Вирок від 30 серпня 2026 р. у справі №139/535/26 — Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/535/26

Провадження № 1-кп/139/32/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої – судді ОСОБА_1 ,

з участю сторін провадження:

процесуального прокурора ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника – адвоката ОСОБА_4 ,

та секретаря судових засідань ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Муровані Курилівці кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, учасника бойових дій, особи з інвалідністю 3 групи внаслідок війни, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , приймаючи безпосередню участь у заходах для забезпечення оборони України за мобілізацією у період часу з 09 березня 2022 року до 12 липня 2024 року та будучи в складі військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог п.п. 1, 2, 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, п. 2.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, п. 21 ч. 1 ст. 23 Закону України Про національну поліцію», у червні 2023 року (точних дати та часу досудовим слідством не встановлено) під час виконання бойового завдання на одній із бойових позицій, яка розташована в м. Мар`їнка Покровського району Донецької області, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом знахідки придбав бойові припаси – чотири оборнні осколкові ручні гранати Ф-1 промислового виготовлення, помістив їх до свого рюкзака, перевіз до місця свого постійного проживання в будинок АДРЕСА_1 та розпочав їх зберігати у пакеті, поміщеному в коробку, без передбаченого законом дозволу до 21 червня 2026 року. 21 червня 2026 року під час проведення обшуку домоволодіння працівниками Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області за місцем проживання ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) було виявлено та вилучено чотири ручні гранати Ф-1, які є бойовими припасами.

Обвинувачений ОСОБА_3 повністю і беззаперечно визнав свою вину в умисному незаконному поводженні з бойовими припасами, погодився на давання показань.

З урахуванням повного визнання вини у вчиненні вищенаведеного кримінального правопорушення, за відсутності заперечень та сумнівів, переконавшись у добровільності позиції обвинуваченого, враховуючи думку прокурора, потерпілого, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Дослідження доказів було обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, що характеризують його особу та письмових доказів щодо речових доказів і процесуальних витрат.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 суду показав:

08 березня 2022 року він був мобілізований до ЗСУ, а з 09 березня - зарахований до в/ч НОМЕР_1 . У червні 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу м. Мар`їнка Донецької області на позиціях противника він знайшов чотири ручних гранати Ф-1. Цю знахідку він помістив до свого рюкзака з метою використати в бою. При ротації у червні 2022 року йому дали 5 днів відпустки, і він приїхав додому у с. Михайлівці. Виявивши у рюкзаку серед іншого ручні гранати, він витягнув їх, помістив у пакет і поклав до коробки в одній з кімнат будинку. 12 липня 2024 року він звільнений в запас за станом здоров`я і тепер постійно проживає у своєму будинку АДРЕСА_1 . Про ручні гранати він забув, однак, припускає, що міг комусь зі своїх знайомих розповідати про них. 21 червня 2026 року до нього додому прийшли поліцейські з вибухотехніками та під час обшуку виявили і вилучили гранати. Просить суд врахувати, що він не мав на меті якимось чином використовувати гранати у мирному житті, він просто забув про те, що придбав їх з війни додому.

Розглянувши справу в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого в інкримінованому кримінальному правопорушенні доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 263 КК України як придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

За таких обставин, суд переконаний, що ОСОБА_3 має нести відповідальність за ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Обираючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, що відповідно до класифікації злочинів, визначеної ст. 12 КК України, вчинене ОСОБА_3 діяння є тяжким злочином.

При призначенні покарання суд також враховує наступні відомості про особу винного:

- що в силу ст. 89 КК України він є таким, що не має судимості (а.с. 61);

- що за місцем проживання в с. Михайлівці характеризується як такий, що на нього скарг не надходило (а.с. 72);

- що він не перебуває на спеціальних медичних обліках (а.с. 70);

- що на підставі Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» був призваний до служби у ЗСУ, у складі військової частини НОМЕР_1 з 09 березня 2022 року до 12 липня 2024 року приймав безпосередню участь у заходах для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 27 вересня 2024 року має статус учасника бойових дій, є особою з інвалідністю 3 групи внаслідок війни (а.с. 63-64, 65, 66, 67, 68).

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому суд відносить щире каяття в скоєному злочині та активне сприяння розкриттю злочину, які він виявляв і в ході досудового розслідування, і в ході судового розгляду справи.

Крім того, з урахуванням положень п. 5 ч. 1 ст. 66 КК України, суд вважає за необхідне визнати пом`якшуючою покарання обставину вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу інших обставин. Такою обставиною суд визнає проходження ОСОБА_3 військової служби в ЗСУ за мобілізацією, придбання ним на ворожих позиціях бойових припасів, які наразі є предметом злочину, а також обставину, що лише через динамічний ритм служби за режиму повномасштабної війни, він не виконав обов`язку доповісти про знахідку безпосередньому командиру та з`ясувати, чи не відносяться ці бойові припаси до засобів оборони, закріплених за силами оборони України.

Обставин, які б обтяжували для ОСОБА_3 покарання, не встановлено.

Згідно абзацу 17 ч. 1 ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, також приймає до відома досудову доповідь Могилів-Подільського районного сектору № 1 філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого (а.с. 45-50). Відповідно до такої інформації служба пробації зробила висновок, що існує середній ризик вчинення ОСОБА_3 повторного злочину і середній ризик небезпеки особи обвинуваченого для суспільства та окремих громадян, виправлення обвинуваченого встановлено за можливе без реального відбуття покарання.

На підставі викладеного, дотримуючись загальних засад призначення покарання, зокрема, принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку, що необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, буде призначення мінімального терміну покарання, встановленого санкцією цієї частини статті у виді трьох років позбавлення волі.

З урахуванням сукупності пом`якшуючих покарання обставин, зокрема, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставини, що скоєнню злочину сприяла саме служба ОСОБА_3 за мобілізацією у складі ЗСУ, коли він виконував свій Конституційний обов`язок із захисту України, за відсутності будь-яких негативних наслідків для суспільства від скоєного ОСОБА_3 , враховуючи процесуальну поведінку обвинуваченого, його позитивну характеристику, обставину, що він отримав інвалідність внаслідок війни, суд вважає за можливе в даному конкретному випадку застосувати ст.ст. 75, 76 КК України та звільнити обвинуваченого від покарання з призначенням іспитового строку на мінімальний строк, визначений законом, з покладенням на нього певних обов`язків.

Обвинуваченому ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 23 червня 2026 року (а.с. 27-29) було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідний час доби з 21 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги та прибуття до місць укриття чи бомбосховища. Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду від 10 серпня 2026 року (а.с. 36-38) цей запобіжний захід було продовжено до 10 жовтня 2026 року (включно).

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку має бути зазначено рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

З огляду на обране для ОСОБА_3 цим вироком покарання, суд вважає за правильне до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час залишити без змін.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до обвинувального акту та наданих стороною обвинувачення доказів (а.с. 75), судові витрати по справі за проведення вибухово-технічного дослідження складають 15403 гривні 52 копійки. Саме такий розмір процесуальних витрат підлягає стягненню із ОСОБА_3 .

Постановою слідчого від 21 червня 2026 року (а.с. 73) вилучені з будинку ОСОБА_3 бойові припаси та зроблені з них у кількості вісім штук змиви було визнано речовими доказами та долучено до матеріалів кримінального провадження. У цій же постанові зазначено, що бойові припаси – ручні гранати Ф-1 передані на зберігання до управління вибухотехнічної служби ГУНП у Вінницькій області, а змиви поміщені у паперовий пакет та передані за квитанцією від 21.07.2026 на зберігання у кімнату зберігання речових доказів Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області.

Ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24 червня 2026 року у справі № 138/2157/26 (провадження № 1-кс/138/532/26) на визнані у кримінальному провадженні № 12026020160000228 речовими доказами вилучені під час обшуку боєприпаси та змиви з них накладено арешт (а.с. 76-77).

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Суд вважає, що в даному випадку арешт майна вичерпав своє процесуальне значення для цілей кримінального провадження, зокрема, для збереження речових доказів, а тому його може бути скасовано, а доля майна має бути вирішена в порядку, що визначено ст. 100 КПК України.

Визнані у справі речовими чотири ручних гранати Ф-1, на підставі п. 3 ч. 9 ст. 100 КПК України підлягають знищенню. Так само знищенню підлягають змиви, зроблені з поверхні цих гранат.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 369-371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідний час доби з 21 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги та прибуття до місць укриття чи бомбосховища, з покладенням обов`язків, залишити в силі до набрання вироком законної сили.

Скасувати арешт майна, який було накладено ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24 червня 2026 року (справа № 138/2157/26, провадження № 1-кс/138/532/26) в межах кримінального провадження № 12026020160000228.

Речові докази: чотири бойові гранати Ф-1, які передані на зберігання до управління вибухотехнічної служби ГУНП у Вінницькій області, та змиви, зроблені з поверхні гранат у кількості 8 штук, які поміщені у паперовий пакет та передані за квитанцією від 21.07.2026 на зберігання у кімнату зберігання речових доказів Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи в сумі 15403 (п`ятнадцять тисяч чотириста три) гривні 52 копійки.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити сторонам.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подано апеляцію до Вінницького апеляційного суду через Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ________________