Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №240/18299/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/18299/25

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Житомирській області, яка призвела до ненарахування та невиплати йому відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за період з 18.02.2021 по 29.05.2025 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати (грошового забезпечення), нарахованої та виплаченої йому із затримкою, в т.ч. добровільно 29.09.2022 - 170 467,35 грн, 24.12.2022 - 223 290 грн та на виконання судових рішень, а саме: на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2023 у справі № 240/25473/22 від 22.09.2023 - 39 971,99 грн, 28.10.2023 - 718,78 грн, 13.12.2023 - 25 436,11 грн, 25.04.2025 - 955,48 грн, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 у справі № 240/29940/22 29.05.2025 - 32 878,17 грн;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області провести йому відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" нарахування та виплату за період з 18.02.2021 по 29.05.2025 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати (грошового забезпечення), нарахованої та виплаченої йому із затримкою, в т.ч. добровільно 29.09.2022 - 170 467,35 грн, 24.12.2022 - 223 290 грн та на виконання судових рішень, а саме: на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2023 у справі № 240/25473/22 від 22.09.2023 - 39 971,99 грн, 28.10.2023 - 718,78 грн, 13.12.2023 - 25 436,11 грн, 25.04.2025 - 955,48 грн, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 у справі № 240/29940/22 від 29.05.2025 - 32 878,17 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог до Головне управління Національної поліції в Житомирській області (далі - відповідач, Управління, ГУНП) вказав, що на виконання судового рішення йому здійснено донарахування та виплату коштів на які мав право під час проходження служби. Вважає, що має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків такої виплати, однак у нарахуванні та виплаті такої йому відмовлено. Отриману відмову позивач вважає протиправною та такою, що порушує його права на отримання компенсаційних виплат за невчасне отримання коштів.

Ухвалою суду від 08.10.2025 позовну заяву повернуто позивачу без розгляду.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2026 ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08.10.2025 про повернення позовної заяви скасовано, справу направлено до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в даній адміністративній справі.

30.03.2026 до суду надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову з огляду на його безпідставність. Вважає, що ГУНП судові рішення №№ 240/25473/22 та 240/29940/22 виконало у добровільному порядку та у повному обсязі, що у свою чергу вказує на відсутність підстав для стягнення компенсації.

31.03.2026 від представника ГУНП надійшло до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у задоволенні якого ухвалою суду від 13.04.2026 відмовлено.

Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд зважає на наступне.

Позивач проходив службу в Національній поліції України та у день звільнення йому не здійснено нарахування та виплату усіх коштів на які мав право.

Як пояснив представник відповідача та не заперечив позивач, частину сум, що належать йому від Головного управління Національної поліції в Житомирській області було добровільно виплачено із затримкою, а саме: 29.09.2022 - 170 467,35 грн, 24.12.2022 - 223 290 грн.

Решту виплат здійснено позивачу на виконання судових рішень (№ 240/25473/22 та № 240/29940/22).

Позивач вважає, що має право на отримання компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків отриманої виплати за весь час затримки виплати, а тому звернувся до суду із даним позовом щодо оскарження такої бездіяльності відповідача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України, який регулює правовідносини у даній сфері є, зокрема Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ від 19.10.2000 (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок №159).

Стаття 1 Закону № 2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-ІІІ).

Використане у статтях 3, 4 Закону №2050-ІІІ формулювання доводить, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, та означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органом у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 17.04.2026 у справі № 420/21093/23 та від 09.04.2026 у справі № 380/18334/24.

Слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи, у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

В аспекті спірних правовідносин поняття "грошове забезпечення" і "заробітна плата", які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що неодноразово була висловлена, зокрема, у постанові від 25.04.2019 у справі №804/496/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №360/3359/19.

Як свідчить зміст позовної заяви, позивач звільнений зі служби в поліції 31.08.2022 (наказ №с450 о/с від 22.08.2022).

У той час, відповідно до долучених до матеріалів справи банківськи виписок позивачу здійснено виплату коштів на які мав право при звільненні, 29.09.2022 - 170 467,35 грн (банківська виписка за період 29.09.2022 по 29.09.2022) та 24.12.2022 - 223 290 грн (банківська виписка за період з 24.12.2022 по 24.12.2022).

Крім того, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2023 у справі №240/25473/22 (дата набрання законної сили рішенням - 10.08.2023) від Головного управління Національної поліції в Житомирській області здійснено виплату коштів, а саме: 22.09.2023 - 39 971,99 грн (платіжна інструкція № 4359 від 20.09.2023), 28.10.2023 - 718,78 грн (платіжна інструкція № 4663752 від 26.10.2023), 13.12.2023 - 25 436,11 грн (платіжна інструкція № 4664858), 25.04.2025 - 955,48 грн (платіжна інструкція № 2208).

На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 у справі № 240/29940/22 (дата набрання законної сили рішенням - 05.03.2025) позивачу донараховані Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області кошти на які мав право 29.05.2025 в сумі 32 878,17 грн (платіжна інструкція № 3067).

З огляду на викладене, позивач у день звільнення не отримав усі належні йому кошти та у день набрання законної сили судових рішень, їх виплата була здійснена із затримання, що надає йому право на отримання відповідної компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням відповідачами строків їх нарахування та виплати за вказаний період.

Крім того, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 13 січня 2020 року в справі №803/203/17, від 14 травня 2020 року у справі №816/379/16, від 30 вересня 2020 року у справі №280/676/19, від 15 жовтня 2020 року в справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року в справі №240/6583/20, від 05 липня 2022 року в справі №420/7633/20, від 29 березня 2023 року в справі №120/9475/21-а, від 12 вересня 2024 року в справах №400/5837/23, №240/18489/23, від 10 жовтня 2024 року в справі №280/5397/19, від 18 грудня 2024 року в справі №755/15005/23.

У постановах від 04.04.2018 у справі №822/1110/16, у постанові від 20.12.2019 у справі №822/1731/16, у постанові від 13.03.2020 у справі №803/1565/17 Верховний Суд дійшов виснував, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

А тому, враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум грошового забезпечення та виплат при звільненні, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати зокрема: з 18.02.2021 по дату виплати, за період з 11.08.2023 (наступний день за датою набрання законної сили рішенням ухваленим у справі № 240/25473/22) по дату виплати та за період з 06.03.2025 (наступний день за датою набрання законної сили рішенням ухваленим у справі № 240/29940/22) по дату виплати.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного суду є захист порушених прав фізичних осіб з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно позовні вимоги не можуть бути спрямовані у майбутнє, оскільки задоволення такого позову буде суперечити меті і завданню адміністративного судочинства. Тому суд вважає, що порушене право підлягає захисту станом на час вирішення справи, а тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку по день ухвалення рішення.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи наведене, з урахуванням висновків суду у даній справі, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл не здійснюється.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий бульвар, 5/37, м. Житомир, 10008. ЄДРПОУ: 40108625) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 18.02.2021 по дату виплати та виплат на виконання судових рішень ухвалених у адміністративних справах № 240/25473/22 з 11.08.2023 по дату виплати та № 240/29940/22 з 06.03.2025 по дату виплати.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-III від 19.10.2000 за період з 18.02.2021 по дату виплати та виплат на виконання судових рішень ухвалених у адміністративних справах № 240/25473/22 з 11.08.2023 по дату виплати та № 240/29940/22 з 06.03.2025 по дату виплати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 28 серпня 2026 р.

28.08.26