Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №157/936/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 157/936/26 Головуючий у 1 інстанції: Ходачинський Р. О.

Провадження № 22-ц/802/890/26 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів – Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Бугайчука О. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут», третя особа – ОСОБА_2 , про зобов`язання відновити електропостачання, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 29 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Покликався на те, що він разом із дружиною та неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності його матері ОСОБА_2 , та є фактичним споживачем електричної енергії за цією адресою.

Вказував, що 16 квітня 2026 року, на підставі заяви власника будинковолодіння ОСОБА_2 , відповідач ТОВ «Волиньелектрозбут» направив на адресу Камінь-Каширської філії ПрАТ «Волиньобленерго» лист про припинення з 22 квітня 2026 року дії договору електропостачання за вказаною адресою, без погодження з ним як споживачем послуг з електропостачання.

Позивач також зазначав, що 20 квітня 2026 року отримав лист-повідомлення від Камінь-Каширської філії ПрАТ «Волиньобленерго» про припинення розподілу електричної енергії до житлового будинку за вищевказаною адресою з 04 травня 2026 року.

Вважаючи, що таке розірвання договору та припинення розподілу електричної енергії суперечить вимогам чинного законодавства, позивач ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просив суд:

- визнати протиправними дії відповідачів ПрАТ «Волиньобленерго» та ТОВ «Волиньелектрозбут» з припинення розподілу та фізичного відключення електричної енергії, вчинені 05 травня 2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , як такі, що порушують його право, як члена сім`ї власника житла та самостійного побутового споживача, на отримання послуг з розподілу та постачання електричної енергії;

- зобов`язати ПрАТ «Волиньобленерго» усунути наслідки протиправного відключення 05 травня 2026 року шляхом відновлення розподілу електричної енергії - фізичного підключення об`єкта за вищевказаною адресою до мережі розподілу електричної енергії (відновлення цілісності мережі, зняття пломб та активації точки комерційного обліку);

- судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 29 травня 2026 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 відмовлено.

Вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевий суд неповно з`ясував всі обставини, що мають значення для справи, та дійшов хибного висновку про тотожність поданих ним позовів у даній справі та у цивільній справі № 157/1113/25, оскільки предмет та підстави цих позовів є різними.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що наявне таке, що набрало законної сили, рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Такий висновок суду є правильний.

Встановлено, що у провадженні Камінь-Каширського районного суду Волинської області перебувала цивільна справа № 157/1113/25 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Волиньобленерго», ТОВ «Волиньелектрозбут», ОСОБА_2 , ТОВ «Газорозподільні мережі України» про усунення перешкод у користуванні житлом та зобов`язання надати комунальні послуги.

У вказаній справі позивач, звертаючись із вимогами до тих же відповідачів, просив суд:

- зобов`язати ТОВ «Газорозподільні мережі України» протягом 5 днів з набрання рішенням законної сили: відновити газопостачання за адресою його фактичного місця проживання, укласти або відновити договір на постачання комунальних послуг з ним як законним споживачем та фактичним платником; забезпечити безперебійне надання комунальних послуг відповідно до чинних тарифів та нормативів;

- зобов`язати ПрАТ «Волиньобленерго» протягом 5 днів з набрання рішенням законної сили: відновити електропостачання за цією ж адресою; укласти або відновити договір на постачання електроенергії з ним як законним споживачем та фактичним платником; забезпечити безперебійне надання послуг відповідно до чинних тарифів,

- зобов`язати відповідача ТОВ «Волиньелектрозбут» протягом 5 робочих днів з моменту технічного відновлення розподілу електроенергії до житла укласти з ним договір постачання електричної енергії як з побутовим споживачем; відкрити особовий рахунок на його ім`я; активувати точку комерційного обліку; забезпечити фактичне постачання електроенергії за діючими тарифами;

- визнати протиправними та скасувати рішення відповідачів про припинення/відключення електропостачання, прийняті за зверненням ОСОБА_2 , без врахування прав та інтересів фактичного споживача послуг;

- визнати за ним право на укладання договорів про надання комунальних послуг як законним споживачем та користувачем.

Позов було мотивовано тим, що за заявою власника житла – його матері ОСОБА_2 , з якою існували договірні відносини щодо надання послуг з постачання і розподілу газу та електроенергії, відповідачами було припинено надання цих послуг до житлового будинку, яким фактично користується він із сім`єю.

За його ж заявою про забезпечення позову у вищевказаній справі № 157/1113/25 ухвалою суду першої інстанції від 07 липня 2025 року було зобов`язано ПАТ «Волиньобленерго» укласти з ОСОБА_1 , на період розгляду справи, тимчасову угоду про надання послуг з електропостачання у вказаному будинку та зобов`язано здійснити технічне підключення електропостачання та забезпечити постачання електроенергії до цього житла. На підставі цієї ухвали суду електроенергія до спірного житлового будинку була підключена з липня 2025 року.

Однак, постановою Волинського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року зазначена ухвала Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 07 липня 2025 року була скасована і в задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.

Ухвалою від 09 жовтня 2025 року в межах розгляду судом першої інстанції справи № 157/1113/25 повторно було забезпечено позов шляхом заборони ПрАТ «Волиньобленерго», ТОВ «Волинелектрозбут» припиняти надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії за адресою фактичного проживання позивача ОСОБА_1 .

Вказана ухвала постановою Волинського апеляційного суду від 30 грудня 2025 року скасована і в задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 22 січня 2026 року зазначений позов було задоволено частково, позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Волиньобленерго» та ТОВ «Волиньелектрозбут» про усунення перешкод у користуванні житлом та зобов`язання надати комунальні послуги задоволено, зобов`язано відповідачів забезпечити надання послуг з електропостачання (розподілу та постачання електричної енергії) відповідно до чинних тарифів та нормативів у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у решті позову відмовлено.

Постановою Волинського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року у зазначеній вище справі за № 157/1113/25 апеляційні скарги відповідачів було задоволено, рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 22 січня 2026 року в частині задоволених позовних вимог скасовано та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «Волиньобленерго» та ТОВ «Волиньелектрозбут» про усунення перешкод у користуванні житлом та зобов`язання надати комунальні послуги. Зазначена постанова набрала законної сили.

18 квітня 2026 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року у справі № 157/1113/25, та ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2026 року у відкритті касаційного провадження було відмовлено.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Тлумачення наведеної норми процесуального права свідчить про те, що підставою для прийняття судового рішення про відмову у відкритті провадження у справі є наявність іншого рішення суду, що набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Вказана підстава для відмови у відкритті провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.

Європейський суд з справ людини у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» та від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначив, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Необхідність застосування пункту 2 частини 1 статті 186 ЦПК України зумовлена неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та властивістю судового рішення, що набрало законної сили. За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову – це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову – це річ, щодо якої виник спір (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц).

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову – це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Разом із тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні у ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.

Повторне звернення з тими самими вимогами, з тих самих підстав фактично свідчить про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , невизнання цього права іншими учасниками, створення перешкод у користуванні майном, припинення енергопостачання житла.

Разом з тим, вимоги позивача ОСОБА_1 про відновлення підключення вищевказаного житлового будинку до мережі розподілу електричної енергії є тотожними до заявлених ним позовних вимог у цивільній справі № 157/1113/25 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Волиньобленерго», ТОВ «Волиньелектрозбут», ОСОБА_2 , ТОВ «Газорозподільні мережі України» про усунення перешкод у користуванні житлом та зобов`язання надати комунальні послуги.

Правовою підставою подання зазначених вище позовів ОСОБА_1 до суду на дії ПрАТ «Волиньобленерго» та ТОВ «Волиньелектрозбут» було звернення з письмовою заявою про припинення електропостачання до жилого будинку ОСОБА_2 , яка є його власником, та припинення подачі і розподілу електроенергії відповідачами на підставі цієї заяви.

Відключення від електропостачання жилого будинку по АДРЕСА_1 , в обох випадках було здійснене з ініціативи його власника ОСОБА_2 за однією і тією ж заявою від 02 червня 2026 року.

Отже, наведене свідчить, що в даній справі не виникло нових підстав для припинення електропостачання до спірного помешкання, а продовжили діяти попередні обставини, законність яких оскаржувалась ОСОБА_1 у цивільній справі № 157/1113/25 та які судовим рішенням визнано обґрунтованими та законними.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позови ОСОБА_1 у справі, яка переглядається апеляційним судом, та у цивільній справі № 157/1113/25 є тотожними, оскільки в них одночасно збігаються сторони, предмет та підстави спору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що оскаржувана ухвала місцевого суду постановлена з додержанням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не впливають на законність оскаржуваної ухвали.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 29 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді