Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №904/857/25 (904/1614/25) — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 року м.Дніпро Справа № 904/857/25 (904/1614/25)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники учасників провадження: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2025 (суддя Соловйова А.Є., повний текст якого підписаний 25.09.2025) у справі № 904/857/25(904/1614/25)

за позовом Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, м. Дніпро

до відповідача-1: Акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м. Дніпро

відповідача-2: Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод", м. Дніпро

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, м. Дніпро

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансметиз", м. Дніпро

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес", м. Київ

за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра-Дніпро", м. Дніпро

за участю третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Валтекс", м. Біла Церква, Київська область

за участю третьої особи-6, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювента-Север", м. Харків

за участю третьої особи-7, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 , м. Дніпро

за участю третьої особи-8, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Графіт", м. Кривий Ріг

за участю третьої особи-9, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон Маркет Дніпро", м. Дніпро

за участю третьої особи-10, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Мінералс", м. Київ

за участю третьої особи-11, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Укртелектом" в особі Дніпровської філії Акціонерного товариства "Укртелектом", м. Дніпро

за участю третьої особи-12, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Державна податкова служба України в особі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, м. Дніпро

за участю третьої особи-13, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Союзенергомаш", м. Дніпро

за участю третьої особи-14, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький метизний завод", м. Запоріжжя

за участю третьої особи-15, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", м. Дніпро

за участю третьої особи-16, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг

за участю третьої особи-17, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Приватне підприємство "Промподшипник", м. Павлоград, Дніпропетровська область

за участю третьої особи-18, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Фізична особа-підприємець Городянко Юрій Петрович, м. Кременчук

за участю третьої особи-19, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Приватне підприємство "Гріна", м. Суми

за участю третьої особи-20, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Сплавмет-Еко", м. Краматорськ

за участю третьої особи-21, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопідйом", м. Харків

за участю третьої особи-22, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 , смт. Обухівка, Дніпропетровська область

за участю третьої особи-23, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, м. Дніпро

за участю третьої особи-24, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 , м. Дніпро

за участю третьої особи-25, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_4 , м. Дніпро

про визнання недійсним договору купівлі - продажу № 134/2025 від 12.02.2025

ВСТАНОВИВ:

Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Акціонерного товариства "Дніпроважмаш", Відповідача-2: Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" про визнання недійсним договору купівлі - продажу № 134/2025 від 12.02.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність ознак фраудаторності укладеного правочину. Позивач вважає, що оспорюваний договір був укладений з метою уникнення Акціонерним товариством "Дніпроважмаш" виконання своїх зобов`язань за судовими рішеннями, примусове виконання яких здійснюється у зведеному виконавчому провадженні № 72484468.

Ухвалою суду від 09.04.2025, зокрема, залучено до участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансметиз", Товариство з обмеженою відповідальністю "Еквівес", Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Варта-Дніпро", Товариство з обмеженою відповідальністю "Валтекс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювента-Север", ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Графіт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон Маркет Дніпро", Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Мінералс", Акціонерне товариство "Укртелектом" в особі Дніпровської філії Акціонерного товариства "Укртелектом", Державну податкову службу України в особі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Союзенергомаш", Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький метизний завод", Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", Приватне підприємство "Промподшипник", Фізичну особу-підприємця Городянка Юрія Петровича, Приватне підприємство "Гріна", Товариство з обмеженою відповідальністю "Сплавмет-Еко", Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопідйом", ОСОБА_2 , Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2025 у справі №904/857/25(904/1614/25) в задоволені позовної заяви відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Другий Правобережний відділ Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву.

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що позовну заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу №134/2025 від 12.02.2025, укладеного між Акціонерним товариством «ДНІПРОВАЖМАШ» та Приватним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний завод», з причин його фраудаторності, було подано з метою захисту законних прав та інтересів стягувачів у зведеному виконавчому провадженні №72484468, що також підтверджується матеріалами справи.

З огляду на висновки щодо застосування норм права, наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі №367/252/24, державний виконавець в даному випадку мав повне право звернутися до суду із вказаним позовом. Оскільки пред`являючи позов про визнання договору недійсним, державний виконавець переслідував не особистий, а винятково службовий інтерес, який полягав у виконанні покладених на нього державою посадових обов`язків і досягненні такого результату, за якого судові рішення будуть виконаними.

Тобто, висновки суду першої інстанції про те, що відділ ДВС є неналежним позивачем, оскільки із поданої позивачем заяви не вбачається, у чому саме полягає порушення його прав, є необґрунтованими і незаконними.

Водночас, апелянт погоджується з висновками місцевого суду, в частині встановленого факту, що дії сторін щодо укладення оспорюваного правочину після розпочатої державним виконавцем процедури звернення стягнення на майно, були вчинені з порушенням норм діючого законодавства.

Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці у відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що у застосуванні конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі необхідно встановити всі обставини укладання правочину (договору), та дослідити всі докази, що підтверджують або спростовують фраудаторність правочину.

Презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло.

Відповідач-2, Приватне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний завод", у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення господарського залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, зазначив, що у пункті 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2025 у справі № 367/252/24 Велика Палата прямо зазначила, що з огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду висновує, що виконавець має право звернутися до суду з позовом щодо оспорення фраудаторного правочину саме в інтересах стягувача у виконавчому провадженні.

Тобто, навіть за логікою ВП ВС, виконавець може бути позивачем лише тоді, коли виступає в інтересах конкретного стягувача.

В цій справі, стягувачі залучені до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору та які мають процесуальні права передбачені ст. 42 ГПК України.

Тобто Позивачем, при поданні позову, не зазначено, що цей позов подається в інтересах цих стягувачів, а визначено їх процесуальний статус як третіх осіб, які не заявляють вимогу на предмет спору, а не осіб в інтересах яких подано цей позов.

Таким чином, суд першої інстанції, враховуючи склад учасників спору та їх процесуальний статус, обґрунтовано дійшов до висновку, що із поданої позивачем заяви не вбачається, у чому саме полягає порушення прав Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що свідчить про відсутність порушеного права, що є підставою для відмови у позові.

Арбітражний керуючий у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що продаж майна АТ «ДНІПРОВАЖМАШ» - під`їзних колій, на які накладено арешт у виконавчому провадженні, вчинений за наявності значної непогашеної заборгованості, що виникла, внаслідок рішень, на виконання яких відкрито вищезазначені виконавчі провадження. Відтак, Судом встановлено, що дії сторін щодо укладення оспорюваного правочину після розпочатої державним виконавцем процедури звернення стягнення на майно, були вчинені з порушенням норм діючого законодавства.

Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не надали. Згідно з ч. 3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.10.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Іванова О.Г. (доповідач), судді – Чередко А.Є., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 15.10.2025 здійснено запит матеріалів справи №904/857/25(904/1614/25) із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

22.10.2025 матеріали справи №904/857/25(904/1614/25) надійшли до суду апеляційної інстанції.

У період з 24.10.2025 по 03.11.2025 (включно) суддя – член колегії суддів Верхогляд Т.А. перебувала у відрядженні, тому ухвала про відкриття апеляційного провадження постановлена у розумний строк.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2025 у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), суддів – Верхогляд Т.А., Чередко А.Є. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2025 у справі №904/857/25 (904/1614/25); розгляд справи призначено в судовому засіданні на 26.02.2026.

В судовому засіданні 26.02.2026 оголошено перерву до 11.06.2026.

09.06.2026 до суду від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Також звернуто увагу суду, що відповідно до Наказу Міністерства юстиції України №1549/5 від 02.06.2025 “Про перейменування відділів державної виконавчої служби”, 31.12.2025 назву відділу ДВС було змінено на Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на підтвердження чого надані відповідні докази (виписка з ЄДР, копію Наказу Міністерства юстиції України №1549/5 від 02.06.2025 про перейменування відділів державної виконавчої служби).

В судовому засіданні 11.06.2026, з урахуванням поданих доказів, змінено найменування Позивача у справі 904/857/25 (904/1614/25) з Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 44896456, 49128, м. Дніпро, вул. Кондратюка Юрія, буд.108) на Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 44896456, 49128, м. Дніпро, вул. Кондратюка Юрія, буд.108), крім того, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення; в судовому засіданні оголошено перерву до 16.06.2026.

В судовому засіданні 16.06.2026 Центральним апеляційним господарським судом підписано вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх представників сторін (у судових засіданнях 26.02.2026 та 11.06.2026), дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

12.02.2025 між Акціонерним товариством “ДНІПРОВАЖМАШ” та Приватним акціонерним товариством “Дніпровський металургійний завод” укладено договір купівлі-продажу №134/2025.

Відповідного до умов даного договору АТ “ДНІПРОВАЖМАШ” передав у власність ПрАТ “ДМЗ” частину залізничної колії №1 (під`їзна колія). Продаж під`їзної колії здійснено за 4 590 000 грн 00 коп., з урахуванням ПДВ 765 000 грн 00 коп.

Під час вчинення правочину Продавець надав гарантії, що на момент укладення договору зазначена під`їзна колія не перебуває під арештом чи забороною, щодо неї не ведуться судові спори, вона не заставлена, у податковій заставі не перебуває, відносно неї не укладено будь-яких договорів з відчуження з іншими особами. Треті особи не мають прав на вказану Під`їзду колію ( п.1.4. Договору).

27.02.2025 ПрАТ «ДМЗ» (платіжна інструкція №1870) перераховано 918 000, 00 грн. (20% вартості).

28.02.2025 ПрАТ «ДМЗ» (платіжна інструкція №1946) перераховано 3 672 000, 00 грн. (80 % вартості).

Перерахування коштів здійснювалося на платіжні банківські реквізити вказані Продавцем у договорі.

Листом ПрАТ “ДМЗ” від 10.03.2025 №116, адресованого начальнику відділу ДВС, підтверджено факти укладання та виконання вказаного договору, а також факт здійснення оплати по договору, зокрема:

918 000 грн 00 коп. (платіжна інструкція №1870 від 27.02.2025);

3 672 000 грн 00 коп. (платіжна інструкція №1946 від 28.02.2025).

Сторонами підписано акт приймання-передачі основних засобів від 27.02.2025, що підтверджує факт передання майна у власність Покупця.

Позивач вважає, що вищевказаний договір купівлі-продажу має ознаки фраудаторного правочину, вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом, а також є таким, що порушує публічний порядок.

Так, на примусовому виконанні у Другому Правобережному відділі державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – позивач, відділ ДВС) стосовно боржника АТ “ДНІПРОВАЖМАШ” перебуває зведене виконавче провадження №72484468, до складу якого входять:

- виконавче провадження №65640526 з примусового виконання виконавчого листа №160/13240/19, виданого 31.12.2020 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ГУ ПФУ у Дніпропетровській області заборгованість у розмірі 10 042 699,98 грн;

- виконавче провадження №68572780 з примусового виконання наказу №904/5617/21, виданого 02.12.2021 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ТОВ "УКРТРАНМЕТИЗ" заборгованість 28 491,39 грн;

- виконавче провадження №69316037 з примусового виконання виконавчого листа №160/27639/21, виданого 12.05.2022 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про стягнення з АТ Дніпроважмаш на користь ГУ ПФУ в Дніпропетровській області заборгованість 945 180,37 грн;

- виконавче провадження №69316042 з примусового виконання виконавчого листа №160/20279/21, виданого 11.02.2022 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про стягнення з АТ “Дніпроважмаш” на користь ГУ ПФУ в Дніпропетровській області заборгованість 1 052 605,70 грн;

- виконавче провадження №69870282 з примусового виконання наказу № 904/7779/21, виданого 01.07.2022 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ТОВ "ЕКВІВЕСТ" заборгованість у розмірі 177 590,63 грн;

- виконавче провадження №69885984 з примусового виконання наказу № 904/8432/21, виданого 04.07.2022 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ТОВ ТД "Ватра-Дніпро" 50 000,00 основного боргу, 2 249,00 грн 3% річних, 7 361,53 грн інфляції грошових коштів, 2 270,00 грн судового збору;

- виконавче провадження №69886044 з примусового виконання наказу № 904/8409/21, виданого 23.05.2022 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ТОВ "Валтекс" 51 529,08 грн основного боргу, 1 732,22 грн пені, 317,65 три відсотки річних, 2 270,00 грн судового збору;

- виконавче провадження №69993832 з примусового виконання виконавчого листа №205/2110/22, виданого 05.08.2022 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з АТ «Дніпроважмаш» на користь Держави судового збору у розмірі 1406,40 грн;

- виконавче провадження №70007300 з примусового виконання наказу №904/9638/21, виданого 25.04.2022 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ТОВ "ЮВЕНТА-СЕВЕР" 15 500,00 грн основного боргу, 959,60 грн пені, 1825,57 грн інфляційних витрат, 536,10 грн - 3% річних, 2131,49 грн судового збору;

- виконавче провадження №70240358 з примусового виконання виконавчого листа №160/25816/21, виданого 22.09.2022 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ГУ ПФУ в Дніпропетровській області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період жовтень-листопад 2021 року за Списком №1 у розмірі 1 180 988,12 грн та за Списком №2 у розмірі 754 700,51 грн, на загальну суму 1 935 688,63 грн;

- виконавче провадження №70477968 з примусового виконання виконавчого листа №204/6712/22, виданого 23.11.2022 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку в загальній сумі 25 458,34 грн;

- виконавче провадження №70676759 з примусового виконання виконавчого листа №205/4020/22, виданого 29.09.2002 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь Держави судового збору 992,40 грн;

- виконавче провадження №70731001 з примусового виконання наказу №904/2173/22, виданого 24.11.2022 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю" Науково-виробниче підприємство "Графіт" борг у сумі 76 560,00 грн, пеню у сумі 2 861,04 грн, судовий збір у сумі 2 479,82 грн;

- виконавче провадження №70731627 з примусового виконання наказу №904/7928/21, виданого 11.02.2022 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ТОВ "РЕГІОН МАРКЕТ ДНІПРО" заборгованість у розмірі 19440,00 грн., внаслідок порушення зобов`язань щодо оплати за отриману продукцію на підставі Договору № 03/77 від 14.01.2016 грошову суму коштів у розмірі 1045,79 грн, як пеню внаслідок порушення строків оплати за отриману продукцію на підставі Договору №03/77 від 14.01.2016, грошову суму коштів у розмірі 194,52 грн, як 3% річних внаслідок порушення строків оплати за отриману продукцію на підставі Договору № 03/77 від 14.01.2016, судові витрати, у вигляді судового збору за подання позовної заяви в розмірі 22 70,00 грн;

- виконавче провадження №70794260 з примусового виконання виконавчого листа №204/6712/22, виданого 23.11.2022 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь Держави судового збору у розмірі 992,40 грн;

- виконавче провадження №70841311 з примусового виконання наказу №904/2118/22, виданого 21.12.2022 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ТОВ ''Еквівес'' основний борг у розмірі 43 9472,80 грн пеню у розмірі 44 157,84 грн 3% річних у розмірі 7 040,36 грн інфляційні втрати у розмірі 70 082,51 грн та судовий збір у розмірі 8 484,90 грн;

- виконавче провадження №71689577 з примусового виконання наказу №904/575/22, виданого 06.03.2023 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ТОВ ''Імекс Мінералс'' заборгованість за договором поставки №61/115 від 03.10.2019 в 163 402,28 грн,3% річних в розмірі 7 231,76 грн, інфляційні втрати в розмірі 22 891,46 грн та судовий збір у розмірі 2 902,89 грн;

- виконавче провадження №71722850 з примусового виконання виконавчого листа №205/5056/22, виданого 21.03.2023 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з АТ ''Дніпроважмаш'' на користь Держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 992,40 грн;

- виконавче провадження №71886002 з примусового виконання наказу №904/13/23, виданого 18.04.2023 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь АТ ''Укртелеком'' заборгованості за договором в сумі 35 747,50 грн, інфляційні витрати в сумі 2 560,22 грн,3% в сумі 479,89 грн та витрати по справі судового збору в розмірі 2 481 грн;

- виконавче провадження №71898602 з примусового виконання виконавчого листа №160/6441/21, виданого 19.01.2022 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про стягнення з АТ ''Дніпроважмаш'' на користь ГУ ПФУ в Дніпропетровській обл. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій,призначених на пільгових умовах за Списком №1 за період грудень 2019 року - березень 2021 року у розмірі 8 199 472,05 грн та за Списком №2 за період грудень 2019 року - березень 2021 року у розмірі 5 559 129,77 грн, а всього на загальну суму 13 758 601,82 грн;

- виконавче провадження №72193406 з примусового виконання вимоги №Ю-13167-0436/67У, виданої 05.06.2023 Державною податковою службою (ДПС) України Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про стягнення з АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" на користь ГУ ДПС у Дніпропетровській області кошти у розмірі 19 982 963,56 грн;

- виконавче провадження №72583029 з примусового виконання наказу №904/866/23, виданого 18.07.2023 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ТОВ Науково-виробниче об`єднання "Союззенергомаш" грошових коштів у розмірі 101 255,09 грн;

- виконавче провадження №73576368 з примусового виконання вимоги №Ю-13167-0436/67У, виданої 04.09.2023 ГУ ДПС у Дніпропетровській області про стягнення з АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" на користь ГУ ДПС у Дніпропетровській області коштів у розмірі 5 595 175,06 грн;

- виконавче провадження №73590312 з примусового виконання виконавчого листа №160/21225/22, виданого 22.09.2023 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ГУ ПФУ в Дніпропетровській області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період січень - грудень 2022 року за Списком №1 у розмірі 7 762 069,73 грн та за Списком №2 у розмірі 4 938 082,50 грн;

- виконавче провадження №74068345 з примусового виконання вимоги №Ю-13167-0436/67У, виданої 06.12.2023 ГУ ДПС у Дніпропетровській області про стягнення з АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" на користь ГУ ДПС у Дніпропетровській області коштів у розмірі 5 972 683,79 грн;

- виконавче провадження №74199664 з примусового виконання виконавчого листа №160/479/23, виданого 14.03.2023 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про стягнення податкового боргу з АТ "Дніпроважмаш" на користь ГУ ДПС у Дніпропетровській області у розмірі 12 136 267,07 грн;

- виконавче провадження №74399131 з примусового виконання наказу №904/1514/23, виданого 01.11.2023 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ТОВ «Запорізький метизний завод» 11 8201,84 грн основного боргу, 10 633,77 грн пені, 5365,13 грн 3% річних, 39 448,72 грн інфляційних втрат, 2 683,50 грн судовий збір, 3 999,26 грн витрат на професійну правничу допомогу;

- виконавче провадження №74762387 з примусового виконання наказу №904/5527/23, виданого 22.02.2024 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь на користь АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" заборгованість в розмірі 12799,40 грн., пеню в розмірі 2 433,65 грн, 3% річних в розмірі 191,68 грн, інфляційні втрати в розмірі 196,30 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн;

- виконавче провадження №74763527 з примусового виконання вимоги №Ю-13167-0436/67У, виданої 04.03.2024 ГУ ДПС у Дніпропетровській області про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ГУ ДПС у Дніпропетровській області заборгованість у розмірі 6 323 962,79 грн;

- виконавче провадження №75218223 з примусового виконання наказу №876/74/23, виданого 19.12.2023 Центральним апеляційним господарським судом про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" 171 360,00 грн. штрафу за поставку обладнання неналежної якості за Договором поставки № 1293-08 від 03.03.2014, 2 856,00 грн - витрат, пов`язаних з вирішенням третейського спору третейським судом.;

- виконавче провадження №75218181 з примусового виконання наказу №876/74/23, виданого 19.12.2023 Центральним апеляційним господарським судом про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" витрати по сплаті судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення в сумі 1 342,00 грн;

- виконавче провадження №75223672 з примусового виконання наказу №904/69/24, виданого 26.04.2024 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ПП "Промподшипник" суму основної заборгованості у розмірі 51 600,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 16 571,19 грн, 3% річних у розмірі 3 129,93 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн;

- виконавче провадження №75226936 з примусового виконання виконавчого листа №160/28062/23, виданого 15.04.2024 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ГУ ПФУ в Дніпропетровській області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період квітень - вересень 2023 року за Списком №1 у розмірі 4 205 364,02 грн та за Списком №2 у розмірі 2 217 313,60 грн, на загальну суму 6 422 677,62 грн;

- виконавче провадження №75226889 з примусового виконання виконавчого листа №160/6522/23, виданого 20.12.2023 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ГУ ПФУ в Дніпропетровській області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період січень - березень 2023 року за Списком №1 у розмірі 1 935 880,81 грн та за Списком №2 у розмірі 1 103 057,59 грн, на загальну суму 3 038 938,40 грн;

- виконавче провадження №75226847 з примусового виконання наказу №904/6215/23, виданого 08.04.2024 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ФОП Городянка Ю.П. суму боргу в розмірі 73 400,00 грн, пеню в розмірі 1 833,99 грн, 3% річних в розмірі 3 405,98 грн, інфляційні втрати в розмірі 24 269,98 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 657,61 грн;

- виконавче провадження №75493113 з примусового виконання наказу №904/1085/24, виданого 17.06.2024 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ТОВ "ЕКВІВЕС" 75 990,54 грн - інфляційних нарахувань, 23 363,31 грн - річних, 235 990,87 грн - пені, 4 024,14 грн - витрат по сплаті судового збору;

- виконавче провадження №75608717 з примусового виконання вимоги № Ю-13167-0436/67У, виданої 05.06.2024 ГУ ДПС у Дніпропетровській області про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ГУ ДПС у Дніпропетровській області заборгованість у розмірі 6 689 542,31 грн;

- виконавче провадження №75849288 з примусового виконання виконавчого листа №160/16233/21, виданого 07.06.2024 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ГУ ПФУ в Дніпропетровській області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період липень-серпень 2021 року за Списком №1 у розмірі 1 224 093,20 грн та Списком №2 у розмірі 811 954,83 грн, на загальну суму 2 036 048,03 грн;

- виконавче провадження №76178043 з примусового виконання наказу №904/859/24, виданого 19.06.2024 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ПАВП "Гріна" 57 852,04 грн, а саме: 55 319,12 грн, з яких: 44 440,00 грн - основний борг, 7 792,22 грн - пеня, 1 336,31 грн - 3% річних, 1 750,59 грн. - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 532,92 грн;

- виконавче провадження №76294280 з примусового виконання наказу № 904/3279/24, виданого 31.07.2024 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ТОВ "СПЛАВМЕТ-ЕКО" заборгованості за договором №61/93 від 23.11.2020 у розмірі 31122,24 грн. (в т.ч. 19163,76 грн. – основна заборгованість; 2 694,97 грн - пені; 1538,19 грн - 3% річних, 7 725,32 грн - індекс інфляції) та 302,80 грн - судового збору;

- виконавче провадження №76355680 з примусового виконання вимоги №Ю-13167-0436/67У, виданої 09.09.2024 ГУ ДПС у Дніпропетровській області про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ГУ ДПС у Дніпропетровській області заборгованість у розмірі 6667024,64 грн;

- виконавче провадження №76355764 з примусового виконання виконавчого листа №160/15180/24, виданого 02.10.2024 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ГУ ДПС у Дніпропетровській області коштів у розмірі 13 728 163,44 грн;

- виконавче провадження №76761816 з примусового виконання наказу №904/3852/24, виданого 25.11.2024 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" основний борг у розмірі 85 560,00 грн (вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 коп.), пеню у розмірі 5129,53 грн (п`ять тисяч сто двадцять дев`ять гривень 53 коп.), 3% річних у розмірі 589,40 грн (п`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 40 коп.), втрати від інфляції у розмірі 1227,60 грн (одна тисяча двісті двадцять сім гривень 60 коп.) та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).;

- виконавче провадження №76830405 з примусового виконання виконавчого листа №205/13165/24, виданого 03.12.2024 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 6 332 (шість триста тридцять дві) грн 36 коп. (з врахуванням податків та зборів), середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні, починаючи з 09.07.2024 по 11.10.2024 у розмірі 50 922 (п`ятдесят тисяч дев`ятсот двадцять дві) грн 00 коп.;

- виконавче провадження №76835086 з примусового виконання виконавчого листа №205/13165/24, виданого 07.01.2025 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ОСОБА_2 витрати у вигляді судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.;

- виконавче провадження №76859978 з примусового виконання вимоги № Ю-13167-0436/67У, виданої 09.12.2024 ГУ ДПС у Дніпропетровській області про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ГУ ДПС у Дніпропетровській області заборгованість у розмірі 4 966 809,77 грн;

- виконавче провадження №76881951 з примусового виконання постанови №ПС/ДН/26333/0007/НП/СП-ФС, виданої 15.10.2024 Південно-Східним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці про стягнення з АТ “Дніпроважмаш” штрафу у розмірі 24 000,00 грн;

- виконавче провадження №77163128 з примусового виконання виконавчого листа №205/14795/24, виданого 29.01.2025 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з Акціонерного товариства “Дніпроважмаш” на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в розмірі 28672,19 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 серпня 2024 року по 25 листопада 2024 року в розмірі 37 299,69 грн. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць;

- виконавче провадження №77218968 з примусового виконання виконавчого листа №205/14795/24, виданого 20.01.2025 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь Держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1211,20 грн;

- виконавче провадження №77502876 з примусового виконання виконавчого листа №205/17672/24, виданого 12.03.2025 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі в розмірі 65944,34 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.09.2024 по 30.01.2025 в розмірі 175 554,40 грн. 28.02.2025 АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" перерахував заборгованість в розмірі 65944,34 грн;

Зведене виконавче провадження №72484468 перебуває у відділі ДВС на виконанні з 04.06.2021, що підтверджується обліковою карткою на зведене виконавче провадження №72484468.

Таким чином, виконавче провадження стосовно боржника АТ “Дніпроважмаш” було відкрито до укладання оскаржуваного договору купівлі-продажу від 12.02.2025 за №134/2025.

Відповідач-1 був обізнаний про наявність відносно нього зведеного виконавчого провадження №72484468.

За доводами Позивача в рамках ЗВП №72484468, 09.02.2022 накладено арешт на все рухоме майно боржника та накладено заборону на його відчуження, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 96416865 від 25.03.2025 реєстраційний номер обтяження: 30962932.

Також, в рамках ЗВП №72484468, 17.05.2023 накладено арешт на все нерухоме майно боржника, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 418340523 від 18.03.2025, номер запису про обтяження: 50301975.

Позивач зазначив, що постановою начальника відділу ДВС від 25.12.2024, в рамках ЗВП №72484468, накладено арешт на частину залізничної колії №1 (інв. №213045) від вхідного світлофора станції Діївка до стрілочного переводу №1 та стрілочний перевід №1, що належить боржнику – АТ “Дніпроважмаш”. Тобто, в рамках виконавчого провадження накладено арешт на майно, що є предметом оскаржуваного правочину, до моменту його укладення.

У своєму листі від 10.03.2025 №116 відповідач-2 зазначає, що ПрАТ “ДМЗ” про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно АТ “Дніпроважмаш” довідалось лише 03.03.2025 з листа начальника відділу ДВС за вих. №63586/8 від 28.02.2025, тобто, після укладання та виконання договору №134/2025 від 12.02.2025. На думку позивача, дане твердження не відповідає дійсності.

Згідно з п. 5.5.3. Антикорупційної політики ПрАТ “ДМЗ”, затвердженої наказом генерального директора ПрАТ “ДМЗ” Бергеманом Г.В. від 28.01.2019 №57, в рамках заходів щодо мінімізації ризику ділових відносин з Контрагентами Компанія:

- аналізує інформацію про благонадійність, ділову репутацію та толерантність до корупції своїх Контрагентів (процедура Due Diligence), а також проводять перевірку щодо відсутності конфлікту інтересів.

Позивач вважає, що у ПрАТ “ДМЗ” існують внутрішні документи, що регламентують перевірку контрагентів на благонадійність перед укладанням відповідних правочинів.

Таким чином, підписанню оскаржуваного договору ПрАТ “ДМЗ”, передувала відповідна процедура погодження умов цього договору, а також перевірка благонадійності контрагента – АТ “Дніпроважмаш”. Тобто, перед підписанням договору, ПрАТ “ДМЗ” в особі Першого заступника генерального директора Хвостова Д.В., повинно було отримати відповідні висновки структурних підрозділів Товариства, які відповідають за напрямки правової роботи та безпеки.

Отже, очевидно, що ПрАТ “ДМЗ” перед укладанням оскаржуваного договору проводило перевірку благонадійності АТ “Дніпроважмаш” та було обізнано про наявність виконавчих проваджень стосовно відповідача-1, як наслідок, про наявність арештів на майно, що накладені в рамках цих виконавчих проваджень.

На думку позивача, наведені вище факти беззаперечно свідчать про те, що оскаржуваний договір укладено з метою ухилення від виконання зобов`язань за рішеннями, на виконання яких відкрито виконавчі провадження стосовно боржника – АТ “Дніпроважмаш”.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що продаж майна АТ “Дніпроважмаш” - під`їзних колій, на які накладено арешт у виконавчому провадженні, вчинений за наявності значної непогашеної заборгованості, що виникла, внаслідок рішень, на виконання яких відкрито вищезазначені виконавчі провадження. Відтак, судом встановлено, що дії сторін щодо укладення оспорюваного правочину після розпочатої державним виконавцем процедури звернення стягнення на майно, були вчинені з порушенням норм діючого законодавства.

Разом з тим, оспорювати правочин у суді може не будь-яка особа, а лише одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Із поданої Позивачем заяви не вбачається, у чому саме полягає порушення прав Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (наразі - Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України), що свідчить про відсутність порушеного права, що є підставою для відмови у позові. Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, той факт, що оспорюваний правочин не порушує прав і законних інтересів Позивача, господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Щодо права виконавця звернутися до суду з позовом про оспорення фраудаторного правочину в інтересах стягувача у виконавчому провадженні та, відповідно, наявність/відсутність порушеного права виконавця.

Відповідно до приписів частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати усіх необхідних та передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень.

Процедура виконавчого провадження є істотною гарантією прав його сторін (стягувача і боржника). Внутрішньою формою діяльності будь-якого державного органу (у тому числі державної виконавчої служби чи приватного виконавця) є встановлений законом порядок здійснення низки однорідних процесуальних дій, її організація, внутрішня структура, тобто, процесуальна форма. Процесуальна форма діяльності виконавця визначається як встановлений законодавством порядок, згідно з яким відбувається діяльність, спрямована на реалізацію функцій та виконання завдань щодо примусового виконання судових рішень.

Тож, основною метою діяльності виконавця та його безпосереднім завданням є сприяння виконанню судових рішень, які на підставі статті 129-1 Конституції України є обов`язковими на всій території України. Для досягнення зазначеної мети виконавець зобов`язаний вживати всіх заходів, передбачених законом, у межах своєї компетенції.

За змістом пункту 1 частини першої статті 10 Закону №1404-VIII до заходів примусового виконання рішень належить звернення стягнення на майно боржника, у тому числі якщо воно перебуває в інших осіб.

Державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб`єкти у разі здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов`язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов`язаний ухвалити рішення про накладення арешту на майно та/або на кошти / електронні гроші, що знаходяться на рахунках / електронних гаманцях боржника в банках, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, крім випадку, коли на таке майно арешт уже накладено з тих самих підстав (частина третя статті 9 Закону № 1404-VIII).

Укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним, крім випадків продажу у процесі приватизації майна, яке входить до складу єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, внесеного до Єдиного реєстру боржників (частина четверта статті 9 Закону № 1404-VIII)

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі №367/252/24 (провадження №14-21цс25) наведені наступні висновки щодо застосування норм права:

« 83. Оскільки в статті 9 Закону № 1404-VIII врегульовано алгоритм дій не учасників виконавчого провадження, а безпосередньо виконавця та уповноважених органів і установ, до яких звертається боржник, то Велика Палата Верховного Суду констатує, що правочини щодо майна боржника, які призвели до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, можуть бути визнані недійсними судом за зверненням виконавця, у провадженні якого перебуває виконавче провадження щодо конкретного боржника.

84. Водночас очевидно, що таке звернення повинне відбуватися в порядку позовного провадження, оскільки чинним процесуальним законодавством іншого механізму для визнання правочину недійсним не передбачено. Таке фундаментальне питання, як встановлення дійсності або недійсності правочину, потребує дотримання засад змагальності і не може бути вирішене судом за зверненням виконавця на стадії виконання судового рішення в іншій справі.

85. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець реалізовує покладені на нього державою функції та забезпечує дотримання принципу обов`язковості судових рішень. Засобом забезпечення виконання судового рішення може вважатися й звернення виконавця до суду з позовом про визнання вчиненого боржником на шкоду стягувачу правочину недійсним.

86. У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду підтримує сформульовані нею у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 висновки про те, що покладення тягаря щодо повернення майна боржника (спонукання до оспорення фраудаторного правочину, тобто ініціювання наступних судових процесів) на кредитора, який уже виграв попередній судовий процес щодо стягнення суми боргу і правомірно очікує від держави вчинення усіх можливих дій на забезпечення виконання судового рішення компетентними органами, нівелює сутність конституційного права кредитора на судовий захист та суперечить правилам статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України.

87. Велика Палата Верховного Суду враховує, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має не особистий, а винятково службовий інтерес, який полягає у виконанні покладених на нього державою посадових обов`язків і досягненні такого результату, за якого судове рішення буде виконаним.

88. Водночас забезпечення найбільш сприятливої ситуації для досягнення виконання судового рішення відповідає не лише інтересам суспільства, яке, безумовно, зацікавлене в підтриманні правопорядку в державі, а й майновим та/або немайновим інтересам стягувача у виконавчому провадженні.

89. Наведене не означає, що виконавець у виконавчому провадженні зобов`язаний діяти лише в інтересах стягувача, адже всі виконавчі дії повинні вчинятися з дотриманням прав усіх сторін виконавчого провадження, зокрема й боржника. Проте, оскільки метою здійснення виконавчого провадження є повне та своєчасне виконання судового рішення, то вжиття виконавцем усіх необхідних заходів для досягнення цієї мети потрібно розглядати як таке, що відповідає як загальним засадам принципів верховенства права і обов`язковості судових рішень, так і правомірним інтересам стягувача у конкретному виконавчому провадженні.

90. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду висновує, що виконавець має право звернутися до суду з позовом щодо оспорення фраудаторного правочину саме в інтересах стягувача у виконавчому провадженні.».

Як свідчать матеріали даної справи, позовну заяву було подано начальником Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (наразі - Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України), в провадженні якого перебуває зведене виконавче провадження №72484468.

Позовну заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу №134/2025 від 12.02.2025, укладеного між Акціонерним товариством «ДНІПРОВАЖМАШ» та Приватним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний завод», з причин його фраудаторності, подано з метою захисту законних прав та інтересів стягувачів у зведеному виконавчому провадженні №72484468, що також підтверджується матеріалами справи.

З огляду на вищезазначені висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що державний виконавець в даному випадку мав повне право звернутися до суду із вказаним позовом. Оскільки пред`являючи позов про визнання договору недійсним, державний виконавець переслідував не особистий, а винятково службовий інтерес, який полягав у виконанні покладених на нього державою посадових обов`язків і досягненні такого результату, за якого судові рішення будуть виконаними.

Тобто, висновки суду першої інстанції про те, що відділ ДВС є неналежним позивачем, оскільки із поданої позивачем заяви не вбачається, у чому саме полягає порушення його прав, є необґрунтованими і незаконними.

Отже, судом першої інстанції було неправильно застосовано положення ст. 9, п. 1 ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 18 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Щодо суті позовних вимог.

12.02.2025 між Акціонерним товариством "ДНІПРОВАЖМАШ" (ідентифікаційний код юридичної особи 00168076) (далі також Продавець, АТ "ДНІПРОВАЖМАШ"), в особі директора Кобизєва Д.О., із Приватним акціонерним товариством "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД" (ідентифікаційний код юридичної особи 05393056) (далі також Покупець, ПрАТ «ДМЗ»), в особі першого заступника генерального директора Хвостова Д.В., був укладений Договір купівлі-продажу № 134/2025, за змістом п.1.1. якого Продавець взяв на себе зобов`язання передати у власність Покупця частину залізничної колії № 1 (інв. № 213045) від вхідного світлофора ст. Діївка до стрілочного переводу № 1, а також стрілочний перевод № 1, надалі іменована «Під`їзна колія», а Покупець зобов`язався прийняти Під`їзну колію та сплатити за неї обумовлену в Договорі грошову суму. Продаж Під`їзної колії за домовленістю сторін вчинений за 4 590 000,00 грн, з урахуванням ПДВ – 765 000,00 грн (п.2.1. Договору).

Приватним акціонерним товариством "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД" здійснено оплату Під`їзної колії в сумі 4 590 000,00 грн (платіжна інструкція від 27.02.2025 № 1870 на суму 918 000,00 грн та платіжна інструкція від 28.02.2025 № 1946 на суму 3 672 000,00 грн).

У п.п. 3.2., 3.3. розділу 3 Договору передбачено, що передача Під`їзної колії Продавцем і прийняття її Покупцем посвідчується актом приймання-передачі, який підписується Сторонами. Право власності на Під`їзну колію виникає у Покупця з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Під`їзної колії.

27.02.2025 Сторонами підписаний акт приймання-передачі основних засобів, згідно з яким АТ «ДНІПРОВАЖМАШ», в особі директора Кобизєва Д.О., передав, а ПрАТ «ДМЗ», в особі першого заступника генерального директора Хвостова Д.В., прийняв згідно з Договором № 134/2025 від 12.02.2025 наступне майно: Під`їзну колію (частину залізничної колії № 1 від вхідного світлофора ст. Діївка до стрілочного переводу № 1, а також стрілочний перевод № 1 (опис та характеристика: залізнична колія № 1 (інвентарний номер № 213045), рік побудови 1954, довжина 1,734 км, сполучний шлях від ст. Діївка до стрілочного переводу № 2, перетинає стрілочний перевід № 1 та включає в себе: рейки Р65 та Р50 на дерев`яних шпалах 1840 шт./км, на щебеневому баласті, з товщиною баластового слою під шпалою 20 см).

Таким чином, відбулося відчуження зазначеного майна АТ «ДНІПРОВАЖМАШ».

Під`їзна колія належить АТ «ДНІПРОВАЖМАШ» на праві власності на підставі Наказу Фонду держмайна України № 468 від 14.03.2002 та Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «ДНІПРОВАЖМАШ» (витяг КП ДМБТІ Дніпропетровської обласної ради про реєстрацію права власності №17851828 від 22.02.2008).

За висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 09.02.2022 по справі № 916/1613/20, залізнична колія є нерухомим майном, переміщення якого є неможливим без його знецінення та зміни призначення.

Отже, за оскаржуваним Договором купівлі-продажу № 134/2025 від 12.02.2025 відбулося відчуження саме нерухомого майна.

Згідно з ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 638 Цивільного кодексу визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Таким чином, Договір купівлі-продажу № 134/2025 від 12.02.2025 нерухомого майна підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню.

В свою чергу, ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, а саме: у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України).

З огляду на що, колегія суддів виснує, що Договір купівлі-продажу № 134/2025 від 12.02.2025 нерухомого майна є нікчемним в силу закону з моменту його вчинення, оскільки укладений щодо нерухомого майна без нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування

Згідно з ч. 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (пункт 72), від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (пункт 95) зазначила, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі № 924/971/23, провадження № 12-25гс24 дійшов наступних висновків:

«Якщо правочин є оспорюваним, то такий правочин визнається недійсним судом (якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом). Натомість нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом, такий правочин не породжує будь-яких прав та обов`язків. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його вчинення, не потребує окремого судового рішення про визнання його недійсним. Суд констатує нікчемність правочину у межах розгляду конкретної справи та застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.».

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що нікчемний правочин є недійсним уже в момент свого вчинення (ab initio) і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто ні для кого не зумовлює переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

Подібний висновок міститься й у пункті 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16, у якому зазначено, що правочин є нікчемним з моменту його вчинення незалежно від пред`явлення позову про визнання його недійсним і бажання сторін; бажання сторін про визнання його дійсним до уваги не беруться, оскільки такий правочин суперечить нормам закону.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) зазначила, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин недійсний у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

З огляду на що, колегія суддів виснує, що визнання нікчемного правочину, а саме Договору купівлі-продажу № 134/2025 від 12.02.2025 нерухомого майна, недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин недійсний у силу закону.

Щодо обраного позивачем способу захисту цивільних прав - про визнання недійсним нікчемного договору.

За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК, ст. 20 ГК (що діяв на час виникнення спірних відносин) визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Предметом позову у справі, яка переглядається, є визнання недійсним Договору купівлі-продажу № 134/2025 від 12.02.2025, як такого, що має ознаки фраудаторного правочину, вчиненого всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом, а також є таким, що порушує публічний порядок.

Згідно із частинами першою, другою ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини другої ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний Позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права Позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний Позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Як вже зазначалося недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК).

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18)).

Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що обраний Позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання недійсним Договору купівлі-продажу № 134/2025 від 12.02.2025 не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права Позивача (в даному випадку стягувачів за виконавчим провадженням), зокрема повернення у володіння Боржника або користування спірного нерухомого мана, відшкодування шкоди, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

Для витребування майна оспорювання нікчемного правочину не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на нікчемність правочину, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; такий правочин за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які він спрямований.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).

У справі, що переглядається, задоволення позовних вимог Позивача про визнання недійсним Договору купівлі-продажу № 134/2025 від 12.02.2025 не призведе до поновлення прав Позивача (в даному випадку стягувачів за виконавчим провадженням), відновлення володіння, користування або розпорядження спірним нерухомим майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права Позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.

Виходячи з обставин цієї справи одним із належних способів захисту Позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо Позивач був позбавлений права володіння нерухомим майном, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо Позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.

Обрання Позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому суд апеляційної інстанції не вбачає необхідності надавати оцінку іншим доводам та аргументам позовної заяви, апеляційної скарги та відзивам на неї (подібні за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20)).

Отже, враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що Позивач обрав неналежний (неефективний) спосіб захисту своїх прав, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволені позовних вимог саме з цієї підстави.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За викладених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення господарського суду слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Зважаючи на фактичну відмову у задоволенні позовної заяви, судові витрати, понесені у зв`язку із подачею позову та апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на Позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2025 у справі №904/857/25 (904/1614/25) – задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2025 у справі №904/857/25 (904/1614/25), виклавши її в редакції даної постанови.

Решту рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2025 у справі №904/857/25 (904/1614/25) – залишити без змін.

Судові витрати рішення Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена та підписана суддями Івановим О.Г., Верхогляд Т.А. 25.08.2026, суддею Чередко А.Є. 31.08.2026 (через перебування у відпустці).

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя А.Є. Чередко