Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №160/414/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокуСправа №160/414/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов?язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми, пов?язаної із захистом Батьківщини, за період з 04.12.2024 по 13.12.2024;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці для лікування внаслідок травми, пов?язаної із захистом Батьківщини, за період з 13.12.2024 по 13.01.2025; з 14.01.2025 по 14.02.2025; з 22.02.2025 по 22.03.2025;

- зобов?язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми, пов?язаної із захистом Батьківщини, за період з 04.12.2024 по 13.12.2024;

- зобов?язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці для лікування внаслідок травми, пов?язаної із захистом Батьківщини, за період з 13.12.2024 по 13.01.2025; з 14.01.2025 по 14.02.2025; з 22.02.2025 по 22.03.2025;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 судові витрати, які позивач поніс при зверненні до суду у сумі 12000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 грн пропорційно дням перебування на лікуванні травми пов`язаної із захистом Батьківщини.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив. Вказав, що позивачем долучені медичні документи, які підтверджують його перебування на стаціонарному лікуванні згідно яких встановлено, що він проходив стаціонарне лікування захворювань, які не пов`язані із пораненнями, які він отримав під час захисту Батьківщини. Відтак підстав для виплати додаткової винагороди немає та слід відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Судлм встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 25.02.2022 позивач був мобілізований до Збройних Сил України та з 14.06.2023 було направлено до військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окремий стрілецький батальйон), де він займав посаду - стрілок-гранатометник 1 стрілецького відділення 1 взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 .

З 06.06.2023 є учасником бойових дій, що підтверджується Посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_4 .

Відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України (Додаток 6 до Постанови від 21 жовтня 2022 р. № 1193) №2601 від 11 травня 2023 року, у періоди з 11 серпня 2022 року по 15 листопада 2022 року та з 11 лютого 2023 року по 14 березня 2023 року позивач брав участь у заходах, спрямованих на забезпечення оборони України, захист безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України.

16 серпня 2022 року та 17 серпня 2022 року, виконуючи бойове розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №456 від 09.08.2022 року та бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 №3 від 16.08.2022 року, у складі підрозділу здійснив вихід у район населеного пункту АДРЕСА_1 . Зазначені обставини підтверджені Витягами із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 інв. №563 від 05.08.2022 року за 16-17 серпня 2022 року та Витягом з журналу отриманих та відданих розпоряджень військової частини НОМЕР_2 (за книгою обліку №594) за 07.08.2022 року

17 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання позивач отримав травму лівого колінного суглоба. Відповідно до даних Первинної медичної картки (форма №100) №13278 від 17.08.2022 року мені було встановлено попередній діагноз: «Пошкодження зв?язкового апарату лівого колінного суглоба з підозрою на гемартроз». Копію зазначеної медичної картки долучено до матеріалів справи. Згідно з Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗС України, затвердженої наказом МОУ від 14.08.2008 року №402) №1208 від 06 вересня 2022 року, попереднім діагнозом визначено: «Розрив зв?язок лівого колінного суглобу». У зазначеній довідці також підтверджено, що дана травма була отримана під час захисту Батьківщини при виконанні обов?язків військової служби в умовах бойових дій.

За фактом травми 17.08.2022 під час виконання бойового завдання було проведено службове розслідування, що підтверджено Актом №13 службового розслідування та Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 про призначення службового розслідування щодо травмування військовослужбовця №39/A 89.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 06.09.2022 № 1208 ОСОБА_2 , приблизно о 07.55 17.08.2022 одержав розрив зв??язок лівого колінного суглобу. За обставин: травму отримав під час артилерійського обстрілу, при виконанні військовослужбовцем військової служби на захисті Батьківшини в складі і стрілецької роти в/ч НОМЕР_2 , яка вела бойові дії проти окупаційних військ РФ на РОП 7211, перебував у засобах індивідуального захисту, в тверезому стані.

Після отриманої травми (17 серпня 2022 року), позивач перебував на стаціонарному лікуванні у різних медичних закладах, що підтверджується документами:

1) Виписка з медичної карти стаціонарного хворого №14677 від 31.08.2022 року (перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві "Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" Дніпровської міської від 18.08.2022 року до 31.08.2022 року (14 днів).

2) Виписка із медичної карти стаціонарного хворого центру патології та ендопротезування великих суглобів № 6520 від 15.09.2022 року (перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному підприємстві «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» ДОР від 05.09.2022 року до 15.09.2022 року (11 днів). Також додаю копію Довідки №4460 від 15.09.2022 року.

Повний діагноз відповідно до висновків лікарів: Комбінований розрив заднього рогу медіального меніска, хондромаляція 2 ст. внутрінього виростка стегнової та великогомілкової кістки та хондромаляція 1-2 ст. надколінника, множині рубцеві тканини переднього та верхнього завороту, синовіт переднього та верхнього завороту лівого колінного суглоба.

15 вересня 2022 року позивачем була пройдена військово-лікарська комісія (в/ч НОМЕР_5 ), яка постановила діагноз: стан після операції (07.09.2022) - артроскопічної парціальної резекції тіла та заднього рогу медіального меніска, абляції та шейверингу ділянок хондромаляці, декомпресії переднього завороту, дебрідменту, парціальної синовектомії лівого колінного суглоба з приводу поздовжньо-клаптеподібного, горизонтального розриву (17.08.2022) тіла та заднього рогу медіального меніска, хондромаляції 2 ст. (за Оутебриджем) медіального виростка стегнової та великогомілкової кістки, 1-2 ст. надколіника, множинних рубцевих тканин переднього та верхнього завороту лівого колінного суглоба. Потребує відпустку за станом здоров?я 30 календарних днів. Ці факти підтверджуються Довідкою військово-лікарської комісії №4358 від 15 вересня 2022 року.

У листопаді 2024 року позивача направлено на додаткове обстеження до Комунального підприємства «Новомосковська центральна районна лікарня інтенсивного лікування». Відповідно до Консультаційного висновку спеціаліста від 02 грудня 2024 року, позивачу надали рекомендації щодо проведення повторної операції — лікарської допомоги оперативного втручання лівого колінного суглоба в умовах травматологічного відділення КП «Новомосковська ЦРЛІЛ».

У період з 04.12.2024 року по 13.12.2024 року позивач знаходився у Травматологічному відділенні КП «Новомосковська ЦРЛІЛ», де було проведено повторне хірургічне втручання (ЛДА від 06.12.2024 року) з приводу застарілого пошкодження тіла та заднього рогу медіального меніску. Вказане лікування та період перебування у стаціонарі підтверджується Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №11954.

13 грудня 2024 року позивачем була пройдена військово-лікарська комісія (КП «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування), яка встановила діагноз: стан після операції (06.12.2024) - ЛДА лівого колінного суглобу, з приводу застарілого пошкодження тіла та заднього рогу медіального меніску, дегенеративних змін латерального меніску лівого колінного суглобу. Гіпертрофія тіла Гоффа. Хондромаляція суглобових поверхонь 2 ст. Хронічний синовіїт. Дана комісія встановила, що це захворювання, яке пов?язане із проходженням військової служби. Потребує відпустку за станом здоров?я 30 календарних днів, що пдтверджено Довідкою військово-лікарської комісії №770 від 13 грудня 2024 року.

Відповідно до Витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв?язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №853 від «05» березня 2025 року, комісією встановлено причинно-наслідковий зв?язок: ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ?ЯЗАНЕ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.

Постанову про причинний зв?язок захворювання у довідці ВЛК КП «НЦРЛІЛ» №770 від 13.12.2024 відмінено.

14 січня 2025 року позивачем пройдено військово-лікарську комісію (в/ч НОМЕР_6 ) після повернення з відпустки за станом здоров?я, що підтверджується Довідкою військово-лікарської комісії №145 від 14 січня 2025 року. Комісія визнала причинно-наслідковий зв?язок: ТРАВМА, ТАК, ПОВ?ЯЗАНА ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ. І згідно з наказу МОЗ України від 04.07.2007 року №370 травма кваліфікується як ТЯЖКА. Потребує відпустку за станом здоров?я 30 календарних днів.

22 лютого 2025 року позивачем пройдено військово-лікарську комісію (в/ч НОМЕР_6 ) після повернення з відпустки за станом здоров?я, що підтверджується Довідкою військово-лікарської комісії №894 від 22 лютого 2025 року. Комісія визнала причинно-наслідковий зв?язок: ТРАВМА, ТАК, ПОВ?ЯЗАНА ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ. І згідно з наказу МОЗ України від 04.07.2007 року №370 травма кваліфікується як ТЯЖКА. Потребує відпустку за станом здоров?я 30 календарних днів.

02 травня 2025 року позивачем пройдено військово-лікарську комісію (позаштатна постійно діюча гарнізонна військово-лікарська комісія №2 м.Самар) після повернення з відпустки за станом здоров?я для встановлення придатності до військової служби, що підтверджується Довідкою військово-лікарської комісії №2025-0407-1236-4550-7 від 02 травня 2025 року. Комісія визнала причинно-наслідковий зв?язок: ТРАВМА, ТАК, ПОВ?ЯЗАНА ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ. За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 року №370): травма відноситься до ТЯЖКИХ. На підставі статті 61б графи III розкладу хвороб: «Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах) медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв?язку, оперативного забезпечення, охорони».

Таким чином, у зв?язку з травмою, отриманою 17 серпня 2022 року під час виконання заходів із забезпечення оборони України, позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 18.08.2022 по 31.08.2022, з 05.09.2022 по 15.09.2022, з 04.12.2024 по 13.12.2024.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача стосовно не нарахування та не виплати додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 грн пропорційно дням перебування на лікуванні травми пов`язаної із захистом Батьківщини, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №2011-XII).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців покладається на державу і полягає, зокрема, у реалізації встановлених законом гарантій. За статтею 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. До складу грошового забезпечення входять, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Указами Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні введено воєнний стан, дію якого надалі неодноразово продовжено, та оголошено загальну мобілізацію.

Питання деяких виплат військовослужбовцям під час дії воєнного стану врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил та інших військових формувань, особам рядового і начальницького складу виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 грн щомісячно (крім військовослужбовців строкової військової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №400 внесено зміни до Постанови №168, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, включаються особи, зазначені у п.1, у тому числі ті, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі Порядок №260).

Згідно з п.3 Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є штат військової частини; накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, про зарахування у розпорядження, накази про встановлення до виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що право на додаткову винагороду у розмірі до 100000 грн за період перебування на стаціонарному лікуванні виникає за наявності двох умов: поранення (контузія, травма, каліцтво) має бути пов`язане із захистом Батьківщини та військовослужбовець у зв`язку з таким пораненням перебуває на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого. Підставою для виплати є довідка про обставини отримання поранення (травми, контузії, каліцтва).

Застосування Постанови №168 у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді. У постанові від 19.03.2026 у справі №600/367/24 Верховний Суд виснував, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі до 100000 грн на місяць підлягає виплаті військовослужбовцям за час їх перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, та що для виплати додаткової винагороди достатньо встановлення факту пов`язаності поранення із захистом Батьківщини і підтвердження перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у зв`язку з таким пораненням. У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що Постанова №168 не вимагає безперервного перебування на стаціонарному лікуванні безпосередньо з моменту отримання поранення. При цьому Верховний Суд не погодився з висновком про те, що лікування захворювань, які є наслідками поранення, не охоплюється поняттям «лікування у зв`язку з пораненням», та зазначив, що формулювання пункту 1 Постанови № 168 охоплює не лише безпосереднє лікування самої травми, але й лікування її наслідків. Верховний Суд наголосив, що оскільки висновком ВЛК підтверджено прямий зв`язок травми із захистом Батьківщини, а подальші захворювання та стаціонарне лікування є наслідком цієї травми, підстава для виплати додаткової винагороди зберігається протягом усього періоду лікування; переривати виплату чи відмовляти в ній лише через те, що поточний медичний діагноз сформульовано як «захворювання», а не «травма», є формальним підходом, що суперечить суті норми.

Верховний Суд у зазначеній справі також звернув увагу, що Постанова № 168 не вимагає безперервного перебування на стаціонарному лікуванні безпосередньо з моменту отримання поранення; у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні за медичними показаннями, пов`язаними з раніше отриманим пораненням (контузією, травмою), пов`язаним із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі до 100000 грн. Вирішальним для виплати є встановлення військово-лікарською комісією причинного зв`язку поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, що має бути підтверджено відповідними медичними документами.

Близький за змістом висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 11.04.2025 у зразковій справі №280/8933/24, в якому підтверджено право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 06.09.2022 № 1208 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приблизно о 07.55 17.08.2022 одержав розрив зв?язок лівого колінного суглобу. За обставин: травму отримав під час артилерійського обстрілу, при виконанні військовослужбовцем військової служби на захисті Батьківшини в складі і стрілецької роти в/ч НОМЕР_2 , яка вела бойові дії проти окупаційних військ РФ на РОП 7211, він перебував у засобах індивідуального захисту, в тверезому стані.

У зв`язку з отриманим пораненням позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 04.12.2024 по 13.12.2024 року та перебував у відпустці для лікування внаслідок травми, пов?язаної із захистом Батьківщини у період з 13.12.2024 року по 13.01.2025 року; з 14.01.2025 року по 14.02.2025 року; з 22.02.2025 року по 22.03.2025 року.

Отже, обидві умови, з якими Постанова №168 пов`язує виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, за період перебування на стаціонарному лікуванні, у цій справі дотримані та підтверджені належними доказами, зокрема довідками про обставини травми встановленого зразка.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для виплати у періоди, коли позивач, за твердженням відповідача, перебував на лікуванні з приводу «захворювань» або «наслідків поранення», а не самого поранення. Як зазначено вище, відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 600/367/24 лікування наслідків поранення (травми), у тому числі захворювань, що виникли внаслідок поранення, є лікуванням у зв`язку з пораненням у розумінні пункту 1 Постанови № 168.

Суд критично оцінює доводи відповідача про обмеженість бюджетних асигнувань та статус загону як розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня, оскільки належне виконання державних гарантій соціального захисту військовослужбовців, передбачених законом, не може ставитися в залежність від наявності або відсутності бюджетного фінансування. Недостатність бюджетних коштів не звільняє суб`єкта владних повноважень від виконання покладеного на нього законом обов`язку.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може мати декларативного характеру; ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів. Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності своєї бездіяльності покладається на відповідача. Правомірність невключення позивача до наказів про виплату додаткової винагороди за періоди підтвердженого стаціонарного лікування у зв`язку з пораненням (травмами), пов`язаними із захистом Батьківщини, відповідач належними та допустимими доказами не довів.

Інші доводи учасників справи на висновки суду не впливають. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно зі ст.132 та 134 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У якості доказу понесених витрат на правничу допомогу до заяви долучено:

- копію договору про надання правової допомоги від 20.11.2025;

- копію квитанції № 0016970 від 25.11.2025;

- довідку-розрахунок оплати правничої допомоги адвоката;

- копію ордеру на надання правничої допомоги;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Нормами КАС України визначено, що витратами на професійну правничу допомогу є витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, витрати понесені стороною, як оплата на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, оплата за підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, оплата вартості послуг помічника адвоката, сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частин 2, 3, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд також враховує складність спору.

Нормами КАС України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об`єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт. Витрати мають бути обґрунтованими, документи, що підтверджують витрати, мають бути складені належним чином.

Згідно висновку Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії», відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. «Суд висловлює сумнів щодо існування об`єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах». Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Данілов проти України», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Дослідивши письмові докази, надані заявником на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що останнім доведено фактичне надання адвокатом правничої допомоги позивачу.

В той же час, за переконанням суду визначена позивачем та адвокатом сума за надання правничої допомоги в розмірі 12000,00 грн. не є обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, суд доходить висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат є неспівмірною із складністю даної справи та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

В той же час, оскільки позивач, у зв`язку із неправомірними діями відповідача, був змушений звернутися до суду за захистом порушеного права, враховуючи принцип співмірності, суд доходить висновку про необхідність присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат пов`язаних з розглядом справи у розмірі 2000 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов?язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми, пов?язаної із захистом Батьківщини, за період з 04.12.2024 по 13.12.2024.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці для лікування внаслідок травми, пов?язаної із захистом Батьківщини, за період з 13.12.2024 по 13.01.2025; з 14.01.2025 по 14.02.2025; з 22.02.2025 по 22.03.2025.

Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми, пов?язаної із захистом Батьківщини, за період з 04.12.2024 по 13.12.2024.

Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці для лікування внаслідок травми, пов?язаної із захистом Батьківщини, за період з 13.12.2024 по 13.01.2025; з 14.01.2025 по 14.02.2025; з 22.02.2025 по 22.03.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська