Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №132/1321/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1321/26

3/132/710/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 серпня 2026 року м. Калинівка

Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Сєлін Є.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Національної поліції України про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Польова Лисіївка Вінницької області, українки, громадянки України, із базовою загальною середньою освітою, одруженої, непрацевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП документально не підтверджений, за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

21.04.2026 року до Калинівського районного суду Вінницької області з відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Національної поліції України надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.184 КУпАП, який відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 року переданий на розгляд судді Сєліну Є.В.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 749836 від 20.04.2026 року, ОСОБА_2 не виконує статтю 150 СК України, а саме не виконує належним чином своїх батьківських обов`язків по вихованню малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 15.04.2026 року пішов з місця свого проживання, не повідомивши про це матір.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом статті 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, серед іншого, зазначаються: дата і місце його складення; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення не є формальним документом, а повинен містити конкретний та зрозумілий опис інкримінованого особі діяння, який дає змогу встановити, які саме дії або бездіяльність особи утворюють склад адміністративного правопорушення, коли, де та за яких обставин вони були вчинені, який саме встановлений законом обов`язок не виконано та в чому саме полягало його невиконання.

Це має принципове значення, оскільки особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна розуміти зміст пред`явленого їй адміністративного обвинувачення та мати реальну можливість захищатися від нього.

Частина друга статті 184 КУпАП передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за частиною першою цієї статті.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 184 КУпАП необхідно встановити не лише факт неналежного виконання батьківських обов`язків, а й інші передбачені законом обставини, зокрема наявність попереднього притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 КУпАП протягом року до вчинення нового правопорушення.

Водночас наведений у протоколі опис події не дає можливості встановити об`єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення.

Так, у протоколі зазначено, що малолітній син ОСОБА_2 15 квітня 2026 року пішов з місця свого проживання, не повідомивши про це матір.

Разом із тим сам по собі факт того, що малолітня дитина залишила місце проживання без повідомлення матері, не є тотожним факту невиконання або неналежного виконання матір`ю батьківських обов`язків.

Для встановлення складу адміністративного правопорушення необхідно було конкретно зазначити, які саме обов`язки, передбачені статтею 150 Сімейного кодексу України, ОСОБА_2 не виконала або виконала неналежним чином, у чому конкретно полягала її неправомірна поведінка, коли та де така поведінка мала місце, а також яким чином саме ця поведінка призвела до того, що дитина залишила місце проживання.

Однак протокол таких відомостей не містить.

Зокрема, у ньому не зазначено часу вчинення ОСОБА_2 інкримінованого правопорушення. Дата 15 квітня 2026 року фактично характеризує лише час, коли дитина залишила місце проживання, але не встановлює, коли саме матір допустила те чи інше невиконання батьківських обов`язків.

Так само у протоколі не зазначено конкретного місця вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_2 . Зазначення обставини про те, що дитина «пішла з місця свого проживання», не дає відповіді на питання, де саме матір допустила неналежне виконання своїх батьківських обов`язків.

Крім того, у протоколі відсутній конкретний опис самої протиправної поведінки ОСОБА_2 .

Фраза про те, що вона «не виконує статтю 150 СК України» та «не виконує належним чином своїх батьківських обов`язків» має загальний, оціночний характер і сама по собі не розкриває суті адміністративного правопорушення.

Стаття 150 Сімейного кодексу України містить комплекс батьківських обов`язків, зокрема щодо виховання дитини, турботи про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовки її до самостійного життя тощо.

Тому посилання лише на статтю 150 СК України без зазначення конкретного обов`язку, який не виконувала ОСОБА_2 , способу його невиконання, періоду такого невиконання та конкретних обставин, у яких воно проявилося, не може вважатися достатнім описом суті адміністративного правопорушення.

Із протоколу неможливо встановити, чи ставиться ОСОБА_2 у вину відсутність належного контролю за дитиною, неналежне виховання, залишення дитини без нагляду, невжиття заходів щодо встановлення її місцезнаходження чи якась інша конкретна поведінка.

Не наведено також жодних даних про те, які саме дії або бездіяльність ОСОБА_2 передували виходу дитини з місця проживання, чи була вона обізнана про намір дитини залишити місце проживання, чи мала об`єктивну можливість цьому запобігти, чи вживала заходів для контролю за місцезнаходженням дитини, а також у чому конкретно полягала її вина.

Таким чином, протокол фактично фіксує наслідок - самостійне залишення дитиною місця проживання, але не містить конкретних відомостей про протиправне діяння матері, яке утворювало б об`єктивну сторону адміністративного правопорушення.

Суд наголошує, що для притягнення батьків до адміністративної відповідальності за невиконання або неналежне виконання батьківських обов`язків недостатньо встановити лише наявність у них статусу батька чи матері та факт настання певної небажаної поведінки дитини.

Необхідно встановити конкретне винне невиконання або неналежне виконання батьківських обов`язків, яке перебуває у причинному зв`язку з відповідними обставинами та свідчить про наявність складу адміністративного правопорушення.

Інше тлумачення фактично означало б запровадження об`єктивної відповідальності батьків за будь-яку поведінку їхньої дитини, що не відповідає принципу вини як обов`язковій ознаці адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, склад адміністративного правопорушення передбачає наявність сукупності обов`язкових ознак, у тому числі конкретного протиправного діяння та вини особи у його вчиненні.

У цьому випадку матеріали справи не містять належного та достатнього опису такого діяння.

Більше того, з наведеного в протоколі формулювання неможливо встановити, який саме припис статті 150 СК України було порушено ОСОБА_2 та яким способом.

Саме по собі посилання на нормативну статтю без зазначення конкретного порушеного обов`язку не дозволяє суду зробити висновок про наявність об`єктивної сторони правопорушення.

Не може бути покладений в основу притягнення до адміністративної відповідальності й сам по собі факт того, що дитина не повідомила матір про свій вихід із місця проживання. Така обставина характеризує поведінку самої дитини, однак не доводить автоматично неправомірної поведінки матері.

Крім того, протокол складено за частиною другою статті 184 КУпАП, однак із наведеного в ньому опису події не вбачається, за яке саме попереднє правопорушення ОСОБА_2 притягувалася до адміністративної відповідальності, коли саме це відбулося, якою постановою та яке адміністративне стягнення було на неї накладено.

Для правильної кваліфікації за частиною другою статті 184 КУпАП зазначені обставини мають істотне значення, оскільки повторність протягом року є обов`язковою юридичною ознакою складу правопорушення, передбаченого цією нормою.

Відсутність у протоколі належного опису відповідної обставини додатково перешкоджає встановленню всіх елементів складу адміністративного правопорушення.

Суд не вправі самостійно змінювати фактичний зміст адміністративного обвинувачення, доповнювати протокол новими обставинами або встановлювати замість особи, яка склала протокол, конкретне діяння, яке, на її думку, вчинила ОСОБА_2 .

Обов`язок доведення обставин, які є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, покладається на орган (посадову особу), уповноважений складати протокол про адміністративне правопорушення.

Суд, здійснюючи розгляд справи, повинен оцінювати саме те обвинувачення, яке належним чином сформульоване у процесуальному документі, а не припускати, яке саме правопорушення могло матися на увазі особою, яка склала протокол.

При цьому всі сумніви щодо доведеності вини особи, які не можуть бути усунуті у встановленому законом порядку, мають тлумачитися на її користь.

У даній справі сукупність наведених недоліків протоколу не має характеру суто технічних помилок, які можливо усунути шляхом уточнення окремої деталі. Вони стосуються самого змісту обвинувачення та обов`язкових ознак об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, оскільки з матеріалів справи неможливо встановити, яке саме конкретне діяння ОСОБА_2 є предметом адміністративного обвинувачення.

Таким чином, матеріали справи не дають суду можливості достовірно встановити: коли саме ОСОБА_2 допустила невиконання або неналежне виконання батьківських обов`язків; де саме було вчинено таке діяння; у чому конкретно полягало її діяння або бездіяльність; який конкретний обов`язок, передбачений статтею 150 СК України, вона порушила; якими конкретними діями чи бездіяльністю було допущено таке порушення; чи перебуває поведінка ОСОБА_2 у причинному зв`язку з тим, що її син залишив місце проживання; у чому полягає вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення; а також які саме обставини свідчать про повторність правопорушення, що є необхідною умовою для кваліфікації за частиною другою статті 184 КУпАП.

За таких обставин суд позбавлений можливості зробити висновок про наявність у діях ОСОБА_2 усіх передбачених законом ознак складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки наявні у справі матеріали не підтверджують належними та достатніми доказами наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 184 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

При цьому суд вважає необхідним окремо зазначити, що закриття провадження у справі з указаних підстав не означає встановлення судом факту належного чи неналежного виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків у повсякденному житті. Висновок суду стосується виключно того, що за змістом складеного протоколу та наявних у справі доказів не доведено конкретного адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 184 КУпАП.

Враховуючи викладене та керуючись п.1 ст.247, ст.ст.184, 245, 251, 252, 283-285, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.184 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Калинівський районний суд Вінницької області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя