Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №160/11722/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокуСправа №160/11722/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б код ЄРДПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

05.05.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17.04.2026 року Ло 047150035389 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період навчання з 01.09.1999 по 10.06.2002 та періоди роботи з 01.07.2002 по 31.12.2012, з 12.01.2013 по 30.12.2013, з 12.01.2014 по 20.07.2014, з 23.07.2014 по 28.08.2014, з 08.09.2014 по 16.07.2015, з 27.07.2015 по 25.08.2016, з 05.09.2016 по 01.11.2016, з 03.11.2016 по 01.08.2017, з 03.08.2017 по 12.07.2018, з 23.07.2018 по 15.09.2020, з 26.09.2020 по 13.05.2021, з 15.05.2021 по 16.09.2021, з 27.09.2021 по 08.03.2022, з 12.07.2022 по 16.08.2022, з 20.09.2022 по 04.10.2022, з 29.10.2022 по 24.11.2022, з 06.02.2023 по 05.04.2023, з 10.05.2023 по 08.06.2023, з 27.06.2023 по 21.01.2024, з 25.01.2024 по 01.02.2024, з 09.02.2024 по 13.02.2024, з 17.02.2024 по 29.02.2024, з 06.03.2024 по 20.03.2024, з 27.03.2024 по 02.04.2024, з 06.04.2024 по 09.04.2024, з 13.04.2024 по 12.11.2024, з 16.12.2024 по 16.03.2025, з 22.03.2025 по 27.03.2025, з 29.03.2025 по 23.09.2025, з 04.10.2025 по 07.01.2026, з 12.01.2026 по 23.03.2026, з 25.03.2026 по 27.03.2026, з 29.03.2026 по 07.04.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 10.04.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 10.04.2026 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вважає, що має достатній страховий стаж та досягла необхідного пенсійного віку, однак відповідач відмовив їй у задоволенні її заяви. Позивач вважає, що її право порушено, тому , з урахуванням обставин викладених у позові, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 11 травня 2026 року суд відкрив провадження в адміністративній справі № 160/11722/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідач на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

10.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення № 04750035389 від 17.04.2026 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Згідно із даного рішення, пільговий стаж за Списком №1 – відсутній. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно пільгової довідки № 55-535 від 07.04.2026, оскільки займані посади в трудовій книжці НОМЕР_2 від 21.06.2002 року не відповідають посадам зазначеним в довідці. Пільгова довідка потребує зустрічній перевірці.

Позивач вважає рішення відповідача неправомірним, у зв`язку з чим звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно достатті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу зробити висновок, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно з статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Отже, зі змісту вказаних вище норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Суд констатує, що жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці позивача немає, тобто позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.

Записи у трудовій книжці позивачки скріплені і засвідчені підписом уповноваженої особи роботодавця та відповідною печаткою, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.

Аналогічна правова позиція щодо того, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж особи, викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі № 687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція зокрема викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року по справі № 677/277/17 та у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 686/19477/16-а.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина третя статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, устатті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками № 1, № 2 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383.

Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Отже, необхідними умовами для виникнення права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування на посаді або виконання робіт, що містяться у Списку №1.

Відповідно до п. 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Так, відповідно до п. п. 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Водночас судом встановлено, що довідка № 55-535 від 07.04.2026 року видана позивачці підприємством на підтвердження пільгового характеру виконуваної нею роботи за відповідні періоди. При цьому з рішення відповідача вбачається, що зазначена довідка не була прийнята до уваги виключно з мотивів невідповідності найменування посад, зазначених у трудовій книжці, найменуванням посад, наведеним у пільговій довідці, а також у зв`язку з необхідністю проведення зустрічної перевірки.

Такий підхід відповідача суд вважає необґрунтованим з огляду на таке.

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 20 Порядку № 637 уточнююча довідка підприємства, установи, організації або їх правонаступника є належним документом для підтвердження спеціального трудового стажу у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право особи на пенсію на пільгових умовах. При цьому законодавство не покладає на особу, яка звертається за призначенням пенсії, обов`язок самостійно подавати до органу Пенсійного фонду первинні документи підприємства, на підставі яких роботодавцем видана відповідна уточнююча довідка.

Верховний Суд у постанові від 20.01.2022 у справі № 591/7003/16-а зробив висновок, що невключення пенсійним органом до пільгового стажу періоду роботи особи виключно у зв`язку з відсутністю уточнюючої довідки є безпідставним, якщо відповідний трудовий стаж підтверджений записами у трудовій книжці, яка є основним документом.

Разом з тим із правових позицій Верховного Суду також вбачається, що у справах щодо пільгового стажу записи трудової книжки не завжди є єдиним джерелом встановлення характеру роботи. У випадку відсутності у трудовій книжці відомостей про характер виконуваної роботи, зайнятість повний робочий день або інші умови, що визначають право на пільгове пенсійне забезпечення, такі обставини можуть підтверджуватися іншими документами, зокрема уточнюючими довідками.

Отже, сама по собі розбіжність у найменуванні посади у трудовій книжці та уточнюючій довідці не може автоматично свідчити про відсутність у позивачки права на зарахування відповідних періодів до пільгового стажу. Пенсійний орган повинен був з`ясувати зміст та характер фактично виконуваної роботи, відповідність виконуваних робіт роботам, передбаченим відповідним Списком, а також інші умови, необхідні для набуття права на пільгову пенсію.

При цьому орган Пенсійного фонду України наділений повноваженнями перевіряти обґрунтованість видачі уточнюючих довідок та достовірність зазначених у них відомостей. Водночас реалізація такого повноваження не може підміняти собою належний розгляд заяви особи про призначення пенсії або бути формальною підставою для відмови у зарахуванні пільгового стажу. Верховний Суд звертав увагу, що за наявності сумнівів щодо достовірності документів орган Пенсійного фонду має вживати заходів для їх перевірки та отримання необхідних відомостей, а не покладати негативні наслідки неповноти перевірки на заявника.

У цій справі відповідач, посилаючись на необхідність проведення зустрічної перевірки пільгової довідки №55-535 від 07.04.2026 року, фактично не навів конкретних обставин, які б ставили під сумнів достовірність відомостей, зазначених у цій довідці, та не зазначив, які саме документи або відомості не підтверджують пільговий характер роботи позивачки.

Саме по собі посилання у рішенні про відмову на те, що «пільгова довідка потребує зустрічної перевірки», без наведення результатів такої перевірки або конкретних встановлених обставин, які б спростовували відомості довідки, не є достатнім та належним обґрунтуванням відмови у зарахуванні відповідних періодів до пільгового стажу.

Більше того, із матеріалів справи не вбачається, що на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідачем було проведено таку перевірку та встановлено недостовірність відомостей, зазначених у довідці №55-535. Отже, висновок про неможливість зарахування спірних періодів ґрунтується не на встановленій відсутності відповідних пільгових умов праці, а лише на припущенні про необхідність додаткової перевірки.

За таких обставин суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачці у зарахуванні спірних періодів до пільгового стажу, фактично не встановив усіх обставин, що мають значення для вирішення питання про призначення пенсії, та не надав належної оцінки поданим позивачкою документам у їх сукупності.

Водночас суд звертає увагу, що вирішальним для визначення права на пенсію на пільгових умовах є не формальне співпадіння назви посади у різних документах, а встановлення факту виконання особою роботи, яка за своїм характером, умовами та зайнятістю відповідає роботам, передбаченим відповідним Списком. Верховний Суд також виходить із необхідності оцінювати фактичний зміст виконуваної роботи, а не лише формальне найменування професії.

Разом з тим, вирішуючи питання про позовну вимогу щодо зарахування до пільгового стажу періоду навчання з 01.09.1999 по 10.06.2002, суд зазначає, що така вимога потребує окремої правової оцінки з урахуванням законодавства, яке діяло на час проходження навчання, характеру навчання та підстав, за яких відповідний період може бути зарахований до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Таким чином, позовні вимоги в частині зарахування періоду навчання та періодів роботи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд враховує, що позивачка просить призначити їй пенсію з 10.04.2026 року, тобто з дати звернення із заявою про призначення пенсії. Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, передбачених цим Законом. Відтак у разі встановлення судом наявності у позивачки необхідного віку та пільгового стажу питання про дату призначення пенсії має вирішуватися з урахуванням зазначеної норми.

Водночас суд не може перебирати на себе повноваження органу Пенсійного фонду щодо первинного призначення пенсії, якщо для цього необхідне здійснення відповідних розрахунків та перевірка документів, які не були належним чином оцінені пенсійним органом. У такому випадку належним способом захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки з урахуванням правової оцінки суду.

З огляду на викладене, суд зробив висновок, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17.04.2026 року №04750035389 не відповідає критеріям обґрунтованості, передбаченим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняте без належного дослідження всіх поданих позивачкою документів та без встановлення фактичних обставин щодо характеру виконуваної нею роботи.

Стосовно позовної вимоги позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити позивачці пенсію, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

У силу положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати відповідача потворно розглянути заяву позивача від 10.04.2026 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні та зарахованих судом періодів роботи позивача.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: оскаржуване рішення слід визнати протиправним та скасувати, а відповідача — зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із наданням оцінки всім поданим документам, у тому числі трудовій книжці та пільговій довідці №55-535 від 07.04.2026 року, та з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. При цьому під час повторного розгляду заяви відповідач має визначити наявність у позивачки необхідного страхового та пільгового стажу, вирішити питання щодо права на призначення пенсії та, за наявності передбачених законом підстав, призначити пенсію з дати, визначеної статтею 45 Закону №1058-IV.

Такий спосіб захисту відповідає критеріям ефективності та не передбачає перебрання судом дискреційних повноважень пенсійного органу щодо встановлення остаточного розміру стажу та призначення пенсії.

Відповідно достатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1331,20 грн, що документально підтверджується квитанцією.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1331,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б код ЄРДПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17 квітня 2026 року №04750035389 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період навчання з 01.09.1999 по 10.06.2002 та періоди роботи з 01.07.2002 по 31.12.2012, з 12.01.2013 по 30.12.2013, з 12.01.2014 по 20.07.2014, з 23.07.2014 по 28.08.2014, з 08.09.2014 по 16.07.2015, з 27.07.2015 по 25.08.2016, з 05.09.2016 по 01.11.2016, з 03.11.2016 по 01.08.2017, з 03.08.2017 по 12.07.2018, з 23.07.2018 по 15.09.2020, з 26.09.2020 по 13.05.2021, з 15.05.2021 по 16.09.2021, з 27.09.2021 по 08.03.2022, з 12.07.2022 по 16.08.2022, з 20.09.2022 по 04.10.2022, з 29.10.2022 по 24.11.2022, з 06.02.2023 по 05.04.2023, з 10.05.2023 по 08.06.2023, з 27.06.2023 по 21.01.2024, з 25.01.2024 по 01.02.2024, з 09.02.2024 по 13.02.2024, з 17.02.2024 по 29.02.2024, з 06.03.2024 по 20.03.2024, з 27.03.2024 по 02.04.2024, з 06.04.2024 по 09.04.2024, з 13.04.2024 по 12.11.2024, з 16.12.2024 по 16.03.2025, з 22.03.2025 по 27.03.2025, з 29.03.2025 по 23.09.2025, з 04.10.2025 по 07.01.2026, з 12.01.2026 по 23.03.2026, з 25.03.2026 по 27.03.2026, з 29.03.2026 по 07.04.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 квітня 2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки суду, наданої у цьому рішенні та зарахованих періодів позивача цим судовим рішенням.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б код ЄРДПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук