Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №758/1316/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1316/26

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Мельниченко К.Б., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення 3% річних та інфляційних втрат

У С Т А Н О В И В :

У провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_2 (надалі за текстом - позивач) до ОСОБА_3 (надалі за текстом - відповідач), про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання у частині своєчасного виконання грошового зобов`язання зі рішенням суду, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 324 948,50 грн., з яких: 272 407,93 грн інфляційних втрат та 52 540,57 грн 3% річних.

Відповідач заперечує проти позову виходячи з того, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позовні вимоги задоволенню не підлягають. Також, відповідач просить суд застосувати до позовних вимог наслідки пропуску сироку позовної давності.

Ухвалою від 03.02.2026 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд в загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.

30.03.2026 до суду від відповідача надійшов відзив.

13.04.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 19.05.2026 судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 02.07.2026 взяв участь представник позивача, інші учасники судової справи у судовому засіданні участь не взяли.

За змістом ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 02.07.2026, за відсутності представника відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

Суд, керуючись приписами ч.1 ст. 244 ЦПК України суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення оголосивши дату та час його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника представника та дослідивши докази, суд встановив наступне.

Заочним Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 758/12670/20, ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики в розмірі 266 193,28 грн., пеню у розмірі 48 880,62 грн. пені за період з 10.11.2019 по 10.11.2020, 3 % річних у розмірі 12 255,22 грн. за період з 30.04.2019 по 10.11.2020 та 6 681,44 грн. інфляційних за період з травня 2019 по вересень 2020, 12 000 грн. на професійну правничу допомогу та 3 340,11 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного суду від 18.06.2025 у справі № 758/12670/20 ухвалено апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення; Заочне Рішення Подільського районного суду міста Києва від 25.09.2023 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2026 у справі № 758/12670/20 постановлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача на Заочне Рішення Подільського районного суду м. Києва від 25.09.2023 та Постанову Київського апеляційного суду від 18.06.2025 в справі за позовом позивача до відповідача, про стягнення заборгованості за договором позики, трьох відсотків річних, пені та інфляційних втрат відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.2 ст. 273 ЦПК України).

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Наведене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у Постановах від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) та від 04.06.2019 у справі №916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Виходячи з наведених положень законодавства, суд доходить до висновку про наявність у відповідача перед позивачем невиконаного грошового зобов`язання - сплати грошових коштів за Рішенням від 25.09.2023 у справі № 758/12670/20, яке набрало законної сили 18.06.2025.

Відтак, відповідно до наведених вище положень законодавства, позивач має право застосувати до відповідача заходи відповідальності за невиконання грошового зобов`язання у вигляді стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України, за увесь час прострочення.

Суд зазначає, що Рішенням суду від 25.09.2023 у справі № 758/12670/20 всього стягнуто з відповідача на користь позивача 349 350,67 грн з яких:

- 334 010,56 грн. (266193,28 грн + 48880,62 грн + 12255,22 грн + 6681,44 грн)

- 15 340,11 грн (12000,00 грн + 3340,11 грн).

Позивачем здійснено розрахунки інфляційних втрат наступним чином:

- щодо суми 334 010,56 грн. за період з листопад 2020 по грудень 2025, сума яких становить 268 867,29 грн;

- щодо суми 15 340,11 грн. за період з вересень 2023 по грудень 2025, сума яких становить 3 540,64 грн;

Позивачем здійснено розрахунки 3% річних наступним чином:

- щодо суми 334 010,56 грн. за період з 11.11.2020 по 31.12.2025, сума яких становить 51 497,86 грн;

- щодо суми 15 340,11 грн. за період з 26.09.2023 по 31.12.2025, сума яких становить 1 042,71 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, що міститься у позові, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення 272 407,93 грн. інфляційних втрат та 52 540,57 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі, а відтак, задовольняє позов повністю.

Стосовно заперечень відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Проте, оскільки відповідачем порушено грошове зобов`язання щодо виконання грошового зобов`язання за Рішенням Суду, а не за договором кредиту, суд доходить до висновку, що відповідач не звільняється від відповідальності визначеної ст. 625 ЦК України.

Стосовно позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 256, 257, 258, ч.1 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц виснувала, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, дію якого неодноразово продовжено, останній раз Законом України № 3891-IX "Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" по 09.11.2024.

За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З огляду на викладене, на час дії встановленого карантину та воєнного стану, строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, не спливає та на момент звернення позивача з позовом, в разі існування підстав для застосування позовної давності, даний строк має бути застосований лише до 02.04.2017, оскільки Закон №540-IХ від 30.03.2020 набув чинності 02.04.2020.

Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX постановлено:

1. Пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключити.

2. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Текст закону опубліковано в газеті «Голос України» 03.06.2025 року та набрав чинності 03.09.2025.

Отже, перебіг строку позовної давності поновлено з 04.09.2025.

Позовна заява була направлена до суду в 03.01.2026, тобто, в межах загальної позовної тривалістю у три роки, а тому відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для застосування позовної давності.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення 3% річних та інфляційних втрат - задовольнити;

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 кошти у сумі 324 948 (триста двадцять чотири тисячі дев`ятсот сорок вісім) гривень 50 копійок та 2599 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 59 копійок судового збору;

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя В.В. Гребенюк