, у цьому спорі необхідно розмежовувати, з одного боку, факт перерахування ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» коштів на користь ТОВ «ТЕМП-ТРАНС», а з іншого — факт отримання Товариством фактичного економічного блага у вигляді відремонтованих вагонів.

Ці обставини не є тотожними.

Установлення факту оплати документа, складеного між ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» і ТОВ «ТЕМП-ТРАНС», саме по собі не визначає особу фактичного виконавця відповідних ремонтних операцій та не підтверджує весь задокументований обсяг послуг за умови встановлення іншого фактичного ланцюга їх виконання.

За таких обставин довід про наявність платежів не спростовує самостійно висновку контролюючого органу, а підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами.

Щодо визначення безоплатно наданих послуг

Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України до безоплатно наданих товарів, робіт, послуг належать, зокрема, роботи та послуги, що виконуються або надаються без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.

Суд погоджується з позивачем, що сама наявність договору, який передбачає оплату, та фактичне перерахування коштів виключають можливість автоматичного визнання саме такої договірної операції безоплатною лише з огляду на те, що контролюючий орган не погоджується з вибором контрагента.

Однак зміст акта від 02.02.2026 №220/Ж5/31-00-07-01-01-17/35945555 свідчить про інший підхід контролюючого органу.

Податковим органом поставлено під сумнів не оплатний характер договору від 03.05.2018 №030518/2 РЕМ як такого, а відповідність задокументованих за цим договором послуг фактичному джерелу отриманого Товариством економічного блага.

Саме тому факт перерахування грошових коштів ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» не був визнаний контролюючим органом достатнім доказом того, що реальний деповський ремонт, використаний ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» у своїй господарській діяльності, був отриманий саме в межах належно підтвердженої оплатної операції з цим контрагентом.

З огляду на це суд не вбачає внутрішньої суперечності лише у тому, що контролюючий орган одночасно встановив наявність розрахунків з ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» і дійшов висновку про необхідність відображення доходу від фактично отриманого ремонту.

Визначальним є не сам рух коштів, а відповідність цього руху фактичній господарській операції.

Щодо твердження позивача про неможливість одночасного визнання витрат і безоплатно отриманих послуг

Позивач фактично виходить із того, що якщо у бухгалтерському обліку ним визнано кредиторську заборгованість перед ТОВ «ТЕМП-ТРАНС», а в подальшому така заборгованість погашена, то контролюючий орган не міг дійти висновку про безоплатне отримання відповідних послуг.

Суд відхиляє цей довід.

Запис у бухгалтерському обліку є наслідком відображення підприємством певної господарської операції, проте сам по собі такий запис не є безумовним доказом того, що господарська операція фактично відбулася саме у задокументованому вигляді.

Інше тлумачення фактично унеможливлювало б податковий контроль за правильністю бухгалтерського обліку, оскільки будь-яке відображення платником операції за рахунками бухгалтерського обліку автоматично вважалося б достовірним незалежно від установлених фактичних обставин.

Натомість положення пунктів 44.1 та 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачають формування податкових показників на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які мають відображати реальні господарські операції.

Тому контролюючий орган мав право перевірити, чи відповідають записи Дт 903 — Кт 631 фактичному змісту операцій з ТОВ «ТЕМП-ТРАНС».

Щодо необхідності відображення доходу

Як убачається з акта від 02.02.2026 №220/Ж5/31-00-07-01-01-17/35945555, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» фактично використало у своїй господарській діяльності послуги деповського ремонту, однак не відобразило у бухгалтерському обліку відповідний дохід від їх безоплатного отримання.

В акті перевірки цей висновок мотивований положеннями Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Концептуальної основи фінансової звітності, МСФО та положеннями про визнання доходів.

Контролюючим органом зазначено, що доходом є збільшення економічних вигід протягом звітного періоду у формі надходження або збільшення активів чи зменшення зобов`язань, яке приводить до збільшення власного капіталу, за винятком збільшення, пов`язаного з внесками учасників.

При цьому фактичне отримання та використання відремонтованих вагонів у господарській діяльності становить економічну вигоду для Товариства.

Суд ураховує, що позивач не заперечує самого факту проведення деповського ремонту та отримання його результату.

Навпаки, одним із центральних аргументів позову є те, що ремонти фактично відбулися, що підтверджується формами ВУ-23М, ВУ-36М, дефектними відомостями ВУ-22, документами щодо комплектації вагонів та іншою залізничною документацією.

Отже, сторони фактично не сперечаються про існування результату ремонту.

Спірним є джерело такого результату та порядок його відображення в бухгалтерському і податковому обліку.

За встановленої контролюючим органом непідтвердженості задокументованого джерела отримання послуг відповідач кваліфікував отриманий економічний результат як такий, що мав бути відображений у доходах.

Саме ця логіка, а не заперечення самого факту ремонту вагонів, покладена в основу акта перевірки.

Щодо суми 8 250 000,00 грн

Позивач зазначає, що навіть за умови незгоди контролюючого органу з документальним оформленням операцій відсутні підстави визначати дохід саме у сумі 8 250 000,00 грн.

Суд уже встановив, що ця сума відповідає округленому показнику 8 249 999,87 грн, який за даними перевірки відображено ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» у бухгалтерському обліку по взаємовідносинах із ТОВ «ТЕМП-ТРАНС».

У зв`язку із цим визначення контролюючим органом вартості отриманого Товариством економічного блага у розмірі 8 250 000,00 грн не є довільним.

Цей показник сформований із конкретних бухгалтерських записів за січень-червень 2021 року.

Відтак твердження позивача про те, що сума визначена контролюючим органом без будь-якої розрахункової основи, матеріалами справи не підтверджується.

Щодо періоду виникнення порушення

Особливої оцінки потребує довід позивача щодо невідповідності між періодом спірних господарських операцій та періодом, за який визначено податкове зобов`язання.

Із акта від 02.02.2026 №220/Ж5/31-00-07-01-01-17/35945555 вбачається, що заниження інших доходів на суму 8 250 000,00 грн контролюючий орган відніс до 2021 року.

Зокрема, в акті зазначено заниження відповідного показника: за І квартал 2021 року — 3 070 833,00 грн, за півріччя 2021 року — 8 250 000,00 грн, за три квартали 2021 року — 8 250 000,00 грн, за 2021 рік — 8 250 000,00 грн.

Водночас безпосередньо податок на прибуток підприємств у сумі 1 485 000,00 грн контролюючим органом визначено не за 2021 рік, а за три квартали 2022 року та 2022 рік.

Ця обставина також прямо відображена в акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні від 16.02.2026 №232/Ж10/31-00-07-01-01-22.

У розрахунку до спірного ППР зазначено декларацію №931442440 від 19.01.2024 за три квартали 2022 року та декларацію №9314431636 від 22.01.2024 за 2022 рік. В обох випадках контролюючим органом визначено заниження податку на прибуток у сумі 1 485 000,00 грн.

Однак суд ураховує встановлений Податковим кодексом України механізм визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Зокрема, підпунктом 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України у редакції, що підлягала застосуванню до відповідних звітних періодів, передбачалось урахування від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових років при визначенні фінансового результату наступних звітних періодів з урахуванням установлених Кодексом правил.

Саме порушення підпункту 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України прямо зазначено контролюючим органом і в акті від 02.02.2026, і в податковому повідомленні-рішенні від 16.02.2026 №232/Ж10/31-00-07-01-01-22 серед правових підстав визначення грошового зобов`язання.

Акт перевірки містить окремий аналіз показників декларацій із податку на прибуток, податкових різниць та від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих років.

Таким чином, виявлене контролюючим органом заниження фінансового результату 2021 року не припинило свого впливу виключно в межах цього календарного року.

Неврахована сума доходу вплинула на величину фінансового результату та, відповідно, на розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування, що переносився та враховувався у наступних податкових періодах.

Саме через механізм урахування від`ємного значення минулих податкових років податковий наслідок установленого порушення проявився у податковій звітності за 2022 рік.

Тому сам факт того, що господарські операції здійснювалися у 2021 році, а податок донараховано за три квартали 2022 року та 2022 рік, не свідчить про внутрішню суперечність податкового повідомлення-рішення.

Щодо розміру податку на прибуток 1 485 000,00 грн

Сума основного податкового зобов`язання також математично узгоджується із сумою встановленого контролюючим органом заниження фінансового результату.

За загальною ставкою податку на прибуток підприємств 18 відсотків, установленою пунктом 136.1 статті 136 Податкового кодексу України, податковий наслідок суми 8 250 000,00 грн становить: 8 250 000,00 грн Ч 18 % = 1 485 000,00 грн.

Саме таку суму основного грошового зобов`язання визначено контролюючим органом у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Отже, розмір 1 485 000,00 грн відповідає податковому наслідку встановленого перевіркою заниження фінансового результату на 8 250 000,00 грн.

Щодо того, що сума 1 485 000,00 грн зазначена одночасно за три квартали 2022 року і 2022 рік

Суд також звертає увагу, що в акті перевірки та розрахунку до ППР сума 1 485 000,00 грн зазначена як заниження податку за три квартали 2022 року і як заниження за 2022 рік.

Це не означає, що контролюючим органом подвоєно суму податкового зобов`язання до 2 970 000,00 грн.

Податок на прибуток визначається наростаючим підсумком у відповідних звітних періодах, а тому один і той самий невиправлений податковий ефект може відображатися у показнику за три квартали і надалі зберігатися у річній декларації.

Спірним ППР визначено до сплати одну суму основного податкового зобов`язання — 1 485 000,00 грн, а не дві окремі суми по 1 485 000,00 грн.

Це підтверджується безпосередньо формою ППР та доданим до нього розрахунком.

Тому доводи про подвійне донарахування у цій частині підстав для скасування ППР не створюють.

Щодо попереднього акта від 02.06.2025 у контексті цього порушення

Позивач посилається на те, що в акті документальної планової перевірки від 02.06.2025 №1376/Ж5/31-00-07-01-01-22/35945555 операції з ремонту вагонів уже досліджувалися, однак висновок про необхідність відображення доходу в сумі 8 250 000,00 грн сформульований не був.

Як зазначалося судом, ця обставина враховується, проте не має наперед встановленого доказового значення.

Акт від 02.06.2025 свідчить про дослідження первинної документації та договорів, у тому числі з ТОВ «ТЕМП-ТРАНС», однак акт від 02.02.2026 №220/Ж5/31-00-07-01-01-17/35945555 містить додатковий аналіз бухгалтерських регістрів, податкових показників, ланцюга надання послуг та впливу операцій на від`ємне значення об`єкта оподаткування наступних періодів.

За таких обставин сама відсутність аналогічного висновку в акті від 02.06.2025 не нівелює результат наступної перевірки.

Для вирішення справи визначальним є те, чи підтверджено висновок акта від 02.02.2026 належними доказами.

Як убачається з наведеного вище, висновок про суму 8 250 000,00 грн співвідноситься з бухгалтерськими регістрами Товариства, а сума податкового наслідку 1 485 000,00 грн відповідає 18 відсоткам цієї суми та через урахування від`ємного значення попереднього року відображена у податковому результаті за 2022 рік.

Оцінюючи зазначені обставини у сукупності, суд доходить висновку, що доводи позивача про неможливість кваліфікації фактично використаних послуг деповського ремонту як безоплатно отриманих лише з мотивів існування договору та здійснення платежів на користь ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» не спростовують фактичної основи висновків контролюючого органу.

Відповідачем не заперечувалося, що кошти ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» перераховувалися.

Натомість установлено непідтвердженість фактичного надання саме цим підприємством задокументованого обсягу послуг, фактичне отримання ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» результату ремонту та використання цього результату у господарській діяльності.

Сума 8 250 000,00 грн відповідає даним бухгалтерського обліку позивача щодо операцій з ТОВ «ТЕМП-ТРАНС», а розмір податкового наслідку — 1 485 000,00 грн — відповідає ставці податку на прибуток 18 відсотків.

Водночас визначення податку саме у податковій звітності за три квартали 2022 року та 2022 рік пов`язане з впливом установленого за 2021 рік порушення на від`ємне значення об`єкта оподаткування, яке враховувалося в наступних податкових періодах відповідно до підпункту 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України.

Отже, наведені позивачем заперечення не дають суду підстав для висновку про неправомірність визначення основного грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 1 485 000,00 грн.

Щодо вини та умисності податкового правопорушення

Окремої оцінки потребують доводи позивача щодо відсутності в його діях вини та умислу, а відтак — щодо неправомірності застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 371 250,00 грн.

Як убачається безпосередньо з податкового повідомлення-рішення від 16.02.2026 №232/Ж10/31-00-07-01-01-22, контролюючий орган не обмежився констатацією самого факту заниження податку на прибуток, а окремо навів обставини, які, на його переконання, свідчать про умисний характер дій ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК».

У ППР зазначено, що ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» заперечення до акта перевірки від 02.02.2026 №220/Ж5/31-00-07-01-01-17/35945555 не подавало.

Контролюючий орган також зазначив, що встановлені актом перевірки обставини підтверджують, що дії ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» були умисними, оскільки платник податків створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім невиконання або неналежного виконання вимог податкового законодавства.

Серед обставин, на яких ґрунтується такий висновок, у самому податковому повідомленні-рішенні наведено: обізнаність платника з вимогами податкового законодавства; грубе порушення правил податкового обліку, яке, на думку контролюючого органу, призвело до викривлення даних податкової звітності; створення умов та обставин, які не можуть мати іншої мети, крім невиконання вимог законодавства; а також те, що ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» мало можливість дотримуватися установлених правил, однак не вжило достатніх заходів для цього.

Таким чином, питання вини не було залишене контролюючим органом поза межами прийнятого рішення, а становило самостійну частину його мотивування.

Застосовуючи положення Податкового кодексу України, суд виходить із редакції норм, чинної у відповідний період виникнення податкового правопорушення та визначення відповідальності.

Законодавче регулювання відповідальності платників податків на відповідний період містилося, зокрема, у статтях 109, 112 та 123 Податкового кодексу України. Офіційна база Верховної Ради України підтверджує дію відповідної редакції Податкового кодексу України станом на 2021-2022 роки.

За змістом статті 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне у випадках, прямо передбачених Кодексом, діяння платника податку, контролюючого органу та/або інших суб`єктів у випадках, передбачених Кодексом.

Водночас для тих складів податкових правопорушень, для яких Кодекс передбачає необхідність установлення вини, самого факту неправильного визначення податкового зобов`язання недостатньо.

Відповідно до статті 112 Податкового кодексу України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість дотриматися правил та норм, за порушення яких передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому вжиті платником заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства оцінюються через їх достатність, добросовісність та розумність з огляду на конкретні обставини справи.

Отже, законодавець пов`язує вину не з абстрактним припущенням про те, що юридична особа «мала знати закон», а з фактичними обставинами, які свідчать про наявність у неї реальної можливості діяти відповідно до вимог законодавства та невжиття нею достатніх заходів для такого дотримання.

Щодо того, чи достатньо самого заниження податку для висновку про умисел

Позивач зазначає, що контролюючий орган фактично ототожнив наявність податкового порушення з умисністю дій, тоді як така презумпція Податковим кодексом України не передбачена.

Суд погоджується з позивачем у тому, що саме по собі неправильне формування бухгалтерського чи податкового показника не дає автоматичних підстав для висновку про умисність поведінки платника.

Так само значний розмір донарахованого податкового зобов`язання не є самостійним доказом умислу.

Водночас зі змісту спірного ППР убачається, що контролюючим органом умисність пов`язана не лише з кінцевим арифметичним результатом у вигляді заниження податку на 1 485 000,00 грн.

Податковим органом враховано спосіб формування відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку, характер операцій, обсяг первинних документів, відображення витрат за рахунками бухгалтерського обліку, невідображення відповідного доходу та вплив такого відображення на фінансовий результат і від`ємне значення об`єкта оподаткування наступного податкового періоду.

Отже, висновок контролюючого органу про умисність не ґрунтується виключно на самому факті донарахування.

Щодо можливості ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» дотриматися вимог законодавства

Суд ураховує, що ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» є юридичною особою, яка веде бухгалтерський та податковий облік, складає фінансову звітність та податкові декларації і самостійно формує відповідні показники на підставі первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку.

Саме Товариством у бухгалтерському обліку відображено операції з ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» за договором від 03.05.2018 №030518/2 РЕМ проводками Дт 903 — Кт 631 на загальну суму 8 249 999,87 грн.

Відповідні облікові дані не є інформацією, сформованою третім суб`єктом поза волею позивача, а виникли безпосередньо в системі бухгалтерського обліку самого ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК».

Позивач також володів інформацією щодо фактичного руху власних вагонів, конкретних ремонтних підприємств, договорів із контрагентами, актів виконаних робіт, форм ВУ-23М, ВУ-36М, ВУ-22, ВУ-35Р, ВУ-35Р-ГО-М, платіжних документів та інших документів щодо ремонтів.

Отже, саме ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» мало можливість зіставити зміст первинних документів, фактичного виконавця ремонтів та бухгалтерські записи, на підставі яких формувався фінансовий результат.

За таких обставин суд не вбачає підстав вважати, що платник був об`єктивно позбавлений можливості перевірити правильність відображення відповідних операцій у власному обліку.

Щодо доводу позивача про добросовісність та покладення на документи контрагента

Позивач наголошує, що діяв добросовісно, оскільки отримував від ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» договори, акти, рахунки та інші документи, здійснював оплату, а тому не мав підстав сумніватися у правомірності операцій.

Суд ураховує цей аргумент, однак вважає його недостатнім для спростування висновків контролюючого органу щодо вини.

У цій справі предметом перевірки є не лише поведінка контрагента або достовірність відомостей, які перебували виключно поза контролем ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК».

Позивач був власником або користувачем вагонів, замовником відповідних ремонтів, стороною договору від 03.05.2018 №030518/2 РЕМ, отримувачем виробничих документів та особою, яка відображала результати таких операцій у власному бухгалтерському обліку.

Тому обставини фактичного місця ремонту, конкретного ремонтного підприємства, руху вагонів, складання форм ВУ та бухгалтерського відображення вартості таких операцій перебували безпосередньо у сфері господарської діяльності самого Товариства.

За таких обставин посилання виключно на довіру до документів контрагента не є достатнім для висновку про вжиття платником усіх можливих і достатніх заходів щодо правильного формування власного податкового обліку.

Щодо відсутності заперечень до акта від 02.02.2026

Спірне ППР містить окреме посилання на те, що ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» не подавало заперечень до акта документальної позапланової виїзної перевірки від 02.02.2026 №220/Ж5/31-00-07-01-01-17/35945555.

Суд зазначає, що неподання заперечень до акта перевірки саме по собі не свідчить ані про визнання платником установленого порушення, ані про наявність у його діях умислу.

Право платника податків на судове оскарження рішення контролюючого органу не ставиться у залежність від використання ним процедури подання заперечень до акта перевірки.

Тому суд не розцінює саме цю обставину як доказ умисності.

Разом з тим вона також не спростовує інших фактичних даних, на яких контролюючий орган ґрунтував висновок про вину.

Щодо кримінального провадження №42022120000000063 від 04.05.2022

Позивач окремо заперечує проти використання контролюючим органом відомостей щодо кримінального провадження №42022120000000063 від 04.05.2022.

Як убачається з матеріалів перевірки та відзиву, зазначене кримінальне провадження пов`язане з відомостями про можливе розкрадання товарно-матеріальних цінностей та основних засобів АТ «Укрзалізниця» на території Кіровоградської області за попередньою змовою групи осіб, у тому числі службових осіб відповідних структурних підрозділів.

Позивач обґрунтовано зазначає, що сам факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є доказом винуватості будь-якої особи та не може підміняти собою належне доказування обставин податкового правопорушення.

Суд із цим погоджується.

Наявність кримінального провадження №42022120000000063 від 04.05.2022 за відсутності вироку суду не може бути самостійною підставою для висновку про нереальність господарських операцій ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» або про умисність його дій.

Разом з тим із матеріалів справи не вбачається, що саме кримінальне провадження було єдиною чи визначальною підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Основні висновки акта від 02.02.2026 №220/Ж5/31-00-07-01-01-17/35945555 ґрунтуються на дослідженні договору від 03.05.2018 №030518/2 РЕМ, первинних документів, виробничої документації, регістрів бухгалтерського обліку ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК», даних щодо ланцюга фактичного виконання ремонтів та податкової звітності Товариства.

Відтак суд не покладає відомості про кримінальне провадження в основу висновку про правомірність спірного ППР і оцінює його лише як додаткову інформацію, яка не має самостійного доказового значення для вирішення цього спору.

Тому довід позивача про відсутність обвинувального вироку є правильним у частині оцінки доказового значення кримінального провадження, однак не спростовує інших встановлених перевіркою обставин.

Щодо правової підстави застосування штрафу у розмірі 25 %

Як убачається безпосередньо з розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 16.02.2026 №232/Ж10/31-00-07-01-01-22, контролюючим органом визначено: основне податкове зобов`язання — 1 485 000,00 грн; розмір штрафної санкції — 25 %; сума штрафної санкції — 371 250,00 грн; загальна сума збільшеного грошового зобов`язання — 1 856 250,00 грн.

У самому ППР як правову підставу застосування фінансової відповідальності зазначено, зокрема, пункт 123.2 статті 123 Податкового кодексу України.

Застосований відповідачем розмір штрафу математично становить: 1 485 000,00 грн Ч 25% = 371 250,00 грн.

Отже, арифметична складова штрафної санкції відповідає зазначеній у ППР ставці 25 відсотків.

Водночас правомірність такої санкції залежить не від правильності арифметичного множення, а від наявності передбачених Податковим кодексом України умов для застосування саме підвищеної відповідальності за умисне діяння.

Щодо доведеності умислу у сукупності встановлених обставин

Оцінюючи наведені відповідачем обставини не ізольовано, а у сукупності, суд враховує таке.

Спірні операції не були випадковими одиничними записами.

Вони системно відображалися у бухгалтерському обліку ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» протягом січня-червня 2021 року, а їх загальна вартість становила 8 249 999,87 грн.

За цими операціями формувалась собівартість реалізованих робіт і послуг шляхом відображення сум за дебетом рахунку 903.

Таке відображення безпосередньо впливало на фінансовий результат Товариства.

Встановлений контролюючим органом вплив суми 8 250 000,00 грн не завершився показниками 2021 року, а через від`ємне значення об`єкта оподаткування вплинув на визначення податку на прибуток у наступному звітному періоді.

В акті від 02.02.2026 №220/Ж5/31-00-07-01-01-17/35945555 та ППР цей наслідок визначений як заниження податку на прибуток за три квартали 2022 року і 2022 рік у сумі 1 485 000,00 грн.

Отже, йдеться не про технічну описку в одному документі чи помилку в одному бухгалтерському проведенні, а про системне відображення господарських операцій, які вплинули на фінансовий та податковий результат Товариства.

Крім того, позивач як безпосередній замовник ремонтів мав доступ до інформації щодо конкретних вагонів, ремонтних підприємств, договорів, актів, платіжних документів та спеціальних залізничних форм.

Ураховуючи характер спірних операцій, їх системність, істотність суми та безпосередню участь Товариства в організації ремонтів, суд погоджується з відповідачем у тому, що ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» мало об`єктивну можливість забезпечити належне співвідношення фактичних господарських операцій із даними власного бухгалтерського та податкового обліку.

Водночас саме по собі встановлення такої можливості ще не означає автоматичної умисності.

Однак у сукупності з установленим способом відображення операцій, їх повторюваністю, розміром сформованих витрат, впливом на фінансовий результат та відсутністю належного підтвердження задокументованого обсягу послуг саме ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» суд доходить висновку, що наведені контролюючим органом обставини є достатніми для висновку про невжиття Товариством достатніх заходів для дотримання правил податкового обліку.

За таких обставин доводи позивача про відсутність вини суд відхиляє.

Щодо доводу про неналежне мотивування вини у ППР

Позивач також фактично ставить під сумнів достатність мотивування контролюючим органом умисної форми поведінки.

Суд зазначає, що формальне цитування положень статей 109 та 112 Податкового кодексу України без встановлення конкретних фактичних обставин дійсно не могло б бути достатньою підставою для застосування підвищеної фінансової відповідальності.

Проте у спірному ППР наведено не лише посилання на норми Кодексу.

Контролюючим органом зазначено конкретні фактичні обставини, якими він обґрунтував висновок щодо поведінки платника, а саме характер порушення правил податкового обліку, створення відповідних умов для неправильного відображення показників фінансової та податкової звітності, можливість дотримання вимог законодавства та невжиття достатніх заходів для цього.

З урахуванням установлених актом перевірки фактичних даних суд не вбачає підстав вважати, що висновок про вину сформульовано виключно декларативно.

Щодо попередньої планової перевірки та вини позивача

Позивач також посилається на акт документальної планової виїзної перевірки від 02.06.2025 №1376/Ж5/31-00-07-01-01-22/35945555, зазначаючи, що під час цієї перевірки контролюючий орган уже мав доступ до відповідної первинної документації та не встановив порушення у тому вигляді, в якому воно встановлено актом від 02.02.2026 №220/Ж5/31-00-07-01-01-17/35945555.

Суд уже надавав оцінку цьому доводу в контексті основного податкового зобов`язання.

У частині вини суд додатково зазначає, що позиція самого контролюючого органу під час попередньої перевірки може враховуватися при оцінці добросовісності поведінки платника.

Проте з матеріалів справи не вбачається, що контролюючий орган надавав ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» індивідуальне роз`яснення або іншим чином прямо підтвердив правомірність саме того способу бухгалтерського та податкового відображення операцій з ТОВ «ТЕМП-ТРАНС», який став предметом наступної перевірки.

Акт від 02.06.2025 містить дослідження господарських відносин із ремонтними підприємствами, однак сам по собі факт відсутності в ньому певного висновку не є дозволом на застосування конкретної моделі обліку та не звільняє платника від обов`язку самостійно забезпечити достовірність власної фінансової і податкової звітності.

Ураховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем доведено не лише факт неправильного визначення ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» податкового зобов`язання, але й обставини, які свідчать про наявність у Товариства можливості дотриматися установлених законодавством правил бухгалтерського та податкового обліку та невжиття ним достатніх заходів для такого дотримання.

Відомості кримінального провадження №42022120000000063 від 04.05.2022 суд при цьому не вважає самостійним доказом вини позивача та не покладає їх в основу цього висновку.

Так само неподання ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» заперечень на акт від 02.02.2026 №220/Ж5/31-00-07-01-01-17/35945555 саме по собі не свідчить про умисність поведінки Товариства.

Висновок суду ґрунтується на інших установлених обставинах: характері та системності облікових операцій, їх безпосередньому впливі на фінансовий результат, обсязі інформації та документів, якими володів позивач як замовник ремонтів, можливості зіставити фактичних виконавців і первинні документи з даними власного бухгалтерського обліку та невжитті достатніх заходів для забезпечення достовірності показників податкової звітності.

За таких обставин правових підстав для скасування застосованої за податковим повідомленням-рішенням від 16.02.2026 №232/Ж10/31-00-07-01-01-22 штрафної (фінансової) санкції у сумі 371 250,00 грн, що становить 25 % від основного податкового зобов`язання 1 485 000,00 грн, суд не встановив.

Підсумовуючи встановлені у справі обставини та надаючи оцінку всім основним доводам позивача, суд виходить із такого.

Документальною плановою виїзною перевіркою, результати якої оформлені актом від 02.06.2025 №1376/Ж5/31-00-07-01-01-22/35945555, контролюючим органом досліджувалися господарські операції ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» із підприємствами, залученими до деповського ремонту вагонів, у тому числі з ТОВ «ТЕМП-ТРАНС».

За результатами наступної документальної позапланової виїзної перевірки складено акт від 02.02.2026 №220/Ж5/31-00-07-01-01-17/35945555, яким установлено порушення вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, підпункту 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України, вимог Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідних правил бухгалтерського обліку.

Контролюючим органом установлено, що за даними бухгалтерського обліку по ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» за договором від 03.05.2018 №030518/2 РЕМ ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» відобразило у складі собівартості операції на загальну суму 8 249 999,87 грн, округлено — 8 250 000,00 грн.

Доводи позивача про отримання від ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» послуг у сумі 7 370 000,00 грн з ПДВ, або 6 141 666,67 грн без ПДВ, ремонт 134 вагонів, помилкове віднесення до ТОВ «ТЕМП-ТРАНС» ще 46 вагонів, які ремонтувалися ПрАТ «ДНІПРОВАГОНМАШ» за договором від 24.03.2020 №240320 ДР, не спростовують самі по собі даних бухгалтерського обліку, на яких ґрунтувався висновок повторної перевірки.

Наявність форм ВУ-23М, ВУ-36М, ВУ-22, ВУ-35Р, ВУ-35Р-ГО-М, пам`яток ГУ-45 та інших виробничих документів підтверджує фактичне проведення ремонтів вагонів, однак сама по собі не визначає повного економічного змісту послуг, задокументованих саме як надані ТОВ «ТЕМП-ТРАНС».

Доводи щодо свободи договору, статей 627 та 632 Цивільного кодексу України, права підрядника залучати інших осіб відповідно до статей 837 та 838 Цивільного кодексу України, презумпції правомірності правочину за статтею 204 Цивільного кодексу України, а також господарської необхідності ремонту вагонів не спростовують обов`язку платника податків забезпечувати відповідність показників бухгалтерського та податкового обліку фактичному змісту господарських операцій.

Так само сама наявність посередницького ланцюга та встановлене контролюючим органом збільшення вартості на 30 відсотків не визнаються судом самостійними доказами порушення, однак підлягають врахуванню разом з іншими фактичними обставинами.

Суд також не покладає в основу висновків сам факт існування кримінального провадження №42022120000000063 від 04.05.2022, оскільки за відсутності вироку ця обставина не доводить нереальності операцій або вини ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК».

Водночас сукупність інших установлених перевіркою обставин підтверджує висновок контролюючого органу про заниження фінансового результату на 8 250 000,00 грн.

Податковий наслідок цієї суми за ставкою податку на прибуток 18 % становить 1 485 000,00 грн.

Унаслідок впливу встановленого порушення на від`ємне значення об`єкта оподаткування минулого податкового періоду зазначена сума вплинула на визначення податку на прибуток за три квартали 2022 року та 2022 рік, що відображено, зокрема, у деклараціях №931442440 від 19.01.2024 та №9314431636 від 22.01.2024, зазначених у розрахунку до ППР.

За результатами перевірки Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2026 №232/Ж10/31-00-07-01-01-22, яким ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» визначено 1 485 000,00 грн основного податкового зобов`язання та 371 250,00 грн штрафної санкції, всього — 1 856 250,00 грн.

З урахуванням установлених обставин суд доходить висновку, що відповідачем виконано покладений на нього частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення.

Наведені ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» доводи в їх сукупності не спростовують установленого контролюючим органом порушення та не свідчать про прийняття податкового повідомлення-рішення від 16.02.2026 №232/Ж10/31-00-07-01-01-22 без належних фактичних або правових підстав.

Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а підстави для його визнання протиправним та скасування відсутні.

За таких обставин у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС-ЛОГІСТІК» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2026 №232/Ж10/31-00-07-01-01-22 слід відмовити повністю.

VIІ. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів суду правомірність своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки у задоволенні позовних вимог належить відмовити, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.