Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №140/7993/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/7993/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо утримання податку на доходи фізичних осіб 18% з сум виплачених ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 у справі № 140/12564/24, від 12 грудня 2024 у справі № 140/9678/24;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 у справі № 140/12564/24, від 12 грудня 2024 у справі № 140/9678/24;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 у справі № 140/12564/24, від 12 грудня 2024 у справі №140/9678/24;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України повернути ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір, а саме 3,5% від суми, нарахованої на виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 у справі № 140/12564/24, від 12 грудня 2024 у справі № 140/9678/24.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військовій частині НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України та наказом від 01.08.2020 №269-ОС був виключений зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.

Вказав, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №140/12564/24 відповідач здійснив перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення, підйомної допомоги та щомісячної додаткової грошової винагороди з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Крім того, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 у справі №140/9678/24 відповідач нарахував та виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При здійсненні зазначених виплат відповідач утримав податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18% без виплати відповідної грошової компенсації, а також військовий збір за ставкою 5%.

Позивач вважає такі дії протиправними. Посилаючись на пункт 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, зазначив, що суми податку на доходи фізичних осіб, утримані з належного військовослужбовцю грошового забезпечення, підлягають рівноцінній та повній компенсації. При цьому така компенсація виплачується також особам, звільненим зі служби, щодо виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

На підтвердження своєї позиції позивач послався, зокрема, на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.06.2020 у справі №825/761/17, відповідно до яких втрата особою статусу військовослужбовця на момент фактичної виплати належних їй сум не виключає обов`язку компенсувати утриманий податок на доходи фізичних осіб, якщо право на відповідну виплату виникло у зв`язку з проходженням військової служби.

Щодо утримання військового збору позивач зазначив, що відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 “Інші перехідні положення” розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України, з урахуванням змін, внесених Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану” від 10.10.2024 №4015-IX та Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні” від 04.12.2024 №4113-IX, до доходів військовослужбовців у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших передбачених законодавством виплат застосовується ставка військового збору 1,5%.

Оскільки виплачені на виконання судових рішень суми за своєю правовою природою є виплатами, право на які позивач набув під час проходження військової служби, вважає, що їх оподаткування військовим збором за ставкою 5% є протиправним, а надмірно утримані 3,5% підлягають поверненню. Втрата статусу військовослужбовця на час фактичного проведення виплати, на переконання позивача, не змінює правової природи відповідного доходу.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю.

Відповідач, посилаючись на положення Конституції України, Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Закону України “Про Державну прикордонну службу України”, Бюджетного кодексу України, Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, та Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №533, зазначив про бюджетний характер діяльності військової частини та необхідність здійснення нею виплат виключно на підставі та в межах бюджетних асигнувань і вимог чинного законодавства.

Щодо утримання військового збору відповідач зазначив, що на момент фактичного виконання судових рішень у березні-квітні 2026 року позивач військову службу у військовій частині НОМЕР_1 не проходив та статусу військовослужбовця чи працівника не мав. Тому, на думку відповідача, правові підстави для застосування до виплаченого йому доходу спеціальної ставки військового збору у розмірі 1,5% були відсутні.

Посилаючись на положення статей 163, 164 Податкового кодексу України та пункту 16-1 підрозділу 10 “Інші перехідні положення” розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України, відповідач вказав, що дохід у вигляді доплат, нарахованих на виконання судових рішень та фактично виплачених звільненому військовослужбовцю, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та підлягає оподаткуванню на загальних підставах. Оскільки виплати здійснені у березні-квітні 2026 року, до них, на переконання відповідача, підлягає застосуванню чинна на час виплати загальна ставка військового збору у розмірі 5%. При цьому Податковий кодекс України не передбачає можливості оподаткування доходів, нарахованих за минулі періоди та виплачених у поточному податковому періоді на виконання судових рішень, за ставками, які діяли у минулих періодах.

Заперечуючи проти вимог щодо компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб, відповідач послався на пункт 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Відповідач вважає, що виплати, здійснені позивачу на виконання судових рішень після його звільнення зі служби, для цілей оподаткування включаються до загального оподатковуваного доходу як інший дохід та не є поточним грошовим забезпеченням військовослужбовця. Оскільки на момент їх фактичного отримання позивач не проходив військову службу, а самі виплати здійснені на виконання судових рішень, відповідач вважає відсутніми підстави для застосування до них механізму компенсації податку на доходи фізичних осіб, передбаченого Порядком №44.

З огляду на наведене відповідач вважає, що податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із виплачених позивачу у 2026 році сум утримані відповідно до вимог Податкового кодексу України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військовій частині НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 01.08.2020 №269-ОС старшого прапорщика ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.

Під час проходження військової служби позивачу не була виплачена у належному розмірі індексація грошового забезпечення, у зв`язку із чим він звертався до суду. На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 у справі №380/2895/22 відповідач 25.02.2024 виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення.

У зв`язку з тим, що під час проходження військової служби при обчисленні належних позивачу виплат індексація грошового забезпечення не була врахована у складі місячного грошового забезпечення, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №140/12564/24 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) провести позивачу перерахунок та виплату, з урахуванням виплачених сум, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2017 році, підйомної допомоги, виплаченої у 2017 році, та щомісячної додаткової грошової винагороди за період з червня 2017 року по лютий 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2026 вказане рішення залишено без змін.

На виконання зазначеного судового рішення відповідач здійснив відповідний перерахунок та виплату позивачу, про що повідомив листом від 26.03.2026 №09/7399-26-Вих. Здійснення виплати також підтверджується розрахунком доплати, довідкою про виплачені суми та випискою з банківського рахунку від 20.03.2026.

Крім того, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 у справі №140/9678/24 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за період з січня 2020 року за весь час затримки виплати відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2026 зазначене рішення залишено без змін.

На виконання рішення у справі №140/9678/24 відповідач нарахував та виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходів, що підтверджується листом від 15.05.2026 №09/12071-26-Вих, відповідними розрахунками, довідкою про виплачені суми та випискою з банківського рахунку від 28.04.2026.

При здійсненні виплат на виконання рішення суду від 23.12.2024 у справі №140/12564/24 із нарахованого доходу у розмірі 26 508,23 грн відповідач утримав податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовий збір за ставкою 5%. При здійсненні виплати на виконання рішення суду від 12.12.2024 у справі №140/9678/24 із нарахованого доходу у розмірі 10 349,31 грн також утримано податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовий збір за ставкою 5%.

При цьому грошову компенсацію у розмірі утриманого податку на доходи фізичних осіб одночасно із зазначеними виплатами позивачу не виплачено.

Не погоджуючись із утриманням податку на доходи фізичних осіб без його відповідної компенсації, а також із застосуванням до виплачених сум військового збору за ставкою 5% замість 1,5%, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР “Про оплату праці” (далі - Закон №108/95-ВР).

Так, структура заробітної плати складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 33 Закону №108/95-ВР визначено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

За приписами статті 1 Закону України від 03.07.1991 №1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон №1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Статтею 34 Закону №108/95-ВР визначено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-III (далі – Закон №2050-III) компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

З наведеного випливає, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.

На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Пунктом 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 ПК України заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (Порядок №44).

Згідно з пунктом 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Згідно з пунктами 4-5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115 (далі - Положення №1115), слідує, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

Пунктом 292 Положення №1115 визначено, що після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання.

З наведених правових норм слідує, що право на компенсацію утриманого податку на доходи фізичних осіб пов`язується насамперед із правовою природою виплати та виникненням права на неї у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження військової служби, а не виключно з наявністю в особи статусу військовослужбовця на день фактичного одержання коштів.

Як встановлено судом, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №140/12564/24 відповідач здійснив перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення, підйомної допомоги та щомісячної додаткової грошової винагороди за відповідні періоди з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

Отже, зазначені виплати безпосередньо пов`язані з проходженням позивачем військової служби, а право на них виникло у нього саме під час такої служби. Та обставина, що належний розмір цих виплат був визначений та фактично виплачений після звільнення позивача і на виконання судового рішення, їх правової природи не змінює.

Крім того, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 у справі №140/9678/24 відповідач виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум місячного грошового забезпечення за період з січня 2020 року за весь час затримки.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів. Під доходами у цьому Законі розуміються грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).

Таким чином, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення має компенсаційний характер та є похідною від відповідного грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 17.12.2024 у справі №380/25141/23 зазначив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації, є складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника, а спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошової індексації стосується заробітної плати військовослужбовця.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.02.2025 у справі №380/6777/24 щодо належності компенсації втрати частини доходів до виплат, пов`язаних із заробітною платою працівника.

Таким чином, як виплати, здійснені на виконання рішення у справі №140/12564/24, так і компенсація втрати частини доходів, виплачена на виконання рішення у справі №140/9678/24, пов`язані з грошовим забезпеченням, право на яке позивач набув у період проходження військової служби.

При цьому пункт 2 Порядку №44 прямо передбачає виплату компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб особам, звільненим із служби, якщо право на відповідні виплати вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Тому суд відхиляє доводи відповідача про те, що втрата позивачем статусу військовослужбовця на момент фактичного одержання спірних сум виключає можливість застосування Порядку №44.

Обставина втрати позивачем статусу військовослужбовця на момент фактичної виплати заборгованості не звільняє відповідача від обов`язку провести таку компенсацію, оскільки несвоєчасне нарахування та виплата належних позивачу сум зумовили здійснення відповідних виплат уже після його звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція щодо збереження права звільнених військовослужбовців на компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №812/1048/17, від 25.06.2020 у справі №825/761/17 та від 29.07.2020 у справі №814/142/17.

За таких обставин суд доходить висновку, що при здійсненні виплат позивачу на виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №140/12564/24 та від 12.12.2024 у справі №140/9678/24 на відповідача покладався обов`язок одночасно провести у повному обсязі компенсацію утриманих сум податку на доходи фізичних осіб.

Відтак дії відповідача щодо здійснення зазначених виплат з утриманням податку на доходи фізичних осіб без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів є протиправними.

Щодо утримання військового збору у розмірі 5 відсотків суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 “Інші перехідні положення” розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 10.10.2024 №4015-IX “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану”, ставка військового збору становила 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування.

Після внесення Законом №4015-IX відповідних змін ставка військового збору для платників збору, визначених підпунктом 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України, становить 5 відсотків від об`єкта оподаткування, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 підпункту 1.3 цього пункту.

Згідно з підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 “Інші перехідні положення” розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань ставка військового збору становить 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України.

Разом із тим пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10.10.2024 №4015-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану” прямо передбачено, що доходи платників військового збору – осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.

Отже, до доходів, нарахованих за податкові періоди до набрання чинності Законом №4015-ІХ, застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка незалежно від того, коли такі доходи фактично виплачені.

Як встановлено судом, виплати на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №140/12564/24 стосуються грошової допомоги на оздоровлення та підйомної допомоги за 2017 рік, а також щомісячної додаткової грошової винагороди за період з червня 2017 року по лютий 2018 року.

Отже, такі виплати стосуються податкових періодів, що передували набранню чинності Законом №4015-ІХ, а тому сам факт їх фактичної виплати у 2026 році не є підставою для застосування ставки військового збору 5 відсотків.

Так само компенсація втрати частини доходів, виплачена на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 у справі №140/9678/24, нарахована у зв`язку з порушенням строків виплати сум місячного грошового забезпечення за період з січня 2020 року та є похідною від відповідних сум грошового забезпечення.

Враховуючи компенсаційний характер цієї виплати та її нерозривний зв`язок із доходом, право на який виникло у позивача під час проходження військової служби у відповідні попередні періоди, підстав для застосування до неї загальної ставки військового збору у розмірі 5 відсотків суд не встановив.

Суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що відсутність у позивача статусу військовослужбовця на день фактичного здійснення спірних виплат є достатньою підставою для утримання військового збору за ставкою 5 відсотків.

Такі виплати здійснені позивачу у зв`язку з проходженням ним військової служби, а їх фактичне одержання після звільнення стало наслідком несвоєчасного нарахування та виплати належного йому грошового забезпечення.

Крім того, наведений відповідачем підхід не узгоджується з пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №4015-ІХ, який прямо визначає ставку військового збору залежно від податкового періоду, за який нараховано відповідний дохід, та встановлює, що дата його фактичної виплати не впливає на застосовну ставку.

Таким чином, до спірних виплат підлягала застосуванню ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Відтак відповідач безпідставно утримав із виплачених позивачу сум військовий збір за ставкою 5 відсотків замість 1,5 відсотка, тобто надмірно утримав військовий збір у розмірі 3,5 відсотка.

Посилання відповідача на роз`яснення податкового органу не спростовують зазначених висновків суду, оскільки такі роз`яснення мають інформаційний характер та не є нормативно-правовими актами, а тому не можуть змінювати приписи Податкового кодексу України та Закону №4015-ІХ.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що дії відповідача щодо утримання податку на доходи фізичних осіб із сум, виплачених позивачу на виконання судових рішень у справах №140/12564/24 та №140/9678/24, без здійснення рівноцінної та повної компенсації втрат доходів, а також щодо утримання із зазначених сум військового збору за ставкою 5 відсотків є протиправними.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання зазначених дій відповідача протиправними та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу недоотримані суми у розмірі утриманого податку на доходи фізичних осіб, а також надмірно утриманого військового збору у розмірі 3,5 відсотка.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб із сум, виплачених ОСОБА_1 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №140/12564/24 та рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 у справі №140/9678/24, без здійснення рівноцінної та повної компенсації втрат доходів.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті сум на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №140/12564/24 та рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 у справі №140/9678/24.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5 відсотків із сум, виплачених ОСОБА_1 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №140/12564/24 та рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 у справі №140/9678/24.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді утриманого військового збору у розмірі 3,5 відсотка із сум, виплачених на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №140/12564/24 та рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 у справі №140/9678/24.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н. В. Стецик