Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №295/15844/23 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/15844/23 Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М.

Категорія 68 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/15844/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про поділ спільного сумісного майна подружжя, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Савіцької Анни Олегівни, представника ОСОБА_4 - адвоката Приведьона Віталія Миколайовича, на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2025 року, та апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката Приведьона Віталія Миколайовича, на додаткове рішення цього ж суду від 28 квітня 2025 року, ухвалених під головуванням судді Зосименка О.М.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савіцька А.О., звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що з 21 червня 1997 року перебував із відповідачкою у зареєстрованому шлюбі.

У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 3 листопада 2023 року шлюб між ними розірвано.

За час проживання у шлюбі подружжям за спільні кошти придбано наступне майно : вантажний автомобіль марки Renault Master, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2018 року випуску, та легковий автомобіль марки Volvo ХС90В, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2019 року випуску.

Представник позивача вказує, що у 2023 році ОСОБА_7 , без згоди позивача та з метою уникнення поділу майна, а також без врахування інтересів молодшої доньки, відчужила вказані транспортні засоби, на користь старшої доньки – ОСОБА_3 .

Відповідно до звітів про оцінку майна, які складені ТОВ «Партнер-Екс», ринкова вартість автомобіля марки Renault Master, державний реєстраційний номер № НОМЕР_1 , 2018 року випуску, складає 551 222 грн, а ринкова вартість автомобіля марки Volvo ХС90В, державний реєстраційний номер № НОМЕР_2 , 2019 року випуску, становить 1980352 грн.

Оскільки вказані транспортні засоби були придбані в період шлюбу, за спільні кошти сторін, вказане майно є їх спільною сумісною власністю.

Таким чином, ОСОБА_1 просив суд стягнути із відповідачки на свою користь грошову компенсацію вартості частини вартості автомобіля марки Renault Master державний реєстраційний номер № НОМЕР_1 , 2018 року випуску та автомобіля марки Volvo ХС90В державний реєстраційний номер № НОМЕР_2 , 2019 року випуску, у розмірі 1265787 грн.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частини автомобіля марки Volvo ХС90В, державний реєстраційний номер № НОМЕР_2 , 2019 року випуску, у розмірі 1 014 234 грн.40 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 141,48 грн. сплаченого судового збору та 2003 грн, сплачених за проведення оцінки майна.

У березні 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Савіцька А.О., звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з відповідачки на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.

Додатковим рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 8 квітня 2025 року заяву частково задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

В апеляційній скарзі на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2025 року, представник відповідачки – адвокат Приведьон В.М., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині задоволення позову та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Звертає увагу суду на те, що ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України, визначено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Зазначає, що Верховний Суд у постанові № 711/2302/18 від 22 січня 2020 року роз`яснив, що у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбано. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності.

Адвокат Приведьон В.М. вказує, що ОСОБА_7 придбала автомобіль марки Renault Master, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2018 року випуску та легковий автомобіль марки Volvo ХС90В, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2019 року випуску, за власні кошти не в інтересах сім`ї, а для здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку, що підтверджується відомостями податкових декларацій за 2016-2019 роки.

Вказує, що позивач не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, працював на посаді менеджера у батька ОСОБА_7 , як приватного підприємця, та отримував заробітну плату у мінімальному розмірі.

Відповідачка самостійно матеріально забезпечувала та утримувала сім`ю, здійснювала догляд за дітьми та вела домашнє господарство. ОСОБА_1 не брав участі у забезпеченні матеріальних потреб сім`ї та не допомагав відповідачці. Довідки про доходи позивача за 2010- 2019 роки свідчать про те, що всі отримані кошти він витрачав лише на себе.

Наголошує на тому, що спірні транспортні засоби були продані, за погодженням з ОСОБА_1 , старшій дочці – ОСОБА_3 , а кошти від продажу автомобілів були витрачені в інтересах сім`ї. Відповідачка сплачувала ОСОБА_1 щомісячно 177 000 грн, що підтверджується відповідними квитанціями.

Зауважує, що автомобіль марки Renault Master та легковий автомобіль марки Volvo ХС90В були відчужені в період перебування сторін у шлюбі, а тому, на думку, адвоката Приведьона В.М., у даних правовідносинах відсутні правові підстави для стягнення грошової компенсації у розмірі частини вартості автомобілів.

В апеляційній скарзі представник позивача – адвокат Савіцька А.О., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що автомобіль марки Renault Master, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , був придбаний в період проживання в шлюбі ОСОБА_1 з відповідачкою, а в подальшому відчужений їх старшій дочці – ОСОБА_3 , без згоди позивача.

Не погоджується з твердженням суду першої інстанції щодо того, що вказаний транспортний засіб був придбаний за грошові кошти відповідачки, отримані від підприємницької діяльності, а також стосовно того, що цей автомобіль був її особистою власністю і використовувався для здійснення її професійної діяльності.

Звертає увагу суду на ч. 1 ст. 69, ч. ч.1,2 ст. 70 СК України, відповідно до яких дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Адвокат Савіцька А.О. зауважує, що відповідачкою не надано належних та допустимих доказів того, що спірне майно придбано за її особисті кошти, як фізичною особою-підприємцем виключно для здійснення нею підприємницької діяльності, а не в інтересах сім`ї. Разом з тим, подані ОСОБА_2 документи свідчать про те, що автомобіль був придбаний нею саме як фізичною особою.

Наголошує на тому, що посилання відповідачки на те, що отриманий нею дохід від підприємницької діяльності належить тільки їй, не скасовує імперативні положення ст. ст. 60, 61 СК України. Зокрема, жодним чином дохід ОСОБА_2 не може трансформуватись в її особисту приватну власність.

На думку представника позивача, надані відповідачкою податкові декларації платника єдиного податку носять суто інформативний характер, підтверджують здійснення ОСОБА_7 підприємницької діяльності, проте не спростовують доводів позовної заяви.

Зазначає, що довідки про доходи позивача, надані ОСОБА_2 в суді першої інстанції, не містять реквізитів щодо часу їх видачі та видані з порушенням ст. 31 Закону України «Про оплату праці», а саме, без згоди ОСОБА_1 у наданні ФОП ОСОБА_8 таких довідок.

Вказує, що статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте.

У відзиві ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника позивача.

Звертає увагу суду на те, що спірні транспортні засоби були придбані за її власні кошти, які вони отримала від підприємницької діяльності.

Вказує, що позивач не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї. Вона самостійно утримувала сім`ю, вела домашнє господарство та здійснювала догляд за дітьми. Довідки про доходи ОСОБА_1 свідчать про те, що він витрачав кошти на себе та матеріально не забезпечував сім`ю.

Наголошує на тому, що факт використання спірних транспортних засобів у підприємницькій діяльності підтверджується копіями договорів купівлі-продажу, накладних щодо видачі товарів та товарно-транспортними накладними.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду представник відповідачки – адвокат Приведьон В.М., просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Савіцької А.О., про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Звертає увагу суду на те, що в договорі про надання професійної правничої допомоги від 4 жовтня 2023 року, укладеному між адвокатом Савіцькою А.О. та ОСОБА_1 , а також в акті виконаних робіт від 25 лютого 2025 року та в квитанції до прибуткового ордера від 25 лютого 2025 року, не вказано, у якій саме справі адвокатом була надана правова допомога. У квитанції до прибуткового ордера не зазначено номер та прізвище бухгалтера, що є порушенням бухгалтерського обліку. В акті виконаних робіт не зазначений витрачений адвокатом час на виконання кожного пункту розрахунку відносно кожної наданої послуги.

Адвокат Приведьон В.М. вважає, що з врахуванням вказаного, інформація стосовно характеру та обсягу виконаних адвокатом робіт не відповідає критерію розумності та часу витраченому на їх виконання.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга представника ОСОБА_9 – адвоката Савіцької А.О. підлягає до задоволення, а у задоволенні апеляційних скарг представника ОСОБА_4 – адвоката Приведьона В.М., слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони з 21 червня 1997 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 3 листопада 2023 року шлюб між ними розірвано.

Сторони є батьками двох дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Матеріали справи свідчать, 6 березня 2018 року між ТОВ «Полісся Моторс Груп» та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу автомобіля, за умовами якого ОСОБА_7 придбала автомобіль марки Renault Master, 2018 року випуску вартістю 803 965 грн (а.с. 88, том 1).

25 січня 2020 року між ТОВ «Віді Нордвей» та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу №НВеА-0001/025, за умовами якого остання придбала автомобіль марки Volvo ХС90В5, 2019 року випуску (а.с. 91, том1).

30 серпня 2023 року ОСОБА_7 згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу №1841/2023/4023990 відчужила автомобіль марки Volvo ХС90В5, 2019 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_3 . Пунктом 3.1 даного договору встановлено, що за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 320 000 грн. (а.с. 93).

Відповідно до договору купівлі-продажу № 7990/23/007090 від 1 вересня 2023 року, укладеного між ТОВ «Автокапітал», який є комісіонером, та ОСОБА_3 (покупцем), остання придбала автомобіль марки Renault Master, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно з пунктом 3.1 даного договору ціна транспортного засобу склала 3000 грн.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 працював у ФОП ОСОБА_8 на посаді менеджера з 2002 року, його дохід за 2017р – 39 000грн., за 2018р. – 45000 грн., за 2019р. – 51600грн., що підтверджується довідками про доходи (а.с.77-79).

Згідно з податкових декларацій платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця за 2015 рік ОСОБА_7 є фізичною особою підприємцем, обсяг доходу за 2015 рік становить 932 002 грн., обсяг доходу за 2016 рік складає 989 698 грн., обсяг доходу за 2017 рік – 972 118 грн.

Податкові декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця за 2018 рік свідчать про те, що ОСОБА_7 є фізичною особою підприємцем, КВЕД 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, фактична чисельність найманих працівників у звітному періоді – 6, обсяг доходу за 2018 рік становить 991 846 грн., за 2019 рік - фактична чисельність найманих працівників у звітному періоді – 7, обсяг доходу за 2019 рік складає 995 798 грн.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 21 березня 2024 року у даній справі призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу, на вирішення якої поставлені питання : Яка вартість (ринкова) автомобіля Renault Master 2018 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 на дату огляду експертом? Яка вартість (ринкова) автомобіля VOLVO XC90, 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 на дату огляду експертом?

Згідно з висновком експерта № 11 судової транспортно-товарознавчої експертизи від 30 квітня 2024 року, ринкова вартість автомобіля VOLVO XC90, 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 2028468 грн. 80 коп.

Відповідно до висновка експерта № 12 судової транспортно-товарознавчої експертизи від 1 травня 2024 року, ринкова вартість автомобіля Renault Master, 2018 р.в., номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 464498 грн. 80 коп.

В матеріалах справи містяться платіжні інструкції щодо перерахування ОСОБА_7 відповідачу 7 травня 2022 року – 5 000 грн, 17 травня 2022 року – 10 000 грн., 25 травня 2022 року – 10 000 грн., 13 червня 2022 року – 5 000 грн., 27 червня 2022року – 5 000 грн., 13 липня 2022 року – 5 000 грн., 24 липня 2022 року – 5 000 грн., 4 серпня 2022 року – 5 000 грн., 12 серпня 2022 року – 5 000 грн, 17 серпня 2022 року – 5 000 грн., 25 серпня 2022 року – 5 000 грн., 29 вересня 2022 року – 27 500 грн., 29 вересня 2022 року – 27 500 грн., 5 грудня 2022 року – 5 000 грн., 8 грудня 2022 року – 15 000 грн., 8 грудня 2022 року – 3 000 грн., 21 грудня 2022 року – 5 000 грн., 30 грудня 2022 року – 5 000 грн., 7 січня 2023 року – 2 000 грн., 17 січня 2023 року – 3 000 грн., 25 січня 2023 року – 5 000 грн., 18 лютого 2023 року – 5 000 грн., 2 березня 2023 року – 5 000 грн., 5 травня 2023 року – 2 000 грн., 10 травня 2023 року – 2 000 грн.

Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За правилами частини першої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними ( частина перша статті 63 СК України).

У частині першій статті 70 СК України закріплене правило про те, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У статтях 60 та 70 СК України та статті 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на її особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Під час поділу майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року в справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21)).

Під час здійснення поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, в зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням переліку об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення вартості.

З огляду на зазначені норми матеріального права, за загальним правилом, поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України) або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що автомобіль VOLVO XC90, 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є спільною сумісною власністю сторін, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя на це майно.

Судом вірно зазначено про те, що долучені до матеріалів справи платіжні інструкції та квитанції підтверджують факти перерахування відповідачкою на рахунок позивача грошових коштів протягом вказаного періоду, однак не свідчать про те, що ці кошти були сплачені за належну позивачеві частину цього транспортного засобу. Вказані фінансові документи містять інформацію про призначення платежу : « переказ особистих коштів», відтак відсутні підстави стверджувати про сплату цих коштів саме за належну позивачеві частину спірного транспортного засобу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення із ОСОБА_4 на користь позивача вартості частини автомобіля VOLVO XC90, 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 1014234 грн. 40 коп.

Водночас, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення на користь позивача частини автомобіля Renault Master, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

При вирішенні даної позовної вимоги суд першої інстанції, надавши оцінку розміру доходів подружжя ОСОБА_9 , а також встановивши джерела доходів кожного з них, й врахувавши ціну придбаного автомобіля, дійшов висновку про те, що автомобіль Renault Master, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , придбаний відповідачкою за кошти, отримані нею від підприємницької діяльності, та з метою використання у підприємницькій діяльності, відтак був її особистою приватною власністю й використовувався нею для професійної діяльності.

Проте, суд не врахував, що використання спірного автомобіля у підприємницькій діяльності не свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для здійснення господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Використання зазначеного майна одним з подружжя для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано під час обрання способу поділу цього майна з урахуванням положень статті 71 СК України, відповідно до якої речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності, а вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Отже, системний аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що майно фізичної особи-підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між подружжям з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів його поділу, а також за наявності підстав для втручання у здійснення підприємницької діяльності.

Як свідчать матеріали справи, вказаний автомобіль був відчужений відповідачкою на користь доньки, таким чином стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості цього транспортного засобу жодним чином не призведе до втручання у здійснення ОСОБА_4 підприємницької діяльності.

Колегія суддів наголошує на тому, що сам по собі факт отримання відповідачкою значно більших доходів у порівнянні з доходами позивача, не є підставою вважати, що автомобіль Renault Master був придбаний за її особисті кошти та є особистою приватною власністю останньої.

Отриманий ОСОБА_4 дохід від підприємницької діяльності є спільним доходом подружжя в силу положень частини другої статті 61 СК України, відповідно до якої заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності.

Така позиція чітко викладена й у пункті 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі 523/14489/15-ц, де зазначено, що «одним із об`єктів права спільної сумісної власності є доходи, одержані одним із подружжя, у тому числі й від здійснення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, які підлягають поділу між кожним із подружжя».

Відповідно, і все майно, куплене за ці кошти для сім`і чи для бізнесу, визнається спільним сумісним майном подружжя. Той факт, що один із подружжя заробляв менше або займався веденням домашнього господарства, не позбавляє його права на половину цього майна.

Отже, майно, придбане під час шлюбу за рахунок доходів від підприємницької діяльності та зареєстроване на одного з подружжя, є спільним сумісним майном подружжя. Цільове призначення автомобіля ( використання в комерційних цілях, для розвезення товарів ( продукції)) не змінює його правового статусу.

Таким чином, висновок суду про те, що автомобіль використовувався для здійснення підприємницької діяльності, не свідчить про те, що на спірний автомобіль не поширюється режим спільної сумісної власності сторін.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про стягнення на користь позивача вартості частини автомобіля Renault Master, у розмірі 275611 грн. підлягають до задоволення.

Оскільки вказані позовні вимоги задоволено, на користь позивача підлягає стягненню кошти у розмірі 2500 грн., сплачені ним за проведення оцінки майна.

Що стосується оскарження додаткового рішення суду, слід зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_11 користувався професійною правничою допомогою, яка надавалася адвокатом Савіцькою А.О.

Долучений до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги, укладений 4 жовтня 2023 року між позивачем та адвокатом Савіцькою А.О., містить інформацію про те, що за надані адвокатом послуги ОСОБА_1 сплачує гонорар, розмір якого встановлюється за домовленістю сторін.

У акті виконаних робіт від 25 лютого 2025 року зазначено, що вартість послуги адвоката за підготовку та подачу позовної заяви становить 5 000 грн, підготовка відповіді на відзив - 3000 грн., за участь у судових засіданнях в суді першої інстанції – 4 000 грн. Загальна вартість виконаних послуг становить 12000 грн.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Згідно з положеннями статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 вказаного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час ( стаття 30 Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Наведена правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн., що узгоджується з критеріями розумності та реальності наданих адвокатом послуг.

Таким чином, рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації вартості частини автомобіля Renault Master, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення,- про задовлення цих позовних вимог.

Рішення в частині розподілу судових витрат слід змінити, збільшивши розмір судових витрат, які підлягають стягненню на користь позивача, із 12144 грн. 48 коп. до 15157 грн. 87 коп.

В решті рішення Богунського районного суду від 24 лютого 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 28 квітня 2025 року – залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 259,268,367,368,374,379, 381-384 УПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савіцької Анни Олегівни, задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2025 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 вартості частини автомобіля Renault Master, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частини автомобіля Renault Master, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 275611 грн.

Апеляційні скарги представника ОСОБА_4 - адвоката Приведьона Віталія Миколайовича, залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2025 року в частині задоволених позовних вимог та додаткове рішення цього ж суду від 28 квітня 2025 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Талько О.Б.

Судді: Коломієць О.С.

Григорусь Н.Й.