Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №902/704/26 — Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" серпня 2026 р. Cправа № 902/704/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Управління земельних ресурсів Хмельницької міської ради (вул. Героїв Майдану, буд. 12, м. Хмельницький, 29013)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (вул. Привокзальна, буд. 3Б, м. Вінниця, 21001)

про стягнення 49 705,78 грн

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 26.05.2026 (вх. № 775/26 від 27.05.2026) Управління земельних ресурсів Хмельницької міської ради з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення 49 705,78 грн, з яких: 42 330,00 грн - основний борг; 5 601,30 грн - інфляційні втрати; 1 774,48 грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки № 869 від 11.06.2024 в частині передачі пального згідно із талонами, придбаними у відповідача, унаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі вартості невикористаних талонів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026, вказану позовну заяву розподілено судді Матвійчуку В.В.

Судом за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/704/26 за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання), про що 01.06.2026 була постановлена відповідна ухвала. Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала вручена відповідачу 01.06.2026, що підтверджується довідкою, сформованою в КП "ДСС" про доставку електронного листа, згідно із якою документ був доставлений до електронного кабінету відповідача у зазначену дату.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" бере до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом установлено таке.

11.06.2024 між Управлінням земельних ресурсів Хмельницької міської ради (позивач, за Договором - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (відповідач, за Договором - Постачальник) укладено Договір поставки № 869, відповідно до умов якого, згідно із пунктом 1.1 Постачальник приймає на себе зобов`язання передати Покупцю у власність Товари, а Покупець зобов`язується сплатити і прийняти вказаний Товар (паливно-мастильні матеріали, код зг. ДК 021:2015:09132000-3).

Пунктами 1.2 та 1.4 Договору передбачено, що предметом поставки є бензин марки А-95 у кількості 1 000 літрів за ціною 51,00 грн за 1 літр, з урахуванням ПДВ.

За умовами п. 1.5 Договору відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.

Відповідно до п. 2.1 Договору Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання Товару згідно умов Договору.

Розділом 3 сторони визначили ціну Договору, а саме: ціна 1 літра Товару: згідно накладних на товар (п. 3.1 Договору); загальна сума Договору: 51 000,00 грн, у тому числі ПДВ 8 500,00 грн (п. 3.2 Договору).

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили умови оплати, відповідно до яких оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на Товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі.

Згідно із п. 4.2 Договору оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника згідно наданого рахунка на наступні реквізити: НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк", ЄДРПОУ 44618933.

Положенням пункту 5.1 Договору визначено, що строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).

Пунктом 5.2 Договору сторони визначили місце поставки (передачі) товару, а саме: передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред`явленні довіреними особами Покупця скретч-картки (пп. 5.2.1); скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (пп. 5.2.2).

Умови постачання Товару - самовивезення. Покупець зобов`язується отримати Товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п. 5.3 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.

Пунктами 10.1 та 10.2 Договору передбачено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (за умови наявності печатки у сторони). Даний договір діє до 31.12.2024.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

На виконання зобов`язань за Договором поставки № 869 від 11.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" відповідно до видаткової накладної № 0005/0001227 від 11.06.2024 передало Управлінню земельних ресурсів Хмельницької міської ради скретч-картки на бензин марки А-95 загальним обсягом 1 000 літрів.

У свою чергу, Управління земельних ресурсів Хмельницької міської ради виконало свій обов`язок щодо оплати вартості поставленого товару, що підтверджується платіжною інструкцією № 125 (внутрішній номер 351821704) від 13.06.2024 на суму 51 000,00 грн.

Разом із тим, як зазначає позивач, незважаючи на належне виконання ним своїх договірних зобов`язань щодо оплати товару, відповідач не забезпечив можливості отримання Покупцем оплаченого товару в повному обсязі.

Зокрема, за твердженням позивача, має місце невиконання Постачальником зобов`язань у частині забезпечення фактичного відпуску бензину марки А-95. Так, упродовж січня - грудня 2025 року на всіх автозаправних станціях Постачальника, розташованих у м. Хмельницькому, здійснити заправку транспортного засобу Покупця за відповідними скретч-картками було неможливо у зв`язку з відсутністю бензину марки А-95. Крім того, починаючи із січня 2026 року, споруди автозаправних станцій Постачальника у м. Хмельницькому демонтовані, що, за твердженням позивача, фактично унеможливило реалізацію Покупцем права на отримання оплаченого товару.

Таким чином, як зазначає позивач, станом на теперішній час у його розпорядженні залишаються неотоварені скретч-картки на отримання бензину марки А-95, а саме:

33 скретч-картки номіналом 10 літрів кожна;

20 скретч-карток номіналом 15 літрів кожна;

10 скретч-карток номіналом 20 літрів кожна.

Загальний обсяг бензину марки А-95, право на отримання якого підтверджується зазначеними скретч-картками, становить 830 літрів, загальною вартістю 42 330,00 грн.

У зв`язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" зобов`язань за Договором поставки № 869 від 11.06.2024 Управління земельних ресурсів Хмельницької міської ради неодноразово зверталося до відповідача з відповідними письмовими вимогами.

Зокрема, на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" Управлінням земельних ресурсів Хмельницької міської ради було направлено листи-претензії № 75/01-16 від 22.01.2025, № 263/01-16 від 20.03.2025 та № 653/01-16 від 21.07.2025, у яких зазначалося про неможливість отримання Покупцем оплаченого бензину марки А-95 за переданими скретч-картками та необхідність належного виконання Постачальником своїх договірних зобов`язань.

У зазначених листах-претензіях Управління земельних ресурсів Хмельницької міської ради, з метою відновлення можливості реалізації свого права на отримання оплаченого товару, наполягало на невідкладному вжитті Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" необхідних заходів для забезпечення відпуску бензину марки А-95 відповідно до умов Договору.

Проте зазначені звернення та вимоги позивача залишилися без належного реагування з боку відповідача. Доказів відновлення можливості отримання Покупцем оплаченого товару, здійснення його фактичного відпуску або вчинення інших дій, спрямованих на належне виконання умов Договору, відповідачем не надано.

У подальшому, з метою остаточного досудового врегулювання спору, Управлінням земельних ресурсів Хмельницької міської ради на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" було направлено претензію № 371/01-16 від 20.04.2026, у якій позивач вимагав повернути вартість недопоставленого товару в сумі 42 330,00 грн, розраховану виходячи з вартості 830 літрів бензину марки А-95 за ціною 51,00 грн за 1 літр: 830 л * 51,00 грн/л = 42 330,00 грн.

У зазначеній претензії також містилася вимога перерахувати вказані кошти на банківські реквізити Управління земельних ресурсів Хмельницької міської ради.

Однак і зазначена претензія № 371/01-16 від 20.04.2026 залишилася без належного реагування з боку відповідача, вимоги позивача добровільно не виконані, грошові кошти в сумі 42 330,00 грн не повернуті.

Враховуючи наведене, а також невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" своїх договірних зобов`язань та залишення без задоволення вимог позивача про повернення вартості недопоставленого товару, Управління земельних ресурсів Хмельницької міської ради змушене було звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 42 330,00 грн, а також 5 601,30 грн - інфляційних втрат та 1 774,48 грн - 3% річних.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем у межах даного спору, регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, оскільки предметом укладеного між сторонами Договору поставки № 869 від 11.06.2024 є поставка товару.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно із ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджується, що Управління земельних ресурсів Хмельницької міської ради виконало взяте на себе за Договором поставки № 869 від 11.06.2024 грошове зобов`язання щодо оплати вартості товару.

Зокрема, на виконання умов Договору позивач 13.06.2024 перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" грошові кошти в сумі 51 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 125 (внутрішній номер 351821704).

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно із ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу вимог ст. 610, ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

З матеріалів справи, зокрема з видаткової накладної № 0005/0001227 від 11.06.2024 вбачається, що на виконання умов Договору відповідач передав позивачу талони (скретч-картки) на отримання паливно-мастильних матеріалів, а саме бензину марки А-95, загальним обсягом 1 000 літрів.

Талони є способом забезпечення оперативного обліку та фактичного відпуску обсягів пального, продаж (постачання) якого мав відбутись у межах господарського договору про закупівлю товарів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно із якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (абзац 2 п. 3 Правил).

Згідно із п. 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (надалі - Інструкція).

Згідно із п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери (п.п. 10.3.3.1); заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (п.п. 10.3.3.2).

Виходячи з наведеного, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.

Суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів (скретч-карток), які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.

Згідно умов Договору (п.п. 5.2.1, 5.2.2) передача Покупцю товару здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред`явленні довіреними особами Покупця скретч-картки, яка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.

При цьому суд враховує, що умовами Договору не передбачено іншого порядку визначення моменту фактичної передачі товару (пального) Замовнику, а також не визначено, що передача талонів (скретч-карток) є моментом поставки відповідного товару.

Відповідно до матеріалів справи, обсяг товару, який відповідач не забезпечив до фактичного відпуску за Договором поставки № 869 від 11.06.2024, становить 830 літрів бензину марки А-95.

Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи невикористаними скретч-картками на отримання бензину марки А-95 відповідного номіналу та кількості.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець про це поінформований. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Враховуючи те, що укладений сторонами Договір не містить визначеної календарної дати або строку, у який відповідач зобов`язаний здійснити постачання пального за талонами, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд враховує, що в матеріалах справи міститься претензія № 371/01-16 від 20.04.2026, якою позивач вимагав від відповідача повернути вартість недопоставленого товару в розмірі 42 330,00 грн, розраховану виходячи з вартості 830 літрів бензину марки А-95 за ціною 51,00 грн за 1 літр.

Зазначена претензія була направлена відповідачу засобами поштового зв`язку, однак повернулася на адресу позивача без вручення адресату з відміткою відділення поштового зв`язку АТ "Укрпошта" "Адресат відсутній".

Відтак, зобов`язання відповідача щодо повернення суми попередньої оплати виникло після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем відповідної вимоги, тобто претензії № 371/01-16 від 20.04.2026, відповідно до положень частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Водночас матеріали справи не містять доказів надання відповідачем відповіді на зазначену претензію, повернення позивачу суми попередньої оплати або належного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо фактичного відпуску бензину марки А-95 за переданими скретч-картками.

При цьому в матеріалах справи наявні копії непогашених (неотоварених) скретч-карток відповідного номіналу, що підтверджує наявність у позивача права на отримання бензину марки А-95 у відповідному обсязі та, відповідно, невиконання відповідачем зобов`язань у частині фактичного відпуску оплаченого товару.

Положеннями частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частина 1 статті 615 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України, у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Положеннями частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

За змістом частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар.

Суд зазначає, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували наведений позивачем перелік невикористаних скретч-карток за Договором поставки № 869 від 11.06.2024, а також не подав власного розрахунку суми грошових коштів, яка підлягає поверненню, відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок вартості недопоставленого товару, суд вважає його обґрунтованим та арифметично правильним.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідачем порушено умови Договору поставки № 869 від 11.06.2024 у частині належного виконання зобов`язань щодо забезпечення передачі товару позивачу, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок повернути позивачу грошові кошти, сплачені за товар, який фактично не був отриманий, у розмірі 42 330,00 грн.

Оскільки матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов`язань щодо оплати вартості товару, тоді як відповідач не забезпечив передачу товару в повному обсязі, передбаченому умовами Договору, та не надав належних доказів на спростування обставин, на які посилається позивач, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення вартості недопоставленого пального в сумі 42 330,00 грн та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено вимоги про стягнення 5 601,30 грн інфляційних втрат та 1 774,48 грн 3% річних.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення 5 601,30 грн інфляційних втрат та 1 774,48 грн 3% річних, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, встановив, що при його здійсненні позивачем допущено помилку у визначенні початку періоду нарахування зазначених сум.

Зокрема, позивач виходив із того, що прострочення виконання грошового зобов`язання має обчислюватися за період з 01.01.2025 по 30.04.2026.

Водночас суд враховує, що претензія № 371/01-16 від 20.04.2026, якою позивач вимагав повернення вартості недопоставленого товару, була направлена відповідачу за адресою його місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Разом із тим зазначена претензія не була вручена відповідачу та 24.04.2026 повернулася на адресу позивача з відміткою відділення поштового зв`язку АТ "Укрпошта" "Адресат відсутній", що підтверджується відповідною відміткою на поштовому конверті.

Відповідно до вимог частини 1, частин 3-4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

З урахуванням наведених норм закону, суд вважає, що направлення позивачем відповідачу поштової кореспонденції на адресу відповідача, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є належним повідомленням, оскільки отримання кореспонденції адресатом за умови фактичної відсутності за вказаною адресою є ризиками особи, що не внесла до Єдиного державного реєстру відомості щодо зміни свого місцезнаходження.

Таким чином, фактичне отримання відповідачем поштової кореспонденції перебуває поза контролем відправника.

За таких обставин суд доходить висновку, що обставина фактичного неотримання відповідачем претензії № 371/01-16 від 20.04.2026 не спростовує факту її належного направлення за зареєстрованою адресою місцезнаходження відповідача та не звільняє останнього від наслідків невиконання пред`явленої вимоги.

Відтак, перебіг строку для виконання відповідачем грошового зобов`язання підлягає обчисленню з моменту пред`явлення позивачем відповідної вимоги, а прострочення виконання такого зобов`язання виникає після спливу семиденного строку, передбаченого частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України.

Суд враховує, що відповідно до відмітки оператора поштового зв`язку АТ "Укрпошта" претензія № 371/01-16 від 20.04.2026 повернулася позивачу 24.04.2026 у зв`язку з відсутністю адресата. Саме зазначену дату суд бере до уваги при визначенні моменту, з якого підлягає обчисленню семиденний строк для виконання відповідачем вимоги про повернення грошових коштів.

Таким чином, останнім днем семиденного строку для виконання відповідачем відповідного грошового зобов`язання є 01.05.2026, а починаючи з 02.05.2026 відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за період з 01.01.2025 по 30.04.2026, тобто за період, який передував виникненню прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, правові підстави для нарахування та стягнення зазначених сум за вказаний період відсутні.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 601,30 грн інфляційних втрат та 1 774,48 грн 3 % річних є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.

Отже, оцінивши подані докази на підставі внутрішнього переконання, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, а також враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги є належним чином обґрунтованими та такими, що мають правові підстави, у зв`язку з чим підлягають до часткового задоволення, з наведених вище мотивів.

З огляду на часткове задоволення позову, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 2 267,33 грн, інша частина судового збору покладається на позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (вул. Привокзальна, 3Б, м. Вінниця, 21001; код ЄДРПОУ 44618933) на користь Управління земельних ресурсів Хмельницької міської ради (вул. Героїв Майдану, буд. 12, м. Хмельницький, 29013; код ЄДРПОУ 33232766; рахунок: UA868201720344220007000050113 в ДКС України, м. Київ) 42 330 грн 00 коп – основного боргу (попередньої оплати) та 2 267 грн 33 коп – витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 31 серпня 2026 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи