Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №160/23551/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 рокуСправа №160/23551/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Білика Володимира Олексійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

15 серпня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду адвокатського запиту адвоката Білика Володимира Олексійовича від 31.07.2025 р. у зв`язку з порушенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 усунути порушення вимог ст. ст. 20, 23, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» шляхом повторного розгляду та надання на запит адвоката Білика Володимира Олексійовича від 31.07.2025 р., обґрунтованої відповіді та документів.

Позовна заява обґрунтована тим, що він є адвокатом, діючи в інтересах клієнта ОСОБА_2 , на підставі ордера серії АІ № 1962761 від 31.07.2025 р., направив 01.08.2025 р. на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 адвокатський запит від 31.07.2025 р. Адвокатський запит від 31.07.2025 р. був направлений 01.08.2025 р. на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення, що підтверджується копією фіскального чека та опису вкладення. Відповідно до поштового трекінгу № 0209100123920 запит адвоката Білика В.О. був отриманий відповідачем 04.08.2025 р. Крім того, 31.07.2025 р. на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , був направлений запит адвоката Білика Володимира Олексійовича від 31.07.2025 р. Відповідно до п. 3 запиту від 31.07.2025 року адвокат просив відповідача надати відповідь та вищевказані документи не пізніше п`яти робочих днів, згідно ч. 2 ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. До зазначено запиту адвоката від 31.07.2025 р. були надані наступні документи, а саме: ордер серії АІ № 1962761 від 31.07.2025 р. та належним чином засвідчена копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, тобто позивачем були надані всі необхідні документи для звернення, які передбачені законодавством України. Таким чином, адвокатський запит позивача адвоката Білика В.О. відповідав вимогам статті 24 Закону №5076-VI та мав би бути розглянутий у встановленому законом порядку. ІНФОРМАЦІЯ_1 , ігноруючи та порушуючи вимоги ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. не надало відповіді на запит адвоката, у зв`язку з чим, останній був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 р. прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем отримано копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 р., однак у строки встановлені ухвалою суду відзиву на позовну заяву надано не було.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що адвокат Білик В.О., діючи в інтересах клієнта ОСОБА_2 , на підставі ордера серії АІ № 1962761 від 31.07.2025 р., направив 01.08.2025 р. на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 адвокатський запит від 31.07.2025 р.

Адвокатський запит від 31.07.2025 р. був направлений 01.08.2025 р. на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення, що підтверджується копією фіскального чека та опису вкладення, наявним в матеріалах справи.

Відповідно до поштового трекінгу № 0209100123920 запит адвоката Білика В.О. був отриманий відповідачем 04.08.2025 р.

Крім того, 31.07.2025 р. на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , був направлений запит адвоката Білика Володимира Олексійовича від 31.07.2025 р.

За змістом адвокатського запиту, адвокат Білик В.О., просив надати достовірну інформацію, яка є в розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_1 та належним чином засвідчені копії документів, а саме:

1. Чи надходила на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 заява гр. ОСОБА_2 від 30.01.2025 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та додатки до неї? Якщо так, то надати завірену копію вищевказаної заяви з додатками та повідомити вхідний реєстраційний номер.

2. Чи передавалась заява гр. ОСОБА_2 від 30.01.2025 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та додатки до неї на розгляд комісії ? Якщо так, повідомити дату розгляду вказаної заяви та надати належним чином завірену копію прийнятого рішення ?

3. Чи направлялась на адресу гр. ОСОБА_2 відповідь (рішення) про розгляд заяви від 30.01.2025 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації? Якщо так, надати завірену копію вищевказаної відповіді (рішення).

4. Чи надходила на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 заява гр. ОСОБА_2 від 29.07.2025 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та додатки до неї ? Якщо так, то надати завірену копію вищевказаної заяви з додатками та повідомити вхідний реєстраційний номер.

5. Чи передавалась заява гр. ОСОБА_2 від 29.07.2025 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та додатки до неї на розгляд комісії ? Якщо так, повідомити дату розгляду вказаної заяви та надати належним чином завірену копію прийнятого рішення ?

6. Чи направлялась на адресу гр. ОСОБА_2 відповідь (рішення) про розгляд заяви від 29.07.2025 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації? Якщо так, надати завірену копію вищевказаної відповіді (рішення).

Відповідно до п. 3 запиту від 31.07.2025 р., адвокат просив відповідача надати відповідь та вищевказані документи не пізніше п`яти робочих днів, згідно ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. на фактичну поштову адресу: м. Київ - 02091, а/с 14 та електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_3

До зазначено запиту адвоката від 31.07.2025 р. були надані наступні документи, а саме: ордер серії АІ № 1962761 від 31.07.2025 року та належним чином засвідчена копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Проте, відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 на його адвокатський запит не надійшла.

Позивач не погоджуючись із ненаданням відповіді на його адвокатський запит, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

За приписами пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим є, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних та юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, нормативно-правових актів чи індивідуальних актів, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, визначальним для віднесення спору до адміністративної юрисдикції є не лише формальна участь у ньому суб`єкта владних повноважень, а характер спірних правовідносин, зміст прав та обов`язків сторін, характер порушеного права та обставини, у зв`язку з якими виник спір.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, відповідно до якої при визначенні юрисдикції необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Сам факт участі суб`єкта владних повноважень не є достатнім для віднесення спору до адміністративної юрисдикції, однак таким є спір, що виник у зв`язку із здійсненням цим суб`єктом владних управлінських функцій.

У цій справі позивач - адвокат Білик Володимир Олексійович звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 31.07.2025 р.

Адвокат Білик В.О. у своєму запиті від 31.07.2025 р. до ІНФОРМАЦІЯ_1 покликалась на статті 20, 24 Закону №5076-VI.

Відтак, позивач запитував інформацію, яка стосується публічно-правових відносин, а отже, цей спір повинен вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Дійсно, отримання інформації адвокатами, незважаючи на схожість у регулюванні адвокатських запитів та запитів на публічну інформацію, суд повинен застосовувати Закон №5076-VI, який містить спеціальні вимоги до адвокатського запиту. Проте, якщо в адвокатському запиті, який оформлений відповідно до вимог Закону №5076-VI міститься запит щодо іншої інформації, яка підпадає під ознаки публічної, незалежно від наявності посилання на конкретний порядок отримання такої інформації з вказівкою на Закон №2939-VI, така інформація є доступною для адвоката і суд має застосовувати загальні правила доступності до інформації, визначені цим Законом.

Як убачається зі змісту адвокатського запиту, позивач просив надати інформацію та копії документів щодо розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема щодо передачі відповідної заяви на розгляд, дати її розгляду, прийнятого рішення та документів, пов`язаних із розглядом зазначеної заяви.

Таким чином, предметом спірних правовідносин є не вирішення судом питання про наявність чи відсутність у відповідної особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а правомірність невиконання відповідачем встановленого законом обов`язку щодо розгляду адвокатського запиту та надання на нього відповіді.

При цьому інформація, яку запитував позивач, безпосередньо пов`язана із здійсненням відповідачем повноважень у сфері військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Отже, діяльність територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо перевірки підстав для надання відстрочки, розгляду відповідних заяв, оформлення та обліку відстрочок є виконанням визначених законом публічних повноважень, а не здійсненням відповідачем приватноправової діяльності.

Зазначене також відповідає Положенню про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, відповідно до якого територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Крім того, відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, перевірка підстав у військовозобов`язаного щодо надання або переоформлення відстрочки здійснюється посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до їх функціональних обов`язків.

Таким чином, запитувана позивачем інформація стосується саме діяльності відповідача як органу, наділеного владними повноваженнями у сфері мобілізації та оформлення відстрочки, а не його діяльності як звичайної юридичної особи у приватноправових відносинах.

За таких обставин спір виник безпосередньо у зв`язку з невиконанням відповідачем публічно-владних повноважень, а тому має публічно-правовий характер.

Щодо права позивача на отримання відповіді на адвокатський запит суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб та інших визначених законом суб`єктів.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит є письмовим зверненням адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордера або відповідного доручення. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Судом встановлено, що до адвокатського запиту від 31.07.2025 року позивачем було додано передбачені законом документи, що підтверджують його статус адвоката та повноваження на надання правничої допомоги.

Також встановлено, що зазначений адвокатський запит був направлений відповідачу як поштовим відправленням, так і на офіційну електронну адресу відповідача, а отже, відповідач був належним чином повідомлений про його направлення та мав можливість ознайомитися з його змістом.

Доказів того, що адвокатський запит не відповідав вимогам статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», матеріали справи не містять.

Відповідно до частини другої статті 24 цього Закону орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня його отримання надати адвокату відповідну інформацію та копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, у яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк його розгляду може бути продовжено до двадцяти робочих днів із обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

Отже, законодавець встановив для адресата адвокатського запиту імперативний обов`язок не просто зареєструвати такий запит, а розглянути його та у визначений законом строк надати адвокату відповідну інформацію і копії документів або повідомити про наявність передбачених законом підстав для ненадання відповідної інформації.

При цьому положення статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачають можливості залишення належним чином оформленого адвокатського запиту без відповіді.

Навіть у випадку, якщо частина запитуваної інформації має обмежений доступ, це не звільняє адресата адвокатського запиту від обов`язку його розглянути. У такому випадку відповідач повинен надати мотивовану відповідь щодо неможливості надання відповідної інформації із зазначенням конкретної правової підстави для такого обмеження.

Частиною третьою статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прямо передбачено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне її надання, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, установлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Отже, законодавець прямо пов`язує обов`язок адресата адвокатського запиту з фактом його отримання та не ставить виконання цього обов`язку в залежність від бажання відповідного суб`єкта владних повноважень надати відповідь.

Судом встановлено, що після отримання адвокатського запиту від 31.07.2025 року відповідач взагалі не надав позивачу відповіді по суті запиту, не надав запитуваних документів, а також не повідомив позивача про продовження строку розгляду адвокатського запиту з підстав, передбачених частиною другою статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відтак відповідач не виконав встановлений законом обов`язок щодо належного розгляду адвокатського запиту та надання на нього відповіді.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що ненадання відповідачем відповіді на адвокатський запит від 31.07.2025 року є протиправною бездіяльністю.

При цьому суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 08.04.2020 у справі № 826/7244/18, у якій предметом розгляду був спір щодо неналежного розгляду органом державної влади адвокатських запитів та зобов`язання надати запитувану інформацію. Велика Палата Верховного Суду визнала протиправною бездіяльність органу державної влади щодо неналежного розгляду адвокатських запитів та зобов`язала надати відповідну інформацію.

Разом з тим суд враховує і правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.05.2025 у справі № 580/4827/24.

У справі № 580/4827/24 Верховний Суд дійсно виходив із того, що сам по собі адвокатський запит не є тотожним запиту на отримання публічної інформації, а для визначення юрисдикції необхідно досліджувати характер запитуваної інформації. У зазначеній справі суди встановили, що запитувана інформація стосувалася приватноправових відносин, а адвокатський запит був адресований органу місцевого самоврядування саме з метою отримання інформації для надання правничої допомоги клієнту. За таких обставин Верховний Суд погодився з висновком про відсутність підстав для розгляду спору в адміністративному судочинстві.

Проте правовідносини у справі № 580/4827/24 не є тотожними правовідносинам, які є предметом розгляду у цій справі.

На відміну від справи № 580/4827/24, у цій справі запитувана інформація безпосередньо стосується здійснення відповідачем публічних повноважень у сфері мобілізації, а саме розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Більше того, такий підхід отримав безпосереднє підтвердження у постанові Верховного Суду від 07.04.2026 у справі № 520/27910/25.

У зазначеній справі Верховний Суд переглядав рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими було відмовлено у відкритті адміністративного провадження за позовом щодо неналежного розгляду адвокатських запитів військовою частиною Національної гвардії України. Верховний Суд зазначив, що ключовим при визначенні юрисдикції є характер запитуваної інформації, а у випадку, коли інформація перебуває у володінні військового органу та безпосередньо пов`язана з проходженням військової служби і виконанням державних функцій, бездіяльність такого органу при розгляді адвокатського запиту є проявом владних управлінських дій чи бездіяльності.

Верховний Суд прямо зазначив, що у такому випадку спірні правовідносини не мають цивільно-правового компонента, оскільки спір виник виключно у площині публічно-правових відносин. У зв`язку з цим Верховний Суд визнав передчасним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що вимога щодо надання відповіді на адвокатський запит не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, скасував відповідні судові рішення та направив справу для продовження розгляду.

Правовий висновок Верховного Суду у справі № 520/27910/25 є релевантним до спірних правовідносин у цій справі з огляду на характер відповідача та предмет запитуваної інформації.

Відповідач є органом, діяльність якого у спірних правовідносинах полягає у реалізації публічних повноважень у сфері військового обліку та мобілізації, а запитувана інформація стосується розгляду заяви про відстрочку від призову, тобто безпосередньо пов`язана з виконанням відповідачем покладених на нього державою функцій.

Таким чином, цей спір не є спором про захист приватного майнового чи немайнового права позивача або його клієнта від іншої приватної особи.

Позивач оскаржує не наслідки реалізації відповідачем цивільних чи інших приватноправових відносин, а саме невиконання відповідачем установленого законом обов`язку щодо розгляду адвокатського запиту, направленого до нього як до органу, що здійснює публічно-владні функції.

Тому цивільно-правовий компонент у спірних правовідносинах відсутній.

Суд також відхиляє можливі посилання на судову практику, у якій спори щодо адвокатських запитів не відносилися до адміністративної юрисдикції, оскільки сама по собі наявність адвокатського запиту не є єдиною та достатньою підставою для визначення юрисдикції. Вирішальне значення має характер інформації та правовідносин, у яких виник обов`язок відповідача надати таку інформацію.

У цій справі таким визначальним чинником є те, що запит стосується інформації про здійснення відповідачем публічних повноважень щодо розгляду питання про відстрочку від призову під час мобілізації.

Відтак суд доходить висновку, що спір є публічно-правовим та відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України належить до юрисдикції адміністративного суду.

Щодо способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною першою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може, зокрема, визнати протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність та зобов`язати відповідача вчинити певні дії.

У цій справі позивач просить визнати неправомірними дії відповідача щодо неналежного розгляду адвокатського запиту та зобов`язати відповідача усунути порушення вимог статей 20, 23, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» шляхом розгляду адвокатського запиту та надання обґрунтованої відповіді і документів.

Оскільки судом встановлено, що відповідач взагалі не надав відповіді на адвокатський запит, належним способом захисту є саме визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на адвокатський запит та зобов`язання відповідача розглянути цей запит відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і надати на нього відповідь.

При цьому суд не вважає за необхідне зобов`язувати відповідача прийняти конкретне рішення за результатами розгляду адвокатського запиту або безумовно надати всі запитувані документи, якщо щодо окремих із них законом установлено обмеження доступу.

Таке обмеження, однак, не звільняє відповідача від обов`язку розглянути адвокатський запит та надати на нього мотивовану відповідь із зазначенням конкретних правових підстав ненадання тієї чи іншої інформації.

Отже, судовий захист у цій справі має полягати не у підміні судом відповідача при здійсненні ним передбачених законом повноважень, а у зобов`язанні відповідача виконати прямо встановлений законом обов`язок - розглянути належно оформлений адвокатський запит та надати на нього відповідь у спосіб і строки, визначені статтею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Суд вважає за необхідне уточнити формулювання позовної вимоги щодо визнання неправомірними дій відповідача, виходячи з фактичного змісту спірних правовідносин та встановлених у справі обставин.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач просить визнати неправомірними дії відповідача, які, на його думку, полягають у неналежному розгляді адвокатського запиту від 31.07.2025 року. Водночас встановленими судом обставинами підтверджується, що відповідач не надав позивачу жодної відповіді на вказаний адвокатський запит.

Отже, за своїм фактичним змістом спірні правовідносини полягають не у вчиненні відповідачем певних активних дій, правомірність яких підлягала б судовій оцінці, а саме у невчиненні відповідачем дій, які він був зобов`язаний вчинити відповідно до закону, а саме - у ненаданні відповіді на адвокатський запит.

З огляду на наведене суд вважає, що належним способом є не «визнати дії відповідача неправомірними», а «визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду та ненадання відповіді на адвокатський запит адвоката Білика Володимира Олексійовича від 31.07.2025 року».

Зміна судом формулювання з «дій» на «бездіяльність» у цьому випадку є лише приведенням способу судового захисту у відповідність до фактичного характеру встановленого порушення та не призводить до виходу за межі спірних правовідносин або вирішення судом вимог, які позивач фактично не заявляв.

Більше того, визнання протиправною саме бездіяльності відповідача найбільш повно відповідає завданню адміністративного судочинства та забезпечує ефективний захист порушеного права позивача, оскільки саме ненадання відповіді на адвокатський запит є тією обставиною, яка зумовила звернення позивача до суду.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у неналежному розгляді та ненаданні відповіді на адвокатський запит адвоката Білика Володимира Олексійовича від 31.07.2025 року, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас з метою повного та ефективного відновлення порушеного права позивача відповідача належить зобов`язати розглянути адвокатський запит від 31.07.2025 року відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та надати позивачу обґрунтовану відповідь.

Саме такий спосіб захисту відповідає характеру встановленого порушення, є пропорційним та ефективним і не передбачає втручання суду у дискреційні повноваження відповідача за межами необхідного для відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність оскаржуваної бездіяльності, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Білика Володимира Олексійовича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо неналежного розгляду адвокатського запиту Білика Володимира Олексійовича (а/с 14, м.Київ, 02091, рнокпп НОМЕР_1 ) від 31.07.2025 р.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) розглянути запит Білика Володимира Олексійовича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) від 31.07.2025 р. та надати відповідь.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко