Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №908/2780/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 м.Дніпро Справа № 908/2780/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кошлі А.О., Кучеренко О.І.,

з участю секретаря судового засідання: Старини А.С.,

прокурора: Бурлаченко О.Л.,

представника позивача: Прокоп`євої Т.О.,

відповідача (апелянта): Дорошенка Р.Г.,

представника третьої особи: Савенка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дорошенка Романа Геннадійовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2026 (повний текст складений та підписаний 26.01.2026)

у справі за позовом Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі позивача Запорізької міської ради

до відповідачів: Фізичної особи-підприємця Дорошенка Романа Геннадійовича, Тасєвскі Митка Георгійовича,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління ДПС у Запорізькій області,

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У вересні 2025 року заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Дорошенка Романа Геннадійовича (надалі – ФОП Дорошенко Р.Г.), ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за період з 03.04.2017 по 31.12.2021 та з 01.01.2023 по 28.08.2025 у розмірі 329461,11 грн з кожного.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що відповідачі, які є співвласниками нерухомого майна (магазину та складів) по АДРЕСА_1 , після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки комунальної власності у 2017 році продовжують фактично користуватися цією ділянкою площею 0,2262 га без жодних правовстановлюючих документів та без державної реєстрації права оренди. Відповідачі не є ані власниками земельної ділянки, ані платниками земельного податку, користування вказаною земельною ділянкою без укладеного договору та без внесення відповідної плати за землю утворює безпідставне збереження ними за рахунок власника землі - територіальної громади в особі Запорізької міської ради майна – грошових коштів. Прокурор посилався на ст.ст.1212, 1214 ЦК України про кондикційні зобов`язання як підставу для вимоги про повернення коштів у вигляді несплаченої орендної плати. Розмір цих недоотриманих Запорізькою міською радою доходів за період з 03.04.2017 по 31.12.2021 та з 01.01.2023 по 28.02.2025 розрахований міською радою на підставі нормативної грошової оцінки землі та затверджених місцевих ставок і становить 658922,22 грн, які прокурор просив стягнути з відповідачів у рівних частинах по 329461,11 грн з кожного. Прокурор наголосив, що строк позовної давності не пропущений, оскільки він продовжувався на період дії карантину через COVID-19 та на весь час дії воєнного стану в Україні. Підставою для звернення прокурора до суду є те, що Запорізька міська рада, попри неодноразові запити прокуратури, не вжила жодних заходів претензійно-позовного характеру для стягнення цих коштів, тобто не здійснює належним чином захист інтересів держави, що дає прокурору право на представництво.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції прокурор неодноразово змінював позовні вимоги, збільшуючи та зменшуючи їх розмір, та відповідно до остаточної заяви про збільшення та зменшення розміру позовних вимог просив стягнути з ФОП Дорошенка Р.Г. на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 03.04.2017 по 28.02.2025, у розмірі 129333,96 грн; з Тасєвскі М.Г. - 692822,13 грн.

Заяви прокурора про зміну позовних вимог обґрунтовувались необхідністю скоригувати розрахунок суми безпідставно збережених коштів на підставі нових доказів, наданих відповідачем ФОП Дорошенком Р.Г., а також у зв`язку з включенням до періоду стягнення раніше виключеного 2022 року. У заяві прокурор зазначив, що під час розгляду справи ФОП Дорошенко Р.Г. надав інформацію з податкового органу, яка підтверджує, що він самостійно нараховував та сплачував земельний податок за спірну ділянку у період з 2017 по 2025 рік, сплативши кошти у загальному розмірі 563488,17 грн, які прокурор визнав частковим відшкодуванням вартості користування землею, та зменшив свої вимоги до цього відповідача, заявивши до стягнення лише різницю між належною до сплати орендною платою відповідно до його частки у розмірі 692822,13 грн та фактично сплаченим податком, що становить 129333,96 грн, тоді як з Тасєвскі М.Г., який не сплачував жодних коштів, було заявлено до стягнення повну суму відповідно до його частки у розмірі 692822,13 грн. Крім того, на підставі додатково отриманої від Головного управління ДПС у Запорізькій області інформації прокурор провів розрахунок недоотриманих позивачем доходів за 2022 рік, який склав 163233,86 грн, та заявив їх до стягнення з відповідачів, відхиливши заперечення ФОП Дорошенка Р.Г. у цій частині про звільнення від сплати плати за землю за 2022 рік на період воєнного стану, оскільки відповідно до чинного законодавства звільнення від плати за землю на територіях активних бойових дій застосовуються виключно до законних землекористувачів, які мають укладений договір оренди або право власності, тоді як відповідачі користувались ділянкою без будь-яких правовстановлюючих документів та без державної реєстрації права оренди, а тому на них ця податкова пільга не поширюється.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.01.2026 позов задоволено повністю, стягнуто з ФОП Дорошенка Р.Г. на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 03.04.2017 по 28.02.2025 у розмірі 79333,96 грн; стягнуто з Тасєвскі М.Г. такий дохід за період з 03.04.2017 по 28.02.2025 у розмірі 692822,13 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції встановив, що після закінчення 26.03.2017 десятирічного строку дії договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:007:0063, укладеного між Запорізькою міською радою та співвласниками нерухомого майна Дорошенком Р.Г. і Тасєвскі М.Г., відповідачі продовжували фактично користуватися цією землею, однак не вжили заходів до поновлення договору в порядку, визначеному ст.33 Закону України «Про оренду землі», зокрема, не надіслали орендодавцеві лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, втративши переважне право на укладення договору на новий строк, а сам факт продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку договору згідно з його п.34 не є підставою для поновлення орендних відносин. Суд дійшов висновку, що з 26.03.2017 відповідачі використовують земельну ділянку комунальної власності без будь-яких правових підстав. Оскільки право власності на розташовані на ній об`єкти нерухомості (магазин та склади) не породжує автоматично права користування землею без державної реєстрації речового права на неї, таке безпідставне користування суд кваліфікував як безпідставне збереження майна за рахунок власника земельної ділянки – територіальної громади в особі Запорізької міської ради, і на підставі ст.ст.1212 - 1214 ЦК України, які зобов`язують особу, що без достатньої правової підстави зберегла у себе кошти, повернути їх потерпілому, тобто відшкодувати доходи, які вона могла одержати від цього майна, а в даному випадку такими доходами є несплачена орендна плата, вирішив стягнути ці кошти на користь запорізької міської ради. Розмір безпідставно збережених коштів суд визначив на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що міститься у Витягу з технічної документації № НВ-2300029332024 від 26.02.2024, який визнав належним доказом згідно з Методикою нормативної грошової оцінки земельних ділянок та практикою Верховного Суду, із застосуванням кумулятивних коефіцієнтів індексації, передбачених ПК України, а також річних ставок орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, встановлених відповідними рішеннями Запорізької міської ради. За розрахунком прокурора, з яким погодився суд першої інстанції, загальна сума орендної плати, яка мала бути сплачена за цей період, склала 1385644,25 грн, що становить по 692822,13 грн з кожного відповідача пропорційно до їх часток у праві спільної часткової власності на нерухоме майно (по частці). Однак суд врахував, що ФОП Дорошенко Р.Г. протягом цього періоду самостійно нараховував та сплачував земельний податок за вказану земельну ділянку на підставі поданих декларацій, що підтверджується інтегрованою карткою платника податків, наданою Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, сплативши кошти на загальну суму 613488,17 грн, тому зменшив розмір стягнення з нього до різниці між належною до сплати орендною платою та фактично сплаченим податком, що становить 79333,96 грн (з урахуванням закриття провадження в частині 50000,00 грн, сплачених під час розгляду справи), тоді як Тасєвскі М.Г. жодних платежів за користування землею не здійснював, податкових декларацій не подавав і не звітував перед податковим органом, тому з нього стягнуто повну сума відповідно до його частки у розмірі 692822,13 грн. При цьому суд відхилив аргументи ФОП Дорошенка Р.Г. про необхідність застосування Витягу про нормативну грошову оцінку від 2016 року, оскільки чинне законодавство та судова практика визнають належним доказом витяг з автоматизованої системи Державного земельного кадастру, сформований на момент звернення, а його застосування до минулих періодів через кумулятивну індексацію - правомірним, а також відхилив посилання цього відповідача на податкові пільги за 2022 рік у зв`язку з воєнним станом, оскільки чинне законодавство, яким введено таке звільнення, застосовується виключно до осіб, які мають правові підстави для володіння або користування земельними ділянками, тобто є орендарями або власниками, а відповідачі до таких осіб не відносяться, оскільки не мали ані договору оренди, ані зареєстрованого права користування. Крім того, суд встановив, що прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави, оскільки Запорізька міська рада, будучи власником землі та органом, уповноваженим здійснювати захист прав територіальної громади, не вживала жодних заходів претензійно-позовного характеру для стягнення цих коштів, виснувавши про дотримання прокурором порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та ст.53 ГПК України.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач у справі – ФОП Дорошенко Р.Г. звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявив вимогу про скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2026 у справі № 908/2780/25 в частині стягнення коштів з ФОП Дорошенка Р.Г. та ухвалення у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до ФОП Дорошенка Р.Г.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього 79333,96 грн є незаконним і необґрунтованим через порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам. Зокрема, згідно з доводами апелянта, суд застосував правові висновки Верховного Суду, що стосуються законодавства, яке діяло після 2020 року, до правовідносин, які виникли у 2017 році, чим порушив принцип незворотності дії закону в часі, закріплений ст.58 Конституції України. Зазначає, що на момент закінчення строку договору оренди у березні 2017 року діяла редакція ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі», яка передбачала автоматичне поновлення договору за принципом «мовчазної згоди» у разі відсутності заперечень орендодавця протягом місяця, а оскільки Запорізька міська рада не надала жодних заперечень у встановлений строк і протягом наступних 8 років безперервно приймала орендну плату, на переконання апелянта вона вчиняла конклюдентні дії, які підтверджують волю на продовження орендних відносин та свідчать про повне визнання факту поновлення договору. Тому висновок суду про відсутність правових підстав для користування ділянкою, на переконання апелянта, є помилковим, оскільки суд неправильно розмежував процедуру реалізації переважного права, що вимагає активних дій та листування, та процедуру поновлення за «мовчазною згодою», яка відбувається автоматично в силу закону за наявності факту продовження користування та відсутності заперечень орендодавця. Також апелянт вказує, що суд проігнорував п.30 договору оренди, який передбачає альтернативну поведінку сторін після закінчення строку оренди – поновити договір або повернути земельну ділянку за вимогою орендодавця. Оскільки орендодавець протягом 8 років не висував вимоги про повернення ділянки, апелянт вважає, що позивач фактично обрав варіант поновлення відносин, що відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній нерухомості, закріпленого ст.120 ЗК України, та сталої практики Верховного Суду, унеможливлює визнання власника нерухомості особою, яка користується землею без належної правової підстави. Відтак, на переконання апелянта, застосування ст.1212 ЦК України про безпідставне збагачення є незаконним, оскільки між сторонами існують договірні відносини, що випливають з автоматичного поновлення договору в силу закону, а одночасне застосування договірного та позадоговірного характеру правовідносин щодо одного й того самого об`єкта за один і той самий період не допускається. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки наданим ним доказам фактичної сплати плати за землю, зокрема, офіційній довідці Головного управління ДПС у Запорізькій області від 22.12.2025 № 11758/5/08-01-24-05-11 та Інтегрованій картці платника, які підтверджують відсутність заборгованості з орендної плати за спірний період, а натомість прийняв за основу розрахунок позивача, який штучно занижує фактичні платежі апелянта на загальну суму 130265,73 грн, оскільки за даними ДПС фактична сплата ФОП Дорошенком Р.Г. за період з 2017 - 2025 років склала 693753,34 грн, що перевищує навіть нараховану позивачем суму 692822,13 грн, тому на час ухвалення рішення заборгованість була відсутня, а висновок суду про те, що частина сплачених коштів була спрямована на погашення штрафних санкцій апелянт вважає безпідставним, оскільки в матеріалах справи відсутні податкові повідомлення-рішення, які б узгоджували такі штрафні санкції. Апелянт вказує, що суд не навів жодного арифметичного розрахунку, яка саме частина коштів була віднесена до штрафів. Також апелянт зазначає, що суд помилково застосував Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 26.02.2024 № НВ-2300029332024 до періоду 2017– 2021 років, ігноруючи наявний у справі витяг від 09.09.2016 № 5759, який є прямим та первинним доказом офіційної оцінки земельної ділянки саме у спірний період і був отриманий апелянтом особисто для процедури поновлення договору та застосовувався як єдина достовірна база для обчислення орендної плати у податкових деклараціях. Вказує, що суд не врахував, що з 10.11.2021 набрала чинності нова Методика нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 1147, яка кардинально змінила формулу розрахунку базової вартості земель, тому застосування нової вищої оцінки 2024 року до правовідносин, що виникли у 2017– 2021 роках, порушує принцип незворотності дії закону в часі. Також апелянт звертає увагу, що метод «зворотного ділення», застосований судом, не передбачений жодним нормативним актом, наполягає на тому, що Витяг від 2016 року є чинним, не скасованим і не визнаним недійсним, тому переважає над математичними припущеннями позивача, і за період 2017– 2021 років позивач безпідставно завищив вимоги на загальну суму 15152,24 грн. Крім того, апелянт зауважує, що сплата 50000,00 грн, яка стала підставою для закриття провадження у справі у частині цих вимог, була здійснена не як визнання позову, а як захід податкової безпеки та мінімізації ризиків нарахування штрафів і пені з боку податкового органу в умовах зміни позовних вимог, проте не через згоду з розрахунками позивача, і сплата вказаної суми не позбавляє апелянта права на подальше коригування звітності після встановлення судом незаконності бази нарахувань. Також апелянт вказує, що суд проігнорував принцип добросовісності та доктрину естопель, які забороняють стороні діяти всупереч власній попередній поведінці, оскільки позивач протягом 8 років приймав орендну плату та не висував жодних вимог, тому не може тепер стверджувати про відсутність договірних відносин. При цьому зазначає, що ризик знищення власного архіву позивача до 2017 року відповідно до принципу «належного врядування», закріпленого практикою Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України», має покладатися на державний орган, а не на добросовісного орендаря.

В судовому засіданні апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги, зазначив, що систематично сплачував орендну плату, яку позивач приймав без зауважень, тому відповідач вважав, що договір оренди автоматично продовжився. Апелянт наполягає на тому, що сплачені ним в рахунок оплати орендної плати за землю кошти перевищують заявлений до стягнення прокурором розмір безпідставно набутих коштів, а тому вважає, що у задоволенні позову до нього слід відмовити. Таким чином, апелянт просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2026 у справі № 908/2780/25 в частині стягнення коштів з ФОП Дорошенка Р.Г. та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до ФОП Дорошенка Р.Г. про стягнення 79333,96 грн відмовити повністю.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу, відповіді на відзиви на апеляційну скаргу та додаткових пояснень

Заступником керівника Запорізької обласної прокуратури подано відзив на апеляційну скаргу, зі змісту якого вбачається, що відповідач не дотримався встановленої ст.33 Закону України «Про оренду землі» процедури поновлення договору оренди, зокрема, не надав доказів направлення орендодавцеві листа-повідомлення з проєктом додаткової угоди, отже, договір припинився 26.03.2017. Прокурор вважає посилання апелянта на автоматичне поновлення за «мовчазною згодою» помилковим, оскільки для такого поновлення необхідна додаткова угода, а відсутність заперечень орендодавця не є для цього достатньою підставою. Щодо розрахунку заборгованості, прокурор зазначає, що загальний розмір орендної плати, яка підлягала сплаті за весь період з 03.04.2017 по 28.02.2026, становить 1385644,25 грн, що дорівнює по 692822,13 грн з кожного відповідача пропорційно до їх часток у праві спільної часткової власності, а оскільки ФОП Дорошенко Р.Г. сплатив 563488,17 грн, різниця становить 129333,96 грн, і після врахування додаткової сплати ним 50000,00 грн під час розгляду справи, залишок до стягнення складає 79333,96 грн, що відповідає фактичним обставинам. На спростування доводів апелянта про недопустимість витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 26.02.2024, прокурор посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, згідно з якою витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так і за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період, а оскільки нормативна грошова оцінка земель міста Запоріжжя не змінювалася з 2016 року, використання витягу 2024 року шляхом кумулятивної індексації відповідно до ПК України прокурор вважає правомірним і таким, що відповідає сталій судовій практиці. Щодо довідки Головного управління ДПС у Запорізькій області про відсутність заборгованості, прокурор зазначає, що така довідка свідчить лише про відсутність податкового боргу за задекларованими платником сумами, однак не підтверджує правильність декларування та повноту сплати орендної плати, оскільки ФОП Дорошенко Р.Г. самостійно обчислював податкові зобов`язання на підставі власних декларацій, які могли не відповідати дійсному розміру орендної плати. Тому відсутність податкового боргу за обліком податкового органу у даному випадку не є доказом відсутності безпідставно збережених коштів. Також прокурор зазначає, що твердження апелянта про звернення до Запорізької міської ради у 2016 році із заявою про поновлення договору не підтверджені належними доказами, а Департамент управління активами міської ради повідомив про відсутність таких звернень у системі документообігу, тому суд першої інстанції правильно оцінив ці докази. Прокурор наголошує, що відповідно до ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України, набуття права власності на нерухоме майно автоматично не утворює підстави для користування земельною ділянкою без оформлення відповідного права, а тому фактичне користування землею без укладеного договору оренди та без державної реєстрації права оренди є безпідставним збереженням коштів за рахунок власника землі, що підлягає стягненню на підставі ст.ст.1212–1214 ЦК України. На переконання прокурора, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з ФОП Дорошенка Р.Г. 79333,96 грн. Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Присутня в судовому засіданні прокурор підтримала заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просила відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду залишити без змін, оскільки на думку прокурора воно є законним та обґрунтованим.

Запорізькою міською радою подано відзив на апеляційну скаргу, що містить доводи на обґрунтування його законності, тотожні доводам відзиву прокурора. Позивач наполягає на тому, що договір вважається поновленим лише у разі укладення додаткової угоди відповідно до ч.8 ст.33 Закону України «Про оренду землі». Аналогічні доводам прокурора є й доводи Запорізької міської ради щодо кондикційної природи правовідносин, розрахунку безпідставно збережених ФОП Дорошенком Р.Г. коштів з урахуванням їх часткової сплати під час розгляду справи, належність та допустимість як доказу витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 26.02.2024 та значення для правильного вирішення справи довідки Головного управління ДПС у Запорізькій області про відсутність у ФОП Дорошенка Р.Г. заборгованості зі сплати орендної плати за землю.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, наполягала на правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Апелянт подав відповідь на відзиви прокурора та міської ради, згідно з доводами якої суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, поклавши на апелянта завідомо недосяжний тягар доказування. Позивач сам офіційно визнав знищення всього архіву вхідної кореспонденції до 2017 року, у зв`язку з чим апелянт вважає вимогу суду від фізичної особи-орендаря надання доказів звернення, які були знищені самим органом влади, порушенням принципу рівності сторін та такою, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, висновкам у справі «Рисовський проти України», згідно з якою ризик помилки державного органу покладається на державу, а не на добросовісну особу, яка протягом 8 років безперервно сплачувала орендну плату та подавала податкові декларації. Крім того, апелянт зазначає, що суд і прокурор помилково ототожнили процедуру реалізації переважного права оренди земельної ділянки, яка вимагає активного листування, та процедуру автоматичного поновлення договору оренди за «мовчазною згодою» згідно з ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній у 2017 році, яка для поновлення договору вимагала лише двох умов: продовження користування ділянкою та відсутності заперечень орендодавця протягом місяця після спливу строку оренди. Оскільки Запорізька міська рада не надала заперечень у квітні 2017 року, і потім 8 років приймала орендну плату, на переконання апелянта, договір вважається поновленим автоматично. Відсутність додаткової угоди апелянт вважає лише порушенням процедури оформлення вже поновленого права, а не доказом його відсутності. Також апелянт зазначає, що прокурор неправомірно застосовує до подій 2017 року пізніші зміни законодавства та судової практики, чим порушує принцип незворотності дії закону в часі, закріплений ст.58 Конституції України. Щодо розрахунку заборгованості апелянт наголошує, що позивач свідомо використав суперечливі дані органу ДПС, проігнорувавши офіційні довідки від 15.03.2024 № 3467 та від 22.12.2025 № 11758/5, які підтверджують фактичну сплату 149798,00 грн за 2023 рік, натомість обрав лист від 25.04.2025 № 4246 із заниженими показниками, що призвело до штучного заниження загальної суми сплачених коштів на 130265,73 грн, тоді як фактична сплата апелянтом за весь період становить 693753,34 грн, що перевищує навіть нараховану позивачем суму 692822,13 грн. Тому, за твердженнями апелянта, будь-яка заборгованість відсутня, а заявлена до стягнення сума 79333,96 грн є математично створеним штучним боргом. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що з 10.11.2021 набрала чинності нова Методика нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 03.11.2021, яка кардинально змінила формулу розрахунку, тому застосування витягу 2024 року до періоду 2017– 2021 років через метод «зворотного ділення» є незаконним і порушує принцип незворотності дії закону в часі, а наявний у справі витяг від 16.11.2016 № 5759 є єдиним достовірним доказом нормативної грошової оцінки для спірного періоду. Також апелянт вказує, що посилання позивача на відсутність звернень у системі «CityDoc» є маніпулятивним, оскільки ця система перевіряла лише звернення юридичних осіб, тоді як орендарями у даному випадку є фізичні особи, тому така перевірка не має правового значення. На підставі викладеного, апелянт вважає наявними підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього 79333,96 грн та відмови у задоволенні позовних вимог до ФОП Дорошенка Р.Г. повністю.

Від заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області надійшли додаткові пояснення, тотожні за змістом відзиву на апеляційну скаргу, у яких прокурор, крім того, зазначає, що розмір безпідставно збережених коштів визначено як різницю між сумою орендної плати, яку мав би сплатити за користування землею кожен зі співвласників, виходячи з нормативної грошової оцінки та встановленої міською радою ставки 3 %, та сумою земельного податку, яку вони фактично сплачували як власники нерухомості, оскільки податок є значно нижчим і не компенсує в повному обсязі вартість користування комунальною землею. Прокурор наголошує, що сам факт сплати податку не звільняє відповідачів від обов`язку відшкодувати недоотримані міським бюджетом кошти, адже податкові зобов`язання були визначені ними та задекларовані самостійно на підставі поданих декларацій. Згідно з детальними розрахунками Запорізької міської ради, загальна сума недоотриманих доходів за період з 2017 по 2021 рік та з 2023 по лютий 2025 року становить складає 1385644,25 грн (по 692822,13 грн з кожного відповідача пропорційно їх часткам у праві власності на нерухоме майно), а фактично сплачений податок ФОП Дорошенком Р.Г. становить 563488,17 грн, тому після врахування додаткової оплати в сумі 50000,00 грн, здійсненої вже під час судового розгляду, з нього правомірно та підставно ухвалено стягнути 79333,96 грн, а з Тасєвскі М.Г. – 692822,13 грн, оскільки останній не сплачував жодних платежів за землю за вищезазначений період. Додатково прокурор наголошує, що за офіційною інформацією ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, витяг 2024 року є цілком придатний для застосування при розрахунках за весь період з 2017 по 2025 роки, оскільки у ньому враховано відповідні локальні коефіцієнти, а отже, розрахунок є арифметично та методологічно коректним.

ФОП Дорошенко Р.Г. подав додаткові письмові пояснення на спростування розрахунку позивача на підставі доказів, наданих самою прокуратурою, у яких зазначає, що заступник керівника окружної прокуратури Жданова О.Б. у своїх «Додаткових поясненнях» від 13.07.2026 офіційно визнала та процесуально зафіксувала дані оперативного казначейського обліку ГУ ДПС у Запорізькій області, зокрема, те, що за 2023 рік ФОП Дорошенку Р.Г. нараховано плату за землю у розмірі 83026,71 грн, а фактично сплачено 149798,00 грн, і станом на 27.11.2025 заборгованість відсутня, однак у графі «Фактична сплата» оригінального розрахунку позивача цю суму не відображено, а замість 149798,00 грн прокурор вписав лише 83026,71 грн, штучно приховавши від суду першої інстанції 66771,29 грн реальних надходжень тільки за один рік. Апелянт зазначає, що якщо просто додати всі річні казначейські платежі скаржника за спірний період, то виходить 691390,27 грн, а оскільки кондикційні зобов`язання за ст.1212 ЦК України потребують доведення факту безпідставного збереження коштів, то офіційне визнання прокурором нульового боргу та наявної переплати повністю анулює матеріально-правову основу позову до ФОП Дорошенка Р.Г. Крім того, апелянт зазначає, що з листа ГУ Держгеокадастру від 07.04.2026 вбачається математична різниця між витягом 2016 року (де коефіцієнт Км3 = 0,95 у зв`язку з відсутністю централізованого газопостачання) та витягом 2024 року (де через зміну відповідної методики розрахунку коефіцієнт збільшено до 1,00), і орган Держгеокадастру офіційно зафіксував, що значення нормативної грошової оцінки за 2024 рік неможливо отримати із застосуванням витягу 2016 року. Апелянт вказує, що незважаючи на це, прокурор, взявши кінцеву суму 2024 року, сформовану за коефіцієнтом 1,00, механічно ділить її на індекси індексації та ретроспективно застосовує майбутні коефіцієнти до минулих періодів 2017– 2021 років, нараховуючи податок на характеристики землі, яких у ті роки не існувало, чим грубо порушує ст.58 Конституції України про незворотність дії закону в часі.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Кучеренко О.І.

12.02.2026 судом отримані відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №№ 2331897, 2332153, 2332181, 2332256 щодо відповідачів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Дорошенка Р.Г. на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2026 у справі № 908/2780/25 за позовом заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ФОП Дорошенка Р.Г., Тасєвскі М.Г., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Головного управління ДПС у Запорізькій області, про стягнення коштів; призначено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та витребувано з Господарського суду Запорізької області матеріали вказаної справи.

20.02.2026 матеріали справи № 908/2780/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

03.03.2026 від заступника керівника Запорізької обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу.

04.03.202 від Запорізької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 призначено дану скаргу до розгляду в судовому засіданні на 14.04.2026 о 14:30 год.

09.03.2026 від Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду від 10.03.2026 задоволена.

09.03.2026 та 10.03.2026 від ФОП Дорошенка Р.Г. надійшли відповіді на відзиви на апеляційну скаргу прокурора та позивача.

11.03.2026 до суду повернулась поштова кореспонденція (копія ухвали суду від 16.02.2026) направлена Тасєвські М.Г.

16.03.2026 від Запорізької міської ради надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду від 23.03.2026 задоволена.

31.03.2026 до суду повернулась поштова кореспонденція (копія ухвали суду від 04.03.2026) направлена Тасєвські М.Г.

06.04.2026 від ФОП Дорошенка Р.Г. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду від 06.04.2026 задоволена.

07.04.2026 від ФОП Дорошенка Р.Г. надійшла заява про долучення доказів.

08.04.2026 від ФОП Дорошенка Р.Г. надійшло клопотання про витребування доказів. Вказане клопотання судом не розглядалося, оскільки апелянт 21.05.2026 подав клопотання про долучення додаткових доказів, зокрема, тих, які просив витребувати у клопотанні від 08.04.2026.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2026 відкладено розгляд апеляційної скарги на 26.05.2026 у зв`язку з перебуванням судді - члена колегії у відрядженні.

20.04.2026 від Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд наголошує, що ухвалою суду від 10.03.2026 Головному управлінню ДПС у Запорізькій області забезпечено участь в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції у даній справі.

28.04.2026 до суду повернулась поштова кореспонденція (копія ухвали суду від 08.04.2026) направлена Тасєвські М.Г.

08.05.2026 від ФОП Дорошенка Р.Г. надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.09.2026.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2026 клопотання ФОП Дорошенко Р.Г. про скасування заходів забезпечення позову призначено до розгляду в судовому засіданні 14.05.2026 о 12:00 год.

12.05.2026 від ФОП Дорошенка Р.Г. надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також заява про долучення доказів надсилання копії даного клопотання учасникам процесу.

12.05.2026 керівником апарату Центрального апеляційного господарського суду прийнято розпорядження № 378/26 щодо повторного автоматизованого розподілу даної справи для розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, у зв`язку з перебуванням судді – члена колегії у відпустці. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду даного клопотання призначено колегію суддів у складі: головуючого судді – Демчини Т.Ю. (судді-доповідач), суддів: Кошлі А.О., Стефанів Т.В.

13.05.2026 від Запорізької міської ради надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

13.05.2026 від заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області надійшли заперечення на клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалами суду від 13.05.2026 задоволені клопотання ФОП Дорошенка Р.Г. та заява Запорізької міської ради про участь в судових засіданнях з розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову в режимі відеоконференції.

14.05.2026 від ФОП Дорошенка Р.Г. надійшли заперечення (письмові пояснення) на заперечення Вознесенівської окружної прокуратури від 13.05.2026.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2026 відкладено розгляд клопотання ФОП Дорошенка Р.Г. про скасування заходів забезпечення позову.

19.05.2026 від ФОП Дорошенка Р.Г. надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також заява про долучення доказів надсилання копії даного клопотання учасникам процесу. Суд наголошує, що ухвалою суду від 13.05.2026 ФОП Дорошенку Р.Г. забезпечено участь в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції під час розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову в даній справі.

20.05.2026 від ФОП Дорошенка Р.Г. надійшли клопотання про дослідження електронних доказів, проведення посторінкового порівняння доказів та визнання доказів прокурора недопустимими.

25.05.2026 від ФОП Дорошенка Р.Г. надійшло клопотання про спростування недостовірних відомостей та призначення судової комп`ютерно-технічної експертизи, а також процесуальна вимога про розкриття джерела походження електронних доказів та витребування первинного матеріального носія, а також заява про долучення доказів направлення клопотання учасникам справи.

25.05.2026 від заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області надійшли заперечення на клопотання апелянта про дослідження електронних копій доказів, визнання доказів недопустимими та постановлення окремої ухвали, а також заперечення на клопотання про призначення судової експертизи. Суд зазначає, що вказані клопотання подавались заявником в аспекті поданого клопотання про скасування заходів забезпечення позову, і були розглянуті судом в судовому засіданні 28.05.2026, що відображено в ухвалі від 28.05.2026.

22.05.2026 від ФОП Дорошенка Р.Г. надійшло клопотання про долучення додаткових доказів та визнання розрахунків позивача недопустимими.

25.05.206 від заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області надійшло клопотання про долучення доказів.

26.05.2026 від заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів.

26.05.2026 від ФОП Дорошенка Р.Г. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 26.05.2026 оголошено перерву до 14.07.2026 о 14:30.

27.05.2026 від ФОП Дорошенка Р.Г. надійшли заперечення на пояснення прокурора від 25.05.2026.

28.05.2026 від ФОП Дорошенка Р.Г. надійшла заява про зміну заходів забезпечення позову та витребування доказів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ФОП Дорошенко Р.Г. про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.09.2025 у справі № 908/2780/25.

01.06.2026, 04.06.2026, 23.06.2026 та 28.05.2026 до суду повернулась поштова кореспонденція (копії ухвал суду від 11.05.2026, 14.05.2026, 26.05.2026 та 28.05.2026 відповідно) направлені Тасєвські М.Г.

09.07.2026 від ФОП Дорошенка Р.Г. надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у даній справі.

13.07.2026 від заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області надійшли заперечення на клопотання про зупинення апеляційного провадження, а також додаткові пояснення у даній справі.

13.07.2026 від ФОП Дорошенка Р.Г. надійшло клопотання про безпосереднє дослідження письмових і електронних доказів.

14.07.2026 від ФОП Дорошенка Р.Г. надійшли додаткові пояснення щодо спростування розрахунку позивача на підставі доказів, наданих прокуратурою, а також відповідь на заперечення прокуратури проти клопотання про зупинення апеляційного провадження.

Розглянувши клопотання ФОП Дорошенка Р.Г. про зупинення апеляційного провадження до закінчення касаційного перегляду у Верховному Суді та повернення матеріалів справи № 908/2780/25 до Центрального апеляційного господарського суду, а також до набрання законної сили судовим рішенням у пов`язаній господарській справі № 908/1171/26 за позовом ФОП Дорошенка Р.Г. до Запорізької міської ради про визнання договору оренди землі поновленим, колегія суддів ухвалою від 14.07.2026 із занесенням до протоколу судового засідання відмовила в задоволенні даного клопотання.

ФОП Дорошенко Р.Г. обґрунтовує необхідність зупинення апеляційного провадження, зокрема, тим, що основний фінансовий розрахунок, на якому прокурор та міська рада побудували свої позовні вимоги, зараз є прямим предметом досудового розслідування ТУ ДБР у кримінальному провадженні № 62026080100002788 за ознаками службового підроблення за ч.1 ст.366 КК України. Причому ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 17.06.2026 було скасовано постанову слідчого та зобов`язано його повторно розглянути клопотання Дорошенка Р.Г. про визнання його потерпілим, витребування доказів і допит посадових осіб. На виконання цієї ухвали, апелянт 25.06.2026 подав до слідчого відповідне клопотання, тому до завершення слідчих дій та встановлення легітимності чи підробленості розрахунку господарський суд об`єктивно позбавлений можливості визначити справжній розмір зобов`язань відповідача, оскільки цей розрахунок є єдиною матеріально-правовою основою всього позову прокурора. Також апелянт зазначає про наявність в провадженні Господарського суду Запорізької області іншої пов`язаної справи № 908/1171/26, де ФОП Дорошенко Р.Г. просить визнати поновленим договір оренди землі № 040726100166 від 26.03.2007 на строк до 26.03.2027, і в цій справі вже продовжено строк підготовчого провадження, залучено третіх осіб, а наступне засідання призначено на 18.08.2026. При цьому заявник звертає увагу на те, що позовні вимоги прокурора про стягнення недоотриманих доходів за фактичне користування землею ґрунтуються виключно на бездоговірному користуванні після закінчення строку оренди. Тому апелянт вважає, що якщо господарський суд у справі № 908/1171/26 встановить, що договір оренди є чинним і поновленим на зазначений строк, це повністю спростує факт бездоговірного користування та автоматично анулює матеріально-правову підставу для стягнення будь-яких збитків. Відтак, апелянт вважає, що розгляд апеляційної скарги у цій справі до вирішення пов`язаного спору суперечить ст.227 ГПК України. Крім того, апелянт зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 26.06.2026 відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи № 908/2780/25, і внаслідок фізичного направлення цих матеріалів до Касаційного господарського суду, Центральний апеляційний господарський суд наразі позбавлений технічної та процесуальної можливості досліджувати докази по суті, що відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК України є самостійною підставою для зупинення провадження у зв`язку з переглядом судового рішення в касаційному порядку, і проведення апеляційного розгляду за повної відсутності матеріалів справи суперечить засадам змагальності та об`єктивності.

При вирішенні вказаного клопотання колегія суддів враховує наступне. Згідно з п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із об`єктивних підстав.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, тощо.

Пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про обставини, які мають преюдиціальне значення.

Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/13545/17 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясовувати, як пов`язана справа, що розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. При цьому пов`язаність цих справ з розглядуваною не є достатньою підставою для зупинення провадження у справі за змістом п.5 ч.1 ст.227 ГПК України.

Аналізуючи доводи клопотання ФОП Дорошенка Р.Г., колегія суддів зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення безпідставно збережених коштів, належних до сплати за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів період 2017-2025 роки. Для вирішення цього спору суду достатньо встановити: чи користувалися відповідачі землею, чи мали вони правові підстави для такого користування, та який розмір несплачених коштів. Навіть якщо у справі № 908/1171/26 договір оренди буде визнано поновленим, це не впливатиме на правову оцінку фактичному користуванню відповідачами земельною ділянкою та наявності обов`язку сплачувати орендну плату (у даному випадку - безпідставно набутих коштів в розмірі орендної плати). Зібрані у справі докази (витяги з реєстрів, розрахунки, податкові декларації) є достатніми для самостійного встановлення усіх обставин у даній справі. Таким чином, об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 908/1171/26 відсутня.

Кримінальне провадження, про яке зазначає апелянт, що перебуває на стадії досудового розслідування, не є підставою для зупинення провадження у господарській справі. Як зазначено вище, відповідно до п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Колегія суддів констатує, що наявність кримінального провадження не позбавляє господарський суд можливості оцінювати наявні докази та встановлювати обставини справи на підставі наявних матеріалів, а факт порушення кримінального провадження сам по собі не спростовує розрахунків, не робить їх автоматично недопустимими доказами, у той час як господарський суд не позбавлений можливості провести власні розрахунки на підставі наявних матеріалів, яких достатньо для їх проведення.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Зупинення провадження у цій справі до вирішення господарської справи № 908/1171/26, яка перебуває на розгляді Господарського суду Запорізької області, призведе до необґрунтованого затягування судового процесу.

Враховуючи, що зібрані у справі № 908/2780/25 докази дозволяють встановити та оцінити усі обставини, які є предметом судового розгляду, відсутні підстави вважати, що розгляд цієї справи є об`єктивно неможливим до вирішення справи № 908/1171/26, а тому передбачені п.5 ч.1 ст.227 ГПК України умови для обов`язкового зупинення провадження відсутні.

Суд враховує також, що за наявності встановлених законом підстав, апелянт не позбавлений права ініціювати в подальшому перегляд судового рішення у справі № 908/2780/25 за нововиявленими обставинами.

Щодо зупинення провадження у даній справі до закінчення касаційного перегляду у Верховному Суді та повернення матеріалів справи № 908/2780/25 до Центрального апеляційного господарського суду, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з п.7 ч.1 ст.228 ГПК України, суд може зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У даному випадку, відповідно до п.17.10 Перехідних положень ГПК України, до Верховного Суду направлені матеріали оскарження ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2026, проте не матеріали усієї справи. Колегія суддів зазначає, що касаційне оскарження проміжної ухвали про відмову у задоволенні клопотання скасування заходів забезпечення позову не є переглядом судового рішення у подібних правовідносинах у розумінні п.7 ч.1 ст.228 ГПК України. Таким чином, відсутні підстави для зупинення апеляційного провадження у даній справі.

В судовому засіданні 14.07.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

Відповідно інформації з Державного земельного кадастру, 26.03.2007 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:02:007:0063 площею 0,2262 га, розташованої по АДРЕСА_1 . Цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Вказана земельна ділянка належить на праві власності Територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Відповідно до Інформації № 436241333 від 21.07.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за адресою: вул.Тенісна, 13, м.Запоріжжя, зареєстровано об`єкт нерухомості, а саме: магазин літ. А-2, цегла, загальною площею 1203 кв.м, склади літ.Б, В, Г, Д та паркани №№ 1, 2.

Вказаний об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28.05.1999, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сосіменко Ю.П., зареєстрованого в реєстрі за № 709, Дорошенко Геннадій Михайлович, ОСОБА_2 та Тасєвскі Мітко Георгієвич придбали у спільну часткову власність у ВАТ «Торговий Альянс» з частками Дорошенка Г.М., ОСОБА_2 по , ОСОБА_1 – .

Згідно з договором дарування від 02.11.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Манойло Н.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 3650, Дорошенко Геннадій Михайлович безоплатно передав належну йому частину об`єкту нерухомого майна, а саме: магазин літ. А-2, цегла, загальною площею 1203 кв.м, склади літ.Б, В, Г, Д та паркани №№ 1, 2 по АДРЕСА_1 , у власність Дорошенко Роману Геннадійовичу.

Право спільної часткової власності Дорошенка Р.Г. на вищезазначену частку у праві спільної часткової власності на цей об`єкт зареєстроване у державному реєстрі речових прав, що підтверджується Інформацією № 436241333 від 21.07.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Таким чином, об`єкт нерухомого майна, а саме: магазин літ. А-2, цегла, загальною площею 1203 кв.м, склади літ.Б, В, Г, Д та паркани №№ 1, 2 по АДРЕСА_1 , на момент розгляду справи на праві спільної часткової власності з рівними частками по належить Дорошенку Р.Г. та Тасєвскі М.Г.

Між Запорізькою міською радою, Дорошенко Г.М., Дорошенко Р.Г. та Тасєвскі М.Г. 26.03.2007 було укладено договір оренди землі з кадастровим номером 2310100000:02:007:0063, площею 0,2262 га по вул.Тенісній, 13 в м.Запоріжжя, для розташування крамниці та бару, зареєстрований за № 040726100166.

Відповідно до п.8 договору оренди землі № 040726100166 від 26.03.2007, він укладений строком на десять років.

Згідно з п.33 вищезазначеного договору, дія договору оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 34 договору оренди землі № 040726100166 від 26.03.2007 передбачено, що фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії даного договору не є підставою для поновлення договору.

Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачами на адресу Запорізької міської ради листів чи повідомлень про поновлення договору оренди землі після закінчення строку його дії, з проєктом додаткової угоди.

Департамент (апарат) виконавчого комітету Запорізької міської ради листом від 22.05.2024 № 13/32/383 зазначив, що звернень від юридичних осіб стосовно укладення договору оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:007:0063 по вул.Тенісній, 13 в м.Запоріжжя, в системі автоматизованого документообігу «CityDoc» сектору реєстрації та обробки кореспонденції відділу діловодства департаменту (апарату) виконавчого комітету Запорізької міської ради не значиться. Повідомлено, що вхідна та вихідна кореспонденція відповідно до актів «Про виділення для знищення документів, що не підлягають зберіганню» та «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архіву фондів» до 2017 року знищена.

Згідно з Інформацією № 367347453 від 26.02.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:007:0063, площею 0,2262 га, по вул.Тенісна, 13 в м.Запоріжжя з 26.03.2007 зареєстроване за територіальною громадою м.Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, право користування вказаною земельною ділянкою за жодною особою не зареєстроване.

Згідно з листами ГУ ДПС України у Запорізькій області від 15.03.2024 за № 3467/5/08-01-24-10 та від 25.04.2025 № 4246/5/08-01-24-05-11, за відомостями з інформаційної бази Головного управління ДПС України у Запорізькій області, Тасєвскі М.Г. не є платником плати за землю, не звітує та не сплачує земельний податок та орендну плату за землю фізичних осіб за земельну ділянку, яка розташована за адресою: вул.Тенісна, 13, м.Запоріжжя.

ФОП Дорошенко Р.Г. на підставі п.286.2 ст.286 ПК України самостійно обчислює розмір орендної плати та подає податкові декларації з плати за землю (земельний податок/орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за формою, встановленою у порядку, передбаченому у ст.46 ПК України, з розбивкою річної суми рівними частинами за місяцями.

Згідно з Витягом Держгеокадастру № 5759 від 09.09.2016 з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:007:0063, площею під забудовою 0,2262 га, по вул.Тенісна, 13 в м.Запоріжжя складає 4813060,98 грн.

Відповідно до Витягу від 26.02.2024 № НВ-2300029332024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:02:007:0063 становить 7141722,12 грн.

30.06.2015 Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», згідно з яким вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016. Рішення за № 7 оприлюднене 14.07.2015 в газеті «Запорізька Січ» та набрало чинності з 01 січня 2016 року.

30.06.2015 Запорізька міська рада прийняла рішення № 6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)». Відповідно до додатку 3 цього рішення, встановлено розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).

28.11.2018 Запорізька міська рада прийняла рішення № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», яким було внесено зміни до рішення Запорізької міської ради № 6 від 30.06.2015. Зазначеним рішенням Запорізькою міською радою було встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).

Відповідно до додатку до вказаного рішення, річний розмір орендної плати для категорії земельних ділянок, до яких віднесено земельну ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:007:0063 (інші земельні ділянки м.Запоріжжя) складає 3% від нормативної грошової оцінки.

Відповідно до розрахунків недоотриманих доходів за фактичне користування Дорошенком Р.Г. та Тасєвскі М.Г. земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:007:0063, площею 2262 кв.м, розташованою за адресою: м.Запоріжжя, вул.Тенісна, 13, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період із 03.04.2017 по 28.02.2025 складає:

Нормативна грошова оцінка землі за 2017 рік: 7141722,12 грн (нормативна грошова оцінка землі за 2024 рік) /1,051 (коефіцієнт індексації за 2023 рік) / 1,15 (коефіцієнт індексації за 2022 рік) / 1,1 (коефіцієнт індексації за 2021 рік) = 5371674,72 грн (за 2020 – 2017 роки коефіцієнт індексації дорівнював 1);

5371674,72 грн * 3 % = 161150,24 грн (річний розмір орендної плати);

161150,24 грн/12 місяців = 13429,19 грн/місяць (місячний розмір орендної плати);

161150,24 грн/365 днів = 441,51 грн/день (розмір орендної плати за 1 день);

Плата за період із 03.04.2017 по 31.12.2017: 441,51 грн. * 273 дні (з 03.04.2017 по 31.12.2017) = 120532,23 грн. (плата за 273 дні).

Нормативна грошова оцінка землі за 2018 рік: 7141722,12 грн (нормативна грошова оцінка землі за 2024 рік) / 1,051 (коефіцієнт індексації за 2023 рік) / 1,15 (коефіцієнт індексації за 2022 рік) / 1,1 (коефіцієнт індексації за 2021 рік) = 5371674,72 грн (за 2020 – 2018 роки коефіцієнт індексації дорівнював 1);

Плата за 2018 рік: 5371674,72 грн * 3% = 161150,24 грн (річний розмір орендної плати);

Нормативна грошова оцінка землі за 2019 рік: 7141722,12 грн (нормативна грошова оцінка землі за 2024 рік) / 1,051 (коефіцієнт індексації за 2023 рік) / 1,15 (коефіцієнт індексації за 2022 рік) / 1,1 (коефіцієнт індексації за 2021 рік) = 5371674,72 грн (за 2020 – 2019 роки коефіцієнт індексації дорівнював 1);

Плата за 2019 рік: 5371674,72 грн * 3% = 161150,24 грн. (річний розмір орендної плати).

Нормативна грошова оцінка землі за 2020 рік: 7141722,12 грн (нормативна грошова оцінка землі за 2024 рік) / 1,051 (коефіцієнт індексації за 2023 рік) / 1,15 (коефіцієнт індексації за 2022 рік) / 1,1 (коефіцієнт індексації за 2021 рік) = 5371674,72 грн (за 2020 рік коефіцієнт індексації дорівнював 1);

5371674,72 грн * 3% = 161150,24 грн (річний розмір орендної плати).

161150,24 грн/12 місяців = 13 429,19 грн/місяць (місячний розмір орендної плати);

161 150,24 грн/366 днів = 440,30 грн/день (розмір орендної плати за 1 день);

440,30 грн * 31 день (31 день за березень 2020 року) = 13649,30 грн;

Плата за 2020 рік: 161150,24 грн - 13649,30 грн = 147500,94 грн;

Нормативна грошова оцінка землі за 2021 рік: 7141722,12 грн (нормативна грошова оцінка землі за 2024 рік) / 1,051 (коефіцієнт індексації за 2023 рік) / 1,15 (коефіцієнт індексації за 2022 рік) / 1,1 (коефіцієнт індексації за 2021 рік) = 5371674,72 грн;

Плата за 2021 рік: 5371674,72 грн. * 3 % = 161150,24 грн (річний розмір орендної плати);

Нормативна грошова оцінка землі за 2022 рік: 7141722,12 грн (нормативна грошова оцінка землі за 2024 рік) / 1,051 (коефіцієнт індексації за 2023 рік) / 1,15 (коефіцієнт індексації за 2022 рік) = 5908842,20 грн;

Плата за 2022 рік: 5908842,20 грн * 3% = 177265,27 грн (річний розмір орендної плати).

Нормативна грошова оцінка землі за 2023 рік: 7141722,12 грн (нормативна грошова оцінка землі за 2024 рік) / 1,051 (коефіцієнт індексації за 2023 рік) = 6795168,53 грн;

Плата за 2023 рік: 6795168,53 грн * 3% = 203855,06 грн (річний розмір орендної плати).

Нормативна грошова оцінка землі за 2024 рік: 7141722,12 грн;

Плата за 2024 рік: 7141722,12 грн* 3 % = 214251,66 грн (річний розмір орендної плати).

Нормативна грошова оцінка землі за 2025 рік: 7141722,12 грн (нормативна грошова оцінка землі за 2024 рік) * 1,12 (коефіцієнт індексації за 2025 рік) = 7998728,77 грн;

Плата за 2025 рік: 7998728,77 грн * 3 % = 239961,86 грн (річний розмір орендної плати);

239 961,86 грн / 365 днів = 657,43 грн (розмір орендної плати за 1 день);

657,43 грн * 59 днів (з 01.01.2025 по 28.02.2025) = 38788,37 грн.

Всього: 1385644,25 грн, що пропорційно до часток відповідачів у праві спільної часткової власності на нерухоме майно (по ) складає: по 692822,13 грн з Тасєвскі М.Г. та ФОП Дорошенка Р.Г.

Відповідно до розрахунку прокуратури, ФОП Дорошенком Р.Г. за період з 03.04.2017 по 28.02.2025 було сплачено: у 2017 році – 57239,91 грн, у 2018 році – 76530,00 грн, у 2019 році – 76530,00 грн, у 2020 році – 76530,00 грн, у 2021 році – 76536,58 грн, у 2022 році – 14031,41 грн, у 2023 році – 83026,71 грн, у 2024 році – 87261,00 грн, у 2025 році – 15802,56 грн, а всього 563488,17 грн.

Під час розгляду справи ФОП Дорошенко Р.Г. платіжною інструкцією № 2.452012241.1 від 17.02.2025 сплатив 50000,00 грн плати за користування земельною ділянкою за період 01.01.2022 - 31.12.2022. Провадження у справі в частині стягнення з Дорошенка Р.Г. 50000,00 грн ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.12.2025 закрито на підставі ст.231 ГПК України, у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Заперечуючи проти позову щодо розрахунку заборгованості, ФОП Дорошенко Р.Г. зазначає, що у 2017 році (за 9 місяців) ним сплачено 60431,34 грн, у 2018 році – 82870,00 грн, у 2019 році – 80150,00 грн, у 2020 році – 76627,00 грн, у 2021 році - 82840,00 грн, у 2022 році - 63007,00 грн, у 2023 році – 149798,00 грн, у 2024 році – 78010,00 грн, у 2025 році (59 днів) – 20020,00 грн. Доводячи вказану обставину щодо розміру проведених оплат, у власному розрахунку відповідач-1 посилається на суми, підтверджені ГУ ДПС у Запорізькій області.

Разом з тим, як вбачається з інтегрованої карки органу ДПС щодо сплати ФОП Дорошенком Р.Г. платежів за землю, вищезазначені розміри сплачених ним коштів зараховані в рахунок плати за землю не у повному обсязі та включають також суми штрафних санкцій, що нараховувались йому в порядку, передбаченому податковим законодавством.

Згідно з інтегрованої картки платника Дорошенка Р.Г., наданої Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, наданої на виконання ухвали:

- за 2017 рік сплачено 69035,00 грн, з яких штрафні санкції – 2438,47 грн, зараховано в рахунок плати за землю - 66596,53 грн;

- за 2018 рік сплачено 82870,00 грн, з яких штрафні санкції 8544,61 грн, зараховано в рахунок плати за землю - 74325,39 грн;

- за 2019 рік сплачено 80150,00 грн, з яких штрафні санкції 2284,58 грн, зараховано в рахунок плати за землю - 77865,42 грн;

- за 2020 рік сплачено 76627,00 грн, з яких штрафні санкції 0,00 грн, зараховано в рахунок плати за землю – 76627,00 грн;

- за 2021 рік сплачено 82840,00 грн, з яких штрафні санкції 0,00 грн, зараховано в рахунок плати за землю - 82840,00 грн;

- за 2022 рік сплачено 6628,00 грн, з яких штрафні санкції 0,00 грн. При цьому з листа ГУ ДПС у Запорізькій області № 11758/5/08-01-24-05-11 від 22.12.2025, наданого у відповідь на запит прокуратури, вбачається, що відповідачем-1 сплачено у 2022 році 13007,00 грн;

- за 2023 рік сплачено 149798,00 грн, з яких штрафні санкції 712,99 грн, зараховано в рахунок плати за землю – 149085,01 грн;

- за 2024 рік сплачено 78010,00 грн, з яких штрафні санкції 0,00 грн, зараховано в рахунок плати за землю – 78010,00 грн;

- за 2025 рік сплачено 150100,00 грн, з яких штрафні санкції 3522,15 грн, зараховано в рахунок плати за землю – 146577,85 грн.

Як вбачається з протоколу засідання Комісії з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок платника податків ГУ ДПС у Запорізькій області від 16.03.2026 № 123/08-01-24-05-2652401973, за результатами розгляду комісією акту камеральної перевірки від 26.02.2026 № 3345/08-01-24-11/2652401973, заперечень платника податку, комісією прийнято рішення задовольнити заперечення ФОП Дорошенка Р.Г. та поновити в індивідуальній картці платника податків відображення суми нарахувань орендної плати фізичних осіб, задекларованої ФОП Дорошенком Р.Г. згідно уточнюючої декларації від 31.02.2026 № 3345/08-01-24-11/2652401973.

Листом від 17.04.2026 № 16455/6/08-01-24-11 ГУ ДПС у Запорізькій області повідомило, що згідно даних інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу в інтегрованій картці платника Дорошенка Р.Г. по коду платежу 18010900 (орендна плата з фізичних осіб) по Запорізькій територіальній громаді, розмір фактично сплаченої орендної плати за 2023 рік становить 149798,00 грн.

Сума фактично сплаченої ФОП Дорошенком Р.Г. орендної плати за землю за 2023 рік у розмірі 149798,00 грн зазначалась також у письмовій інформації ГУ ДПС у Запорізькій області, що подавалась на вимогу органу прокуратури листами від 31.10.2025 № 10084/5/08-01-24-05-12 та від 09.12.2025 № 11338/5/08-01-24-05-12, від 22.12.2025 № 11758/5/08-01-24-05-11.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Згідно з пунктами «а», «б», «в» ч.1 ст.12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Право власності на землю включає право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ч.ч.1-3 ст.78 ЗК України).

Суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності (п.«б» ч.1 ст.80 ЗК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.

За приписами ст.93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.9 ст.93 ЗК України, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом. Землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (ст.96 ЗК України).

Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Положеннями ст.21 Закону України «Про оренду землі» та п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності – це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то у разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Таким чином, правовий механізм переходу права на землю пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності, користування, у тому числі у формі оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.316, ч.1 ст.317, ч.1 ст.327 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Згідно зі ст.206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю – це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.пп.14.1.72, 14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, що діяла на час закінчення строку дії договору), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами ст.19 Закону України «Про оренду землі», строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Абзацом 1 ч.1 ст.31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

При цьому, положеннями вказаного Закону визначено порядок поновлення договору оренди землі.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Отже, ст.33 Закону України «Про оренду землі» було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин, за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

Для застосування положень ч.1 ст.33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проєкт додаткової угоди. Лише за наявності вищезазначеного, у орендодавця виникне обов`язок прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення з надсиланням відповідного листа-повідомлення. Відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення можна кваліфікувати як мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше.

При цьому, в обох випадках додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх вищезазначених умов, орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 ЦК України унормовано, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно з ч.1 ст.1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про оцінку землі» та ст.289 ПК України, нормативна грошова оцінка земельної ділянки є обов`язковою при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За приписами п.п.289.1, 289.2 ст.289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 затверджена Методику нормативної грошової оцінки земельних ділянок (надалі – Методика). Відповідно до п.1 вказаної Методики, вона встановлює методологічні засади проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка застосовується у випадках, визначених Законом України «Про оцінку земель». Об`єктом нормативної грошової оцінки є земельні ділянки усіх категорій та форм власності в межах території територіальної громади (або її частини).

Відповідно до п.20 Методики, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою, форму якої наведено в додатку 16, що подається в електронній або паперовій формі, як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за формою згідно з додатком 17. Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оформляється і видається автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру. У разі відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, що унеможливлює автоматичну видачу витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок із використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру, такий витяг оформляється протягом трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви із наявної технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за підписом працівника відповідного територіального органу Держгеокадастру, до посадових обов`язків якого належить надання зазначених витягів.

Законом України від 11.04.2023 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» передбачено, що не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Заслухавши пояснення апелянта, прокурора, представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з ФОП Дорошенка Р.Г. на користь Запорізької міської ради безпідставно набутих (збережених) коштів у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності, за наявності заперечень відповідача про неправильні розрахунки позивача через застосування пізнішої за часом нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а також неврахування частини здійснених ним платежів в рахунок сплати орендної плати.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього 79333,96 грн незаконним та необґрунтованим у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам через неповне з`ясування таких обставин. Апелянт вважає, що на момент закінчення строку договору у березні 2017 року законодавством передбачалось автоматичне поновлення договору оренди за принципом «мовчазної згоди» у разі відсутності заперечень орендодавця протягом місяця. При цьому Запорізька міська рада протягом наступних 8 років безперервно приймала орендну плату, що підтверджує волю на продовження орендних відносин та свідчить про повне визнання факту поновлення договору.

Крім того, апелянт зазначає, що суд не надав належної правової оцінки доказам фактичної сплати ним коштів, зокрема, довідці ГУ ДПС у Запорізькій області від 22.12.2025 № 11758/5/08-01-24-05-11 та Інтегрованій картці платника податку, які підтверджують відсутність заборгованості за спірний період, а натомість прийняв розрахунок позивача, який штучно занижує фактичні платежі. Згідно з доводами ФОП Дорошенка Р.Г., фактична сплата орендної плати за землю за період 2017-2025 років перевищує навіть нараховану позивачем суму, а висновок суду про те, що частина коштів скерована на погашення штрафних санкцій, є безпідставним, оскільки в матеріалах справи відсутні податкові повідомлення-рішення, які б узгоджували такі штрафні санкції, і суд не навів жодного арифметичного розрахунку щодо віднесення коштів до штрафів.

Також апелянт вказує на помилкове застосування судом Витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 26.02.2024 № НВ-2300029332024 до періоду 2017– 2021 років, ігноруючи наявний у справі Витяг від 09.09.2016 № 5759, який застосовувався ним як єдина база для обчислення орендної плати у податкових деклараціях; при цьому з 10.11.2021 набрала чинності нова Методика, яка кардинально змінила формулу розрахунку, тому застосування нової вищої оцінки 2024 року до правовідносин 2017– 2021 років порушує принцип незворотності дії закону в часі, а метод «зворотного ділення», застосований судом, взагалі не передбачений жодним нормативним актом.

Прокурор та позивач вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, доводи апелянта – безпідставними, адже відповідачі не дотрималися встановленої ст.33 Закону України «Про оренду землі» процедури поновлення договору оренди, і договір оренди припинився 26.03.2017. Судом враховано усі проведені ФОП Дорошенком Р.Г. оплати та правильно визначено, що несплачений залишок до стягнення безпідставно збережених коштів за заявлений період складає 79333,96 грн.

Прокурор та позивач також вважають помилковими доводи апелянта щодо неможливості застосування витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки 2024 року для визначення її розміру за попередні роки, заявлені до стягнення, оскільки нормативна грошова оцінка земель міста Запоріжжя не змінювалася з 2016 року, а використання цього витягу шляхом кумулятивної індексації відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду. Крім того, прокурор та позивач вважають відомості органу ДПС про відсутність у ФОП Дорошенка Р.Г. податкового боргу такими, що не спростовують розрахунку позивача, оскільки відповідач самостійно обчислював зобов`язання у поданих деклараціях, які не відповідали дійсному розміру належної до сплати орендної плати.

Щодо висновку суду першої інстанції про припинення дії договору оренди землі від 21.02.2007, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.03.2007 між Запорізькою міською радою, як орендодавцем, та Дорошенком Г.М., Дорошенком Р.Г, Тасєвскі М.Г., як орендарями, укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,2262 га, за адресою: м.Запоріжжя, вул.Тенісна, 13, для розміщення двоповерхової будівлі магазину, складів, паркану орендарів. Пунктом 8 договору передбачено, що його укладено на десять років. Пунктом 33 договору визначено, що його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Крім того, п.34 договору сторони погодили, що фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії договору не є підставою для його поновлення.

Апелянт, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції про припинення дії договору, стверджує, що договір оренди землі є поновленим на підставі ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент закінчення строку дії договору) внаслідок відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору та подальшого прийняття орендодавцем орендної плати протягом восьми років. Також апелянт посилається на п.30 договору, який, на його думку, передбачає альтернативу: поновлення договору або повернення земельної ділянки за вимогою орендодавця, а оскільки орендодавець не висував вимоги про повернення, на його переконання договір вважається поновленим.

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи скаржника, виходячи з такого. Порядок поновлення договору оренди землі на новий строк урегульовано ст.33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Вказана норма розрізняє дві процедури: поновлення договору в порядку реалізації переважного права орендаря (ч.ч.1– 5 ст.33) та поновлення договору в разі продовження користування земельною ділянкою за відсутності заперечень орендодавця (ч.6 ст.33).

За змістом ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі», по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди (ч.ч.2–3 ст.33).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч.5 ст.33).

Частиною 6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Водночас, частина 8 ст.33 Закону України «Про оренду землі» встановлює імперативну вимогу: додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Тобто законодавець чітко визначив, що поновлення договору оренди землі, незалежно від підстав, за яких воно відбувається, потребує обов`язкового документального оформлення шляхом укладення додаткової угоди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 сформулювала правовий висновок, згідно з яким за відсутності додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, укладеної у встановленому порядку, такий договір не вважається поновленим на новий строк, навіть за наявності умов, передбачених ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі». Велика Палата зазначила, що «договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у ч.8 ст.33 Закону України «Про оренду землі». При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, де суд зазначив, що для поновлення договору оренди землі на новий строк необхідною умовою є укладення додаткової угоди, а саме лише продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку договору без укладення додаткової угоди не є достатньою підставою для висновку про його поновлення.

Матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Державна реєстрація права оренди земельної ділянки за відповідачами після закінчення строку дії договору оренди також не проводилась, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відтак, договір оренди землі припинив свою дію 26.03.2017 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Посилання скаржника на п.30 договору оренди, який передбачає, що орендарі зобов`язані після закінчення строку договору оренди землі поновити його або повернути земельну ділянку орендодавцю за його вимогою, не спростовують вказаного висновку, оскільки цей пункт встановлює обов`язки орендарів, а не порядок поновлення договору, який визначається виключно законом. Крім того, п.34 договору прямо передбачає, що фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії договору не є підставою для поновлення договору, що узгоджується з наведеними вище положеннями ст.33 Закону України «Про оренду землі» та правовими висновками Верховного Суду.

Доводи скаржника про застосування принципу добросовісності (естопель) та заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) до відносин з прийняття орендодавцем орендної плати не можуть бути прийняті до уваги, оскільки прийняття орендодавцем платежів за фактичне користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди не свідчить про визнання ним чинності договору, а є підтвердженням добровільної сплати власником нерухомого майна коштів у зв`язку з виниклими кондикційними зобов`язаннями у розумінні ст.1212 ЦК України. Крім того, принцип добросовісності не може підміняти собою імперативні вимоги закону щодо обов`язкового укладення додаткової угоди для поновлення договору оренди землі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про припинення з 26.03.2017 дії договору оренди землі № 040726100166 від 26.03.2007, а відтак, про відсутність у відповідачів правових підстав для користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:007:0063 у період з 03.04.2017 по 28.02.2025. У цій частині колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - неспроможними.

Щодо правомірності стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, колегія суддів зазначає наступне.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. При цьому для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. При цьому фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України. Подібні правові висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

У спірних правовідносинах, оскільки відповідачі у заявлений до стягнення період користувалися земельною ділянкою комунальної власності без укладеного договору оренди, вони зберегли у себе кошти, які мали б сплатити за таке користування. Розмір цих коштів визначається як орендна плата, яка підлягала б сплаті за користування земельною ділянкою за відповідний період.

Колегія суддів, перевіряючи правильність розрахунку суми, що підлягає стягненню з апелянта, дійшла наступних висновків.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що передбачено ст.13 Закону України «Про оцінку землі» та ст.289 ПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 зазначила, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є роздрукованими за допомогою програмного забезпечення актуальними даними про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так і за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Як вбачається з матеріалів справи, нормативна грошова оцінка земель міста Запоріжжя була затверджена рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» та введена в дію з 01 січня 2016 року. Вказана нормативна грошова оцінка залишалася чинною без змін за весь період, заявлений до стягнення.

Суд першої інстанції, визначаючи розмір орендної плати за спірний період, виходив з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, встановленої Витягом від 26.02.2024 № НВ-2300029332024 (7141722,12 грн), та шляхом ділення цієї суми на коефіцієнти індексації за 2023, 2022, 2021 роки визначив нормативну грошову оцінку за 2017– 2023 роки, у тому числі за 2017-2021 роки – у розмірі 5371674,72 грн.

Водночас, в матеріалах справи міститься Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.06.2016 № 5759, яким визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:007:0063 у розмірі 4813060,98 грн. Цей витяг є офіційним документом, виданим компетентним органом, який фіксує нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що діяла у спірний період (2017– 2021 роки). Він не був скасований або визнаний недійсним у встановленому законом порядку, а отже, є належним та допустимим доказом нормативної грошової оцінки земельної ділянки за цей період.

Колегія суддів звертає увагу, що застосування судом першої інстанції методу «зворотного ділення» нормативної грошової оцінки, визначеної у Витязі 2024 року, для визначення нормативної грошової оцінки за 2017– 2021 роки, за наявності прямого доказу – Витягу 2016 року, є неправомірним. Витяг 2024 року сформований на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок», яка набрала чинності 10.11.2021 та змінила алгоритм розрахунку нормативної грошової оцінки (зокрема, коефіцієнти функціонального призначення Кф та локальні коефіцієнти Км3). Застосування нової методики до періодів, які передували її введенню в дію порушує принцип незворотності дії закону в часі, закріплений у ст.58 Конституції України, оскільки такий підхід призводить до ретроактивного застосування нормативно-правового акту, що прирівнюється до такого, який посилює відповідальність особи.

За розрахунком апеляційного суду, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на підставі Витягу № 5759 від 09.09.2016, з урахуванням коефіцієнтів індексації, передбачених ст.289 ПК України, становить: у 2017 році – 5101844,64 грн (із застосуванням коефіцієнта індексації 1,06), у 2018– 2021 роках – 5101844,64 грн (коефіцієнт індексації – 1,0). Відповідно, річний розмір орендної плати (3% від нормативної грошової оцінки) за 2017 -2021 рік становить по 76527,67 грн щорічно з кожного відповідача (5101844,64 грн * 3 % / 2).

При цьому, виходячи з меж заявлених вимог, за 2017 рік підлягають нарахуванню кошти за 8 місяців і 28 днів (з 03.04.2017 по 31.12.2017), що складає: 76527,67 грн / 12 = 6377,31 грн (за один місяць); 6377,31 грн / 30 днів = 212,58 грн (за один день квітня); 212,58 грн * 28 = 5952,24 грн (за квітень 2017); 6377,31 грн * 8 місяців + 5952,24 грн = 56970,72 грн.

У 2020 році плата не підлягала нарахуванню за березень у зв`язку з внесенням змін до законодавства через карантинні обмеження. При цьому суд зазначає, що прокурор та позивач у своєму розрахунку, долученому до матеріалів справи, також це враховують. Таким чином, за 2020 рік розмір орендної плати складає: 76527,67 грн – 6377,31 грн = 70150,36 грн.

За 2022 рік нормативна грошова оцінка, визначена виходячи з витягу за 2024 рік шляхом ділення на коефіцієнти 1,051 (за 2023 рік) та 1,15 (за 2022 рік), становить 5908842,20 грн, а річний розмір орендної плати – 88632,63 грн (з кожного). За 2023 рік нормативна грошова оцінка становить 6795168,53 грн, річний розмір орендної плати – 101927,53 грн (з кожного). За 2024 рік нормативна грошова оцінка становить 7141722,12 грн (витяг НГО від 26.02.2024), річний розмір орендної плати – 107125,83 грн з кожного. За 2025 рік нормативна грошова оцінка становить 7998728,77 грн (7141722,12 * 1,12), а орендна плата за 2 місяці – 19996,82 грн з кожного.

Отже, загальний розмір орендної плати, яка підлягала сплаті ФОП Дорошенком Р.Г. пропорційно до його частки у праві спільної часткової власності на нерухоме майно ( частка) за період з 03.04.2017 по 28.02.2025, становить: 56970,72 грн + 76527,67 грн + 76527,67 грн + 70150,36 грн + 76527,67 грн + 88632,63 грн + 101927,53 грн + 107125,83 грн + 19996,82 грн = 674386,90 грн.

При цьому колегія суддів зазначає, що податкові пільги зі сплати орендної плати за землю у 2022 році (зокрема, звільнення від нарахування та сплати на період воєнного стану) не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки їх дія поширюється на правовідносини, врегульовані чинним договором оренди землі.

Законом України від 11.04.2023 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» передбачено, що не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Отже, зазначені положення Закону підлягають застосуванню у разі наявності правових підстав для користування земельними ділянками, що розташовані на вищезазначених територіях, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 25.02.2025 у справі № 908/929/24.

Натомість у даній справі предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів у зв`язку з фактичним користуванням земельною ділянкою комунальної власності за відсутності укладеного договору оренди. Враховуючи те, що між ФОП Дорошенком Р.Г. та Запорізькою міською радою у період, заявлений до стягнення, був відсутній договір оренди земельної ділянки, на відповідача не поширюється податкова пільга, визначена вищезазначеним Законом. Отже, доводи апелянта про необхідність її застосування є безпідставними.

Водночас, як вбачається з Інтегрованої картки платника податків Дорошенка Р.Г., наданої ГУ ДПС у Запорізькій області на виконання ухвали суду першої інстанції, а також з листів ГУ ДПС у Запорізькій області від 15.03.2024 № 3467/5/08-01-24-10, від 02.12.2025 № 51120/6/08-01-24-05-13, від 22.12.2025 № 11758/5/08-01-24-05-11, фактична сума коштів, сплачених Дорошенком Р.Г. за користування земельною ділянкою за спірний період, становить 782437,00 грн, зокрема: у 2017 році – 69035,00 грн; у 2018 році – 82870,00 грн; у 2019 році – 80150,00 грн; у 2020 році – 76627,00 грн; у 2021 році – 82840,00 грн; у 2022 році – 13007,00 грн; у 2023 році – 149798,00 грн; у 2024 році – 78010,00 грн; за два місяці 2025 року – 150100,00 грн.

Апеляційний господарський суд зазначає, що в інтегрованій картці платника містяться відомості про розмір нарахованих штрафних санкцій (штрафу, пені), які у 2017 році склали 2438,47 грн, у 2018 – 8544,61 грн, у 2019 – 2284,58, у 2020-2022 роках – 0,00 грн, у 2023 році – 712,99 грн, у 2024 – 0,00 грн, у 2025 – 3522,15 грн. Всього за вказаний період сплачені ФОП Дорошенком Р.Г. кошти зараховано податковим органом в рахунок погашення штрафних санкцій на суму 17502,80 грн.

Решту здійснених ФОП Дорошенком Р.Г. платежів за вищезазначений період податковим органом зараховано в рахунок оплати плати за землю. Отже, за період 2017-2025 років ФОП Дорошенком Р.Г. сплачено до бюджету в рахунок плати за землю: 782437,00 грн – 17502,80 грн = 764934,20 грн.

Вказаний розмір внесених відповідачем платежів за землю перевищує загальний розмір орендної плати, яка підлягала сплаті ФОП Дорошенком Р.Г. пропорційно до його частки у праві спільної часткової власності на нерухоме майно ( частка) за період з 03.04.2017 по 28.02.2025 (674386,90 грн).

Таким чином, заборгованість ФОП Дорошенка Р.Г. перед Запорізькою міською радою за період з 03.04.2017 по 28.02.2025 на момент ухвалення оскаржуваного рішення була відсутня.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст.78 ГПК України).

Висновки апеляційного суду про відсутність у ФОП Дорошенка Р.Г. на момент ухвалення оскаржуваного рішення безпідставно збережених коштів, належних до сплати на користь Запорізької міської ради у зв`язку з користуванням земельною ділянкою за період з 03.04.2017 по 28.02.2025 за відсутності укладеного договору оренди, ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах - Інтегрованій картці платника податків (Дорошенка Р.Г.), наданій ГУ ДПС у Запорізькій області на виконання ухвали суду, а також з листах ГУ ДПС у Запорізькій області на вимоги прокурора від 15.03.2024 № 3467/5/08-01-24-10, від 02.12.2025 № 51120/6/08-01-24-05-13, від 22.12.2025 № 11758/5/08-01-24-05-11.

При цьому зі змісту рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2026 у даній справі вбачається, що суд першої інстанції оцінив вищезазначену інтегровану картку платника податків як неналежний доказ у підтвердження сум внесених Дорошенком Р.Г. коштів в рахунок оплати плати за землю, оскільки зміст цієї картки свідчить про те, що до сум, на які посилався відповідач, входять суми штрафних санкцій, передбачених податковим законодавством.

Разом з тим, місцевий господарський суд не врахував, що надані у інтегрованій картці платника податків відомості викладені у формі, що дозволяє відокремити платежі, зараховані в рахунок оплати плати за землю, від платежів, зарахованих у сплату штрафних санкцій, з розбивкою по роках.

Колегія суддів зазначає, що офіційні дані інтегрованої картки платника податків та листи ГУ ДПС у Запорізькій області є належними, допустимими та достовірними доказами, які підтверджують фактичний розмір сплачених ФОП Дорошенком Р.Г. коштів. Ці докази ґрунтуються на даних контролюючого органу, уповноваженого вести облік платежів до бюджету, перевіряти їх повноту та своєчасність - Державної податкової служби України, та спростовують відомості, наведені у розрахунку позивача.

Верховний Суд дотримується правової позиції, згідно з якою у разі виявлення помилок або наявності спору щодо наданого позивачем розрахунку, суд зобов`язаний самостійно визначити правильний розмір сум, які підлягають стягненню, здійснивши власний розрахунок.

Так, Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі № 910/2483/18 зазначив, що суд зобов`язаний самостійно перевірити правильність розрахунку заборгованості, і прийняття розрахунку позивача без зіставлення з іншими доказами є порушенням процесуального права.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Зазначений висновок щодо обов`язку суду з перевірки розрахунку викладений у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 910/14341/18, від 11.02.2021 у справі № 910/18996/16.

Визначаючи розмір матеріальних збитків, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 926/1904/19, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, колегія суддів вважає їх релевантними для застосування до спірних правовідносин у даній справі.

Всупереч вищезазначеному, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення з ФОП Дорошенка Р.Г. 79333,96 грн та керуючись наведеним прокурором розрахунком, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, не дослідив належним чином інтегровану картку платника податків та листи ГУ ДПС у Запорізькій області, які містять відомості про фактичний розмір сплачених відповідачем коштів, та безпідставно віддав перевагу розрахунку позивача, який ґрунтувався на помилковому використанні витягу про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки 2024 року для визначення такої оцінки за період дії попередньої Методики, та не враховував усіх здійснених відповідачем платежів.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, а враховуючи зміст вимог апеляційної скарги (скасувати судове рішення у частині стягнення коштів з ФОП Дорошенка Р.Г. та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог), апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Оскільки наявними у справі доказами підтверджується, що фактично сплачена ФОП Дорошенком Р.Г. сума коштів перевищує суму, яка підлягала сплаті за користування земельною ділянкою за заявлений до стягнення період, правові підстави для стягнення з нього будь-якої суми коштів на підставі ст.1212 ЦК України як безпідставно збережених, відсутні. Відтак, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ФОП Дорошенка Р.Г. 79333,96 грн підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

За вищезазначених встановлених обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст.269 ГПК України, апеляційна скарга ФОП Дорошенка Р.Г. на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2026 підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню у частині стягнення коштів з ФОП Дорошенка Р.Г., з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині. В іншій частині рішення апеляційним судом не переглядалось, а тому підлягає залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат

Відповідно до п."б" ч.4 ст.282 ГПК України, у зв`язку зі скасуванням судового рішення місцевого господарського суду і ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову до ФОП Дорошенка Р.Г., підлягають новому розподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги ФОП Дорошенка Р.Г., судові витрати, понесені Запорізькою обласною прокуратурою в суді першої інстанції за позовними вимогами до ФОП Дорошенка Р.Г. та судові витрати, понесені ФОП Дорошенком Р.Г. у суді апеляційної інстанції, підлягають покладенню на Запорізьку обласну прокуратуру.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 277, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дорошенка Романа Геннадійовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2026 у справі № 908/2780/25 задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2026 у справі № 908/2780/25 скасувати в частині стягнення коштів з Фізичної особи-підприємця Дорошенка Романа Геннадійовича та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до Фізичної особи-підприємця Дорошенка Романа Геннадійовича відмовити повністю.

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2026 у справі № 908/2780/25 залишити без змін.

Стягнути з Запорізької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909973; місцезнаходження: 69005, м.Запоріжжя, вул.Якова Новицького, 5) на користь Фізичної особи-підприємця Дорошенка Романа Геннадійовича, ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 к.

Доручити видачу наказу Господарському суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 28 серпня 2026 року.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді А.О.Кошля

О.І.Кучеренко