Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №260/2218/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2026 року м. Ужгород№ 260/2218/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди із 01.12.2024 р. по 08.12.2024, з 28.12.2024 р. по 31.12.2024 р., з 01.01.2025 р. по 31.01.2025 р., з 01.02.2025 р. по 28.02.2025 р., з 19.03.2025 р. по 31.03.2025 р., з 01.04.2025 р. по 30.04.2025 р., з 01.05.2025 р. по 31.05.2025 р., з 01.06.2025 р. по 30.06.2025 р., з 01.07.2025 р. по 29.07.2025 р., з 30.07.2025 р. по 24.08.2025 р., з 13.09.2025 р. по 14.09.2025 р., з 25.09.2025 р. по 21.11.2025 р., з 19.12.2025 р. по 31.12.2025 р. із розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі Позивача у таких діях та заходах;

2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період із 01.12.2024 р. по 08.12.2024, з 28.12.2024 р. по 31.12.2024 р., з 01.01.2025 р. по 31.01.2025 р., з 01.02.2025 р. по 28.02.2025 р., з 19.03.2025 р. по 31.03.2025 р., з 01.04.2025 р. по 30.04.2025 р., з 01.05.2025 р. по 31.05.2025 р., з 01.06.2025 р. по 30.06.2025 р., з 01.07.2025 р. по 29.07.2025 р., з 30.07.2025 р. по 24.08.2025 р., з 13.09.2025 р. по 14.09.2025 р., з 25.09.2025 р. по 21.11.2025 р., з 19.12.2025 р. по 31.12.2025 р. із розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі позивача у таких діях та заходах, із урахуванням раніше вже проведених виплат за цей період.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є військовослужбовцем, який брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в зоні бойових дій на території Путивльської міської територіальної громади Сумської області, що підтверджується належними доказами. Однак відповідач протиправно не виплачував у спірному періоді передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 додаткову винагороду 100 000,00 грн.

24 квітня 2026 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує. Так, зазначив, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 у розмірі 100 000,00 грн. була передбачена у разі особистого вчинення кожним конкретним військовослужбовцем протягом доби (календарного дня) будь-якого діяння, що передбачено наказом Міністерства оборони України № 44 від 25.01.2023, та підтвердженого належно оформленими документами. Факт безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях повинно бути відповідним чином оформлено належними документами: рапортами командира підрозділу, журналом бойових дій, бойовим наказом (бойовим розпорядженням). Окрім того, обов`язковою умовою для виплати такої винагороди є перебування військовослужбовця безпосередньо в районах їх здійснення на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони. В спірних правовідносинах позивач такого права не набув.

01 червня 2026 року представник позивача подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погоджується. Стверджує, що участь позивача у спірний період у бойових діях підтверджується відомостями довідок, виданих на підставі журналів бойових дій. Звертає увагу суду на те, що у своєму відзиві відповідач не надав доказів на спростування зазначеної у вказаних вище довідках інформації. При цьому вважає, що тягар за неналежне ведення документації має нести військова частина, а не військовослужбовець.

24 серпня 2026 року представник позивача подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» заяву, в якій уточнив спірні періоди та виклав позовні вимоги в наступній редакції:

1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди із 01.12.2024 р. по 08.12.2024, з 27.12.2024 р. по 31.12.2024 р., з 01.01.2025 р. по 31.01.2025 р., з 01.02.2025 р. по 28.02.2025 р., з 19.03.2025 р. по 31.03.2025 р., з 01.04.2025 р. по 30.04.2025 р., з 01.05.2025 р. по 31.05.2025 р., з 01.06.2025 р. по 30.06.2025 р., з 01.07.2025 р. по 29.07.2025 р., з 30.07.2025 р. по 24.08.2025 р., з 13.09.2025 р. по 13.09.2025 р., з 25.09.2025 р. по 21.11.2025 р., з 19.12.2025 р. по 31.12.2025 р. із розрахунку до 100 000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період із 01.12.2024 р. по 08.12.2024, з 27.12.2024 р. по 31.12.2024 р., з 01.01.2025 р. по 31.01.2025 р., з 01.02.2025 р. по 28.02.2025 р., з 19.03.2025 р. по 31.03.2025 р., з 01.04.2025 р. по 30.04.2025 р., з 01.05.2025 р. по 31.05.2025 р., з 01.06.2025 р. по 30.06.2025 р., з 01.07.2025 р. по 29.07.2025 р., з 30.07.2025 р. по 24.08.2025 р., з 13.09.2025 р. по 13.09.2025 р., з 25.09.2025 р. по 21.11.2025 р., з 19.12.2025 р. по 31.12.2025 р. із розрахунку до 100 000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, із урахуванням раніше вже проведених йому виплат за цей період.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_1 , а також безпосередньо у Військовій частині НОМЕР_1 .

Окрім того, відповідно до відомостей довідок № 1435 від 29.07.2025 та № 1464/11262 від 31.12.2025, ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Путивльській міській об`єднаній територіальній громаді Конотопського району Сумської області у період з 01.12.2024 по 08.12.2024, з 28.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 28.02.2025, з 19.03.2025 по 31.03.2025, з 01.04.2025 по 30.04.2025, з 01.05.2025 по 31.05.2025, з 01.06.2025 по 30.06.2025, з 01.07.2025 по 29.07.2025, з 30.07.2025 по 24.08.2025, з 13.09.2025 по 14.09.2025, з 25.09.2025 по 21.11.2025, з 19.12.2025 по 31.12.2025.

Проте відповідно до відомостей довідки № 1464/330/убд від 21.08.2026, ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Путивльській міській об`єднаній територіальній громаді Конотопського району Сумської області у період з 01.12.2024 по 08.12.2024, з 27.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 28.02.2025, з 19.03.2025 по 31.03.2025, з 01.04.2025 по 30.04.2025, з 01.05.2025 по 31.05.2025, з 01.06.2025 по 30.06.2025, з 01.07.2025 по 29.07.2025, з 30.07.2025 по 24.08.2025, з 13.09.2025 по 13.09.2025, з 25.09.2025 по 21.11.2025, з 19.12.2025 по 31.12.2025.

Згідно з наданою Військовою частиною НОМЕР_1 інформаційною (архівною) довідкою № 1464-12483 від 09.08.2026, ОСОБА_1 у період з 01.12.2024 по 29.07.2025 виконував обов`язки за посадою командира Військової частини НОМЕР_2 . У період з 30.07.2025 по 31.12.2025 підполковник ОСОБА_1 виконував обов`язки за посадою командира НОМЕР_3 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 . Згідно з наявними бойовими розпорядженнями, наказами, замислами Військової частини НОМЕР_2 на весь особовий склад частини покладено завдання «продовження ведення оборонного бою». Основним завданням підполковника ОСОБА_1 є управління підпорядкованими силами під час ведення бойових дій. На виконання бойового розпорядження військової частини НОМЕР_1 № 1464/3768/дск від 27.11.2024 щодо перевірки позицій підпорядкованих частин командиром Військової частини НОМЕР_2 з метою визначення стану справ та надання допомоги з питань виконання бойових завдань підполковник ОСОБА_1 постійно перебував на позиціях першої лінії оборони військової частини НОМЕР_2 у наступні дати: з 01.12.2024 по 08.12.2024, з 28.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 28.02.2025, з 19.03.2025 по 31.03.2025, з 01.04.2025 по 30.04.2025, з 01.05.2025 по 31.05.2025, з 01.06.2025 по 30.06.2025, з 01.07.2025 по 29.07.2025; а також Військової частини НОМЕР_1 у періоди з 30.07.2025 по 24.08.2025, з 13.09.2025 по 14.09.2025, з 25.09.2025 по 21.11.2025, з 19.12.2025 по 31.12.2025. Поряд з цим рапорти військових частин із розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі підполковника ОСОБА_1 у період з 01.12.2024 по 31.12.2025 у бойових діях у архіві військової частини НОМЕР_1 відсутні.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи розрахункових листів, додаткова винагорода у збільшеному розмірі до 100 000,00 грн за спірний період ОСОБА_1 не виплачувалася.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Нормами ч. 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Нормами ст. 1-2 Закону №2011 визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №2011, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 ст. 9 Закону №2011 визначено, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, а також надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно ч. 4 ст. 9 Закону №2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань кваліфікованим особовим складом, а також враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування, керівниками розвідувальних органів України.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.

Пунктом 4 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Пунктом 6 цього Указу Кабінету Міністрів України визначено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 168 (далі – Постанова № 168). До такої постанови неодноразово вносились зміни.

Так, п. 1 Постанови № 168 (в редакції, що діяла у спірний період) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 1-1 Постанови № 168 установлено, що на період воєнного стану:

- військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70 000,00 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;

- військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;

- військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (п. 1-2 Постанови № 168).

Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора.

Вказане кореспондується також з нормами розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі – Порядок № 260).

Так, п. 2 розділу ХХХІV Порядку № 260 деталізовано, що додаткова винагорода у розмірі 100 000,00 гривень виплачується тим військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах), зокрема, під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту).

Згідно з пп. 3, 4 розділу ХХХІV Порядку № 260, райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до п. 9 розділу ХХХІV Порядку № 260, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:

- командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;

- керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (п. 10 розділу ХХХІV Порядку № 260).

Отже, право на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі пов`язується не лише з фактом проходження військової служби в районі ведення бойових дій, а насамперед із безпосереднім виконанням визначених бойових (спеціальних) завдань.

Безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони підтверджується виконанням конкретних бойових (спеціальних) завдань та має бути оформлена відповідними документами, зокрема: є бойовими наказами, журналами бойових дій та рапортами командирів, які мають оцінюватися в їх сукупності.

Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2024 року у справі № 160/23417/23 наголосив на тому, що при вирішенні питання наявності у військовослужбовця права на отримання підвищеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди, суд повинен встановити: 1) які саме завдання та заходи виконував позивач упродовж спірного періоду; 2) у яких районах та за яких умов такі завдання виконував позивач; 3) чи належали ці завдання до переліку бойових (спеціальних) завдань, виконання яких відповідно до нормативного регулювання є підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

Досліджуючи матеріали справи в контексті вищезазначених вимог, з якими законодавець пов`язує право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі, суд встановив, що позивач у спірні періоди брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, на території Путивльської міської об`єднаної територіальної громади Конотопського району Сумської області, що згідно з наказами Головнокомандувача Збройних Сил України відноситься до районів ведення воєнних (бойових) дій. Окрім того, окремі населені пункти Путивльської міської об`єднаної територіальної громади відносяться до зони ведення воєнних (бойових) дій відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 та Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376.

Стосовно заходів і завдань, які позивач виконував у складі Військових частин НОМЕР_2 й НОМЕР_1 , суд враховує відомості, надані відповідачем на виконання вимог ухвал суду в інформаційній (архівній) довідці.

Так, у період з 01.12.2024 по 29.07.2025 підполковник ОСОБА_1 виконував обов`язки за посадою командира військової частини НОМЕР_2 . У період з 30.07.2025 по 31.12.2025 підполковник ОСОБА_1 виконував обов`язки за посадою командира НОМЕР_3 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 .

Завдання командира військової частини визначені Статутами Збройних Сил України. До таких основних завдань належать:

1. Бойова та мобілізаційна готовність, зокрема:

- забезпечення постійної готовності підрозділів до виконання бойових завдань за призначенням;

- організація заходів мобілізації, прийому поповнення та злагодження;

- управління підпорядкованими силами під час ведення бойових дій;

2. Управління особовим складом:

- розстановка кадрів, виховання військовослужбовців та підтримання високого рівня військової дисципліни;

- турбота про морально-психологічний стан бійців, дотримання їхніх прав та забезпечення належних умов служби;

- здійснення профілактики правопорушень, включаючи розгляд та реагування на випадки самовільного залишення військової частини (СЗЧ) чи дезертирства;

3. Забезпечення та логістика:

- організація належного обліку, зберігання та експлуатації озброєння, військової техніки та боєприпасів;

- всебічне забезпечення частини: поповнення боєкомплекту, постачання продовольства, речового майна та паливно-мастильних матеріалів;

- організація медичного забезпечення та харчування особового складу.

4. Адміністративна та фінансова діяльність:

- управління повсякденною діяльністю підрозділів, контроль за веденням діловодства та службової документації;

- розподіл фондів грошового забезпечення, контроль за законністю та цільовим використанням бюджетних коштів;

- взаємодія з місцевими органами влади та іншими силовими структурами.

Відповідно до п. 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Отже, командир військової частини (командир батальйону) безпосередньо не виконує бойові завдання під час ведення бойових операцій на лінії бойового зіткнення з противником, натомість здійснює управлінські функції підпорядкованими силами під час ведення бойових дій.

На підтвердження наявності права на отримання спірної додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн позивач надав виключно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 29.07.2025 р. № 1435 та А7029 від 31.12.2025 р. № 1464/11262.

Верховний Суд у постанові від 28 травня 2026 року у справі № 380/137/25 підкреслив, що довідка, навіть якщо вона видана для цілей отримання статусу учасника бойових дії, не може бути проігнорована. Однак вказав, що вона підлягає оцінці разом із бойовими розпорядженнями, журналами бойових дій та іншими документами, які підтверджують або спростовують фактичну участь у бойових завданнях.

Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2024 року у справі №200/4100/23 звернув увагу на те, що під час розгляду цієї категорії справ суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у відповідний період, оцінюючи її у сукупності з іншими доказами у справі.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи суд витребував у відповідача витяги з журналів бойових дій щодо позивача, на підставі яких видані довідки № 1435 від 29.07.2025 та № 1464/11262 від 31.12.2025.

На виконання вимог суду Військова частина НОМЕР_1 надала витяги з журналів бойових дій, відповідно до відомостей яких ОСОБА_1 у спірні періоди виконував завдання «Командир В/ч НОМЕР_2 ». Будь-яких відомостей щодо безпосереднього виконання позивачем бойових завдань під час участі у бойових діях такі витяги з журналів бойових дій не містять.

Поряд з цим згідно з законодавчими нормами додаткова винагорода у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі виплачується військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання, зокрема під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту).

Тобто, ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

Проаналізувавши завдання та заходи, що за своєю посадою виконував позивача у спірний період, суд вважає, що такі не відносяться до переліку, визначеного п. 2 розділу ХХХІV Порядку № 260, а тому не передбачаються можливості встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі. Суд не заперечує факт участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, однак вважає, що такі заходи не обов`язково пов`язані з виконанням бойових (спеціальних) завдань, зокрема під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, що є необхідною умовою виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

Більше того, суд враховує те, що підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходи є бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій та рапорт командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Такі докази в матеріалах справи відсутні.

При цьому у спірних правовідносинах суд не може враховувати правову позицію Верховного суду, викладену у постановах від 31 жовтня 2024 року у справі № 120/3181/23, від 10 жовтня 2024 року у справах № 120/7502/23, № 120/14606/23, № 120/5154/23, № 120/14641/23 та інших, відповідно до якої порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.

З цього приводу суд зазначає, що виплата додаткової винагороди командирам (начальникам) військових частин здійснюється на підставі наказів керівника органу військового управління. В свою чергу накази про виплату додаткової винагороди видаються на підставі рапортів командирів підрозділів. До функцій командира військової частини відноситься, серед іншого, управління повсякденною діяльністю підрозділів, контроль за веденням діловодства та службової документації. Отже, позивач повинен здійснювати безпосередній контроль за веденням діловодства військової частини, в тому числі щодо видачі рапортів на виплату додаткової винагороди. Разом з тим в матеріалах справи відсутні передбачені п. 4 розділу ХХХІV Порядку № 260 документи.

Тому провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд не вирішує питання розподілу судових витрат у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін