Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №274/4732/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/4732/26 Головуючий у 1-й інст. Мороко С. В.

Номер провадження №33/4805/1268/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Костюкович С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з ро згляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Костюкович С.І., з участю секретаря судового засідання Колодяжного О.В., захисника – адвоката Олянюка В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомир апеляційну скаргу захисника - адвоката Олянюка В.Л., подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно постанови місцевого суду, ОСОБА_1 18.06.2026 о 21 год. 32хв. в м. Бердичеві по вул. Замковій, 5, керував електросамокатом, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням захисник - адвокат Олянюк В.Л. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, а в разі незадоволення цієї вимоги - змінити постанову в частині стягнення, виключивши з неї додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

Вважає, що оскаржувана постанова є не обґрунтованою та підлягає скасуванню у зв`язку з неповнотою проведеного судового розгляду.

Вказує, що при винесені оскаржуваної постанови місцевий суд порушив право на справедливий судовий захист, а також порушив принципи верховенства права, законності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, недостатньо аргументовав та мотивував своє рішення, ухвалив його на припущеннях, а також допустив неправильність при застосування норм права.

Посилається на те, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам статті 256 КУпАП, оскільки в протоколі серії ЕПР1 № 696712 від 18.06.2026 зазначено, як транспортний засіб електросамокат, проте не зазначено відповідної марки та моделі самокату, також не надано технічних характеристик самокату та не визначено який тип двигуна і яким способом він приводиться в рух, що є обов`язковою умовою для визначення цього електросамоката, як транспортного засобу в розумінні пункту 1.10 ПДР України. Встановити яким саме самокатом, зокрема чи наявний у ньому електродвигун і якої потужності з долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського не можливо. При цьому зазначає, що ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що заряду та потужності встановленої батареї не вистачало навіть для їзди по горизонтальній поверхні, а тому здебільшого цей самокат використовувався як звичайний самокат, який приводився до руху за допомогою мускульної сили.

Доводить, що діючими Правилами дорожнього руху не врегульовано статус електричного самокату, відсутні норми, які регламентують обов`язок отримання водійського посвідчення у разі керування електричним самокатом.

Зазначає, що не всі транспортні засоби є механічними транспортними засобами, а поняття транспортний засіб є значно ширшим, і включає, для прикладу, велосипеди транспортні засоби, крім крісел колісних, що приводяться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому, а особа, яка керує велосипедом, є не водієм, а велосипедистом. При цьому підпункт «а» пункту 2.9 ПДР України розміщений в розділі II, який має назву «Обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів», а відтак поширюється лише на водіїв механічних транспортних засобів, яким електросамокат не є, так як він обладнаний двигуном потужністю 1000 кВт, що є меншим 3 кВт.

Крім того звертає увагу, що суд мав встановити рух за допомогою електродвигуна, однак не встановив.

Вважає, що у працівників поліції не було законних підстав для зупинення ОСОБА_1 , саме як водія, відповідно до вимог ст.35 Закону України «Про національну поліцію», що спростовує висновок суду першої інстанції про існування в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводить, що працівники поліції в порушення вимоги ст.266 КУпАП. не перевіривши наявність електродвигуна та його потужність, помилково пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, який не був водієм транспортного засобу, в розумінні п.1.10 ПДР, а тому огляд на стан алкогольного сп`яніння у цій справі належить вважати недійсним.

ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, відповідно до складеної секретарем судового засідання телефонограми від 26.08.2026 (а.с.56), а також згідно довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber» (а.с.57) ОСОБА_1 був повідомлений про дату та час апеляційного розгляду.

Захисник вважав за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .

Враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 про дату та час судового розгляду, думку захисника, а також те, що участь особи, яка притягується до відповідальності в цій категорії справ не є обов`язковою судом постановлено здійснювати апеляційний розгляд за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтується на матеріалах справи та досліджених у судовому засіданні доказах, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції.

Так, відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного, наркотичного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння визначена ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за №1413/27858 (далі – Інструкція), а також Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103 (далі – Порядок направлення).

Постановою місцевого суду було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених та оцінених судом першої інстанції доказів, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 696712 від 18.06 2026 року, відповідно до якого, ОСОБА_1 18.06.2026 о 21 год. 32хв. в м. Бердичеві по вул. Замковій, 5, керував електросамокатом, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2);.

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до змісту якого огляд не проводився (а.с.4);

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.06.2026 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 направлявся до Бердичівської ЦМЛ, однак огляд не проводився (а.с.4);

- наявними в матеріалах справи розписками відповідно до яких ОСОБА_1 роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України та ст.268 КУпАП, вимогами ч.1 ст.266 КУпАП щодо відсторонення його від керування транспортним засобом, а також про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу, якою ОСОБА_1 проінформовано про порядок застосування спеціального технічного засобу від підпису яких ОСОБА_1 відмовився (а.с.5,6);

За змістом пункту 10 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 696712 від 18.06 2026 року працівниками поліції здійснювався відеозапис 857748, 1298.

На переглянутих судом відеозаписах, наявних у матеріалах справи на DVD-диску (а.с.9), відеофайлом « ОСОБА_1 18.06 рух», зафіксовано рух електросамоката, яким керував ОСОБА_1 та був зупинений працівниками поліції (інтервал відеозапису із 0:00:06 по 0:00:39). При спілкуванні із ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння та неодноразово запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі, на що ОСОБА_1 відповів «я не буду проходити ніякого огляду, я нічого не порушив». При цьому, працівниками поліції роз`яснено ОСОБА_1 , що у разі відмови від запропонованого огляду на стан сп`яніння на нього буде складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП, а також роз`яснено права, передбачені ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України та ст.268 КУпАП (файл ОСОБА_1 18.06.2026(2) інтервал відеозапису із 0:04:05 по 0:11:35).

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи відеозаписи на DVD-диску (а.с.9) апеляційний суд з`ясував, що працівники поліції у зв`язку із виявленням у ОСОБА_1 , ознак алкогольного сп`яніння, запропонували останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак останній відмовився від його проходження.

Враховуючи, що ОСОБА_1 чітко і ствердно відмовився пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в найближчому медичному закладі охорони здоров`я, що зафіксовано переглянутими судом відеозаписами і об`єктивно встановлено судом із цього доказу та із наявних у матеріалах справи письмових доказів, то ці його дії обґрунтовано визнані судом першої інстанції такими, що утворюють склад правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП у виді відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

За таких обставин, працівники поліції правомірно склали протокол у зв`язку із виявленням цього правопорушення, а суд першої інстанції, перевіривши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Наведені вище докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 , а тому апеляційні доводи про відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими.

Що стосується доводів апелянта про те, що електросамокат, яким керував ОСОБА_1 , не є механічним транспортним засобом, оскільки він обладнаний двигуном потужністю 1000 Вт, що є меншим 3 кВт, а тому за доводами його апеляційної скарги, керуванням ОСОБА_1 унеможливлює застосування ч.1 ст.130 КУпАП, то апеляційний суд зазначає з цього приводу наступне.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння, без розмежуванням яким саме транспортним засобом особа керує (механічним чи не механічним).

Тобто за чітким змістом ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за цією статтею настає за керування будь-яким видом транспортного засобу у стані алкогольного сп`яніння.

Та обставина, що керування транспортними засобами з електродвигуном потужністю до 3 кВт не потребують наявності посвідчення водія відповідної категорії, не виключає приналежності таких засобів із електродвигуном зазначеної потужності саме до категорії «транспортних засобів», та за змістом ч.1 ст.130 КУпАП не перешкоджає притягненню водіїв, котрі керують цими транспортними засобами, до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП.

Крім того, визначення транспортного засобу міститься у п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, відповідно до якого транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Приналежність електросамокату потужністю 1000 кВт, яким керував ОСОБА_1 , саме до пристроїв, призначених для перевезення людей, апелянт у своїй апеляційній скарзі не оспорює.

Згідно статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» електричний колісний транспортний засіб – це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Відповідно до ст.2 вищезазначеного закону, його дія поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи відеозаписах, ОСОБА_1 керував електросамокатом без мускульної сили, тобто рух здійснювався за допомогою використання акумуляторної батареї, наявність якої на даному електросамокаті апелянтом не заперечується, а тому, поміж іншого, він підпадає під визначення електричного колісного транспортного засобу і згідно вищезазначеного закону.

Апелянт зазначає сам у апеляційній скарзі, що електросамокат, який керував ОСОБА_1 , обладнаний двигуном потужністю 1000 кВт.

Отже, на переконання апеляційного суду, електросамокат, яким керував ОСОБА_1 , хоча і не є «механічним транспортним засобом», оскільки потужність його двигуна не перевищує 3 кВт, однак є «транспортним засобом» в розумінні цього поняття, яке наведене у п.1.10 Правил дорожнього руху, а тому за керування цим транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння настає відповідальність, передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки диспозиція цієї статті передбачає відповідальність за керування транспортними засобами без жодних застережень щодо виду такого транспортного засобу.

Тому, апеляційний суд вважає, що частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування особою в стані алкогольного сп`яніння і тими транспортними засобами, водії яких на даний час згідно чинного законодавства не мають обов`язку мати посвідчення водія відповідної категорії (тобто і водії немеханічних, зокрема, електричних транспортних засобів потужністю до 3 кВт).

З цих підстав вищезазначені аргументи апеляційної скарги про те, що апелянт не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд відхиляє.

Посилання апелянта на не встановлення судом першої інстанції руху електросамоката за допомогою електродвигуна, апеляційний суд визнає безпідставним та таким що спростовується наявним в матеріалах справи відеозаписом « ОСОБА_1 18.06 рух», котрим зафіксовано рух цього електросамоката під керуванням ОСОБА_1 , при цьому застосування мускульної сили для його керування під час руху не виявлено (інтервал відеозапису із 0:00:01 по 0:00:38).

Доводи апеляційної скарги про невідповідність змісту протоколу про адміністративне правопорушення вимогам статті 256 КУпАП через не зазначення відповідної марки та моделі самокату, а також його технічних характеристик не впливають на законність прийнятого судом рішення з урахуванням того, що цей електросамокат є транспортним засобом згідно вищезазначених норм законодавства. Марка, модель, тип двигуна не вливають на його віднесення до категорії «транспортних засобів».

Суд погоджується з доводами, що не всі транспортні засоби є механічними та що на день зупинки ОСОБА_1 чинне законодавство України не передбачало обов`язку у водія електросамоката отримати посвідчення водія відповідної категорії і пред`явити його поліцейському.

При цьому апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності не за керування транспортним засобом, який не мав права керування цим засобом, а за вчинення зовсім іншого правопорушення. Тому ці аргументи не мають правового значення в цій справі.

Стосовно аргументів, що особа, яка керує велосипедом, є не водієм, а велосипедистом, то суд зазначає, що ОСОБА_1 за матеріалами справи не керував велосипедом, і це зафіксовано відеозаписом. Тож ці посилання є також неспроможними.

Стосовно вимог апеляційної скарги про зміну постанови та виключення з неї додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, то такі вимог також не підлягають задоволенню, оскільки згідно санкції ч.1 ст.130 КУпАП зазначене стягнення у разі визнання особи винуватою за ч.1 ст.130 КУпАП накладається обов`язково.

На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 відповідно до вимог КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що судом при розгляді адміністративної справи були порушені вимоги закону, які б призвели до неправильного її вирішення.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Олянюка Віталія Леонідовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.І. Костюкович