Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №132/2357/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/2357/26

3-зв/132/6/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.08.2026 місто Калинівка

Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого – судді Павленка І.В., за участі секретаря судового засідання – Олійник Т.В., особи, яка подала заяву про відвід – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області, заяву ОСОБА_1 про відвід судді Сєліна Євгена Валерійовича від участі в розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Калинівського районного суду Вінницької області перебуває справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 . Справа перебуває у провадженні судді Сєліна Євгена Валерійовича.

Вищевказана справа була призначена до розгляду в судовому засіданні на 21 серпня 2026 року о 10 годині 55 хвилин.

21 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою про відвід судді Сєліна Є.В., мотивуючи тим, що не встановлено правосуб`єктність судді та секретаря судового засідання, як того вимагає ст. 125 Конституції України. Всі суди повинні бути створені на підставі Закону, а не Указу, відповідно до ст. 8 Господарського кодексу України. Органи державної влади не мають права займатись господарюванням. Також Калинівський районний суд має код ЄДРПОУ. Постанова КМУ №118 від 1996 року. Коди ЄДРПОУ присвоюються приватним підприємцям. Тому в нього немає з ними договору про надання послуг. В нього немає конституційних обов`язків перед юридичними особами приватного права. На думку заявника, зазначені обставини викликають сумнів у неупередженості судді.

Крім того, у заяві ОСОБА_1 просить надати йому копію договору в сфері надання послуг, оскільки такого договору з особами Національної поліції він не укладав.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 серпня 2026 року для розгляду заяви про відвід визначено суддю Павленка І.В., яким розгляд заяви призначено на 27 серпня 2026 року о 14 годині 00 хвилин.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заяву про відвід підтримав та просив її задовольнити.

Суддя, якому заявлено відвід, в судове засідання не з`явився, його неявка не перешкоджає розгляду питання про відвід.

Суд, заслухавши доводи заявника, дослідивши заяву про відвід, відомості з офіційних джерел судової влади та законодавства, заслухавши думку обвинуваченого і захисника, дійшов таких висновків.

Нормами чинного КУпАП не врегульовані питання відводу (самовідводу) судді від розгляду справи про адміністративне правопорушення, тому, з метою забезпечення виконання положень ст. 1 КУпАП, суд застосовує принцип аналогії закону найбільш близької галузі права – кримінального процесуального та керується ст. ст. 75-81 КПК України.

У п. 4 рішення Ради суддів від 08.06.2017 року № 34 роз`яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до КУпАП, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні/процесуальні норми за аналогією.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Враховуючи вказане, а також вимоги ст. 9 Конституції України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», відповідно до яких суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права, суд вважає, що розгляд заяви про відвід судді в рамках справи про адміністративне правопорушення можливим та таким, що направлений на захист прав особи щодо розгляду його справи безстороннім судом.

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

У разі, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним чином поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє відсутні докази чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінуючої зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу здійснення правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним, а основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та забезпечення права на апеляційний перегляд справи у визначених законом випадках. Статтею 126 Конституції України гарантовано незалежність і недоторканність судді.

Розглядаючи дану заяву про відвід, суд бере до уваги, що для відводу судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Стаття 75 КПК України дає вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді в розгляді кримінального провадження.

Відповідно положень п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, суддя не може брати участі в кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Тобто, вирішуючи питання про відвід судді з підстав наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, необхідно розглядати об`єктивність судді у двох аспектах як внутрішній стан судді, його свободу від будь-яких схильностей, упередженості, а також як дії судді сприймаються стороннім спостерігачем.

Частина п`ята статті 80 КПК України встановлює, що відвід повинен бути вмотивованим. Отже, для задоволення заяви про відвід недостатньо суб`єктивного припущення чи незгоди особи з організаційними або процесуальними обставинами; необхідно встановити конкретні, об`єктивно підтверджені факти, які свідчать про можливу упередженість судді або створюють об`єктивно виправданий сумнів у його безсторонності.

Європейський суд з прав людини у своїй усталеній практиці розрізняє суб`єктивний та об`єктивний критерії безсторонності. За суб`єктивним критерієм з`ясовується особисте ставлення конкретного судді до справи та її учасників; особиста безсторонність судді презюмується, доки не доведено протилежне. За об`єктивним критерієм встановлюється, чи існують підтверджені факти, які незалежно від особистої поведінки судді можуть викликати у стороннього спостерігача обґрунтований сумнів щодо його безсторонності.

При цьому сама по собі суб`єктивна оцінка учасника провадження щодо можливості упередженості судді не є вирішальною. Вирішальним є те, чи може відповідний сумнів вважатися об`єктивно виправданим з огляду на встановлені факти та обставини конкретної справи. ЄСПЛ також наголошує, що поняття «суд, встановлений законом» охоплює не лише правову основу існування суду, а й дотримання правил, що регулюють його діяльність, компетенцію та склад суду; водночас питання застосування національного законодавства насамперед належить до компетенції національних судів, якщо тільки не має місця явне свавільне порушення такого законодавства.

Зазначені стандарти узгоджуються з практикою Верховного Суду, відповідно до якої підстави для відводу за пунктом 4 частини першої статті 75 КПК України мають бути об`єктивними та підтверджувати наявність обставин, які свідчать про упередженість судді або можуть вплинути на його безсторонність. Незгода учасника з процесуальними рішеннями чи діями судді сама по собі не є підставою для відводу, якщо такі рішення не свідчать про наявність передбачених законом обставин для усунення судді від розгляду справи.

Оцінюючи довід заявника щодо не встановлення ним правосуб`єктності судді та секретаря судового засідання, як того вимагає ст. 125 Конституції України, а також відсутності у нього з ними договору про надання послуг, суд виходить із того, що цей довід ґрунтується на ототожненні юридичного статусу суду як державного органу, який здійснює правосуддя, зі статусом відповідної юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

Таке ототожнення є юридично помилковим. Відповідно до статті 125 Конституції України суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом. Стаття 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» також визначає спеціальний порядок утворення, реорганізації та ліквідації суду. Отже, зміна або припинення реєстраційного статусу юридичної особи, яка забезпечує організаційне та фінансове функціонування суду, не може сама по собі свідчити про припинення повноважень суду як органу судової влади.

Більше того, пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» прямо передбачено, що районні, міжрайонні, районні у містах, міські та міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утво2рення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого поширюється на відповідну територію. Окремо пунктом 3-1 цього розділу передбачено продовження здійснення відповідними місцевими судами своїх повноважень до набрання чинності законом щодо зміни системи місцевих судів у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів, із визначеними законом часовими межами.

При цьому чинне законодавство прямо встановлює, що зміна найменування місцевого загального суду не призводить до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду. Таким чином, законодавець розмежовує організаційно-правовий статус суду як органу судової влади та відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

З матеріалів та офіційних відомостей вбачається, що Калинівський районний суд Вінницької області фактично здійснює правосуддя, має визначену законом територіальну юрисдикцію, здійснює розгляд цивільних, кримінальних та інших справ, а суддя Сєлін Є.В. є суддею цього суду. На офіційному веб-сайті суду Сєлін Є.В. зазначений як суддя Калинівського районного суду Вінницької області, а відомості про суддю та секретаря судового засідання містяться у відкритій інформації щодо суддів та штатної структури суду.

Таким чином наведений заявником факт не містить жодного зв`язку з особистою заінтересованістю судді, його ставленням до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення або результату розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Необґрунтованим є і довід заявника про відсутність у нього договору із суддею та секретарем в ЄДР, оскільки Єдиний державний реєстр юридичних осіб не є реєстром суддів та не визначає наявність чи відсутність у фізичної особи статусу судді. Відомості про призначення, переведення, звільнення та інші питання статусу судді визначаються Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», актами Вищої ради правосуддя, Президента України та іншими передбаченими законом документами, а не записом у ЄДР щодо юридичної особи – суду.

Суд також бере до уваги, що офіційні відомості судової влади України містять інформацію про ОСОБА_2 як суддю Калинівського районного суду Вінницької області. Отже, твердження заявника про відсутність будь-якого підтвердження статусу судді спростовується офіційними даними судової влади.

Європейський суд з прав людини у справах, що стосуються вимоги «tribunal established by law», виходить з того, що ця гарантія спрямована на недопущення свавільного формування судової влади та забезпечення того, щоб судова організація регулювалася законом. У цій справі національна правова система містить чіткі правила щодо утворення, реорганізації, ліквідації та безперервності здійснення повноважень місцевих судів. Жодного рішення компетентного органу, яке б припинило повноваження Калинівського районного суду Вінницької області на момент розгляду заяви, заявником не наведено і судом не встановлено.

Таким чином, обставини, на які посилається ОСОБА_1 , стосуються переважно організаційно-реєстраційних питань та не мають причинно-наслідкового зв`язку з неупередженістю судді Сєліна Є.В. Заявником не наведено жодної обставини, яка б свідчила про особисту заінтересованість судді у результаті кримінального провадження, наявність його особистого конфлікту з обвинуваченим, родинних чи інших зв`язків із учасниками провадження, попередню участь у цьому провадженні в іншій процесуальній якості або інші факти, які за законом виключають його участь у справі.

За таких обставин суб`єктивний критерій безсторонності не спростований, а з погляду об`єктивного критерію відсутні фактичні дані, які могли б створити у стороннього об`єктивного спостерігача обґрунтований сумнів у неупередженості судді Сєліна Є.В.

Щодо вимог заявника про надання копії договору в сфері надання послуг, оскільки такого договору з особами Національної поліції він не укладав, суд зазначає, що такі вимоги не є предметом розгляду заяви про відвід та не впливають на встановлення наявності чи відсутності передбачених статтею 75 КПК України підстав для відводу. Суд у межах цього процесуального питання вирішує виключно питання про можливість участі конкретного судді у розгляді справи про адміністративне правопорушення. Водночас заявник не позбавлений права звернутися із самостійним інформаційним запитом або відповідною заявою у порядку, передбаченому законодавством, якщо вважає, що має право на отримання відповідної інформації.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Сєліна Євгена Валерійовича є необґрунтованою, а наведені в ній обставини не підпадають під дію пункту 4 частини першої статті 75 КПК України та не свідчать про існування об`єктивно виправданого сумніву в неупередженості судді.

Відтак правових підстав для усунення судді Сєліна Євгена Валерійовича від розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення не встановлено.

Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 246, 283-285 КУпАП, ст. ст. 9, 21, 22, 75, 80, 81, 82, 369–372 КПК України, статтями 125, 126, 129 Конституції України, статтями 17, 19, 21, 22 та пунктами 3, 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Сєліна Євгена Валерійовича від участі в розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , - відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 31.08.2026.

СУДДЯ І.В. Павленко