Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №260/2570/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2026 рокум. Ужгород№ 260/2570/26

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі уповноваженого представника Морозова Вадима Юрійовича (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 14а, офіс 104) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2026 року ОСОБА_1 , в особі уповноваженого представника Морозова Вадима Юрійовича звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 , якою просить: « 1) визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) в частині призову мене, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на військову службу у зв`язку з мобілізацією та похідний наказ командира Військової частини НОМЕР_2 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ (ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) в частині зарахування, ОСОБА_1 , до особового складу Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ: ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ); 2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ: ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) виключити, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зі списків особового складу військової частини, та виключити ОСОБА_1 , з єдиного державного реєстру військовослужбовців».

29 квітня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

22 червня 2026 року ухвалою суду витребувано від Військової частини НОМЕР_2 наказ в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_2 . У задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів від 21 квітня 2026 року – відмовлено. У задоволенні клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції – відмовлено. Відкладено розгляд справи на 31 серпня 2026 року.

1. Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 не надали будь яких належних документів про підстави затримання та не надали документів на підтвердження своїх повноважень. Крім цього, жодний документ (включаючи ухвала суду), протокол про затримання, постанова слідчого на затримання, ОСОБА_1 , у нього відсутні. Кримінальне провадження також порушено не було. Просить звернути увагу, що ОСОБА_1 , не було надано можливості пройти ВЛК в повному обсязі, в результаті чого, визнали повністю придатним до військової служби безпідставно. Наголошує, що військово-лікарською комісією допущено формальну процедуру медичного огляду. Відповідач фактично своїми діями спонукав до проходження військово-лікарської комісії, що суперечить статті 19 Конституції України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12 травня 2026 року відповідачем 1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначають, що станом на 19.03.2026 року Позивач не мав відстрочки від призову, та відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перебував у картотеці з відміткою «підлягає призову», підстав для непроведення мобілізаційних заходів стосовно ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_3 не було. У своїй позовній заяві Позивач зазначає, що йому не було надано можливості пройти військову лікарську комісію в повному обсязі, в результаті чого його визнано придатним до військової служби, та вказує що він не придатний до служби з переоглядом через 6 місяців. Водночас Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів чи документів на підтвердження його тверджень щодо встановлення йому висновку чи діагнозу про «непридатність до військової служби з повторним переоглядом через 6 місяців». Вказані документи були відсутні як під час проходження ним військово лікарської комісії, так і не додані до поданої позовної заяви. Згідно з карткою обстеження та медичного огляду, а також висновком лікаря-терапевта, ОСОБА_1 був оглянутий лікарями відповідних спеціальностей, а саме: терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, отоларингологом та психіатром. Крім того, позивач власноручно підписав картку обстеження та медичного огляду, чим підтвердив факт проходження військово-лікарської комісії та ознайомлення з результатами медичного огляду. Вказане спростовує доводи Позивача щодо нібито неповного проходження ВЛК та свідчить про безпідставність тверджень про порушення процедури медичного огляду. 19.03.2026 року Позивач пройшов ВЛК та за результатами медичного огляду його було визнано придатним до військової служби. Того ж дня військовозобов`язаному ОСОБА_1 було вручено повістку з метою призову на військову службу під час мобілізації, а також мобілізаційне розпорядження. При цьому Позивач власноручно підписав відповідні документи, чим підтвердив факт їх отримання, ознайомлення зі змістом повістки та мобілізаційного розпорядження, а також доведення до нього інформації щодо подальших дій та обов`язку прибуття для проходження військової служби. Таким чином твердження Позивача про вчинення протиправних дій з боку працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 є надуманими та безпідставними. Як вбачається з бланку попередньої співбесіди, ОСОБА_1 власноруч зазначив, що права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації не має. Крім того, у вказаному бланку Позивач також підтвердив відсутність будь-яких претензій, заяв чи скарг до представників ІНФОРМАЦІЯ_1 .

13 травня 2026 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач у відзиві жодним чином не спростовує і не надає доказів того, що позивачу ОСОБА_1 була вручена повістка у встановленому законом порядку перед його доставленням до ТЦК 19.03.2026 року. Повістка видана йому вже після прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Довідку, яку надав ІНФОРМАЦІЯ_4 про доставлення (супроводження) громадянина до центру комплектування та соціальної підтримки від 19.03.2026, підтверджує факт примусового доставлення позивача. При цьому, протокол про адміністративне затримання, а також протокол про адміністративне правопорушення не складався- тобто навіть адміністративного порушення з боку позивача не встановлено. Отже, будь-яких правових підстав для перебування ОСОБА_1 на території ТЦК 19.03.2026 не існувало. Крім того, медичний огляд та видача наказу про призов здійснені в один і той самий день - 19.03.2026 року. Це унеможливлює проведення повноцінної ВЛК, яка відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗС України, затвердженого наказом МО від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402), передбачає обов`язкове вивчення медичної документації, результатів обстежень, висновків вузьких спеціалістів. По-друге, довідка ВЛК № 2026-0319-1106-5168-3 від 19.03.2026 свідчить про наявність у позивача діагнозів: Ожиріння 2 ступеню, аліментарно-конституційного (ІМТ: 35,5 кг/м2). При цьому позивач звертав увагу комісії на те, що на період примусового доставлення його до ІНФОРМАЦІЯ_3 він перебував на лікарняному, з приводу захворювання грипом А (код: ICPC2: А77, вірусні захворювання). Документи про ці захворювання до уваги ВЛК прийняті не були. По-третє, відповідно до п. 2.4.6. Положення № 402 рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Позивача не повідомлено про право на оскарження висновку ВЛК та проведення повторного огляду, копію постанови ВЛК йому не вручено - що є грубим порушенням його прав.

15 травня 2026 року відповідачем 2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначають, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 Оперативно тактичного з`єднання – 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (по стройовій частині) від 20.03.2026 року № 57 мтд солдат ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення. Станом на сьогодні, позивач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі – військова частина НОМЕР_2 НГУ). У той же час, слід додати, що наказ про зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 НГУ є розпорядчим документом командира військової частини НОМЕР_2 НГУ виключно щодо зарахування позивача, як уже діючого військовослужбовця Національної гвардії України, до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення. Позивач не реалізував своє право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки не звертався до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з відповідною заявою та належними підтверджуючими документами. Водночас Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів чи документів на підтвердження його тверджень щодо встановлення йому висновку чи діагнозу про «непридатність до військової служби з повторним переоглядом через 6 місяців. Вказані документи були відсутні як під час проходження ним військово-лікарської комісії, так і не додані до поданої позовної заяви.

21 травня 2026 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначають, що Відповідач 2 у розділі ІІ свого відзиву цитує норми Конституції України (ст. 65), Закону № 2232-XII та Порядку № 560 щодо загального обов`язку захисту Вітчизни. Позивач не заперечує конституційні обов`язки громадян, проте наголошує, що будь який призов під час мобілізації повинен відбуватися виключно у спосіб та в порядку, що визначені законом. У позовній заяві чітко доведено, що стосовно Позивача ІНФОРМАЦІЯ_4 було допущено явне свавілля, а саме: Відповідач 1 проігнорував наявні скарги та медичні документи Позивача про хронічні захворювання, не провів належного медичного огляду, чим порушив Наказ МОУ № 402. Таким чином, загальні посилання Відповідача 2 на триваючий воєнний стан та обов`язок служби не можуть виправдовувати протиправні дії державних органів щодо примусового зарахування особи до лав НГУ без дотримання законних процедур.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 19 березня 2026 року проведено медичних огляд Позаштатною постійно діючою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 та на підставі статті 13В графи ІІ Розладу хвороб визнано придатним до військової служби, відповідно до довідки військово – лікарської комісії від 19 березня 2026 року № 2026-0319-1106-5168-3, (а.с. 62, зворот).

19 березня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 наказом № 678 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» призвано ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_2 , (а.с. 61).

20 березня 2026 року наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 57 мтд зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_1 , який прибув для проходження служби за призовом під час мобілізації на особливий період з ІНФОРМАЦІЯ_7 та призначеного на посаду курсанта 1-го навчального відділення 5-го навчального взводу 4-ї навчальної роти навчального батальйону.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачене Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232).

Як встановлено частиною 3 статті 1 даного Закону №2232 військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо позовної вимоги визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на військову службу у зв`язку з мобілізацією, судом встановлено наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022р. №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).

Частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частинами 5 - 7 статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Військовий обов`язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.

У випадках, передбачених законом, іноземці та особи без громадянства (у тому числі звільнені з полону до завершення бойових дій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України), які на законних підставах перебувають на території України (далі - іноземці та особи без громадянства), можуть у добровільному порядку (за контрактом) проходити військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина 9 статті 1 Закону №2232-XII).

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі регламентується Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Положення №1153/2008 громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Підпунктом 1 пункту 252 Положення №1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону №3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. №154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); надають командирам військових частин інформацію про військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.

У відповідності до пункту 12 цього Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.

Відповідно до пункту 253 Положення №1153 призови на військову службу військовозобов`язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а резервістів - командирами військових частин на підставі указів Президента України.

За частиною 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Судом встановлено, що позивач є військовозобов`язаним, який Військово-лікарською комісією не визнаний непридатним до військової служби, що не оскаржується сторонами.

Також позивач не був заброньований в установленому законом порядку, оскільки доказів суду не надано.

Крім того, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що ним до ІНФОРМАЦІЯ_1 подавалася заява про надання відстрочки від призову під час мобілізації.

Враховуючи наведені обставини, а також Указ Президента України №69/2022, суд приходить до висновку, що відповідачем 1 правомірно здійснено призов позивача на військову службу по мобілізації з подальшою відправкою для проходження військової служби до військової частини, оскільки це є його конституційним обов`язком, а відтак наказ від 19 березня 2026 року № 678 в частині призову ОСОБА_1 не підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_2 в частині, що стосується зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_2 , судом встановлено наступне.

Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період є день, визначений статтею 24 Закону №2232-XII.

Відповідно до пункту 4 частини 1 та абзацу 1 частини 3 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається, зокрема, день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 р. №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 р. за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Інструкція 280, у редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 1- 2, 4-5 Розділу XII Інструкції №280 для обліку особового складу в особливий період використовуються: 1) на особовий склад, який перебуває на військовій службі (здійснює трудову діяльність), а також військовослужбовців, які проходили службу у військовому резерві за контрактом та призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період,- облікові документи, які велися на нього у військовій частині в мирний час; 2) на військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період - особові справи, обліково-послужні та послужні (скорочені послужні) картки (відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби), отримані з ТЦК та СП.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Військовослужбовцям, переміщеним під час мобілізації до нового місця служби у військові частини, що не входять до складу військ (сил), які беруть участь у бойових діях, одночасно із врученням припису видається на руки в опечатаному пакеті їхні облікові документи (крім особових справ). Особові справи таких військовослужбовців (для осіб офіцерського складу - перші примірники) пересилаються встановленим порядком до нового місця проходження військової служби. Другі примірники та послужні картки осіб офіцерського складу, а також послужні картки осіб рядового, сержантського і старшинського складу пересилаються до служб персоналу вищих рівнів або кадрових центрів, відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців.

Якщо військовослужбовці вибувають у складі команди, то їхні особові справи, обліково-послужні картки (в залежності від категорії обліку таких осіб) можуть бути видані в опечатаному пакеті під підпис старшому команди. Про видачу пакетів з особовими справами та рештою облікових документів робиться відмітка в приписах (поіменних списках команд).

Під час переміщення військовослужбовців до військових частин, які беруть участь у бойових діях, їхні особові справи, послужні та обліково-послужні картки (відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби) пересилаються до служб персоналу вищих рівнів, в яких ведеться персональний облік цих військовослужбовців. У разі постійного розташування служби персоналу штабу військової частини, яка бере участь у бойових діях, у районі відновлення або в місці евакуації (постійне місце дислокації військової частини знаходиться поза межами ведення бойових дій), перші примірники особових справ та обліково-послужні картки військовослужбовців (відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби) направляються до місця розташування служби персоналу штабу військової частини, до якої їх було переміщено. Другі примірники особових справ осіб офіцерського складу, а також послужні картки осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу пересилаються до служб персоналу вищих рівнів, відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців.

Пунктом 30 Розділу ІІ Інструкції №280 встановлено, що виключно на підставі наказів по стройовій частині здійснюється зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків військової частини.

Відповідно до пункту 32 Розділу ІІ Інструкції №280 зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є:

1) для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця;

2) для військовослужбовців, військову службу яким було призупинено,- виправдувальний вирок суду (його належним чином завірена копія), що набрав законної сили, постанова органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, наказ відповідного командира (начальника) по особовому складу про продовження військовослужбовцю військової служби та дії контракту;

3) для працівників - трудові договори (або контракти) та особисті заяви про прийом на роботу з відповідним рішенням командира (начальника) щодо їх прийняття.

До списків особового складу військової частини не зараховуються особи, відряджені з інших військових частин.

Зараховування до списків особового складу військової частини або виключення із них здійснюється із поіменним зазначенням кожного військовослужбовця в наказі по стройовій частині.

Таким чином, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, приписів і документів, що посвідчують особу військовослужбовця.

Судом встановлено, що 19 березня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 наказом № 678 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» призвано ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_2 , (а.с. 61).

20 березня 2026 року наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 57 мтд зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_1 , який прибув для проходження служби за призовом під час мобілізації на особливий період з ІНФОРМАЦІЯ_7 та призначеного на посаду курсанта 1-го навчального відділення 5-го навчального взводу 4-ї навчальної роти навчального

АДРЕСА_2 Військової частини НОМЕР_2 не мав права не зарахувати позивача до особового складу військової частини, адже отримав усі передбачені чинним законодавством документи та беззаперечні правові підстави для видання оспорюваного позивачем наказу.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ командира військової частини в частині зарахування до особового складу військової частини є правомірним та таким, що прийнятий відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України, доводи позивача про незаконність наказу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаного наказу слід відмовити.

Щодо позовної вимоги зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини, судом встановлено наступне.

Частиною 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ визначено, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-ХІІ.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Таким чином, з 19 березня 2026 року (день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки) позивач проходить військову службу та набув правового статусу «військовослужбовець».

Згідно з пункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

Статтею 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби.

Суд звертає увагу, якщо позивач на теперішній час не може проходити військову службу з підстав, визначених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, то він має право у встановленому порядку ініціювати питання про звільнення з військової служби.

Враховуючи вищенаведене, відповідна позовна вимога позивача задоволенню не підлягає.

Позовна вимога про зобов`язання виключити ОСОБА_1 , з єдиного державного реєстру військовослужбовців є похідною. Враховуючи, що судом не встановлено протиправності наказів відповідачів та відмовлено у задоволенні основних позовних вимог, відсутні правові підстави і для задоволення вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити ОСОБА_1 , з єдиного державного реєстру військовослужбовців.

Суд також зазначає, що решта доводів позовної заяви не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, доводи позивача, викладені в адміністративному позові, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в особі уповноваженого представника Морозова Вадима Юрійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 31 серпня 2026 року.

СуддяТ.В.Скраль