Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №758/1937/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1937/26

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

03 серпня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Крупина Ю. А., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мегедь Лора Костянтиновича, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маматова Вікторія Валеріївна про визнання недійсним договору, скасування запису про державну реєстрацію, -

встановив:

05 лютого 2026 року до Подільського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мегедь Лора Костянтинівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маматова Вікторія Валеріївна, про визнання недійсним договору, скасування запису про державну реєстрацію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 , який був власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 позивачка звернулася до нотаріальної контори для оформлення спадкових прав.

Під час оформлення спадщини позивачці стало відомо про наявність договору купівлі-продажу вказаної квартири від 21 липня 2009 року, нібито укладеного між її батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду з даним позовом про визнання недійсним такого договору, позивачка стверджує, що ОСОБА_3 оспорюваний договір не укладав та волевиявлення на відчуження квартири не висловлював, а тому вказаний правочин повинен бути визнаний недійсним. Втім, на підставі цього договору за ОСОБА_2 було зареєстроване право власності на квартиру. Тобто, квартира юридично вибула з власності батька та наразі не входить до спадщини, що порушує права позивачки.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 ., укладений 21 липня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мегедь Л.К. та зареєстрований у реєстрі за №425, а також скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 63290580 від 07 лютого 2022 року, про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Згідно з частиною першою статті 191 ЦПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати до суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до частини другої статті 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надійшов.

В судове засідання 03.08.2026 року позивач не з`явилася, представник позивача - адвокат Кріль В. Я. подав заяву, якою позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 , якому на праві власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 11 квітня 1995 року Відділом приватизації житла виконкому Подільської районної ради народних депутатів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина щодо належного йому майна.

ОСОБА_1 звернулася до Шостої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

08 лютого 2022 року було заведено спадкову справу №77/2022 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Під час оформлення спадкових прав ОСОБА_1 стало відомо про існування договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 21 липня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мегедь Л.К. та зареєстрованого в реєстрі за №425, сторонами якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

З метою захисту своїх прав як спадкоємця померлого ОСОБА_3 , позивачка звернулася до суду з даним позовом про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, оскільки ОСОБА_3 його не укладав та не мав наміру відчужувати належну йому квартиру.

Судом встановлено, що 15.07.2022 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч. 4 ст.190, ч. 3 ст.358 КК України, кримінальне провадження №12022100040001821.

З витягу з ЄРДР за ст. 358 КК України вбачається, що 31.01.2022 невстановлена особа використала завідомо підроблені документи на право власності на квартиру шляхом подання їх для здійснення державної реєстрації права власності.

З витягу з ЄРДР за ст. 190 КК України вбачається, що 09.08.2022 року ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, перебуваючи в офісі приватного

нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В., за адресою м.Київ, вул. Жмаченка, 4, прим.1-15 під приводом укладення договору купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 , з використанням завідомо

підроблених документів намагався заволодіти грошовими коштами в сумі 35 000 доларів США, що належать добросовісному набувачу ОСОБА_4 , проте свій злочинний умисел до кінця довести не зміг з причин, що не залежали від його волі.

10.08.2022 р ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину.

В кримінальному провадженні ЄРДР №12022100040001821 від 15.07.2022 ОСОБА_1 визнано потерпілою.

В рамках кримінального провадження проведено експертизу. Відповідно до висновку експерта від 12 вересня 2022 року №СЕ-19/111-22/33662-Д бланк договору купівлі-продажу квартири від 21 липня 2009 року не відповідає аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України, за способом друку.

Київським обласним державним нотаріальним архівом листом від 19 липня 2022 року №996/01-17 повідомлено про відсутність у відповідному архівному фонді договору купівлі-продажу квартири від 21 липня 2009 року, зареєстрованого в реєстрі за №425.

Зазначені обставини свідчать про те, що договір купівлі-продажу квартири від 21 липня 2009 року не укладався ОСОБА_3 та був підроблений.

Разом з тим, на підставі вказаного договору було проведено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 . Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 має індексний номер 63290580 від 07 лютого 2022 року.

Наявність зазначеного запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 порушує права ОСОБА_1 як спадкоємця після смерті ОСОБА_3 , оскільки перешкоджає оформленню спадкових прав на квартиру.

Як визначено частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно зі статями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).

Частиною першою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ст. 220 ЦК).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Але в окремих випадках нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. І такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Визначаючи правову природу нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна, який не підписаний його стороною ОСОБА_3 та вчинений на недійсному нотаріальному бланку (підроблений договір), суд виходить з того, що непідписання правочину однією з його сторін свідчить про недотримання як письмової форми договору, так і відповідно норм закону щодо нотаріального посвідчення правочину, укладеного між указаними в ньому сторонами, наслідком чого є недійсність такого правочину.

Оскаржуваний договір порушує права спадкоємця ОСОБА_3 , а тому такі права підлягають захисту шляхом визнання договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 21.07.2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідченого 21.07.2009 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мегедь Л.К., зареєстрований в реєстрі за №425, недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в справі № 925/1265/16 (провадження №12-158гс18; постанова Верховного Суду від 22.08.2018) право або інтерес позивача може бути порушено внесенням до державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності (користування) іншої особи. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Враховуючи, що чинне законодавство у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно передбачає можливість скасування державної реєстрації на підставі рішення суду, а наявність відповідного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно перешкоджає позивачу в реалізації її прав як спадкоємця, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині скасування запису про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, а також те, що позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, при цьому інші документи, які були надані та використані при проведенні державної реєстрації відповідних прав, предметом спору не є та недійсними не визнаються, оскільки вони відсутні у позивача та їй про них невідомо, з метою забезпечення ефективного способу захисту порушеного права виникла необхідність у скасуванні відповідного запису про державну реєстрацію права власності.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), відповідно до якої судовий захист має бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечувати відсутність необхідності повторного звернення до суду для застосування додаткових засобів захисту.

Отже, вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири сама по собі не забезпечує повного поновлення порушених прав, а тому належним та ефективним способом захисту у даному випадку є також скасування запису про державну реєстрацію права власності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 2662,40 судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 202, 203, 207, 215, 638 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 191, 263-265, 280-282 ЦПК України, статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мегедь Лора Костянтиновича, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маматова Вікторія Валеріївна про визнання недійсним договору, скасування запису про державну реєстрацію - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу квартири за адресою:

АДРЕСА_1 , укладений 21.07.2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений 21.07.2009 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мегедь Л.К., зареєстрований в реєстрі за №425, - недійсним.

Скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу),

індексний номер: 63290580 від 07.02.2022 року про державну реєстрацію права власності на квартиру по адресі: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 21.07.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мегедь Л.К., зареєстрований в реєстрі за N? 425, вчинений на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової Вікторії Валеріївни.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2662,40 судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_1 .

Суддя Т. В. Войтенко