Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №144/591/26 — Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/591/26

Провадження № 2/144/568/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2026 р. с-ще Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області

в складі головуючої судді Магдяк Н. І.,

за участі секретаря Дудник С.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Теплик в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому зазначається, що сторони перебували в шлюбі з 2009 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_3 . Більше року тому вони припинили свої сімейні відносини без шлюбу та не підтримують жодних взаємовідносин. Вона самостійно виховує та забезпечує неповнолітнього сина. Відповідач є працездатним, стан його здоров`я та матеріальне становище не перешкоджають виконувати обов`язок по утриманню дитини, проте більше року він не підтримує дитину, не піклується про сина, не допомагає фінансово. Просить стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму щомісячно, для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді від 23.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

29.07.2026 відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву про стягнення аліментів, в якому вказав, що позовні вимоги визнає частково, просить стягувати з нього аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн. на місяць. Зазначає, що інформація, викладена позивачем про те, що він не підтримує та не піклується про свого сина ОСОБА_3 не відповідає дійсності. Він постійно допомагає сину фінансово - кошти перераховує на його карту в Приватбанку, або готівкою, про що відомо позивачу. Розмір допомоги складає від 1500 гривень до 2000 гривень в місяць в залежності від його потреб. Домовленості про участь в утриманні сина позивача не намагалася досягти, а відразу ж звернулася з позовом до суду. Просить врахувати суд, що на даний час він має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , непрацездатних батьків ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - інваліда ІА групи. Розуміє свій обов`язок сплачувати аліменти та не має наміру від нього ухилятися, але вимога позивача про сплату аліментів у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу не відповідає вимогам ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує в повному обсязі, суду пояснила, що проживає по АДРЕСА_1 , працює головним бухгалтером в ТОВ "Кублич Грейн". Син ОСОБА_3 проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. З відповідачем вони проживали разом 15 років, два останніх роки не підтримують шлюбних відносин. Протягом цих двох років вона не претендувала на аліменти, але батько повинен брати участь у вихованні та утриманні сина, повинен сплачувати аліменти. Син перестав її слухатись, а батько дає по 50-60 гривень на дозвілля, сприяючи формуванню поганих звичок. Їй відомо, що відповідач не проживає разом з батьками по АДРЕСА_2 , а винаймає квартиру з новою сім`єю. В нього є змога сплачувати аліменти, просить позов задольньнити.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнає частково, суду пояснив, що в нього на утриманні є малолітня донька, а також мати похилого віку. Батько помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . Він працює юрисконсультом в ТОВ "Кублич Грейн". Просить суд врахувати його матеріальний стан. Він не відмовляється від свого обов`язку щодо утримання дитини, проте розмір аліментів в частині 1/3 від усіх видів доходів вважає завищеним. Він надає сину допомогу, скидає кошти на карточку, або готівкою. З сином він спілкується, але не має можливості, щоб вони проживали разом. Згідний сплачувати аліменти в розмірі 1/6 частини від усіх доходів, просить врахувати обставини, зазначені ним у відзиві, та ту обставину, що в нього троє дітей, старша донька є повнолітньою їй 24 роки, та двоє неповнолітніх дітей, яких він змушений утримувати.

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували у фактичних шлюбних відносинах з 2009 року.

Сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 18.11.2009 виконкомом Степанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області (а. с. 12).

Згідно відмітки в паспорті громадянина України ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_3 (а. с. 5-6).

Згідно витягу з реєстру Теплицької територіальної громади відповідно за 2024/002078120 від 28.02.2024 ОСОБА_3 з 18.11.2009 року зареєстрований по АДРЕСА_1 (а. с. 13).

В довідці, виданій 02.07.2026 за №101 Кіблицьким старостинським округом, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований та проживає на території Кіблицького старостинського округу за адресою АДРЕСА_2 (а. с. 23).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 30.09.2025, ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а. с. 36).

Таким чином, між сторонами виникли сімейні правовідносини, які детально врегульовані Сімейним кодексом України.

Зокрема, за змістом ст. 7 Кодексу сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Частинами першою та другою статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу).

Згідно з частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Отже, під час вирішення спору про стягнення аліментів на утримання дитини визначальним є те, разом із ким спільно проживає дитина.

Положеннями статті 81 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 Кодексу).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 Кодексу).

Як було встановлено судом, син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом із позивачем, що відповідач не заперечував.

У відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України визначено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

На підставі наведеного суд вважає, що позивач має право на стягнення аліментів на утримання дитини, яка проживає разом із нею, а тому, з урахуванням заявлених позовних вимог, аліменти повинні бути визначені у частці від доходу батька.

Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 3512 гривень.

Одночасно частиною другою статті 182 СК України в редакції від 08.07.2017 року встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що на даний час з урахуванням положень ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» становить 1756 грн. 00 коп.

При цьому, згідно із частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідач ОСОБА_2 не надав суду доказів щодо стану свого здоров`я та матеріального становища, які б свідчили про його нерегулярний дохід, про наявність на праві власності, володіння та/або користування у нього майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів.

Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї.

Відповідачем додані копії паспортів його батьків, в яких значиться місце їх реєстрації АДРЕСА_2 , його свідоцтво про народження, а також довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №364394 від 17.07.2023 (а. с. 37-44). Зі слів відповідача батько його помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . Доказів того, що батьки перебувають на утриманні відповідача ним не надано. Разом з тим, суд враховує що в 2025 році у відповідача народилась дитина, про що він надав свідоцтво про народження.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Статтею 2 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі Конвенція про права дитини), передбачено, що держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації, вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини.

Положенням ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний, моральний розвиток.

Суд також враховує ту обставину, що відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, обов`язок по утриманню дитини є рівною мірою як для батька так і для матері і, відповідно до цієї норми, на позивача також лежить обов`язок по утриманню дитини.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Визначаючи розмір коштів, що стягуються як аліменти, суд повинен прагнути не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги.

Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання. Розмір стягуваних аліментів повинен служити задоволенню актуальних життєвих потреб, відповідати життєвому стандарту в місці проживання, а не призводити до збагачення та бути джерелом інших нецільових витрат.

Враховуючи наведені вище положення закону, аналізуючи надані докази, суд і сторони справи повинні забезпечити реалізацію найкращих інтересів дитини. Незважаючи на те, що позивачем у такій справі є один із батьків, а відповідачем - інший, інтереси дитини, яка не є стороною справи, мають домінувати над інтересами кожного з її батьків.

З огляду на зазначені вище принципи захисту та піклування про дитину, враховуючи позицію відповідача ОСОБА_2 , який частково визнав позов, має іншу малолітню дитину, про що ним додано свідоцтво про народження, але доказів про свій матеріальний стан не надав, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Оскільки син сторін проживає разом із матір`ю, а відповідач є його батьком та на нього покладено однаковий із позивачем обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку /доходу/ відповідача щомісячно.

На переконання суду такий розмір аліментів, з урахуванням також обов`язку позивача по утриманню сина, забезпечить потреби дитини, задовольнятиме правомірні очікування позивача на отримання аліментів, і з урахуванням балансу інтересів батьків та дитини буде достатнім для забезпечення належного утримання.

Положенням ст. 191 Сімейного кодексу України визначено, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

За правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір, від сплати якого відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 180-183, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 137, 259, 263-265, 273, 430 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_3 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з часу звернення до суду 05.05.2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_3 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ,місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення виготовлено та підписано 31 серпня 2026 року.

Суддя: Н.І. Магдяк