Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №758/13744/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/13744/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Будзан Л.Д.,

присяжних - Радзіловської О.С., Золотарського Р.А.,

за участі секретаря судового засідання - Топоровського М.О.,

прокурора - Зоріної О.Г.,

представника заявника лікаря - психіатра - Коваленко Л.О.,

адвоката - Ткаченка Ю.Б.,

особи, відносно якої вирішується питання - ОСОБА_1 ,

заінтересованих осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою Комунального некомерційного підприємства «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «Психіатрія» про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , -

В С Т А Н О В И В:

До Подільського районного суду міста Києва звернувся директор Комунального некомерційного підприємства «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «Психіатрія» з заявою про госпіталізацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до психіатричного закладу в примусовому порядку.

В обґрунтування заяви зазначено, що до КНП «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «Психіатрія» 31.07.2026 о 19:01 за направленням відділення Е(ш)МД КНП «Центр ЕМД та МК, виклик № 8400 «Центру ЕМД та МК», спеціалізованою психіатричною бригадою по рапорту поліції була доставлена ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та госпіталізована за невідкладними медичними показами до відділення № 4. 03.08.2026 ОСОБА_1 була оглянута комісійно у складі у складі заступника директора з стаціонарної допомоги ОСОБА_7, в.о. завідувачки відд. №4 Лариси Коваленко, лікаря-психіатра ОСОБА_6, з метою вирішення питання необхідності недобровільної госпіталізації пацієнтки до закладу із надання психіатричної допомоги. Згідно заключення комісія дійшла висновку, що пацієнтка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страждає на тяжкий психічний розлад у вигляді: Органічного шизофреноподібного розладу, параноїдний синдром. Вказано, що у зв`язку з категоричною відмовою пацієнтки від стаціонарного лікування, враховуючи те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страждає на тяжкий психічний розлад в формі Органічного шизофреноподібного психозу, параноїдний синдром, в силу психічного стану вчиняє і виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, а саме б`є меблі в квартирі, побила сестру, погрожує дітям, неспроможна самостійно задовольнити свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність (відмовляється від лікування онкологічного захворювання, цукрового діабету), потребує госпіталізації до Комунального некомерційного підприємства «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «Психіатрія» в примусовому порядку. А тому, в силу вимог ст. 14 3акону України «Про психіатричну допомогу», заявник просить суд надати дозвіл на примусову госпіталізацію останньої до медичного закладу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 серпня 2026 року, головуючим суддею у справі визначено суддю Будзан Л.Д.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 03 серпня 2026 року провадження у справі відкрито та призначено до судового розгляду у порядку окремого провадження у складі судді та двох присяжних у закритому судовому засіданні.

В судовому засіданні лікар-психіатр ОСОБА_4 заяву про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 підтримала у повному обсязі, просила задовольнити.

Прокурор Зоріна О.Г. в судовому засіданні подану заяву просила задовольнити.

Особа, щодо якої розглядається питання про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 заперечила щодо задоволення заяви про госпіталізацію її до психіатричного закладу в примусовому порядку, вважає себе здоровою.

Адвокат особи, відносно якої вирішується питання про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 - ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення заяви про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу. Вказав, що до матеріалів справи не долучено достатніх доказів для застосування примусової госпіталізації.

Заінтересовані особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заяву підтримали, просили застосувати до їх матері ОСОБА_1 примусову госпіталізацію.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши думки та пояснення учасників процесу, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Із рапорту інспектора СПДН Обонського УП ГУ НП у м. Києві вбачається, що 31.07.2026 о 17:20 було отримано повідомлення «Домашнє насильство» за адресою: АДРЕСА_2 . Прибувши за вказаною адресою до них звернулася ОСОБА_3 , 1987 р.н., яка повідомила, що її мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поводиться неадекватно, трощить меблі у квартирі, почала бити свою доньку металевою лопаткою, завдала тілесних ушкоджень, розповідала різні нісенітниці. На місце було викликано СПБ 925 для госпіталізації у ПНД.

Відповідно до запису лікаря приймального відділення, анамнез хвороби: хворіє з 2024 року; остання виписка у 2025 році; приймає рисперидон; госпіталізується у супроводі доньки недобровільно. Об`єктивний стан: середньої тяжкості; контакт формальний; орієнтована всебічно вірно; на питання відповідає по суті; емоційний фон нестійкий; напружена, агресивна, афектує; мислення паралогічне; обманів сприйняття не виявляє; розповідає, що руками доньок робиться зло, вважає, що над нею роблять досліди, робить висновки без підстав, негативістична; інструкції виконує вірно; мнестично збережена; сон збережений. апетит збережений; критика відсутня. Діагноз: Основний - F20.0 - Параноїдна шизофренія. Параноїдний синдром.

Згідно з висновком комісії лікарів-психіатрів від 03.08.2026 ОСОБА_1 страждає на «Органічний шизофреноподібний розлад, параноїдний синдром», внаслідок чого комісія лікарів дійшла висновку, що пацієнтка ОСОБА_1 потребує госпіталізації в КНП «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «Психіатрія» у м. Києві у примусовому порядку.

Підпунктом «е» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім законного затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законного затримання психічно хворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг відповідно до процедури, встановленої законом.

Так, прикладом реалізації права на свободу та особисту недоторканність в контексті вказаних положень Конвенції, що стосується позбавлення (обмеження) волі психічнохворих шляхом поміщення їх у психіатричний заклад, є рішення від 24.10.1979 у справі «Вінтерверп .проти Нідерландів» (Winterwerp v. the Netherlands). У вказаній справі Європейський суд з прав людини звернув увагу на три вимоги, що зумовлюють наявність законних підстав для обмеження волі психічно хворої особи. Зокрема, особа повинна реально страждати психічним захворюванням, тобто реальні психічні розлади повинні бути встановлені компетентними органами на основі об`єктивної медичної експертизи; психічні розлади повинні досягти такого рівня, які виправдовують позбавлення волі; дійсність позбавлення волі залежить від наявності такого захворювання, особа може бути позбавлена волі до тих пір, поки є захворювання, що встановлено відповідним висновком.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

За приписами ст. 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.

Статтею 14 вказаного Закону встановлені вичерпні підстави примусової госпіталізації особи до психіатричного закладу.

Так, особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці. У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.02.2018 у справі №2-1/07 сформулювала правову позицію, згідно з якою позбавлення волі шляхом госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 01.06.2016 № 2-рп/2016, судовий контроль за госпіталізацією недієздатної особи до психіатричного закладу в порядку, передбаченому статтею 13 Закону України «Про психіатричну допомогу», є необхідною гарантією захисту прав і свобод, закріплених, зокрема, статтями 29, 55 Основного Закону України. Суд після незалежного і неупередженого розгляду питання щодо госпіталізації особи до психіатричного закладу має ухвалити рішення стосовно правомірності обмеження конституційного права такої особи на свободу та особисту недоторканість.

Так, комісією лікарів-психіатрів було встановлено, що ОСОБА_1 страждає на психічний розлад у вигляді «Органічний шизофненоподібний розлад, парноїдний синдром», однак, саме по собі психічне захворювання не дає підстав для примусової госпіталізації, примусового лікування, обмеження конституційного права такої особи на свободу та особисту недоторканість.

Доказів про те, що за своїм психічним станом ОСОБА_1 являє собою небезпеку для себе та оточуючих, не встановлено.

Також, у судовому засіданні лікар не повідомила будь-яких обставин, які б вказували на те, що ОСОБА_1 в день її госпіталізації та подальші дні була небезпечною для себе чи оточуючих, а обстеження або лікування такої можливе лише в стаціонарних умовах. Навпаки, ОСОБА_1 за весь час перебування у відділенні поводила себе тихо та спокійно, інструкції виконувала, однак проявляла негативізм до лікування.

Таким чином, суд вважає, що заява про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу в примусовому порядку не містить безумовних підстав, передбачених ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», так як заявником не надано достатніх доказів на підтвердження обставин вчинення чи виявлення наміру вчинити нею дії, що становлять безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих внаслідок встановленого у неї захворювання, або доказів того, що ОСОБА_1 неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, а сама по собі неадекватна поведінка ОСОБА_1 без встановлення наслідків цієї поведінки, що передбачені ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», не може бути достатньою підставою госпіталізації особи в примусовому порядку.

Доказів на підтвердження обставин виявлення у ОСОБА_1 наміру вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, у судовому засіданні суду не надано.

Окрім того, матеріали справи не містять підтверджень того, що обстеження або лікування ОСОБА_1 можливі лише в стаціонарних умовах, що в межах положень ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» є обов`язковою умовою для примусової госпіталізації особи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у заяві про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 до КНП «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «Психіатрія» слід відмовити.

Керуючись ст. 2, 19, 259, 265, 270, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву Комунального некомерційного підприємства «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «Психіатрія» про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення суду складено 07.08.2026.

Суддя Л.Д. Будзан

Присяжні О.С. Радзіловська

Р.А. Золотарський