Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №132/2012/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/2012/26

3/132/918/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 серпня 2026 року м. Калинівка

Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Сєлін Є.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Національної поліції України про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, непрацевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП документально непідтверджений, до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

15.06.2026 року до Калинівського районного суду Вінницької області з відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Національної поліції України надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП, який відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026 року переданий на розгляд судді Сєліну Є.В.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 677815 від 10 червня 2026 року, ОСОБА_2 не виконує вимоги статті 150 Сімейного кодексу України, а саме неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки щодо виховання дітей, оскільки у будинку наявні антисанітарні умови проживання, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 184 КУпАП.

До протоколу як доказ на підтвердження викладених у ньому обставин долучено протокол огляду місця події від 05 червня 2026 року, складений слідчим у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42025020000000209 від 10 грудня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 137 Кримінального кодексу України, у якому містяться відомості щодо стану будинку АДРЕСА_2 .

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі статтею 280 КУпАП при розгляді справи орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 252 КУпАП докази підлягають оцінці на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас відповідно до частини першої статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення обов`язково зазначаються, серед іншого, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, а також нормативний акт, який передбачає відповідальність за відповідне правопорушення. Така вимога не є формальністю, оскільки саме протокол визначає межі пред`явленого особі адміністративного обвинувачення та має містити конкретний опис фактичних обставин, які утворюють склад адміністративного правопорушення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував на необхідності дотримання вимог статті 256 КУпАП щодо зазначення в протоколі саме місця, часу та суті адміністративного правопорушення, оскільки зазначення лише загальних положень нормативних актів без конкретизації суті інкримінованого діяння не відповідає вимогам закону.

Аналогічний підхід відображений і в практиці Вищої ради правосуддя, яка звертає увагу на те, що суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею КУпАП.

Згідно з частиною першою статті 184 КУпАП адміністративна відповідальність настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказаною нормою необхідно встановити не лише факт неналежного стану житлового приміщення, а конкретне невиконання або неналежне виконання особою як батьком чи матір`ю передбачених законом обов`язків щодо конкретної дитини, причинний та фактичний зв`язок між поведінкою особи та таким невиконанням, а також вину особи у відповідному діянні.

Сама по собі наявність певних недоліків у стані житла автоматично не свідчить про вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП.

Сімейний кодекс України у статті 150 визначає конкретний зміст батьківських обов`язків. Зокрема, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також виконувати інші передбачені законом обов`язки щодо виховання та розвитку дитини.

Водночас стаття 150 СК України сама по собі не встановлює адміністративної відповідальності. Вона визначає зміст батьківських обов`язків, тоді як підставою адміністративної відповідальності є встановлення конкретного ухилення від їх виконання, передбаченого диспозицією частини 1 статті 184 КУпАП.

Таким чином, для правильного вирішення справи необхідно встановити, який саме обов`язок, покладений на ОСОБА_2 законом, нею не виконано, щодо якої саме дитини, коли, де і в який спосіб відбулося таке невиконання, у чому конкретно полягала протиправна поведінка особи та якими належними й допустимими доказами це підтверджується.

Проте таких обставин протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 677815 від 10 червня 2026 року не містить.

Зокрема, у протоколі не зазначено: конкретного часу або хоча б періоду, протягом якого ОСОБА_2 ухилялася від виконання батьківських обов`язків; конкретного місця вчинення адміністративного правопорушення; прізвищ, імен, по батькові та інших даних дітей, щодо яких ОСОБА_2 не виконувала свої батьківські обов`язки; конкретного обов`язку, передбаченого статтею 150 СК України, від виконання якого вона ухилялася; конкретних дій або бездіяльності ОСОБА_2 , які свідчили б про її ухилення від виконання батьківських обов`язків; того, у чому саме полягали антисанітарні умови проживання та які саме з них створювали небезпечні або неналежні умови для конкретних дітей; яким чином виявлений стан будинку пов`язаний саме з невиконанням або неналежним виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків; форми вини особи та обставин, які б свідчили саме про її свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Отже, фабула протоколу фактично зводиться до загального твердження про те, що в будинку наявні антисанітарні умови проживання.

Однак таке твердження саме по собі не розкриває об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП.

Особливо істотним є те, що протокол не містить відомостей про те, щодо яких саме дітей ОСОБА_2 не виконувала свої батьківські обов`язки.

Ця обставина має принципове значення, оскільки батьківські права та обов`язки є правовідносинами між конкретними батьками та конкретними дітьми. Відповідно до статті 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, а стаття 150 цього Кодексу визначає конкретний зміст таких обов`язків.

Без встановлення конкретної дитини неможливо встановити, чи є ОСОБА_2 щодо неї матір`ю або іншою особою, на яку законом покладено відповідні обов`язки, які саме обов`язки вона повинна була виконувати та чи мало місце їх невиконання.

Не може бути визнано достатньою для притягнення особи до адміністративної відповідальності й вказівку в протоколі лише на «дітей» без їх індивідуалізації, оскільки адміністративна відповідальність має індивідуальний характер, а суд при розгляді справи повинен встановити конкретні фактичні обставини інкримінованого особі діяння.

Так само протокол не містить конкретного часу вчинення правопорушення.

Дата складання протоколу 10 червня 2026 року не є автоматично датою вчинення адміністративного правопорушення. Аналогічно дата складання протоколу огляду місця події 05 червня 2026 року не може без додаткового доказового обґрунтування вважатися датою вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення.

Це має особливе значення у даній справі, оскільки неналежне виконання батьківських обов`язків за частиною 1 статті 184 КУпАП є конкретною поведінкою особи, а не абстрактним станом житла.

Іншими словами, для висновку про наявність складу адміністративного правопорушення необхідно встановити не лише те, що на певну дату житло перебувало у певному стані, а й те, що саме ОСОБА_2 у певний час та за конкретних обставин допустила невиконання або неналежне виконання визначених законом батьківських обов`язків щодо конкретної дитини.

Таких обставин матеріали справи не містять.

Суд також оцінює єдиний долучений до протоколу доказ - протокол огляду місця події від 05 червня 2026 року.

Зазначений документ складений слідчим у межах іншого провадження - кримінального провадження №42025020000000209 від 10 грудня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 137 КК України.

Сам по собі факт складення протоколу огляду місця події у межах кримінального провадження не означає автоматичного встановлення ним усіх обставин, необхідних для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказ повинен бути здатним підтверджувати саме ті фактичні обставини, які мають значення для вирішення конкретної адміністративної справи.

Зі змісту зазначеного протоколу огляду вбачається, що він характеризує стан будинку АДРЕСА_2 станом на 05 червня 2026 року.

Разом із тим із цього документа не вбачається, які саме діти проживають або проживали у цьому будинку; чи є вони дітьми ОСОБА_2 ; які саме батьківські обов`язки щодо кожної з цих дітей вона повинна була виконувати; які конкретно дії чи бездіяльність ОСОБА_2 призвели до встановленого стану житла; що такий стан житла існував саме внаслідок її винної поведінки; що ОСОБА_2 усвідомлювала наявність відповідних умов, мала реальну можливість їх усунути та умисно або через необережність не виконала покладений на неї законом обов`язок; що виявлений стан будинку саме на 05 червня 2026 року є наслідком тривалого ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків, а не іншої причини.

Отже, зазначений документ може характеризувати фактичний стан певного об`єкта на момент його огляду, однак сам по собі не доводить складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, у діях саме ОСОБА_2 .

При цьому суд не ототожнює поняття «неналежний стан житлового приміщення» з поняттям «ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків».

Для такого ототожнення необхідно встановити причинно-наслідковий зв`язок між конкретною поведінкою батька чи матері та невиконанням конкретного обов`язку щодо конкретної дитини.

У матеріалах справи такого причинного зв`язку не встановлено.

Більше того, протокол огляду від 05 червня 2026 року складений у рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР ще 10 грудня 2025 року, тобто переслідує іншу процесуальну мету та стосується предмета доказування в іншому провадженні.

Тому сам факт наявності цього документа в матеріалах адміністративної справи не звільняє особу, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, від обов`язку належним чином встановити та описати саме склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП.

Такий підхід узгоджується з положеннями статті 251 КУпАП, відповідно до якої доказами є не будь-які документи самі по собі, а фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку можна встановити наявність або відсутність конкретного адміністративного правопорушення та винність конкретної особи у його вчиненні.

Суд звертає увагу й на те, що відповідно до статті 256 КУпАП саме в протоколі має бути викладено суть адміністративного правопорушення.

Отже, недоліки протоколу в частині відсутності конкретизації фактичного діяння не можуть бути усунуті шляхом припущень суду або шляхом самостійного формування судом обвинувачення з окремих документів, долучених до матеріалів справи.

Інше означало б фактичне формування судом замість органу, який склав протокол, нової фабули адміністративного правопорушення, визначення часу його вчинення, кола потерпілих або дітей, щодо яких допущено невиконання батьківських обов`язків, а також конкретного діяння особи, що не відповідає завданням та межам судового розгляду.

Суд не уповноважений замінювати орган, який склав протокол, у виконанні його обов`язку щодо належної фіксації адміністративного правопорушення та збору доказів.

У цьому контексті заслуговує на увагу правова позиція Верховного Суду про те, що вимоги статті 256 КУпАП щодо зазначення місця, часу та суті адміністративного правопорушення є обов`язковими, а неповне відображення суті правопорушення та посилання лише на загальні норми законодавства не відповідає вимогам цієї статті.

Суд також враховує принцип презумпції невинуватості.

Хоча стаття 62 Конституції України безпосередньо формулює цей принцип щодо кримінального обвинувачення, гарантований нею підхід до неприпустимості ґрунтування юридичної відповідальності на припущеннях та правило тлумачення непереборних сумнівів на користь особи є фундаментальними гарантіями особи у сфері публічно-правової відповідальності. Конституційний Суд України наголошував, що обов`язок доведення вини покладається на державу, а всі сумніви щодо доведеності вини мають тлумачитися на користь особи.

Отже, ОСОБА_2 не повинна доводити свою невинуватість шляхом самостійного спростування припущень, покладених в основу протоколу. Саме орган, який ініціював притягнення її до адміністративної відповідальності, повинен надати належні докази кожного елемента складу адміністративного правопорушення.

У даному випадку цього не зроблено.

Для наявності складу адміністративного правопорушення мають бути встановлені його об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона.

Суб`єктом правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, є батьки або особи, які їх замінюють.

Водночас сама по собі наявність у особи статусу матері не є достатньою підставою для адміністративної відповідальності. Необхідно встановити конкретне ухилення цієї особи від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання чи виховання конкретної неповнолітньої дитини.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає саме в ухиленні від виконання відповідного обов`язку, а не в будь-якій негативній характеристиці особи чи житлових умов.

Суб`єктивна сторона передбачає наявність вини особи у невиконанні відповідного обов`язку.

Однак жоден із цих елементів у необхідному обсязі матеріалами справи не підтверджений.

Зокрема, не встановлено конкретного обов`язку, який ОСОБА_2 не виконала; конкретної дитини, щодо якої цей обов`язок не виконано; часу та місця відповідного діяння; конкретної форми бездіяльності; причинного зв`язку між діями або бездіяльністю ОСОБА_2 і станом житла; а також її вини.

Відтак сукупність наведених обставин не дозволяє зробити поза розумним сумнівом обґрунтований висновок про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП.

Суд не залишає поза увагою необхідність захисту прав та інтересів дітей.

Разом із тим захист прав дитини не може здійснюватися шляхом притягнення батьків до адміністративної відповідальності за відсутності належного доведення всіх елементів складу адміністративного правопорушення. Правова мета захисту дитини не скасовує процесуальних гарантій особи, щодо якої здійснюється провадження про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У даному випадку судом встановлено саме відсутність доведеного складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, оскільки надані матеріали не містять достатніх належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності підтверджували конкретне ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків щодо конкретних дітей.

При цьому суд не виходить із припущення про те, що неналежні умови проживання фактично були відсутні. Суд лише констатує, що наявність таких умов сама по собі, без встановлення інших необхідних обставин, не є достатньою для висновку про вчинення саме ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП.

Таким чином, за результатами судового розгляду не встановлено належними та достатніми доказами об`єктивної сторони правопорушення, суб`єктивної сторони та причинного зв`язку між станом житлового приміщення і конкретним невиконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків.

За таких обставин подальше притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності ґрунтувалося б не на доведених фактичних даних, а на припущенні, що суперечить принципам законності, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи та вимогам статей 251, 252, 256, 280 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП.

Керуючись статтями 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, статтями 141, 150 Сімейного кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Калинівський районний суд Вінницької області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя