Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №147/909/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/909/26

Провадження № 2/147/588/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Задверняк Т. П.,

за участю:

представника позивача - адвоката Цвігун А. В.,

представника відповідача - адвоката Зубаня О. О.,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в селищі Тростянець Гайсинського району Вінницької області цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на дітей та визначення єдиної частки від заробітку (доходу) батька на їх утримання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом в якому просить змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Тростянецького районного суду Вінницької області у справі №147/391/15-ц від 07.05.2025 та судового наказу Тростянецького районного суду Вінницької області у справі №147/1/20 від 14.08.2020, з 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) на 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; визначити єдину частку аліментів від заробітку (доходу) позивача на утримання дітей та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення найстаршою дитиною повноліття; припинити нарахування аліментів, які стягуються на підставі рішення Тростянецького районного суду Вінницької області у справі №147/391/15-ц від 07.05.2025 та судового наказу Тростянецького районного суду Вінницької області у справі №147/1/20 від 14.08.2020.

Позов мотивовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який у подальшому рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 14.09.2019 (справа №147/1336/19) було розірвано. Під час спільного проживання у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Рішенням Тростянецького районного суду Вінницькохї області від 07.05.2015 (справа №147/391/15-ц) стягуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 30.03.2015. На підстав даного рішення, стягувачу ( ОСОБА_2 ) видано виконавчий лист, який останньою пред`явлено до примусового виконання до ДВС. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася дочка ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . Судовим наказом, виданим Тростянецьким районним судом Вінницької області 14.08.2020 у справі №147/1/20, стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.01.2020 і до досягнення дитиною повноліття. Виконавче провадження №60957971 відкрито 11.01.2020 старшим державним виконавцем Тростянецького РВ ДВС Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Задоянчук О. В., про примусове виконання виконавчого листа №147/391/15-ц від 20.05.2015. Також постановою старшого державного виконавця Тростянецького РВ ДВС Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Задоянчук О. В. від 08.09.2020 відкрито виконавче провадження №62975397 на підставі вказаного вище судового наказу у справі №147/1/20. Таким чином, на даний момент з ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання двох дітей у розмірі частини усіх його видів доходів на кожну дитину, що ставить позивача у скрутне матеріальне становище. Згідно з розрахунком заборгованості по сплаті аліментів за ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі 25611,33 грн у ВП №60957971, та у розмірі 25501,50 грн. у ВП №62975397. З липня 2025 року державним виконавцем зроблено перерахунок розміру аліментів з розрахунку середньої заробітної плати по регіону та їх розмір збільшено з 2840,00 грн до 6306,75 грн на кожну дитину.

Таким чином, з моменту ухвалення рішення про стягнення аліментів у ОСОБА_1 змінився майновий стан, а саме: на даний час він є безробітним та не отримує жодних доходів, що підтверджується формою ОК-5 та відомостями з державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів. Так, з форми ОК-5 вбачається, що починаючи з 2017 року у ОСОБА_1 не було постійного доходу, разом з тим він намагався сплачувати аліменти. З листопада 2022 року по вересень 2024 року по даний час він офіційно працював та отримував мінімальний дохід. З жовтня 2024 року по даний час не працює, інших жодних не отримує. Станом на сьогодні позивач створив нову сім`ю, хоча офіційно не зареєстрував шлюб в органах ДРАЦС. Також зазначає, що при видачі судового наказу 14.08.2020 не взято до уваги, що з ОСОБА_1 уже стягуються аліменти на утримання старшої дочки, де стягувачем є одна і та ж сама особа. Судовий наказ це особлива форма судового рішення, який видається без судового засідання та без вислику сторін. Тобто, дана форма судового провадження є найменш вигіднішою для відповідача (боржника), оскільки він позбавлений можливості подавати будь-які докази та клопотання. Таким чином, сукупний розмір аліментів, який стягується з позивача на користь відповідача складає частину доходів ОСОБА_1 , що перевищує нормативно визначену частку, яка може стягуватися на утримання двох дітей.

Ухвалою судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 23.04.2026 відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

27.05.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача. У відзиві сторона відповідача заперечувала проти позову, просила відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої заперечення обґрунтувала тим що, відповідно до норм чинного законодавства для зменшення розміру стягнутих судом аліментів їх платник повинен довести належними та допустимими доказами погіршення свого матеріального або сімейного стану, стану свого здоров`я після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів на утримання дитини. Зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього. Позивачем не надано жодних доказів зміни матеріального стану позивача. Натомість на даний час, як і на момент видачі судового наказу 2020 році відповідач офіційно не працює. Стан здоров`я позивача, зі слів відповідача, є хорошим, він фізично здоровий, жодних важких захворювань чи вад здоров`я немає та має змогу працевлаштуватися, проте свідомо цього не робить з метою ухилення від сплати аліментів. Відсутні докази того, що позивач шукав роботу і не мав змоги знайти з якихось непереборювальних підстав, відсутні докази того, що позивач звертався за допомогою в пошуку роботи протягом 2024-2026 років до центрів зайнятості і перебував там на обліку. Відсутні докази наявності на утриманні позивача осіб з інвалідність чи хворих батьків. Крім того, у позивача немає інших дітей крім ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Щодо доводів про створення іншої сім`ї представник відповідача вказує, що цивільний шлюб не породжує жодних зобов`язань, тому позивач жодним чином не зобов`язаний утримувати цивільну дружину, адже насамперед в нього є рідні діти і саме їх утримання має бути для позивача на першому місці. Крім того, позивачем не надано доказів спільного проживання з цивільною дружиною; доказів інвалідності цивільної дружини, чи висновку ЛКК про необхідність в сторонньому догляді; доказів її матеріального становища. Посилається на проблеми зі здоров`ям меншої дочки ОСОБА_6 також на думку сторони відповідача має враховуватися під час розгляду цієї справи. В той же час, зважаючи на практику Верховного Суду, на думку сторони відповідача зменшення розміру аліментів призвиде до порушення прав дітей. З наданої позивачем позовної заяви та поданих до неї додатків не вбачається погіршення матеріального становища ОСОБА_1 у 2026 році до тієї міри, що вимагає зменшення вже присудженого розміру аліментів на утримання дітей. Тобто, матеріальний стан позивача не зазнав таких істотних змін, які б свідчили про неможливість виконання ним обов`язку з утримання дітей у раніше встановленому розмірі. Позивачем у даній справі не доведено таку ступінь погіршення майнового становища, яка б робила стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки доходу на дітей надмірним тягарем.

29.05.2026 до суду надійшла відповідь на відзив у справі, в якій представник позивача просила відхилити доводи відповідача викладені у відзиві у зв`язку з їх безпідставністю та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказала, що матеріали справи містять беззаперечні докази підтвердження матеріального стану позивача та його неспроможності сплачувати аліменти у збільшеному розмірі на двох дітей окремо. Зміна розміру аліментів та визначення єдиної частки на утримання двох дітей у даному випадку спрямоване не на ухилення від утримання дітей, а на забезпечення реального та можливого виконання позивачем своїх обов`язків щодо їх утримання.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 12.06.2026 частково задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.

03.07.2026 від ГУ ДПС у Вінницькій області надійшли витребувані матеріали .

Ухвалою суду від 15.07.2026 постановлено: задовольнити клопотання представника відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

30.07.2026 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів.

31.07.2026 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою суду від 03 серпня 2026 року постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

17.08.2026 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, однак його представник – адвокат Цвігун А. В. позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні. Акцентувала на тому, що позивач визнає свій батьківський обов`язок, однак на думку сторони позивача сьогоднішній розмір аліментів частини доходу на двох дітей не відповідає фактичному матеріальному становищу позивача та є несправедливим. Водночас відповідачем не доведено, що позивач реально отримує дохід, який дозволяє йому без порушення власних базових потреб сплачувати такий розмір аліментів. Щодо тверджень про добровільне безробіття, сторона позивача зазначає, що відповідачка фактично пропонує суду виходити не з реального доходу позивача, а з припущення про те, скільки він міг би заробляти, якби працював. Якщо відповідачка стверджує, що позивач має прихований дохід або фактично працює, вона повинна підтвердити це належними доказами. На момент видачі судового наказу у 2020 році питання фактичного працевлаштування позивача не досліджувалося, тому неможливо стверджувати, що ці обставини встановлені судом у 2020 році та залишилися незмінними. Отже сам факт не працевлаштування у 2020 році не свідчить про відсутність підстав для зміни розміру аліментів. Щодо стану здоров`я дитини ОСОБА_6 зазначає, що позивач не заперечує наявність у дочки певної медичної проблеми. Водночас просить суд не ототожнювати медичні рекомендації з фактичними витратами. Більш того, зазначає, що витрати на медичні обстеження, лікування сезонних хвороб та забезпечення дитини необхідними речами є звичайними витратами на утримання дитини, які охоплюються аліментними зобов`язаннями. Щодо розрахунку вартості послуг пакету «Амбліопія» зазначає, що він не є доказом фактичної оплати. Щодо консультативного висновку вказує, що він сам по собі не підтверджує того, що існування певного діагнозу, є підставою для відмови у задоволенні позову. Також мають враховуватися інтереси обох дітей. Наголошує на тому, що для фактичних додаткових витрат, пов`язаних з особливими обставинами, закон передбачає окремі механізми участі батьків у таких витратах. Щодо посилання відповідачки на найкращі інтереси дітей, такий принцип позивачем не заперечується, однак дотримання найкращих інтересів дітей не означає, що інтереси одного з батьків взагалі не повині враховуватися.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. З заявами та клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не зверталася.

Представник відповідача – адвокат Зубань О. О. категорично заперечує проти задоволення позову. Вказує, що підставою для зменшення розміру аліментів мають бути наявні умови передбачені у ст. 192 СК України. Розмір аліментів 50% від доходу виник у позивача у 2020 році. З цього моменту матеріальне становище позивача не змінилося. Станом на 2020 рік позивач офіційно не працював, як не працює і на даний час. Доказів про зміну матеріального становища позивачем не надано, як і не надано доказів поважності причин не працевлаштування. Представник відповідача стверджує, що позивач навіть не намагався знайти роботу, свідомо офіційно не працевлаштовується. З 2020 року не надано доказів, що матеріальне становище позивача не змінилося, не надано доказів на підтвердження кредитних зобов`язань тощо. Не надано доказів про незадовільний стан здоров`я чи наявність інших утриманців. Відсутні відомості про обставини передбачені ст. 192 СК України. Зменшення розміру аліментів, в тому числі на Уляну, яка хворіє буде порушувати інтереси дітей.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Так, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-7, 8).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 04.01.2013 Виконкомом Гордіївської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , батьком якої є ОСОБА_1 , матір`ю – ОСОБА_2 (а.с. 9).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданого 23.07.2018 Виконкомом Гордіївської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 , батьком якої є ОСОБА_1 , матір`ю – ОСОБА_2 (а.с. 10).

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 07.05.2015 справа №147/391/15-ц, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати із 30.03.2015 і до виповнення донькою повноліття (а.с. 11-12).

Рішеням Тростянецького районного суду Вінницької області від 14 вересня 2020 року у справі №147/1336/19 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27.12.2017 у Тростянецькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №60, розірвано (а.с. 13-16).

20 травня 2015 року Тростянецьким районним судом Вінницької області видано виконавчий лист (справа №147/391/15-ц) про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення повноліття, починаючи з 30.03.2015 (а.с. 17).

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №60957971 від 11.01.2020 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом виданим Тростянецьким районним судом Вінницької області 20.05.2015 №147/391/15-ц (а.с. 18).

14 серпня 2020 року Тростянецьким районним судом Вінницької області у справі №147/1/20 видано Судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.01.2020 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 19).

Постановою старшого державного виконавця Тростянецького РВ ДВС Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Задоянчук О. В. від 08.09.2020 відкрито виконавче провадження №62975397 на підставі вказаного вище судового наказу у справі №147/1/20 (а.с. 20).

Згідно з розрахунком заборгованості по сплаті аліментів за позивачем ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі 25611,33 грн у ВП №60957971, та у розмірі 25501,50 грн. у ВП №62975397. З липня 2025 року державним виконавцем зроблено перерахунок розміру аліментів з розрахунку середньої заробітної плати по регіону та їх розмір збільшено з 2840,00 грн до 6306,75 грн на пожну дитину (а.с. 21-22).

Відповідно до листа РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях від 17.07.2026 транспортних засобів на ім`я ОСОБА_1 не зареєстровано (а.с. 129).

Право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження за фізичною особою ОСОБА_1 не зареєстровані, що підтверджується інформаційною довідкою №486342488 від 17.07.2026 (а.с. 130).

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України (далі по тексту СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст.157 цього Кодексу.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на користь кого вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, необхідно з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами статті 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 1 січня 2026 року 2817 гривень, а для дітей віком від 6 до 18 років 3512 грн.

Звертаючись до суду з позовом, позивач як на підставу позовних вимог посилався на те, що він сплачує аліменти на користь відповідачки на утримання двох дітей у розмірі 1/4 частки його доходу щомісячно на кожну дитину, у нього змінився сімейний стан, оскільки він має цивільну дружину, немає жодного доходу і безробітний, а розмір присуджених аліментів є для нього надмірним і непосильним, адже на двох дітей складає майже 13000 грн.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судом, позивач як на підставу для зменшення розміру аліментів посилається на відсутність доходу, зміну сімейного стану.

Встановивши фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення позову та зменшення розміру аліментів на утримання дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення його майнового стану.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22 липня 2024 року у справі №688/4308/23, «зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів».

Діти від попереднього шлюбу не повинні бути звужені у правах через народження у платника аліментів іншої дитини, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61- 1031св21).

Власне, доводи позивача про те, що на даний час змінився сімейний та матеріальний стан позивача, який фактично створив нову сім`ю, він непрацює з 2024 року, а тому наявні підстави для зменшення розміру аліментів, суд не бере до уваги, оскільки створення нової сім`ї, у даному випадку (як зазначено позивачем без реєстрації шлюбу) не може бути достатньою та безумовною підставою для зменшення розміру аліментів на утримання дітей від попереднього шлюбу.

Разом з тим, суд погоджується з позицією сторони відповідача, стосовно того, що позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення його матеріального становища, що не надає суду можливості оцінити його майновий стан на час розгляду справи та на час призначення аліментів.

Зокрема доводи про те, що позивач безробітній не підтверджуються жодними доказами. Дійсно, відповідно до наданих суду та витребуваних матеріалів випливає, що ОСОБА_1 не отримує доходу з 2024 року, однак станом на дату винесення судового наказу (2020 рік) позивач також не працював. Тобто суду не надано доказів про те, що з 2024 року позивач, який є молодою особою працездатного віку, отримав статус безробітного, або ж звертався до органів центру зайнятості з метою пошуку роботи. Поняття безробітнього не є тотожним поняттю непрацевлаштований.

Посилання сторони позивача про те, що нині він офіційно непрацевлаштований не звільняє його від обов`язку забезпечувати своїх дітей, і не може свідчити про зміну матеріального становища платника аліментів.

Також, доводи позивача на те, що з липня 2025 року державним виконавцем зроблено перерахунок розміру аліментів з розрахунку середньої заробітної плати по регіону та їх розмір збільшено з 2840,00 грн до 6306,75 грн на кожну дитину також не свідчить про зміну майнового становища позивача, а лише встановлює факт збільшення розміру середньої заробітної плати у регіоні.

Доказів поліпшення матеріального та сімейного стану відповідачки, як стягувача, позивачем також не надано.

Крім того, варто зазначити, що з віком потреби дітей зростають, а це в свою чергу тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері з якою проживають діти, на їхнє утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку, є загальновідомими та не потребують доказуванню. З моменту ухвалення рішення суду від 2015 року (судове рішення у справі №147/391/15-4) та видачі судового наказу 2020 року (справа №147/1/20) пройшов значний час.

Суд вважає, що саме позивач, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, повинен довести обставини, які мають істотне значення, та є для нього перешкодою для сплати аліментів у встановленому раніше розмірі.

Отже, встановивши фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд не може погодитися з доводами позивача про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення позову та зменшення розміру аліментів стягнутих з позивача на користь ОСОБА_2 на утримання двох дітей, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення його майнового стану, який будучи працездатною особою має можливість сплачувати аліменти.

Визначений судом розмір аліментів забезпечить право дітей на нормальний життєвий рівень, достатній для їх фізичного, морального, культурного і соціального розвитку.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Суд також враховує, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обидва з батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку, матір.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідачки, щодо того, що позивачем не доведено належними доказами погіршення його матеріального стану, у зв`язку з чим він не має можливості сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судовими рішеннями

На переконання суду, без доведення позивачем вищевказаних обставин, зменшення аліментів на утримання дітей не буде обґрунтованим та суперечитиме їхнім інтересам.

Суд відзначає, що розмір аліментів, що стягується на дітей на підставі рішення Тростянецького районного суду Вінницької області у справі №147/391/15-ц від 07.05.2025 та судового наказу Тростянецького районного суду Вінницької області у справі №147/1/20 від 14.08.2020, з 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач з 2024 року непрацює та створив нову сім`ю, однак без реєстрації шлюбу, без доведення погіршення його майнового стану, не буде спрямовано на належне забезпечення дітей та суперечитиме їхнім інтересам.

Як зазначено вище, зміна сімейного стану позивача та його одруження також не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Відповідні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19 (провадження №61-9460св20) та від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20 (провадження №61-1031св21).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б дали суду можливість встановити погіршення матеріального стану позивача, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст.192 СК України), на думку суду, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду та судовим наказом розміру аліментів, та не можуть бути самостійними підставами для зменшення їх розміру, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Інші доводи учасників справи не спростовують висновків суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім цього враховуючи, що позивачу в задоволенні його позовних вимог відмовлено у повному обсязі, суд вважає, що на підставі положень судові витрати по справі у виді судового збору відшкодуванню на користь позивача відповідачем не підлягають.

Також, варто зазначити, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів та визначення єдиної частки від доходу на обох дітей в разі надання належних та допустимих доказів які підтверджують обставини для зменшення розміру аліментів у розумінні ст. 192 СК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 80, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 180-183, 192 СК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на дітей та визначення єдиної частки від заробітку (доходу) батька на їх утримання - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 31.08.2026.

Суддя О. Г. Борейко