Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №320/3967/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м. Київ №320/3967/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить суд протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу роботи позивача періоду роботи з 06.03.1985 по 31.01.1992 та зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоду роботи з 06.03.1985 по 31.01.1992, та здійснити перерахунок пенсії з 25.07.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії відповідач не зарахував до його страхового стажу період роботи з 06.03.1985 по 31.01.1992 та період навчання з 01.09.1981 по 16.07.1982. Позивач вказує, що записи про роботу містяться у його трудовій книжці, оформлені послідовно, засвідчені підписами та печатками підприємства і не містять виправлень. На його думку, розбіжність між датою наказу про звільнення та датою звільнення не може бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи до страхового стажу, оскільки відповідальність за правильність ведення трудової книжки покладається на роботодавця, а не на працівника. Позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу, чим порушив його право на належне пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим просить визнати такі дії протиправними, зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи з 06.03.1985 по 31.01.1992 та провести відповідний перерахунок і виплату пенсії з дати її призначення.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити оскільки через наявність у датах звільнення позивача розбіжності та у даті зарахування на навчання виправлення неможливо зарахувати період роботи з 06.03.1985 по 31.01.1992 та період навчання з 01.09.1981 по 16.07.1982 до його страхового стажу.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

28.11.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 06.03.1985 по 31.01.1992 та періоду навчання з 01.09.1981 по 16.07.1982.

Листом від 19.12.2024 №49625-50723/Л-02/8-2600/24 відповідач повідомив позивача про відмову у зарахуванні зазначених періодів. Підставою неврахування періоду роботи визначено наявність розбіжності між датою звільнення та датою наказу про звільнення, а підставою неврахування періоду навчання - наявність виправлення у даті зарахування до навчального закладу.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17.07.1982, позивач 06.03.1985 був прийнятий у цех №3 перекваліфікантом оператора дифузійних процесів на підставі наказу №171 від 05.03.1985, а 31.01.1992 звільнений за власним бажанням на підставі наказу №64 від 28.02.1992. Записи про прийняття та звільнення засвідчені підписом відповідальної особи та печаткою підприємства.

Вважаючи відмову відповідача у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом, у якому просить визнати дії відповідача протиправними, зобов`язати зарахувати до страхового стажу період роботи з 06.03.1985 по 31.01.1992 та провести перерахунок і виплату пенсії з 25.07.2024.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058) (в редакціях, чинних на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії).

Під «страховим стажем» згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058 розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).

Згідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р. (далі Інструкція) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р.

П. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» визначено, що заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).

Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (що була чинна на момент видачі трудової книжки позивача).

Щодо відмови відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 06.03.1985 по 31.01.1992 з мотивів наявності розбіжності між датою звільнення та датою наказу про звільнення суд зазначає таке.

Як встановлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , 06.03.1985 позивача прийнято на роботу до цеху №3 перекваліфікантом оператора дифузійних процесів на підставі наказу №171 від 05.03.1985, а 31.01.1992 звільнено за власним бажанням на підставі наказу №64 від 28.02.1992. Записи про прийняття на роботу та звільнення внесені у встановленому порядку, засвідчені підписом відповідальної особи та печаткою підприємства.

Суд звертає увагу, що єдиною підставою для незарахування спірного періоду роботи відповідач визначив наявність розбіжності між датою звільнення та датою наказу про звільнення.

Разом з тим така розбіжність не свідчить про недостовірність записів трудової книжки та не спростовує факту перебування позивача у трудових відносинах у спірний період. Будь-яких доказів того, що запис про звільнення є недійсним, внесений неправомірно або не відповідає первинним документам, відповідачем не надано.

Крім того, недоліки в оформленні кадрової документації або веденні трудової книжки, допущені роботодавцем, не можуть покладатися на працівника та бути підставою для обмеження його права на пенсійне забезпечення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 06.03.1985 по 31.01.1992 лише з мотивів невідповідності дати звільнення даті наказу про звільнення.

У зв`язку із протиправною відмовою відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 06.03.1985 по 31.01.1992, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення, а саме з 25.07.2024, з урахуванням зазначеного періоду страхового стажу.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 06.03.1985 по 31.01.1992.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 06.03.1985 по 31.01.1992 та провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи з 06.03.1985 по 31.01.1992 з дати призначення пенсії - з 25.07.2024, з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.