Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №914/2028/26 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2026 Справа № 914/2028/26

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел-Естейт Груп», м.Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Давиденко Любов Михайлівни, м.Теребовля,

про: стягнення 84 213,84 грн.

Суддя І. Б. КОЗАК

Без виклику сторін.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел-Естейт Груп» до Фізичної особи-підприємця Давиденко Любов Михайлівни про стягнення 84 213,84 грн.

Ухвалою суду від 06.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 29.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Давиденко Любов Михайлівни про об`єднання позовних вимог.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом строку дії Договору про відшкодування витрат на комунальні послуги та експлуатаційних платежів від 21.11.2024 відповідачем неодноразово вчинялось прострочення сплати експлуатаційних платежів, у зв`язку з чим позивачем на підставі пункту 4.3. Договору нараховано та заявлено до стягнення штраф за порушення строків оплати на загальну суму 84 213,84 грн.

Попередній розрахунок судових витрат:

- 2662,4 грн - сума сплаченого судового збору;

- 50 000 грн - сума витрат на професійну правничу допомогу.

Правова позиція відповідача.

Відповідач проти задоволення позову заперечив повністю у відзиві на позовну заяву, в обґрунтування своїх заперечень посилається на наступне.

ФОП Давиденко Л.М. не отримувала від Позивача рахунків про відшкодування витрат на експлуатаційні послуги, відтак, не порушувала встановлений Договором п`ятиденний строк з моменту їх виставлення та не порушувала і визначений п.1.4. Договору строк щодо оплати відшкодування витрат на експлуатаційні послуги при невиставленні рахунку не пізніше 10 числа наступного місяця, шо слідує за звітним. Навіть, якщо б Позивачем були виставлені рахунки, то, з врахуванням передоплати більше, ніж за 3 місяці, жодного прострочення не могло б бути.

Договором передбачено сплату щомісячних експлуатаційних платежів за 1 кв.м Приміщення, однак не визначено, що експлуатаційні платежі повинні сплачуватись за частину чи всі квадратні метри Приміщення. Крім цього відповідач погоджувався з доводами позову щодо прострочення сплати орендної плати на кілька днів з врахуванням п.1.6. Договору, відповідно до якого Сторони домовились, що в дня підписання цього Договору відповідач здійснить передоплату з експлуатаційних платежів за останній місяць оренди (гарантійний платіж) у розмірі, шо дорівнює розміру експлуатаційних платежів за один календарний місяць, передбаченому абзацом другим пункту 1.4. цього Договору. Дана передоплата враховуватиметься у виконання зобов`язань відповідача зі сплати експлуатаційних платежів за останній місяць оренди, якщо іншого не передбачено умовами цього Договору та/або Договору оренди нежитлового приміщення №B-Д від 21.11.2024. При цьому, сплачена сума передоплати з експлуатаційних платежів (гарантійний платіж) за останній місяць оренди, у випадку несплати (повністю чи частково) відповідачем будь-яких платежів по цьому Договору та/або Договору оренди нежитлового приміщення №В-Д від 21.11.2024 (включаючи неустойку, штрафні санкції) зараховується в односторонньому порядку позивачем в оплату таких платежів та не підлягає поверненню відповідачем чи зарахуванню такого в рахунок експлуатаційних платежів за останній місяць оренди.

Договором не визначено чіткої дати здійснення щомісячного платежу. Відтак, незважаючи на положення законодавства, які це дозволять, Договором не визначено розмір експлуатаційних платежів в доларах США, яка б сплачувалась у гривні згідно курсу, а визначено саме у гривні, при чому, в кожному конкретному випадку такий розмір визначається з врахуванням визначеного НБУ курсу гривні до долара станом на дату здійснення платежу. Враховуючи наведене та те, що Договором визначено розмір місячного експлуатаційного платежу саме в гривні, а не в доларах США, неможливим є визначення розміру штрафу гідно п.4.3. Договору у випадку прострочення експлуатаційних платежів в, оскільки неможливим є визначення зазначеного у п.4.3. Договору розміру експлуатаційного платежу у гривні. Визначення ж експлуатаційного платежу у доларах США договором, як вже зазначено з покликанням на п.1.4. Договору, не тільки не передбачено, але і прямо передбачено зворотне.

Позивач проти аргументів відповідача заперечив у відповіді на відзив (вх.№21349/26 від 29.07.2026).

Обставини справи.

21.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел- Естейт Груп» (Сторона-1, Надавач послуг) та Фізичною особою- підприємцем Давиденко Любов`ю Михайлівною (Сторона-2) було укладено договір №В/Д про відшкодування витрат на комунальні послуги та експлуатаційних платежів.

Згідно п. 1.1 Договору, у користуванні та володінні Сторони-2 перебуває нежитлове приміщення, розташоване на 9 поверсі, загальною площею 200 кв. м., що є частиною торгово-офiсної будівлі, розташованої за адресою: Львiвська обл., м. Львiв, вулиця Антоновича В., будинок 120, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2966888646060.

Сторона-1 на підставі договорів, укладених Стороною-1 з постачальниками відповідних комунальних послуг забезпечує Приміщення комунальними.

Комунальні послуги включають в себе послуги з компенсації оплати за теплову енергію (теплопостачання), кондиціонування, газопостачання, холодне водопостачання, водовідведення й електроенергію (електропостачання) (в тому числі на вентиляцію та кондиціонування), втрати по активній електроенергії тощо (п. 1.2. Договору).

Згідно з п`ятим абзацом пункту 1.3. Договору, у випадку, коли Надавачем послуг не було виставлено рахунку на оплату авансового платежу з комунальних послуг, Сторона-2 відшкодовує вартість таких послуг в строк протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту виставлення відповідного рахунку, а у випадку не виставлення рахунку - не пізніше 10 числа наступного місяця, що слідує за звітним. Рахунок на відшкодування вартості комунальних платежів виставляється Надавачем послуг Стороні-2 по спливу відповідного звітного місяця.

Відповідно до першого та другого абзацу пункту 1.4. Договору, Сторона-2 щомісячно сплачує Стороні-1 експлуатаційні послуги (платежі) на підставі відповідних рахунків Надавача послуг, в строк протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту виставлення відповідного рахунку, а у випадку не виставлення рахунку - не пізніше 10 числа наступного місяця, що слідує за звітним. Експлуатаційні щомісячні платежі за 1 кв.м. Приміщення становлять суму в гривнях, що є еквівалентом 2,00 долари США згідно з курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на дату здійснення (проведення) платежу.

Пунктами 2.2.1 п. 2.2. передбачено обов`язок Сторони-2 відшкодовувати витрати Сторони-1 на комунальні послуги та експлуатаційні платежі, у порядку та на умовах передбачених цим Договором.

Як вказує позивач, відповідачем неодноразово порушувались умови Договору щодо своєчасної сплати експлуатаційних платежів, зокрема була прострочена оплата за рахунком фактурою від 07.02.2025 року на 25 днів, від 07.08.2025 на 11 днів, від 05.09.2025 на 10 днів, від 07.11.2025 на 10 днів та від 05.05.2026 на 13 днів.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що у випадку прострочення Стороною-2 виконання зобов`язань щодо відшкодування (компенсації) витрат Сторони-1 на оплату комунальних послуг та/або експлуатаційних платежів більше ніж на 5 днів, Сторона-2 сплачує Стороні-1 штраф у розмірі суми заборгованості.

Оскільки відповідачем допущено прострочення сплати експлуатаційних платежів за договором, позивачем на підставі п.4.3. Договору нараховано штраф за порушення строків оплати на загальну суму 84 213,84 грн.

Листом №28/05/2026 від 28.05.2026 позивач направив на адресу відповідача претензію (вимогу) про сплату штрафу за порушення строків оплати в розмірі 84 213,84 грн, однак відповіді не отримав.

Станом на дату винесення рішення відповідачем не подано доказів оплати заборгованості.

Оцінка суду.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини на підставі договору №В/Д про відшкодування витрат на комунальні послуги та експлуатаційних платежів від 21.11.2024.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В матеріалах справи містяться, рахунок фактура про оплату експлуатаційних послуг №Р02-000485 від 07.02.2025, №Р08-000390 від 07.08.2026, №Р09-001618 від 05.09.2025, №Р11-001152 від 07.11.2025 та №Р05-000428 від 05.05.2026.

Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 1.4. Договору, Сторона-2 щомісячно сплачує Стороні-1 експлуатаційні послуги (платежі) на підставі відповідних рахунків Надавача послуг, в строк протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту виставлення відповідного рахунку, а у випадку не виставлення рахунку - не пізніше 10 числа наступного місяця, що слідує за звітним. Експлуатаційні щомісячні платежі за 1 кв.м. Приміщення становлять суму в гривнях, що є еквівалентом 2,00 долари США згідно з курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на дату здійснення (проведення) платежу.

Таким чином, виходячи зі змісту наведеної норми договору, відповідач здійснює оплату експлуатаційних послуг протягом 5 днів з моменту виставлення рахунку фактури, а у випадку не виставлення рахунку - не пізніше 10 числа наступного місяця, що слідує за звітним.

Із долучених до матеріалів справи скрін-шотів відправлення електронних листів на електронну адресу відповідача: vershigorall7@gmail.com, вбачається, що 23.12.2024, 20.01.2025, 20.02.2025 та 09.06.2025 йому направлялися копії документів з печаткою, однак із наданих скрін-шотів не вбачається які саме документи направилися відповідачу. Більше того, вказані електронні листи були сформовані та відправлені від імені «колективу Приватного підприємства «Віва-Ф» а не від імені позивача: ТОВ «Компанія Ріел-Естейт Груп». Електронною адресою відправника вказаних листів є: info.rieleg@gmail.com, однак з матеріалів справи не вбачається, що вказана електронна пошта належить позивачу або використовується ним у господарській діяльності.

Будь-яких інших доказів на підтвердження направлення відповідачу рахунків-фактур позивачем до матеріалів справи не долучалось. В свою чергу відповідач заперечує отримання вказаних рахунків-фактур від позивача.

Частиною 3 ст. 2 ГПК України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського є, зокрема, змагальність сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст.89 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №923/875/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 04.05.2023 у справі №910/1131/22 тощо).

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, беручи до уваги, що відповідач заперечує факт отримання рахунків-фактур від позивача, а із наданих позивачем доказів неможливо встановити чи виставлялись такі рахунки відповідачу, суд дійшов висновку, щодо недоведеності позивачем виникнення у відповідача обов`язку щодо їх сплати протягом 5 днів з моменту виставлення таких рахунків.

В свою чергу згідно абзаців 1 та 2 пункту 1.4. Договору, у відповідача наявний обов`язок щодо оплати експлуатаційних платежів не пізніше 10 числа наступного місяця, що слідує за звітним.

Проаналізувавши матеріали справи судом встановлено, що відповідачем не було допущено прострочення сплати експлуатаційних платежів за договором, зокрема за експлуатаційні послуги за лютий 2025 року відповідачем була здійснена оплата 10.03.2026 згідно платіжної інструкції №3K35-794K-HH12-6E8H від 13.03.2025, за експлуатаційні послуги за серпень 2025 року була здійснена оплата 25.08.2025 згідно платіжної інструкції №A2C3-B414-PKCH-X793 від 25.08.2025, за експлуатаційні послуги за вересень 2025 року була здійснена оплата 21.09.2025 згідно платіжної інструкції №82B3-108H-9M1K-4BTE від 21.09.2025, за експлуатаційні послуги за листопад 2025 року була здійснена оплата 23.11.2025 згідно платіжної інструкції № 031B-4B20-T2M8-E8CX від 23.11.2025, а за експлуатаційні послуги за травень 2026 року була здійснена оплата 24.05.2026 згідно платіжної інструкції №XAC8-90MP-60MK-E9C1 від 24.05.2026.

Таким чином, відповідачем було здійснено оплату експлуатаційних платежів в десятиденний строк встановлений абзацом 1 та 2 пункту 1.4. Договору.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Враховуючи наведене, оскільки судом не встановлено порушення відповідачем умов договору щодо оплати експлуатаційних платежів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування штрафу передбаченого п.4.3. Договору, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Судові витрати.

Сплачений позивачем судовий збір у цій справі залишається за ним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позову повністю.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

5. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Суддя Козак І.Б.