Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №148/2350/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2350/26

Провадження №3/148/685/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Тульчин

Суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Штифурко Л.А., розглянувши матеріали, що надійшли з Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадяники України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , непрацюючої, за ст. 173 КУпАП,

встановила:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21.07.2026 серії ВБА №143982 10.07.2026 близько 15:00 год. в м. Тульчин по вул.. відродження ОСОБА_1 вирижалася в адресу ОСОБА_2 нецензурною лайкою, чим порушила громадський порядок і спокій громадян.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного вище правопорушення не визнала. Суду пояснила, що в них із сусідкою ОСОБА_2 є давній конфлікт та неприязні відносини з приводу утримання свиней. ОСОБА_2 подала на її сім`ю в суд позов, який залишено без задоволення. З того часу вона постійно чіпляється до неї і вчиняє сварки. 10.07.2026 біля 15.00 год. вона перебувала на своїй земельній ділянці по АДРЕСА_2 і рвала вишні. В цей час до неї підійшла сусідка ОСОБА_2 і почала її ображати нецензурною лайкою. На її прохання припинити сварку ОСОБА_2 не реагувала, штовхнула та схопила за волосся. Вона почала вириватися, впала на землю і пошкодила палець на руці. Після чого викликала працівників поліції, які приїхали і склали відносно неї протокол, а не відночсно ОСОБА_2 .

В судовому засіданні адвокат Кугутюк О.В., який представляє інтереси ОСОБА_1 заперечив вину останньої у вчиненні правопорушення. Просив провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, посилаючись на те, що жодними належними доказами вина ОСОБА_1 не доведена.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Кугутюка О.В., дослідивши матеріали справи, доходжу наступних висновків.

Частинами 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Адміністративна відповідальність за ст.173 КУпАП настає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, що являє собою об`єктивну сторону даного правопорушення.

Суб`єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Суб`єктивна сторона дрібного хуліганства характеризується наявністю умислу, тобто особа повинна усвідомлювати, що її дії порушують громадський порядок, і бажати або свідомо допускати настання таких наслідків.

Об`єктом правопорушення, відповідальність за яке визначена ст. 173 КУпАП, є суспільні відносини у сфері громадського порядку, тобто з об`єктивної сторони хуліганство, характеризується порушенням громадського порядку.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Громадське місце - це частина будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно або періодично або час від часу.

Тобто громадські місця - це під`їзди, ліфти інші місця загального користування багатоквартирних житлових будинків, приміщення та прилегла території державних установ, закладів охорони здоров`я, освіти, храмів, молитовних будинків інших культових будівель та споруд, будь-яких підприємств, установ та організацій усіх форм власності, об`єктів культурного призначення, ринки, зупинки громадського транспорту, підземні переходи, парки, сквери, дитячі майданчики, стадіони, пляжі тощо.

Отже, громадське місце є публічним і знаходиться у вільному доступі для необмеженого кола осіб, незалежно від соціальної, групової чи іншої належності й без будь-яких спеціальних дозволів.

Таким чином, громадське місце є обов`язковою ознакою, яка підлягає доказуванню під час розгляду справи про адміністратвине правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Всупереч цим вимогам, працівниками поліції не дотримано ст. 251 КУпАП, та не зібрано доказів, які б підтверджували факт порушення ОСОБА_1 громадського порядку.

При цьому, як встановлено судом з сукупності досліджених доказів, зокрема пояснень ОСОБА_1 наданих в судовому засіданні, копії рапорта від 10.07.2026 (а.с. 3),

заяви ОСОБА_1 від 10.07.2026 (а. с. 4), письмових пояснень ОСОБА_2 від 10.07.2026 (а.с. 5), між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є сусідами, тривалий час існують неприязні відносини. І конфлікт, що стався між ними 10.07.2026 був фактично продовженням цих неприязних відносин. При цьому, звертає увагу на себе той факт, що конфлікт стався не в громадському місці, а за місцем їх проживання (на земельній ділянці). Вказане спростовує наявність у ОСОБА_1 мотиву (умислу) на порушення громадського порядку.

Крім того, з наявних у справі доказів, судом установлено, що саме ОСОБА_1 викликала працівників поліції з приводу того, що сусідка ОСОБА_3 спричинила їй тілесні ушкодження через конфлікт, що виник на фоні поділу земельної ділянки.

Також, згідно ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Як встановлено з матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подія (дії), яка ставиться у провину останній, мала місце 10.07.2026, а протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП складено 21.07.2026, тобто явно пізніше двадцяти чотирьох годин.

Таким чином, наявні у справі та досліджені судом докази у своїй сукупності поза розумним сумнівом не свідчать про вчинення ОСОБА_1 дрібного хуліганства. Тому констатація факту вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, в протоколі є лише припущенням, яке на доказах не ґрунтується.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь.

Крім того, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення. Крім того, винуватість у скоєнні такого правопорушення особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

При цьому, приймаючи рішення у справі, суд має керуватися презумпцією невинуватості, закріпленою у ст. 62 Конституції України, відповідно до якої тягар доказування вини покладено на орган, який склав відповідний матеріал.

У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, та "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінивши всі докази, надані суду в підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, доходжу висновку про недоведеність перед судом поза розумним сумнівом наявності в її діях складу даного адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене провадження у даній справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв`язку з недоведеністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Керуючись ст. 7, ст. 173, п.1 ч.1 ст. 247, ст. 251, ст. 252, п. 3 ч.1. ст. 284 суддя, -

постановила:

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 173 КУпАП, - закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Повна постанова складена 31.08.2026

Суддя Л.А.Штифурко