Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №917/288/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Харків Справа № 917/288/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (вх. № 1287 П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.05.2026 у справі № 917/288/26

за позовною заявою Житлово-комунального господарства Чорноморської селищної ради, вул. Курортна, 11, с. Чорноморське, Одеський район, Одеська область, 67570

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп", шлях Київ-Харків, корпус 134 км., Лубенський район, Полтавська область, 37043

про стягнення 120 780,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Житлово-комунальне господарство Чорноморської селищної ради звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" про стягнення заборгованості за Договором № 64 від 25.11.2024 в сумі 120 780,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо належного відпуску (отоварювання) талонів на АЗС, що призвело до неможливості користуватися та розпоряджатися належним позивачу на праві власності товаром. При зверненні до пунктів АЗС, зазначених в Додатку № 2 до Договору № 64 від 25.11.2024, виявилось неможливим отримати паливо у зв`язку з його відсутністю. АЗС зачинені, відомості на інформаційному табло про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів, що реалізуються, відсутні. Всі претензії та звернення про поставку товару або повернення коштів відповідачем залишені без задоволення.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.05.2026 у справі № 917/288/26 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" на користь Житлово-комунального господарства Чорноморської селищної ради 120 780,00 грн заборгованості та 2 662,40 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, подані позивачем, є більш вірогідними, аніж ті, що надані відповідачем на їх спростування. Відповідач не надав суду доказів належного виконання умов Договору. Позивач у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за товар, відповідач свої зобов`язання щодо поставки (повернення власнику) дизельного палива не виконав. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 120 780,00 грн вартості палива підтверджені документально та обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний суд поновити ТОВ «Гарант Ойл Групп» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 18.05.2026 у справі № 917/288/26; на час апеляційного провадження зупинити дію рішення Господарського суду Полтавської області від 18.05.2026 у справі № 917/288/26; скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 18.05.2026 року у справі № 917/288/26 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Житлово-комунального господарства Чорноморської селищної ради відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає наступне:

- під час розгляду справи встановлено та не заперечується самим позивачем, що ТОВ «Гарант Ойл Групп» передало, а ЖКГ Чорноморської СР отримало: за видатковою накладною № Рн241202/016 від 02.12.2024 Дизельне паливо у кількості 1000 літрів на суму 49 500,00 грн. з ПДВ; за видатковою накладною № Рн241202/009 від 05.12.2024 Дизельне паливо у кількості 1440 літрів на суму 71 280 грн з ПДВ. Проте судом першої інстанції не проаналізовано належним чином умови Договору № 64 від 25.11.2024, зокрема положення п.4.2.1 Договору, з яких чітко вбачається, що розрахунки проводяться Покупцем лише за фактично поставлену партію Товару. Відтак, оплата позивачем Товару платіжними інструкціями № 1 від 02.12.2024 на суму 49 500,00 грн та № 2 від 05.12.2024 на суму 71 280,00 грн свідчить, згідно положень п.4.2.1 Договору від 25.11.2024 року, про отримання такого товару – Дизельного палива за видатковими накладними № Рн241202/016 від 02.12.2024, № Рн241202/009 від 05.12.2024. Отже, підпис уповноваженим представником позивача на вказаних видаткових накладних та їх оплата відповідними платіжними інструкціями підтверджує повну поставку товару позивачу, як це передбачено умовами Договору, що повинен був врахувати суд першої інстанції, проте цього не зробив, і це вказує на необґрунтованість рішення № 917/288/26 від 18.05.2026, а тому воно підлягає скасуванню;

- також належне виконання відповідачем Договору № 64 від 25.11.2024 підтверджується оприлюдненим самим покупцем у загальному доступі на офіційному сайті з держзакупівель за посиланням https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2024-11-15-015440-a Звітом (Звіт про виконання Договору № 64 від 25.11.2024 з офіційного сайту https://prozorro.gov.ua). В кінці Звіту про виконання договору про закупівлю вказано, що відсутні причини розірвання Договору № 64 від 25.11.2024. Отже, відповідач повністю та належним чином виконав свої зобов`язання перед позивачем та поставив йому товар у передбачений Договором строк, кількості та номенклатурі, і з боку позивача жодних претензій щодо отриманого за видатковими накладними: № Рн241202/016 від 02.12.2024, № Рн241202/009 від 05.12.2024 товару не було, що підтверджується зокрема, Звітом про виконання договору про закупівлю опублікованого позивачем. Крім того, посилання суду першої інстанції у рішенні № 917/288/26 від 18.05.2026 на те, що Звіт про виконання договору про закупівлю не може вважатися належним підтвердження виконання Договору № 64 від 25.11.2024 в частині поставки, є безпідставним оскільки позивачем не заперечено під час розгляду справи № 917/288/26 належності такого доказу;

- позивач був необмежений правом на укладення угоди про розірвання договору та подання відповідного звіту про його розірвання протягом всього строку його дії Договору, чого він не зробив, що вкотре підтверджує належне виконання відповідачем Договору № 64 від 25.11.2024 та безпідставність рішення від 18.05.2026 року. Судом першої інстанції не взято до уваги п.п. 6.4.3 п. 6.4 Договору, якими сторони обумовили, що у разі невиконання зобов`язань Покупцем Постачальник має право достроково розірвати цей Договір, повідомивши про це Покупця за 5 календарних днів до його розірвання. Проте позивач протягом дії Договору визначеного у п. 10.2 Договору – до 31.12.2024 жодного разу не звертався до ТОВ «Гарант Ойл Групп» з вимогою про його розірвання внаслідок порушення будь-яких умов, в тому числі в частині поставки товару! Дана обставина також підлягала врахуванню судом першої інстанції під час ухвалення рішення від 18.05.2026 року, що останнім здійснено не було;

- судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тій обставині, що позивачем не надано до позову жодного доказу відмови в отоваренні талонів на умовах Договору № 64 від 25.11.2024 або будь якого порушення умов Договору відповідачем, в тому числі в частині поставки товару;

- суд першої інстанції дійшов безпідставних висновків про те, що до матеріалів справи надано належні докази направлення на адресу відповідача: вимоги від 21.10.2025 за №706 (щодо поставки (повернення) Товару) та претензії від 07.11.2025 за №741 (відмова від поставки та вимога щодо повернення сплачених коштів) у вигляді опису вкладення з печаткою поштового відправлення та трекінгом по відправленню.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.05.2026 у справі № 917/288/26 залишено без руху. Товариству з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" встановлено строк для усунення вказаних у даній ухвалі недоліків – десять днів з дня вручення заявникові копії даної ухвали. У вказаний строк заявником має бути надано суду: докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 993,60 грн. Роз`яснено заявникові, що у разі не усунення ним недоліків у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається скаржникові.

25.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від апелянта надійшла заява про усунення недоліків (вх. №7049), до якої надані докази сплати судового збору у розмірі 3 993,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.06.2026 № 4776.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.05.2026 у справі № 917/288/26. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.05.2026 у справі № 917/288/26 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без виклику учасників справи. Позивачу встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч. 2 статті 263 ГПК України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові. Витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи (копії матеріалів справи) № 917/288/26 (у разі потреби з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень).

08.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 7504), в якому заявник просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 18.05.2026 у справі № 917/288/26 залишити без змін. Також позивач просить покласти на апелянта судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, позивачем до відзиву надано копію фіскальних чеків та списків відправлень за 23.10.2025р. (отримане апелянтом поштове відправлення №0505390021580) за 11.11.2025р. (отримане апелянтом поштове відправлення №0505398444749).

В обґрунтування відзиву позивач зазначає наступне:

- суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав належну оцінку доказам. Судом встановлено, що на момент звернення до суду відсутні докази фактичного отримання позивачем дизельного пального на суму 120 780,00 грн;

- належне виконання договору поставки означає не лише передачу талонів, а забезпечення реальної можливості одержати за ними оплачений товар у погодженому обсязі та протягом строку, визначеного договором; наявність видаткової накладної не доводить належного виконання договору, якщо фактичний відпуск пального за талонами не був забезпечений;

- зі змісту укладеного договору випливає, що з моменту передання талонів ЖКГ Чорноморської селищної ради набуло лише право на отримання пального в обсягах, зазначених у видаткових накладних. Передача талонів на пальне, які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє Постачальника від обов`язку поставити позивачу придбаний ним товар згідно з договором. Предметом закупівлі є дизельне паливо, а відтак кінцевою метою укладеного договору є отримання ЖКГ Чорноморської селищної ради саме палива, а не лише талонів (як стверджує апелянт), тому постачальник вважається таким, що належним чином виконав свої зобов`язання лише за умови реального забезпечення можливості отримання та фактичного відпуску пального за виданими талонами. Відтак, передача талонів сама по собі не свідчить про належне виконання постачальником обов`язку щодо поставки пального. Вказаним спростовуються доводи апелянта стосовно того, що сам факт передачі талонів, підписання видаткової накладної та проведення оплати свідчить про повне виконання ним договірних зобов`язань в частині поставки товару;

- доводи апелянта щодо відсутності доказів відмови в отоваренні талонів є помилковими. Апелянт фактично перекладає на позивача обов`язок доведення негативної обставини. Разом з тим предметом доказування у цій справі є не факт отримання конкретної відмови від працівника АЗС, а факт належного виконання або невиконання відповідачем договірного зобов`язання;

- суд правильно визнав належними докази направлення вимоги та претензії. В апеляційній скарзі відповідач повторно посилається на відсутність фіскальних чеків про відправлення претензій. Дані доводи вже були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну оцінку. Судом встановлено, що до матеріалів справи подано: описи вкладення; документи поштового відправлення; відомості про відстеження пересилання кореспонденції. Суд прямо зазначив у рішенні, що до справи надано належні докази направлення на адресу відповідача вимоги від 21.10.2025 № 706 та претензії від 07.11.2025 № 741. Більше того, апелянт не надав жодного доказу того, що зазначена кореспонденція ним не отримувалася.

13.07.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 917/288/26.

29.07.2026 на електронну поштову адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшов лист (вх. № 8385 ел. 1262), в якому заявник просить долучити до матеріалів цієї справи документи, що підтверджують повторне направлення ТОВ «Гарант Ойл Групп» копії відзиву на апеляційну скаргу та доданих до нього документів, а саме: опис вкладення до поштового відправлення №6757100156330 від 23.07.2026 та фіскальний чек від 23.07.2026 – сканкопія на 1 (одному) аркуші.

Як зазначає позивач в листі, 07.07.2026 ЖКГ Чорноморської селищної ради направило копію відзиву на апеляційну скаргу засобами поштового відправлення на адресу апелянта. Однак, після направлення зазначених документів стало відомо, що апелянт не отримав поштове відправлення. Тому з метою забезпечення належного повідомлення учасника справи та дотримання принципів господарського судочинства 23.07.2026 позивачем повторно направлено на адресу ТОВ «Гарант Ойл Групп» копію відзиву на апеляційну скаргу разом з усіма доданими до нього документами.

Щодо прийняття доказів на стадії апеляційного розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Так, норми процесуального права, зокрема, положення статті 269 ГПК України є універсальними і застосовуються судом апеляційної інстанції у всіх категоріях спорів.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 зі справи № 909/722/14.

Позивачем до відзиву на апеляційну скаргу долучено докази, що не досліджувалися судом першої інстанції під час розгляду позовних вимог Житлово-комунального господарства Чорноморської селищної ради.

Так ЖКГ Чорноморської селищної ради надано наступні копії документів:

- копія фіскального чеку та список відправлень за 23.10.2025 (отримане апелянтом поштове відправлення №0505390021580);

- копія фіскального чеку та список відправлень за 11.11.2025 (отримане апелянтом поштове відправлення №0505398444749).

Зазначені докази подані позивачем для спростування доводів апелянта щодо відсутності належних доказів направлення на адресу апелянта вимоги від 21.10.2025 № 706 та претензії від 07.11.2025 № 741.

Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 зі справи № 916/3130/17 та від 18.06.2020 зі справи № 909/965/16, від 26.02.2019 зі справи № 913/632/17 єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Зважаючи на вищезгадані норми процесуального права та правові позиції Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку про те, що додані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу копії фіскальних чеків та списків відправлень за 23.10.2025 і 11.11.2025, подані без клопотання про долучення цих доказів і без зазначення поважних причин і виключних обставин, через які ЖКГ Чорноморської селищної ради не долучило вказані копії документів до позовної заяви.

Колегія суддів наголошує, що апеляційний суд не має приймати докази, які не були предметом розгляду місцевим господарським судом, якщо не встановлено винятковості випадку для прийняття таких доказів, у розумінні вищезазначених положень ГПК України, із підтвердженням цього документально.

З огляду на зазначене, Східний апеляційний господарський суд відмовляє у прийнятті вищевказаних додаткових доказів, що долучені до відзиву на апеляційну скаргу.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини справи.

Між Житлово-комунальним господарством Чорноморської селищної ради (позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (відповідач, Постачальник) було укладено Договір № 64 від 25.11.2024 (Договір, а.с. 9-11), про що в електронній системі публічних закупівель Prozorro опубліковано інформацію.

За умовами пункту 1.1 Договору, Постачальник приймає на себе зобов`язання передати Покупцю у власність паливо рідинне, назва предмету закупівлі: придбання пально-мастильних матеріалів (дизельного палива за талонами) для забезпечення функціонування (роботи) дизель-генераторів (які знаходяться за адресою: Одеська область, Одеський район, селище Чорноморське)) в процесі виробництва електроенергії (показник національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 09130000-9 Нафта і дистиляти) надалі - Товар, а Покупець зобов`язується сплатити і прийняти вказаний Товар згідно Специфікації).

Згідно п. 1.2 Договору найменування, кількість та ціна на Товар, що поставляється згідно з цим Договором, визначені у Специфікації (Додаток 1), яка є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що талони на Товар є товарно-розпорядчими документами на Товар, на підставі яких здійснюється відпуск Товару на автозаправних станціях (надалі - АЗС). Талони на Товар не є розрахунковими чи платіжними засобами.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна Договору становить 120 780,00 грн (сто двадцять тисяч сімсот вісімдесят гривень 00 копійок), у тому числи ПДВ - 20 130,00 (двадцять тисяч сто тридцять гривень 00 копійок).

У Розділі 5 Договору сторони також узгодили наступне:

- Строк (термін) поставки талонів на Товар: до 15 грудня 2024 року (п. 5.1);

- Місце поставки талонів на Товар: 67570, Україна, Одеська область, Одеський р-н, селище Чорноморське; вyл. Курортна, 11 (п. 5.2);

- Місце відпуску (передачі) Товару: 00000, Україна, Одеська область, Одеський район, АЗС Учасника-переможця, перелік яких наведено в Додатку 2 до Договору, що є його невід`ємною частиною (п. 5.3);

- Продавець здійснює передачу у власність Покупця Товару на підставі талонів на його отримання в мережі АЗС Продавця (п. 5.4);

- Документом, що засвідчує факт та обсяг передачі талонів на Товар Покупцю, є Видаткова накладна, що підписується уповноваженими представниками Постачальника і Покупця (п.5.5);

- Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту підписання Сторонами видаткової накладної на Товар (п. 5.6);

- Для отримання Товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) представник Покупця пред`являє оператору АЗС талон на Товар. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талона на Товар і на підставі цього відпускає Товар відповідної марки та кількості. При відпуску Товару талон на Товар залишається в оператора, що є підтвердженням факту отримання Покупцем Товару відповідного асортименту та кількості (п. 5.7);

- Термін дії талонів на Товар для пред`явлення оператору АЗС становить дванадцять місяців з дати прийняття талонів на Товар Покупцем ((підписання уповноваженим представником покупця Видаткової накладної) п. 5.8).

Постачальник зобов`язується здійснювати обмін талонів на пальне (отоварювання талонів) у відповідності до зазначеного на талоні номіналу протягом строку дії талонів, незалежно від зміни вартості відповідного палива з моменту отримання таких талонів.

У разі, якщо Покупець не отримав Товар до закінчення строку дії талонів, Покупець має право звернутися до Постачальника з вимогою замінити такі талони на талони з таким самим номіналом та з подовженим строком дії, а Постачальник зобов`язується здійснити таку заміну протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня такого звернення. Якщо Постачальник не виконує дане зобов`язання протягом зазначеного терміну, він повинен повернути Покупцю кошти, що відповідають вартості Товару, який не може бути отриманий по талонах, термін дії яких завершився, виходячи з вартості Товару, вказаної у видаткових накладних на такий Товар (п. 5.8).

Додатком № 1 до Договору № 64 є Специфікація, згідно з якою найменування предмета закупівлі: дизельне паливо (ДП-З-Євро5-В7 згідно ДСТУ 7888:2015), у кількості 2440 літрів, за ціною 49,50 грн з ПДВ, загальною вартістю 120 780,00 грн (а.с. 12).

Додатком № 2 до Договору № 64 є Перелік та розташування (розміщення стаціонарних АЗС (Перелік АЗС, а.с. 12 зворотня сторона).

На виконання умов Договору позивачем проведено оплату передбаченого Специфікацією Товару, що підтверджується платіжними інструкціями № 1 від 02.12.24 на суму 49 500,00 грн та № 2 від 05.12.24 на суму 71 280,00 грн (а.с. 14-16).

Між позивачем та відповідачем була підписана видаткова накладна № Рн241202/016 від 02.12.2024 на дизельне паливо у кількості 1000 літрів, загальною вартістю 49 500,00 грн (а.с. 17) та видаткова накладна № Рн241202/009 від 05.12.2024 на дизельне паливо у кількості 1440 літрів, загальною вартістю 71 280,00 грн (а.с. 18).

Отже, як вказує позивач та не заперечує відповідач, позивач отримав талони у кількості 122 штуки, номіналом 20 літрів кожен, що становить 2 440 літрів дизельного пального. Товаром за Договором є дизельне паливо, право власності на яке позивач набув після повної оплати та на підставі підписаних між Сторонами за Договором видаткових накладних від 02.12.2024 та 05.12.2024. На підставі талонів, торгової марки «Авіас», строком дії 12 місяців з дати їх прийняття (п. 1.3, 5.8 Договору), які є товарно-розпорядчими документами, відповідач зобов`язався передати позивачу Товар в мережі АЗС відповідача (продавця) в Одеській області, згідно Додатку до Договору.

Як стверджує позивач, у процесі отримання паливно-мастильних матеріалів на АЗС відповідача, виявилось, що надані талони на загальну кількість придбаного дизельного палива 2440 л не забезпечені товаром, що унеможливлює здійснення отоварювання талонів по причині не функціонування на території Одеської області автозаправних станцій, які зазначені в додатку № 2 до Договору.

З метою врегулювання та вирішення питання позивач надіслав на електронну пошту та юридичну адресу відповідача вимогу від 21.10.2025 за № 706 та претензію від 07.11.2025 за № 741. Докази їх направлення надані до позову (а.с. 19-27). При цьому, останні залишились без реагування. Означене стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 120 780,00 грн.

Суд першої інстанції задовольнив позов повністю, що стало підставою для звернення скаржника з апеляційною скаргою.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.

Предметом судового розгляду даної справи є вимога Житлово-комунального господарства Чорноморської селищної ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" 120 780,00 грн.

Підставою позовних вимог є порушення відповідачем зобов`язань за Договором про закупівлю № 64 від 25.11.2024 в частині своєчасної поставки товару (дизельного палива).

Натомість предметом апеляційного розгляду є перевірка законності й обґрунтованості рішення Господарського суду Полтавської області від 18.05.2026 у справі № 917/288/26 з урахуванням доводів апеляційної скарги відповідача.

Таким чином, ключовим питанням апеляційного перегляду у даній справі є перевірка правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 120 780,00 грн за неналежне виконання відповідачем п. 6.3.1 Договору№ 64 від 25.11.2024.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 наведеного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з п.1 ч. 2 ст.11 ЦК, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За приписами ч. 1ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як вбачається із встановлених обставини у цій справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі Договору про закупівлю № 64 від 25.11.2024.

За своїм змістом та правовою природою укладений правочин підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України (поставка). В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу та зберігання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Постачальник приймає на себе зобов`язання передати Покупцю у власність паливо рідинне, назва предмету закупівлі: придбання пально-мастильних матеріалів (дизельного палива за талонами) для забезпечення функціонування (роботи) дизель-генераторів (які знаходяться за адресою: Одеська область, Одеський район, селище Чорноморське)) в процесі виробництва електроенергії (показник національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 09130000-9 Нафта і дистиляти) надалі - Товар, а Покупець зобов`язується сплатити і прийняти вказаний Товар згідно Специфікації).

Відпуск товару за цим договором здійснюється відповідно до талонів на товар, що товарно-розпорядчими документами, відповідно до п. 1.3 Договору.

Умови та порядок поставки товару врегульовано розділом п`ятим вказаного Договору, де сторонами узгоджено наступне:

Місце відпуску (передачі) Товару: 00000, Україна, Одеська область, Одеський район, АЗС Учасника-переможця, перелік яких наведено в Додатку 2 до Договору, що є його невід`ємною частиною (п. 5.3).

Продавець здійснює передачу у власність Покупця Товару на підставі талонів на його отримання в мережі АЗС Продавця (п. 5.4).

Документом, що засвідчує факт та обсяг передачі талонів на Товар Покупцю, є Видаткова накладна, що підписується уповноваженими представниками Постачальника і Покупця (п.5.5).

Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту підписання Сторонами видаткової накладної на Товар (п. 5.6).

Для отримання Товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) представник Покупця пред`являє оператору АЗС талон на Товар. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талона на Товар і на підставі цього відпускає Товар відповідної марки та кількості. При відпуску Товару талон на Товар залишається в оператора, що є підтвердженням факту отримання Покупцем Товару відповідного асортименту та кількості (п. 5.7).

Термін дії талонів на Товар для пред`явлення оператору АЗС становить дванадцять місяців з дати прийняття талонів на Товар Покупцем ((підписання уповноваженим представником покупця Видаткової накладної) п. 5.8).

Постачальник зобов`язується здійснювати обмін талонів на пальне (отоварювання талонів) у відповідності до зазначеного на талоні номіналу протягом строку дії талонів, незалежно від зміни вартості відповідного палива з моменту отримання таких талонів.

У разі, якщо Покупець не отримав Товар до закінчення строку дії талонів, Покупець має право звернутися до Постачальника з вимогою замінити такі талони на талони з таким самим номіналом та з подовженим строком дії, а Постачальник зобов`язується здійснити таку заміну протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня такого звернення. Якщо Постачальник не виконує дане зобов`язання протягом зазначеного терміну, він повинен повернути Покупцю кошти, що відповідають вартості Товару, який не може бути отриманий по талонах, термін дії яких завершився, виходячи з вартості Товару, вказаної у видаткових накладних на такий Товар (п. 5.8).

Відповідно до п. 6.3 Договору Постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором (п. 6.3.1).

З огляду на зазначене, позивач мав довести, а відповідач спростувати факт неналежного виконання поставки палива.

Як було встановлено судами, на виконання умов Договору позивачем була здійснена повна оплата за товар – дизельне паливо, а відповідачем було передано позивачу талони на отримання дизельного палива на АЗС відповідача.

На підтвердження цього сторонами були підписані дві видаткові накладні, а саме:

- № Рн241202/016 від 02.12.2024, за якою відповідач передав позивачу дизельне паливо у кількості 1000 літрів, загальною вартістю 49 500,00 грн (а.с. 17);

№ Рн241202/009 від 05.12.2024, за якою було передано дизельне паливо у кількості 1440 літрів, загальною вартістю 71 280,00 грн(а.с. 18).

Це дизельне паливо, за пред`явленням талонів, позивач мав отримати на АЗС відповідача, а відповідач зобов`язався забезпечити поставку Товару (п. п. 5.7, 6.3.1 Договору).

Отже, за умовами укладеного між сторонами договору, після отримання талонів (02.12.2024 та 05.12.2024), позивач мав протягом 12 місяців отримати Товар – дизельне паливо.

Наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних (а.с. 17-18 т.1) та платіжних інструкцій (а.с. 14-16 т.1) свідчать про те, що позивачем виконані зобов`язання щодо своєчасної і повної оплати товару, а також підписано видаткові накладні, за якими позивач отримав талони на товар. Отже, позивач належно виконав договірні зобов`язання.

Разом з тим, наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних та талонів на товар (а.с. 29-32 на звороті т.1) свідчать про те, що відповідачем не було здійснено поставки товару, оскільки при отоварені талонів останні залишаються в оператора на АЗС, що відповідно до п. 5.7 Договору є підтвердженням факту отримання Покупцем Товару.

З огляду на зазначене, колегія судів погоджується з висновками Полтавського господарського суду щодо відсутності належного виконання відповідачем зобов`язання з поставки дизельного палива. Доказів на підтвердження протилежного відповідач судам не надав.

Оскільки відповідачем не було передано товар позивачу після пред`явлення талонів на АЗС відповідача, у ЖКГ Чорноморської селищної ради згідно з п. 5.8 Договору виникло право вимоги про повернення сплачених позивачем коштів, що були сплачені останнім у день підписання видаткових накладних.

Це право позивач реалізував шляхом направлення ТОВ «Гарант Ойл Групп» вимоги від 21.10.2025 № 706 та претензії від 07.11.2025 № 741. Проте відповіді на вказані листи позивач не отримав. Відповідачем не надано жодних доказів, що свідчили б про реагування на вказані листи або будь-які інші документи, що могли б підтвердити добросовісну поведінку відповідача і свідчили б про спроби врегулювати правовідносини між сторонами.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 120 780,00 грн вартості палива підтверджені документально та обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

Разом з тим, апелянт у скарзі зазначає, що судом першої інстанції не проаналізовано належним чином умови Договору № 64 від 25.11.2024, зокрема положення п. 4.2.1 Договору, з яких чітко вбачається, що розрахунки проводяться Покупцем лише за фактично поставлену партію Товару. Відтак, оплата позивачем товару платіжними інструкціями № 1 від 02.12.2024 на суму 49 500,00 грн та № 2 від 05.12.2024 на суму 71 280,00 грн свідчить про отримання такого товару – Дизельного палива за видатковими накладними № Рн241202/016 від 02.12.2024, № Рн241202/009 від 05.12.2024. Отже, підпис уповноваженим представником позивача на вказаних видаткових накладних та їх оплата відповідними платіжними інструкціями підтверджує повну поставку товару позивачу, як це передбачено умовами Договору, що повинен був врахувати суд першої інстанції, проте цього не зробив, і це вказує на необґрунтованість рішення № 917/288/26 від 18.05.2026, а тому воно підлягає скасуванню.

З приводу цього апеляційний суд зазначає таке.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що розрахунки проводяться Покупцем за фактично поставлену партію Товару (загальна кількість літрів відповідно до кількості літрів зазначених у талонах на Товар) протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати прийняття Товару Покупцем (підписання уповноваженим представником Покупця Видаткової накладної) на підставі виставленого Постачальником рахунку.

Проте, п 4.2.1 Договору слід розглядати в сукупності з пунктами 5.3 – 5.8, оскільки за умовами договору позивач не отримує безпосередньо від відповідача паливо, а отримує талони, які потім обмінює на АЗС відповідача на паливо.

Відповідно до п. 5.5 Договору підписана уповноваженими представниками сторін видаткова накладна засвідчує факт та обсяг передачі талонів на товар покупцю, тобто позивачу. З моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар до позивача перейшло право власності на товар (п. 5.6 Договору).

Так оплата за видатковою накладною № Рн241202/016 від 02.12.2024, за якою відповідач передав позивачу дизельне паливо у кількості 1000 літрів, загальною вартістю 49 500,00 грн (а.с. 17), була здійснена позивачем 05.12.2024 – платіжна інструкція №2.

Оплата за видатковою накладною № Рн241202/009 від 05.12.2024, за якою було передано дизельне паливо у кількості 1440 літрів, загальною вартістю 71 280,00 грн (а.с. 18), була здійснена позивачем 02.12.2024 – платіжна інструкція №1.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що лише після здійснення оплати за видатковими накладними відповідачем було передано позивачу талони на товар. Фактична передача товару відбувається на підставі обміну талонів на АЗС відповідача, про що прямо зазначено у п. 5.4 Договору. За умови передачі палива позивачу на АЗС відповідача мали залишитися талони на товар, однак, як вбачається з матеріалів справи, ці талони залишились у позивача бо він не зміг здійснити їх отоварення через відсутність палива на АЗС відповідача.

Таким чином, доводи апелянта про те, що підписана представниками сторін видаткова накладна підтверджує повну поставку товару, колегія суддів відхиляє як такі, що спростовуються умовами Договору та матеріалами справи.

Апелянт стверджує, що належне виконання відповідачем Договору № 64 від 25.11.2024 підтверджується оприлюдненим самим покупцем у загальному доступі на офіційному сайті з держзакупівель за посиланням https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2024-11-15-015440-a Звітом (Звіт про виконання Договору № 64 від 25.11.2024 з офіційного сайту https://prozorro.gov.ua). В кінці Звіту про виконання договору про закупівлю вказано, що відсутні причини розірвання Договору № 64 від 25.11.2024. Отже, відповідач повністю та належним чином виконав свої зобов`язання перед позивачем та поставив йому товар у передбачений Договором строк, кількості та номенклатурі, і з боку позивача жодних претензій щодо отриманого за видатковими накладними: № Рн241202/016 від 02.12.2024, № Рн241202/009 від 05.12.2024 товару не було, що підтверджується зокрема, Звітом про виконання договору про закупівлю опублікованого позивачем. Крім того, посилання суду першої інстанції у рішенні № 917/288/26 від 18.05.2026 на те, що Звіт про виконання договору про закупівлю не може вважатися належним підтвердження виконання Договору № 64 від 25.11.2024 в частині поставки, є безпідставним оскільки позивачем не заперечено під час розгляду справи № 917/288/26 належності такого доказу.

Колегія суддів з вказаним твердженням апелянта не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про публічні закупівлі» замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель у порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме: звіт про виконання договору про закупівлю - протягом 20 робочих днів з дня виконання сторонами договору про закупівлю або закінчення строку дії договору про закупівлю, за умови його виконання сторонами, або його розірвання.

Відповідно до ст. 42 ЗУ «Про публічні закупівлі» звіт про виконання договору про закупівлю повинен містити таку інформацію:

1) унікальний номер оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі/спрощеної закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель, або унікальний номер повідомлення про намір укласти договір про закупівлю (у разі застосування переговорної процедури закупівлі);

2) дата укладення та номер договору про закупівлю;

3) ціна в договорі про закупівлю;

4) найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код замовника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, його категорія;

5) найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (для фізичної особи) учасника, з яким укладено договір про закупівлю;

6) ідентифікаційний код учасника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) постачальника товарів, виконавця робіт чи надавача послуг, з яким укладено договір про закупівлю;

7) місцезнаходження (для юридичної особи) або місце проживання (для фізичної особи) учасника, з яким укладено договір про закупівлю, номер телефону;

8) назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником (у разі поділу на лоти такі відомості повинні зазначатися щодо кожного лота) та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності);

9) кількість, місце та строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг;

10) строк дії договору про закупівлю;

11) сума оплати за договором про закупівлю;

12) причини розірвання договору про закупівлю, якщо таке мало місце;

13) країна походження товару щодо кожної номенклатурної позиції предмета закупівлі - у разі закупівлі товару.

Звіт про виконання договору про закупівлю може містити іншу інформацію.

Так у звіті про виконання Договору № 64 від 25.11.2024 вказано, що строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг триває до 15.12.2024. Разом з тим, п. 5.1 Договору передбачено, що строк (термін) поставки талонів на товар: до 15.12.2024.

Також п 10.2 встановлено, що строк цього Договору діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

З вищенаведеного колегія суддів робить висновок про те, що протягом 20 робочих днів з 31.12.2024 позивачем було створено та завантажено звіт про виконання Договору № 64 від 25.11.2024, оскільки на той момент у позивача не було підстав вважати, що він не отримає паливо за талонами на АЗС відповідача. А тому, на той момент причини для розірвання договору, на думку позивача, були відсутні. Позивач виявив неможливість отримання товару, який відповідно до п. 5.6 Договору вже належав йому на праві власності, пізніше.

Слід зауважити, що внесена позивачем інформація про відсутність причин для розірвання договору не спростовує встановленого судами факту невиконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки палива позивачу, адже позивачем достатніми та належними доказами підтверджено факт неможливості отримання палива на АЗС відповідача, і відповідно, факт неналежного виконання відповідачем обов`язку з передачі товару і обов`язку з повернення сплачених позивачем коштів за неотриманий товар.

Тому, вказані доводи апелянта апеляційний суд вважає необґрунтованими і безпідставними.

Апелянт зазначає, що позивач був необмежений правом на укладення угоди про розірвання договору та подання відповідного звіту про його розірвання протягом всього строку дії Договору, чого він не зробив, що вкотре підтверджує належне виконання відповідачем Договору № 64 від 25.11.2024 та безпідставність рішення від 18.05.2026 року. Судом першої інстанції не взято до уваги п.п. 6.4.3 п. 6.4 Договору, якими сторони обумовили, що у разі невиконання зобов`язань Покупцем Постачальник має право достроково розірвати цей Договір, повідомивши про це Покупця за 5 календарних днів до його розірвання. Проте позивач протягом дії Договору визначеного у п. 10.2 Договору – до 31.12.2024 жодного разу не звертався до ТОВ «Гарант Ойл Групп» з вимогою про його розірвання внаслідок порушення будь-яких умов, в тому числі в частині поставки товару! Дана обставина також підлягала врахуванню судом першої інстанції під час ухвалення рішення від 18.05.2026, що останнім здійснено не було.

Апеляційний суд вважає зазначені доводи безпідставними з огляду на таке.

Сторони п. 5.8 узгодили, що у разі, якщо Покупець не отримав Товар до закінчення строку дії талонів, Покупець має право звернутися до Постачальника з вимогою замінити такі талони на талони з таким самим номіналом та з подовженим строком дії, а Постачальник зобов`язується здійснити таку заміну протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня такого звернення. Якщо Постачальник не виконує дане зобов`язання протягом зазначеного терміну, він повинен повернути Покупцю кошти, що відповідають вартості Товару, який не може бути отриманий по талонах, термін дії яких завершився, виходячи з вартості Товару, вказаної у видаткових накладних на такий Товар.

При цьому, п. 6.2.1 встановлено можливість розірвання Договору достроково, якщо постачальник не виконує свої зобов`язання.

Відтак, за неналежне виконання постачальником своїх зобов`язань договором закріплено право позивача, як покупця, обирати між пред`явленням вимоги про повернення коштів та між розірванням договору.

Позивач скористався закріпленим у договорі правом на пред`явлення вимоги про повернення сплачених ним коштів за неможливості передачі товару, що повністю узгоджується з нормами цивільного права.

Так відповідно до ст. 689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

У частині 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки закон не визначив форми пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічні висновки щодо застосування наведеної норми викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 14.05.2024 у справі № 916/1164/23, від 09.04.2024 у справі № 909/335/23, від 27.11.2019 у справі № 924/277/19.

Застосування частини 2 статті 693 ЦК України залежить від обставин щодо фактичної поставки/непоставки товару (постанова Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22).

Отже, доводи апелянта про те, що відсутність звернення позивача з вимогою про розірвання договору підтверджує належне виконання відповідачем договору є безпідставними.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тій обставині, що позивачем не надано до позову жодного доказу відмови в отоваренні талонів на умовах Договору № 64 від 25.11.2024 або будь якого порушення умов Договору відповідачем, в тому числі в частині поставки товару. На підтвердження своїх доводів про неможливість отоварення талонів позивач надає лише одне фото (яке не є належним та допустимим доказом), будь-яких інших доказів, які б надали підстави стверджувати, що позивачу не відпускалося паливо, останній до позову не долучає.

Апеляційний суд з твердженням скаржника не погоджується, оскільки наявність талонів про товар у позивача прямо свідчить про те, що ЖКГ Чорноморської селищної ради не змогло обміняти ці талони на дизельне паливо, як це було передбачено умовами Договору.

Номінал талону відповідно до п. 1.3 Договору становить 10 та/або 20 літрів. Позивач придбав дизельного палива на 2440 літрів і отримав за це талонів у кількості 122 шт. Якщо розділити 2440 л палива на 20 л отримуємо 122, що дорівнює кількості отриманих позивачем талонів. Тому, колегія суддів робить висновок про те, що позивач не зміг отоварити всі отримані талони і не отримав прибраного ним палива.

Разом з тим, умовами Договору не погоджено порядку складання актів про відсутність палива, не зазначено також про і обов`язковість їх складання. Жодного механізму фіксування відмови у отоваренні талонів на АЗС положення Договору не містять.

У колегії суддів не має підстав вважати, що фото зачиненої АЗС мережі ANP, яке зроблено позивачем 20.11.2025 (а.с. 34 1т.), є неналежним і недопустимим доказом відповідно до положень ГПК. Доказів протилежного апелянт не наводить.

При цьому, апелянтом не надано жодних доказів, що свідчили б про те, що протягом 2025 року на АЗС відповідача, що перелічені у Додатку 2 до Договору, було реалізовано передачу палива позивачеві. Так само не надано доказів роботи перелічених у Додатку 2 АЗС протягом 2025 року. Апелянт не повідомив позивача про тимчасовість чи постійність припинення роботи автозаправних станцій, не запропонував альтернативного механізму реалізації талонів, не забезпечив перенаправлення на інші АЗС чи видачі нового виду довірчих документів. Жодних інших доказів, що свідчили б про належне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором матеріали справи не містять.

Крім того, судом першої інстанції правильно виснувано, що обставини, пов`язані з припиненням наприкінці 2024 – 2025 року діяльності мереж автозаправних станцій АВІАС, ANP, МАВЕКС (група «Приват») на території України, через борги та арешт майна є загальновідомими у розумінні ч. 3 ст. 75 ГПК і не потребують доказування.

Відтак, зазначені доводи скаржника апеляційний суд відхиляє, оскільки вони спростовуються матеріалами справи і є безпідставними.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов безпідставних висновків про те, що до матеріалів справи надано належні докази направлення на адресу відповідача: вимоги від 21.10.2025 за №706 (щодо поставки (повернення) товару) та претензії від 07.11.2025 за №741 (відмова від поставки та вимога щодо повернення сплачених коштів) у вигляді опису вкладення з печаткою поштового відправлення та трекінгом по відправленню.

Апелянт звертається до правової позиції, викладеній у постанові Верховного суду № 916/1093/21 від 15.02.2022, де зазначено наступний висновок: «Належним доказом направлення документів адресату відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ (поштова квитанція, поштова накладна з інформацією про поштове відправлення чи фінансовий чек ) та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення.» Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Апелянт наголошує на тому, що позивач не надає фіскальних чеків про відправку Вимоги та Претензії, відтак в матеріалах справи відсутні належні докази їх відправки. А тому встановлення судом першої інстанції тієї обставини, що ні за час дії Договору № 64 від 25.11.2024, ні до моменту звернення до суду позивач жодного разу не звертався до ТОВ «Гарант Ойл Групп» з будь якими претензіями мало вирішальне значення, оскільки за таких умов суд першої інстанції мав дійти висновку про те, що відповідач прав позивача не порушував.

З приводу цього апеляційний суд зазначає наступне.

До матеріалів справи надано належні докази направлення на адресу відповідача: вимоги від 21.10.2025 за № 706 (вимога щодо поставки (повернення) Товару) та претензії від 07.11.2025 за № 741 (відмова від поставки та вимога щодо повернення сплачених коштів). Ці докази надані з описом вкладення, печаткою поштового відділення, трекінгом по відправленню (а.с. 19-27 на звороті).

Позиція Верховного Суду у справі № 916/1093/21 визначає, що доказом направлення документів адресату є розрахунковий документ, тобто один із документів, що наведені у Правилах надання послуг поштового зв`язку, а саме: у п. 62 Правил, де вказано, що підтвердженням оплати послуг поштового зв`язку з пересилання письмової кореспонденції є:

- поштові марки, наклеєні на письмову кореспонденцію або нанесені типографським способом на поштові конверти, поштові картки;

- електронні марки;

- відбитки державного знака, нанесені маркувальними машинами;

- відбитки про оплату письмової кореспонденції, нанесені друкарським чи іншим способом;

- розрахунковий документ про оплату послуги поштового зв`язку.

І хоча, позивачем не було подано фіскальних чеків про оплату послуг на відділені АТ «Укрпошта», на описах вкладення проставлені відбитки календарного штемпеля АТ «Укрпошта» з датою 23.10.2025 (вимога), 11.11.2025 (претензія). Також було створено накладні поштових відправлень №0505390021580 і №0505398444749), які друкуються і наклеюються на поштові відправлення у відділеннях АТ «Укрпошта». Скриншоти трекінгу вказаних відправлень на офіційному сайті АТ «Укрпошта» підтверджують факт отримання відповідачем листів, що направлялися позивачем на адресу ТОВ «Гарант Ойл Групп» за поштовим індексом 37043, що вказані у розділі 14 Договору в реквізитах відповідача.

З-поміж іншого, позивачем 26.11.2025 додатково було направлено претензію від № 741 на офіційну електронну пошту відповідача, яка зазначена у розділі 14 Договору в реквізитах відповідача. Однак, відповіді на електронну пошту позивачем отримано не було, що підтверджується скриншотами електронної пошти позивача (а.с.27 і на звороті).

Отже, твердження відповідача про неотримання вищевказаних листів з вимогою і претензією, є безпідставними і такими, що спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки вже досліджених судом доказів та повторення правової позиції, яка була предметом розгляду у суді першої інстанції, однак не містять жодних нових обставин чи належних доказів, що спростовували б встановлені судом факти.

За таких обставин, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 18.05.2026 у справі № 917/288/26, яке відповідає вимогам ст. 236 ГПК України, має бути залишене без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1 ч. 1 ст. 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 18.05.2026 у справі № 917/288/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повна постанова складена 28.08.2026.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян