Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №904/4532/23 (904/1634/25) — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026 м.Дніпро Справа № 904/4532/23 (904/1634/25)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач),

суддів: Соп`яненко О.Ю., Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Антоненко Д.О.,

за участю представників:

скаржника, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (Головного управління ДПС у Дніпропетровській області): Сліпець С.С.(в залі суду),

позивача: не з`явився,

відповідача-1: адвокат Беззубкін С.М. (в залі суду),

відповідача-2: не з`явився,

відповідача-3: адвокат Шуліга В.А. (залі суду),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2026 у справі № 904/4532/23 (904/1634/25) ( суддя Камша Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКО ЕНЕРГО», с. Данилівка, Криворізькій район, Дніпропетровська область,

до відповідача-1 ОСОБА_1 , м. Підгородне,

відповідача - 2 ОСОБА_2 , м. Кривий Ріг,

відповідача - 3 ОСОБА_3 , м. Кривий Ріг,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, м. Дніпро,

про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на осіб, винних в доведенні боржника до банкрутства

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

07.01.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області від ліквідатора надійшла заява від 07.01.2025 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ); ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКО ЕНЕРГО» (53060 Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Данилівка, вул. Шкільна, 4, офіс 38, ідентифікаційний код 39016421) грошові кошти в сумі 56 243 320,07 грн субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням до банкрутства.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2026 у справі №904/4532/23 (904/1634/25) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКО ЕНЕРГО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на осіб, винних в доведенні боржника до банкрутства - відмовлено.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить:

1. Визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2026 у справі №904/4532/23 (904/1634/25) Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області та поновити його.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2026 у справі №904/4532/23 (904/1634/25) скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ліквідатора ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» перед кредиторами на осіб, винних у доведенні до банкрутства ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО», задовольнити повністю.

Скаржник посилається на нез`ясування судом обставин, недоведеність та невідповідність висновків встановленим обставинам, порушення норм процесуального права та неправильне застосування ч.2 ст.61 КУзПБ, що відповідно до ст.277 ГПК України є підставами для скасування рішення.

На думку скаржника, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про необґрунтованість об`єктивної сторони доведення до банкрутства, оскільки актом документальної позапланової перевірки від 21.08.2017 №9497/04-36-14-21/39016421 встановлено заниження ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» податку на прибуток за 2016 рік на 26 145 684 грн та ПДВ на 4 347 890 грн, ненадання первинних бухгалтерських і фінансових документів, а також документальне відображення господарських операцій, реальність яких не підтверджена, на загальну суму 6 346 300 грн.

Скаржник наголошує, що за результатами інвентаризації 29.11.2024 будь-яких активів боржника не виявлено, що підтверджується протоколом інвентаризаційної комісії, актом №1 інвентаризації наявності грошових документів, бланків документів суворої звітності, актом №1 про результати інвентаризації грошових коштів, актом №1 інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами, інвентаризаційним описом запасів №1, актом №1 інвентаризації наявності фінансових інвестицій та інвентаризаційним описом №1 необоротних активів.

На думку ГУ ДПС, сукупність документально підтверджених обставин – безтоварні операції з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, штучне формування податкового кредиту та валових витрат, укладення непідтверджених документами правочинів, ненадання первинної документації контролюючому органу, виведення коштів без реального економічного результату, накопичення значної кредиторської та податкової заборгованості за відсутності активів, незабезпечення збереження бухгалтерської, фінансової та податкової документації, невжиття заходів щодо збереження і повернення активів до ліквідаційної маси та фактичне припинення господарської діяльності за наявності значних податкових зобов`язань – свідчить про прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю керівників і засновника та повною неплатоспроможністю ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО».

При цьому у період перевірки відповідальними за фінансово-господарську діяльність були директор ОСОБА_1 , РНОКП НОМЕР_1 , директор ОСОБА_5 , РНОКП НОМЕР_2 , та директор ОСОБА_2 , РНОКП НОМЕР_3 .

Окремо скаржник зазначає про відповідальність засновника ОСОБА_3 , якій належить 100% статутного капіталу ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» у розмірі 103 854, 20 грн: відповідно до п.2.1 останньої редакції статуту, затвердженого протоколом №3/2016 загальних зборів учасників від 23.12.2016, до її компетенції належали визначення основних напрямів діяльності та планів товариства, обрання і відкликання виконавчого органу, затвердження результатів діяльності, розподілу прибутку та покриття збитків.

За даними акта перевірки, у 2016 році боржник задекларував доходи на 154 295 522 грн, однак надалі втратив усі активи, залишивши непогашеними кредиторську та податкову заборгованість. Доказів вжиття засновником заходів щодо відновлення платоспроможності, повернення активів, стягнення дебіторської заборгованості, припинення сумнівних операцій чи притягнення посадових осіб до відповідальності матеріали справи не містять.

Скаржник посилається також на постанову Верховного Суду від 08.06.2023 у справі №910/17743/18, відповідно до якої субсидіарна відповідальність може покладатися, зокрема, на осіб, які приймали ключові рішення на завідомо невигідних умовах, використовували недостовірний документообіг, спрямовували діяльність на отримання вигоди третіми особами на шкоду боржнику та кредиторам, розпоряджалися майном боржника як власним або вчиняли інші недобросовісні дії; цей перелік не є вичерпним.

ГУ ДПС вважає, що суд першої інстанції неправильно ототожнив відсутність окремих прямих доказів конкретного управлінського рішення з відсутністю об`єктивної сторони правопорушення, а також безпідставно поклав негативні наслідки втрати бухгалтерської документації на кредиторів і ліквідатора, хоча голова ліквідаційної комісії ОСОБА_6 , який відповідно до наказу від 17.02.2017 №1 приступив до виконання обов`язків ліквідатора, повідомляв про втрату документації та звертався до поліції і податкового органу щодо її відновлення.

На думку скаржника, саме сукупність встановлених обставин, а не окремо взята неплатоспроможність, підтверджує причинно-наслідковий зв`язок між діями та бездіяльністю відповідачів і банкрутством ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО».

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві відповідач 3 - ОСОБА_3 зазначає, що апеляційна скарга ГУ ДПС у Дніпропетровській області є необґрунтованою, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2026 – законним та обґрунтованим.

На її думку, ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» у 2013– 2016 роках здійснювало реальну та прибуткову господарську діяльність, мало власний капітал, активи, замовлення, виконувало договірні зобов`язання та не мало заборгованості перед контрагентами. Вказане підтверджується висновками арбітражного керуючого Звєздічева М.О. та матеріалами справи №904/5297/17. Після втрати замовлень у 2016 році товариство добровільно розпочало самоліквідацію, а 17.02.2017 головою ліквідаційної комісії став Козаченко В.М., якому були передані бухгалтерські документи, печатки, штампи та майно підприємства.

ОСОБА_3 заперечує підстави для покладення на неї субсидіарної відповідальності, посилаючись на ч. 2 ст. 61 КУзПБ, ч. 5 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, чинній до 21.10.2019, та відповідні норми ГПК України, ГК України і ЦК України. Вона наголошує, що для такої відповідальності необхідно довести конкретні протиправні дії або бездіяльність особи, її вину та причинно-наслідковий зв`язок із неплатоспроможністю і недостатністю майна боржника. Ліквідатор, на її думку, таких дій ОСОБА_3 не визначив і доказів їх вчинення не подав.

За п. 4.2 та п. 9.3 Статуту до повноважень засновника не належало погодження договорів, укладених директором. Поточна фінансово-господарська діяльність, розпорядження коштами, укладення договорів та ведення документації належали до повноважень директора. ОСОБА_3 стверджує, що протиправних рішень чи незаконних вказівок не давала, дивідендів не отримувала, а доказів її особистої вини та участі у доведенні підприємства до банкрутства немає.

Окремо у відзиві наголошується, що після передачі документів ОСОБА_6 вони були втрачені, а після його смерті їх місцезнаходження невідоме.

Податковий борг у сумі 56 243 320,07 грн, який є вимогою єдиного кредитора – ГУ ДПС у Дніпропетровській області у справі №904/4532/23, виник на підставі Акта перевірки №9497/04-36-14-2439016421 від 21.08.2017, тобто вже під час ліквідаційної процедури. Перевірка проводилася за участю ОСОБА_6 , який не надав усіх первинних документів, тому, на думку ОСОБА_3 , її результати не доводять неправомірних дій колишніх директорів чи засновника.

ОСОБА_3 заперечує фіктивність і нереальність господарських операцій, оскільки немає судових рішень про недійсність відповідних договорів, вироків щодо керівників або доказів їх умислу; вважає, що посилання на пов`язаність контрагентів через ОСОБА_7 також не підтверджує такої пов`язаності саме у 2014 - 2016 роках, а також, що не підтверджені доводи про нераціональне надання поворотної фінансової допомоги, виведення активів, мінімізацію податків, штучне збільшення заборгованості чи знищення документів.

Згідно зі звітом ОСОБА_8 від 28.10.2024, отримана фінансова допомога становила 1,7%, повернута – 5,4%, а неповернута сума – лише 42 063,73 грн; відповідно до Акта №1 інвентаризації розрахунків від 29.11.2024 дебіторська заборгованість відсутня, а кредиторська становить лише 56 243 320,07 грн вимог ГУ ДПС. При цьому у звіті ОСОБА_8 від 23.10.2023 зазначено, що через відсутність вихідних даних неможливо встановити фінансові фактори неплатоспроможності та ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства або його приховування.

Отже, відповідач 3 - ОСОБА_3 вважає, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів конкретних протиправних дій з її боку, її вини та причинного зв`язку між її поведінкою і банкрутством ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО», а висновки ліквідатора фактично ґрунтуються переважно на Акті податкової перевірки та припущеннях. У зв`язку з цим вона просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ГУ ДПС у Дніпропетровській області та залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2026 без змін.

Відповідач 2 - ОСОБА_2 у відзиві заперечує доводи ГУ ДПС про те, що податкова заборгованість виникла внаслідок його дій як керівника, оскільки за актом документальної позапланової перевірки від 21.08.2017 № 9497/04-36-14-21/39016421 відповідальними за фінансово-господарську діяльність ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» у відповідні періоди були директор ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , директор ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , директор ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , та голова ліквідаційної комісії Козаченко Володимир Михайлович, РНОКПП НОМЕР_5 , при цьому головний бухгалтер був відсутній. Податковим органом встановлено заниження податку на прибуток, однак ці висновки були зумовлені ненаданням первинних документів, а не доведеними діями ОСОБА_2 щодо виведення активів чи доведення підприємства до банкрутства.

У матеріалах справи наявний лист голови ліквідаційної комісії ОСОБА_6 від 28.04.2017 до ГУ ДФС у Дніпропетровській області про втрату первинної документації, а результати перевірки та податкові повідомлення-рішення не були оскаржені ані ОСОБА_6 , ані надалі ліквідатором ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» арбітражним керуючим Звездічевим М.О. Саме несплата визначеного таким чином податкового боргу стала підставою для ініціювання ГУ ДПС у Дніпропетровській області у 2023 році справи про банкрутство №904/4532/23.

ОСОБА_2 наголошує, що його повноваження керівника припинилися у лютому 2017 року після призначення головою ліквідаційної комісії ОСОБА_6 , тоді як акт перевірки складено 21.08.2017, тому ОСОБА_2 не мав можливості ані виконати вимоги ДФС, ані оскаржити її рішення. ОСОБА_1 звільнений і передав корпоративні права ОСОБА_3 з жовтня 2015 року, тому також не міг впливати на діяльність боржника після цієї дати. При цьому до позову ліквідатора не додано доказів конкретних рішень чи дій/бездіяльності відповідачів щодо виведення активів, безпідставного збільшення кредиторської заборгованості, вчинення майнових дій на користь інших юридичних осіб або незахисту майнових інтересів боржника, які спричинили б його неплатоспроможність. Відсутні також докази умисних і цілеспрямованих дій засновника ОСОБА_3 та не підтверджені твердження ліквідатора про призначення нею недосвідчених чи непрофесійних директорів. Навпаки, ОСОБА_2 є спеціалістом у галузі будівництва, а зобов`язання ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» перед контрагентами, у тому числі за рахунок бюджетних коштів, виконувалися вчасно та повністю, що підтверджується відсутністю претензій інших кредиторів у процесах неплатоспроможності та відсутністю позовів до товариства.

Сам ліквідатор зазначав, що до складення акту ДФС підприємство було прибутковим і не мало ознак банкрутства чи доведення до банкрутства. ОСОБА_2 також спростовує посилання ГУ ДПС на відсутність активів за результатами інвентаризації як доказ безтоварності операцій та виведення коштів, оскільки ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» реально виконувало будівельні та ремонтно-будівельні роботи за договорами підряду з державними органами й органами місцевого самоврядування. Відсутність товарних залишків через роки після припинення активної діяльності є наслідком завершення підрядів. Аналіз руху коштів, наведений у звіті ліквідатора, підтверджує переважне використання коштів для господарської діяльності: 52 687 001,55 грн (19,96%) сплачено постачальникам за товари та послуги, 128 431 434,15 грн (48,65%) – постачальникам будівельних матеріалів, 11 729 724,20 грн (4,44%) – постачальникам транспортних послуг. Для субсидіарної відповідальності необхідно встановити склад цивільного правопорушення, зокрема конкретні дії або бездіяльність відповідної особи, її вину та причинно-наслідковий зв`язок між такими діями/бездіяльністю і неплатоспроможністю боржника. Лише факт недостатності майна або наявності податкового боргу цього не доводить. На підтвердження цієї позиції Рубаненко посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 та від 26.11.2019 у справі № 910/20261/16, постанови Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 14.06.2023 у справі № 911/3554/17 (911/401/21), постанову КГС у складі ВС від 18.05.2023 у справі № 910/3438/13, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів КГС від 22.02.2024 у справі № 910/3205/22 та постанову Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 902/1068/20.

ОСОБА_2 підкреслює, що саме ліквідатор відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ та ст. 74, 76, 77 ГПК України повинен довести причинно-наслідковий зв`язок між винними діями/бездіяльністю особи та неплатоспроможністю й відсутністю активів боржника; формальне подання заяви про субсидіарну відповідальність не є достатньою підставою для її задоволення або скасування рішення про відмову, що відповідає правовій позиції КГС у складі ВС від 18.05.2023 у справі № 910/3438/13.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №902/1068/20, відповідач 2 - ОСОБА_2 зазначає, що за наявності єдиного кредитора неможливо встановити загрозу неплатоспроможності в розумінні абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ. Наказ ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» від 17.02.2017 № 1 підтверджує, що ліквідацію здійснював Козаченко В.М., який втратив первинну документацію та не оскаржив рішення ДФС, як і подальший ліквідатор. Тому вважає, що причинно-наслідкового зв`язку між його діями та неплатоспроможністю боржника не встановлено.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКО ЕНЕРГО» відкрито 05.09.2023 за заявою кредитора - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, визнано грошові вимоги кредитора до боржника на суму 29 176 095,80 грн. (3 черга задоволення вимог кредиторів).

Загальна сума кредиторських вимог до боржника згідно з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області за підсумками попереднього судового засідання від 29.11.2023 становить 56 243 320,07 грн, єдиним кредитором є ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2024 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича (свідоцтво №1406 від 17.07.2013р.; адреса для кореспонденції: 18030, м. Черкаси, а/с 2993; ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 ), ліквідаційна процедура у справі неодноразово продовжувалася.

Протоколом інвентаризації активів банкрута від 29.11.2024 підтверджено відсутність будь - яких активів у ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО».

Різниця між сумою визнаних грошових вимог кредиторів і ліквідаційної масою банкрута становить 56 243 320,07 грн.

Згідно з Висновком ліквідатора банкрута про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом фінансового стану банкрута ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» ліквідатором встановлено наявність ознак фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО».

Стверджуючи про наявність ознак доведення до банкрутства, ліквідатор посилався на наявність податкової заборгованості у банкрута, яка підтверджена результатами документальної позапланової перевірки, оформленої Актом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21.08.2017. Перевіркою встановлено заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 26 188 519 грн та податку на додану вартість у загальній сумі 4 347 890 грн.

Згідно з п. 2.2 вказаного акту у періоді, за який проводилась перевірка, відповідальними за фінансово-господарську діяльність платника податків були (є):

директор – Лінський Олег Вячеславович, РНОКПП НОМЕР_1 ;

директор – Тесленко Вікторія Олександрівна, РНОКПП НОМЕР_2 ;

директор – Рубаненко Олександр Валентинович, РНОКПП НОМЕР_3 :

голова ліквідаційної комісії – Козаченко Володимир Михайлович, РНОКПП НОМЕР_5 .

Головний бухгалтер відсутній.

Як вбачається з тексту вказаного акту, первинних документів до перевірки посадові особи ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» не надали.

При проведенні перевірки податковим органом було встановлено факти взаємовідносин ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» з підприємствами, які внесені до Реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва.

Податковим органом досліджено господарські операції із зазначеними вище контрагентами та встановлено, що вони не містять розумних економічних причин (ділової мети), тобто відсутня кваліфікуюча ознака господарської діяльності – отримання доходу. Таким чином вони не можуть вважатися вчиненими в межах господарської діяльності платника податків, оскільки для цілей оподаткування враховані операції не відповідно до їх дійсної економічної мети.

Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення введення в обіг ідентифікованих активів – ремонтних робіт, ТМЦ, інших товарів за відсутності їх законного джерела формування, таким чином не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Метою їх оформлення є мінімізація податкових зобов`язань всіх учасників «паперово-транзитного» переміщення послуг по ланцюгу до ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО».

Крім того, податковим органом встановлено, що ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» при здійсненні господарських операцій з контрагентами не мало підтверджень ділової репутації, гарантій виконання зобов`язань, необхідних ресурсів та відповідного досвіду, та інших ознак комерційної привабливості для обрання саме цих контрагентів. Таким чином встановлено відсутність належної обачності при виборі контрагентів, що є ознакою штучного характеру оформлення договорів, мета укладення яких – формування документообігу по нереальних господарських операціях.

Як стверджує ліквідатор, ним досліджено і встановлено факти завідомо невигідних для підприємства операцій з підприємствами без підтверджень їх ділової репутації, гарантій виконання зобов`язань, наявності необхідних трудових ресурсів, відповідного досвіду та інших ознак комерційної привабливості, що в свою чергу відображає заздалегідь сплановану операцію штучного оформлення, мета яких – формування документообігу по нереальній господарській операції з метою отримання податкової вигоди.

На фоні досить великого за своїми обсягами грошового обігу, на думку ліквідатора, також наявні ознаки прийняття керівництвом підприємства нераціональних управлінських рішень відносно створення активної інвестиційної діяльності по наданню іншим підприємствам поворотної фінансової допомоги, зберіганням коштів на власному депозитному рахунку і в той же час отриманням поворотної фінансової допомоги на потреби власного підприємства.

Окремо ліквідатор звернув увагу і на пов`язаність між собою юридичних осіб – контрагентів ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО». Переважна більшість з них має керівника або кінцевого бенефіціарного власника - ОСОБА_7 .

Даний факт, на його думку підтверджує висновки про навмисну мінімізацію податкових зобов`язань у ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» та свідоме виведення високоліквідного активу (грошових коштів) з підприємства, що в подальшому призвело до його банкрутства.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 вказаного Кодексу протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов`язані передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору.

У порушення вказаних вимог Кодексу, з моменту порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» і до цього часу арбітражному керуючому не передано реєстраційної, бухгалтерської та аналітичної документації банкрута.

Ліквідатор зазначає, що матеріалами справами підтверджено факт доведення ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» до банкрутства внаслідок недобросовісних та неправомірних дій його керівників - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а саме:

- підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів та здійснення невигідних для підприємства операцій з підприємствами без підтверджень їх ділової репутації, гарантій виконання зобов`язань, наявності необхідних трудових ресурсів;

- створення документообігу по нереальним господарським операціям для податкової вигоди;

- прийняття нераціональних управлінських рішень відносно створення активної інвестиційної діяльності по наданню іншим підприємствам поворотної фінансової допомоги, зберіганням коштів на власному депозитному рахунку і в той же час отриманням поворотної фінансової допомоги на потреби власного підприємства;

- навмисна мінімізація податкових зобов`язань та свідоме виведення високоліквідного активу (грошових коштів) з підприємства, що в подальшому призвело до його банкрутства;

- прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат;

- штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості.;

- неподання фінансової та статистичної звітності протягом трьох років, що передували порушенню провадження у справі про банкрутство;

- заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства;

- непередання ліквідатору бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО».

Дії/бездіяльність зазначених керівників, за ствердженням заявника, складають об`єктивну сторону стосовно доведення боржника до банкрутства, адже керівники у період доведення ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» до банкрутства, могли та повинні були усвідомлювати наслідки свого недбалого управління товариством, однак не зробили цього, чим створили умови для неможливості задоволення вимог кредиторів за рахунок майна товариства та унеможливили відновлення платоспроможності товариства за рахунок вжиття реабілітаційних процедур.

Крім того, ліквідатор зазначає, що вважає підтвердженим факт доведення доведення ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» до банкрутства і внаслідок недобросовісних та неправомірних дій та бездіяльності його засновника - ОСОБА_3 , а саме:

- призначення на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

- створення і підтримання такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третіми особами на шкоду боржнику і його кредиторам;

- невжиття своєчасних заходів для запобігання банкрутству ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» та недопущення збитків його кредиторам;

- неподання фінансової та статистичної звітності протягом трьох років, що передували порушенню провадження у справі про банкрутство;

- непередання ліквідатору бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО».

Дії/бездіяльність зазначеного засновника, на думку ліквідатора, складають об`єктивну сторону стосовно доведення боржника до банкрутства, адже засновник ОСОБА_3 у період доведення ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» до банкрутства, могла та повинна була усвідомлювати протиправність діяльності створеного нею товариства щодо формування документообігу по нереальних господарських операціях з метою отримання податкової вигоди, була зобов`язана вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника, проте не зробила цього, чим створила умови для неможливості задоволення вимог кредиторів за рахунок майна товариства та унеможливила відновлення платоспроможності товариства за рахунок вжиття реабілітаційних процедур.

Об`єктом цього правопорушення є право кредитора ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на задоволення його грошових вимог до боржника на загальну суму 56 243 320,07 грн у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок фінансових махінацій керівників товариства.

Суб`єктами цього правопорушення є керівники ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО»:

1. ОСОБА_1 ,

2. ОСОБА_4 ,

3. ОСОБА_2 та засновник ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» ОСОБА_3 .

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності ліквідатор вважає прямий умисел керівників та засновника щодо доведення до стійкої фінансової неспроможності ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» та заподіяння матеріальної шкоди кредитору товариства – ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Стан банкрутства ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з поведінкою всіх відповідачів, оскільки відповідачами не вживалося будь-яких своєчасних, необхідних, розумних дій щодо запобігання банкрутству ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО», зокрема, не приймалося будь-яких рішень, необхідних для запобігання банкрутству та недопущення збитків кредиторам, а навпаки – всі дії, рішення, та бездіяльність керівників та засновника були, на думку ліквідатора, спрямовані виключно на оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов`язань іншим підприємствам та участі у розтраті бюджетних коштів.

Враховуючи викладене, ліквідатор наголошував, що банкрутство ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» викликано не впливом якихось чинників в межах звичайного господарського ризику, а є наслідком свідомої, цілеспрямованої та протиправної поведінки відповідачів, не відповідає звичайним умовам господарського обороту, не відповідає критеріям розумності та добросовісності, не відповідає інтересам боржника, свідчить про узгодженість дій, наявність спільного інтересу відповідачів та мети - оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов`язань іншим підприємствам та участі у розтраті бюджетних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» (боржник, банкрут) зареєстровано як юридична особа 10.12.2013 - засновником і директором боржника був ОСОБА_1 .

07.10.2015 ОСОБА_1 продав ОСОБА_3 частку в статутному капіталі товариства у розмірі 100 відсотків статутного капіталу. Зміна складу засновників товариства зареєстрована 08.10.2015 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з 08.10.2015 не приймав участі в управлінні товариством.

Наступним керівником ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» була призначена ОСОБА_4 , яка виконувала повноваження з 08.10.2015 до 07.10.2016 (померла, провадження щодо неї у даній справі закрито).

ОСОБА_2 призначений на посаду керівника боржника з 07.10.2016, виконував повноваження до призначення ліквідатора - 17.02.2017.

17.02.2017 загальними зборами учасників товариства прийнято рішення про припинення діяльності, головою ліквідаційної комісії призначено ОСОБА_6 .

Під час здійснення процедури добровільної ліквідації грошові вимоги до боржника заявлено кредиторами на суму 1 336 397,21 грн; балансова вартість активів становила 414 467,47 грн. Проміжний ліквідаційний баланс затверджено засновником 25.04.2017.

Через недостатність активів боржника для повного задоволення вимог кредиторів, доручено голові ліквідаційної комісії звернутися до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

Провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» порушено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2017 відповідно до процедури, передбаченої ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2017 у справі №904/5297/17 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру на 6 місяців та призначено ліквідатором боржника голову ліквідаційної комісії Козаченка В.М.

За апеляційною скаргою ГУ ДФС у Дніпропетровській області постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2017 про визнання ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» банкрутом скасовано, провадження у справі №904/5297/17 - припинено.

У постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 у справі №904/5297/17 зазначено, що судом першої інстанції належним чином не досліджено фінансово - майновий стан боржника; боржником не доведено належними та допустимими доказами, що на момент звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майна підприємства боржника не вистачало для задоволення вимог кредиторів. Колегія суддів апеляційного суду також дійшла висновку, що фінансова документація боржника за 2016 - 2017 рік свідчить про активну господарську діяльність боржника, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 30.05.2017 є передчасними.

Колегія суддів також зазначила, що при апеляційному перегляді оскаржуваної постанови від 30.05.2017 врахувала обставини, викладені в ухвалах Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі №200/15801/16-к від 13.09.2016 та №201/15522/16-к від 09.11.2016 щодо здійснення досудового розслідування відносно участі у розтраті бюджетних коштів, виділених для реалізації цільової програми «Протиповеневі заходи та поліпшення гідрологічного стану р. Інгулець у Дніпропетровській області».

Копії рішень суду у кримінальній справі про притягнення винних осіб до відповідальності за результатами кримінальних проваджень матеріали справи про банкрутство не містять.

Після закриття провадження у справі №904/5297/17 голова ліквідаційної комісії Козаченко В.М. продовжував виконувати повноваження до дати його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дані про призначення голови ліквідаційної комісії боржника після смерті ОСОБА_6 відсутні.

Як свідчать матеріали даної справи про банкрутство №904/4532/23 у липні - серпні 2017 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 07.04.2017.

У акті від 21.08.2017 зазначено, що головою ліквідаційної комісії ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» Козаченком В.М. до Криворізької північної ОДПІ були надані податкові звітності, фінансові звітності, оборотно - сальдова відомість по рахунку 6415 «Податки та відрахування» за 2013 - 2015, копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Разом з тим, не надано до перевірки первинні бухгалтерські документи, що підтверджують фінансову діяльність боржника за період з 01.01.2014 по 07.04.2017.

Враховуючи, зокрема, ненадання головою ліквідаційної комісії Козаченком В.М. первинних документів в підтвердження господарської діяльності, інші обставини здійснення такої діяльності, податковою службою встановлено порушення ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 26 188 519 грн, зокрема:

- за 2014 рік - 38 153 грн;

- за 2015 рік - 4 682 грн;

- за 2016 рік - 26 145 684 грн.

Перевіркою встановлено заниження у 2015 - 2016 рр. податку на додану вартість на суму 4 347 890 грн. Результати податкової перевірки та донарахування податкового боргу ліквідатором Козаченком В.М. не оскаржувались.

Наявність несплаченого податкового боргу стала підставою для ініціювання ГУ ДПС у Дніпропетровській області у 2023 році провадження у справі про банкрутство №904/4532/23.

28.10.2024 ліквідатором банкрута Звездічевим М.О. проведено аналіз руху грошових коштів по банківських рахунках боржника.

Для проведення об`єктивного аналізу руху грошових коштів сукупний вихідний грошовий потік диференційовано за типами перерахувань.

Переважною більшістю перерахування підприємства були пов`язані з веденням та забезпеченням фінансово - господарської діяльності, а саме:

- оплатою постачальникам за поставлені товари надані послуги на суму – 52687001,55 грн, що в відсотковому співвідношенні до загального обсягу складає – 19,96%.

- оплатою постачальникам будівельних матеріалів на суму – 128431434,15 грн, що в відсотковому співвідношенні до загального обсягу складає – 48,65%.

- оплатою постачальникам транспортних послуг на суму – 11729724,20 грн, що в відсотковому співвідношенні до загального обсягу складає – 4,44%.

Перерахування коштів проводилось переважно однією сумою та мало разовий характер.

Контрагенти боржника в подальшому зазначаються в Акті ГУ ДФС у Дніпропетровській області №9497/04-36-14 від 21.08.2017 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО», як учасники у міжрегіональній схемі ухилення від оподаткування.

Наступним за обсягами перерахування - це грошовий потік, спрямований на перерахування власних коштів в грошовому еквіваленті він складає - 47243717, 51 грн, у відсотковому – 17,89 %. Із загальної суми перерахованих на власний рахунок коштів, 47 208 907, 51 грн перераховано на власний депозитний рахунок. Грошові кошти, які надходили від замовників (товарів, робіт, послуг) частково скеровувались на придбання у постачальників (товарів, робіт, послуг) а частково, переводились на депозитний рахунок. У подальшому, за виниклою необхідністю, повертались для покриття витрат підприємства.

Майже за весь період дослідження руху грошових коштів на банківських рахунках ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» спостерігалась надзвичайна ділова активність у сфері фінансування інших підприємств у вигляді надання поворотної фінансової допомоги. Так, обсяг наданої поворотної фінансової допомоги становить - 14 720 162,27 грн, що у відсотковому співвідношенні до сукупного обсягу видаткової частини складає – 5,57%.

В той же період підприємство повертає отриману в тому самому періоді поворотну фінансову допомогу на суму 3943778,00 грн., що у відсотковому співвідношенні становить – 1,49 % .

Невід`ємною частиною фінансово – господарської діяльності підприємства є сплата податків та інших бюджетних платежів, їх сума за період складає – 3 660 448,69 грн., у відсотках – 1,38 % до загального обсягу.

Виплачена заробітна плата та відшкодовані господарські витрати за період становили – 233 725,40 грн, у відсотках 0,09 %.

На придбання комп`ютерів, принтерів та іншої офісної техніки за аналогічний період підприємство витратило грошових коштів в сумі - 423 977,94 грн, що у відсотковому співвідношенні становить – 0,16%.

На підставі банківських виписок щодо руху грошових коштів на рахунку боржника; даних, які містяться в Акті податкової перевірки від 21.08.2017, ліквідатор стверджував, що ним досліджено і встановлено факти завідомо невигідних для підприємства операцій з підприємствами без підтвердження їх ділової репутації, гарантій виконання зобов`язань, наявності необхідних трудових ресурсів, відповідно досвіду та інших ознак комерційної привабливості, що в свою чергу відображає заздалегідь сплановану операцію штучного оформлення, мета яких – формування документообігу по нереальних господарських операцій з метою отримання податкової вигоди.

На фоні досить великого за своїми обсягами грошового обігу наявні ознаки прийняття керівництвом підприємства нераціональних управлінських рішень відносно створення активної інвестиційної діяльності по наданню іншим підприємствам поворотної фінансової допомоги, зберіганням коштів на власному депозитному рахунку і в той же час отриманням поворотної фінансової допомоги на потреби власного підприємства.

Банкрутом надано поворотної фінансової допомоги на 499 750,27 грн більше, ніж повернуто. В той же час, банкрутом отримано від тих самих контрагентів на 541 814,00 грн. більше ніж повернуто. Узагальнено, що банкрут має заборгованість по поворотній фінансовій допомозі перед контрагентами 42 063,73 грн.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2026 у справі № 904/4532/23 (904/1634/25) - залишити без змін, з огляду на наступне.

За змістом частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства субсидіарна відповідальність є особливим способом захисту майнових прав кредиторів у процедурі банкрутства, який може бути застосований за умови встановлення банкрутства боржника з вини засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мали право давати обов`язкові для боржника вказівки або мали можливість іншим чином визначати його дії.

При цьому недостатність майна боржника сама по собі не є достатньою підставою для покладення субсидіарної відповідальності. Для її застосування необхідно встановити склад цивільного правопорушення, а саме: суб`єкта, об`єкт, об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення, зокрема конкретні неправомірні дії або бездіяльність відповідної особи, її вину та необхідний безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між такою поведінкою і настанням неплатоспроможності боржника та недостатністю його майна для задоволення вимог кредиторів.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, наведеним, зокрема, у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21), відповідно до яких для покладення субсидіарної відповідальності необхідним є встановлення конкретної поведінки особи, яка мала істотний вплив на економічну та юридичну долю боржника, та безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між цією поведінкою і банкрутством.

Отже, предметом доказування у цій категорії спорів є не сам факт існування непогашеної заборгованості чи відсутності активів боржника, а саме те, яким чином, унаслідок яких конкретних дій або бездіяльності конкретної особи майновий стан боржника погіршився до такого рівня, що стало неможливим задоволення вимог кредиторів, а також те, що зазначені наслідки перебували у безпосередньому причинному зв`язку з поведінкою такої особи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ліквідатором такого причинно-наслідкового зв`язку щодо кожного з відповідачів належними та допустимими доказами не доведено.

Одним із доказів, на який посилався ліквідатор на підтвердження доведення ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» до банкрутства, є акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 21.08.2017 №9497/04-36-14-21/39016421 головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

За результатами перевірки податковим органом встановлено заниження податку на прибуток на 26 188 519 грн, у тому числі за 2016 рік – 26 145 684 грн, а також заниження податку на додану вартість на 4 347 890 грн.

Водночас із самого змісту акта перевірки вбачається, що первинні бухгалтерські документи, які підтверджували фінансово-господарські операції товариства, податковому органу не були надані. При цьому матеріалами справи підтверджується, що 17.02.2017 головою ліквідаційної комісії ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» був призначений ОСОБА_6 , якому були передані бухгалтерські та інші документи підприємства.

ОСОБА_6 28.04.2017 повідомив податковий орган про втрату фінансово-господарської документації та зазначив, що з цього приводу звертався до правоохоронного органу із відповідною заявою, одночасно просив надати час для відновлення документації.

На підтвердження вказаних обставин, представником засновника банкрута - ОСОБА_3 до суду подана копія листа голови ліквідаційної комісії ОСОБА_6 від 28.04.2017, адресованого Криворізькій Північній ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області про те, що ОСОБА_6 13.04.2017 звернувся до Криворізького районного відділення поліції із заявою за фактом зникнення фінансово - господарських документів, які належали ТОВ "ЛІКО ЕНЕРГО". Кримінальне чи адміністративне правопорушення відділенням поліції не зареєстровано в ЄРДР через "відсутність" матеріального збитку.

Таким чином, на момент проведення податкової перевірки первинні документи були відсутні не внаслідок встановленої судом протиправної поведінки конкретної особи, зокрема, відповідачів у цій справі, а з огляду на обставини їх втрати після передачі документації голові ліквідаційної комісії.

Саме ненадання первинних документів, поряд з іншими обставинами, стало підставою для висновків податкового органу про порушення податкового законодавства.

При цьому акт податкової перевірки не встановлює та не містить висновку про те, що саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 або ОСОБА_3 вчинили конкретні дії, спрямовані на доведення підприємства до банкрутства, не встановлює розміру шкоди, завданої кожним із них, та не встановлює причинного зв`язку між діями кожної конкретної особи і виникненням неплатоспроможності.

Відтак сам факт встановлення податковим органом податкових порушень та виникнення у підприємства податкового боргу не може автоматично ототожнюватися з доведенням підприємства до банкрутства конкретними особами - відповідачами у цій справі.

Доводи ліквідатора та апелянта про те, що господарські операції ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» з окремими контрагентами мали фіктивний характер, були спрямовані на створення штучного документообігу, мінімізацію податкових зобов`язань та виведення активів товариства, також не підтверджені належною сукупністю доказів.

Податковим органом дійсно зроблено відповідні висновки в акті перевірки. Однак сам по собі акт перевірки, складений у зв`язку з ненаданням первинних документів, не є безумовним доказом того, що відповідні господарські операції фактично не здійснювалися.

Матеріали справи не містять судових рішень про визнання відповідних правочинів недійсними, вироків суду щодо відповідачів, якими було б встановлено їх умисел на вчинення відповідних протиправних дій, або інших належних доказів, які б безпосередньо підтверджували узгодженість дій відповідачів, їх спрямованість на завдання шкоди ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО» та причинний зв`язок таких дій із подальшим банкрутством.

Водночас відповідно до статей 73, 74, 76, 77 ГПК України обов`язок доведення обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається на відповідну сторону, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Саме припущення про фіктивність господарських операцій, пов`язаність контрагентів, відсутність у них належної ділової репутації чи достатніх ресурсів не є достатнім доказом того, що конкретний відповідач вчинив дії, які безпосередньо призвели до неплатоспроможності боржника.

Що стосується поворотної фінансової допомоги, то ліквідатором встановлено її надання на суму 14 720 162, 27 грн. Водночас із наведеного самим ліквідатором аналізу випливає, що заборгованість боржника за такими операціями становила лише 42 063,73 грн.

За таких обставин твердження про те, що саме надання поворотної фінансової допомоги призвело до втрати товариством активів та його банкрутства, не підтверджене доказами. Ліквідатором не встановлено конкретних операцій, за якими кошти були безповоротно виведені з підприємства, не доведено їх безоплатного чи явно невигідного відчуження, а також не встановлено, що саме такі операції спричинили виникнення або збільшення неплатоспроможності боржника.

Колегія суддів зазначає, що у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 у справі № 904/5297/17 встановлено активну господарську діяльність боржника у 2016– 2017 роках, а висновки суду першої інстанції щодо недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів визнано передчасними.

При цьому матеріали цієї справи не містять судового рішення, яким було б встановлено, що така господарська діяльність була фіктивною або що саме внаслідок умисних дій відповідачів підприємство втратило платоспроможність.

Здійснення підприємством господарських операцій, які згодом виявилися економічно невдалими, саме по собі не свідчить про доведення його до банкрутства. При оцінці поведінки керівників та засновників необхідно відмежовувати протиправні дії від підприємницького ризику.

Колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції щодо необхідності індивідуальної оцінки поведінки кожного відповідача.

ОСОБА_1 був засновником та директором підприємства на початковому етапі його діяльності, однак 07.10.2015 відчужив ОСОБА_3 100 % частки у статутному капіталі товариства, а з 08.10.2015 участі в управлінні товариством не брав. Відповідно, відсутні підстави покладати на нього відповідальність за дії, вчинені після припинення його повноважень, а доказів того, що саме його дії до жовтня 2015 року безпосередньо спричинили банкрутство товариства у 2023 році, ліквідатором не подано.

Щодо ОСОБА_2 встановлено, що він був керівником лише з 07.10.2016 до 17.02.2017, після чого його повноваження припинилися у зв`язку з призначенням ОСОБА_6 головою ліквідаційної комісії.

Водночас акт податкової перевірки складений 21.08.2017, тобто після припинення повноважень ОСОБА_2 , а первинні документи, відсутність яких стала однією з підстав для податкових висновків, перебували вже у голови ліквідаційної комісії. Тому саме по собі існування податкової заборгованості не свідчить про те, що вона виникла внаслідок конкретних дій ОСОБА_2 .

Щодо ОСОБА_3 матеріали справи підтверджують її статус учасника товариства з 08.10.2015, однак доказів того, що вона давала керівникам обов`язкові вказівки щодо укладення конкретних правочинів, визначала їх зміст, розпоряджалася коштами товариства або іншим чином безпосередньо визначала його господарську діяльність на шкоду боржнику та кредитору, матеріали справи не містять.

Не може бути прийнятий і довід апелянта про те, що непередання документації арбітражному керуючому саме по собі підтверджує доведення боржника до банкрутства відповідачами.

Як установлено судом першої інстанції, документація підприємства була передана голові ліквідаційної комісії ОСОБА_6 ще у 2017 році. Після її втрати останній звертався до правоохоронного органу та повідомляв про це податкову службу.

Більше того, з часу призначення ОСОБА_6 головою ліквідаційної комісії саме він здійснював заходи щодо ліквідації підприємства, взаємодіяв із податковим органом та був відповідальним за збереження і відновлення відповідної документації.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції також у тому, що в межах цього спору суд не вправі надавати оцінку діям посадових осіб боржника та його засновника, які пов`язані з можливим ухиленням боржника від сплати податків і зборів, можливою мінімізацією податкових зобов`язань, шахрайства з фінансовими ресурсами тощо, оскільки такі дії винних осіб переслідуються в порядку кримінального провадження. Податковий орган, маючи інформацію про таке діяння, мав всі правові механізми для притягнення винних осіб до відповідальності та відшкодування завданої шкоди.

Сам факт відображення податковим органом у акті перевірки висновків про нереальність окремих операцій або мінімізацію податкових зобов`язань не звільняє ліквідатора від обов`язку довести саме ті обставини, які є необхідними для застосування частини другої статті 61 КУзПБ, - конкретну поведінку кожного відповідача, її протиправність, вину та безпосередній причинний зв`язок із банкрутством.

По суті, апелянт ототожнює наявність негативного фінансового результату, податкової заборгованості та відсутність майна з доведенням боржника до банкрутства. Проте така правова конструкція суперечить змісту частини другої статті 61 КУзПБ, оскільки для застосування субсидіарної відповідальності необхідно встановити не лише результат у вигляді недостатності майна, а й конкретну винну поведінку особи, яка цей результат спричинила.

Саме по собі встановлення податковим органом податкових порушень не доводить, що такі порушення стали безпосередньою причиною банкрутства, а тим більше – що вони були наслідком умисних дій саме тих осіб, до яких заявлено вимоги про субсидіарну відповідальність.

За таких обставин колегія суддів виснує, що ліквідатором не доведено об`єктивної сторони цивільного правопорушення, необхідної для покладення субсидіарної відповідальності - вчинення відповідачами таких конкретних дій або бездіяльності, які спричинили неплатоспроможність та банкрутство ТОВ «ЛІКО ЕНЕРГО».

За відсутності належних і допустимих доказів протиправної поведінки відповідачів, їх вини та необхідного безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою і банкрутством боржника правові підстави для застосування частини другої статті 61 КУзПБ відсутні.

Відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ліквідатора про покладення на ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 субсидіарної відповідальності, а доводи апеляційної скарги ГУ ДПС у Дніпропетровській області таких висновків не спростовують.

6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

7. Розподіл судових витрат.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2026 у справі № 904/4532/23 (904/1634/25) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2026 у справі № 904/4532/23 (904/1634/25) - залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повну ухвалу складено та підписано 31.08.2026 (у зв`язку з перебуванням судді - члена колегії Фещенко Ю.В. у відпустці 17.08.2026 - 28.08.2026).

Головуючий суддя Ю.А. Джепа

Судді: Ю.В. Фещенко

О.Ю. Соп`яненко