Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №274/5146/25 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 274/5146/25 Головуючий у 1-й інст. Хуторна І. Ю.

Категорія 38 Доповідач Шалота К.В.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Шалоти К. В.,

суддів Коломієць О. С., Талько О. Б.,

за участю секретаря

судового засідання Прохорчук Д. В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект"

на заочне рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 березня 2026 року, ухвалене у складі судді Хуторної І. Ю. у м. Бердичеві,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення відсотків річних,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі – ТОВ "Кей-Колект") звернулося до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі – відповідачі) про стягнення 3% річних.

2. Позов мотивовано тим, що Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області рішенням від 29 липня 2013 року стягнуто солідарно з відповідачів на користь ТОВ "Кей-Колект" заборгованість за кредитним договором №11174542000 від 22 червня 2007 року, що виникла станом на 16 липня 2012 року в розмірі 25691,46 долар США, що еквівалентно 205351,84 гривні.

3. Вказувалося, що відповідачами зазначене рішення суду на теперішній час не виконано.

4. Позивач стверджував, що внаслідок невиконання відповідачами грошового зобов`язання за рішенням суду у нього виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), за увесь час прострочення. При цьому, строки давності щодо вимог про стягнення сум за статтею 625 ЦК на час набрання чинності Законом № 540-ІХ не спливли, оскільки продовжувався на строк дії карантину з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.

5. Посилаючись на викладене ТОВ "Кей-Колект" просило суд:

— стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 3 % річних, нараховані за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року у розмірі 3 777,70 доларів США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та мотиви його ухвалення

6. Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області заочним рішенням від 25 березня 2026 року у задоволенні позову ТОВ "Кей-Колект" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення відсотків річних, відмовив.

7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивач не реалізував своїх прав на звернення у встановлені законом строки до примусового виконання рішення суду від 29 липня 2013 року, відтак він втратив своє право вимоги на примусове виконання відповідачами своїх зобов`язань за кредитним договором та рішенням суду (строк пред`явлення до виконання рішення суду), а тому зобов`язання відповідачів є задавненим у зв`язку з чим набуло характеру натурального, до якого положення частини 2 статті 625 ЦК застосуванню не підлягають.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

8. Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодилося та через свого представника – Вишневську О. І. подало до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

9. Апеляційна скарга мотивована тим, що:

— рішення суду від 29 липня 2013 року у справі № 0603/5045/12, яким підтверджено наявність грошового зобов`язання відповідачів, не виконане, тобто зобов`язання відповідачів не припинилося, тому передбачені статтею 625 ЦК три проценти річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання;

— внаслідок невиконання боржниками грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК за увесь час прострочення, таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення;

— суд першої інстанцій не врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 про те, що нарахування відповідно до статті 625 ЦК є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання;

— висновок суду першої інстанції, що зобов`язання між сторонами є натуральним, а тому положення статті 625 ЦК не підлягаютьзастосуванню є помилковим, оскільки основна вимога кредитора вже захищена рішенням суду від 29 липня 2013 року, яким з відповідачів стягнуто заборгованість за кредитним договором, а отже зобов`язання не можна вважати натуральним;

— не отримання ТОВ «Кей-Колект» виконавчого документу у справі чи пропуск строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання не має правового значення, а тому позивач як кредитор вправі вимагати стягнення в судовому порядку суми 3% річних до повного виконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду, які передбачені статтею 625 ЦК;

— висновки суду першої інстанції в частині застосування постанови об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц є помилковим, оскільки у тій справі встановлені обставини щодо спливу позовної давності за вимогами кредитора про стягнення заборгованості за кредитом та процентами за його користування і судовим рішенням, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову про їх стягнення, тому касаційний суд вважав вказане зобов`язання натуральним і дійшов висновку про відсутність у кредитора права нараховувати суми, визначені статтею 625 ЦК;

— висновки суду першої інстанції не відповідають правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 про те, що нарахування відповідно до статті 625 ЦК є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання;

— суд першої інстанцій не врахував висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 про те, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу;

— суд першої інстанцій не врахував висновку Верховного Суду у постанові від 07 серпня 2023 року справа № 752/9858/21, за яким наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, навіть за умови відмови суду про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржницю від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених статтею 625 ЦК.

Відзив на апеляційну скаргу

10. Відзив від відповідачів на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

11. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)).

Рух справи у суді апеляційної інстанції

12. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 28 квітня 2026 року відкрив апеляційне провадження, встановив учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

13. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 04 червня 2026 року призначив справу до апеляційного розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи.

Короткий зміст позиції учасників справи в апеляційному суді

14. Представник позивача - адвокат Пилипенко С. В., який взяв участь у судовому засіданні в режимі відеконференції з власних технічних засобів, просив апеляційну скаргу задовольнити.

15. Відповідачі у судове засідання не прибули, повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи у порядку, передбаченому частиною 6 статті 128 ЦПК шляхом направлення рекомендованими листами з повідомленням про вручення судових викликів на адреси зареєстрованого місця їх проживання, про що наявні докази в матеріалах справи. Неявка відповідачів не перешкоджає апеляційному розгляду справи (частина 2 статті 372 ЦПК).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16. 22 червня 2007 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11174542000, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті в сумі 66 000 доларів США, що еквівалентно 333 300 гривень за курсом НБУ на день укладення договору, позичальник зобов`язався повернути банку кредитні кошти та сплатити процент за кредит у порядку та на умовах, визначених договором, строком до 22 червня 2018 року (а.с.10-12).

17. 22 червня 2007 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 уклали договір поруки № 11174542000/п, в забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту № 11174542000 від 22 червня 2007 року (а.с 12-13).

18. 12 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСибббанк») та Публічним акціонерним товариством «Кей-Колект» (ТОВ «Кей-Колект) укладено договір факторингу № 1, за умовами якого ПАТ «УкрСибббанк» відступило на користь ТОВ «Кей-Колект» права вимоги, зокрема, за кредитним договором № 11174542000 (а.с. 17-21).

19. 29 липня 2013 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області рішенням у справі № 0603/5045/12 ухвалив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за кредитним договором № 11174542000 від 22 червня 2007 року, що виникла станом на 16 липня 2012 року в розмірі 25691 долар США 46 центів, що еквівалентно 205351 гривня 84 копійки, з яких 21427,75 доларів США - заборгованість по відсотках та 4263 доларів США 71 цент - заборгованість по кредиту (а.с. 14-16).

20. Відповідно до розрахунку ТОВ «Кей-Колект» за прострочення відповідачами грошового зобов`язання за кредитним договором у сумі 25691,46 доларів США за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року розмір 3% річних становить 3777,79 доларів США (а.с.9).

21. Згідно з довідкою ТОВ «Кей-Колект» від 04 липня 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не погасили заборгованість на виконання рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 липня 2013 року у справі № 0603/5045/12 (а.с. 39).

Межі апеляційного перегляду

22. Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

23. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина 2 статті 263 ЦПК).

24. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 5 статті 263 ЦПК).

25. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 367 ЦПК).

26. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Кей-Колект» задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Правове регулювання та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

27. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК).

28. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (частина 5 статті 11 ЦК). Тобто на підставі рішення суду цивільні права та обов`язки можуть виникати лише в конкретних випадках, визначених актами цивільного законодавства. Водночас, за загальним правилом, цивільні права та обов`язки виникають з юридичних фактів, найпоширенішими з яких є правочини.

29. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

30. За змістом статей 524, 533–535 і 625 ЦК грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

31. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК).

32. Підстави припинення зобов`язання визначені, зокрема, в статтях 599–601, 604–609 ЦК.

33. За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК).

34. Відповідно до статті 610 ЦК якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

35. В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 611, 612 ЦК).

36. Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

37. Передбачене частиною 2 статті 625 ЦК нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16).

38. У статті 625 ЦК визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

39. За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

40. Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (див. пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду у від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18).

41. Ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не є підставою заміни зобов`язання за договором – новим зобов`язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, яким надано захист судовим рішенням. Таке судове рішення не змінює обсягу прав та обов`язків сторін зобов`язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання цивільного зобов`язання у процедурах виконавчого провадження (пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 369/13444/20).

42. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц здійснив тлумачення частини 1 статті 509, частини 1 статті 267, статті 625 ЦК та дійшов висновку про те, що:

– натуральним є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном;

– конструкція статті 625 ЦК щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку;

– кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

43. У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року у справі № 554/9126/20 зробив висновки щодо застосування статті 625 ЦК в натуральному зобов`язанні та зазначено, що натуральним зобов`язанням є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, оскільки боржник заявив про застосування позовної давності, яку застосував суд, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Задавненим є зобов`язання, в якому стосовно задавненої вимоги спливла позовна давність, кредитор не пред`являє в судовому порядку позову про захист задавненої вимоги і боржник відповідно не заявив про застосування до неї позовної давності.

44. У справі № 754/511/23 Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання про застосування частини 2 статті 625 ЦК, зокрема нарахування 3 % річних за невиконання рішення суду про стягнення боргу за основним зобов`язанням, за обставин, коли стягувач втратив право на примусове виконання цього судового рішення у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа для виконання і суд у поновленні цього строку відмовив.

45. У пунктах 145, 146 постанови від 11 лютого 2026 року Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у випадку, коли основна вимога позивача про примусове стягнення боргу, підтверджена судовим рішенням, не може бути виконана в примусовому порядку, а тому до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не підлягають застосуванню правила частини 2 статті 625 ЦК.

46. Тобто загальним правовим висновком, який Велика Палата Верховного Суду зробила в справі № 754/511/23, є неможливість застосування частини 2 статті 625 ЦК у випадку, коли стягувач втратив право на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу.

47.Одними з основних принципів цивільного судочинства є змагальність і диспозитивність.

48. За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

49. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК).

50. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 ст. 78 ЦПК).

51. Достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК).

52. Відповідно до частин 1, 2 статті 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

53. У справі, яка переглядається спір стосується вимог ТОВ «Кей-Колект» пред`явлених до до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі частини 2 статті 625 ЦК про стягнення з них 3 % річних у розмірі 3 777,70 дол. США за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року, нарахованих на тіло кредиту і проценти, стягнутих рішенням суду, яке відповідачами не виконано.

54. Як уже зазначалося вище, передбачене частиною 2 статті 625 ЦК нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

55. Водночас Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 03 жовтня 2023 року у справі № 366/203/21, від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19 виснувала, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання, тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

56. За установлених обставин розмір заборгованості встановлений судовим рішенням у справі № 0603/5045/12 (рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 липня 2013 року), яке набрало законної сили та яким, зокрема, стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором (за тілом кредиту та процентами) у розмірі 25691,46 долари США, що станом на 16 липня 2012 року еквівалентно 205 351,84 грн, і саме на цю суму банк, згідно з позовною заявою нарахував три проценти річних за частиною 2 статті 625 ЦК за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року.

57. Виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження.

58. Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»). За пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла до набрання 05 жовтня 2016 року чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження») пропуск встановленого строку пред`явлення документів до виконання визначався як підстава для відмови у відкритті виконавчого провадження.

59. За межами цього строку (строку пред`явлення виконавчого документа до виконання) виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

60. Наявність судового рішення про відновлення прав на грошові суми не змінює правової природи правовідносин учасників спору, оскільки за своєю юридичною природою рішення суду не породжує нових прав та/або обов`язків, а як спосіб захисту порушеного права на їх отримання трансформує та/або підтверджує існуючі зобов`язання з їх виплати у спосіб, обраний позивачем.

61. Водночас можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено судом в установленому законом порядку.

62. Сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є формальністю, а є самостійною підставою для припинення можливості примусового виконання судового рішення.

63. Ігнорування кредитором обставин закінчення строку пред`явлення рішення суду до виконання щодо стягнення заборгованості призвело б до надання стягувачу можливості безпідставно уникнути законодавчої вимоги щодо встановлених законом строків та призвело б до безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад установлений законом строк, що порушило б принцип правової визначеності як один з основних елементів верховенства права.

64. Cплив строків пред`явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа. Ці строки забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав боржників.

65. З матеріалів справи вбачається, що доказів пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого на виконання судового рішення у справі № 0603/5045/12, в межах строку, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження», позивачем суду не надано.

66. При цьому, з відкритих відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua/) вбачається, що виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованості за кредитним договором, видані на примусове виконання рішення у справі № 0603/5045/12 на примусовому виконанні у державній виконавчій службі чи у приватного виконавця не перебувають.

67. Вказані обставини засвідчують, що основна вимога позивача про примусове стягнення боргу, підтверджена судовим рішенням, не може бути виконана в примусовому порядку, а тому до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не підлягають застосуванню правила частини 2 статті 625 ЦК.

68. Факт не перебування виконавчого листа за основним борговим зобов`язанням у справі № 0603/5045/12 на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби в сукупності з відсутністю доказів задоволення заяви позивача про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання, унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень частини 2 статті 625 ЦК, оскільки вказана норма підлягає застосуванню судом лише за грошовим зобов`язанням, яке підлягає виконанню.

69. Апеляційний суд вважає, що з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів 3 % річних за невиконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості (від 29 липня 2013 року у справі № 0603/5045/12), правильно виходили з того, що у зв`язку зі спливом строку, наданого законом для пред`явлення виконавчого листа до виконання, відсутністю виконавчих документів, виданих на підставі вказаного судового рішення на виконанні, немає і обов`язку відповідачів у грошовому зобов`язанні, який би міг бути виконаний примусово, а отже, немає правової підстави для стягнення можливого похідного зобов`язання, передбаченого статтею 625 ЦК.

70. Доводи апеляційної скарги про суд першої інстанцій не врахував висновку Верховного Суду у постанові від 07 серпня 2023 року справа № 752/9858/21, колегія суддів апеляційного суду відхиляє, оскільки Велика Палата Верховного Суду у справі № 754/511/23 відступила від висновків, наведених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 759/4755/19, за змістом яких, коли кредитор уже скористався судовим захистом – рішенням суду з боржника стягнуто суму основного боргу, то таке зобов`язання не може вважатись натуральним навіть за умов пропуску стягувачем строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання і відмови в поновленні цього строку судом, оскільки такі обставини не мають правового значення, а кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, нарахованих на таке невиконане зобов`язання.

71. При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній з яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц, від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц, від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22).

72. Незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (схожий за змістом правовий висновок міститься у її постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21), від 04 жовтня 2023 року у справі № 906/1026/22).

73. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кей-Колект» про стягнення з відповідачів нарахування 3 % річних за невиконання рішення суду про стягнення боргу за основним зобов`язанням у зв`язку з втратою позивачем свого права на примусове виконання рішенням суду через пропуск строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, суд першої інстанції обґрунтовано врахував саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанови від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23.

74. Висновок суду першої інстанції про відсутність можливості примусового виконання рішення суду у справі № 0603/5045/12, лишився ТОВ «Кей-Колект» неспростованим.

75. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ТОВ «Кей-Колект».

76. Доводи апеляційної скарги ТОВ «Кей-Колект» висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на неправильному розумінні положення статті 625 ЦК та правових позиціях, від яких відступила Велика Палата Верховного Суду у справі № 754/511/23.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

77. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК).

78. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

79. За таких обставин колегія суддів вважає, що заочне рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 березня 2026 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду — без змін.

Щодо розподілу судових витрат

80. Згідно із підпунктом "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

81.Оскільки апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій, немає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК, Житомирський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" залишити без задоволення.

2. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 березня 2026 року у справі № 274/5146/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач К.В. Шалота

Судді О. С. Коломієць

О. Б. Талько