Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №160/3745/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 рокуСправа №160/3745/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

05 лютого 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати їй пенсії з дати звернення із заявою про призначення - 20.09.2017 р.;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії, не виплати компенсації втрати частини доходу та невиплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплати їй пенсію з дати звернення із заявою про призначення - 20.09.2017 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір пенсії з 20.09.2017 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з дати звернення із заявою про призначення - 20.09.2017 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка виїхала до Держави Ізраїль. Вказує, що відповідач протиправно не здійснив виплату їй пенсії з дати звернення із заявою про призначення - 20.09.2017 р. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 р. вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду: належних доказів на підтвердження повноважень Акермана О.М. на підписання позовної заяви; документу про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) у розмірі 1937,92 грн.; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом з зазначенням обставин та наданням належних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 р. визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом. Звільнено позивача по справі №160/3745/25 від сплати судового збору. Прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, цією ухвалою суду витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином посвідчені копії пенсійної справи позивача.

10 червня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли належним чином посвідчені копії пенсійної справи позивача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , громадянин України, що підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 27.07.2020 р.

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 14.12.2017 р. у справі № 208/6557/17, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Камянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області «про визнання протиправними рішення та спонукання до вчинення дій» відмовлено.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 р. у справі №160/12032/23, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неприйняття відповідного рішення за результатами розгляду заяви від 09.03.2023 р. про призначення пенсії;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву подану представником Насікан І.М. за довіреністю Акерманом Олегом Матвійовичем від 09.03.2023 р. та прийняти рішення за результатами її розгляду у встановленому порядку;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

31 травня 2024 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив:

1. Виплатити пенсію з 20.09.2017 року по 09.03.2023 року.

2. Повідомити підстави нездійснення масового перерахунку розміру пенсії.

3. Перерахувати розмір пенсії в порядку передбаченому Законом.

4. Надіслати довідку про нараховану та виплачену пенсію з 20.09.2017 року по червень 2024 року та виписку-розпорядження про призначення пенсії.

5. Пенсію виплачувати в АТ "Ощадбанк" відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.

6. Виплатити компенсацію втрати частини доходу за невиплату пенсії з дати звернення із заявою про призначення пенсії з 20.09.2017 року та за невиплату пенсії у встановленому Законом розмірі.

Разом із вищезазначеною заявою, представником позивача було подано заяву, в якій просив виплачувати пенсію на поточний рахунок який відкрито у АТ «ОТП Банк»

Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області листом від 28.06.2024 р. повідомило, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 р. по справі № 160/12032/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву подану представником ОСОБА_1 за довіреністю - Акерманом Олегом Матвійовичем від 09.03.2023 р. та прийняти рішення за результатами її розгляду у встановленому порядку. В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено. На зазначене судове рішення, ОСОБА_1 з 09.03.2023 р. поновлено виплату пенсії за віком та розмір пенсійної виплати складає 2093,00 грн. Питання щодо призначенні пенсії з 20.09.2017 р. розглянуто у справі №208/6557/17, у якій постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 14.12.2017, яка набрала законної сили на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 р., відмовлено у задоволенні позовних вимог. Зазначеним судовим рішенням не зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 20.09.2017 р. Виплата пенсії ОСОБА_1 проводиться на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ “ОТП БАНК”, дата виплати 19 число. Інформація про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за період з 09.03.2023 р. по 30.06.2024 р. надана в таблиці № 1. Підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відсутні.

Не погоджуючись із протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати їй пенсії з дати звернення із заявою про призначення - 20.09.2017 р., позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі, зокрема, старості.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством.

Частиною п`ятою статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

За приписами частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, передбачених цією нормою.

Отже, закон пов`язує виникнення обов`язку органу Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії не лише з фактом волевиявлення особи на отримання пенсійного забезпечення, а з належним зверненням за призначенням пенсії у встановленому законом порядку та вирішенням питання про наявність у особи відповідного права.

При цьому саме по собі зазначення особою певної дати, з якої вона просить призначити пенсію, не створює безумовного права на отримання пенсії з такої дати.

Судом встановлено, що 20.09.2017 р. представник позивачки звернувся до Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявами про призначення пенсії за віком, а рішенням відповідача від 26.09.2017 р. №46 у призначенні пенсії було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивачка через представника звернулася до суду.

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 14.12.2017 у справі №208/6557/17 у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Зазначена постанова набрала законної сили на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 р. Вказана обставина прямо встановлена рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 р. у справі №160/12032/23.

Таким чином, питання щодо правових наслідків звернення позивачки за призначенням пенсії з 20.09.2017 р. вже було предметом судового розгляду та отримало відповідну правову оцінку суду.

При цьому суд звертає увагу, що зазначене судове рішення не було скасоване та не втратило законної сили.

Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або за результатами апеляційного перегляду.

Зазначені положення процесуального закону спрямовані на забезпечення принципу правової визначеності та остаточності судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Устименко проти України» наголосив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata — принципу остаточності рішення, відповідно до якого жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду лише з метою нового розгляду справи та постановлення нового рішення. Такий підхід також відображений у практиці Верховного Суду.

Верховний Суд також виходить із того, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права, а остаточне судове рішення не може переглядатися поза встановленими законом процедурами лише через незгоду особи з його висновками. У судовій практиці цей принцип прямо пов`язується з res judicata.

Отже, правовий механізм повторного звернення до суду не може використовуватися як спосіб фактичного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили.

Суд також враховує рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 р. у справі №160/12032/23.

Із цього рішення вбачається, що позивачка знову порушувала питання про призначення пенсії, посилаючись на звернення від 20.09.2017 р., та просила призначити їй пенсію, починаючи саме з цієї дати.

Разом із тим суд у справі №160/12032/23 не встановив право позивачки на пенсію з 20.09.2017 р. Навпаки, суд прямо зазначив: «Питання щодо призначення пенсії позивача з 20.09.2017 розглянуто у справі №208/6557/17».

Після цього суд дійшов висновку, що вимога про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком з 20.09.2017 р. не підлягає задоволенню.

Таким чином, посилання позивачки на рішення від 23.10.2023 р. як на підставу для виникнення у неї права на отримання пенсії з 20.09.2017 р. є безпідставним.

Зміст резолютивної частини рішення від 23.10.2023 р. свідчить, що суд визнав протиправною бездіяльність відповідача лише щодо неприйняття відповідного рішення за результатами розгляду заяви від 09.03.2023 р. та зобов`язав відповідача розглянути цю заяву і прийняти рішення за результатами її розгляду.

Тобто зазначеним рішенням суд не призначив позивачці пенсію, не встановив наявності у неї права на пенсію з 20.09.2017, не визначив розміру пенсії та не зобов`язав відповідача здійснити виплату пенсії за період з 20.09.2017.

Більше того, суд у справі №160/12032/23 окремо зазначив, що у зв`язку з неприйняттям відповідачем рішення за заявою від 09.03.2023 відсутні висновки щодо наявності чи відсутності у позивачки необхідного стажу, повноти поданих документів та визначення розміру пенсії.

Отже, рішення від 23.10.2023 р. не може розглядатися як судове рішення, яким позивачці встановлено право на пенсію з 20.09.2017.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

За змістом статті 9 КАС України суд розглядає справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Водночас за змістом статей 2, 5, 245 КАС України адміністративне судочинство спрямоване на ефективний захист порушених прав особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень у питаннях, які закон відносить до його дискреційних або владних повноважень, якщо для прийняття відповідного рішення необхідне первісне встановлення юридично значущих обставин.

Саме такий підхід був застосований судом у справі №160/12032/23, де зазначено, що до компетенції суду не належить первісне визначення права особи на призначення пенсії, а суд здійснює контроль за легальністю рішень, дій чи бездіяльності органу Пенсійного фонду.

Тому суд не може у межах цієї справи, всупереч попереднім судовим рішенням, первісно встановити право позивачки на пенсію з 20.09.2017 та зобов`язати відповідача виплатити її за весь минулий період.

Вимога про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 20.09.2017 є похідною від вимоги про виплату пенсії з цієї ж дати.

Оскільки судом не встановлено наявності у позивачки права на отримання пенсії з 20.09.2017 та відповідно не встановлено обов`язку відповідача здійснювати її виплату за цей період, відсутні правові підстави і для здійснення перерахунку пенсії за зазначений період.

Крім того, визначення конкретного розміру пенсії передбачає встановлення низки обставин, зокрема страхового стажу, заробітку, інших складових пенсійного забезпечення та наявності відповідних документів.

У справі №160/12032/23 суд прямо зазначив про відсутність висновків щодо необхідного стажу, повноти документів та визначення розміру пенсії, оскільки відповідач на той час не розглянув заяву позивачки по суті.

Отже, вимога про перерахунок пенсії з 20.09.2017 є необґрунтованою.

Щодо компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація проводиться у випадку порушення встановлених строків виплати доходів, які мають бути нараховані громадянину та не виплачені своєчасно.

Отже, обов`язковою передумовою для вирішення питання про компенсацію є наявність належно нарахованого доходу, строк виплати якого порушено.

У спірних правовідносинах позивачка пов`язує право на компенсацію з невиплатою пенсії з 20.09.2017.

Однак судом не встановлено, що за позивачкою існувало право на призначену та нараховану пенсію з 20.09.2017, яка була своєчасно не виплачена.

Навпаки, питання щодо призначення пенсії з цієї дати вже було предметом судового розгляду, а у задоволенні відповідних вимог відмовлено.

За таких обставин відсутня необхідна правова передумова для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу за період з 20.09.2017.

Тому вимога про зобов`язання відповідача виплатити таку компенсацію також задоволенню не підлягає.

Щодо виплати пенсії на банківський рахунок, суд зазначає наступне.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача виплачувати пенсію на визначений позивачкою банківський рахунок суд зазначає, що сама по собі обставина зазначення банківських реквізитів не створює права на виплату пенсії за відсутності встановленого права на отримання пенсії та факту її призначення.

З матеріалів справи №160/12032/23 вбачається, що позивачка ще у заяві від 09.03.2023 просила виплачувати пенсію на визначений нею рахунок в АТ «ОТП Банк».

Однак рішенням суду від 23.10.2023 відповідача було зобов`язано лише розглянути цю заяву та прийняти відповідне рішення, а не безпосередньо здійснювати виплату пенсії на зазначений рахунок.

Таким чином, питання способу виплати пенсії не може розглядатися окремо від питання виникнення та реалізації самого права на пенсію.

Суд не заперечує, що громадянство України саме по собі не позбавляє особу права на пенсійне забезпечення.

Так, у рішенні від 23.10.2023 р. суд прямо зазначив, що проживання позивачки за кордоном саме по собі не позбавляє її права на пенсійне забезпечення в Україні, однак реалізація такого права повинна здійснюватися у встановленому законом порядку.

Водночас зазначений висновок не означає автоматичного виникнення права на пенсію з будь-якої визначеної особою дати.

Право на пенсію реалізується шляхом звернення у встановленому порядку, подання необхідних документів та прийняття компетентним органом відповідного рішення.

Саме тому факт проживання позивачки в Ізраїлі не є підставою для відмови у реалізації права на пенсію взагалі, але і не може бути підставою для автоматичного призначення пенсії з 20.09.2017 усупереч висновкам судів, які вже розглядали питання щодо цієї дати.

Таким чином, судом встановлено, що питання щодо призначення позивачці пенсії з 20.09.2017 вже було предметом судового розгляду у справі №208/6557/17.

Суд наголошує, що такий висновок не означає позбавлення позивачки права на пенсійне забезпечення як такого. Він означає лише те, що в межах заявлених у цій справі вимог відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов`язку виплачувати пенсію саме з 20.09.2017 р., оскільки питання щодо цієї дати вже було предметом судового розгляду, а рішенням від 23.10.2023 р. право на пенсію з цієї дати не встановлено.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно достатті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко