Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №160/22327/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокуСправа №160/22327/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

27.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , у якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність (рішення) Військової частини НОМЕР_2 , оформлену листом № 2206 від 29.05.2026 року, щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) прийняти рішення про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років).

В обґрунтування позову вказано, що позивач подав командиру військової частини рапорт про звільнення його з військової служби згідно з підпунктом "г" п. 2 частини 4 статті 26 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років). Вказує на те, що відповідач протиправно відмовив у задоволенні його рапорту, оскільки ним був наданий весь пакет необхідних документів.

Ухвалою від 03.08.2026 суд відкрив провадження у адміністративній справі; справу № 160/22327/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

10.08.2026 до суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_2 через автоматизовану систему «Електронний суд» на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність (рішення) військової частини щодо відмови у задоволенні його рапорту про звільнення з військової служби а зобов`язати військову частину прийняти рішення про його звільнення на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Водночас позовні вимоги є взаємовиключними, оскільки листом військової частини № НОМЕР_4 від 21.05.2026 року за результатами розгляду рапорту позивача було прийнято відповідне рішення та надано мотивовану відповідь. Отже, у даному випадку відсутня бездіяльність суб`єкта владних повноважень, оскільки звернення позивача було розглянуто у встановленому законом порядку. Відповідач, зазначив, що наданні позивачем документи не підтверджують юридичного факту перебування трьох дітей на утриманні позивача, що є обов`язковою умовою застосування підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем, призваним на військовуслужбу під час загальної мобілізації 19.02.2026 року, та на даний час проходить службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді водій-електрик 4 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 6 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_5 батальйону безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_2 .

Позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб (серія НОМЕР_6 від 19.04.2022 р.).

Подружжя спільно проживає та виховує чотирьох неповнолітніх дітей, які перебувають на повному матеріальному утриманні позивача: 1. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (пасинок); 2. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (пасинок); 3. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (рідний син); 4. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (рідна донька).

Відповідно до Посвідчення батьків багатодітної сім`ї, серії НОМЕР_7 , виданого Лівобережним управлінням соціального захисту населення 31.08.2023 р., держава офіційно визнала позивача батьком багатодітної сім`ї, який бере повноцінну участь у вихованні та утриманні усіх чотирьох дітей.

У травні 2026 року позивач подав по команді на ім`я командира військової частини рапорт з проханням звільнити його з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років). До рапорту були додані всі належні підтверджуючі документи.

Проте листом від 29 травня 2026 року № 2206 за підписом командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_7 .

Позивачу було відмовлено у звільненні, а рапорт залишено без реалізації. Відмову відповідач обґрунтував тим, що позивачем нібито не надано повного переліку документів, які б беззаперечно підтверджували обов`язок утримувати падчерку/пасинка відповідно до ст. 268 Сімейного кодексу України (зокрема, відсутні: довідка про спільне проживання; рішення суду про стягнення аліментів, яке не виконується; інші підтвердження, що біологічні батьки не забезпечують дитину).

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частинами 1, 2 ст. 2 Закону № 2232 визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Підстави звільнення з військової служби встановлені ст. 26 Закону № 2232 і залежать від виду військової служби.

Відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану звільняються з військової служби: г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абз. 4 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232 військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, зокрема, перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Частиною 7 ст. 26 Закону № 2232 визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначено Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.05.2009 за № 438/16454 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Відповідно до пп. 13 п. 5 Додатку 19 «Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби» до наведеної Інструкції, документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану):

- копія свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства (материнства) особи;

- один з документів: копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину;

- довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.

Суд встановив, що військова частина у відмові від 22 травня 2026 року зазначила, що згідно з вимогами пунктів 225 та 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, звільнення за сімейними обставинами можливе лише за умови подання повного переліку документів, що безперечно підтверджують право на таке звільнення. Імперативною умовою застосування вказаної норми закону є наявність документів, на підставі яких у військовослужбовця виник обов`язок утримання падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 СК України, а саме довідка про спільне проживання, рішення суду про стягнення аліментів, яке виконується, довідка про розшук або відсутності одного з батьків; рішення суду про позбавлення батьківських прав, інші підтвердження, що бать не забезпечують дитину. Враховуючи, вищевикладене, у зв`язку з недотриманням вимог щодо документального підтвердження набутого права на звільнення за сімейними обставинами, рапорт позивача був залишений без реалізації.

Аргументи позивача зводяться до того, що необхідною умовою звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходять військову службу за призовом під час мобілізації відповідно до п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст.26 Закону № 2232-ХІІ є перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше неповнолітніх дітей, що підтверджується актом про фактичне проживання осіб від 25.05.2026 року, складеним комісійно за участю голови правління ОСББ «Ювілейний 37, 37А» ОСОБА_8 та сусідів, підтверджено, що Позивач ОСОБА_1 спільно проживає з дружиною та чотирма дітьми однією сім`єю, веде спільне господарство та особисто здійснює матеріальне забезпечення дітей (витрати на харчування, одяг, лікування тощо); довідкою Соборного ВДВС у м. Дніпрі № 75223/28.24-31 від 03.06.2026 року, відносно позивача відсутні будь-які виконавчі провадження щодо стягнення аліментів. Його дохід у повному обсязі витрачається виключно на його теперішню багатодітну сім`ю.

Позивач, зазначає, що відповідач при розгляді рапорту не врахував, що наявність виконавчого провадження та великої заборгованості з аліментів у біологічного батька, у поєднанні з актом про спільне проживання з вітчимом, є належними, допустимими та достатніми доказами утримання дітей саме вітчимом.

Суд зауважує, що на виконання вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (із змінами і доповненнями) та Указу Президента України від 10.12.2008 №1153 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція №170).

У 2024 році у зв`язку із триваючою військовою агресією Російської Федерації проти України, нарощуванням зусиль агресора щодо подальшого захоплення території України, постало питання щодо удосконалення окремих питань проходження військової служби та порядку звільнення із неї.

З метою вирішення цієї проблеми Наказом Міністерства оборони України від 23.07.2024 №495 були затверджені зміни до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, у тому числі до Додатку 19 до Інструкції.

У Додатку 19 до Інструкції №170 у новій редакції визначено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до підстав, зазначених у ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», окремо для кожної категорії військовослужбовців.

Суд вважає, що Міністерство оборони України в такий спосіб чітко регламентувало порядок звільнення з військової служби та усунуло можливість прямих командирів (начальників) військовослужбовця, уповноважених приймати рішення щодо звільнення чи відмови у звільненні з військової служби, свавільно тлумачити закон та на власний розсуд визначати перелік документів, необхідних та достатніх для звільнення зі служби.

У пп. 13 п. 5 Додатку № 19 визначено, що для звільнення військовослужбовця з військової служби через наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме - у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану) подаються такі документи:

1) копія свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства (материнства) особи;

2) один з документів: (1) копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або (2) копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або (3) рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або (4) письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або (5) рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину;

3) довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.

Додаток 19 до Інструкції №170 для підтвердження факту перебування трьох і більше дітей віком до 18 років на утриманні військовослужбовця передбачає необхідність подання:

- свідоцтв про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства особи, тобто підтвердження батьківства військовослужбовця щодо трьох і більше дітей;

- довідки про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, виданої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством, для підтвердження відсутності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір яких перевищує суму платежів за три місяці;

- інших документів (залежно від індивідуальної ситуації кожного військовослужбовця), що підтверджують факт визначення місця проживання дітей з одним із батьків.

Отже, у пп. 13 п. 5 Додатку №19 до Інструкції №170 чітко визначений вичерпний перелік документів, які повинні бути долучені до рапорту про звільнення з військової служби у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Статтею 157 Сімейного кодексу України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого ч. 5 цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Згідно з ч. 1 ст. 260 Сімейного кодексу України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їх вихованні. Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

У постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №160/11228/23 зазначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 180 СК України).

Згідно з ч. 1 ст. 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч. 1 ст. 268 СК України).

Виходячи з аналізу вказаних норм, Верховний Суд зазначив, що фактично вітчим має право на участь у вихованні нерідних дітей (за умови проживання однією сім`єю). При цьому обов`язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Відтак ключовими умовами для можливості одержати звільнення з військової служби з підстави, на яку покликається позивач, є наявність не менше трьох неповнолітніх дітей, які перебувають на утриманні військовозобов`язаного.

Якщо серед цих дітей є ті, які не є рідними, необхідною умовою є відсутність інших осіб, здатних утримувати цих дітей, тобто заявнику необхідно довести, що діти не мають інших членів сім`ї, які могли б забезпечити їх утримання. Це стосується рідного батька якщо він помер, позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім, перебуває в місцях позбавлення волі або з інших причин не бере участі в утриманні дітей; діда, баби, повнолітніх братів чи сестер, якщо ці особи відсутні або не можуть забезпечувати утримання через поважні причини (наприклад, інвалідність, непрацездатність, підтверджені документально). Якщо ж такі особи є і можуть надавати утримання, право на звільнення з військової служби може бути втрачене.

Зважаючи на вказане, позивач повинен був надати до рапорту документи, які б засвідчували/підтверджували те, що саме він, а не біологічний батько дитини здійснює її виховання та утримання, або документ про те, що у дитини немає мати чи інших осіб, які відповідно до закону повинні надавати їй належне утримання, або докази того, що рідний батько чи інша уповноважена особа не може здійснювати виховання та утримання цієї дитини.

Водночас доказів того, що саме позивач утримує та виховує неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 пасинка та доказів, що рідний батько пасинків позбавлений батьківських прав (або іншим чином усунутий від виконання батьківських обов`язків), позивач не долучив до рапорту відповідачу і суду не надав.

Суд зауважує , що наявність у сім`ї позивача статусу багатодітної згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.11.2024 у справі №340/2502/23) не надає права на відстрочку від призову/звільнення з військової служби за відсутності встановленого факту утримання саме військовозобов`язаним/військовослужбовцем трьох і більше дітей віком до 18 років.

Слід звернути увагу, що якщо мати дитини вбачає у поведінці батька дітей ознаки, за наявності яких особа може бути позбавлена батьківських прав, то може скористатись відповідною процедурою. Крім того, у випадку позбавлення батька батьківських прав така дитина, за згоди самої ж дитини, може бути усиновлена. Вітчим у даному разі матиме право на усиновлення такої дитини. І лише після усиновлення, усиновлювач зобов`язаний утримувати неповнолітніх усиновлених дітей.

Отже, дослідивши додані позивачем до рапорту про звільнення з військової служби документи, суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що останнім не доведено того, що він дійсно утримує трьох неповнолітніх дітей. При цьому, позивачем не подано доказів, які підтверджували б неможливість інших близьких родичів, зазначених у статті 268 Сімейного кодексу України, здійснювати утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Ураховуючи викладене у своїй сукупності, суд уважає, що позивач не надав, як відповідачу, так і до матеріалів справи належних, достовірних та достатніх доказів, того, що в нього на утриманні перебуває троє дітей віком до 18 років, включаючи неповнолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , мати, батько, дід та баба яких не можуть їх утримувати з поважних причин.

Отже, у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби, не надав належних доказів, які підтверджують дотримання умов надання такого звільнення з підстави, на яку він посилається.

Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженнями відповідача та підставами прийняття спірного рішення, оскільки позивачем під час звернення із рапортом не додано усіх необхідних документів, а отже не доведено існування обставин утримання ним, як військовослужбовцем трьох і більше дітей віком до 18 років та наявність законних підстав для задоволення рапорту про звільнення з військової служби відповідно до пп "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, оцінивши докази в їх сукупності, суд зробив висновок про відсутність ознак протиправних дій відповідача, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням вищевикладеного та наданих доказів у їх сукупності, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.139 КАС України та з урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позову, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною, забовязання вчинити певні дії - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук