Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №295/6537/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/6537/25 Головуючий у 1-й інст. Мокрецький В. І.

Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О. С.

суддів Талько О. Б., Шалоти К. В.

розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №295/6537/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Сидорчук Михайло Володимирович

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Мокрецького В.І.,

установив:

У травні 2025 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 40421-03/2024 від 24.03.2024 в сумі 31 000,00 грн.

На обґрунтування позову вказував, що 24.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс кредит» (далі – ТОВ «Аванс Кредит») та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту № 40421-03/2024 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

21.10.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 21102024, за умовами якого ТОВ «Аванс Кредит» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги за кредитними договорами, у тому числі до відповідача за кредитним договором №40421-03/2024 на суму 31 000,00 грн, з яких: 12 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 19 000,00 грн – заборгованість за нарахованими відсотками, що підтверджується Реєстром боржників від 27.12.2023.

Товариство виконало умови договору, надало ОСОБА_1 в користування грошові кошти, натомість відповідач умови кредитного договору не виконала, кредитні кошти в установлений строк не повернула, розмір заборгованості за кредитним договором становить 31000,00 грн, яку і просить стягнути позивач на свою користь.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 40421-03/2024 від 24.03.2024 року в сумі 31 000,00 грн та судовий збір в сумі 3 028,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність через недоведеність обставин, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши розмір стягнутої на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості до 2 657,32 грн.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідач визнає позов частково, а саме в сумі 2 657,32 грн та не заперечує проти того, що між ТОВ «Аванс Кредит» та нею було укладено кредитний договір та отримання від первісного кредитора кошти в сумі 12 000 грн, право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Однак з метою належного виконання вимог вказаного кредитного договору ОСОБА_1 сплатила позивачу 9 342,68 грн, що підтверджується скріншотами електронних виписок з банківського рахунку, тому сума невиплаченого кредиту складає 2 657,32 грн. Отже враховуючи, що відповідачем своєчасно та в повному обсязі виконувались її зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим нарахована сума заборгованості за процентами є безпідставною.

Сторона позивача своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася.

Згідно з ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 та ч.2 ст. 369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)).

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 17.08.2026, є дата складення повного судового рішення 31.08.2026.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 24 березня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №40421-03/2024, за умовами якого «Аванс Кредит» надало відповідачеві грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.1. договору, а вона, у свою чергу, зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у встановлений у п.1.2. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається для задоволення власних потреб.

Відповідно до п. 1.1. сума фінансового кредиту становить 12 000,00 грн.

Згідно п. 1.2. договору кредит надається строком на 120 днів з 24.03.2024 (дата надання кредиту) та до 21.07.2024 (дата погашення кредиту).

Відповідно до п. 1.4. за користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до п. 1.4.1 процентна ставка становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього Договору.

Згідно п.1.4.2. договору, якщо клієнт 22.04.2024 сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку в розмірі 88,00% на перший платіж (розрахунковий період) відповідно до Графіку платежів.

Відповідно до п.1.5 детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п.1.6 договору кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 , протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Указаний договір про надання фінансового кредиту складається з договору, паспорту споживчого кредиту, графіку платежів.

27.10.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 21102024, за умовами якого ТОВ «Аванс Кредит» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги за кредитним договором № 40421-03/2024 від 24.03.2024.

Відповідно до Реєстру боржників від 21.10.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набула права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №40421-03/2024 в розмірі 31 000,00 грн, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 12 000,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 19 000,00 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №40421-03/2024 від 24.03.2024 за відповідачем утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 31 000,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, встановивши, що позивач набув права вимоги до відповідача, суд дійшов висновку, що з неї слід стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 31 000,00 грн та понесені судові витрати.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, виходячи із наступного.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

24.03.2024 ОСОБА_1 та ТОВ «Аванс Кредит» уклали договір про надання фінансового кредиту № 40421-03/2024, за умовами якого кредитодавець надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 12 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. (п.1.1.). Тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 24.03.2024. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 21.07.2024. (п.1.2.). Процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2 цього договору. (п.1.4.1.).

21.10.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №21102024, за умовами якого ТОВ «Аванс Кредит» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 40421-03/2024 від 24.03.2024.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 40421-03/2024 від 24.03.2024 убачається, що за відповідачем утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 31 000,00 грн, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 12 000,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 19 000,00 грн.

Враховуючи, що відповідач умови кредитного договору добровільно не виконує, встановивши, що позивач набув права вимоги до відповідача, суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія апеляційного суду, дійшов обгрунтованого висновку, що з ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 40421-03/2024 від 24.03.2024 в розмірі 31 000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором через своєчасне та в повному обсязі виконання відповідачем її зобов`язання за кредитним договором є безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Нормою ст. 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положенням ч.ч. 1-2 ст. 95 ЦПК України вказують на те, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру заборгованості, оскільки надані ОСОБА_1 скріншоти електронних виписок з банківського рахунку про здійснення грошових переказів на суму 9 342,68 грн не містять у собі відомостей про призначення платежу та одержувача таких коштів, а тому відсутні підстави вважати, що ці кошти були спрямовані на погашення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 40421-03/2024 від 24.03.2024.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Сидорчук Михайло Володимирович, залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч. ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О. С. Коломієць

Судді О. Б. Талько

К. В. Шалота