Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №320/22432/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м. Київ справа №320/22432/26

Київський окружний адміністративний суд у складі

головуючої судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )

доГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) Пенсійного фонду України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, код ЄДРПОУ 00035323)

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Пенсійного фонду України, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (Відповідач - 1) щодо припинення нарахування та виплати пенсії по інвалідності Позивачу - ОСОБА_1 з 01.12.2025 року та щомісячної грошової компенсації вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до категорії 1, які постраждали внаслідок ЧАЕС;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області та Пенсійного фонду України (центрального апарату, м. Київ, вул. Бастіонна, 9) щодо вимагання проходження медичної перекомісії всупереч дії Постанов КМУ №225 від 08.03.2022 та №390 від 30.03.2022 р., та медичних протипоказань Позивача - ОСОБА_1 , для поновлення нарахування та виплати пенсії по інвалідності та щомісячної грошової компенсацію вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до категорії 1, які постраждали внаслідок ЧАЕС;

- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області та Пенсійного фонду України (центрального апарату) щодо систематичного та тривалого невиконання стосовно Позивача Постанов Кабінету Міністрів України №225 від 08.03.2022 та № 390 від 30.03.2022;

- визнати протиправними дії (або рішення) Пенсійного фонду України (Відповідач-2) щодо відмови у задоволенні скарги (звернення) Позивача - ОСОБА_1 , залишення в силі рішення дій щодо припинення виплати пенсії по інвалідності та щомісячної грошової компенсації вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до категорії 1, які постраждали внаслідок ЧАЕС;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (Відповідач-1) поновити нарахування та виплату: а) пенсії по інвалідності Позивачу - ОСОБА_1 , з 01.12.2025 року на основі підпункту 14 - 6.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов?язкове страхування»; б) щомісячної грошової компенсації вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до категорії 1, які постраждали внаслідок ЧАЕС; в) одноразову грошову допомогу пенсіонерам у розмірі 1500 гривень відповідно до Постанови КМУ №341 від 18.03.2026 р. віднесених до категорії 1, які постраждали внаслідок ЧАЕС;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області Відповідач-1 виплатити заборгованість пенсії по інвалідності Позивачу ОСОБА_1 , щомісячної грошової компенсації вартості продукті харчування для громадян, віднесених до категорії 1, які постраждали внаслідок ЧАЕС, за період з 01.12.2025 р., по день фактичного поновлення виплат, та виплатити одноразову грошову допомогу пенсіонерам у розмірі 1500 гривень відповідно до Постанови КМУ №341 від 18.03.2026;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області продовжувати нарахування та виплату пенсії по інвалідності та щомісячної грошової компенсації вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до категорії 1, які Поражали налі ЧАС, Позивачу ОСОБА_1 , протягом усього періоду дії воєнного стану в Україні та протягом шести місяців після припинення або скасування дії воєнного стану в Україні, без обов?язкового проходження повторного огляду експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування людини;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (Відповідач-1) нарахувати та виплатити Позивачу - ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III та Порядку №159, за весь період прострочення по день фактичної виплати заборгованості.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі довідки МСЕК серії АВ №1089261 їй встановлено ІІ групу інвалідності строком до 10.11.2025, у зв`язку з чим вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що з 01.12.2025 їй припинено виплату пенсії та усіх інших додаткових виплат, передбачених законодавством. ГУ ПФУ у Київській області у відповідь на запит листом повідомило, що у відповідності до абзацу 13 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, зобов`язані у період з 01.04.2025 по 01.11.2025 пройти оцінювання повсякденного функціонування. Виплата пенсії по інвалідності, яка продовжувалась на строк дії воєнного стану в України, припинена з врахуванням Постанови №1338. Позивач вважає таку поведінку відповідача протиправною, оскільки інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачі, повідомлені належним чином про відкриття провадження у справі через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", а також про можливість надати до суду відзив на позовну заяву у визначений судом строк, правом надання відзиву на позовну заяву не скористалися без зазначення причин неподання відзиву.

Суд зазначає, що надання відзиву є правом відповідача. Відповідно до частини 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного суд вважає можливим розгляд та вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми та належними.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до довідки до акта огляду Медико-соціальною експертною комісією серії АВ №1089261 ОСОБА_1 29.11.2022 встановлено ІІ групу інвалідності з датою чергового переогляду 10.11.2025.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» по інвалідності

Позивачу з 01.12.2025 було припинено виплату пенсії по інвалідності та усіх інших видів доплат та соціальної допомоги.

Позивач звернулась з листом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою в якій просила повідомити про причини припинення та просила поновити виплату пенсії.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області листом від 16.12.2025 №41559-4878/М-02/8-1000/25 з посиланням на перехідні положення, а саме пункт 14-6.1 Закону №1058, відмовлено у поновленні виплати пенсії, з тих підстав, що позивачем не пройдено повторного огляду.

Вважаючи поведінку відповідача такою, що порушує її право на отримання пенсії, позивач звернулась в суд за захистом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі за текстом - Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За приписами частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За змістом частини 1 статті 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Як вже зазначалося судом, позивач отримувала пенсію по інвалідності з 28.12.2022 по 30.11.2025, як особа з інвалідністю ІІ групи загального захворювання на підставі довідки до акта огляду медко-соціальною експертною комісією від 29.11.2022 серії АВ №1089261, про визнання ОСОБА_2 особою з інвалідністю ІІ групи захворювання пов`язане з ліквідацією Аварії на ЧАЕС, при цьому, в період з 01.03.2023 по 01.12.2025 виплата пенсії по інвалідності позивачці проводилася відповідно до підпункту 14-6.1 пункту 14-6 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без результатів повторного огляду на період дії воєнного стану.

Підставою для припинення нарахування та виплати позивачці пенсії з грудня 2025 року відповідач, із посиланням на положення пункту 3 постанови КМУ № 1338, зазначив відсутність у ГУ ПФУ у Київській області рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо визнання позивача особою з інвалідністю.

Оцінюючи дії відповідачів в спірних правовідносинах суд зазначає, що відповідно до підпункту 14-6.1 пункту 14-6 розділу XV Закону № 1058-IV для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, яким призначено пенсію по інвалідності або пенсію у зв`язку з втратою годувальника, у яких строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні, у разі неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи з причин, визначених Кабінетом Міністрів України, виплата пенсії продовжується до дати проведення повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи або протягом шести місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, надзвичайного стану в Україні (для осіб, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у період дії воєнного стану, - не менш як на весь строк їхньої військової служби). Якщо при повторному огляді, оцінюванні повсякденного функціонування особі з інвалідністю встановлено іншу групу (підгрупу) інвалідності, розмір пенсії, виплату якої продовжено відповідно до цього пункту, переглядається з місяця, наступного за місяцем надходження повідомлення про встановлення інвалідності до територіального органу Пенсійного фонду України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" установлено, що в разі коли особі інвалідність (із зазначенням строку повторного огляду) була встановлена до набрання чинності цією постановою відповідно до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 Питання медико-соціальної експертизи (Офіційний вісник України, 2009 р., № 95, ст. 3265), і строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України, але яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 8 березня 2022 р. № 225 Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період воєнного стану на території України (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1310) не проходила такий повторний огляд в медико-соціальних експертних комісіях:

чоловіки віком від 25 до 60 років, яким була встановлена друга або третя група інвалідності із зазначенням строку повторного огляду, зобов`язані у період з 1 квітня 2025 р. до 1 листопада 2025 р. пройти оцінювання повсякденного функціонування відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

інші особи, за винятком тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, проходять оцінювання повсякденного функціонування до 1 квітня 2026 року.

До числа тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, належать:

особи, місцем проживання яких є території, що включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації;

особи, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, не чують, не розмовляють, не бачать (на обидва чи одне око), не мають очей (ока), кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, в яких наявне онкологічне захворювання, інтелектуальні порушення чи психічні розлади, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми, причина інвалідності з дитинства.

Згідно з випискою від 16 червня 2016 року №7743 позивачу проведено лікування онкологічного захворювання та рекомендовано до подальшого спостереження онколога за місцем проживання.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд зазначає, що оскільки інвалідність позивачу була встановлена з 29.11.2022, що вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, тобто до набрання чинності Постановою № 1338 (26.11.2024), та строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України, у зв`язку з чим позивачці продовжувалася виплата пенсії до 08.08.2025 включно, в даному випадку позивачка зобов`язана пройти медогляд до 01 квітня 2026 року для оцінювання повсякденного функціонування. До 01 квітня 2026 року інвалідність позивачки вважається продовженою.

Відтак, твердження відповідача щодо правомірності припинення виплати пенсії по інвалідності позивачці з грудня 2025 року у зв`язку з відсутністю у ГУ ПФУ у Київській області рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо визнання позивачки особою з інвалідністю є необґрунтованими, зважаючи на право позивачки на проходження повторного огляду в медико-соціальних експертних комісіях до 1 квітня 2026 року.

Інших підстав для припинення виплати позивачу пенсії по інвалідності з грудня 2025 року матеріли справи не містять. Відповідних підстав відповідачі суду не повідомили.

За встановлених обставин, дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо припинення виплати позивачці пенсії по інвалідності ІІ групи є протиправними.

З огляду на вказане позовні вимоги підлягають задоволенню, а зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області відновити виплату пенсії позивачці по інвалідності ІІ групи та здійснити перерахунок і виплату заборгованості відповідає меті належного поновлення прав позивача та слугуватиме досягненню того, щоб виниклий між сторонами спір було остаточно вирішено.

Щодо позовних вимог в частин виплати грошової компенсації вартості продуктів харчування, суд зазначає наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991, який також створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, а також соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до положень статті 37 цього Закону (у редакції, чинній із 09 липня 2007 року) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання.

У свою чергу, підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" № 107-VI від 28.12.2007, текст статті 37 Закону № 796-XII було викладено в новій редакції, за змістом якої громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008, положення пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI визнані неконституційними.

Разом з тим, у 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 37 Закону № 796-XII застосовувались у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Підпунктом 7 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VІІІ від 28.12.2014, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, статті 31, 37, 39 та 45 Закону № 796-XII виключено.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17.07.2018, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Таким чином, рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто остання з 17 липня 2018 року є чинною.

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою в цій частині позовних вимог, а відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у рішенні від 21.01.2019 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 по справі № 240/4946/18, яка є зразковою, позивач, відповідно до рішення Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17.07.2018 та статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 має право на нарахування та виплату з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09 липня 2007 року). При цьому, у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VІІІ від 06.12.2016, яким на даний час установлено розрахункову величину в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону № 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, а застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 01 січня календарного року.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000, незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України, зокрема, порядок його виконання, відповідні державні органи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 17.07.2018 відновлено право громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, на щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року.

З огляду на наведене, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту - шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати з 01.12.2025 такої щомісячної грошової допомоги, та відновленню - шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Щодо решти позовних вимог в частині ненаданні відповідей, неналежного розгляду скарг, а також протиправного вимагання вчинення від позивача певних дій, суд залишає без задоволення, оскільки позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами порушення її прав в цій частині.

Крім цього, суд зауважує, що на момент припинення пенсії позивачу не виплачувалась одноразова грошова допомога пенсіонерам у розмірі 1500 гривень відповідно до Постанови КМУ №341 від 18.03.2026 р. віднесених до категорії 1, які постраждали внаслідок ЧАЕС, а тому такі позовні вимоги є передчасними і задоволенню не підлягають.

В частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача «виплачувати» перераховану пенсію на підставі оновленої довідки виданої уповноваженим органом, суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено, що такі виплати не будуть здійснюватися після набрання судовим рішенням законної сили, отже, вимоги в цій частині є передчасними, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що ймовірно будуть порушені у майбутньому, а тому, суд відмовляє в їх задоволенні.

Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог в частині виплати компенсації втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати пенсії, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

За статтею 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону № 2050-III).

Відповідно до статті 3 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону № 2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 аналогічні положенням Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст наведених норм права дає підстави стверджувати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. Одночасно законодавець пов`язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.

Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 520/2020/19 та від 25.03.2025 у справі № 400/8389/21.

Отже, виникненню права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати передує несвоєчасне нарахування та виплата доходу, за певний період, адже нарахування такого виду компенсації проводиться шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Тобто, для проведення компенсації обов`язковою умовою є наявність нарахованого, але не виплаченого доходу, а також порушення встановлених строків його виплати на один і більше календарний місяць.

Судом установлено, що заборгованість за пенсією не нараховано, а тому і не виплачена позивачеві.

Ураховуючи, що відповідачем позивачу не нараховані і не виплачені суми, та те, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, заявлені позовні вимоги є передчасним.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 19 червня 2025 року у справі №580/11000/23.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.

Відповідно до норм Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) та Пенсійного фонду України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, код ЄДРПОУ 00035323) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії по інвалідності Позивачу - ОСОБА_1 з 01.12.2025 року та щомісячної грошової компенсації вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до категорії 1, які постраждали внаслідок ЧАЕС.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області поновити нарахування та виплату: пенсії по інвалідності Позивачу - ОСОБА_1 , з 01.12.2025 року на основі підпункту 14 - 6.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове страхування»; щомісячної грошової компенсації вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до категорії 1, які постраждали внаслідок ЧАЕС.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.